Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
25 Травня 2015
25 Травня
Блог:
Думки09:00
Економіка
Руслан Бортник
Держава неправильно розподіляє фінанси
Індексація пенсій і зарплат у розмірі 10%, передбачена державним бюджетом, незалежно від того буде вона зроблена в грудні чи раніше, на рівні інфляції 50—80% просто піар-хід. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.
«У державному бюджеті на 2015 рік й так було передбачено індексацію з 1 грудня. Вона невелика, понад 10%. Станеться це на місяць раніше, не важливо. Це констатація фактів», — розповів він.
При цьому він наголосив, що індексація пенсій і зарплат у розмірі 10% не вплине на рівень життя українців, оскільки рівень інфляції становить 50—80%.
«А деякі експерти, зокрема й західні, вважають і 200, і 300%. Це просто піар-хід», — зазначив політолог.
За його словами, низький рівень соціальних забезпечень та зарплат пов'язаний з тим, що держава неправильно розподіляє фінанси.
«Одна з ключових проблем, не брак грошей, а неправильне їх використання. Приміром, торік на рефінансування приватних банків надали 224,4 млрд грн. Це половина дохідної частини державного бюджету. Станом на 1 травня 2015 року банки так і не повернули 110 млрд грн. Вже цього року рефінансування приватних банків становило 40 млрд грн. Для порівняння бюджет Міністерства оборони — 50 млрд грн. Такий підхід категорично неправильний, видавати рефінансування потрібно тільки Фонду гарантування вкладів і він повинен розбиратися зі вкладниками банків. А неліквідні банки потрібно закривати», — пояснив він.
Експерт зауважив, що четвертої частини цих грошей вистачило б на збільшення соціальних виплат, пенсій і зарплат на 20—30%.
«Потрібно фінансувати людей, а не великий капітал, оскільки вони не виведуть в офшори гроші, а витратять їх на вітчизняні товари, продукти харчування, освіту, медицину. Тобто гроші будуть працювати на економіку. Але уряд рятує великий бізнес, до якого безпосередньо має відношення, ухвалюючи таким чином антисоціальні рішення не в інтересах українців», — вважає Бортник.
Блог:
Думки11:39
Економіка
Борис Кушнірук
Індексувати пенсії і зарплати можна тільки при зростанні економіки
Індексація соціальних виплат на сьогодні малоймовірна. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив економічний експерт Борис Кушнірук.
«Чесно кажучи, розмови про перевиконання бюджету — достатньо уявні, оскільки вони, в першу чергу, пов'язані з тим, що Україна не здійснює тих обов'язкових платежів, які повинна була би здійснювати. Наприклад, з відшкодування ПДВ. А за рахунок цього неформально зростають доходи бюджету, але це ілюзія, це лише погіршує ситуацію в економіці. Тому я досить скептично ставлюся до того, що у нас є перевиконання бюджетної частини. Не вірю в можливість індексацій пенсій і соціальних платежів до 1 грудня», — розповів Кушнірук.
Експерт зазначив, що соціальні виплати можна збільшувати, лише якщо зростає економіка, та в Україні триває її падіння.
«Коли падає економіка — ці виплати можуть бути тільки за рахунок друкарського масштабу. І я не впевнений, що це найкращий шлях індексації доходів громадян. Треба поліпшити умови ведення бізнесу. Це можна робити тільки тоді, коли економіка почне відновлювати зростання. Поки цього немає, для цього необхідно кардинально, більш рішуче займатися реформуванням економіки, створювати сприятливі умови. Крім того, необхідно переглядати політику Нацбанку», — зазначив експерт.
За словами експерта, падіння економіки може затягнутися. Це залежатиме від багатьох фактів, зокрема від війни, і від того, наскільки грамотною буде економічна політика уряду і Нацбанку.
«На сьогодні проблема в тому, що реформи з боку уряду йдуть недостатньо швидко. Політику Центрального банку необхідно переглядати. З кінця 2013 року ми спостерігаємо щомісячне падіння обсягів кредитування. За таких умов розраховувати на можливість економічного зростання не доводиться », — зазначив Кушнірук.
Блог:
Думки13:02
За кордоном
Геннадій Друзенко
Вибори в Польщі для України були безпрограшними
З приходом до влади нового президента Польщі можливі поліпшення у відносинах з Україною. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог Геннадій Друзенко. За його словами, політика щодо України не зміниться, тому що й у Броніслава Комаровського, й у Анджея Дуди проукраїнська позиція. Політолог також вважає, що з приходом до влади Дуди відносини між країнами можуть навіть покращитися. Партія «Право і справедливість» більш націоналістична. Качинські, які створювали її, завжди мали проукраїнську позицію і менше орієнтувалися на Брюссель. Тому для України — це безпрограшні вибори», — зазначив він.
Блог:
Думки14:40
За кордоном
Володимир Фесенко
Порошенку не варто міняти тактику спілкування з польським президентом
Ніяких принципових змін у відносинах між Польщею та Україною з перемогою на польських президентських виборах Анджея Дуди не відбудеться. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог Володимир Фесенко.
«У польських елітах існує певний консенсус - це установка на стратегічне партнерство з Україною. Підтримка євроінтеграційних устремлінь України та підтримка в нинішньому конфлікті з Росією. Тут ніяких принципових змін не буде, можуть бути тільки якісь дрібні нюанси. Давайте враховувати, що президентом став політик молодий, не дуже-то досвідчений. Все-таки досвід його обмежений, йому доведеться адаптуватися. Крім того, у Польщі набагато впливовішим є уряд. Саме уряд визначає як внутрішню, так і зовнішню політику Польщі», - сказав експерт.
Фесенко зазначив, що новому президенту Польщі свій авторитет ще доведеться напрацьовувати, оскільки він швидше став главою держави завдяки тому, що сформувалося критичне ставлення до нинішньої правлячої польської влади.
«Голосували не стільки за нього, скільки проти представників нинішньої правлячої партії. Є звичайно, складні моменти - такі як ОУН-УПА, але ця тема другорядна, вона скоріше важлива для маргінальних політиків. Серйозні політики намагаються її вводити в більш нейтральний контекст», - зазначив політолог.
Експерт підкреслив, що орієнтованість Польщі на Європу залишиться колишньою.
