Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
04 Вересня 2015
4 Вересня
Публікації00:31
Політика
Круте піке Верховної Ради
Гра у вибори – улюблене заняття вітчизняних політиків. Вони, постійно вигадуючи нові правила і прийоми, так входять у кураж, що геть забувають про навколишній світ. Живуть одним днем, де головне – наростити впливи і рейтинги. Чергове підтвердження цього – події у парламенті, що вилились у з’ясування стосунків у коаліції.
Українці ж, спостерігаючи за такими подіями, давно не знають, кому вірити. Але й досі наївно чекають, коли ж депутати, обрані після Революції Гідності, перестануть чубитися за булаву, а почнуть виконувати обіцяне.
Радикалізація кризи
Що восени варто було чекати загострення конфліктності у парламентській більшості, факт прогнозований. Адже вже давно у провладній коаліції сформувалася внутрішня опозиція. «Більшовицькі» фракції «Батьківщини», «Самопомочі» та «Радикальної партії» Олега Ляшка зайняли таку позицію, що сторонній спостерігач не зміг би й подумати, що ці сили де-юре провладні.
Життєздатність більшості була під сумнівом. Президентові ж доводилося відповідати на запитання щодо перспектив дочасного розпуску ним парламенту. «Не дочекаєтесь. Україна має проєвропейську коаліцію. Конституційну. Я впевнений, що це дає нам змогу і відповідальність провести конституційні зміни, на які чекає країна. Думаю, що народ свою справу зробив. Перезавантаження відбулося. І я наполягаю на місцевих виборах, тому що ми повинні провести перезавантаження місцевих еліт і місцевої влади й забезпечити ефективну діяльність коаліції у чинній Раді», - заявляв у червні Петро Порошенко, відповідаючи на запитання АСН про ймовірність розпуску парламенту восени цього року.
Тоді ще ніхто не знав, що поштовхом до чергового конфлікту стане саме один з етапів голосування за конституційні зміни, під час якого під Радою стануться події, які йменуватимуть кривавим понеділком. Але враховувалося, що й без того хитка більшість може посипатися через місцеві вибори. Розглядалася ймовірність її функціонування без опозиційної трійки, тобто «Блок Петра Порошенка» + «Народний фронт» + позафракційні депутати. «Цей варіант може дещо продовжити життя ВР цього скликання. Адже в наших реаліях мала більшість не ефективна», - розповідав АСН влітку пропрезидентський депутат. І додавав, мовляв, дуже сумнівно, що якась із фракцій вийде з коаліції.
Більше того, мало хто повірив у серйозність намірів «радикалів» офіційно перейти в опозицію. Коли 1 вересня Олег Ляшко озвучив такі наміри, парламентарії жартували, що то в нього така звичка. Що він весь час виходить, а потім залишається, розповідаючи, як його «усі просили про це». І пригадували, як 21 квітня 2015 року Ляшко театрально з трибуни ВРУ заявив про складання повноважень координатора ради коаліції, а сам нікуди не пішов.
Вихід чи втеча
Натомість цього разу виявилося, що головний «радикал» – автор слів «самі з коаліції не вийдемо, навіть якщо вперед ногами будуть виносити» – змінив позицію й таки вивів фракцію з коаліції. Його версія: відбулася зрада, спільне голосування з «Опозиційним блоком» та «представниками олігархічних груп». Можливо, Ляшко тихцем чекав, що його спробують утримати. Але більшість дуже легко відпустила: того ж самого дня на раді коаліції з «радикалами» попрощалися. А ті, у свою чергу, пішли у кафе, яке нібито належить однопартійцю і поки ще членові Кабміну, віце-прем’єру Валерію Вощевському.
До того ж, подейкують, що соратники Ляшка планують вийти з фракції, та все ж працювати у провладній коаліції. Звісно, просто незгодних не відпустять. Заступник голови фракції Андрій Лозовий в інтерв’ю АСН заявив, що перебіжчикам «ламатимуть ноги», оскільки «депутат, який пройшов за списком разом з партією, розділяє політичну відповідальність. Якщо комусь щось не подобається, хай складає мандат і йде у сексуально-пішохідному напрямку». Та імперативного мандату у нас нема. Його хотіли ввести, але Конституційний суд визнав цю пропозицію як таку, що не відповідає Основному закону. Тому і серед «радикалів» можуть з’явитися «тушки».
Було то святкування чи поминки (враховуючи фразу самого Ляшка про «вперед ногами»)? Важко сказати. Та втрат у радикалів справді багато. Адже хоч у опозиції легше, оскільки немає прямої відповідальності за владу і говорити можна все, будь-які кримінальні справи називати утисками опозиції і згортанням демократії, тепер їм, зокрема, закрита дорога у владні кабінети: на позиції в оновленому уряді вже марно сподіватися, й Вощевського на посаді не втримати – і кабінет віце-прем’єра доведеться звільнити. Тим паче, що кандидат на нього давно є. Це народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Ігор Кононенко, який і сам підтвердив нещодавно, що згоден стати віце-прем’єром, щоправда, за умови розширення повноважень.
До речі, сам Кононенко каже, що радикали з більшості не вийшли, а втекли, злякавшись наслідків чорного понеділка. «Радикальна партія» разом зі «Свободою» і «Укропом» несуть політичну відповідальність за ті події. Я вважаю, що на руках їхніх лідерів, і пана Ляшка зокрема, є кров, яка пролилася під ВР. А вихід з коаліції – це спроба уникнути відповідальності. І думаю, прокуратура спільно з МВС повинна розслідувати ті події, а винуваті мають нести відповідальність».
Колишні друзі чи любі вороги
Отож гримнути дверима у «радикалів» не вийшло. За ними не сумують. І, попри плітки й прогнози, не викликав їхній вихід і принципу доміно: «Самопоміч» і «Батьківщина» залишилися офіційно провладними. Хоч і залишили собі шляхи для відступу.
Зокрема, колишній соратник, а тепер політичний опонент Олег Березюк відзначив, що коаліція – це завжди тимчасове явище. «Коаліція після неймовірного знецінення управлінським процесом парламентської процедури переформатувалася. З’явилася справжня опозиція. І це приклад того, що не можна порушувати правил, бо це руйнує… Ми є люди, які є в коаліції, працюємо в ній заради того, щоб був успіх держави», - як завжди, складно та з підтекстом прокоментував ситуацію він. Березюк також спростував інформацію, що в коаліції «Самопоміч» тримають силою – відкривши провадження в ГПУ щодо лідера Андрія Садового. Та відзначив, що тепер в коаліції не має бути інтриг і чуток, а лише відкрита конструктивна робота.
У свою чергу народній депутат від ВО «Батьківщина» Сергій Власенко відзначив, що позиція фракція проста: те, що відбувалося у коаліції раніше, коли дві великі фракції – ББП і НФ – приймають рішення самостійно, а деколи їм підголосовують «Опозиційний блок» та групи «Воля народу» й «Відродження», - це неправильно. «Ми, як «Батьківщина», в коаліції будемо робити все від нас залежне, щоб змусити дві великі фракції почати виконувати коаліційну угоду, забезпечувати соціальну і економічну політику. Ми вказуватимемо на очевидні помилки. І працюватимемо доти, доки буде така змога. Якщо побачимо, що тривають підкилимні ігри, нам говорять одне, а відбувається інше, вносяться не погоджені з нами або такі, що є помилковими для українців і України, пропозиції, – ми сідатимемо і ухвалюватимемо рішення. Та поки я вірю, ми зможемо забезпечити нормальну роботу коаліції», - пояснив Власенко плани соратників Тимошенко.
