Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
29 Січня 2016
29 Січня
Інтерв'ю12:10
Політика
Дмитро Тимчук
Интервью
Дмитро Тимчук: Логіка і дух Мінських угод не відповідають українським інтересам Путін нав'язав Заходу і Україні Мінські угоди, і тепер Київ змушують їх виконувати. Таку думку в інтерв'ю АСН висловив народний депутат, координатор руху «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук. На його думку, Україні треба рішучіше заявляти про власні інтереси, а не грати в чужу гру. — Дмитре, у вас достатньо критична думка щодо Мінських угод. Що ж робити Києву? Припинити їх виконувати? — Їх треба переглядати, але головна проблема в тому, що Росія просто так не піде на цей перегляд. Для цього потрібна дуже велика політична воля Києва, який зміг би переконати Захід у тому, що всім разом треба тиснути на Путіна — при тому, що Заходу, за великим рахунком, усе одно, якою ціною і з якими втратами для України на Донбасі настане мир. Однак, говорячи про Мінськ-2, для початку треба розібратися, хто і на якій підставі підписував ці домовленості з українського боку. Та логіка угоди, яка прописана — і зрозуміло, чому Москва на ній так наполягає, — відповідає інтересам Росії, та аж ніяк не України. Так, перші два пункти задовольняють усіх: це припинення вогню, відведення важкого озброєння і створення буферної зони. Але далі починаються політичні моменти і неприємні для України речі. Наприклад, проведення на непідконтрольних Україні територіях місцевих виборів — незрозуміло, за якими правилами. Нам розповідають, що ОБСЄ допоможе забезпечити там дотримання якихось прав і свобод. Але, по-моєму, це щось на зразок фантастики. Фактично це буде варіант кримського референдуму, який проводитиметься під дулами російських автоматів. У мене взагалі з приводу місцевих виборів виникає запитання: а хто цей пункт від української сторони вносив в угоду і чим ця людина думала? Треба розуміти, що всі півтора року подій на Донбасі його населення було повністю вирваним з українського інформаційного поля. І піддане російській пропаганді. Це означає, що люди, які залишилися на окупованих територіях, свято вірять, що в Києві панує хунта, що тут їдять слов'янських немовлят, вбивають за російську мову тощо. Плюс питання: а хто зараз залишився на Донбасі? В окупованих районах живуть переважно пенсіонери, яким, узагалі, непогано, оскільки вони отримують і українську, і російську пенсію. І люмпени, які бігають Донбасом зі зброєю в руках. І ось вони голосуватимуть? Якщо вже ми проводимо місцеві вибори, то давайте почуємо голос Донбасу. Тих, хто звідти поїхав. Адже можливість голосувати для переселенців — це дуже велика проблема. Підсумовуючи сказане: Мінськ-2 не діє. Ми скоро будемо відзначати річницю угод і змушені констатувати, що й тижня не було, щоб ці домовленості працювали. Хоча б два перших пункти. — То чому ми продовжуємо за них триматися? — З однієї простої причини. Москва нав'язала свої умови при підписанні Мінська-2. І Захід на це погодився. Погодилась і Україна, яка багато в чому залежить від Заходу. А Заходу, як я казав, по суті, все одно, кому де-факто буде підконтрольною ця територія — Москві чи Києву, що там відбуватиметься. Аби лишень припинили стріляти і почався мирний діалог. Щоб можна було рапортувати, що конфлікт якимось чином розв’язано. По суті, вони пішли шляхом найменшого опору, прийняли умови Путіна, нав'язали їх Україні і тепер дружно нависають над Києвом — мовляв, давайте, виконуйте Мінські угоди. Ось і США вже приєдналися і заговорили про особливий статус Донбасу. Але почекайте: давайте виконаємо хоча б те, що вже підписано. Передовсім виведення російських військ. І тільки потім можна говорити про щось інше. Думаю, ми бачимо політику подвійних стандартів. Зрештою, варто визнати: логіка і дух Мінських угод не відповідають українським інтересам. Я бачу лише один вихід: визнати, що Мінськ-2 поховано. Можна намагатися, звичайно, його реанімувати, але навряд чи це приведе до якогось результату. — В останній аналітичній записці «ІС» ви пишете про реальність повномасштабного збройного вторгнення. Як Україна може підготуватися до цього? — Звичайно, готується. Цей рік оголошено Роком ВПС України, зокрема ППО, — це вже показник. Так, реформування армії відбувається з величезними проблемами. Досі не підписано стратегічні документи, наприклад Стратегічний оборонний бюлетень і Держпрограму реформування/розвитку ЗСУ. Проте ті процеси, які тривають, охоплюють усі види Збройних сил, а не лише Сухопутні війська, які беруть участь у бойових діях на Донбасі. Це видно з бойової підготовки, модернізації та закупівлі нового обладнання. Я радий, що наше військове командування не вперлося у формат гібридної війни, яку ми бачимо, і розвиває й інші види ЗСУ, які нам знадобляться в разі масштабного наступу збройних сил РФ. Наскільки вони готові — інше питання. Це питання до Генерального штабу. Треба розуміти, наскільки серйозний супротивник перед нами. Звичайно, якщо Путіну спаде на думку застосувати ядерну зброю, у нас шансів немає. Але у випадку без'ядерної атаки шанси наші досить високі. Наша армія здобула колосальний досвід за ці півтора року, як і Національна гвардія, а чого вартий безцінний досвід добровольчих батальйонів! Думаю, один український