Податок на виведений капітал є основою для ефективної ліберальної податкової реформи

Вочевидь для окремих політичних партій українського парламенту зараз найактуальнішим є популістський піар на тлі обговорення й остаточного прийняття державного бюджету на наступний рік.  Призабутою темою, але яка має безпосередній вплив на характер  наповнення бюджету країни, є тематика модернізації податкової системи. Актуальність питання є беззаперечною з огляду на те, що зараз приватний малий та середній бізнес функціонує на межах своїх бізнес-можливостей. Якщо б парламентарі чи інші партії найближчим часом вигадали ефективний механізм конвертації власного політичного популізму в реальні бюджетні надходження та інвестиції в економіку – таким би партіям була забезпечена довготривала парламентська прописка. Але зараз маємо ситуацію великої кількості податків, які насилу може сплачувати приватний бізнес.

Особисто є сподвижником ідеї трансформації податкової системи, яка  полягає у веденні податку на виведений капітал замість податку на прибуток, який і так, по суті, не сплачується.  Якщо говорити предметно, оподаткуванню підлягають лише кошти, які виводяться з бізнесу. В цифрах, наприклад, це означає, що коли ви виводите кошти шляхом виплати дивідендів, то в цьому разі застосовується ставка 15% до суми виплати (100 грн дивіденди, 15 грн податок). За умов інакших від попереднього  способу, то застосовується вже ставка 20%.

Яких результатів ця трансформація податкової системи має досягти? Найочевиднішими для мене є три. Перший результат, це тотальне спрощення самої системи оподаткування та адміністрування. Другим результатом є зменшення фіскального тиску. Останнім же є відмова від подвійної бухгалтерій та реінвестування у виробництво, адже переконана, що податок має  залежити не від суми прибутку, а лише від суми виведеного капіталу.

І найголовніше, скільки в фінансовому еквіваленті «коштуватиме» Україні ведення податку на виведений капітал?  Безумовно, йдеться про сотні мільярдів гривень. Оскільки на сьогоднішній день 67 % збитків держави складають несплачені податки великими компаніями (зокрема 475 млрд фінансово-промисловими групами). Саме вони займаються виведенням своїх коштів під 5 % за кордон. З 269 тис. підприємств сплачують податки лише 1086. Таким чином, держава і не має інших важелів впливу, окрім ганебного, напівкримінального збору.

Відповідно, зараз не лише експерти від бізнесу, але й сама бізнес-спільнота має стати «драйверами змін», особливо в податковій сфері та  створенні конкурентного продукту та послуг.