Координатори й модератори
Хоч з виходу «ляшківців» «Батьківщина» і «Самопоміч», кажуть, намагаються отримати дивіденди. Учасники коаліційних нарад розповідають, що вони хотіли, приміром, змусити більшість приймати рішення виключно консенсусом. Тобто, якщо хоч одна з фракцій провладної більшості виступає проти розгляду якогось питання в залі, цим на нього накладається вето. Така ініціатива не пройшла, адже, як стверджують «порошенківці» й «фронтовики», це заблокує роботу не тільки коаліції і парламенту, а й уряду, зупинить низку непопулярних, болючих, але необхідних реформ. Більше того, на тлі місцевих виборів навіть технічні питання можуть політизуватися.
Окрім того, вибивалися додаткові владні повноваження під посаду координатора коаліції. І буцімто саме відмова надати важелі стала причиною відмови Юлії Тимошенко від координування роботи більшості, тому що вона не хоче бути номінальним лідером коаліції. Та й самі коаліціанти не надто горять бажанням мати такого керівника. Ще раз покоординувати їхню роботу схиляють Юрія Луценка.
Так, зокрема представник Президента в парламенті, народний депутат Степан Кубів повідомив АСН, що пропонувалося очолити раду коаліції спікеру Верховної Ради Володимиру Гройсману, але той відмовився – через те, що є главою парламенту. Тому зупинилися на Луценкові. «Всі визнали — Юрій Луценко був ефективним координатором у складних умовах формування парламенту. Він показав себе як ефективний менеджер. Як депутат можу сказати, що Юрій Луценко — ефективний управлінець, який зумів налагодити консолідацію Верховної Ради, уряду і Президента, а також інші процеси», — наголосив Кубів.
Бої за правилами
Отож, як бачимо, про дострокові вибори, на роздуми про які наштовхнуло певне скорочення складу більшості, ніхто поки що не думає. Хіба що «Опозиційний блок», але на словах. Схоже, що й він робить заяви-страшилки, чітко усвідомлюючи, що розпуск парламенту якщо і стане актуальним питанням, то не раніше, ніж завершаться місцеві вибори. І що, згідно Конституції, парламент, який обрано на дострокових виборах, упродовж року розпускати не можна. Тобто до грудня місяця, навіть якщо коаліція зникне, жодних розмов про перевибори не може бути.
До того ж, парламентаріям важливо встигнути змінити законодавство про вибори народних депутатів. Адже чинний закон про вибори передбачає змішану систему. А більшості вигідна чиста пропорційка. Знову ж таки, роботу над законом не варто прив’язувати до ймовірних дострокових виборів. Як пояснив експерт у питаннях виборчого права, народний депутат Олександр Черненко, для ухвалення якісного закону потрібно, щоб процес не був прив’язаним до якихось конкретних виборів і до їхніх особливостей. «Нам потрібний якісний закон загалом, а не «під вибори». Якщо, боронь Боже, так складуться зорі, що на весну у нас стануть можливими дострокові вибори, страшно навіть подумати, який закон під них ухвалять», - підкреслив він у розмові з АСН.
У той самий час є неофіційна інформація, що хоч планувалося прийняти новий закон аж у ІV кварталі 2017 року, нині вже є певні напрацювання. «Закон уже пишеться, кажуть на Банковій, і за принципом, закладеним у закон про місцеві вибори», - сказав АСН один парламентарій на умовах анонімності.
Офіційного підтвердження цієї інформації немає. Але Кононенко відзначив, що на засіданні фракції ББП тема змін в законодавство справді піднімалася. «Ми обговорювали це питання на фракції, плануємо ввести законопроект, який базуватиметься на законі про місцеві вибори, але з певними доповненнями і модерацією. Діяти поспіхом немає потреби», - повідомив він. Чим також підтвердив, що питання ймовірності розпуску Верховної Ради сьомого скликання нема підстав навіть обговорювати ще щонайменше кілька місяців. А що буде пізніше? В українській політиці так далеко важко прогнозувати. Але сумнівно, що парламентарії бодай колись відмовляться від облюбованої ними гри у перманентні вибори.
Круте піке Верховної Ради
Гра у вибори – улюблене заняття вітчизняних політиків. Вони, постійно вигадуючи нові правила і прийоми, так входять у кураж, що геть забувають про навколишній світ. Живуть одним днем, де головне – наростити впливи і рейтинги. Чергове підтвердження цього – події у парламенті, що вилились у з’ясування стосунків у коаліції.
Українці ж, спостерігаючи за такими подіями, давно не знають, кому вірити. Але й досі наївно чекають, коли ж депутати, обрані після Революції Гідності, перестануть чубитися за булаву, а почнуть виконувати обіцяне.
Радикалізація кризи
Що восени варто було чекати загострення конфліктності у парламентській більшості, факт прогнозований. Адже вже давно у провладній коаліції сформувалася внутрішня опозиція. «Більшовицькі» фракції «Батьківщини», «Самопомочі» та «Радикальної партії» Олега Ляшка зайняли таку позицію, що сторонній спостерігач не зміг би й подумати, що ці сили де-юре провладні.
Життєздатність більшості була під сумнівом. Президентові ж доводилося відповідати на запитання щодо перспектив дочасного розпуску ним парламенту. «Не дочекаєтесь. Україна має проєвропейську коаліцію. Конституційну. Я впевнений, що це дає нам змогу і відповідальність провести конституційні зміни, на які чекає країна. Думаю, що народ свою справу зробив. Перезавантаження відбулося. І я наполягаю на місцевих виборах, тому що ми повинні провести перезавантаження місцевих еліт і місцевої влади й забезпечити ефективну діяльність коаліції у чинній Раді», - заявляв у червні Петро Порошенко, відповідаючи на запитання АСН про ймовірність розпуску парламенту восени цього року.
Тоді ще ніхто не знав, що поштовхом до чергового конфлікту стане саме один з етапів голосування за конституційні зміни, під час якого під Радою стануться події, які йменуватимуть кривавим понеділком. Але враховувалося, що й без того хитка більшість може посипатися через місцеві вибори. Розглядалася ймовірність її функціонування без опозиційної трійки, тобто «Блок Петра Порошенка» + «Народний фронт» + позафракційні депутати. «Цей варіант може дещо продовжити життя ВР цього скликання. Адже в наших реаліях мала більшість не ефективна», - розповідав АСН влітку пропрезидентський депутат. І додавав, мовляв, дуже сумнівно, що якась із фракцій вийде з коаліції.
Більше того, мало хто повірив у серйозність намірів «радикалів» офіційно перейти в опозицію. Коли 1 вересня Олег Ляшко озвучив такі наміри, парламентарії жартували, що то в нього така звичка. Що він весь час виходить, а потім залишається, розповідаючи, як його «усі просили про це». І пригадували, як 21 квітня 2015 року Ляшко театрально з трибуни ВРУ заявив про складання повноважень координатора ради коаліції, а сам нікуди не пішов.