«Польща з ЄС виходити, звичайно ж, не буде. Тим більше, що вона багато чого отримала. Саме завдяки ЄС Польща отримала статус регіонального лідера. Може, будуть прагнути до прояву більшої самостійності в окремих питаннях. Але це буде залежати не стільки від президента, скільки від нового уряду, якщо такий буде після парламентських виборів у Польщі. Цілком можливий варіант коаліційного уряду», - сказав політолог.
Фесенко також підкреслив, що Порошенку змінювати свою тактику спілкування з польським президентом не варто. Головне завдання українського гаранта - швидко встановити особистий контакт з польським президентом, схилити його на свій бік і встановити хороші особисті стосунки.
«Фактор хороших особистих стосунків дуже важливий у дипломатії. І Порошенко це розуміє, і він цим користується. Треба діяти на основі того фундаменту відносин, який вже сформований і який зробив наші країни стійкими стратегічними партнерами», - підсумував Фесенко.
Інтерв'ю18:08
Політика
Борис Філатов
Интервью
Борис Філатов: Нам потрібно зрозуміти - ми воюємо чи миримося? Бориса Філатова вважають правою рукою одного з найвпливовіших бізнесменів Ігоря Коломойського. Сам він часто жартує, що це не так — насправді лівою рукою. Нині Філатов - народний депутат України, голова Спецкомісії Верховної Ради України з питань приватизації. Він багато чого знає і може. І не приховує цього. Про те, чи не перетвориться приватизація на "прихватизацію", про групи впливу в парламенті, нинішній олігархат тощо Борис Філатов розповів в інтерв'ю «Аналітичній службі новин» (АСН). — Борисе Альбертовичу, Кабінет Міністрів затвердив перелік державних підприємств, які мають приватизувати в 2015 році, — 342 об'єкти, зокрема Одеський припортовий завод, «Центренерго», «Укрнафтопродукт» та інші важливі підприємства. Реально знайти якісного інвестора, або підприємства віддадуть за копійки зацікавленим особам? — Всі чудово розуміють, що в умовах війни й економічної кризи продавати держмайно злочинно. Я чув, в Кабміні є два бачення ситуації. Грузини вимагають все продати. А прибалти — навести лад, і лише після отримання ефективного державного управління проводити приватизацію. Є в цьому питанні й політичний інтерес. Імен називати не буду, але деякі шановні депутати розповідали, що їх викликали у високі кабінети, давали список підприємств, запитували, що цікавить в обмін на політичну лояльність. — Комісія може перешкодити "прихватизації"? — Важливо розуміти, ми — Комісія, що здійснює контроль над приватизацією. Ми не можемо цей список порвати, перешкодити Кабінету Міністрів України винести питання на розгляд до сесійної зали. Але якщо депутати проголосують «за», потім за кожен продаж, зокрема й Одеського припортового заводу, ми «вийматимемо з них кишки». Віддати за три копійки не вийде. Час інший. Кабмін планує отримати від приватизації 17 мільярдів гривень. Але якщо продати лише Одеський припортовий завод і «Центренерго» — виручені кошти з лишком покриють цю суму. Тільки Одеський припортовий можна продати за мільярд доларів США. — Ви кажете, що багато залежить від парламенту. А в ньому постійно виникають проблеми з дисципліною. Як оціните Верховну Раду восьмого скликання? — Парламент, люблять його чи ні, — це екстраполяція суспільства. Люди спочатку вибирають депутатів, а потім відразу починають говорити, що вони, не такі, як треба. В принципі, така відчуженість між народом і владою — це нормально. Однак, кого обирали, той у ВРУ і знаходиться. Нинішній парламент дуже рихлий. Це можна пояснити низкою причин. Якщо говорити про гіперфракції, то в Блоці Петра Порошенка проблема в тому, що це іменний блок без особливої ідеології. Його вибудовують під чинного главу держави. І до блоку спробувала приклеїтися максимально можлива кількість пристосуванців. Петро Олексійович нічим не гребував в питаннях кадрової політики. Туди йшли і жук, і жаба. І колишні регіонали, і латентні сепаратисти. Приклад — пан Нестеренко, колишній заступник Олександра Вілкула (екс-голова Дніпропетровської ОДА, — авт.). Вадим Нестеренко виграв вибори з грандіозним скандалом (38-й округ у Дніпропетровській області, — авт.). Він скуповував голоси. До речі, були й документальні підтвердження. Та згодом його взяли в Блок Порошенка. Це було однією з причин, через яку я не зайшов у БПП. — А що з «Народним фронтом»? Парламент, люблять його чи ні, — це екстраполяція суспільства. — З ним ще складніше. Ніхто, зокрема й вони самі, не очікували отримати такий високий результат на виборах. Тому в партійний виборчий список після 40—50 номерів записували всіх підряд: помічників, секретарок і системних адміністраторів з офісу. Може вони талановиті люди, але у них немає досвіду, зокрема — й політичної боротьби. До того ж коаліція не завжди може забезпечити результативне голосування у 226 голосів, хоча декларує наявність 304 депутатів. Коли йдеться про геополітичні питання — засудження агресії по відношенню до України, звільнення Надії Савченко — 300 голосів набирається одразу. А тільки питання переходить у практичну площину — все починає розсипатися. Тоді закони ухвалюють лише за рахунок допомоги позафракційних депутатів. — Є договірні голосування? — Є звичайно. Але я не бачив, щоб носили валізи з грошима. Мені їх не пропонували. Але часто підходять, просять допомогти проголосувати. І це нормально. Однозначно — потрібно мобілізувати депутатів. — Порядок денний пленарних засідань часто відрізняється від раніше затвердженого. Чому? — Я, як голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, є членом Погоджувальної ради ВРУ. У понеділок ми збираємося і обговорюємо порядок денний, а у вівторок бачимо, що винесено абсолютно інші питання, ще щось доставили. Постійні маніпуляції пана Гройсмана і керівництва парламенту, звичайно, викликають відторгнення. Деякі депутати з коаліції кажуть, що їм передають порядок денний до 5:00 ранку перед