♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні Овнам варто звернути увагу на свої комунікаційні навички Будьте ясн....
Архів
Повернутись назад
25 Червня 2015
25 Червня
Суспільство
В Одесі співробітники ДФС погоріли на хабарі
В Одесі співробітники Державної фіскальної служби попалися на хабарі. Про це повідомляє Департамент протидії злочинності у сфері економіки МВС України.
Як повідомляється, начальник управління податкового аудиту Державної фіскальної служби одного з районів міста Одеси у змові з головним ревізором-інспектором цього ж управління вимагали від директора підприємства три тисячі доларів за непроведення перевірки його підприємства.
24 червня зловмисники були затримані під час отримання хабара.
Правопорушникам загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
В Одесі співробітники ДФС погоріли на хабарі
В Одесі співробітники Державної фіскальної служби попалися на хабарі. Про це повідомляє Департамент протидії злочинності у сфері економіки МВС України.
Як повідомляється, начальник управління податкового аудиту Державної фіскальної служби одного з районів міста Одеси у змові з головним ревізором-інспектором цього ж управління вимагали від директора підприємства три тисячі доларів за непроведення перевірки його підприємства.
24 червня зловмисники були затримані під час отримання хабара.
Правопорушникам загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Блог:
Думки10:11
Політика
Олександр Москалюк
Політики намагаються підлаштувати децентралізацію під себе
Проводячи децентралізацію в Україні, вкрай важливо, щоб політики не лише декларували бажання скористатися польським досвідом, а й справді запозичили його. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив експерт з конституційного права Олександр Москалюк.
«Якщо ми говоримо, що йдемо шляхом проведення децентралізації, спираючись на польський досвід, то слова і вчинки мають збігатися. Дуже показовий момент. В українському варіанті децентралізації (який є в проекті змін до Конституції, — авт.) прерогативу достроково припиняти повноваження місцевих рад хочуть закріпити за Президентом. та водночас у Польщі таке право — компетенція Сейму й уряду», — вказав на відмінності експерт.
За його словами, підміна понять — це тільки одна з проблем, що існує в контексті децентралізації.
«Важливо не тільки запозичувати поняття, але й впроваджувати відповідні процеси, що постають за цими термінами. А зважаючи на те, як відбувається децентралізація в Україні, складається враження, що ключові політичні гравці процес децентралізації намагаються підлаштувати під себе», — сказав Москалюк.
Блог:
Думки11:25
Політика
Олег Устенко
Санкції Заходу — це частково піар-хід
Санкції, введені Заходом щодо Криму, загрожують півострову поступовим економічним згасанням. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.
«Продовження санкцій означає, що Захід й надалі підтримує ідею, що Крим де-юре залишається територією України, хоча де-факто знаходиться в анексії Росії. Також санкціями Захід намагається домогтися того, щоб Росія ще раз замислилася над тим, чи варто було оголошувати «Кримнаш», — сказав він.
За його словами, економічні санкції щодо Криму мають й економічний, й характер піару.
«Піар пов'язаний з тим, що Захід не визнає змін, що відбулися, коли одна країна анексувала частину території іншої країни. Це досить серйозний момент в плані публічного ефекту», — пояснив він.
При цьому не останню роль відіграють економічні фактори, які негативно впливають не тільки на Крим, але й на Росію.«Фактично Крим став сірою зоною, яка не може нормально розвиватися. Всі ууладені там угоди можуть бути оскаржені в міжнародних або українських судах», — зазначив економіст.
Устенко додав, що у зв'язку з продовженням економічних санкцій, Крим очікує зниження товарообігу, а також неможливість розвитку транспортної інфраструктури. Крім того, не працюватимуть на території півострова й банки, які переймаються власною репутацією, що призведе до недорозвиненої банківської системи й фінансового сектора загалом.
«внаслідок цього в Криму поступово згасатиме економіка», — резюмував він.
Політика
Геращенко показав смс-повідомлення, що доводять провину голови Апеляційного суду
Народний депутат Антон Геращенко опублікував на своїй сторінці в Facebook роздруківку деяких смс-повідомлень, які отримував Антон Чернушенко в період з квітня по листопад 2014 року, з проханнями/дорученнями, як треба вирішувати ті чи ті питання в Київському апеляційному суді.
За словами Геращенка, в деяких повыдомленнях вказували прізвища фігурантів справ, у деяких — номери проваджень із державного реєстру судових рішень та рекомендації, що потрібно зробити — «випустити під домашній арешт», «зменшити заставу з 30 мільйонів до 500 тисяч», «відтермінувати справу».
«Навіть одна така вказівка судді і, тим більше, намір судді виконати його -— вже кримінальний злочин як з боку судді, так і з боку тих, хто давав йому такі доручення», — написав Геращенко.
Він також додав, що судячи з підозри, висунутої ГПУ, Чернушенко знайшов фахівців, які систематично порушували роботу системи автоматичного розподілу справ між суддями і зробили можливим потрапляння «потрібних» справ «потрібним» суддям.
Геращенко показав смс-повідомлення, що доводять провину голови Апеляційного суду
Народний депутат Антон Геращенко опублікував на своїй сторінці в Facebook роздруківку деяких смс-повідомлень, які отримував Антон Чернушенко в період з квітня по листопад 2014 року, з проханнями/дорученнями, як треба вирішувати ті чи ті питання в Київському апеляційному суді.
За словами Геращенка, в деяких повыдомленнях вказували прізвища фігурантів справ, у деяких — номери проваджень із державного реєстру судових рішень та рекомендації, що потрібно зробити — «випустити під домашній арешт», «зменшити заставу з 30 мільйонів до 500 тисяч», «відтермінувати справу».
«Навіть одна така вказівка судді і, тим більше, намір судді виконати його -— вже кримінальний злочин як з боку судді, так і з боку тих, хто давав йому такі доручення», — написав Геращенко.
Він також додав, що судячи з підозри, висунутої ГПУ, Чернушенко знайшов фахівців, які систематично порушували роботу системи автоматичного розподілу справ між суддями і зробили можливим потрапляння «потрібних» справ «потрібним» суддям.
