Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
12 Червня 2015
12 Червня
Блог:
Думки09:05
Політика
Денис Кирюхін
Питання про переформатування Кабміну відкладено до осені через переговори щодо зовнішнього боргу
Кабінету Міністрів потрібно розпочати проводити ефективні реформи, щоб уникнути кадрових перестановок, які можливі вже восени поточного року.
Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив політичний експерт Денис Кирюхін.
З його слів, Президент Петро Порошенко відклав питання про переформатування уряду до осені 2015 року, тому що нині відбуваються переговори з реструктуризації зовнішнього боргу України.
«В таких умовах було б не вдало проводити перестановки в Кабміні. Це поставило б під загрозу весь переговорний процес, і, можливо, довелося б починати все заново, що негативно позначилося б на й так не простій економічної ситуації», — сказав він.
До того ж він зазначив, що таким чином до осені в уряду з'явився шанс змінити ситуацію.
За його словами, Кабміну потрібно мінімум презентувати ефективний пакет реформ, який буде схвалено українським суспільством та європейськими партнерами.
«Питання про відставку окремих членів уряду буде поставлено залежно від того, якою буде соціально-економічна ситуація, чи вдасться домогтися реструктуризації боргу, а також чи будуть розпочаті реформи», — додав він.
Водночас, експерт уважає, що нині говорити про якісь конкретні кадрові зміни в уряді ще зарано, а про відставку Прем'єр-міністра взагалі не йдеться.
Блог:
Думки10:11
Політика
Юрій Палійчук
Призначення Жебрівського — це трамплін до чогось більшого
Призначення Павла Жебрівського на посаду голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, можливо, є трампліном до чогось більшого. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний експерт Юрій Палійчук.
За його словами, Жебрівський — один із давніх соратників Порошенка.
«Як мені відомо, їх об'єднують досить довірчі і навіть дружні стосунки. Тому те, що Жебрівський не отримав призначення в перші місяці після інавгурації нового глави держави, — особисто для мене здавалося дивним», — сказав Палійчук.
Однак, на думку експерта, призначення показало, що Петро Порошенко мав певні плани щодо Жебрівського і поступово повертає його у велику політику.
«Тому нинішнє призначення я розглядав би, можливо, як трамплін до чогось більшого. І в цьому немає нічого дивного, адже у Порошенка, як виявилося, дуже коротка лава запасних», — сказав Палійчук.
Суспільство
Нова пожежа під Києвом: Горить склад із пінопластом
У Броварах Київської області на складі з пінопластом сталася пожежа.
Як пише ТСН, горить склад площею близько ста квадратних метрів, на місці працюють пожежники.
У соціальних мережах користувачі викладають фотографії стовпа чорного диму, який видно навіть із великої відстані.
Нова пожежа під Києвом: Горить склад із пінопластом
У Броварах Київської області на складі з пінопластом сталася пожежа.
Як пише ТСН, горить склад площею близько ста квадратних метрів, на місці працюють пожежники.
У соціальних мережах користувачі викладають фотографії стовпа чорного диму, який видно навіть із великої відстані.
Блог:
Думки14:00
Політика
Віктор Небоженко
Президент вчинив трохи нетактовно стосовно Прем'єр-міністра
Те, що Президент Петро Порошенко пообіцяв переформатування уряду і поставив Кабміну ультиматум «виправитися» в своїй роботі до осені — це ознаки початку одвічної боротьби Президента і Прем'єра. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив політолог, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.
«Це велика політична провокація Президента Порошенка. Він не вправі ставити ультиматуми Кабміну, тому що Кабмін тримається на коаліційній більшості. Порошенко переграє Кабмін — він поводиться як людина, що сидить на двох стільцях одночасно: як Президент і як Прем'єр-міністр. Це, звичайно, удар по Яценюку. Так не можна робити, вони повинні взаємодіяти», — розповів Небоженко.
Політолог наголосив, що в разі пред'явлення таких ультиматумів, здивуються безпосередньо міністри, які не мають жодного стосунку до корупційних справ, як, наприклад, міністр фінансів Наталія Яресько.
«Президент вчинив трохи нетактовно стосовно Прем'єр-міністра. Якщо він когось особисто призначав на посади, то він має право особисто до них звертатися. Він має право висувати вимоги лише міністрам оборони і МЗС. А іншим — ні. Це можуть робити лише певні галузеві комітети Верховної Ради, сама Рада, Прем'єр-міністр. Так влаштована парламентсько-президентська республіка», — наголосив експерт.
За словами Небоженка, обіцянки від Порошенка переформатувати Кабмін восени — початок одвічної боротьби між Президентом і Прем'єром.
«Що повинні робити міністри, до кого їм тепер бігати на доповідь — до Прем'єра чи до Президента? Тепер міністри не знають, на кого орієнтуватися. Порошенко повинен або керувати адміністрацією, або Кабміном. Не можна управляти керувати обома», — зазначив політолог.