пленарним засіданням по «Вайберу». — Що скажете про діяльність фракції «Опозиційний блок»? — З Оппоблоком все зрозуміло — це шахраї і пройдисвіти. Вони не голосують за закони взагалі. Попри увесь мій скепсис стосовно Президента, Прем'єр-міністра, правлячої коаліції, я вважаю, є речі об'єктивно правильні. У 60% випадків ми голосуємо з більшістю. Не тому, що вони нам подобаються, або ми хочемо з ними солідаризуватися. Але ми повинні змінювати щось у країні, а не займати таку позицію, як Оппоблок, — Баба Яга проти. Це не опозиція, а державна диверсія. Їхня критика — знеособлена. Кажуть просто «влада». Не хочуть сваритися ні з Порошенком, ні з Шокіним (Генпрокурор, — авт.), ні з Аваковим (глава МВС, — авт.). Створили тіньовий уряд — і де він? Привласнили опозиційність, вказавши її в назві. Якщо ми говоримо про справжню опозицію, то вона має бути конструктивною, а не просто все заперечувати. — Хто тоді справжня парламентська опозиція? — Це фактично кожен позафракційний депутат, всі, починаючи з маленької, але тісної групи партії «Свобода», і закінчуючи нашою групою. Як люди відповідальні, ми персоніфікуємо об'єкти нашої критики. — Ваша група, кажуть, дуже впливова, хоч і невелика. Це так? — Ми найближчим часом здивуємо всіх. До нас прихильні люди — це по-перше. По-друге, сила нашої групи полягає в тому, що ніхто не знає до кінця, хто до неї входить. У нас скрізь є люди. Я можу переконати близько 25-ти осіб голосувати чи так, чи так. — ... Групу так і називають — «Група Філатова». — Ну і нехай, хоча я не хотів би її привласнювати. У нас всі люди самодостатні, медійні, шановані. Всі вони — з незаплямованою репутацією. Зрозуміло, покопирсавшись у чужій білизні, можна знайти бліх. Але в цьому наша сила — ми на них не зважаємо. — Здивуйте? Переформатуєте коаліцію? — Ні. Мова про можливе створення в парламенті нової депутатської групи. А що стосується коаліції — багато хто говорить, що я працюю на дестабілізацію в ній. Це нісенітниця. Більше, ніж Гройсман, Луценко, Порошенко і «Народний фронт», ніхто для цього не зробить. Ось, скажіть мені, хто лідер фракції «Народний фронт»? — І хто? — «Народний фронт» в пошуку лідера. Хоча, можливо, Яценюк намагається керувати. Але є проблема. Після того, як Петро Олексійович технічно вивів Олександра Валентиновича (Турчинова, — авт.) у РНБО, вплив на фракцію було втрачено — немає стрижня. Є Андрій Тетерук (заступник голови фракції «Народний фронт», — авт.). Він формально начебто — глава. Він старається. Але йому не вистачає досвіду та авторитету, щоб керувати такою величезною фракцією. А пан Пашинський, навіть при моєму доброму до нього ставленні, коли виходить на трибуну — звучить непереконливо. Може він хороша розумна людина, але з трибуни йому краще не виступати. Багатьох депутатів він дратує. — У вас були складні стосунки з представниками Радикальної партії. У ЗМІ обговорюють нинішню відлигу. Звідки вона? — Верховна Рада — це велика група людей і психологічний колектив. Так сталося, що в сесійній залі нас посадили між «Радикальною партією» і «Батьківщиною». Олега Валерійовича Ляшка я довго «кошмарив». Нині ми з ним певною мірою помирилися. Але не тому, як пишуть різні ідіоти, що той нібито продався Коломойському. Це ініціатива Лозового (народний депутат, соратник Ляшка, — авт.). Він підійшов до мене і сказав: давайте подумаємо, як вас з Ляшком помирити. — Розкажіть про вплив на владу Ігоря Коломойського, якого вважають олігархом? — Олігарх — це той, у кого фактично є влада і фінансовий капітал. Коломойський ніколи не був олігархом в чистому вигляді. У нього не було, як у Ріната Ахметова, Партії регіонів і ручного Януковича. Він ніколи не був зятем президента, як Віктор Пінчук. У нього також ніколи не було фракції у парламенті чи міністрів. Зрозуміло, він впливав на певні процеси. Але в політиці присутнім не був. — Стверджують, що Коломойський фінансує «Самопоміч», а її лідера Андрія Садового поведе в президенти України. Що скажете про це? — Я про ці чутки знаю. Це нісенітниця. Я вас прошу! Дурниць не слухайте. — Історія зі звільненням Коломойського з посади голови Дніпропетровської ОДА вже стихла, хоча пророкували — Ігор Валерійович буде мститися. Які зараз у нього настрої? — Коломойський завжди у піднесеному настрої. Коли я запитую, який у нас план, він відповідає: «Наш план — у нас немає ніякого плану». Коломойського часто демонізують, думають, що він такий собі Карабас Барабас, який всіх смикає за ниточки. Коломойського часто демонізують, думають, що він такий собі Карабас Барабас, який всіх смикає за ниточки. Це не так. — Коломойський в Україні? Ви часто з ним зустрічаєтеся? Він дає вам «цінні вказівки»? — Так, в Україні. Був днями в Києві. Ми зідзвонюємося раз на один-два тижні. Ніяких «цеу» він не дає. Може просити про щось. І чесно скажу — я на його прохання зважаю. Але якщо це суперечить моїм принципам, ніхто не може мене вмовити, за щось проголосувати чи ні. — Набув чинності закон про декомунізацію. Дніпропетровськ названо на честь Григорія Петровського, одного з організаторів Голодомору. Місто буде перейменоване? — Ми опитували людей — 70% проти перейменування. Про Петровського мало хто знає, що він причетний до злочинів комуністичного режиму. У назві міста чують «Дніпро» і «Петро». І щоб не дратувати людей, є ідея демонтувати пам'ятник Петровському, і поставити Святому Апостолові Петру. — Ще одна ТОП-тема сьогодні — це місцеві вибори, і чи відбудуться вони в жовтні 2015-го. Ваш прогноз? — Думаю, відбудуться. — Нове виборче законодавство парламент встигне ухвалити? — Вважаю, що ці місцеві вибори пройдуть за старими правилами. Єдине, що можливо нове введуть, — вибори мера в два тури. — Влада обіцяє оновити склад Центрвиборчкому до виборів. Або ЦВК залишиться колишніми? — Це необхідно зробити. Охендовський (голова ЦВК — авт.) — це негідник і шахрай. На ньому просто ніде печатку