Блог:
Думки13:38
Політика
Вадим Денисенко
Найпевніше, закон про місцеві вибори буде ухвалено на початку липня
Висока ймовірність того, що в другому читанні закон про місцеві вибори ухвалять вже на наступному пленарному тижні, тобто на початку липня. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив народний депутат від фракції Блок Петра Порошенка Вадим Денисенко.
За його словами, в законопроект про місцеві вибори надійшло вже близько двохсот правок, до речі, й досі надходять теж.
«Скільки ще буде правок, складно спрогнозувати», — сказав Денисенко. При цьому він зазначив, що планується розглянути всі правки на засіданні профільного комітету 1 липня. Парламентарій наголосив, що поки не поінформований про всі внесені правки, але на двох ключових таки зупинився.
«Озвучується ідея закріпити однотурову систему виборів мерів міст із населенням понад 90 тисяч жителів. Ще є правка, яка передбачає, щоб партія, яка подолала прохідний бар'єр, мала трьох своїх захищених кандидатів у кожній раді. Адже на сьогодні в законопроекті передбачено рейтингове голосування без будь-яких партійних преференцій», — розповів Денисенко.
Блог:
Думки17:43
Економіка
Борис Кушнірук
Починати треба не зі створення нової служби, а зі зміни податкової моделі
Створення Служби фінансових розслідувань замість податкової міліції має сенс лише в тому випадку, якщо буде змінено податкову модель, а також відбудеться кардинальна зміна співробітників. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив економічний експерт Борис Кушнірук.
«Враховуючи дискредитованість податкової міліції, можна говорити про необхідність створення Служби фінансових розслідувань. Але це має сенс лише, якщо відбудеться кардинальна зміна персоналу. Податкова міліція — це апріорі корупційна система, і якщо просто змінити вивіску, то нічого не зміниться», — сказав він.
Також економіст вважає, що, крім створення СФР, необхідно створювати нову податкову систему, інакше — результатів не буде.
«Починати треба не з касових апаратів і створення однієї служби замість іншої. Починати слід із першопричини, тобто необхідно міняти податкову модель. Нинішня породжує тотальний відхід економіки в тінь», — зазначив він.
За словами аналітика, питання про те, кому повинна підкоряться СФР, є другорядним.
«Якщо ГФС перейде під контроль Міністрества фінансів, то немає нічого страшного в тому, щоб СФР підпорядковувалася безпосередньо податківцям. Що більш важливо, так це мета створення цієї служби — детінізація економіки або ж замість одних корупційних схем побудувати інші», — додав Кушнірук.
Суспільство
В Луганську буревій вирвав із корінням дерева
У центрі Луганська буревій повалив безліч дерев, пошкодив комунікації та лінії електропередач.
Як повідомляють місцеві ЗМІ, буревій у Луганську розпочався близько 15:00 і тривав декілька хвилин.
Тож в центрі міста з коренем було вирвано безліч дерев, обірваноа лінію електропередач.
Крім того, пошкоджено зупинку громадського транспорту.
В Луганську буревій вирвав із корінням дерева
У центрі Луганська буревій повалив безліч дерев, пошкодив комунікації та лінії електропередач.
Як повідомляють місцеві ЗМІ, буревій у Луганську розпочався близько 15:00 і тривав декілька хвилин.
Тож в центрі міста з коренем було вирвано безліч дерев, обірваноа лінію електропередач.
Крім того, пошкоджено зупинку громадського транспорту.
Публікації19:26
Події
Іноземців просять в АТО
Найближчим часом у нас можуть з'явитися легіонери. Парламент за крок до легалізації громадян інших країн, що воюють на боці України. Планується, що іноземні воїни зможуть підписати контракт і офіційно служити на посадах рядового, сержантського і старшинського складу. І наша країна матиме декілька боєздатних, досвідчених і мотивованих підрозділів загальною чисельністю до тисячі осіб. Що реально пропонує законодавець, а що потрібно бійцям, що вже воюють на боці України, розбиралася журналіст «АСН».
Чого чекають від держави?
Бійці з інших країн знають про цей законопроект і дуже сподіваються на нього, оскільки хочуть легалізуватися.
Одні розраховують отримати громадянство, другі — мати право законно воювати на боці України, зберігши свої паспорти. Треті — планують потім виїхати на батьківщину, але нині мають бажання перебувати в Україні на законних підставах.
Зауважимо, сьогодні на Донбасі перебувають громадяни різних країн. Це власники паспортів РФ і пострадянських республік, й шведи, поляки, ізраїльтяни, турки тощо.
У переліку головних проблем люди виокремлюють складність оформлення документів. З особливими труднощами стикаються саме громадяни РФ.
Як розповів АСН комбат-депутат Семен Семенченко — нині намагаються отримати громадянство близько десяти бійців батальйону «Донбас». Процедура — це сім кіл пекла. Найскладніше — з бюрократією. «Від них вимагають довідки про несудимість. Хоча на батьківщині їх переслідують за законом, наприклад у РФ, Білорусі таких документів вони не можуть отримати. Також складно підтвердити проживання в Україні. Довести, що захищали Україну. Є проблеми й з лікуванням. Пораненим допомагають в основному волонтери, товариші. Але це неправильно. Держава теж має піклуватися», — наполягає він.
Своєю чергою, боєць батальйону «Айдар» із позивним Валькирія — громадянка РФ Юлія Толопа — розповіла АСН, що у неї найбільша складність — отримання громадянства України. «Довести офіційно, що ти в батальйоні, тяжко. Немає зарплати та соціальних гарантій. А у випадку з клопотанням про громадянство потрібна довідка про несудимість із РФ. «Я не впевнена, що там мені нададуть такий документ», — поділилася Валькирія.
Нині Юлія поїхала із зони АТО. Вона при надії. Каже, реально не вистачає мінімального соціального захисту, всі витрати на медичний супровід вагітності взяли на себе волонтери. «Мені дуже хотілося б жити з дитиною в Україні на законних підставах», — сказала доброволець. І додала, що вона, як й інші воїни-іноземці, розраховує на спрощення їх легалізації з ухваленням закону.
