В Україні знову заговорили про радянському інфраструктурному спадщині
На тлі впав під Харковом Ан-26 в Україні знову заговорили про радянському інфраструктурному спадщині, що тане на очах.
Союз залишив нам потужний військовий, економічний, промисловий потенціал, який ми успішно проїли, проморгали, профукали.
Підраховано, що в 2014 році рівень зношеності основних фондів становила 83%.
Україна вкладає гроші в ремонти - взяти хоча б «Велике будівництво» - але цього явно недостатньо. Найбільш критична ситуація - на Донбасі, де шостий рік йде війна.
Інфраструктура регіону вимагає капітального оновлення. Особливо гнітюча картина в секторі ЖКГ. Знос мереж придбав немислимих масштабів.
З кожним роком все частіше відбуваються аварії, міста і селища залишаються без елементарних благ через руйнування підвідних мереж.
Необхідно не точкове рішення, що не латання дірок, а комплексна стратегія. Держава повинна створювати умови для реалізації нових інфраструктурних проектів. Розвиток інфраструктури сприяє залученню інвесторів. Інвестиції сприяють зростанню валового національного продукту. Це і є необхідні точки зростання.
У розвинених країнах інфраструктура створюється спільними зусиллями центральної і місцевої влади. Залучаються міжнародні засоби, в вигляді позик або допомоги. В Україні найчастіше кредитні кошти йдуть не на інфраструктурні проекти, що не на інновації, не на розвиток, а на проїдання. Це порочна практика, яка гальмує розвиток всієї держави.
Плюс потрібно враховувати, що інвестиції в інфраструктуру мають дуже довгий термін окупності, через що вони мало цікаві для приватного сектора, який за замовчуванням націлений на отримання прибутку. З цього випливає необхідність зацікавити приватний сектор вирішувати колективні проблеми. Інструментами такого заохочення можуть стати податкові пільги або пріоритетне просування інтересів соціально-відповідальних підприємств-партнерів на міжнародній арені. Але поки, на жаль, це тільки теорія.
.
.