поставити. ЦВК треба системно займатися. Я сподіваюся, що в парламенті є пристойні люди, які розуміють цю проблему. — І ще одне питання — найважливіше. Скажіть, на вашу думку, коли буде мир в Україні? — Мені важко розмірковувати на цю тему. У мене є різна інформація. Військові сильно деморалізовані тим, що сидять під обстрілами і не можуть відповідати. Навіть більше, є розмови, що учасника бойових дій можуть не дати, якщо є бої й зіткнення. Всі проблеми сьогодні виникають тому, що не можемо зрозуміти: ми воюємо чи миримося. Звичайно ж, ми переможемо. Про це не потрібно навіть замислюватися. Але щоб перемогти, потрібно консолідуватися усередині країни, а не зміцнювати владну вертикаль, збираючи навколо себе публіку за принципом особистої відданості. Не особиста відданість важлива. Треба, щоб людина роботу робила, а не говорила повсякчас про те, що хочеться почути. Щоб перемогти, у нас головнокомандувач повинен бути або Маннергеймом, або Пілсудським. Фото: Дмитро Липавський, АСН
Борис Філатов: Нам потрібно зрозуміти - ми воюємо чи миримося? Бориса Філатова вважають правою рукою одного з найвпливовіших бізнесменів Ігоря Коломойського. Сам він часто жартує, що це не так — насправді лівою рукою. Нині Філатов - народний депутат України, голова Спецкомісії Верховної Ради України з питань приватизації. Він багато чого знає і може. І не приховує цього. Про те, чи не перетвориться приватизація на "прихватизацію", про групи впливу в парламенті, нинішній олігархат тощо Борис Філатов розповів в інтерв'ю «Аналітичній службі новин» (АСН). — Борисе Альбертовичу, Кабінет Міністрів затвердив перелік державних підприємств, які мають приватизувати в 2015 році, — 342 об'єкти, зокрема Одеський припортовий завод, «Центренерго», «Укрнафтопродукт» та інші важливі підприємства. Реально знайти якісного інвестора, або підприємства віддадуть за копійки зацікавленим особам? — Всі чудово розуміють, що в умовах війни й економічної кризи продавати держмайно злочинно. Я чув, в Кабміні є два бачення ситуації. Грузини вимагають все продати. А прибалти — навести лад, і лише після отримання ефективного державного управління проводити приватизацію. Є в цьому питанні й політичний інтерес. Імен називати не буду, але деякі шановні депутати розповідали, що їх викликали у високі кабінети, давали список підприємств, запитували, що цікавить в обмін на політичну лояльність. — Комісія може перешкодити "прихватизації"? — Важливо розуміти, ми — Комісія, що здійснює контроль над приватизацією. Ми не можемо цей список порвати, перешкодити Кабінету Міністрів України винести питання на розгляд до сесійної зали. Але якщо депутати проголосують «за», потім за кожен продаж, зокрема й Одеського припортового заводу, ми «вийматимемо з них кишки». Віддати за три копійки не вийде. Час інший. Кабмін планує отримати від приватизації 17 мільярдів гривень. Але якщо продати лише Одеський припортовий завод і «Центренерго» — виручені кошти з лишком покриють цю суму. Тільки Одеський припортовий можна продати за мільярд доларів США. — Ви кажете, що багато залежить від парламенту. А в ньому постійно виникають проблеми з дисципліною. Як оціните Верховну Раду восьмого скликання? — Парламент, люблять його чи ні, — це екстраполяція суспільства. Люди спочатку вибирають депутатів, а потім відразу починають говорити, що вони, не такі, як треба. В принципі, така відчуженість між народом і владою — це нормально. Однак, кого обирали, той у ВРУ і знаходиться. Нинішній парламент дуже рихлий. Це можна пояснити низкою причин. Якщо говорити про гіперфракції, то в Блоці Петра Порошенка проблема в тому, що це іменний блок без особливої ідеології. Його вибудовують під чинного главу держави. І до блоку спробувала приклеїтися максимально можлива кількість пристосуванців. Петро Олексійович нічим не гребував в питаннях кадрової політики. Туди йшли і жук, і жаба. І колишні регіонали, і латентні сепаратисти. Приклад — пан Нестеренко, колишній заступник Олександра Вілкула (екс-голова Дніпропетровської ОДА, — авт.). Вадим Нестеренко виграв вибори з грандіозним скандалом (38-й округ у Дніпропетровській області, — авт.). Він скуповував голоси. До речі, були й документальні підтвердження. Та згодом його взяли в Блок Порошенка. Це було однією з причин, через яку я не зайшов у БПП. — А що з «Народним фронтом»? Парламент, люблять його чи ні, — це екстраполяція суспільства. — З ним ще складніше. Ніхто, зокрема й вони самі, не очікували отримати такий високий результат на виборах. Тому в партійний виборчий список після 40—50 номерів записували всіх підряд: помічників, секретарок і системних адміністраторів з офісу. Може вони талановиті люди, але у них немає досвіду, зокрема — й політичної боротьби. До того ж коаліція не завжди може забезпечити результативне голосування у 226 голосів, хоча декларує наявність 304 депутатів. Коли йдеться про геополітичні питання — засудження агресії по відношенню до України, звільнення Надії Савченко — 300 голосів набирається одразу. А тільки питання переходить у практичну площину — все починає розсипатися. Тоді закони ухвалюють лише за рахунок допомоги позафракційних депутатів. — Є договірні голосування? — Є звичайно. Але я не бачив, щоб носили валізи з грошима. Мені їх не пропонували. Але часто підходять, просять допомогти проголосувати. І це нормально. Однозначно — потрібно мобілізувати депутатів. — Порядок денний пленарних засідань часто відрізняється від раніше затвердженого. Чому? — Я, як голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, є членом Погоджувальної ради ВРУ. У понеділок ми збираємося і обговорюємо порядок денний, а у вівторок бачимо, що винесено абсолютно інші питання, ще щось доставили. Постійні маніпуляції пана Гройсмана і керівництва парламенту, звичайно, викликають відторгнення. Деякі депутати з коаліції кажуть, що їм передають порядок денний до 5:00 ранку перед пленарним