Також прес-офіцер батальйону ім. Дудаєва Аміна Окуєва (в мирному житті хірург) розповіла АСН, з наданням медичних послуг серйозна проблема. Адже в разі поранення добровольця-іноземця на підтримку держави розраховувати не доводитися.
Крім того, Окуєва зауважила, що на легалізацію люди чекають, розуміючи, що Україна сьогодні не може надати їм високі зарплати і дорогі соцпакети. Для них головне — не бути поза законом. Також вона наголосила, що легалізація дасть змогу виявляти засланих козачків, проросійських диверсантів, мародерів й інших злочинців, які прикриваються ідеєю добровольчого руху.
Якщо підсумувати, то в іноземців, що вже воюють у зоні АТО, до законодавця є ключові запитання: чи буде легалізація й спрощення отримання громадянства або права на проживання, а також чи варто розраховувати на соцпакет.
До першоджерела
Та що говорить законодавець, прописуючи механізми проходження військової служби у Збройних силах України (ЗСУ) іноземцями та особами без громадянства в законопроекті №2389, який нині готують до ухвалення в цілому.
Автори законопроекту стверджують, що реалізація запропонованих ними положень дасть змогу сформувати декілька боєздатних і мотивованих підрозділів рівня батальйону, зменшити людські та матеріальні втрати України від бойових дій, декриміналізувати діяння, які є суспільно небезпечними і мають місце в зоні АТО. Крім того, громадяни України — учасники бойових дій отримають право використовувати свої навички на контрактній службі за межами України.
В обґрунтуванні необхідності ухвалення акта говоритися, що після початку формування на добровольчих засадах спеціальних підрозділів МВС і батальйонів територіальної оборони ЗСУ, в зону антитерористичної операції почали самостійно прибувати іноземці з військовим досвідом. Деякі з них, попри брак правових підстав, брали і беруть участь у бойових діях.
Разом з тим, чинне законодавство України, а саме закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про Збройні Сили України» та «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», не передбачає проходження військової служби іноземцями. І практика участі іноземців у бойових діях на боці України суперечить нормам закону. Щонайменше, вони підпадають під ознаки статті Кримінального кодексу України про незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами і найманство. Людина ризикує отримати термін ув’язнення від 7 до 12 років.
Тож законодавець пропонує прописати, що на військову службу за контрактом беруть раніше не судимих іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Для підписання контракту їм доведеться звернутися до військового комісаріату за місцем проживання. Також встановлюється випробувальний термін — два місяці.
Грошове забезпечення в законопроекті визначається на рівні, встановленому для військовослужбовців — громадян України, які проходять службу за контрактом. Також заплановано гарантувати виплату одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму. У разі втрати здоров’я передбачено компенсації: у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму в разі інвалідності I групи, 200-кратного — II групи та 150-кратного — у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
Також сказано, що на військовослужбовців-іноземців та осіб без громадянства не поширюватиметься чинність Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Що ж стосується імміграції в Україну, то в списку «пільговиків» перебувають діячі культури і науки, висококваліфіковані спеціалісти і робітники, ті, хто інвестував в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, а також особи, які прослужили у Збройних силах України три і понад років тощо.
Три запитання від легіонерів
Зрозуміло, що нічого не зрозуміло. Спрощення тут не побачимо. Немає й жодної згадки про АТО. Складається враження, що законопроект розрахований на перспективу, а зовсім не на сьогоднішні реалії. І рішень, які так хвилюють реальних людей, ми в ньому не знайшли. Їх немає? З проханням прояснити тонкощі і хитромудрощі законопроекту АСН звернулася до фахівця — адвоката, кандидата юридичних наук Олександра Готіна.
ЗАПИТАННЯ 1. Чи варто розраховувати на повне соцзабезпечення?
Законопроектом №2389 пропонується доповнити закон «Про військовий обов'язок і військову службу» статтями 223 і 224, які передбачають правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцю-іноземцю (особі без громадянства), а також одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності іноземцю та особі без громадянства, які проходять військову службу.
Та водночас законопроектом №2389 вводиться в дію стаття 225, яка прописує: соціально-економічні гарантії, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей відповідно до положень закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII, не поширюються на військовослужбовців-іноземців (осіб без громадянства) та членів їх сімей.
Тобто військовослужбовцям-іноземцям, особам без громадянства (зокрема й членам їх сімей) відповідно до положень законопроекту №2389 від 17.03.2015 р. на повний соціальний пакет розраховувати не доводиться.
ЗАПИТАННЯ 2. Чи справді спрощується легалізація, отримання громадянства для тих, хто вже в АТО?
Законопроектом №2389 від 17.03.2015 р. пропонується доповнити частину другу статті 4 закону «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III пунктом 9, згідно з яким дозвіл на імміграцію в межах встановленої Кабміном квоти надається особам, які прослужили у Збройних силах України три й понад років.
Але законопроект №2389 визначає таку правову підставу проходження іноземцями (особами без громадянства) служби у ЗСУ — контракт, на підставі якого знаходження іноземців у військових підрозділах й називається військовою службою.
Чинний нині закон «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII у статті 2 визначає: військовою службою у ЗСУ є винятково служба, яку проходять громадяни України.
Таким чином, для іноземців та осіб без громадянства трирічний термін для отримання квоти на імміграцію в Україну почнеться лише з дати укладення цими особами з державою Україна відповідного контракту про проходження військової служби. Період часу незалежно від його тривалості, який мав місце до дня укладення контракту, згідно із законопроектом №2389 не враховується у строк, що є підставою для отримання іноземцем (особою без громадянства) дозволу на імміграцію.
ЗАПИТАННЯ 3. Чи реально спрощують процедуру для тих, хто вже воює, і на кого заведені в РФ кримінальні справи?
