Європа звільнилася від залежності у російських енергоресурсах

Споживання газу знизилося в Євросоюзі в серпні-січні на 19,3% порівняно з п'ятирічним середнім значенням, причому у Фінляндії воно впало на 57,3%, у Литві - на 47,9%, у Швеції - на 40,2% , йдеться у повідомленні статистичного бюро Євросоюзу Євростат

До даних можна відноситися по-різному. Важливим тут видається ось що: Євросоюз поставив собі завдання зняти залежність від російського газу. До 24 лютого була одна «дорожня карта» (мінус 50 млрд кубометрів у 2022 році, мінус 50 млрд кубометрів у 2023 році та мінус 50 млрд кубометрів до 2027 року), проте після 24 лютого всі попередні плани довелося переверстувати і ставити набагато жорсткіші умови - Відмова від російського газу до кінця 2022 року.

Невеликий струмок, що тече через Україну та Турецьким потоком, залишився за двома країнами з особливою позицією - Сербією та Угорщиною. Сербів, втім, притиснули одразу, повідомивши про своє крайнє невдоволення. Угорців, мабуть, притискатимуть пізніше. Турецький потік буде переформатований у Турецький хаб, де кермуватиме вже не Газпром, а Туреччина, тож залишиться лише одна труба через Україну, що, загалом, і все.

Суть у тому, що за всієї, скажімо так, непоказності євробюрократії вона продемонструвала свою здатність ставити і, головне, вирішувати вкрай нетривіальні завдання. На відміну від Росії, де управління будь-якими проектами втрачено геть (Щоб вони не робили, не йдуть справи. Мабуть, у понеділок ...), у Європі з проектним управлінням справи йдуть не на приклад краще.

Так, довелося піти на вкрай неприємні кроки, включаючи й жорстке соціальне нормування через дуже високі ціни на газ. Так, довелося задавити на якийсь час свою промисловість. Так, довелося в терміновому та спішному порядку перезапускати «брудні» енергетичні потужності (тут, втім, проблема була створена самими європейцями від першого до останнього пункту – дякую «зеленим» екстремістам).

Німці при цьому зуміли за один рік поставити та запустити два регазифікаційні термінали на узбережжі та включити їх до загальнонімецької мережі. Будь-який фахівець скаже, що таке досягнення на межі подвигу.

Політичної мети досягнуто. За неї заплачено дорого, але тепер, після того, як завдання вирішено, розпочинається новий проект – мінімізація збитків. Зараз європейці, знявши з себе проблему шантажу з боку Кремля, вибудовують нові баланси, частина з яких є тимчасовою, частина залишиться на постійній основі. Але вже без Росії. Це та риса, яку не переходитимуть точно.

У цьому плані Росія не має жодного шансу повернутися на європейський ринок у майбутньому. У всякому разі, на тих шоколадних умовах, які були до 24 лютого.

Тепер повернення буде зумовлене цілою низкою жорстких умов, причому значною мірою політичних. Нас знову почнуть годувати байками про нездорову конкуренцію, але будемо відвертими – все це створено самим Кремлем. І, до речі, на європейський ринок пустять (якщо пустять) не нинішніх, а наступних за ними. Відразу наступних або через одного-двох, але точно не цих. Ці вже зробили все, що змогли.