Інтерв'ю15:01
Економіка
Павло Різаненко
Интервью
Павло Різаненко: Є вкрай агресивні інвестори Приватизація сьогодні — ключова тема. Адже вона обіцяє бути дуже масштабною. Та чи вийде залучити справжнього інвестора? Чи не перетвориться продаж державного майна на закритий аукціон для своїх? І що все-таки з технічним дефолтом, про який так багато говорять? Про це та багато іншого в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів голова підкомітету з питань цінних паперів, фондового ринку, діяльності рейтингових агентств та електронної комерції Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності, народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Павло Різаненко. — До переліку державного майна, що підлягає приватизації у 2015 році, внесено понад 300 об'єктів. Доцільна така масштабна приватизація сьогодні? — Стратегічно — приватизувати потрібно. Адже кожне державне підприємство або збиткове, або працює в нуль, хоча менеджери — багаті люди. У нас держава слабка і не може захистити свої інтереси. А менеджмент держпідприємств часто приватизований олігархами. У країнах, де є сталі й розвинуті державні інститути, чітко усвідомлюють: держава — неефективний власник. У приватних руках забезпечується управління більш ефективне і конкурентоспроможне. Держава може володіти лише тими підприємствами, де функцію або виробництва товару, або надання послуги приватний сектор не може забезпечити. Це обороноздатність, правопорядок, освіта. Хтось знає хоча б одне державне підприємство в США, яке веде бізнес, виробляє товари? — Україні теж варто все віддати в приватні руки? — У перспективі все, що може ефективно працювати в приватних руках, має бути приватизоване. Це стратегічно. Але є й тактичні моменти. У нас часто концентруються на фіскальній функції приватизації — тобто отриманні грошей від продажу майна. Але є функція економічної політики — тобто передати підприємство в приватні руки для ефективного управління. В ідеалі треба, щоб враховували обидва аспекти. — І якомога більше грошей отримати… — Звісно. Це логічно. Держава, як власник майна українського народу, повинна бути зацікавлена у тому, щоб продати за найвищою ціною. — Сьогодні це можливо? — Ціна залежить від багатьох факторів. Зокрема від поточної кон’юнктури. Зрозуміло, що в країні, де точиться війна, економіка скорочується на десятки відсотків, інфляція становить 50—60%, не можна говорити про сприятливу кон’юнктуру. Тактично в короткостроковій перспективі момент для приватизації не найсприятливіший. Але згодом приватизація потрібна. — Коли? Через роки? — Сьогодні ніхто вам на це запитання відповіді не дасть. Передумова номер один — відсутність активних бойових дій. Це може відбутися дуже швидко. Навіть якщо ми побачимо, що Донбас перетворюється на Придністров’я, Абхазію, Південну Осетію, територію без бойових дій — інвестори підуть в Україну. Тут треба зрозуміти, як мислить інвестор. Як він зважує ризики. Є вкрай агресивні інвестори. Вони готові і в таких умовах купувати. Та вимагатимуть великий дисконт, тобто знижку. Ось конкретний приклад — «Центроенерго», яке є у списку на приватизацію. У цього підприємства три станції. Одна з них — Донецька область, місто Світлодарськ. Це менше ніж 15 кілометрів від захопленого проросійськими бойовиками Вуглегірська. Інвестор замислиться, купує він три станції чи все ж дві? Чи не посунеться смуга бойових дій на 10—15 кілометрів, і станцію буде втрачено? Але зазначу, що і сьогодні на «Центренерго» є попит. Ним цікавляться іноземці. Не підставні. А справжні стратегічні інвестори, які справді зацікавлені в купівлі цього об’єкта. Це промисловий інвестор з Європи і консорціум з портфельними, фінансовими інвесторами зі США. Знаю, що їхні представники в Україні. Проводять зустрічі. Демонструють свій інтерес. — Ще за часів президенства Віктора Ющенка американці демонстрували свій інтерес до об’єктів енергетики. Було чимало критики у ЗМІ з цього приводу. — В Україні чотири теплоенерго: «Західенерго», «Дніпроенерго», «Донбасенерго» і «Центренерго». Три з них вже у приватних руках. Лише «Центренерго» ще не у Ріната Ахметова. На ринку теплогенерації у пана Ахметова десь 70%. Ось і робіть висновки. Більше скажу. Якщо сьогодні нормально продати «Центренерго» — це одразу покриє весь план приватизації. Адже йдеться про мільярд доларів. Це 22—23 мільярди гривень, а план надходжень на 2015 рік — 17 мільярдів гривень. — І тоді відкласти приватизацію усіх інших об’єктів? — Ні. Якщо буде змога їх вигідно продати, це треба робити. — Міністр фінансів Наталія Яресько зазначила, що в Україні загалом 3300 державних підприємств, здебільшого вони є збитковими. Можна отримати з їхнього продажу матеріальну вигоду? — Потрібно розуміти, що з цих 3300 державних підприємств десь півтори-дві тисячі існують лише на папері. Що стосується інших, то, впевнений, 80% з них мають активи менше мільйона гривень. І десь сотня-дві (мають активи, ведуть діяльність), у яких вартість бізнесу може бути вища ніж ліквідаційна вартість фізичних активів. Та треба вивчати кожне підприємство окремо. Оскільки оцінити ситуацію лише за звітністю дуже важко. Та сама «Криворіжсталь» формально нічого не заробляла, коли її продавали в 2004—2005 роках концерну «Придніпров’я», Ахметову з Пінчуком. Хоча спеціалісти з ринку чудово знали: вона генерувала чистого прибутку мільярд сто мільйонів доларів США. І так з багатьма підприємствами: за обов’язковою звітністю ситуацію (менеджмент корумпований, все розкрадається) оцінювати некоректно. Товар треба виставляти на аукціон, де буде забезпечено змагальність, конкурентність і прозорість. І можна з’ясувати справжній інтерес до об’єкту. Але знаєте, що вам скажу? Часто говорять, що приватизація проводиться непрозоро, злочинно, нас зливають. Це не так. Вона взагалі не відбувається. За п’ять місяців цього року продано лише один об’єкт — Іллічівський