Законопроектом №2389 від 17.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства» пропонується доповнити закон «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII статтею 211, частиною другою якої передбачити, що на військову службу за контрактом беруть раніше не судимих іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Таким чином, обов'язковою умовою укладання контракту з іноземцем (особою без громадянства) про проходження військової служби є документальне підтвердження факту відсутності у цього кандидата статусу особи, яка має судимість.
Очевидно, цей факт можна засвідчити або шляхом особистого представлення кандидатом на військову службу довідки про його несудимість, наданої зарубіжними органами. Або внаслідок отримання за запитом компетентних органів України необхідної інформації від країни, громадянином якої цей іноземець є.
Якщо відносно іноземця в іншій країні є кримінальне провадження, то така особа навряд чи ризикне виїхати за межі України для отримання за кордоном потрібної йому довідки. Оскільки буде побоюватися затримання та арешту, які є невід'ємними процесуальними заходами, здійснюваними в рамках досудового (судового) розслідування.
У разі ж направлення запиту з боку української влади, компетентні правоохоронні органи іноземної держави проінформують, як це зазвичай буває, що особа перебуває під слідством і судом.
Відповідно іноземець (особа без громадянства) не зможе надати довідку про те, що у нього немає судимості, українським компетентним органам і не зможе укласти контракт на проходження служби в ЗСУ.
Таким чином, законопроект №2389 створює «фільтри» для того, щоб не допустити в ЗСУ або вже раніше судимих іноземців, або осіб, які є фігурантами кримінальних справ у своїх країнах або розшукуються за лінією Інтерполу.
Приціл на перспективу
То невже парламентарії говорять про легалізацію тих, хто вже воює в АТО, лише задля красного слівця, чи допишуть таки щось точково?
Як виявилося, уточнень щодо тих, хто вже воює, в законопроекті та перехідних положеннях до нього не передбачається. Ситуацію, нехай і не зовсім охоче, роз'яснив автор ініціативи народний депутат від «Народного фронту» Дмитро Тимчук.
«Суть законопроекту в тому, що кожен іноземний громадянин, який нині воює добровольцем або приїхав в Україну, щоб воювати добровольцем, може мати право укладати контракт із Міністерством оборони України», — хвацько почав він.
Уточненню, як взяти необхідні для легалізації довідки в РФ, Тимчук дещо здивувався: «Що означає взяти довідки? Вони ж прибувають зі своєї країни. Якщо вони маргінали або ховаються від правосуддя — це інше питання».
Він не зміг відповісти, що робитиме Україна, якщо охочі легалізуватися — жертви політичних гонінь. «До речі, це питання ми ще не передбачали. Зрозуміло, що беруть довідки, надані за місцем проживання. Якщо політичні переслідування? Тут я не можу вам нічого сказати. Потрібно з юристами консультуватися», — зізнався автор.
Також у Тимчука вдалося дізнатися, що, готуючи законопроект до другого читання, депутати не вносили серйозні правки, окрім як уточнили поняття «найманство». І він не став заперечувати: у випадку, якщо документ стане законом, його чинність стосуватиметься новоприбулих…
Іноземців просять в АТО
Найближчим часом у нас можуть з'явитися легіонери. Парламент за крок до легалізації громадян інших країн, що воюють на боці України. Планується, що іноземні воїни зможуть підписати контракт і офіційно служити на посадах рядового, сержантського і старшинського складу. І наша країна матиме декілька боєздатних, досвідчених і мотивованих підрозділів загальною чисельністю до тисячі осіб. Що реально пропонує законодавець, а що потрібно бійцям, що вже воюють на боці України, розбиралася журналіст «АСН».
Чого чекають від держави?
Бійці з інших країн знають про цей законопроект і дуже сподіваються на нього, оскільки хочуть легалізуватися.
Одні розраховують отримати громадянство, другі — мати право законно воювати на боці України, зберігши свої паспорти. Треті — планують потім виїхати на батьківщину, але нині мають бажання перебувати в Україні на законних підставах.
Зауважимо, сьогодні на Донбасі перебувають громадяни різних країн. Це власники паспортів РФ і пострадянських республік, й шведи, поляки, ізраїльтяни, турки тощо.
У переліку головних проблем люди виокремлюють складність оформлення документів. З особливими труднощами стикаються саме громадяни РФ.
Як розповів АСН комбат-депутат Семен Семенченко — нині намагаються отримати громадянство близько десяти бійців батальйону «Донбас». Процедура — це сім кіл пекла. Найскладніше — з бюрократією. «Від них вимагають довідки про несудимість. Хоча на батьківщині їх переслідують за законом, наприклад у РФ, Білорусі таких документів вони не можуть отримати. Також складно підтвердити проживання в Україні. Довести, що захищали Україну. Є проблеми й з лікуванням. Пораненим допомагають в основному волонтери, товариші. Але це неправильно. Держава теж має піклуватися», — наполягає він.
Своєю чергою, боєць батальйону «Айдар» із позивним Валькирія — громадянка РФ Юлія Толопа — розповіла АСН, що у неї найбільша складність — отримання громадянства України. «Довести офіційно, що ти в батальйоні, тяжко. Немає зарплати та соціальних гарантій. А у випадку з клопотанням про громадянство потрібна довідка про несудимість із РФ. «Я не впевнена, що там мені нададуть такий документ», — поділилася Валькирія.
Нині Юлія поїхала із зони АТО. Вона при надії. Каже, реально не вистачає мінімального соціального захисту, всі витрати на медичний супровід вагітності взяли на себе волонтери. «Мені дуже хотілося б жити з дитиною в Україні на законних підставах», — сказала доброволець. І додала, що вона, як й інші воїни-іноземці, розраховує на спрощення їх легалізації з ухваленням закону.
Також прес-офіцер батальйону ім. Дудаєва Аміна Окуєва (в мирному житті хірург) розповіла АСН, з наданням медичних послуг серйозна проблема. Адже в разі поранення добровольця-іноземця на підтримку держави розраховувати не доводитися.