Вихід чи втеча
Натомість цього разу виявилося, що головний «радикал» – автор слів «самі з коаліції не вийдемо, навіть якщо вперед ногами будуть виносити» – змінив позицію й таки вивів фракцію з коаліції. Його версія: відбулася зрада, спільне голосування з «Опозиційним блоком» та «представниками олігархічних груп». Можливо, Ляшко тихцем чекав, що його спробують утримати. Але більшість дуже легко відпустила: того ж самого дня на раді коаліції з «радикалами» попрощалися. А ті, у свою чергу, пішли у кафе, яке нібито належить однопартійцю і поки ще членові Кабміну, віце-прем’єру Валерію Вощевському.
До того ж, подейкують, що соратники Ляшка планують вийти з фракції, та все ж працювати у провладній коаліції. Звісно, просто незгодних не відпустять. Заступник голови фракції Андрій Лозовий в інтерв’ю АСН заявив, що перебіжчикам «ламатимуть ноги», оскільки «депутат, який пройшов за списком разом з партією, розділяє політичну відповідальність. Якщо комусь щось не подобається, хай складає мандат і йде у сексуально-пішохідному напрямку». Та імперативного мандату у нас нема. Його хотіли ввести, але Конституційний суд визнав цю пропозицію як таку, що не відповідає Основному закону. Тому і серед «радикалів» можуть з’явитися «тушки».
Було то святкування чи поминки (враховуючи фразу самого Ляшка про «вперед ногами»)? Важко сказати. Та втрат у радикалів справді багато. Адже хоч у опозиції легше, оскільки немає прямої відповідальності за владу і говорити можна все, будь-які кримінальні справи називати утисками опозиції і згортанням демократії, тепер їм, зокрема, закрита дорога у владні кабінети: на позиції в оновленому уряді вже марно сподіватися, й Вощевського на посаді не втримати – і кабінет віце-прем’єра доведеться звільнити. Тим паче, що кандидат на нього давно є. Це народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Ігор Кононенко, який і сам підтвердив нещодавно, що згоден стати віце-прем’єром, щоправда, за умови розширення повноважень.
До речі, сам Кононенко каже, що радикали з більшості не вийшли, а втекли, злякавшись наслідків чорного понеділка. «Радикальна партія» разом зі «Свободою» і «Укропом» несуть політичну відповідальність за ті події. Я вважаю, що на руках їхніх лідерів, і пана Ляшка зокрема, є кров, яка пролилася під ВР. А вихід з коаліції – це спроба уникнути відповідальності. І думаю, прокуратура спільно з МВС повинна розслідувати ті події, а винуваті мають нести відповідальність».
Колишні друзі чи любі вороги
Отож гримнути дверима у «радикалів» не вийшло. За ними не сумують. І, попри плітки й прогнози, не викликав їхній вихід і принципу доміно: «Самопоміч» і «Батьківщина» залишилися офіційно провладними. Хоч і залишили собі шляхи для відступу.
Зокрема, колишній соратник, а тепер політичний опонент Олег Березюк відзначив, що коаліція – це завжди тимчасове явище. «Коаліція після неймовірного знецінення управлінським процесом парламентської процедури переформатувалася. З’явилася справжня опозиція. І це приклад того, що не можна порушувати правил, бо це руйнує… Ми є люди, які є в коаліції, працюємо в ній заради того, щоб був успіх держави», - як завжди, складно та з підтекстом прокоментував ситуацію він. Березюк також спростував інформацію, що в коаліції «Самопоміч» тримають силою – відкривши провадження в ГПУ щодо лідера Андрія Садового. Та відзначив, що тепер в коаліції не має бути інтриг і чуток, а лише відкрита конструктивна робота.
У свою чергу народній депутат від ВО «Батьківщина» Сергій Власенко відзначив, що позиція фракція проста: те, що відбувалося у коаліції раніше, коли дві великі фракції – ББП і НФ – приймають рішення самостійно, а деколи їм підголосовують «Опозиційний блок» та групи «Воля народу» й «Відродження», - це неправильно. «Ми, як «Батьківщина», в коаліції будемо робити все від нас залежне, щоб змусити дві великі фракції почати виконувати коаліційну угоду, забезпечувати соціальну і економічну політику. Ми вказуватимемо на очевидні помилки. І працюватимемо доти, доки буде така змога. Якщо побачимо, що тривають підкилимні ігри, нам говорять одне, а відбувається інше, вносяться не погоджені з нами або такі, що є помилковими для українців і України, пропозиції, – ми сідатимемо і ухвалюватимемо рішення. Та поки я вірю, ми зможемо забезпечити нормальну роботу коаліції», - пояснив Власенко плани соратників Тимошенко.
Координатори й модератори
Хоч з виходу «ляшківців» «Батьківщина» і «Самопоміч», кажуть, намагаються отримати дивіденди. Учасники коаліційних нарад розповідають, що вони хотіли, приміром, змусити більшість приймати рішення виключно консенсусом. Тобто, якщо хоч одна з фракцій провладної більшості виступає проти розгляду якогось питання в залі, цим на нього накладається вето. Така ініціатива не пройшла, адже, як стверджують «порошенківці» й «фронтовики», це заблокує роботу не тільки коаліції і парламенту, а й уряду, зупинить низку непопулярних, болючих, але необхідних реформ. Більше того, на тлі місцевих виборів навіть технічні питання можуть політизуватися.
Окрім того, вибивалися додаткові владні повноваження під посаду координатора коаліції. І буцімто саме відмова надати важелі стала причиною відмови Юлії Тимошенко від координування роботи більшості, тому що вона не хоче бути номінальним лідером коаліції. Та й самі коаліціанти не надто горять бажанням мати такого керівника. Ще раз покоординувати їхню роботу схиляють Юрія Луценка.
Так, зокрема представник Президента в парламенті, народний депутат Степан Кубів повідомив АСН, що пропонувалося очолити раду коаліції спікеру Верховної Ради Володимиру Гройсману, але той відмовився – через те, що є главою парламенту. Тому зупинилися на Луценкові. «Всі визнали — Юрій Луценко був ефективним координатором у складних умовах формування парламенту. Він показав себе як ефективний менеджер. Як депутат можу сказати, що Юрій Луценко — ефективний управлінець, який зумів налагодити консолідацію Верховної Ради, уряду і Президента, а також інші процеси», — наголосив Кубів.
Бої за правилами
Отож, як бачимо, про дострокові вибори, на роздуми про які наштовхнуло певне скорочення складу більшості, ніхто поки що не думає. Хіба що «Опозиційний блок», але на словах. Схоже, що й він робить заяви-страшилки, чітко усвідомлюючи, що розпуск парламенту якщо і стане актуальним питанням, то не раніше, ніж завершаться місцеві вибори. І що, згідно Конституції, парламент, який обрано на дострокових виборах, упродовж року розпускати не можна. Тобто до грудня місяця, навіть якщо коаліція зникне, жодних розмов про перевибори не може бути.