солдат зараз вартий п'ятьох російських, які не проходили війну на Донбасі. — Яка ситуація із забезпеченням армії — спорядженням, продовольством, умовами? Чи все як і раніше лежить на плечах волонтерів? — Централізованими закупівлями займаються державні структури — зокрема департамент держзакупівель Міноборони. Це чиновники, які несуть повну відповідальність за забезпечення фронту. Що стосується волонтерів, то низький їм уклін, але я давно казав, що кожен випадок, коли вони привозять на передову найнеобхідніше, те, чого немає у наших бійців, має бути приводом для розслідування — чому цього не забезпечили тилові структури? Бо зараз на оборону виділяється достатньо коштів. У нас і минулого, і цього року на оборонку — безпрецедентні бюджети. Враховуючи, що ми вириваємо ці гроші з соціалки — при тому, що в країні тяжка ситуація, — треба контролювати кожну гривню. І, якщо такі колосальні гроші виділяються, фронт повинен мати все необхідне. — Звідси наступне запитання. Хто і скільки заробляє на цій війні? Чи не в цьому причина того, що вона не закінчується? — Йдеться насамперед про потоки контрабанди — ці випадки зараз розслідує військова прокуратура і СБУ. Що стосується інших «заробітків», то у нас в армії крали і крадуть, причому на всіх рівнях, але останнім часом досить ефективно працюють СБУ і військова прокуратура. Щоправда, з прокуратурою виникла велика проблема, оскільки у неї забрали функції прокурорського нагляду. Торік Верховна Рада намагалася повернути цю функцію — тільки для військової прокуратури і тільки на так званий особливий період, тобто на час АТО. Але цю ініціативу, на жаль, депутати не підтримали. Причому, що для мене видається досить дивним, блокувалося питання депутатами з коаліції — вони кричали, що ми з прокуратури робимо монстрів. Але без прокурорського нагляду військова прокуратура працює «за хвостами», вона не може запобігати подібним випадкам. Ну користі, що з'ясувалося, наприклад, що вкрадено ПММ на десятки мільйонів гривень, якщо їх уже не повернути? А був би прокурорський нагляд, прокуратура могла б працювати на упередження. Заходу, по суті, все одно, кому буде підконтрольною ця територія — Москві чи Києву, що там відбуватиметься. Аби припинили стріляти і почався мирний діалог. Щоб можна було рапортувати, що конфлікт якимось чином розв’язано. По суті, вони пішли шляхом найменшого опору, прийняли умови Путіна, нав'язали їх Україні і тепер дружно нависають над Києвом — мовляв, давайте, виконуйте Мінські угоди У плані забезпечення сил АТО є ще одна проблема. Волонтери, розв’язуючи найважливіші завдання на передовій, розбалували наше військове керівництво. Дійшло до того, що, припустімо, представники структур тилу замовляють волонтерам те, що і так є на складах! Просто через волонтерів усе це можна одразу списати чи навіть не ставити на облік, не турбуючись, що щось пропаде. Ці випадки треба розслідувати. Знову-таки потрібно, щоб цим займалася прокуратура, але для цього їй треба повернути функції нагляду. — А ви як представник коаліції не можете пролобіювати це питання? — Я ж кажу, головними критиками цієї норми були представники коаліції — БПП і «Батьківщини». Навіть не «Опозиційний блок». Не знаю, які у них інтереси в тій же оборонці, який інтерес у корупції у Міноборони й армії, але, судячи з усього, інтерес є, якщо так протидіють. Найцікавіше, що основним автором законопроекту був Юрій Луценко. Зараз ми розробили схожий законопроект і все одно його проштовхуватимемо. Адже прокурори самі просять: дайте нам можливість працювати на упередження! — Чи є якісь нові відомості щодо наркотрафіку, про який ви згадували? Чи роблять щось українські правоохоронці? — Один із трьох каналів — через Ростовську область, через «ЛНР» і Щастя далі в Європу. Наскільки я знаю, цим дуже щільно займається військова прокуратура. Звичайно, коректніше було б, щоб вони це коментували. За моїми даними, інформації прокурорами зібрано багато. Нитки йдуть далеко за рівень підрозділів, які відбувають службу на блокпостах. Вони ведуть до Києва. Прокуратура працює, Матіос обіцяє, що буде поставлено крапки над «і». І я свято в це вірю. — Як ви ставитеся до чергової хвилі мобілізації? Чи нормально, що на фронт ідуть ті, хто не хоче і не може воювати? — Тут є кілька моментів. Поки що офіційного рішення військово-політичного керівництва про сьому хвилю мобілізації немає, і відповідні документи до Верховної Ради не передавались. Офіційна версія — все залежатиме від того, як розвиватимуться події в контексті мінського діалогу. Поки що цього рішення немає. Щодо проблеми в цілому. Багато хто ставить питання: чому за півтора року не укомплектували підрозділи контрактниками? Так, постановка питання правильна. Тим більше що з нового року зарплати у військових дуже підвищилися. Припустімо, контрактник прийшов і він може розраховувати на сім тисяч гривень, а за виконання завдань в зоні АТО — і 11 тисяч гривень. На ці гроші вже можна залучати людей. Тому в плані набору контрактників у Міноборони і Генштабу є вагомий козир у вигляді таких високих зарплат. І є з кого вибирати, оскільки останнім часом народ не надто приваблювала служба в армії. Якщо буде матеріальний стимул, то можна буде влаштовувати відбір. Але що стосується мобілізації, то вона все