судноремонтний завод за 100 мільйонів гривень. І малих об’єктів на 13 мільйонів гривень. Все. — Та наскільки реально провести прозору і якісну приватизацію? Адже прогнози різні є. Аж до використання «кишенькових армій» в боротьбі олігархів за цікаві об’єкти. — Щодо армій і зброї не скажу. Не моя компетенція. Та багато залежатиме від сторони пропозиції, тобто уряду і Фонду держмайна, від того, як вони готуватимуть об’єкти і виставлятимуть їх. Варто також розуміти, що важливо не просто продати об’єкт, а передати його у руки ефективного власника. Адже від вигоди залежать не тільки акціонери, які отримують дивіденди, а й держава, і працівники, і місцева громада. Знову ж, яскравий приклад — «Криворіжсталь». Згадайте, скільки критики було, коли його продали індусам. А сьогодні зросли обсяги виробництва, збільшилися зарплати і надходження від податків. Власник «Криворіжсталі» — велика транснаціональна компанія. Вона собі не може дозволити красти податки. Це високий майновий, репутаційний і фінансовий ризик. Наші олігархи живуть у іншій системі координат. Для них не проблема звести податок до нуля, показуючи при цьому у міжнародній звітності кіпрського холдингу гігантські прибутки. Цього треба уникнути. — Як саме уникнути цих негативів? Не допускати олігархів і їхніх представників до приватизації? — Якщо вони готові заплатити ринкову ціну — будь ласка, чому ні? Та далі держава має виставити умови функціонування цього бізнесу. Ні — трансферному уникненню оподаткування. Ні — ефективному відшкодуванню ПДВ. Ні — зарплатам у конвертах. — А якщо Росія намагатиметься взяти участь в приватизації? — Є політичне рішення, що компанії або бенефіціарії не матимуть такого права. — Наскільки реально відслідкувати дійсного власника? — Якщо буде воля на це — тоді так. До конкурсу варто допускати лише тих, хто не приховує своїх кінцевих власників. Нині це вже робиться. Всі банки зобов’язані відкритися. Низка банків відмовилася відкрити, хто їхній власник. Вони будуть виведені з ринку. Якщо Нацбанк міг це зробити, то чому Фонд держмайна не зможе? Так само має бути з учасниками приватизації. — А що скажете про можливість реприватизації? — Багато-хто кидається різними термінами. Нині не йдеться про реприватизацію. Сьогодні йдеться про те, що у певних випадках приватизація була проведена з порушенням вимог законодавства. Це є не реприватизацією, а питанням відновлення справедливості, яким повинна займатися прокуратура і ФДМ. Це судові позови, розірвання договорів на передбачених підставах. — Які це об’єкти? Скільки їх? — Потрібно розуміти, що в Україні було приватизовано декілька тисяч різних об’єктів — від маленьких перукарень до величезних монстрів, як-от «Криворіжсталь». Є показові випадки. На них потрібно сконцентруватися. Це приватизація «Укртелекому». Вона була здійснена з порушенням закону. Встановлені вимоги не виконані. Ось, наприклад, однією з вимог було, що «Укртелеком» відокремить мережу спецзв’язку за свій кошт і віддасть державі. Та згодом «Укртелекому» було надано 200 мільйонів гривень бюджетних коштів на будівництво цієї мережі. До речі, це одна зі справ, де стоїть особистий підпис Віктора Януковича, що дає змогу притягти його до відповідальності. Там випливає багато цікавого. Державні банки прокредитували Ахметова і «сім’ю». На той час 500 мільйонів доларів було надано. «Укрексімбанком» і «Ощадбанком» було надано мільярди гривень у вигляді облігацій, які в 2011 році було випущено на два роки, в 2013-му мали бути погашені, але — були реструктуризовані, подовжені ще на два роки. — Облігації мали бути погашені цього року? — Є сигнали, що «Укрексімбанк» і «Ощадбанк», які увесь час докапіталізовує уряд, знову говорять про реструктуризацію. І питання — чому держава має допомагати фінансувати дискримінаційну непрозору купівлю колишнім режимом «Укртелекому» за рахунок платників податків? Тут можна говорити про господарську суперечку банків щодо неповернутих грошей. Це може бути справа про банкрутство, арешт активів і стягнення активів «Укртелекому» на користь «Укрексімбанку» і «Ощадбанку». У цій справі важливий також публічний тиск на уряд щодо неприпустимості фінансування Ахметова і Януковича У цій справі важливий також публічний тиск на уряд щодо неприпустимості фінансування Ахметова і Януковича. — Крім «Укртелекому», що ще є кричущим? — Найбільша оборудка в історії приватизації — крадіжка «Укррудпрому» (у 2004 році, — авт.). Нагадаю, тоді було ухвалено спеціальний закон, яким обмежили коло учасників. Власне, сказали, що брати участь у купівлі об’єктів гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК) і ще кількох підприємств, які мають відношення до цієї галузі, можуть тільки ті учасники, які вже володіють блокпакетами цих підприємств, — Ахметов, Новінський і Коломойський. Майно «Укррудпрому» було придбано за 400 мільйонів доларів, тоді як його фактична вартість була від 20 мільярдів доларів. Ось ми сьогодні просимо у МВФ нещасних 17 мільярдів доларів, а 20 мільярдів подарували олігархам. Є підстави визнавати той спеціальний закон антиконституційним, тож відповідне подання в Конституційній Суд вже готується. Це не призводить до автоматичного розірвання угод. Але дає змогу державі подати позови щодо стягнення майна назад. — Це все має бути в судах України? — Так. — Що скажете про ідею перегляду усієї приватизації за роки незалежності? — Це просто неможливо зробити. Усе так тому, що не лише хтось комусь давав хабарі, а й хтось ці хабарі брав. І цей «хтось» із ФДМ, КМУ, Адміністрації Президента, Антимонопольного комітету ставив свій підпис під розпорядчими документами. За завдання збитків державі повинна бути кримінальна відповідальність. Це важливо зробити сьогодні, оскільки цим буде розірвано коло поруки і крадіжок. І нові чиновники вже не думатимуть, що кари не буде. — Вірите, що будуть гучні суди? — А іншого вибору немає. Адже важко буде