Крім того, Окуєва зауважила, що на легалізацію люди чекають, розуміючи, що Україна сьогодні не може надати їм високі зарплати і дорогі соцпакети. Для них головне — не бути поза законом. Також вона наголосила, що легалізація дасть змогу виявляти засланих козачків, проросійських диверсантів, мародерів й інших злочинців, які прикриваються ідеєю добровольчого руху.
Якщо підсумувати, то в іноземців, що вже воюють у зоні АТО, до законодавця є ключові запитання: чи буде легалізація й спрощення отримання громадянства або права на проживання, а також чи варто розраховувати на соцпакет.
До першоджерела
Та що говорить законодавець, прописуючи механізми проходження військової служби у Збройних силах України (ЗСУ) іноземцями та особами без громадянства в законопроекті №2389, який нині готують до ухвалення в цілому.
Автори законопроекту стверджують, що реалізація запропонованих ними положень дасть змогу сформувати декілька боєздатних і мотивованих підрозділів рівня батальйону, зменшити людські та матеріальні втрати України від бойових дій, декриміналізувати діяння, які є суспільно небезпечними і мають місце в зоні АТО. Крім того, громадяни України — учасники бойових дій отримають право використовувати свої навички на контрактній службі за межами України.
В обґрунтуванні необхідності ухвалення акта говоритися, що після початку формування на добровольчих засадах спеціальних підрозділів МВС і батальйонів територіальної оборони ЗСУ, в зону антитерористичної операції почали самостійно прибувати іноземці з військовим досвідом. Деякі з них, попри брак правових підстав, брали і беруть участь у бойових діях.
Разом з тим, чинне законодавство України, а саме закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про Збройні Сили України» та «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», не передбачає проходження військової служби іноземцями. І практика участі іноземців у бойових діях на боці України суперечить нормам закону. Щонайменше, вони підпадають під ознаки статті Кримінального кодексу України про незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами і найманство. Людина ризикує отримати термін ув’язнення від 7 до 12 років.
Тож законодавець пропонує прописати, що на військову службу за контрактом беруть раніше не судимих іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Для підписання контракту їм доведеться звернутися до військового комісаріату за місцем проживання. Також встановлюється випробувальний термін — два місяці.
Грошове забезпечення в законопроекті визначається на рівні, встановленому для військовослужбовців — громадян України, які проходять службу за контрактом. Також заплановано гарантувати виплату одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму. У разі втрати здоров’я передбачено компенсації: у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму в разі інвалідності I групи, 200-кратного — II групи та 150-кратного — у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
Також сказано, що на військовослужбовців-іноземців та осіб без громадянства не поширюватиметься чинність Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Що ж стосується імміграції в Україну, то в списку «пільговиків» перебувають діячі культури і науки, висококваліфіковані спеціалісти і робітники, ті, хто інвестував в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, а також особи, які прослужили у Збройних силах України три і понад років тощо.
Три запитання від легіонерів
Зрозуміло, що нічого не зрозуміло. Спрощення тут не побачимо. Немає й жодної згадки про АТО. Складається враження, що законопроект розрахований на перспективу, а зовсім не на сьогоднішні реалії. І рішень, які так хвилюють реальних людей, ми в ньому не знайшли. Їх немає? З проханням прояснити тонкощі і хитромудрощі законопроекту АСН звернулася до фахівця — адвоката, кандидата юридичних наук Олександра Готіна.
ЗАПИТАННЯ 1. Чи варто розраховувати на повне соцзабезпечення?
Законопроектом №2389 пропонується доповнити закон «Про військовий обов'язок і військову службу» статтями 223 і 224, які передбачають правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцю-іноземцю (особі без громадянства), а також одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності іноземцю та особі без громадянства, які проходять військову службу.
Та водночас законопроектом №2389 вводиться в дію стаття 225, яка прописує: соціально-економічні гарантії, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей відповідно до положень закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII, не поширюються на військовослужбовців-іноземців (осіб без громадянства) та членів їх сімей.
Тобто військовослужбовцям-іноземцям, особам без громадянства (зокрема й членам їх сімей) відповідно до положень законопроекту №2389 від 17.03.2015 р. на повний соціальний пакет розраховувати не доводиться.
ЗАПИТАННЯ 2. Чи справді спрощується легалізація, отримання громадянства для тих, хто вже в АТО?
Законопроектом №2389 від 17.03.2015 р. пропонується доповнити частину другу статті 4 закону «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III пунктом 9, згідно з яким дозвіл на імміграцію в межах встановленої Кабміном квоти надається особам, які прослужили у Збройних силах України три й понад років.
Але законопроект №2389 визначає таку правову підставу проходження іноземцями (особами без громадянства) служби у ЗСУ — контракт, на підставі якого знаходження іноземців у військових підрозділах й називається військовою службою.
Чинний нині закон «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII у статті 2 визначає: військовою службою у ЗСУ є винятково служба, яку проходять громадяни України.
Таким чином, для іноземців та осіб без громадянства трирічний термін для отримання квоти на імміграцію в Україну почнеться лише з дати укладення цими особами з державою Україна відповідного контракту про проходження військової служби. Період часу незалежно від його тривалості, який мав місце до дня укладення контракту, згідно із законопроектом №2389 не враховується у строк, що є підставою для отримання іноземцем (особою без громадянства) дозволу на імміграцію.
ЗАПИТАННЯ 3. Чи реально спрощують процедуру для тих, хто вже воює, і на кого заведені в РФ кримінальні справи?
Законопроектом №2389 від 17.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства» пропонується доповнити закон «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII статтею 211, частиною другою якої передбачити, що на військову службу за контрактом беруть раніше не судимих іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Таким чином, обов'язковою умовою укладання контракту з іноземцем (особою без громадянства) про проходження військової служби є документальне підтвердження факту відсутності у цього кандидата статусу особи, яка має судимість.
Очевидно, цей факт можна засвідчити або шляхом особистого представлення кандидатом на військову службу довідки про його несудимість, наданої зарубіжними органами. Або внаслідок отримання за запитом компетентних органів України необхідної інформації від країни, громадянином якої цей іноземець є.