одно потрібна. Адже якщо взяти до уваги загрозу широкомасштабної агресії, то, чим більше людей пройде підготовку і отримає досвід у бойових умовах, тим більший резерв у нас буде для захисту від зовнішнього агресора. Щодо мобілізації, то вона все одно потрібна. Адже якщо взяти до уваги загрозу широкомасштабної агресії, то чим більше людей пройде підготовку і отримає досвід у бойових умовах, тим більший резерв у нас буде для захисту від зовнішнього агресора — Поговорімо про Крим. Чи не здається вам, що ця тема пішла з інформаційного поля — півостровом ніхто не займається? Чи це історія з серії: почекаємо, поки попросяться самі? — Цілком природно, що Крим відійшов на другий план, адже є більш актуальна проблема Донбасу, де щодня, незважаючи на так зване перемир'я, гинуть наші хлопці. Проте активістам вдалося повернути тренд Криму завдяки товарній та енергетичній блокаді. Понад те, вони змушують владу розв’язувати ці проблеми законодавчо, що дуже правильно. Оскільки все це потрібно було робити ще навесні 2014 року. Зараз головна проблема полягає в тому, що ніхто не знає, як насправді повертати Крим. Я бачу тільки один варіант. Ослаблення Росії внаслідок санкцій, повернення її у формат 90-х, і силовим же шляхом забирати Крим назад. Я не вірю, що кримчани зберуться, проведуть референдум і попросяться знову в Україну. Ми повернемо Крим так само, як втратили — тобто силовим шляхом. — Як ви прокоментуєте останні заяви Кремля? Зокрема заяви Путіна про «безглузде приєднання Донбасу» або Лаврова — про будапештські угоди? Росія навмисно грає роль світового блазня? Чи вони пішли ва-банк, показуючи світові, що їм усе одно, що про них подумають? — Безперечно, ці заяви розраховані виключно на внутрішню російську аудиторію. Не думаю, що розсудлива людина може сприймати цю маячню. — Якими можуть бути наслідки для Путіна і Росії від лондонського звіту про причетність Путіна до вбивства Литвиненка, педофілії тощо? Чи можливо, що Путін, притиснутий до стінки, може піти на неадекватні вчинки? Наприклад, натиснути ядерну кнопку? Ніхто не знає, як насправді повертати Крим. Я бачу лише один варіант. Ослаблення Росії внаслідок санкцій, повернення її у формат 90-х, і силовим же шляхом забирати Крим назад. Я не вірю, що кримчани зберуться, проведуть референдум і попросяться знову в Україну — У цьому плані ситуація працює на нас. Не впевнений, що саме історія з Литвиненком може стати вирішальною для Путіна. Але це — складова загальної картини, яка стає для Путіна дедалі критичнішою. Адже навіть на цьому тлі ми чуємо з Європи голоси про необхідність зняття санкцій із Росії. І цих європейців десь якось можна зрозуміти: вони ж теж зазнають збитків через санкції. Далеко не всі готові розривати ці зв'язки, а воєнна загроза з боку Росії в ЄС здається вельми примарною. А такі речі, як лондонський звіт, грають колосальну роль, протвережують західне співтовариство. — Чи є щось, що остаточно може добити Росію? — Я б не тішив себе ілюзіями. Все-таки у Росії є ресурсна подушка, яка не дозволить її економіці за два тижні розсипатися. Але наше завдання — політикуму і дипломатів — підтримувати градус санкцій на нинішньому рівні. Бо для Росії це дуже відчутно. І якщо ми говоримо про Мінськ-3, то треба ввести туди максимально жорсткі формулювання. Коли будуть більш чіткі терміни — наприклад, про відведення озброєння і припинення воєнних дій. І чітке покарання за їхнє невиконання. Приміром, якщо Україна не виконує, вона не отримує кредит МВФ. Якщо Росія — її відключають від системи SWIFT. Коли такі кроки буде прописано, тоді вони діятимуть. А все решта — від лукавого.
Дмитро Тимчук: Логіка і дух Мінських угод не відповідають українським інтересам Путін нав'язав Заходу і Україні Мінські угоди, і тепер Київ змушують їх виконувати. Таку думку в інтерв'ю АСН висловив народний депутат, координатор руху «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук. На його думку, Україні треба рішучіше заявляти про власні інтереси, а не грати в чужу гру. — Дмитре, у вас достатньо критична думка щодо Мінських угод. Що ж робити Києву? Припинити їх виконувати? — Їх треба переглядати, але головна проблема в тому, що Росія просто так не піде на цей перегляд. Для цього потрібна дуже велика політична воля Києва, який зміг би переконати Захід у тому, що всім разом треба тиснути на Путіна — при тому, що Заходу, за великим рахунком, усе одно, якою ціною і з якими втратами для України на Донбасі настане мир. Однак, говорячи про Мінськ-2, для початку треба розібратися, хто і на якій підставі підписував ці домовленості з українського боку. Та логіка угоди, яка прописана — і зрозуміло, чому Москва на ній так наполягає, — відповідає інтересам Росії, та аж ніяк не України. Так, перші два пункти задовольняють усіх: це припинення вогню, відведення важкого озброєння і створення буферної зони. Але далі починаються політичні моменти і неприємні для України речі. Наприклад, проведення на непідконтрольних Україні територіях місцевих виборів — незрозуміло, за якими правилами. Нам розповідають, що ОБСЄ допоможе забезпечити там дотримання якихось прав і свобод. Але, по-моєму, це щось на зразок фантастики. Фактично це буде варіант кримського референдуму, який проводитиметься під дулами російських автоматів. У