суспільству пояснити бездіяльність. А хто ставатиме на захист корупціонерів — доведе, що сам є корупціонером. — Є ще думка, що приватна власність має бути недоторканною. Інакше — розлякаємо інвесторів. Це так? Вкрадене має бути повернуте. Набуте законним чином — священна недоторканна власність — Вкрадене має бути повернуте. Набуте законним чином — священна недоторканна власність. — А якщо бізнес буде просто перепроданий? — Прокуратура і Держфінмоніторинг мають за цим слідкувати, накладати арешти, не дати цьому майну зникнути. Уже є позитивні приклади протидії. Держфінмоніторинг декілька разів блокував спроби перепродажу активів, які належать Курченку, Януковичу, Клименку. — Що саме намагаються перепродати? — «Всеукраїнський банк розвитку» Олександра Януковича. Нині цей банк намагається купити пан Поліщук, бізнес-партнер Олександра Януковича. Ця людина не соромилася говорити раніше, що є партнером по Торгово-розважальному центру Gulliver, банку «Михайлівський». Навіть більше, у цій справі вже «обмастилися» й певні працівники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і Національного банку України. А також судді Київського господарського суду. Та Генпрокуратура не дає цього зробити. Моніторить ситуацію, подовжує арешти майна, нові накладає. — Є думка, що МВФ, педалюючи питання приватизації, готує Україну до технічного дефолту. Погоджуєтеся? — ФМВ вимагає не приватизації, а бюджетної консолідації. Можна зменшувати видатки, цим скоротити дефіцит бюджету. — Багато говорять про технічний дефолт України. Він є? Буде? — Формально він настає тоді, коли держава перестає виконувати свої зобов’язання. Україна поки виконує їх. Це виплати купонного доходу за облігаціями, відсотків за позиками тощо. Та, наприклад, у боргу Росії у три мільярди єврооблігацій було обмеження, що державний борг України не повинен перевищувати 60% ВВП. Ми вийшли за цей поріг. Технічно — це порушення угоди. І кредитор отримує право достроково вимагати погашення боргу. В РФ заявили про порушення, але не пред’явили до погашення борг. Думаю, це тому, що питання не просто двостороннє, а між Україною, РФ, МВФ, Великою сімкою. І це комплексні переговори. — У що може вилитися технічний дефолт чи дефолт України? — З точки зору доступу до грошей, технічний дефолт ситуацію на гірше не змінить. Вона вже жахлива. В закриття ринків західного приватного капіталу, як позичальника, це не виллється. Вони вже давно закриті. Ще з 2013-го нам ніхто у борг не дає. Кредити ми беремо у МВФ або країн-донорів. Або в країні у НБУ — друкуючи гроші. Навіть більше, дефолт — це не кінець. Це початок певного процесу. Борг буде якимось чином погашений. Інвестори очікуватимуть, що буде далі. Вони завжди кажуть, що йдуть назавжди. А коли бачать, що можуть заробити, — повертаються… Фото - Дмитро Ліпавський
Павло Різаненко: Є вкрай агресивні інвестори Приватизація сьогодні — ключова тема. Адже вона обіцяє бути дуже масштабною. Та чи вийде залучити справжнього інвестора? Чи не перетвориться продаж державного майна на закритий аукціон для своїх? І що все-таки з технічним дефолтом, про який так багато говорять? Про це та багато іншого в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів голова підкомітету з питань цінних паперів, фондового ринку, діяльності рейтингових агентств та електронної комерції Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності, народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Павло Різаненко. — До переліку державного майна, що підлягає приватизації у 2015 році, внесено понад 300 об'єктів. Доцільна така масштабна приватизація сьогодні? — Стратегічно — приватизувати потрібно. Адже кожне державне підприємство або збиткове, або працює в нуль, хоча менеджери — багаті люди. У нас держава слабка і не може захистити свої інтереси. А менеджмент держпідприємств часто приватизований олігархами. У країнах, де є сталі й розвинуті державні інститути, чітко усвідомлюють: держава — неефективний власник. У приватних руках забезпечується управління більш ефективне і конкурентоспроможне. Держава може володіти лише тими підприємствами, де функцію або виробництва товару, або надання послуги приватний сектор не може забезпечити. Це обороноздатність, правопорядок, освіта. Хтось знає хоча б одне державне підприємство в США, яке веде бізнес, виробляє товари? — Україні теж варто все віддати в приватні руки? — У перспективі все, що може ефективно працювати в приватних руках, має бути приватизоване. Це стратегічно. Але є й тактичні моменти. У нас часто концентруються на фіскальній функції приватизації — тобто отриманні грошей від продажу майна. Але є функція економічної політики — тобто передати підприємство в приватні руки для ефективного управління. В ідеалі треба, щоб враховували обидва аспекти. — І якомога більше грошей отримати… — Звісно. Це логічно. Держава, як власник майна українського народу, повинна бути зацікавлена у тому, щоб продати за найвищою ціною. — Сьогодні це можливо? — Ціна залежить від багатьох факторів. Зокрема від поточної кон’юнктури. Зрозуміло, що в країні, де точиться війна, економіка скорочується на десятки відсотків, інфляція становить 50—60%, не можна говорити про сприятливу кон’юнктуру. Тактично в короткостроковій перспективі момент для приватизації не найсприятливіший. Але згодом приватизація потрібна. — Коли? Через роки? — Сьогодні ніхто вам на це запитання відповіді не дасть. Передумова номер один — відсутність активних бойових дій. Це може відбутися дуже швидко. Навіть якщо ми побачимо, що Донбас перетворюється на Придністров’я, Абхазію, Південну Осетію, територію без бойових дій — інвестори підуть в Україну. Тут треба зрозуміти, як мислить інвестор. Як він зважує ризики. Є вкрай агресивні інвестори. Вони готові і в таких умовах купувати. Та вимагатимуть великий дисконт, тобто знижку. Ось конкретний приклад — «Центроенерго», яке є у списку на