Якщо відносно іноземця в іншій країні є кримінальне провадження, то така особа навряд чи ризикне виїхати за межі України для отримання за кордоном потрібної йому довідки. Оскільки буде побоюватися затримання та арешту, які є невід'ємними процесуальними заходами, здійснюваними в рамках досудового (судового) розслідування.
У разі ж направлення запиту з боку української влади, компетентні правоохоронні органи іноземної держави проінформують, як це зазвичай буває, що особа перебуває під слідством і судом.
Відповідно іноземець (особа без громадянства) не зможе надати довідку про те, що у нього немає судимості, українським компетентним органам і не зможе укласти контракт на проходження служби в ЗСУ.
Таким чином, законопроект №2389 створює «фільтри» для того, щоб не допустити в ЗСУ або вже раніше судимих іноземців, або осіб, які є фігурантами кримінальних справ у своїх країнах або розшукуються за лінією Інтерполу.
Приціл на перспективу
То невже парламентарії говорять про легалізацію тих, хто вже воює в АТО, лише задля красного слівця, чи допишуть таки щось точково?
Як виявилося, уточнень щодо тих, хто вже воює, в законопроекті та перехідних положеннях до нього не передбачається. Ситуацію, нехай і не зовсім охоче, роз'яснив автор ініціативи народний депутат від «Народного фронту» Дмитро Тимчук.
«Суть законопроекту в тому, що кожен іноземний громадянин, який нині воює добровольцем або приїхав в Україну, щоб воювати добровольцем, може мати право укладати контракт із Міністерством оборони України», — хвацько почав він.
Уточненню, як взяти необхідні для легалізації довідки в РФ, Тимчук дещо здивувався: «Що означає взяти довідки? Вони ж прибувають зі своєї країни. Якщо вони маргінали або ховаються від правосуддя — це інше питання».
Він не зміг відповісти, що робитиме Україна, якщо охочі легалізуватися — жертви політичних гонінь. «До речі, це питання ми ще не передбачали. Зрозуміло, що беруть довідки, надані за місцем проживання. Якщо політичні переслідування? Тут я не можу вам нічого сказати. Потрібно з юристами консультуватися», — зізнався автор.
Також у Тимчука вдалося дізнатися, що, готуючи законопроект до другого читання, депутати не вносили серйозні правки, окрім як уточнили поняття «найманство». І він не став заперечувати: у випадку, якщо документ стане законом, його чинність стосуватиметься новоприбулих…
Публікації19:50
Політика
Партії залізуть у гаманці українців
Вже за два роки обов'язок фінансувати політичні партії ляже на плечі пересічних українців. До парламенту внесено законопроект, яким передбачається закласти до держбюджету кошти на фінансування політичних партій.
Європейським шляхом
Автором цієї законодавчої ініціативи виступив народний депутат від фракції Блок Петра Порошенка, в минулому відомий журналіст Сергій Лещенко. Парламентарій стверджує, що Україні вкрай потрібно ухвалити такий законопроект хоча б для того, щоб узгодити вітчизняне законодавство з європейським. Але головна ідея документа — максимально мінімізувати вплив олігархів на політичні партії.
«Державне фінансування політичних партій впроваджено в переважній більшості країн Європи. Воно дає змогу посилити фінансову незалежність політичних партій, зменшити ризики корупції в політиці, створити рівні умови для конкурентного змагання між партіями як під час виборчого процесу, так і в міжвиборчий період... З метою узгодження чинного законодавства України щодо фінансування партій та передвиборчої агітації з міжнародними стандартами, враховуючи відповідні рекомендації Групи країн проти корупції (GRECO), Венеціанської комісії та ОБСЄ народними депутатами було підготовлено законопроект, який передбачає фінансування партій з 2017 року», — написав про цінність своєї ініціативи в пояснювальній записці до законопроекту Сергій Лещенко.
Тобто у разі ухвалення цього законопроекту, в 2017 році в держбюджеті з'явиться нова стаття витрат — на фінансування політичних партій.
Смішні гроші — 500 мільйонів гривень
Зауважимо, проекту закону, що передбачає які партії потрібно фінансувати і в якому обсязі, немає, принаймні його не виносили на суд громадськості. Урядовий варіант такого законопроекту профільний комітет Верховної Ради України ще в травні відправив на доопрацювання (побачили низку корупційних лазівок і юридичних недосконалостей, — авт.). Народні депутати пропрезидентської фракції обіцяли внести в Раду свій варіант такого закону. А поки що обмежуються словесним описом, яким він буде.
«Фінансування політичних партій коштуватиме державному бюджету 400—500 мільйонів гривень на рік. Приблизно 10 гривень з людини на рік за те, щоб партії не залежали від олігархів. Це не такі великі гроші, — каже АСН народний депутат від фракції БПП Олександр Черненко. — Розподіл коштів здійснюватимуть залежно від результату партії на виборах. Ми пропонуємо давати гроші не лише тим партіям, які пройшли в ради, а й тим, які змогли подолати 2—3% поріг. Важливо дати шанс молодим партіям набирати політичну вагу».
Ідея хороша, але несвоєчасна
Представники всіх фракцій коаліції виступають за узаконення фінансування політичних партій з держбюджету. При цьому називають як плюси, так і мінуси потенційного нововведення.
«Це (фінансування партій з держбюджету, — авт.) зніме питання інсинуацій і змоги олігархів впливати на державні структури. Кожна партія матиме чітке фінансування і за його перевищення після відповідного розслідування буде відповідати за законом, — емоційно розповідає АСН народний депутат від фракції «Батьківщина» Олександра Кужель. — Щоб не було такої ситуації. Нещодавно запитую колегу: як ти примудряєшся на зарплату в шість тисяч гривень пересуватися двома джипами в супроводі шістьох охоронців? Відповідь проста: «Мені допомагають підприємці». Та це вже корупція!».
За словами соратниці Юлії Тимошенко, після ухвалення закону про фінансування політичних партій з держбюджету, політики стануть відповідальнішими і перестануть виконувати роль челяді деяких комерційних структур. Але, є одне але.