засіданням по «Вайберу». — Що скажете про діяльність фракції «Опозиційний блок»? — З Оппоблоком все зрозуміло — це шахраї і пройдисвіти. Вони не голосують за закони взагалі. Попри увесь мій скепсис стосовно Президента, Прем'єр-міністра, правлячої коаліції, я вважаю, є речі об'єктивно правильні. У 60% випадків ми голосуємо з більшістю. Не тому, що вони нам подобаються, або ми хочемо з ними солідаризуватися. Але ми повинні змінювати щось у країні, а не займати таку позицію, як Оппоблок, — Баба Яга проти. Це не опозиція, а державна диверсія. Їхня критика — знеособлена. Кажуть просто «влада». Не хочуть сваритися ні з Порошенком, ні з Шокіним (Генпрокурор, — авт.), ні з Аваковим (глава МВС, — авт.). Створили тіньовий уряд — і де він? Привласнили опозиційність, вказавши її в назві. Якщо ми говоримо про справжню опозицію, то вона має бути конструктивною, а не просто все заперечувати. — Хто тоді справжня парламентська опозиція? — Це фактично кожен позафракційний депутат, всі, починаючи з маленької, але тісної групи партії «Свобода», і закінчуючи нашою групою. Як люди відповідальні, ми персоніфікуємо об'єкти нашої критики. — Ваша група, кажуть, дуже впливова, хоч і невелика. Це так? — Ми найближчим часом здивуємо всіх. До нас прихильні люди — це по-перше. По-друге, сила нашої групи полягає в тому, що ніхто не знає до кінця, хто до неї входить. У нас скрізь є люди. Я можу переконати близько 25-ти осіб голосувати чи так, чи так. — ... Групу так і називають — «Група Філатова». — Ну і нехай, хоча я не хотів би її привласнювати. У нас всі люди самодостатні, медійні, шановані. Всі вони — з незаплямованою репутацією. Зрозуміло, покопирсавшись у чужій білизні, можна знайти бліх. Але в цьому наша сила — ми на них не зважаємо. — Здивуйте? Переформатуєте коаліцію? — Ні. Мова про можливе створення в парламенті нової депутатської групи. А що стосується коаліції — багато хто говорить, що я працюю на дестабілізацію в ній. Це нісенітниця. Більше, ніж Гройсман, Луценко, Порошенко і «Народний фронт», ніхто для цього не зробить. Ось, скажіть мені, хто лідер фракції «Народний фронт»? — І хто? — «Народний фронт» в пошуку лідера. Хоча, можливо, Яценюк намагається керувати. Але є проблема. Після того, як Петро Олексійович технічно вивів Олександра Валентиновича (Турчинова, — авт.) у РНБО, вплив на фракцію було втрачено — немає стрижня. Є Андрій Тетерук (заступник голови фракції «Народний фронт», — авт.). Він формально начебто — глава. Він старається. Але йому не вистачає досвіду та авторитету, щоб керувати такою величезною фракцією. А пан Пашинський, навіть при моєму доброму до нього ставленні, коли виходить на трибуну — звучить непереконливо. Може він хороша розумна людина, але з трибуни йому краще не виступати. Багатьох депутатів він дратує. — У вас були складні стосунки з представниками Радикальної партії. У ЗМІ обговорюють нинішню відлигу. Звідки вона? — Верховна Рада — це велика група людей і психологічний колектив. Так сталося, що в сесійній залі нас посадили між «Радикальною партією» і «Батьківщиною». Олега Валерійовича Ляшка я довго «кошмарив». Нині ми з ним певною мірою помирилися. Але не тому, як пишуть різні ідіоти, що той нібито продався Коломойському. Це ініціатива Лозового (народний депутат, соратник Ляшка, — авт.). Він підійшов до мене і сказав: давайте подумаємо, як вас з Ляшком помирити. — Розкажіть про вплив на владу Ігоря Коломойського, якого вважають олігархом? — Олігарх — це той, у кого фактично є влада і фінансовий капітал. Коломойський ніколи не був олігархом в чистому вигляді. У нього не було, як у Ріната Ахметова, Партії регіонів і ручного Януковича. Він ніколи не був зятем президента, як Віктор Пінчук. У нього також ніколи не було фракції у парламенті чи міністрів. Зрозуміло, він впливав на певні процеси. Але в політиці присутнім не був. — Стверджують, що Коломойський фінансує «Самопоміч», а її лідера Андрія Садового поведе в президенти України. Що скажете про це? — Я про ці чутки знаю. Це нісенітниця. Я вас прошу! Дурниць не слухайте. — Історія зі звільненням Коломойського з посади голови Дніпропетровської ОДА вже стихла, хоча пророкували — Ігор Валерійович буде мститися. Які зараз у нього настрої? — Коломойський завжди у піднесеному настрої. Коли я запитую, який у нас план, він відповідає: «Наш план — у нас немає ніякого плану». Коломойського часто демонізують, думають, що він такий собі Карабас Барабас, який всіх смикає за ниточки. Коломойського часто демонізують, думають, що він такий собі Карабас Барабас, який всіх смикає за ниточки. Це не так. — Коломойський в Україні? Ви часто з ним зустрічаєтеся? Він дає вам «цінні вказівки»? — Так, в Україні. Був днями в Києві. Ми зідзвонюємося раз на один-два тижні. Ніяких «цеу» він не дає. Може просити про щось. І чесно скажу — я на його прохання зважаю. Але якщо це суперечить моїм принципам, ніхто не може мене вмовити, за щось проголосувати чи ні. — Набув чинності закон про декомунізацію. Дніпропетровськ названо на честь Григорія Петровського, одного з організаторів Голодомору. Місто буде перейменоване? — Ми опитували людей — 70% проти перейменування. Про Петровського мало хто знає, що він причетний до злочинів комуністичного режиму. У назві міста чують «Дніпро» і «Петро». І щоб не дратувати людей, є ідея демонтувати пам'ятник Петровському, і поставити Святому Апостолові Петру. — Ще одна ТОП-тема сьогодні — це місцеві вибори, і чи відбудуться вони в жовтні 2015-го. Ваш прогноз? — Думаю, відбудуться. — Нове виборче законодавство парламент встигне ухвалити? — Вважаю, що ці місцеві вибори пройдуть за старими правилами. Єдине, що можливо нове введуть, — вибори мера в два тури. — Влада обіцяє оновити склад Центрвиборчкому до виборів. Або ЦВК залишиться колишніми? — Це необхідно зробити. Охендовський (голова ЦВК — авт.) — це негідник і шахрай. На ньому просто ніде печатку поставити. ЦВК треба