приватизацію. У цього підприємства три станції. Одна з них — Донецька область, місто Світлодарськ. Це менше ніж 15 кілометрів від захопленого проросійськими бойовиками Вуглегірська. Інвестор замислиться, купує він три станції чи все ж дві? Чи не посунеться смуга бойових дій на 10—15 кілометрів, і станцію буде втрачено? Але зазначу, що і сьогодні на «Центренерго» є попит. Ним цікавляться іноземці. Не підставні. А справжні стратегічні інвестори, які справді зацікавлені в купівлі цього об’єкта. Це промисловий інвестор з Європи і консорціум з портфельними, фінансовими інвесторами зі США. Знаю, що їхні представники в Україні. Проводять зустрічі. Демонструють свій інтерес. — Ще за часів президенства Віктора Ющенка американці демонстрували свій інтерес до об’єктів енергетики. Було чимало критики у ЗМІ з цього приводу. — В Україні чотири теплоенерго: «Західенерго», «Дніпроенерго», «Донбасенерго» і «Центренерго». Три з них вже у приватних руках. Лише «Центренерго» ще не у Ріната Ахметова. На ринку теплогенерації у пана Ахметова десь 70%. Ось і робіть висновки. Більше скажу. Якщо сьогодні нормально продати «Центренерго» — це одразу покриє весь план приватизації. Адже йдеться про мільярд доларів. Це 22—23 мільярди гривень, а план надходжень на 2015 рік — 17 мільярдів гривень. — І тоді відкласти приватизацію усіх інших об’єктів? — Ні. Якщо буде змога їх вигідно продати, це треба робити. — Міністр фінансів Наталія Яресько зазначила, що в Україні загалом 3300 державних підприємств, здебільшого вони є збитковими. Можна отримати з їхнього продажу матеріальну вигоду? — Потрібно розуміти, що з цих 3300 державних підприємств десь півтори-дві тисячі існують лише на папері. Що стосується інших, то, впевнений, 80% з них мають активи менше мільйона гривень. І десь сотня-дві (мають активи, ведуть діяльність), у яких вартість бізнесу може бути вища ніж ліквідаційна вартість фізичних активів. Та треба вивчати кожне підприємство окремо. Оскільки оцінити ситуацію лише за звітністю дуже важко. Та сама «Криворіжсталь» формально нічого не заробляла, коли її продавали в 2004—2005 роках концерну «Придніпров’я», Ахметову з Пінчуком. Хоча спеціалісти з ринку чудово знали: вона генерувала чистого прибутку мільярд сто мільйонів доларів США. І так з багатьма підприємствами: за обов’язковою звітністю ситуацію (менеджмент корумпований, все розкрадається) оцінювати некоректно. Товар треба виставляти на аукціон, де буде забезпечено змагальність, конкурентність і прозорість. І можна з’ясувати справжній інтерес до об’єкту. Але знаєте, що вам скажу? Часто говорять, що приватизація проводиться непрозоро, злочинно, нас зливають. Це не так. Вона взагалі не відбувається. За п’ять місяців цього року продано лише один об’єкт — Іллічівський судноремонтний завод за 100 мільйонів гривень. І малих об’єктів на 13 мільйонів гривень. Все. — Та наскільки реально провести прозору і якісну приватизацію? Адже прогнози різні є. Аж до використання «кишенькових армій» в боротьбі олігархів за цікаві об’єкти. — Щодо армій і зброї не скажу. Не моя компетенція. Та багато залежатиме від сторони пропозиції, тобто уряду і Фонду держмайна, від того, як вони готуватимуть об’єкти і виставлятимуть їх. Варто також розуміти, що важливо не просто продати об’єкт, а передати його у руки ефективного власника. Адже від вигоди залежать не тільки акціонери, які отримують дивіденди, а й держава, і працівники, і місцева громада. Знову ж, яскравий приклад — «Криворіжсталь». Згадайте, скільки критики було, коли його продали індусам. А сьогодні зросли обсяги виробництва, збільшилися зарплати і надходження від податків. Власник «Криворіжсталі» — велика транснаціональна компанія. Вона собі не може дозволити красти податки. Це високий майновий, репутаційний і фінансовий ризик. Наші олігархи живуть у іншій системі координат. Для них не проблема звести податок до нуля, показуючи при цьому у міжнародній звітності кіпрського холдингу гігантські прибутки. Цього треба уникнути. — Як саме уникнути цих негативів? Не допускати олігархів і їхніх представників до приватизації? — Якщо вони готові заплатити ринкову ціну — будь ласка, чому ні? Та далі держава має виставити умови функціонування цього бізнесу. Ні — трансферному уникненню оподаткування. Ні — ефективному відшкодуванню ПДВ. Ні — зарплатам у конвертах. — А якщо Росія намагатиметься взяти участь в приватизації? — Є політичне рішення, що компанії або бенефіціарії не матимуть такого права. — Наскільки реально відслідкувати дійсного власника? — Якщо буде воля на це — тоді так. До конкурсу варто допускати лише тих, хто не приховує своїх кінцевих власників. Нині це вже робиться. Всі банки зобов’язані відкритися. Низка банків відмовилася відкрити, хто їхній власник. Вони будуть виведені з ринку. Якщо Нацбанк міг це зробити, то чому Фонд держмайна не зможе? Так само має бути з учасниками приватизації. — А що скажете про можливість реприватизації? — Багато-хто кидається різними термінами. Нині не йдеться про реприватизацію. Сьогодні йдеться про те, що у певних випадках приватизація була проведена з порушенням вимог законодавства. Це є не реприватизацією, а питанням відновлення справедливості, яким повинна займатися прокуратура і ФДМ. Це судові позови, розірвання договорів на передбачених підставах. — Які це об’єкти? Скільки їх? — Потрібно розуміти, що в Україні було приватизовано декілька тисяч різних об’єктів — від маленьких перукарень до величезних монстрів, як-от «Криворіжсталь». Є показові випадки. На них потрібно сконцентруватися. Це приватизація «Укртелекому». Вона була здійснена з порушенням закону. Встановлені вимоги не виконані. Ось, наприклад, однією з вимог було, що «Укртелеком» відокремить мережу спецзв’язку за свій кошт і віддасть державі. Та згодом «Укртелекому» було надано 200 мільйонів гривень бюджетних коштів на будівництво цієї мережі. До речі, це одна зі справ, де стоїть