«Нині, коли країна переживає не найкращі часи — війна, не індексуються соціальні виплати — не уявляю реакцію людей на цей закон. Думаю, його потрібно розглядати за рік-два, не раніше», — розмірковує народний депутат від фракції БПП, екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник.
Поділяє таку думку і лідер фракції «Самопоміч» Олег Березюк. Навіть більше, політик вказує на те, що навряд чи деякі політики відмовляться від фінансування ззовні.
«Загалом це правильна ідея. Питання, чи адекватна вона для імплементації в Україні сьогодні? Для мене це ще відкрите питання. По-перше, війна в країні. По-друге, люди до цього ще не готові, не усвідомлюють, наскільки це важливо. Вони думають, що партії будуть фінансуватися з двох сторін: за рахунок держави і за рахунок олігархів. І це точно так буде. І держава буде витрачатися, і нехороші люди», — ділитися думками з АСН Олег Березюк.
Політичну корупцію подолати на рівні совісті
Щоб викорінити політичну корупцію в Україні, коли партії знаходяться на постачанні у товстосумів і за це лобіюють їхні інтереси на найвищому державному рівні, необхідно змінювати політичну культуру. Ухвалення закону навряд чи стане тим мечем, який нависне над руками партлідеров, які не соромляться брати гроші в олігархів й бізнесменів.
«Фінансування партій з державного бюджету — це лише один і не головний спосіб подолання політичної корупції. У реальності, надання півмільярда гривень на всі парламентські партії навряд чи зупинить бажання деяких фракцій і груп розмінювати принципову позицію на отримання корупційний посад або конкретного кеша. Для вирішення проблеми потрібен комплекс превентивних заходів, незалежні контролюючі та карні органи, зміна політичної культури», — вважає народний депутат від фракції Радикальної партії Ігор Попов.
А його однопартієць Віктор Галасюк вважає, що для подолання політичної корупції, необхідно в першу чергу не фінансування партій з держбюджету робити, а підвищення зарплат парламентаріям і держслужбовцям.
«Як можна реально відокремити бізнес від влади, побороти корупцію, якщо держслужбовець, який розпоряджається десятками мільйонів державних коштів, отримує зарплату у дві тисячі гривень?» — запитує Галасюк.
Прохання Президента і хитрощі підлеглих
У тому, що законопроект про фінансування партій з держбюджету ухвалять найближчим часом, особисто у мене сумнівів немає. Адже цеу голосувати Верховній Раді дав особисто Президент Петро Порошенко.
«Хоч би як складно нам сьогодні не було, ці витрати я вважаю пріоритетними... Партії мають залежати тільки від виборців, і державне фінансування — це умова такої незалежності... І я розраховую на підтримку парламенту в цьому питанні», — заявив Порошенко під час свого щорічного звернення до парламенту.
Як показує нова історія, парламентарії до вимог («прохань») гаранта прислуховуються.
Але одна справа ухвалити закон, інша — втілити його в життя. Лише викладені в цьому тексті коментарі депутатів наводять на думку, що політики намагатимуться крутити цим законом, як циган сонцем, і не погребують «лівими заробітками». Дай Боже, щоб ці думки були помилковими — українські політики почали орієнтуватися на європейські цінності, а не як нині на «совкові» — урвати і зробити вигляд, що ніхто нічого не помітив.
Партії залізуть у гаманці українців
Вже за два роки обов'язок фінансувати політичні партії ляже на плечі пересічних українців. До парламенту внесено законопроект, яким передбачається закласти до держбюджету кошти на фінансування політичних партій.
Європейським шляхом
Автором цієї законодавчої ініціативи виступив народний депутат від фракції Блок Петра Порошенка, в минулому відомий журналіст Сергій Лещенко. Парламентарій стверджує, що Україні вкрай потрібно ухвалити такий законопроект хоча б для того, щоб узгодити вітчизняне законодавство з європейським. Але головна ідея документа — максимально мінімізувати вплив олігархів на політичні партії.
«Державне фінансування політичних партій впроваджено в переважній більшості країн Європи. Воно дає змогу посилити фінансову незалежність політичних партій, зменшити ризики корупції в політиці, створити рівні умови для конкурентного змагання між партіями як під час виборчого процесу, так і в міжвиборчий період... З метою узгодження чинного законодавства України щодо фінансування партій та передвиборчої агітації з міжнародними стандартами, враховуючи відповідні рекомендації Групи країн проти корупції (GRECO), Венеціанської комісії та ОБСЄ народними депутатами було підготовлено законопроект, який передбачає фінансування партій з 2017 року», — написав про цінність своєї ініціативи в пояснювальній записці до законопроекту Сергій Лещенко.
Тобто у разі ухвалення цього законопроекту, в 2017 році в держбюджеті з'явиться нова стаття витрат — на фінансування політичних партій.
Смішні гроші — 500 мільйонів гривень
Зауважимо, проекту закону, що передбачає які партії потрібно фінансувати і в якому обсязі, немає, принаймні його не виносили на суд громадськості. Урядовий варіант такого законопроекту профільний комітет Верховної Ради України ще в травні відправив на доопрацювання (побачили низку корупційних лазівок і юридичних недосконалостей, — авт.). Народні депутати пропрезидентської фракції обіцяли внести в Раду свій варіант такого закону. А поки що обмежуються словесним описом, яким він буде.
«Фінансування політичних партій коштуватиме державному бюджету 400—500 мільйонів гривень на рік. Приблизно 10 гривень з людини на рік за те, щоб партії не залежали від олігархів. Це не такі великі гроші, — каже АСН народний депутат від фракції БПП Олександр Черненко. — Розподіл коштів здійснюватимуть залежно від результату партії на виборах. Ми пропонуємо давати гроші не лише тим партіям, які пройшли в ради, а й тим, які змогли подолати 2—3% поріг. Важливо дати шанс молодим партіям набирати політичну вагу».
Ідея хороша, але несвоєчасна
Представники всіх фракцій коаліції виступають за узаконення фінансування політичних партій з держбюджету. При цьому називають як плюси, так і мінуси потенційного нововведення.