До того ж, парламентаріям важливо встигнути змінити законодавство про вибори народних депутатів. Адже чинний закон про вибори передбачає змішану систему. А більшості вигідна чиста пропорційка. Знову ж таки, роботу над законом не варто прив’язувати до ймовірних дострокових виборів. Як пояснив експерт у питаннях виборчого права, народний депутат Олександр Черненко, для ухвалення якісного закону потрібно, щоб процес не був прив’язаним до якихось конкретних виборів і до їхніх особливостей. «Нам потрібний якісний закон загалом, а не «під вибори». Якщо, боронь Боже, так складуться зорі, що на весну у нас стануть можливими дострокові вибори, страшно навіть подумати, який закон під них ухвалять», - підкреслив він у розмові з АСН.
У той самий час є неофіційна інформація, що хоч планувалося прийняти новий закон аж у ІV кварталі 2017 року, нині вже є певні напрацювання. «Закон уже пишеться, кажуть на Банковій, і за принципом, закладеним у закон про місцеві вибори», - сказав АСН один парламентарій на умовах анонімності.
Офіційного підтвердження цієї інформації немає. Але Кононенко відзначив, що на засіданні фракції ББП тема змін в законодавство справді піднімалася. «Ми обговорювали це питання на фракції, плануємо ввести законопроект, який базуватиметься на законі про місцеві вибори, але з певними доповненнями і модерацією. Діяти поспіхом немає потреби», - повідомив він. Чим також підтвердив, що питання ймовірності розпуску Верховної Ради сьомого скликання нема підстав навіть обговорювати ще щонайменше кілька місяців. А що буде пізніше? В українській політиці так далеко важко прогнозувати. Але сумнівно, що парламентарії бодай колись відмовляться від облюбованої ними гри у перманентні вибори.
Суспільство
У Мережі з'явилися фото вибуху в офісі запорізького бізнесмена
За попередньою інформацією, у двір запорізького бізнесмена Євгена Анісімова було кинуто вибуховий пристрій.
Вибух стався у центрі міста, неподалік від бульвару Шевченка.
Слідчо-оперативна група спільно з кінологами здійснює перевірку обставин вибуху.
Нагадаємо, що власником «Золотого офісу» вважається Євген Анісімов - запорізький бізнесмен. На сьогодні він перебуває в міжнародному розшуку за підозрою у здирництві в особливо великих розмірах.
У Мережі з'явилися фото вибуху в офісі запорізького бізнесмена
За попередньою інформацією, у двір запорізького бізнесмена Євгена Анісімова було кинуто вибуховий пристрій.
Вибух стався у центрі міста, неподалік від бульвару Шевченка.
Слідчо-оперативна група спільно з кінологами здійснює перевірку обставин вибуху.
Нагадаємо, що власником «Золотого офісу» вважається Євген Анісімов - запорізький бізнесмен. На сьогодні він перебуває в міжнародному розшуку за підозрою у здирництві в особливо великих розмірах.
Суспільство
У Херсонській області співробітник податкової попався на хабарі
Служба безпеки України затримала на хабарі старшого оперуповноваженого відділу адміністрування ПДВ Херсонської податкової інспекції. Про це повідомляє прес-служба СБУ.
За інформацією, майор податкової міліції вимагав 10 тисяч гривень за внесення недостовірних даних у акт результатів перевірки сільгоспвиробника. Зловмисника затримали під час одержання хабара.
Наразі відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Ведуться невідкладні слідчі дії.
У Херсонській області співробітник податкової попався на хабарі
Служба безпеки України затримала на хабарі старшого оперуповноваженого відділу адміністрування ПДВ Херсонської податкової інспекції. Про це повідомляє прес-служба СБУ.
За інформацією, майор податкової міліції вимагав 10 тисяч гривень за внесення недостовірних даних у акт результатів перевірки сільгоспвиробника. Зловмисника затримали під час одержання хабара.
Наразі відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Ведуться невідкладні слідчі дії.
Суспільство
У Рівному біля будівлі прокуратури пролунав вибух
У Рівному біля будівлі обласної прокуратури було підірвано вибуховий пристрій. Про це повідомляє прес-служба обласного управління міліції.
За інформацією прес-служби, вибух стався близько 1:15. Внаслідок вибуху були пошкоджені чотири вікна на першому поверсі і два - на другому. На покритті тротуарної плитки біля входу до приміщення прокуратури виявлено воронку діаметром 8-9 сантиметрів і глибиною майже 9 міліметрів. З місця події вилучено залишки вибухового пристрою.
У міліції зазначили, що за даним фактом відкрито провадження за ознаками кримінального злочину, передбаченого частиною 1 статті 258 Кримінального кодексу України («Терористичний акт»).
У Рівному біля будівлі прокуратури пролунав вибух
У Рівному біля будівлі обласної прокуратури було підірвано вибуховий пристрій. Про це повідомляє прес-служба обласного управління міліції.
За інформацією прес-служби, вибух стався близько 1:15. Внаслідок вибуху були пошкоджені чотири вікна на першому поверсі і два - на другому. На покритті тротуарної плитки біля входу до приміщення прокуратури виявлено воронку діаметром 8-9 сантиметрів і глибиною майже 9 міліметрів. З місця події вилучено залишки вибухового пристрою.
У міліції зазначили, що за даним фактом відкрито провадження за ознаками кримінального злочину, передбаченого частиною 1 статті 258 Кримінального кодексу України («Терористичний акт»).
Політика
МВС подало клопотання про арешт Ігоря Швайки
Слідчі оголосили клопотання про арешт свободівця Ігоря Швайки. Про це він написав у себе в Twitter.
«Оголосили клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без строку», - написав Швайка.
Раніше повідомлялося, що Ігорю Швайці повідомили про підозру в організації масових заворушень під стінами парламенту 31 серпня.
МВС подало клопотання про арешт Ігоря Швайки
Слідчі оголосили клопотання про арешт свободівця Ігоря Швайки. Про це він написав у себе в Twitter.
«Оголосили клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без строку», - написав Швайка.
Раніше повідомлялося, що Ігорю Швайці повідомили про підозру в організації масових заворушень під стінами парламенту 31 серпня.
Блог:
Думки13:23
Суспільство
Володимир В'ятрович
В Україні потрібно розвивати патріотизм європейського зразка
В Україні слід розвивати патріотизм європейського зразка. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив історик, глава Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.
«Патріотичне виховання розвивати треба. До того ж на різних рівнях. У першу чергу, на рівні сім'ї і державних освітніх закладів, таких як садочки та школи. Потрібно дітям постійно розповідати історію їхньої держави», - сказав він.
За його словами, в Україні слід розвивати патріотизм європейського зразка.
«Сучасна Росія будує свій патріотизм на імперіалізмі. Це шлях у нікуди. Він не дозволить країні нормально розвиватися і стати демократичною державою. Що стосується українського патріотизму, то нам потрібно розвивати патріотизм європейського зразка. Тобто показувати, що ми є країною свободи, а також виховувати гордість за свою державу», - пояснив він.
Крім того, історик додав, що проблемою в Україні є не те, що молодь виїжджає на навчання за кордон, а те, що вона там залишається.