системно займатися. Я сподіваюся, що в парламенті є пристойні люди, які розуміють цю проблему. — І ще одне питання — найважливіше. Скажіть, на вашу думку, коли буде мир в Україні? — Мені важко розмірковувати на цю тему. У мене є різна інформація. Військові сильно деморалізовані тим, що сидять під обстрілами і не можуть відповідати. Навіть більше, є розмови, що учасника бойових дій можуть не дати, якщо є бої й зіткнення. Всі проблеми сьогодні виникають тому, що не можемо зрозуміти: ми воюємо чи миримося. Звичайно ж, ми переможемо. Про це не потрібно навіть замислюватися. Але щоб перемогти, потрібно консолідуватися усередині країни, а не зміцнювати владну вертикаль, збираючи навколо себе публіку за принципом особистої відданості. Не особиста відданість важлива. Треба, щоб людина роботу робила, а не говорила повсякчас про те, що хочеться почути. Щоб перемогти, у нас головнокомандувач повинен бути або Маннергеймом, або Пілсудським. Фото: Дмитро Липавський, АСН
Публікації20:20
За кордоном
Новий президент Польщі - прагнення лідерства в ЄС і допомога Україні
Офіційні результати президентських виборів, які відбулися 24 травня 2015 року в Польщі, ще не оголошені. Нині ще триває підрахунок голосів. Але ім’я наступного президента уже відоме. За результатами екзит-полів представник правої опозиційної партії «Право і справедливість» Анджей Дуда отримав 53% голосів поляків. Водночас, як за нинішнього очільника Польщі Броніслава Коморовського, який публічно вже визнав свою поразку та побажав успіхів наступнику – 47%.
Що тепер зміниться у Польщі і світі? У світі очікують від наступного президента цієї країни нової соціальної, економічної і міжнародної політики. Україна ж сподівається побачити в особі Анджея Дуди вірного соратника.
Конкурент Брюсселю і Берліну
За виборами президента Польщі уважно стежили в багатьох цивілізованих і впливових країнах світу. Кандидатура Анджея Дуди викликала чимало побоювань. Йому тільки 43 роки. Він має радикальний підхід до окремих державницьких позицій і азарт потенційного лідера. Це наштовхувало на серйозні роздуми, а куди з таким капітаном попливе державний корабель «Польща»?
«Будучи шостою за величиною економікою в Європейському Союзі, здобуває дедалі важливішу і енергійну роль в континентальній політиці, - пише американське видання The New York Times. - Отримавши владу, «Право і справедливість» створюватиме альянс з Литвою і Україною, нехтуючи Німеччиною і Францією».
Думку про те, що Варшава претендуватиме на більш вагомі позиції на теренах ЄС відзначає і британське видання The Independent: «Дуда відповідатиме за Збройні сили, координацію зовнішньої політики з міністром закордонних справ, призначатиме главу центрального банку. Це дає йому і партії «Право і справедливість» можливості для зміни відносин Польщі з Європейським Союзом, досі побудованих на тісній співпраці з Німеччиною та іншими великими гравцями ЄС. Партія має менше ентузіазму щодо Брюсселя, стверджуючи, що Варшава повинна зосередитися на власних інтересах»
На амбіції Дуди, котрий не бажає в майбутньому бачити Польщу в якості «молодшої сестри», вказують і в Німеччині. Низка німецьких видань на своїх шпальтах написали, що прихід до влади Дуди може стати переломним для країни і ЄС. Свої прогнози підкріпили заявами переможця польських виборів.
«Варшава повинна захищати свою енергетичну галузь та вуглевидобуток і не може змиритися, що німецькі шахти підтримуються за рахунок державних коштів, а польські – ні», - цитує Анджея Дуду німецьке видання Die Welt.
В свою чергу, російські ЗМІ розкритикували вибір поляків і натякнули, що з президентом Анджеєм Дудою буде достатньо складно налагодити дипломатичну розмову. Росіяни не в захваті від антиросійської лексики нового польського лідера.
«Кілька років тому Дуда взяв участь у зйомках документального фільму «Туман», який ставить під сумнів офіційну версію причин загибелі під Смоленськом Леха Качиньського і пропонує теорію, що покладає провину за трагедію на російські спецслужби», - дорікає російська агенція РБК.
Зміна друзів
Зміна очільника Польщі навряд чи вплине на відносини з Україною. Коморовський і Дуда мали схожу думку стосовно нашої країни, розв’язання воєнного конфлікту на Донбасі. Вона зводиться до того, що Польща і надалі буде підтримувати Україну, але чоботи польських військових не будуть топтати українську землю.
«Питання України - це ключове питання для безпеки Польщі. Ми не можемо бути більш «українські» ніж сама Україна, проте ми можемо сприяти збереженню її незалежності, бо це наш національний інтерес. Польща послідовно використовує свої можливості, які виникають з її членства в ЄС. Хто бажає Україні добра, мусить підтримувати позицію Польщі в ЄС, - висловив свою думку стосовно східної політики Польщі, враховуючи ситуацію в Україні, під час телевізійних дебатів Броніслав Коморовський. - Польща є перевіреним партнером і союзником України, проте не настільки, щоб відправити польські війська на війну на Донбас. Також ми повинні бути уважними і не потурати очікуванням Росії, блокуючи власні можливості ефективної підтримки української оборонної системи, якщо така потреба з’явиться. Сьогодні, на щастя, її немає».
Зі свого боку Дуда додав, що Польща готова надати Україні руку допомоги, але опосередковано – через ЄС і НАТО.
«Сьогодні, коли говоримо про наші взаємини з Україною, треба сказати так: В нашому інтересі є, щоб Україна опинилася в ЄС, і не є в нашому інтересі, щоб в Україні була війна. У рамках заходів, які ведуть до завершення цього конфлікту, до припинення вторгнення в Україну, ми повинні діяти передусім за посередництвом ЄС і НАТО – це дві великі міжнародні установи, членом яких ми є. Натомість я хочу підкреслити, що міжнародна політика вимагає рішучої реалізації власного інтересу, слід пропонувати свої мудрі ініціативи, які Польща нарешті повинна представити», - заявив Анджей Дуда.