мене взагалі з приводу місцевих виборів виникає запитання: а хто цей пункт від української сторони вносив в угоду і чим ця людина думала? Треба розуміти, що всі півтора року подій на Донбасі його населення було повністю вирваним з українського інформаційного поля. І піддане російській пропаганді. Це означає, що люди, які залишилися на окупованих територіях, свято вірять, що в Києві панує хунта, що тут їдять слов'янських немовлят, вбивають за російську мову тощо. Плюс питання: а хто зараз залишився на Донбасі? В окупованих районах живуть переважно пенсіонери, яким, узагалі, непогано, оскільки вони отримують і українську, і російську пенсію. І люмпени, які бігають Донбасом зі зброєю в руках. І ось вони голосуватимуть? Якщо вже ми проводимо місцеві вибори, то давайте почуємо голос Донбасу. Тих, хто звідти поїхав. Адже можливість голосувати для переселенців — це дуже велика проблема. Підсумовуючи сказане: Мінськ-2 не діє. Ми скоро будемо відзначати річницю угод і змушені констатувати, що й тижня не було, щоб ці домовленості працювали. Хоча б два перших пункти. — То чому ми продовжуємо за них триматися? — З однієї простої причини. Москва нав'язала свої умови при підписанні Мінська-2. І Захід на це погодився. Погодилась і Україна, яка багато в чому залежить від Заходу. А Заходу, як я казав, по суті, все одно, кому де-факто буде підконтрольною ця територія — Москві чи Києву, що там відбуватиметься. Аби лишень припинили стріляти і почався мирний діалог. Щоб можна було рапортувати, що конфлікт якимось чином розв’язано. По суті, вони пішли шляхом найменшого опору, прийняли умови Путіна, нав'язали їх Україні і тепер дружно нависають над Києвом — мовляв, давайте, виконуйте Мінські угоди. Ось і США вже приєдналися і заговорили про особливий статус Донбасу. Але почекайте: давайте виконаємо хоча б те, що вже підписано. Передовсім виведення російських військ. І тільки потім можна говорити про щось інше. Думаю, ми бачимо політику подвійних стандартів. Зрештою, варто визнати: логіка і дух Мінських угод не відповідають українським інтересам. Я бачу лише один вихід: визнати, що Мінськ-2 поховано. Можна намагатися, звичайно, його реанімувати, але навряд чи це приведе до якогось результату. — В останній аналітичній записці «ІС» ви пишете про реальність повномасштабного збройного вторгнення. Як Україна може підготуватися до цього? — Звичайно, готується. Цей рік оголошено Роком ВПС України, зокрема ППО, — це вже показник. Так, реформування армії відбувається з величезними проблемами. Досі не підписано стратегічні документи, наприклад Стратегічний оборонний бюлетень і Держпрограму реформування/розвитку ЗСУ. Проте ті процеси, які тривають, охоплюють усі види Збройних сил, а не лише Сухопутні війська, які беруть участь у бойових діях на Донбасі. Це видно з бойової підготовки, модернізації та закупівлі нового обладнання. Я радий, що наше військове командування не вперлося у формат гібридної війни, яку ми бачимо, і розвиває й інші види ЗСУ, які нам знадобляться в разі масштабного наступу збройних сил РФ. Наскільки вони готові — інше питання. Це питання до Генерального штабу. Треба розуміти, наскільки серйозний супротивник перед нами. Звичайно, якщо Путіну спаде на думку застосувати ядерну зброю, у нас шансів немає. Але у випадку без'ядерної атаки шанси наші досить високі. Наша армія здобула колосальний досвід за ці півтора року, як і Національна гвардія, а чого вартий безцінний досвід добровольчих батальйонів! Думаю, один український солдат зараз вартий п'ятьох російських, які не проходили війну на Донбасі. — Яка ситуація із забезпеченням армії — спорядженням, продовольством, умовами? Чи все як і раніше лежить на плечах волонтерів? — Централізованими закупівлями займаються державні структури — зокрема департамент держзакупівель Міноборони. Це чиновники, які несуть повну відповідальність за забезпечення фронту. Що стосується волонтерів, то низький їм уклін, але я давно казав, що кожен випадок, коли вони привозять на передову найнеобхідніше, те, чого немає у наших бійців, має бути приводом для розслідування — чому цього не забезпечили тилові структури? Бо зараз на оборону виділяється достатньо коштів. У нас і минулого, і цього року на оборонку — безпрецедентні бюджети. Враховуючи, що ми вириваємо ці гроші з соціалки — при тому, що в країні тяжка ситуація, — треба контролювати кожну гривню. І, якщо такі колосальні гроші виділяються, фронт повинен мати все необхідне. — Звідси наступне запитання. Хто і скільки заробляє на цій війні? Чи не в цьому причина того, що вона не закінчується? — Йдеться насамперед про потоки контрабанди — ці випадки зараз розслідує військова прокуратура і СБУ. Що стосується інших «заробітків», то у нас в армії крали і крадуть, причому на всіх рівнях, але останнім часом досить ефективно працюють СБУ і військова прокуратура. Щоправда, з прокуратурою виникла велика проблема, оскільки у неї забрали функції прокурорського нагляду. Торік Верховна Рада намагалася повернути цю функцію — тільки для військової прокуратури і тільки на так званий особливий період, тобто на час АТО. Але цю ініціативу, на жаль, депутати не підтримали. Причому, що для мене видається досить дивним, блокувалося питання депутатами з коаліції — вони кричали, що ми з прокуратури