«Щоб цього уникнути, необхідно проводити серйозні реформи, які дали б можливість молодим, освіченим, амбітним людям реалізувати себе в Україні», - констатував В'ятрович.
Інтерв'ю14:11
Політика
Андрій Лозовий
Интервью
Андрій Лозовий: Якщо хтось спробує вийти з фракції - переламаємо ноги Парламентські «радикали» офіційно вийшли з коаліції. Це відбулося після того, як під стінами Верховної Ради, котра вносила зміни до Конституції, пролилася кров. Відповідальності за трагедію на площі Конституції на себе досі ніхто не взяв. Не вважають себе винними і соратники Олега Ляшка, які разом зі «Свободою», «Правим сектором» і «Укропом» запросили під Раду людей протестувати проти «конституційного» голосування. Про те, хто допустив, щоб сталася така масштабна трагедія, хто міг її спровокувати та у що все це ризикує вилитися, в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів заступник голови фракції Радикальної партії Олега Ляшка Андрій Лозовий. – Андрію, навіщо прийшли на інтерв’ю з охороною? – Були серйозні погрози. Були і напади. Зокрема, під час довиборів у 2013 році, коли на 94-му окрузі я йшов проти Руслана Бадаєва. Тоді у Василькові мені в обличчя вилили склянку йоду. Були опіки, постраждало ліве око – я частково втратив зір. Також, коли ми з Мосійчуком заходили у під’їзд його будинку у тому ж Василькові, хтось кинув вибуховий пристрій. Було ще кілька інцидентів. У Пустомитах на Львівщині був напад перед минулими виборами. – А у центрі Києва ви чого боїтеся? Замаху? – Замаху чи серйозного нападу не було. Та дрібні інциденти трапляються постійно. Охорона, з одного боку, це дуже дискомфортно. Та друзі мене переконали, що вона потрібна. – Це приватна охорона? – Це наші партійці. Але правильно вивчені, правильно виховані. Мої бойові побратими, які зі мною пройшли чимало важких ситуацій. – Озброєні? – Не зовсім коректне запитання. Нічого ганебного у тому, що у мене є охорона, я не бачу. Я не раз ризикував життям. І на Майдані, й на Грушевського, і на Інститутській, і в Криму на початку анексії, і коли все тільки починалось на Донбасі, і коли на першій базі «Азова» був із бійцями кілька днів, коли там десять снайперів було навколо, і коли ми під обстріл з «Градів» потрапили разом з батальйоном «Луганськ-1». Дорікнути, що я боягуз, мені ніхто не може. Якби чогось боявся, давно виїхав би з країни, на що Шокін з Порошенком і сподівалися, коли Генеральна прокуратура внесла подання на мій арешт. – Та кажуть, що ваші поїздки з Олегом Ляшком в АТО були постановочними… Думка бійців для мене набагато важливіша за думки експертів, політтехнологів і колег у парламенті – Тисячі бійців бачили, як усе відбувалось насправді. Тисячі бійців за десятки наших поїздок з допомогою на фронт спілкувалися з нами особисто. І ми від них часто чули теплі слова. Це для мене найдорожче. Ці люди – найкращі сини своєї країни, які захищають її зі зброєю в руках. Думка бійців для мене набагато важливіша за думки експертів, політтехнологів і колег у парламенті. Щодо звинувачень у фейковості, то скажу, що це брудні технології, щоб нас очорнити. Не можна зрежисувати такі ролики. Журналістів завжди запрошуємо: поїхали з нами, матимете змогу побачити все на власні очі. Багато ваших колег уже побували з нами на Донбасі. – Хочу вас запитати про той страшний понеділок, коли на площі Конституції пролилася кров. Є загиблі, є поранені. Чому все так сталося? – Дуже боляче про це говорити. Я підозрював, що цей день може перетворитися на чорний день в історії України. Та навіть не міг подумати, що він стане настільки чорним. Дві трагедії! Сутичка, троє загиблих, яких ніхто не поверне рідним. А скільки поранених!.. Це справді страшно. Коли суспільство стравлюється й українці йдуть один на одного, це жахливо. Безумовно, вбивці мають бути покарані. Та тут треба дивитися глибше у цю страшну трагедію, зокрема, кому це вигідно, чий це інтерес. – Кому це вигідно? – Звісно, Путіну. А також вищому керівництву нашої держави. – У чому інтерес нашої влади? – Відволікти увагу громадськості від кроку до вбивства держави, від того, що 31 серпня 2015 року сталося в Раді. Поки я не маю фактів, та переконаний, з часом вони будуть відомі всім, а суспільство отримає доказ того, що нікому ці події не стали настільки вигідними, як Президенту Петру Порошенку. Адже повністю відвернуто увагу суспільства від голосування у парламенті (за зміни до Конституції України у частині децентралізації. – Авт.), від фактичної капітуляції України шляхом внесення путінських змін до Основного закону. – Але ж це не було прийняттям змін до Конституції в цілому. Щоб набрати голоси під це голосування, депутатам буквально викручували руки: когось переконували, когось купували – Це поетапний процес знищення України. Дай Боже, не буде голосування в цілому. Певен, його не буде. Адже щоб набрати голоси під це голосування, депутатам буквально викручували руки: когось переконували, когось купували. Та голосів виявилося менше, аніж під час спрямування змін на розгляд до Конституційного суду. Це заслуга вулиці, громадських активістів, журналістів, які засуджували і боролися. – Та закон змінити можна, а людину з того світу не повернеш… – Так. Тому уважно подивіться на методи роботи тих, хто за всім цим стоїть: відібрати життя просто для того, щоб відволікти увагу від теми, а також скомпрометувати боротьбу значної частини суспільства проти внесення змін до Конституції. І тут геть алогічною є заява спікера Володимира Гройсмана, що винуваті у трагедії ті, хто покликав людей під Раду. – Чому алогічною? – Конкретно ми кликали людей на мирну акцію. Є відео, де я виходив до людей, закликав до спокою, щоб усі сторони не реагували на провокації, не чинили бійки. – Хіба не правда, що чим більше людей, тим важче їх стримати, як і те, що натовп легко завести? – Якщо послуговуватися такою логікою, то можна договоритися, що Небесну сотню вбив не Янукович і його посіпаки, а ті, хто покликав людей на Майдан. – На Майдан людей ніхто не кликав. Люди йшли самі. Це було інше. – Під Раду теж багато хто сам прийшов. – Але ж, погодьтеся, коли ще тільки анонсувалися мітинги під Радою і кілька політичних сил запрошували туди людей, було зрозуміло – провокації будуть. Це враховувалося? – Ми заборонили людям брати участь у сутичках. Все мало бути мирно. Та коли ситуація різко загострилася, наші однопартійці намагалися вгамувати людей. Допомагали й пораненим. Наші депутати Корчинська, Скуратівський і Вітко витягали з гущі подій поранених силовиків. Це факти. Є фото і