Позиція Польщі стосовно України, зокрема, питання війни на сході, може змінитись лише після парламентських виборів, переформатування уряду. Адже згідно Конституцією Польщі доленосні для країни рішення приймає уряд.
«До листопада в Польщі діятиме чинний уряд Еви Копач, а міністром закордонних справ буде Ґжеґож Схетина. Не зміниться, думаю, й символічна діяльність польського президента, адже Анджей Дуда, принаймні на словах, сповідує ті самі цінності, що і Броніслав Коморовський. Часом він навіть сильніше підкреслює підтримку для України, ніж Броніслав Коморовський. Отже, нічого не вказує на те, що перемога Анджея Дуди що-небудь змінить у польсько-українських відносинах», - відзначив польський публіцист Лукаш Ясіна.
Не очікують на зміну зовнішньополітичного курсу від переможця президентських виборів в Польщі й українські експерти.
«Ставлення до України не зміниться, оскільки і Броніслав Коморовський, і Анджей Дуда займають проукраїнську позицію. Крім того, може статися і покращення стосунків. Партія «Право і справедливість» більш націоналістична. Качинські, котрі її створювали, завжди займали проукраїнську позицію і менше орієнтувались на Брюссель. Тому для України – це були безпрограшні вибори», - сказав АСН політолог Геннадій Друзенко.
Анджея Дуду назвав «новим президентом Польщі і новою проблемою для Росії», український екс-народний депутат Андрій Шкіль. Політик відзначив, що Дуда – більш радикальний, аніж Коморовський і може погодитися на розміщення баз НАТО на території Польщі. А така воєнна парасолька на польсько-українському кордоні може стати вагомим стримуючим фактором для Росії продовжувати грати в кровопролитні ігри над створенням «ЛНР» і «ДНР».
Час на вагу золота
Але щоб під натиском російської пропагандистської і дипломатичної машини ставлення Анджея Дуди до України не змінилося, потрібно докласти неабияких зусиль команді Петра Порошенка. І зволікати неможна. Чим швидше налагодиться дипломатичний контакт з новим політичним лідером, тим краще для нас самих.
«Загалом, війна, острах поляків перед агресивністю Росії, дають підстави думати, що інтереси Польщі і України в зовнішній політиці збігаються. Також Польща, багато років поспіль добросовісно і наполегливо виконуючи роль адвоката України, і не лише в Європі, але й подекуди в США, потрапила в зовнішньополітичну парадигму, вийти з якої без втрат буде важко. Тому буде багато чого залежати від нашої влади, - розмірковує експерт-міжнародник Богдан Яременко. - Має бути розроблений міні-план активного залучення нового президента до діалогу і співробітництва. Ясно, якщо запросять, то наш Президент обов’язково має бути на інаугурації польського лідера. Але цього замало. Треба швидко вивчити особисті політичні пріоритети нового президента та знайти спосіб поєднати їх з графіком українсько-польського політичного діалогу».
До речі, очільник українського зовнішньополітичного відомства України Павло Клімкін уже заявив, що був готовий до співпраці, як з Коморовським, так з Дудою.
«Відносини України і Польщі залежать не від виборів, а від спільного минулого та спільного європейського майбутнього двох близьких народів», - відзначив у своєму мікроблозі «Твіттер» міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Таку позицію міністра повністю поділяють в Адміністрації Президента Петра Порошенка. «Наші відносини з Польщею мають стратегічний зміст і реальні підстави розвиватися, незалежно від того, хто буде на посаді президента. Ми готові працювати з тим президентом, якого оберуть польські громадяни», - підкреслив заступник голови Адміністрації Президента України Валерій Чалий.
Новий президент Польщі - прагнення лідерства в ЄС і допомога Україні
Офіційні результати президентських виборів, які відбулися 24 травня 2015 року в Польщі, ще не оголошені. Нині ще триває підрахунок голосів. Але ім’я наступного президента уже відоме. За результатами екзит-полів представник правої опозиційної партії «Право і справедливість» Анджей Дуда отримав 53% голосів поляків. Водночас, як за нинішнього очільника Польщі Броніслава Коморовського, який публічно вже визнав свою поразку та побажав успіхів наступнику – 47%.
Що тепер зміниться у Польщі і світі? У світі очікують від наступного президента цієї країни нової соціальної, економічної і міжнародної політики. Україна ж сподівається побачити в особі Анджея Дуди вірного соратника.
Конкурент Брюсселю і Берліну
За виборами президента Польщі уважно стежили в багатьох цивілізованих і впливових країнах світу. Кандидатура Анджея Дуди викликала чимало побоювань. Йому тільки 43 роки. Він має радикальний підхід до окремих державницьких позицій і азарт потенційного лідера. Це наштовхувало на серйозні роздуми, а куди з таким капітаном попливе державний корабель «Польща»?
«Будучи шостою за величиною економікою в Європейському Союзі, здобуває дедалі важливішу і енергійну роль в континентальній політиці, - пише американське видання The New York Times. - Отримавши владу, «Право і справедливість» створюватиме альянс з Литвою і Україною, нехтуючи Німеччиною і Францією».
Думку про те, що Варшава претендуватиме на більш вагомі позиції на теренах ЄС відзначає і британське видання The Independent: «Дуда відповідатиме за Збройні сили, координацію зовнішньої політики з міністром закордонних справ, призначатиме главу центрального банку. Це дає йому і партії «Право і справедливість» можливості для зміни відносин Польщі з Європейським Союзом, досі побудованих на тісній співпраці з Німеччиною та іншими великими гравцями ЄС. Партія має менше ентузіазму щодо Брюсселя, стверджуючи, що Варшава повинна зосередитися на власних інтересах»
На амбіції Дуди, котрий не бажає в майбутньому бачити Польщу в якості «молодшої сестри», вказують і в Німеччині. Низка німецьких видань на своїх шпальтах написали, що прихід до влади Дуди може стати переломним для країни і ЄС. Свої прогнози підкріпили заявами переможця польських виборів.