робимо монстрів. Але без прокурорського нагляду військова прокуратура працює «за хвостами», вона не може запобігати подібним випадкам. Ну користі, що з'ясувалося, наприклад, що вкрадено ПММ на десятки мільйонів гривень, якщо їх уже не повернути? А був би прокурорський нагляд, прокуратура могла б працювати на упередження. Заходу, по суті, все одно, кому буде підконтрольною ця територія — Москві чи Києву, що там відбуватиметься. Аби припинили стріляти і почався мирний діалог. Щоб можна було рапортувати, що конфлікт якимось чином розв’язано. По суті, вони пішли шляхом найменшого опору, прийняли умови Путіна, нав'язали їх Україні і тепер дружно нависають над Києвом — мовляв, давайте, виконуйте Мінські угоди У плані забезпечення сил АТО є ще одна проблема. Волонтери, розв’язуючи найважливіші завдання на передовій, розбалували наше військове керівництво. Дійшло до того, що, припустімо, представники структур тилу замовляють волонтерам те, що і так є на складах! Просто через волонтерів усе це можна одразу списати чи навіть не ставити на облік, не турбуючись, що щось пропаде. Ці випадки треба розслідувати. Знову-таки потрібно, щоб цим займалася прокуратура, але для цього їй треба повернути функції нагляду. — А ви як представник коаліції не можете пролобіювати це питання? — Я ж кажу, головними критиками цієї норми були представники коаліції — БПП і «Батьківщини». Навіть не «Опозиційний блок». Не знаю, які у них інтереси в тій же оборонці, який інтерес у корупції у Міноборони й армії, але, судячи з усього, інтерес є, якщо так протидіють. Найцікавіше, що основним автором законопроекту був Юрій Луценко. Зараз ми розробили схожий законопроект і все одно його проштовхуватимемо. Адже прокурори самі просять: дайте нам можливість працювати на упередження! — Чи є якісь нові відомості щодо наркотрафіку, про який ви згадували? Чи роблять щось українські правоохоронці? — Один із трьох каналів — через Ростовську область, через «ЛНР» і Щастя далі в Європу. Наскільки я знаю, цим дуже щільно займається військова прокуратура. Звичайно, коректніше було б, щоб вони це коментували. За моїми даними, інформації прокурорами зібрано багато. Нитки йдуть далеко за рівень підрозділів, які відбувають службу на блокпостах. Вони ведуть до Києва. Прокуратура працює, Матіос обіцяє, що буде поставлено крапки над «і». І я свято в це вірю. — Як ви ставитеся до чергової хвилі мобілізації? Чи нормально, що на фронт ідуть ті, хто не хоче і не може воювати? — Тут є кілька моментів. Поки що офіційного рішення військово-політичного керівництва про сьому хвилю мобілізації немає, і відповідні документи до Верховної Ради не передавались. Офіційна версія — все залежатиме від того, як розвиватимуться події в контексті мінського діалогу. Поки що цього рішення немає. Щодо проблеми в цілому. Багато хто ставить питання: чому за півтора року не укомплектували підрозділи контрактниками? Так, постановка питання правильна. Тим більше що з нового року зарплати у військових дуже підвищилися. Припустімо, контрактник прийшов і він може розраховувати на сім тисяч гривень, а за виконання завдань в зоні АТО — і 11 тисяч гривень. На ці гроші вже можна залучати людей. Тому в плані набору контрактників у Міноборони і Генштабу є вагомий козир у вигляді таких високих зарплат. І є з кого вибирати, оскільки останнім часом народ не надто приваблювала служба в армії. Якщо буде матеріальний стимул, то можна буде влаштовувати відбір. Але що стосується мобілізації, то вона все одно потрібна. Адже якщо взяти до уваги загрозу широкомасштабної агресії, то, чим більше людей пройде підготовку і отримає досвід у бойових умовах, тим більший резерв у нас буде для захисту від зовнішнього агресора. Щодо мобілізації, то вона все одно потрібна. Адже якщо взяти до уваги загрозу широкомасштабної агресії, то чим більше людей пройде підготовку і отримає досвід у бойових умовах, тим більший резерв у нас буде для захисту від зовнішнього агресора — Поговорімо про Крим. Чи не здається вам, що ця тема пішла з інформаційного поля — півостровом ніхто не займається? Чи це історія з серії: почекаємо, поки попросяться самі? — Цілком природно, що Крим відійшов на другий план, адже є більш актуальна проблема Донбасу, де щодня, незважаючи на так зване перемир'я, гинуть наші хлопці. Проте активістам вдалося повернути тренд Криму завдяки товарній та енергетичній блокаді. Понад те, вони змушують владу розв’язувати ці проблеми законодавчо, що дуже правильно. Оскільки все це потрібно було робити ще навесні 2014 року. Зараз головна проблема полягає в тому, що ніхто не знає, як насправді повертати Крим. Я бачу тільки один варіант. Ослаблення Росії внаслідок санкцій, повернення її у формат 90-х, і силовим же шляхом забирати Крим назад. Я не вірю, що кримчани зберуться, проведуть референдум і попросяться знову в Україну. Ми повернемо Крим так само, як втратили — тобто силовим шляхом. — Як ви прокоментуєте останні заяви Кремля? Зокрема заяви Путіна про «безглузде приєднання Донбасу» або Лаврова — про будапештські угоди? Росія навмисно грає роль світового блазня? Чи вони пішли ва-банк, показуючи світові, що їм усе одно, що про них подумають? — Безперечно, ці заяви розраховані виключно на внутрішню російську аудиторію. Не думаю, що розсудлива