відео. – Натомість є ще фото і відео, де «свободівці» б’ють правоохоронців. Якщо ви стояли разом на одній площі, то й відповідальність колективна. Чи ні? – Я пропонував провести спільну акцію. Та «Свобода» відмовилася. Сказала, що у них своя сцена. І я, чесно, не хочу нині коментувати роль «Свободи» у цих подіях. Я не знаю, жертви вони чи співучасники. – А «Правий сектор» і «Укроп» що там робили? – Вони теж закликали людей на мирну акцію. Свою сцену не ставили. Виступали з нашої. – Ви в усьому звинувачуєте Росію і владу. Ваші ж опоненти у всьому звинувачують Росію і вас. Є зав’язка? – Скажіть, хто агент кремля – Ляшко? Який у перший день анексії Криму закликав боротися? Чи Мосійчук, який затримував сепарських лідерів на Донбасі? Чи, може, Юрій Шухевич, Степан Хмара, Левко Лук’яненко? Це прояви хворої фантазії. Не уявляю, хто здатен у таке повірити. Ми ж знаємо, хто веде переговори з РФ, має домовленості з Росією і бізнес там. Порошенко і його Адміністрація на енергоринку працюють в інтересах російського олігарха Григоришина, і дещо меншою мірою – Бабакова. – До речі, якщо згадувати про олігархів, то дехто вважає, що ви є армією олігарха Ігоря Коломойського, який воює з Порошенком. Що скажете? – Раніше писали, що ми – проект Льовочкіна. Тепер – що Коломойського. Це абсурд. Не знають, у чому опонента звинуватити, і таке вигадують. Подивіться на Ляшка. Він хребтовий. Хіба може він бути ручним і керованим? Ні. Тому він у БЮТі й не вжився. Тому його намагалися виштовхати у маргінес. – Фінансування звідки? – З миру по нитці – голому сорочка. Окрім того, у нас частина партійців бізнесом колись займалися. Це передусім Сергій Скуратівський і його тезка, Сергій Рибалка, а також Валерій Вощевський. На місцях є фінансова підтримка. До того ж ми не надто багато витрачаємо. Хіба ви бачите засилля реклами, бордів? – Натомість вміло використовуєте телеефір… – Можна й так сказати. – Останнім часом вас звинувачують у популізмі. – Так, ми популісти, якщо любов до країни і підтримку людей вважати популізмом. Ми справді хочемо, щоб добре жили усі люди, а не зграя олігархів і корумпованих чиновників. Україна – багата країна, де живуть бідні люди. Схеми Януковича не зламано. Ресурси розділено несправедливо. Тотальна корупція. Якщо це здолати, то й зарплати з пенсіями можна підвищити, і дороги відремонтувати. Натомість люди кажуть, що нині живуть гірше, ніж за Януковича. То краще хай популісти керують країною, ніж псевдоекономісти. – Ви кажете про принциповість. Проте, повертаючись до голосування щодо Конституції, в кулуарах активно обговорювали, що Ляшко торгувався за закриття кримінальних справ проти «радикалів», обіцяючи за це голоси своїх людей, і вимагав кілька портфелів. Як ви це прокоментуєте? – Тут нічого коментувати. Навпаки, нам погрожували арештами. А Ложкін пропонував надати йому свої кадрові побажання. – У Генпрокуратурі є справа щодо вас. Підстава – бійка в Коцюбинському. – Коли для бійців нема по десять соток, а для забудовників є, це важливе питання. А коли на мене накинулись і я відповів, то хай мене за це посадять. Буду лише гордитися. Я нікуди не тікатиму з країни. Краще сісти, ніж проявити слабкість. – В іміджевих вимірах ініціювання арешту вам вигідне? – Багато хто так каже. І, мабуть, справедливо. Але мені важливіше, щоб не було сліз матері, а не іміджеві здобутки. – У нас люблять ображених. Ув’язнення зробило б із вас найбільш популярного і самостійного політика. Хіба ні? – Я і так самодостатній, але з команди йти не збираюсь. За своєю природою я – командний гравець. – Погоджуєтеся, що має місце радикалізація суспільства і люди все частіше діятимуть за принципом «око за око, зуб за зуб»? Якщо ми хочемо жити у правовій державі, то треба розуміти, що її не буде, поки триває війна і є тотальна корупція – Це так. І це погано. Інколи силовий супротив доречний. Без нього ми б ніколи Януковича не скинули. Інколи добро буває з кулаками. Але якщо ми хочемо жити у правовій державі, то треба розуміти, що її не буде, поки триває війна і є тотальна корупція. І до тих, хто чинить утиски прав героїв фронту, волонтерів, фізичний вплив застосовувати можна. – Ваша фракція вийшла з коаліції. Тепер ви в опозиції. Якими будуть її подальші методи боротьби у парламенті? – Відстоюватимемо державницькі інтереси України. Президент і уряд ведуть абсолютно антисоціальну політику. Є ризик краху економіки, ще більшої радикалізації суспільства. І немає більшого провокатора, ніж Порошенко, який зіштовхує людей, підштовхує до внутрішнього протистояння. Якщо уся влада зупиниться, буде другий фронт, третій Майдан. Це страшно. Адже гнів накипає. Ще одного Майдану країна може й не витримати. Та територій втратить ще більше. Будуть ще й Одеська, Херсонська, Харківська «народні республіки». – А дочасні парламентські вибори країна витримає? – Витримає. Та вони не на часі. Й та Рада, що нині, мабуть, найкраща за усі роки незалежності. Там немає комуністів. Є багато справжніх інтелектуалів, патріотів, багато людей з війни і Майдану. Але найякісніший парламент за складом у той же час і найгірший. Надто багато змін. Історичне коло рухається швидко. І він не може виправдати тих сподівань, які на нього поклала Революція Гідності. – «Самопоміч» і «Батьківщина» для «радикалів» тепер політичні противники? – Більше партнери. Наші соратники всі, хто за вільну, соборну, єдину Україну. Та було прикро, що вони разом з нами не блокували президію 31 серпня. Можливо, тоді вдалося б зірвати голосування щодо цих змін. – Вони не планують вийти з більшості за вами? – Наскільки мені відомо, ні. Та, думаю, Порошенко підштовхуватиме їх до такого кроку. Колишньої коаліції давно немає. Її поховали. Є нова – «БПП» + «Народний фронт» + «Опозиційний блок». – Тобто лише ви в парламентській опозиції? «Опозиційний блок» – ні? – «Опоблок» – це така опозиція, як я балерина. Це «регіоналівські» недобитки, професійні пристосуванці. – І ще одне запитання. Чи правда, що є депутати, які мають намір вийти з фракції «радикалів»? – Дурниці. А як хтось спробує – переламаємо ноги. – Тобто? – Право на самодіяльність має лише мажоритарник. Депутат, який пройшов за списком разом із партією, поділяє політичну відповідальність. Якщо комусь щось не до вподоби, нехай складає мандат і йде у сексуально-пішохідному напрямку. – А як не захоче? Імперативного мандату у нас немає. – Я сумніваюся, що такі випадки будуть. Досі жодного не було. – Бояться, що ноги зламаєте? – (Сміється.) Як писав Тиберій: нехай ненавидять, аби погоджувалися.