особистий підпис Віктора Януковича, що дає змогу притягти його до відповідальності. Там випливає багато цікавого. Державні банки прокредитували Ахметова і «сім’ю». На той час 500 мільйонів доларів було надано. «Укрексімбанком» і «Ощадбанком» було надано мільярди гривень у вигляді облігацій, які в 2011 році було випущено на два роки, в 2013-му мали бути погашені, але — були реструктуризовані, подовжені ще на два роки. — Облігації мали бути погашені цього року? — Є сигнали, що «Укрексімбанк» і «Ощадбанк», які увесь час докапіталізовує уряд, знову говорять про реструктуризацію. І питання — чому держава має допомагати фінансувати дискримінаційну непрозору купівлю колишнім режимом «Укртелекому» за рахунок платників податків? Тут можна говорити про господарську суперечку банків щодо неповернутих грошей. Це може бути справа про банкрутство, арешт активів і стягнення активів «Укртелекому» на користь «Укрексімбанку» і «Ощадбанку». У цій справі важливий також публічний тиск на уряд щодо неприпустимості фінансування Ахметова і Януковича У цій справі важливий також публічний тиск на уряд щодо неприпустимості фінансування Ахметова і Януковича. — Крім «Укртелекому», що ще є кричущим? — Найбільша оборудка в історії приватизації — крадіжка «Укррудпрому» (у 2004 році, — авт.). Нагадаю, тоді було ухвалено спеціальний закон, яким обмежили коло учасників. Власне, сказали, що брати участь у купівлі об’єктів гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК) і ще кількох підприємств, які мають відношення до цієї галузі, можуть тільки ті учасники, які вже володіють блокпакетами цих підприємств, — Ахметов, Новінський і Коломойський. Майно «Укррудпрому» було придбано за 400 мільйонів доларів, тоді як його фактична вартість була від 20 мільярдів доларів. Ось ми сьогодні просимо у МВФ нещасних 17 мільярдів доларів, а 20 мільярдів подарували олігархам. Є підстави визнавати той спеціальний закон антиконституційним, тож відповідне подання в Конституційній Суд вже готується. Це не призводить до автоматичного розірвання угод. Але дає змогу державі подати позови щодо стягнення майна назад. — Це все має бути в судах України? — Так. — Що скажете про ідею перегляду усієї приватизації за роки незалежності? — Це просто неможливо зробити. Усе так тому, що не лише хтось комусь давав хабарі, а й хтось ці хабарі брав. І цей «хтось» із ФДМ, КМУ, Адміністрації Президента, Антимонопольного комітету ставив свій підпис під розпорядчими документами. За завдання збитків державі повинна бути кримінальна відповідальність. Це важливо зробити сьогодні, оскільки цим буде розірвано коло поруки і крадіжок. І нові чиновники вже не думатимуть, що кари не буде. — Вірите, що будуть гучні суди? — А іншого вибору немає. Адже важко буде суспільству пояснити бездіяльність. А хто ставатиме на захист корупціонерів — доведе, що сам є корупціонером. — Є ще думка, що приватна власність має бути недоторканною. Інакше — розлякаємо інвесторів. Це так? Вкрадене має бути повернуте. Набуте законним чином — священна недоторканна власність — Вкрадене має бути повернуте. Набуте законним чином — священна недоторканна власність. — А якщо бізнес буде просто перепроданий? — Прокуратура і Держфінмоніторинг мають за цим слідкувати, накладати арешти, не дати цьому майну зникнути. Уже є позитивні приклади протидії. Держфінмоніторинг декілька разів блокував спроби перепродажу активів, які належать Курченку, Януковичу, Клименку. — Що саме намагаються перепродати? — «Всеукраїнський банк розвитку» Олександра Януковича. Нині цей банк намагається купити пан Поліщук, бізнес-партнер Олександра Януковича. Ця людина не соромилася говорити раніше, що є партнером по Торгово-розважальному центру Gulliver, банку «Михайлівський». Навіть більше, у цій справі вже «обмастилися» й певні працівники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і Національного банку України. А також судді Київського господарського суду. Та Генпрокуратура не дає цього зробити. Моніторить ситуацію, подовжує арешти майна, нові накладає. — Є думка, що МВФ, педалюючи питання приватизації, готує Україну до технічного дефолту. Погоджуєтеся? — ФМВ вимагає не приватизації, а бюджетної консолідації. Можна зменшувати видатки, цим скоротити дефіцит бюджету. — Багато говорять про технічний дефолт України. Він є? Буде? — Формально він настає тоді, коли держава перестає виконувати свої зобов’язання. Україна поки виконує їх. Це виплати купонного доходу за облігаціями, відсотків за позиками тощо. Та, наприклад, у боргу Росії у три мільярди єврооблігацій було обмеження, що державний борг України не повинен перевищувати 60% ВВП. Ми вийшли за цей поріг. Технічно — це порушення угоди. І кредитор отримує право достроково вимагати погашення боргу. В РФ заявили про порушення, але не пред’явили до погашення борг. Думаю, це тому, що питання не просто двостороннє, а між Україною, РФ, МВФ, Великою сімкою. І це комплексні переговори. — У що може вилитися технічний дефолт чи дефолт України? — З точки зору доступу до грошей, технічний дефолт ситуацію на гірше не змінить. Вона вже жахлива. В закриття ринків західного приватного капіталу, як позичальника, це не виллється. Вони вже давно закриті. Ще з 2013-го нам ніхто у борг не дає. Кредити ми беремо у МВФ або країн-донорів. Або в країні у НБУ — друкуючи гроші. Навіть більше, дефолт — це не кінець. Це початок певного процесу. Борг буде якимось чином погашений. Інвестори очікуватимуть, що буде далі. Вони завжди кажуть, що йдуть назавжди. А коли бачать, що можуть заробити, — повертаються… Фото - Дмитро Ліпавський
Блог:
Думки16:02
Політика
Володимир Бондаренко
Події в Харкові та Одесі - чергова провокація Кремля
Події в Харкові та Одесі — чергова провокація Путіна. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив голова правління Інституту політичних і соціологічних досліджень ім. Т. Шевченка Володимир Бондаренко.
