Захмарне майбутнє чи цілковита реальність?

Альтернативна енергетика здатна стати драйвером економічного зростання для України. Минулого року саме цей вид енергетики був одним із напрямків, що найбільш стрімко розвиваються у світовій економіці. Так, 60 % від нових установлених потужностей у Європі і 50% – у США припали на частку відновлювальних джерел енергії. Інвестиції в галузь у світі становили $ 162 млрд, а кількість зайнятого населення в секторі «чистої» енергії – 3 млн. чоловік. Наша держава, незважаючи на сприятливий клімат і свій величезний потенціал, не дотягує й до 5 % заміщення енергетики, тоді як у сусідній Польщі цей показник складає 15 %. Крім того, в Україні побутує нав’язана думка про те, що ми начебто не можемо дозволити собі занадто дорогу «зелену» енергетику.

Світ «зеленіє»

У наш час увесь світ активно переходить на «зелені» види енергії, і це підтверджують цифри. 144 держави проголосили альтернативну енергетику пріоритетом своєї політики. Загалом же в ЄС близько третини всієї енергії отримують з відновлюваних джерел. Найпотужнішими виробниками «зеленої» електроенергії стали сім країн: Китай, США, Німеччина, Італія, Іспанія, Японія, Індія. На сьогодні в США вже існує 3 міста, які повністю перейшли на відновлювану енергетику (Аспен, Бурлінгтон, Вермонт). Варто наголосити на проектах й інших міст світу. Копенгаген (Данія): 100 % електроенергії й тепла з ВДЕ (відновлювальних джерел енергії) – до 2030 року та 100 % у всіх секторах – до 2050 року. Мюнхен (Німеччина): 100 % електроенергії з ВДЕ для домовласників – до 2015 року, для всіх споживачів – до 2025 року. Мальмо (Швеція): 100 % відновлюваної електроенергії – до 2020 року. Сідней (Австралія): 100 % електроенергії, тепла й холоду з ВДЕ – до 2030 року. За даними аналітиків Міжнародного енергетичного агентства, оприлюдненими в дослідженні «World Energy Outlook», до 2035 року інвестиції в альтернативну енергетику складуть близько $ 5,7 трлн. Разом із тим, фотоелектрична й вітрова енергія вже стали найдешевшим джерелом енергії в багатьох регіонах Європи. Рекордно низькі результати аукціонів на відновлювальну енергію були встановлені в Данії – € 49,9/МВт-год за офшорну вітрову енергію та € 53,8/МВт-год – за сонячну. У 98 країнах надають пільги виробникам «зеленої» енергетики, розуміючи, що її розвиток відповідає стратегічним завданням країни: енергетична незалежність, дешева енергія, робочі місця, турбота про довкілля. Передбачається, що до 2035 року загальний обсяг щорічної держпідтримки «чистої» енергії зросте до $ 205 млрд і досягне 0,17 % глобального ВВП.

Енергія, що забрала життя

Аварія на ЧАЕС мала би нас багато чому навчити, адже це одна з найдорожчих техногенних катастроф в історії. Збитки від неї лише за перше п’ятиріччя після аварії експерти оцінили в $ 100 млрд. А за роки незалежності витрати на ліквідацію її наслідків перевищили $ 25 млрд. Окрім того, це також непридатні для використання 180 тис. га орної землі та 157 тис. га лісу, що оцінюються в $ 30 млрд. Загальна ж сума, витрачена на ліквідацію наслідків і підтримку сімей постраждалих та жертв катастрофи, з урахуванням міжнародної допомоги, за останні 30 років сягнула далеко за $ 200 млрд. Україна продовжує платити за цю трагедію: щороку на різні програми з бюджету витрачається понад ₴ 2 млрд. Сама ЧАЕС коштує державі $ 600 млн на рік. Великих капіталовкладень потребує повна модернізація шести атомних реакторів, які у 2015 році відпрацювали належні 30 років. Чорнобиль – не єдиний приклад того, наскільки дорого може коштувати енергія АЕС, на яку в Україні чомусь роблять найбільші ставки. Для порівняння: аварія на Фукусімі 2011 року завдала японцям $ 150 млрд збитків.

Що гальмує розвиток альтернативної енергетики в Україні?

Саме «зелена» енергетика могла би стати драйвером для розвитку економіки України й підвищення ВВП. Але успішність багато в чому залежить від привабливого інвестиційного клімату. Зарубіжні інвестори досить прохолодно ставляться до України. Без залучення іноземних вкладників збільшити вдесятеро частку «зелених» у загальній генерації до 2020 року неможливо. Але дії влади тільки відлякують стратегічних інвесторів. Наприклад, навіть банальне землевідведення в українських реаліях перетворюється на складний квест. Оформляти землю під об’єкт альтернативної енергетики треба не менше року. Тільки щоб затвердити, виготовити й погодити з усіма відомствами проект землеустрою, може знадобитися більше від 7 місяців. За потреби змінити цільове призначення землі піде додатковий час. Ще одна проблема – отримання від чиновників дозволу на будівництво, а потім – акту введення станції в експлуатацію. Лише після того, як електростанція побудована й уведена в експлуатацію, інвестор може звернутися в Нацкомісію з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) за ліцензією на виробництво електроенергії й наданням «зеленого» тарифу. У ЄС порядки встановлені з точністю до навпаки: спочатку ви отримуєте тариф, підписуєте договір – і тільки потім уводите об’єкт в експлуатацію. За такої послідовності є гарантія, що, побудувавши станцію, ви зможете запустити її в роботу. Це питання дуже важливе для іноземних інвесторів, бо послідовність дій прямо пов’язана з фінансовими ризиками. Окрім цього, корупція державних органів в Україні й те, що в нас не працює правоохоронна система, що немає сили закону, та інші подібні фактори чи не найбільше відлякують інвесторів і гальмують розвиток альтернативної енергетики.

Незалежні й безпечні

Збільшення кількості об’єктів відновлюваної енергетики необхідно Україні не тільки для виконання зобов’язань перед світовим співтовариством, а й для власної стабільності, незалежності та енергетичної безпеки. Щоб виявити себе впливовим гравцем на світовій політичній арені, необхідно йти в ногу з часом, розвивати й упроваджувати сучасні технології, зокрема в енергетичній галузі, наздоганяти розвинуті в цьому плані країни, що зробити дедалі важче. Інакше, відставши, ми надовго залишимось залежною, колоніальною країною, яку будуть використовувати й експлуатувати більш сильні гравці світового ринку. Представникам виконавчої та законодавчої влади необхідно на законодавчому рівні збалансувати функціювання «зеленої» галузі енергетики: визначити чіткий тариф на підключення до енергомереж, виробити чітку формулу кінцевого тарифоутворення, спростити процедуру виділення земельних ділянок під будівництво об'єктів відновлюваної енергетики, мінімізувати орендну плату, створити притягальний інвестиційний клімат і стимули для інвестування в модернізацію мереж. Поки цього не станеться, альтернативна енергетика в Україні не розвиватиметься. Однак, за умови інвестиційної привабливості як цієї перспективної галузі, так і будівництва українських заводів із виробництва сонячних панелей, вітрогенераторів, гідротурбін й іншого обладнання для «зелених» електростанцій, значно зросте зайнятість населення, відбудуться наповнення бюджету, підвищення зарплат та економічне зростання загалом.