«Це (фінансування партій з держбюджету, — авт.) зніме питання інсинуацій і змоги олігархів впливати на державні структури. Кожна партія матиме чітке фінансування і за його перевищення після відповідного розслідування буде відповідати за законом, — емоційно розповідає АСН народний депутат від фракції «Батьківщина» Олександра Кужель. — Щоб не було такої ситуації. Нещодавно запитую колегу: як ти примудряєшся на зарплату в шість тисяч гривень пересуватися двома джипами в супроводі шістьох охоронців? Відповідь проста: «Мені допомагають підприємці». Та це вже корупція!».
За словами соратниці Юлії Тимошенко, після ухвалення закону про фінансування політичних партій з держбюджету, політики стануть відповідальнішими і перестануть виконувати роль челяді деяких комерційних структур. Але, є одне але.
«Нині, коли країна переживає не найкращі часи — війна, не індексуються соціальні виплати — не уявляю реакцію людей на цей закон. Думаю, його потрібно розглядати за рік-два, не раніше», — розмірковує народний депутат від фракції БПП, екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник.
Поділяє таку думку і лідер фракції «Самопоміч» Олег Березюк. Навіть більше, політик вказує на те, що навряд чи деякі політики відмовляться від фінансування ззовні.
«Загалом це правильна ідея. Питання, чи адекватна вона для імплементації в Україні сьогодні? Для мене це ще відкрите питання. По-перше, війна в країні. По-друге, люди до цього ще не готові, не усвідомлюють, наскільки це важливо. Вони думають, що партії будуть фінансуватися з двох сторін: за рахунок держави і за рахунок олігархів. І це точно так буде. І держава буде витрачатися, і нехороші люди», — ділитися думками з АСН Олег Березюк.
Політичну корупцію подолати на рівні совісті
Щоб викорінити політичну корупцію в Україні, коли партії знаходяться на постачанні у товстосумів і за це лобіюють їхні інтереси на найвищому державному рівні, необхідно змінювати політичну культуру. Ухвалення закону навряд чи стане тим мечем, який нависне над руками партлідеров, які не соромляться брати гроші в олігархів й бізнесменів.
«Фінансування партій з державного бюджету — це лише один і не головний спосіб подолання політичної корупції. У реальності, надання півмільярда гривень на всі парламентські партії навряд чи зупинить бажання деяких фракцій і груп розмінювати принципову позицію на отримання корупційний посад або конкретного кеша. Для вирішення проблеми потрібен комплекс превентивних заходів, незалежні контролюючі та карні органи, зміна політичної культури», — вважає народний депутат від фракції Радикальної партії Ігор Попов.
А його однопартієць Віктор Галасюк вважає, що для подолання політичної корупції, необхідно в першу чергу не фінансування партій з держбюджету робити, а підвищення зарплат парламентаріям і держслужбовцям.
«Як можна реально відокремити бізнес від влади, побороти корупцію, якщо держслужбовець, який розпоряджається десятками мільйонів державних коштів, отримує зарплату у дві тисячі гривень?» — запитує Галасюк.
Прохання Президента і хитрощі підлеглих
У тому, що законопроект про фінансування партій з держбюджету ухвалять найближчим часом, особисто у мене сумнівів немає. Адже цеу голосувати Верховній Раді дав особисто Президент Петро Порошенко.
«Хоч би як складно нам сьогодні не було, ці витрати я вважаю пріоритетними... Партії мають залежати тільки від виборців, і державне фінансування — це умова такої незалежності... І я розраховую на підтримку парламенту в цьому питанні», — заявив Порошенко під час свого щорічного звернення до парламенту.
Як показує нова історія, парламентарії до вимог («прохань») гаранта прислуховуються.
Але одна справа ухвалити закон, інша — втілити його в життя. Лише викладені в цьому тексті коментарі депутатів наводять на думку, що політики намагатимуться крутити цим законом, як циган сонцем, і не погребують «лівими заробітками». Дай Боже, щоб ці думки були помилковими — українські політики почали орієнтуватися на європейські цінності, а не як нині на «совкові» — урвати і зробити вигляд, що ніхто нічого не помітив.
Блог:
Думки20:35
Політика
Володимир Горбач
Допоки Росія не розпадеться, повернення Криму неможливе
Ефект від продовження ЄС санкцій щодо Криму буде таким самим, як і раніше, санкції будуть заважати розвиватися півострову. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив політолог, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач.
«Санкції, продовжені ЄС, в першу чергу, спрямовані проти Росії і російських чиновників, окремих суб'єктів економічної діяльності і проти припливу інвестицій до Криму. Санкції діють рік і будуть діяти й надалі. Їх ефект буде таким самим, як і раніше. Це буде змушувати РФ компенсувати недозароблені в Криму гроші з російського бюджету. Зрозуміло, що від цього певною мірою страждає населення. У виграші від усього цього лише бюджетники і російські силовики, а інші люди, наприклад, представники малого та середнього бізнесу, від цього страждають. Санкції не даватимуть змоги Криму розвиватися так, як він міг би розвиватися в нормальній ситуації у складі України», — розповів Горбач.
За словами експерта, стосовно органів управління влади з Криму є лише розмови, але далі розмов нічого не просунулося.
«Я думаю, що має бути якийсь орган, який займався б питаннями біженців і темою реінтеграції Криму. Але це має бути невеликий і компактний орган центральної виконавчої влади. Однак не варто покладати великих надій на це, тому що поки не розвалиться РФ, повернення та реінтеграція Криму неможлива», — наголосив політолог.
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні ваша пристрасть та рішучість можуть досягти нових висот Ви можете в....
У стресовій ситуації буває непросто взяти себе в руки та мислити об'єктивно Впоратися з таким станом вийде, як....
Впоратися з матеріальними труднощами і вигнати бідність зі свого життя під силу кожному Ефективні та прості об....
Ми живемо у вік технологій, але навіть не підозрюємо наскільки небезпечними можуть бути побутові прилади Щоб д....
/-0,87442493438721-/
/-pc-/
Top