«Згадайте, в день великої прес-конференції президента Росії в Києві вбили проросійського журналіста Олеся Бузину. До Дня Росії — вибухи і різанина, все логічно», — говорить Бондаренко.Політолог прогнозує, що подібні провокації й надалі продовжуватимуться, якщо їм вже зараз не дати відсіч.
«Якщо ці (провокації, — авт.) не припинити, то Одесу і Харків поступово можуть загнати в проект «Новоросія». Тому дуже важливо, щоб новий голова Одеської ОДА Михайло Саакашвілі, якому Президент дав необмежені повноваження, продемонстрував всю свою агресивність і твердість духу. Не зможе — ризикуємо втратити регіон», — вважає експерт.
Також він наголосив, що навіть на найдрібніші провокації правоохоронці повинні жорстко реагувати. Адже на носі місцеві вибори — їх дуже легко можна зірвати, якщо дрібні капості Кремля перетворяться на величезну кулю проблем.
Публікації17:50
Політика
Ніч із провокаціями напередодні дня Росії
У ніч на 12 червня 2015 року в Україні прогриміли вибухи і сталася масова бійка з поножів’ям. Перший випадок — Одеса. Знищено білборди з соціальною рекламою: «Крим — це Україна» та «Ні — побутовому сепаратизму». Другий випадок — Харків, де молодики напали на іноземних студентів. І це все в переддень головного державного свята сусідів — дня Росії. Збіг?..
Героїзм + борщ
12 червня в Російській Федерації відзначають державне свято — день Росії, або день ухвалення Декларації про державний суверенітет Росії. В якій, до речі прописано наміри створити нову демократичну правову державу. І стверджувалося: буде надано рівні правові можливості для новостворених політичних партій, громадських організацій та об'єднань, зокрема й неформальних; принцип поділу законодавчої, виконавчої та судової влади.
Сьогодні російські ЗМІ переповнені святковою інформацією. Наприклад, як повідомляє «Інтерфакс», у Москві пройдуть понад тисячу заходів. А ввечері в парках почнеться показ фільму «Батальйон» — про «відчайдушний героїзм росіянок» у Першій світовій.
Крім того, «Інтерфакс» поінформував про бенкети для військових РФ, і що їхній раціон доповнять стравами національних кухонь, зокрема й «декількома різновидами борщів».
Без сусіда — ніяк
Є традиційні випади в бік України. Та події в Одесі та Харкові обминають. Хоча вибухи в Одесі і масова бійка з поножів’ям у студмістечку Харкова саме 12 червня — дуже схожі на специфічні і вже традиційні «подарунки» РФ до російських свят.
Зокрема, жителі цих міст активно обговорюють події у соцмережах. Харків'яни підозрюють, що напад молодиків, які громили все на своєму шляху і завдавали іноземцям ударів ножами, — спроба показати світові, що українці дикі і расово нетерпимі. До речі, начальник міського управління міліції Андрій Крищенко, коментуючи нічну бійку, заявив: основна версія, якої дотримується слідство, — провокація.
Одесити не шкодують епітетів. Знайшли причинно-наслідковий зв'язок ВСІХ терактів у Південній Пальмірі за останній рік. Вони звертають увагу, що практично всі теракти, скоєні в Одесі в 2014—2015 роках, мали безкровний характер. Були націлені на знищення інфраструктури, часто приміщень волонтерських організацій, до того ж невеликим еквівалентом вибухівки, яка майже завжди не перевищує 200 грамів. Подібний почерк зберігся й дотепер.
«Теракт здійснено вночі, він не націлений на знищення людей і еквівалент вибуху близько 200 грамів. Після численних арештів, які були проведені СБУ останнім часом, постає закономірне запитання: якщо терористів вже безліч разів заарештовували, то чому практично не змінився почерк і, скажімо так, ідеологія вибухів? На подібне запитання напрошується вельми неприємна відповідь — головний ініціатор... ідеолог вибухів, й досі на волі» — пише користувач «Злий Одесит», який також упевнений, що так Путін передав привіт «давньому другові» — новому голові області Михайлу Саакашвілі.
Злочин і кара
Експерти також вбачають чіткий зв'язок між Путіним, що святкує, і подіями в Україні. Так, голова правління Інституту політичних і соціологічних досліджень імені Тараса Шевченка Володимир Бондаренко впевнений, що події у Харкові та Одесі 12 червня — чергова провокація Путіна «під дату».
«Згадайте, в день великої прес-конференції президента Росії, в Києві вбили проросійського журналіста Олеся Бузину. До дня Росії — вибухи і поножів’я, все логічно», — говорить експерт. Він прогнозує, що подібні провокації триватимуть. І якщо їм вже нині не дати відсіч, то регіони можуть загнати в проект «Новоросія», або зірвати там місцеві вибори.
Такої ж думки дотримуються і в парламенті. Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Ігор Мосійчук закликає правоохоронців активно протидіяти «подарункам» сусідів.
«Путін не зупиняється і продовжує дестабілізацію ситуації в Україні. Потрібно бути на сторожі. Дуже важливо, щоб оперативно і злагоджено спрацювали правоохоронці — МВС і СБУ. Всіх до єдиного відморозків — підривників і поножовщиків — потрібно знайти і покарати», — сказав він, і додав, що більшої уваги заслуговують також певні чиновники, які завуальовано підтримують дестабілізацію в регіонах за допомогою особистих «тітушок».