Андрій Лозовий: Якщо хтось спробує вийти з фракції - переламаємо ноги Парламентські «радикали» офіційно вийшли з коаліції. Це відбулося після того, як під стінами Верховної Ради, котра вносила зміни до Конституції, пролилася кров. Відповідальності за трагедію на площі Конституції на себе досі ніхто не взяв. Не вважають себе винними і соратники Олега Ляшка, які разом зі «Свободою», «Правим сектором» і «Укропом» запросили під Раду людей протестувати проти «конституційного» голосування. Про те, хто допустив, щоб сталася така масштабна трагедія, хто міг її спровокувати та у що все це ризикує вилитися, в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів заступник голови фракції Радикальної партії Олега Ляшка Андрій Лозовий. – Андрію, навіщо прийшли на інтерв’ю з охороною? – Були серйозні погрози. Були і напади. Зокрема, під час довиборів у 2013 році, коли на 94-му окрузі я йшов проти Руслана Бадаєва. Тоді у Василькові мені в обличчя вилили склянку йоду. Були опіки, постраждало ліве око – я частково втратив зір. Також, коли ми з Мосійчуком заходили у під’їзд його будинку у тому ж Василькові, хтось кинув вибуховий пристрій. Було ще кілька інцидентів. У Пустомитах на Львівщині був напад перед минулими виборами. – А у центрі Києва ви чого боїтеся? Замаху? – Замаху чи серйозного нападу не було. Та дрібні інциденти трапляються постійно. Охорона, з одного боку, це дуже дискомфортно. Та друзі мене переконали, що вона потрібна. – Це приватна охорона? – Це наші партійці. Але правильно вивчені, правильно виховані. Мої бойові побратими, які зі мною пройшли чимало важких ситуацій. – Озброєні? – Не зовсім коректне запитання. Нічого ганебного у тому, що у мене є охорона, я не бачу. Я не раз ризикував життям. І на Майдані, й на Грушевського, і на Інститутській, і в Криму на початку анексії, і коли все тільки починалось на Донбасі, і коли на першій базі «Азова» був із бійцями кілька днів, коли там десять снайперів було навколо, і коли ми під обстріл з «Градів» потрапили разом з батальйоном «Луганськ-1». Дорікнути, що я боягуз, мені ніхто не може. Якби чогось боявся, давно виїхав би з країни, на що Шокін з Порошенком і сподівалися, коли Генеральна прокуратура внесла подання на мій арешт. – Та кажуть, що ваші поїздки з Олегом Ляшком в АТО були постановочними… Думка бійців для мене набагато важливіша за думки експертів, політтехнологів і колег у парламенті – Тисячі бійців бачили, як усе відбувалось насправді. Тисячі бійців за десятки наших поїздок з допомогою на фронт спілкувалися з нами особисто. І ми від них часто чули теплі слова. Це для мене найдорожче. Ці люди – найкращі сини своєї країни, які захищають її зі зброєю в руках. Думка бійців для мене набагато важливіша за думки експертів, політтехнологів і колег у парламенті. Щодо звинувачень у фейковості, то скажу, що це брудні технології, щоб нас очорнити. Не можна зрежисувати такі ролики. Журналістів завжди запрошуємо: поїхали з нами, матимете змогу побачити все на власні очі. Багато ваших колег уже побували з нами на Донбасі. – Хочу вас запитати про той страшний понеділок, коли на площі Конституції пролилася кров. Є загиблі, є поранені. Чому все так сталося? – Дуже боляче про це говорити. Я підозрював, що цей день може перетворитися на чорний день в історії України. Та навіть не міг подумати, що він стане настільки чорним. Дві трагедії! Сутичка, троє загиблих, яких ніхто не поверне рідним. А скільки поранених!.. Це справді страшно. Коли суспільство стравлюється й українці йдуть один на одного, це жахливо. Безумовно, вбивці мають бути покарані. Та тут треба дивитися глибше у цю страшну трагедію, зокрема, кому це вигідно, чий це інтерес. – Кому це вигідно? – Звісно, Путіну. А також вищому керівництву нашої держави. – У чому інтерес нашої влади? – Відволікти увагу громадськості від кроку до вбивства держави, від того, що 31 серпня 2015 року сталося в Раді. Поки я не маю фактів, та переконаний, з часом вони будуть відомі всім, а суспільство отримає доказ того, що нікому ці події не стали настільки вигідними, як Президенту Петру Порошенку. Адже повністю відвернуто увагу суспільства від голосування у парламенті (за зміни до Конституції України у частині децентралізації. – Авт.), від фактичної капітуляції України шляхом внесення путінських змін до Основного закону. – Але ж це не було прийняттям змін до Конституції в цілому. Щоб набрати голоси під це голосування, депутатам буквально викручували руки: когось переконували, когось купували – Це поетапний процес знищення України. Дай Боже, не буде голосування в цілому. Певен, його не буде. Адже щоб набрати голоси під це голосування, депутатам буквально викручували руки: когось переконували, когось купували. Та голосів виявилося менше, аніж під час спрямування змін на розгляд до Конституційного суду. Це заслуга вулиці, громадських активістів, журналістів, які засуджували і боролися. – Та закон змінити можна, а людину з того світу не повернеш… – Так. Тому уважно подивіться на методи роботи тих, хто за всім цим стоїть: відібрати життя просто для того, щоб відволікти увагу від теми, а також скомпрометувати боротьбу значної частини суспільства проти внесення змін до Конституції. І тут геть алогічною є заява спікера Володимира Гройсмана, що винуваті у трагедії ті, хто покликав людей під Раду. – Чому алогічною? – Конкретно ми кликали людей на мирну акцію. Є відео, де я виходив до людей, закликав до спокою, щоб усі сторони не реагували на провокації, не чинили бійки. – Хіба не правда, що чим більше людей, тим важче їх стримати, як і те, що натовп легко завести? – Якщо послуговуватися такою логікою, то можна договоритися, що Небесну сотню вбив не Янукович і його посіпаки, а ті, хто покликав людей на Майдан. – На Майдан людей ніхто не кликав. Люди йшли самі. Це було інше. – Під Раду теж багато хто сам прийшов. – Але ж, погодьтеся, коли ще тільки анонсувалися мітинги під Радою і кілька політичних сил запрошували туди людей, було зрозуміло – провокації будуть. Це враховувалося? – Ми заборонили людям брати участь у сутичках. Все мало бути мирно. Та коли ситуація різко загострилася, наші однопартійці намагалися вгамувати людей. Допомагали й пораненим. Наші депутати Корчинська, Скуратівський і Вітко витягали з гущі подій поранених силовиків. Це факти. Є фото і відео. – Натомість є ще фото і відео, де «свободівці» б’ють правоохоронців. Якщо ви стояли разом на одній площі, то й відповідальність колективна. Чи ні? – Я пропонував провести спільну акцію. Та «Свобода» відмовилася. Сказала, що у них своя сцена. І я, чесно, не хочу нині коментувати роль «Свободи» у цих подіях. Я не знаю, жертви вони чи співучасники. – А «Правий сектор» і «Укроп» що там робили? – Вони теж закликали людей на мирну