людина може сприймати цю маячню. — Якими можуть бути наслідки для Путіна і Росії від лондонського звіту про причетність Путіна до вбивства Литвиненка, педофілії тощо? Чи можливо, що Путін, притиснутий до стінки, може піти на неадекватні вчинки? Наприклад, натиснути ядерну кнопку? Ніхто не знає, як насправді повертати Крим. Я бачу лише один варіант. Ослаблення Росії внаслідок санкцій, повернення її у формат 90-х, і силовим же шляхом забирати Крим назад. Я не вірю, що кримчани зберуться, проведуть референдум і попросяться знову в Україну — У цьому плані ситуація працює на нас. Не впевнений, що саме історія з Литвиненком може стати вирішальною для Путіна. Але це — складова загальної картини, яка стає для Путіна дедалі критичнішою. Адже навіть на цьому тлі ми чуємо з Європи голоси про необхідність зняття санкцій із Росії. І цих європейців десь якось можна зрозуміти: вони ж теж зазнають збитків через санкції. Далеко не всі готові розривати ці зв'язки, а воєнна загроза з боку Росії в ЄС здається вельми примарною. А такі речі, як лондонський звіт, грають колосальну роль, протвережують західне співтовариство. — Чи є щось, що остаточно може добити Росію? — Я б не тішив себе ілюзіями. Все-таки у Росії є ресурсна подушка, яка не дозволить її економіці за два тижні розсипатися. Але наше завдання — політикуму і дипломатів — підтримувати градус санкцій на нинішньому рівні. Бо для Росії це дуже відчутно. І якщо ми говоримо про Мінськ-3, то треба ввести туди максимально жорсткі формулювання. Коли будуть більш чіткі терміни — наприклад, про відведення озброєння і припинення воєнних дій. І чітке покарання за їхнє невиконання. Приміром, якщо Україна не виконує, вона не отримує кредит МВФ. Якщо Росія — її відключають від системи SWIFT. Коли такі кроки буде прописано, тоді вони діятимуть. А все решта — від лукавого.
Блог:
Думки12:41
Економіка
Володимир Рябошлик
У нас надлегкі податки для олігархів
Змінювати бюджет треба обов'язково. Але нинішній владі це невигідно, тому зміни прийдуть тільки з відставкою уряду. Щоб не було дефіциту бюджету, треба вводити цивілізоване оподаткування олігархів, а не надлегке, як сьогодні. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив екс-заступник міністра економіки, економічний експерт Володимир Рябошлик.
«Бюджет має дві сторони - це доходи і витрати. У мене є декілька пропозицій не щодо лінії зменшення витрат (як вони це роблять), а стосовно збільшення доходів. Бо на тлі надзвичайних податків - на зразок податку на пенсіонерів, у нас залишаються надлегкі податки для олігархів. У цьому протиріччя, бо 5% податку на дивіденди - найнижчий податок у світі, і ми на цьому прикладі бачимо, в чиїх інтересах працює влада. У нас є парадоксальні підприємства, де фонд дивідендів перевищує фонд заробітної плати. Тобто наш прем'єр розповідає казки щовечора, як він бореться з зарплатами в конвертах. А ці 5% дивідендів фактично забезпечують оготівкування. Засоби оформляють як дивіденди, а потім роздають людям, оскільки за такої схеми при такій низькій ставці це вигідно, водночас це втрати для бюджету. Інший приклад - сховали в тінь закон про оподаткування за вартістю. Пані Яресько прекрасно знає, що істотні доходи в Америці йдуть від майна, оціненого за вартістю, а не так, як у нас, за квадратним метром голої хатини. Але вона сама вже має нерухомість в Україні, тому їй зовсім не хочеться, щоб тут було так само, як в Америці», - зазначив економіст.
Експерт упевнений, що зміни до бюджету потрібні обов'язково. Втім, для цього потрібна відставка уряду і зміна оподаткування олігархів.
«Якби у нас було цивілізоване оподаткування для олігархів, то збільшилися б доходи бюджету, не було б дефіциту, не було б падіння гривні. Але це питання політичне, це питання зміни влади. Адже влада сама для себе пише закони, фактично у нас ситуація узаконеного відходу від податків. Зміни до бюджету потрібні обов'язково. Але це можливо тільки за умови зміни уряду», - підсумував Рябошлик.
Суспільство
На Львівщині упіймали хабарника - старшого інспектора митниці
На Львівщині на хабарі упіймали старшого інспектора митниці. Про це повідомила прес-служба Нацполіціі України.
Чиновник хотів отримати хабар від людини, яка прагнула безперешкодно перетнути кордон із купленим у Польщі товаром.
«У Львівській області затримали старшого інспектора митного поста Львівської митниці під час отримання ним 2500 гривень неправомірної вигоди. Також у кишенях одягу затриманого виявлено та вилучено майже п'ять тисяч гривень готівкою. 52-річний митник вимагав хабар в українця за безперешкодний перетин кордону з придбаними в Польщі 625 кг комбікорму для тварин», - сказано в повідомленні.
Відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст.368 (прийняття пропозиції, обіцянка або одержання неправомірної вигоди посадовою особою) КК України. Тепер хабарника можуть ув'язнити на строк від від п'яти до 10 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна і зі спеціальною конфіскацією.
На Львівщині упіймали хабарника - старшого інспектора митниці
На Львівщині на хабарі упіймали старшого інспектора митниці. Про це повідомила прес-служба Нацполіціі України.
Чиновник хотів отримати хабар від людини, яка прагнула безперешкодно перетнути кордон із купленим у Польщі товаром.