Знову ж таки, вкрай важливо працювати на випередження. На цьому наполягає екс-заступник голови СБУ, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський.
«У тому, що сталося, чітко видно почерк Путіна. До того ж, це відкритий виклик СБУ, коли знищено їхній банер із закликом повідомляти про сепаратистів. Спецслужби мають не спати ні вдень ні вночі — розшукати винних. Це справа честі для СБУ», — пояснив він, і попередив, що тепер може бути провокація на об'єкті «Стіна» — як реакція Путіна на виступ Президента Петра Порошенка про ефективність побудови оборонних споруд.
Ніч із провокаціями напередодні дня Росії
У ніч на 12 червня 2015 року в Україні прогриміли вибухи і сталася масова бійка з поножів’ям. Перший випадок — Одеса. Знищено білборди з соціальною рекламою: «Крим — це Україна» та «Ні — побутовому сепаратизму». Другий випадок — Харків, де молодики напали на іноземних студентів. І це все в переддень головного державного свята сусідів — дня Росії. Збіг?..
Героїзм + борщ
12 червня в Російській Федерації відзначають державне свято — день Росії, або день ухвалення Декларації про державний суверенітет Росії. В якій, до речі прописано наміри створити нову демократичну правову державу. І стверджувалося: буде надано рівні правові можливості для новостворених політичних партій, громадських організацій та об'єднань, зокрема й неформальних; принцип поділу законодавчої, виконавчої та судової влади.
Сьогодні російські ЗМІ переповнені святковою інформацією. Наприклад, як повідомляє «Інтерфакс», у Москві пройдуть понад тисячу заходів. А ввечері в парках почнеться показ фільму «Батальйон» — про «відчайдушний героїзм росіянок» у Першій світовій.
Крім того, «Інтерфакс» поінформував про бенкети для військових РФ, і що їхній раціон доповнять стравами національних кухонь, зокрема й «декількома різновидами борщів».
Без сусіда — ніяк
Є традиційні випади в бік України. Та події в Одесі та Харкові обминають. Хоча вибухи в Одесі і масова бійка з поножів’ям у студмістечку Харкова саме 12 червня — дуже схожі на специфічні і вже традиційні «подарунки» РФ до російських свят.
Зокрема, жителі цих міст активно обговорюють події у соцмережах. Харків'яни підозрюють, що напад молодиків, які громили все на своєму шляху і завдавали іноземцям ударів ножами, — спроба показати світові, що українці дикі і расово нетерпимі. До речі, начальник міського управління міліції Андрій Крищенко, коментуючи нічну бійку, заявив: основна версія, якої дотримується слідство, — провокація.
Одесити не шкодують епітетів. Знайшли причинно-наслідковий зв'язок ВСІХ терактів у Південній Пальмірі за останній рік. Вони звертають увагу, що практично всі теракти, скоєні в Одесі в 2014—2015 роках, мали безкровний характер. Були націлені на знищення інфраструктури, часто приміщень волонтерських організацій, до того ж невеликим еквівалентом вибухівки, яка майже завжди не перевищує 200 грамів. Подібний почерк зберігся й дотепер.
«Теракт здійснено вночі, він не націлений на знищення людей і еквівалент вибуху близько 200 грамів. Після численних арештів, які були проведені СБУ останнім часом, постає закономірне запитання: якщо терористів вже безліч разів заарештовували, то чому практично не змінився почерк і, скажімо так, ідеологія вибухів? На подібне запитання напрошується вельми неприємна відповідь — головний ініціатор... ідеолог вибухів, й досі на волі» — пише користувач «Злий Одесит», який також упевнений, що так Путін передав привіт «давньому другові» — новому голові області Михайлу Саакашвілі.
Злочин і кара
Експерти також вбачають чіткий зв'язок між Путіним, що святкує, і подіями в Україні. Так, голова правління Інституту політичних і соціологічних досліджень імені Тараса Шевченка Володимир Бондаренко впевнений, що події у Харкові та Одесі 12 червня — чергова провокація Путіна «під дату».
«Згадайте, в день великої прес-конференції президента Росії, в Києві вбили проросійського журналіста Олеся Бузину. До дня Росії — вибухи і поножів’я, все логічно», — говорить експерт. Він прогнозує, що подібні провокації триватимуть. І якщо їм вже нині не дати відсіч, то регіони можуть загнати в проект «Новоросія», або зірвати там місцеві вибори.
Такої ж думки дотримуються і в парламенті. Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Ігор Мосійчук закликає правоохоронців активно протидіяти «подарункам» сусідів.
«Путін не зупиняється і продовжує дестабілізацію ситуації в Україні. Потрібно бути на сторожі. Дуже важливо, щоб оперативно і злагоджено спрацювали правоохоронці — МВС і СБУ. Всіх до єдиного відморозків — підривників і поножовщиків — потрібно знайти і покарати», — сказав він, і додав, що більшої уваги заслуговують також певні чиновники, які завуальовано підтримують дестабілізацію в регіонах за допомогою особистих «тітушок».
Знову ж таки, вкрай важливо працювати на випередження. На цьому наполягає екс-заступник голови СБУ, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський.
«У тому, що сталося, чітко видно почерк Путіна. До того ж, це відкритий виклик СБУ, коли знищено їхній банер із закликом повідомляти про сепаратистів. Спецслужби мають не спати ні вдень ні вночі — розшукати винних. Це справа честі для СБУ», — пояснив він, і попередив, що тепер може бути провокація на об'єкті «Стіна» — як реакція Путіна на виступ Президента Петра Порошенка про ефективність побудови оборонних споруд.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-0,87881708145142-/
/-pc-/
Top