Лідери енергетичної революції

Зараз світ переживає справжню енергетичну революцію – першу з часів відкриття атомної енергії. І зміна енергетичної парадигми формує нових лідерів галузі. В цілому, з часом, відновлювальна енергія фундаментально змінює глобальний енергетичний ринок. Щоб розуміти масштаб того, що відбувається: 170 країн вже задекларували національні стратегії в галузі поновлюваних джерел енергії, з них 150 країн розробили політику, спрямовану на стимулювання інвестицій в чисту енергію.

Які з цих країн претендують на лідерство в галузі поновлюваних джерел енергії? Це залежить від пріоритетів. Одні країни стали лідерами за часткою відновлюваних джерел енергії в загальній енергетичній мережі. Інші виділяються найбільшими інвестиціями в чисту енергетику, а треті – впроваджують найсучасніші технології. Я б виділив чотири країни, кожну з яких можна назвати по своєму лідером галузі.

Ісландія

Почну з нестандартного. Ісландія – невеликий острів на краю світу, найбільше відома приголомшливими природними пейзажами. Але для людей, які цікавляться альтернативною енергетикою, вона відома, перш за все, як приклад моделі тотального впровадження відновлюваних джерел енергії в енергосистему держави. Правда, потрібно відзначити, що цьому безпосередньо сприяє географія країни. Енергетика Ісландії розподілена між гідроенергетикою і геотермальною (75% і 25% відповідно). При чому, 90% теплопостачання припадає саме на геотермальні системи. Ще в 2016 році, Ісландія домоглася приголомшливого результату: вона змогла покрити 76% відсотків своїх енергетичних потреб самостійно, виключно за рахунок ВДЕ. Важко назвати більш показовий приклад втілення енергетичної революції в життя.

Китай

Жодна країна світу, на сьогодні, не може зрівнятися з Китаєм за рівнем інвестицій в зелену енергетику. Китай – індустріальний гігант з найбільшим населенням, одна з провідних економік світу. Природно і енергетичні потреби Китаю колосальні. Гострий енергетичний голод і екологічна катастрофа, що насувається  – основні причини бажання Китаю включиться в енергетичну революцію. І варто зауважити, що за відносно короткий термін, вони домоглися дійсно масштабних результатів. Частка ВДЕ в їх енергосистемі зростає щороку на вагомий відсоток. Тільки в 2016 році Китай побудував СЕС сумарною потужністю 77 ГВт і ВЕС – 149 ГВт. У глобальному масштабі, якщо темпи зростання збережуться, за прогнозами експертів, Китай буде займати 42% на ринку сонячної енергетики світу, 35% – гідроенергетики і 40% – вітрової. Крім того, варто зауважити, що Китай не збирається зупиняти на електростанціях. Сьогодні Китай ставить собі за мету стати лідером у виробництві електромобілів і вони вже займають 60% світового виробництва сонячних панелей.

Індія

Індія за багатьма показниками стоїть на наступній ступені після Китаю, особливо в частині населення. Це швидко зростаюча економіка і її енергетичні апетити ростуть також великими темпами. Експерти прогнозують, що в найближчі роки вона займе 25% від глобального енергетичного попиту. Саме тому, Індія досить успішно організувала ринок, запровадивши енергоаукціони, і планує його потроїти до 2020 року. З найбільш інноваційних проектів Індії, варто відзначити національну програму по створенню плаваючих СЕС, на 10 ГВт потужності, протягом наступних трьох років.

Кенія

Незвичайний вибір, але з огляду на особливості цієї країни, вона заслуговує на місце в списку. Кенія має суттєві проблеми з доступом населення до енергосистеми. І спорудження великої кількості невеликих СЕС стало ідеальним вирішенням цієї проблеми. По суті, ринок виріс з величезної кількості енергетичних стартапів, які отримали підтримку від держави і міжнародних інвестиційних та банківських організацій. На сьогодні в Кенії вже більше 1500 дрібних і середніх енергетичних роздрібних мереж, що продають сонячну енергію безпосередньо кінцевому споживачеві.