«У Львівській області затримали старшого інспектора митного поста Львівської митниці під час отримання ним 2500 гривень неправомірної вигоди. Також у кишенях одягу затриманого виявлено та вилучено майже п'ять тисяч гривень готівкою. 52-річний митник вимагав хабар в українця за безперешкодний перетин кордону з придбаними в Польщі 625 кг комбікорму для тварин», - сказано в повідомленні.
Відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст.368 (прийняття пропозиції, обіцянка або одержання неправомірної вигоди посадовою особою) КК України. Тепер хабарника можуть ув'язнити на строк від від п'яти до 10 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна і зі спеціальною конфіскацією.
Події
На військовій базі РФ у Калінінградській області прогримів вибух (відео)
У Калінінградській області Російської Федерації на території військової частини прогримів потужний вибух.
За повідомленнями російських ЗМІ, причиною вибуху стало замикання проводки в БМП. У момент вибуху бойова машина виїжджала з гаража.
У результаті вибуху виникла пожежа, також були вибиті вікна в будинках, що містилися неподалік.
На військовій базі РФ у Калінінградській області прогримів вибух (відео)
У Калінінградській області Російської Федерації на території військової частини прогримів потужний вибух.
За повідомленнями російських ЗМІ, причиною вибуху стало замикання проводки в БМП. У момент вибуху бойова машина виїжджала з гаража.
У результаті вибуху виникла пожежа, також були вибиті вікна в будинках, що містилися неподалік.
Відео16:44
Блог:
Думки17:18
Економіка
Андрій Вігірінський
Реформа митниці докорінних змін не передбачає
Уряд нині значну увагу приділяє давно наболілому й особливо важливому питанню — запровадженню змін на митниці. Вже 3 лютого Мінфін планує подати на розгляд Кабміну документи для залучення міжнародних компаній до управління частиною української митниці на західному кордоні країни. Крім того, вже укладено кредитну угоду з Польщею на 100 млн євро пільгового фінансування, які, зокрема, буде використано й на підвищення якості обслуговування на українсько-польському кордоні. Тривають перемовини з урядами інших держав про надання фінансування на розробку програмного забезпечення, що дасть змогу мінімізувати людський чинник у роботі податкової й митниці. За словами міністра фінансів Наталії Яресько, це все робиться задля докорінного реформування Державної фіскальної служби.
А на початку цього року в парламент було внесено законопроект, який багато оглядачів та фахівців назвали стартом перетворення митної служби з органу, основним завданням якого є виконання фіскальної функції, на якісну сервісну службу. Зважаючи на це, варто проаналізувати, що ж такого докорінно нового запропонували на розгляд ВР, що повинно розвіяти й викорінити тандем понять корупція-митниця, асоційований із цим відомством?
Отже, чим на сьогодні є митниця? Це частина структури Державної фіскальної служби, організація діяльності й функціонування якої передовсім регулюється затвердженим урядовою постановою від 21 травня 2014 р. №236 положенням. Цей документ визначає ДФС як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів (із літа 2015 року фіскалів передано до відання цього міністра) і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Зважаючи на те, що інституційно це одне відомство, їхні завдання й організація роботи визначаються на рівні законодавства у поєднанні. До них належать реалізація державної політики; боротьба з правопорушеннями; контроль за надходженням податків, зборів, платежів; інші (наприклад, внесення законопроектів на розгляд Мінфіну). Не будемо стомлювати читача детальним переліком функцій, завдань і повноважень ДФС у частині митниці, зазначимо лише, що у чинному законодавстві вони прописані доволі чітко. Слід також врахувати, що вони різноманітні й не концентруються тільки на понятті «виконання виключно фіскальної функції в роботі митниці». Єдине, в чому вбачається докорінна реформа в роботі митниці, це питання визначення її безпосереднього очільника, підпорядкування, а де-факто сфери впливу на нього, тобто того, що називається «призначення своїх».
Що ж пропонує законопроект «Про Національну митну службу в Україні»? Передусім впадає в око, що він містить неймовірно велику кількість «обтічних», декларативних та узагальнюючих понять (схоже на те, що це входить у тренд української законотворчості, оскільки подібною юридичною мовою написаний Закон «Про ринок природного газу»), які даватимуть у подальшому змогу на рівні підзаконних актів дещо викривляти й коригувати реальні відносини і спірні моменти у потрібний бік.
Ключові зміни стосуються саме структури, підзвітності й підпорядкування відомства. Так, проект закону лише в одному випадку використовує назву конкретного міністерства, якому підпорядковуватиметься Національна митниця (в розділі IV, п. 3 зазначається, що до повноважень Національної митної служби належить розроблення проектів наказів Мінфіну з питань, що віднесені до компетенції (ймовірно, недогледіли, коли копіювали текст із чинного положення), у решті випадків використано відсилочну конструкцію на кшталт «Структуру апарату Національної митної служби України затверджує керівник Національної митної служби України за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування та реалізує державну митну політику».
За необхідності, припустімо, при зміні формату уряду, взагалі політичної мапи представлення в українському парламенті або ж зменшенні залежності України від заокеанського фінансового лобі та ресурсу, це повноваження, яке нині закріплено за Мінфіном, спокійно перекочує до завдань іншого, більш зручного, міністерства.
Проект закону передбачає, що Кабінет Міністрів спрямовує й координує діяльність Національної митної служби. Однак робить це через керівника центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування й реалізує державну митну політику (на сьогодні це Міністерство фінансів). У свою чергу керівник центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування й реалізує державну митну політику, має щодо Національної митної служби такі ключові, на наш погляд, повноваження: вносить пропозиції прем'єр-міністрові щодо кандидатури на посаду керівника Національної митної служби і за пропозицією її керівника — щодо кандидатур на посади його заступників.