«Варшава повинна захищати свою енергетичну галузь та вуглевидобуток і не може змиритися, що німецькі шахти підтримуються за рахунок державних коштів, а польські – ні», - цитує Анджея Дуду німецьке видання Die Welt.
В свою чергу, російські ЗМІ розкритикували вибір поляків і натякнули, що з президентом Анджеєм Дудою буде достатньо складно налагодити дипломатичну розмову. Росіяни не в захваті від антиросійської лексики нового польського лідера.
«Кілька років тому Дуда взяв участь у зйомках документального фільму «Туман», який ставить під сумнів офіційну версію причин загибелі під Смоленськом Леха Качиньського і пропонує теорію, що покладає провину за трагедію на російські спецслужби», - дорікає російська агенція РБК.
Зміна друзів
Зміна очільника Польщі навряд чи вплине на відносини з Україною. Коморовський і Дуда мали схожу думку стосовно нашої країни, розв’язання воєнного конфлікту на Донбасі. Вона зводиться до того, що Польща і надалі буде підтримувати Україну, але чоботи польських військових не будуть топтати українську землю.
«Питання України - це ключове питання для безпеки Польщі. Ми не можемо бути більш «українські» ніж сама Україна, проте ми можемо сприяти збереженню її незалежності, бо це наш національний інтерес. Польща послідовно використовує свої можливості, які виникають з її членства в ЄС. Хто бажає Україні добра, мусить підтримувати позицію Польщі в ЄС, - висловив свою думку стосовно східної політики Польщі, враховуючи ситуацію в Україні, під час телевізійних дебатів Броніслав Коморовський. - Польща є перевіреним партнером і союзником України, проте не настільки, щоб відправити польські війська на війну на Донбас. Також ми повинні бути уважними і не потурати очікуванням Росії, блокуючи власні можливості ефективної підтримки української оборонної системи, якщо така потреба з’явиться. Сьогодні, на щастя, її немає».
Зі свого боку Дуда додав, що Польща готова надати Україні руку допомоги, але опосередковано – через ЄС і НАТО.
«Сьогодні, коли говоримо про наші взаємини з Україною, треба сказати так: В нашому інтересі є, щоб Україна опинилася в ЄС, і не є в нашому інтересі, щоб в Україні була війна. У рамках заходів, які ведуть до завершення цього конфлікту, до припинення вторгнення в Україну, ми повинні діяти передусім за посередництвом ЄС і НАТО – це дві великі міжнародні установи, членом яких ми є. Натомість я хочу підкреслити, що міжнародна політика вимагає рішучої реалізації власного інтересу, слід пропонувати свої мудрі ініціативи, які Польща нарешті повинна представити», - заявив Анджей Дуда.
Позиція Польщі стосовно України, зокрема, питання війни на сході, може змінитись лише після парламентських виборів, переформатування уряду. Адже згідно Конституцією Польщі доленосні для країни рішення приймає уряд.
«До листопада в Польщі діятиме чинний уряд Еви Копач, а міністром закордонних справ буде Ґжеґож Схетина. Не зміниться, думаю, й символічна діяльність польського президента, адже Анджей Дуда, принаймні на словах, сповідує ті самі цінності, що і Броніслав Коморовський. Часом він навіть сильніше підкреслює підтримку для України, ніж Броніслав Коморовський. Отже, нічого не вказує на те, що перемога Анджея Дуди що-небудь змінить у польсько-українських відносинах», - відзначив польський публіцист Лукаш Ясіна.
Не очікують на зміну зовнішньополітичного курсу від переможця президентських виборів в Польщі й українські експерти.
«Ставлення до України не зміниться, оскільки і Броніслав Коморовський, і Анджей Дуда займають проукраїнську позицію. Крім того, може статися і покращення стосунків. Партія «Право і справедливість» більш націоналістична. Качинські, котрі її створювали, завжди займали проукраїнську позицію і менше орієнтувались на Брюссель. Тому для України – це були безпрограшні вибори», - сказав АСН політолог Геннадій Друзенко.
Анджея Дуду назвав «новим президентом Польщі і новою проблемою для Росії», український екс-народний депутат Андрій Шкіль. Політик відзначив, що Дуда – більш радикальний, аніж Коморовський і може погодитися на розміщення баз НАТО на території Польщі. А така воєнна парасолька на польсько-українському кордоні може стати вагомим стримуючим фактором для Росії продовжувати грати в кровопролитні ігри над створенням «ЛНР» і «ДНР».
Час на вагу золота
Але щоб під натиском російської пропагандистської і дипломатичної машини ставлення Анджея Дуди до України не змінилося, потрібно докласти неабияких зусиль команді Петра Порошенка. І зволікати неможна. Чим швидше налагодиться дипломатичний контакт з новим політичним лідером, тим краще для нас самих.
«Загалом, війна, острах поляків перед агресивністю Росії, дають підстави думати, що інтереси Польщі і України в зовнішній політиці збігаються. Також Польща, багато років поспіль добросовісно і наполегливо виконуючи роль адвоката України, і не лише в Європі, але й подекуди в США, потрапила в зовнішньополітичну парадигму, вийти з якої без втрат буде важко. Тому буде багато чого залежати від нашої влади, - розмірковує експерт-міжнародник Богдан Яременко. - Має бути розроблений міні-план активного залучення нового президента до діалогу і співробітництва. Ясно, якщо запросять, то наш Президент обов’язково має бути на інаугурації польського лідера. Але цього замало. Треба швидко вивчити особисті політичні пріоритети нового президента та знайти спосіб поєднати їх з графіком українсько-польського політичного діалогу».
До речі, очільник українського зовнішньополітичного відомства України Павло Клімкін уже заявив, що був готовий до співпраці, як з Коморовським, так з Дудою.
«Відносини України і Польщі залежать не від виборів, а від спільного минулого та спільного європейського майбутнього двох близьких народів», - відзначив у своєму мікроблозі «Твіттер» міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Таку позицію міністра повністю поділяють в Адміністрації Президента Петра Порошенка. «Наші відносини з Польщею мають стратегічний зміст і реальні підстави розвиватися, незалежно від того, хто буде на посаді президента. Ми готові працювати з тим президентом, якого оберуть польські громадяни», - підкреслив заступник голови Адміністрації Президента України Валерій Чалий.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-0,73684406280518-/
/-pc-/
Top