Ось тут, до речі, має місце колізія норм права, оскільки, відповідно до ст. 24 проекту закону, перший заступник і заступник керівника призначаються на посаду й звільняються з неї керівником центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування та реалізує державну митну політику за поданням керівника Національної митної служби України. Знову ж таки невдале копіювання з попереднього, чинного на сьогодні положення. Як бачимо, в одному випадку заступників призначає керівник міністерства. В іншому — керівник міністерства вносить їхні кандидатури на розгляд Кабміну (як це відбувається сьогодні), який наче і призначає. Ймовірно, колізію виправлять, зберігши повноваження з призначення заступників за керівником міністерства.
Проте вбачається, що з підготовкою проекту поспішали, до кінця не було визначено, хто матиме змогу лобіювати й призначати своїх представників заступниками голови НМС. Тому ця колізія ще раз демонструє те, що було ключовим при розробленні документа, але залишилось невирішеним.
Окремий розділ у проекті закону присвячено порядку призначення осіб на службу. За загальним правилом механізм передбачає проведення конкурсу, формування конкурсних комісій тощо. Акцентувати увагу на цьому розділі сенсу немає. Для тих, хто вперше призначається, — конкурс, а для тих, хто просувається по службі, можливий механізм атестації. Важливо, що конкурс проводиться відповідно до порядку проведення конкурсу на службу до Національної митниці та (або) зайняття вакантної посади, що затверджується керівником центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування й реалізує державну митну політику.
У питаннях призначення та основних завдань Національної митної служби (ст. 2 проекту) на перше місце поставлене створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України. Приклад чудової декларативної норми, без конкретики. Щодо завдань, то першим вказано «забезпечення виконання митних правил»; далі — виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами; потім — створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзиту, збільшення товарообігу й пасажиропотоку через митний кордон України, здійснення разом із митними органами інших держав заходів щодо удосконалення процедури пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України, їх митного контролю та митного оформлення. І тільки 6-м пунктом визначено забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених законодавством України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії.
Пункти 11 та 12 ст. 2 проекту передбачають запобігання та протидію контрабанді, боротьбу з порушеннями митних правил на всій митній території України; здійснення, в межах повноважень, контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами, надання дозволів на здійснення зазначених видів діяльності; видачу сертифікатів уповноваженого економічного оператора; ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн; управління об’єктами інфраструктури Національної митної служби України, розбудова митного кордону.
Витяг приведено для наочності. Важливо зрозуміти, що докорінних змін у змісті завдань, повноважень чи функцій митниці не передбачається й не відбудеться. Всі ті ж функції, які виконуються нині, залишаться притаманними їй і завтра, і в майбутньому — просто в межах цього закону вони набули більш пафосної форми. Якщо ж підсумувати аналіз цього документа, насамперед можна сказати, що єдине, що намагалися змінити, це: 1) закріплення статусу Національної митниці України як центрального органу виконавчої влади на рівні закону, тобто документа, який має більшу складність до змін, ніж постанови Кабміну, які на сьогодні встановлюють правила функціонування відомства, тобто має кращий якісний стан захищеності; 2) ключова зміна — зміна механізму призначення перших осіб митниці, зміна підпорядкування відомства, зменшення впливу на нього уряду на користь міністерства. Нині — Мінфіну, а як буде далі — покаже час.
Блог:
Думки18:08
Економіка
Олександр Охріменко
Держбюджет треба повністю перерахувати і скоротити витрати на міністерства
Бюджету, який був прийнятий на 2016 рік, косметичні зміни не допоможуть. Його потрібно перерахувати повністю. Треба скоротити витрати на міністерства, прибрати непотрібні, залишивши тільки кілька ключових міністерств. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.
«Головне, що треба зробити і що не враховано в бюджеті, це перерахувати справедливий прожитковий мінімум, а не так, як прийнято зараз. Я вважаю, він повинен бути не менше трьох тисяч гривень, а то й більше. Треба зробити нормальні пенсії, зарплати. Тобто все досить просто. А будь-які косметичні зміни абсурдні, безглузді і нікому не потрібні», - вважає економіст.
На думку Охріменка, бюджет можна змінити, тим більше що великого дефіциту в ньому немає.
«Він не дуже дефіцитний. А те, що вимагає МВФ, - абсурд. У більшості країн світу дефіцит значно більший, і ніхто на це не звертає уваги. У нас зараз можна без шкоди для економіки ліквідовувати міністерства культури, освіти, охорони здоров'я, сільського господарства, міністерство економіки - вони взагалі не потрібні. Потім можна всі ці галузеві міністерства звести в одне. Єдине з міністерств, яке треба залишити, - Мінфін і, зрозуміло, ще Міноборони. Решта - спадщина радянської системи. Крім того, треба припинити фінансувати Малу Академію наук. В жодній країні світу немає подібного - такі організації зазвичай самі себе фінансують за рахунок грантів і власних доходів», - зазначив експерт.
За його словами, потрібно впроваджувати медичну страховку - це насправді нескладно.
«Так ми заощадимо багато грошей. Відмова від міністерств зараз нереальна, бо у нас багато кумів, сватів, вони не хочуть відходити від «годівниці». На жаль, зробити це можна, але бажання немає», - підсумував експерт.
Відео20:01
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-1,2160167694092-/
/-pc-/
Top