акцію. Свою сцену не ставили. Виступали з нашої. – Ви в усьому звинувачуєте Росію і владу. Ваші ж опоненти у всьому звинувачують Росію і вас. Є зав’язка? – Скажіть, хто агент кремля – Ляшко? Який у перший день анексії Криму закликав боротися? Чи Мосійчук, який затримував сепарських лідерів на Донбасі? Чи, може, Юрій Шухевич, Степан Хмара, Левко Лук’яненко? Це прояви хворої фантазії. Не уявляю, хто здатен у таке повірити. Ми ж знаємо, хто веде переговори з РФ, має домовленості з Росією і бізнес там. Порошенко і його Адміністрація на енергоринку працюють в інтересах російського олігарха Григоришина, і дещо меншою мірою – Бабакова. – До речі, якщо згадувати про олігархів, то дехто вважає, що ви є армією олігарха Ігоря Коломойського, який воює з Порошенком. Що скажете? – Раніше писали, що ми – проект Льовочкіна. Тепер – що Коломойського. Це абсурд. Не знають, у чому опонента звинуватити, і таке вигадують. Подивіться на Ляшка. Він хребтовий. Хіба може він бути ручним і керованим? Ні. Тому він у БЮТі й не вжився. Тому його намагалися виштовхати у маргінес. – Фінансування звідки? – З миру по нитці – голому сорочка. Окрім того, у нас частина партійців бізнесом колись займалися. Це передусім Сергій Скуратівський і його тезка, Сергій Рибалка, а також Валерій Вощевський. На місцях є фінансова підтримка. До того ж ми не надто багато витрачаємо. Хіба ви бачите засилля реклами, бордів? – Натомість вміло використовуєте телеефір… – Можна й так сказати. – Останнім часом вас звинувачують у популізмі. – Так, ми популісти, якщо любов до країни і підтримку людей вважати популізмом. Ми справді хочемо, щоб добре жили усі люди, а не зграя олігархів і корумпованих чиновників. Україна – багата країна, де живуть бідні люди. Схеми Януковича не зламано. Ресурси розділено несправедливо. Тотальна корупція. Якщо це здолати, то й зарплати з пенсіями можна підвищити, і дороги відремонтувати. Натомість люди кажуть, що нині живуть гірше, ніж за Януковича. То краще хай популісти керують країною, ніж псевдоекономісти. – Ви кажете про принциповість. Проте, повертаючись до голосування щодо Конституції, в кулуарах активно обговорювали, що Ляшко торгувався за закриття кримінальних справ проти «радикалів», обіцяючи за це голоси своїх людей, і вимагав кілька портфелів. Як ви це прокоментуєте? – Тут нічого коментувати. Навпаки, нам погрожували арештами. А Ложкін пропонував надати йому свої кадрові побажання. – У Генпрокуратурі є справа щодо вас. Підстава – бійка в Коцюбинському. – Коли для бійців нема по десять соток, а для забудовників є, це важливе питання. А коли на мене накинулись і я відповів, то хай мене за це посадять. Буду лише гордитися. Я нікуди не тікатиму з країни. Краще сісти, ніж проявити слабкість. – В іміджевих вимірах ініціювання арешту вам вигідне? – Багато хто так каже. І, мабуть, справедливо. Але мені важливіше, щоб не було сліз матері, а не іміджеві здобутки. – У нас люблять ображених. Ув’язнення зробило б із вас найбільш популярного і самостійного політика. Хіба ні? – Я і так самодостатній, але з команди йти не збираюсь. За своєю природою я – командний гравець. – Погоджуєтеся, що має місце радикалізація суспільства і люди все частіше діятимуть за принципом «око за око, зуб за зуб»? Якщо ми хочемо жити у правовій державі, то треба розуміти, що її не буде, поки триває війна і є тотальна корупція – Це так. І це погано. Інколи силовий супротив доречний. Без нього ми б ніколи Януковича не скинули. Інколи добро буває з кулаками. Але якщо ми хочемо жити у правовій державі, то треба розуміти, що її не буде, поки триває війна і є тотальна корупція. І до тих, хто чинить утиски прав героїв фронту, волонтерів, фізичний вплив застосовувати можна. – Ваша фракція вийшла з коаліції. Тепер ви в опозиції. Якими будуть її подальші методи боротьби у парламенті? – Відстоюватимемо державницькі інтереси України. Президент і уряд ведуть абсолютно антисоціальну політику. Є ризик краху економіки, ще більшої радикалізації суспільства. І немає більшого провокатора, ніж Порошенко, який зіштовхує людей, підштовхує до внутрішнього протистояння. Якщо уся влада зупиниться, буде другий фронт, третій Майдан. Це страшно. Адже гнів накипає. Ще одного Майдану країна може й не витримати. Та територій втратить ще більше. Будуть ще й Одеська, Херсонська, Харківська «народні республіки». – А дочасні парламентські вибори країна витримає? – Витримає. Та вони не на часі. Й та Рада, що нині, мабуть, найкраща за усі роки незалежності. Там немає комуністів. Є багато справжніх інтелектуалів, патріотів, багато людей з війни і Майдану. Але найякісніший парламент за складом у той же час і найгірший. Надто багато змін. Історичне коло рухається швидко. І він не може виправдати тих сподівань, які на нього поклала Революція Гідності. – «Самопоміч» і «Батьківщина» для «радикалів» тепер політичні противники? – Більше партнери. Наші соратники всі, хто за вільну, соборну, єдину Україну. Та було прикро, що вони разом з нами не блокували президію 31 серпня. Можливо, тоді вдалося б зірвати голосування щодо цих змін. – Вони не планують вийти з більшості за вами? – Наскільки мені відомо, ні. Та, думаю, Порошенко підштовхуватиме їх до такого кроку. Колишньої коаліції давно немає. Її поховали. Є нова – «БПП» + «Народний фронт» + «Опозиційний блок». – Тобто лише ви в парламентській опозиції? «Опозиційний блок» – ні? – «Опоблок» – це така опозиція, як я балерина. Це «регіоналівські» недобитки, професійні пристосуванці. – І ще одне запитання. Чи правда, що є депутати, які мають намір вийти з фракції «радикалів»? – Дурниці. А як хтось спробує – переламаємо ноги. – Тобто? – Право на самодіяльність має лише мажоритарник. Депутат, який пройшов за списком разом із партією, поділяє політичну відповідальність. Якщо комусь щось не до вподоби, нехай складає мандат і йде у сексуально-пішохідному напрямку. – А як не захоче? Імперативного мандату у нас немає. – Я сумніваюся, що такі випадки будуть. Досі жодного не було. – Бояться, що ноги зламаєте? – (Сміється.) Як писав Тиберій: нехай ненавидять, аби погоджувалися.
Блог:
Думки14:31
Суспільство
Юрій Береза
Не можна вішати ярлики на людей, які повернулися із зони АТО
Не можна вішати ярлики на людей, котрі повернулися із зони АТО. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив голова Підкомітету з питань воєнної безпеки та оборони Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони, народний депутат від фракції «Народний фронт» Юрій Береза.
«Дуже легко говорити про змінену психіку. Насправді є цілий комплекс проблем. Скажу про «Дніпро-1». Всі, хто повернувся, задіяні сьогодні. І не лише вони, а й їхні сім'ї. Соціалізація - це надважливо. Це завдання всього суспільства», - заявив він.
Береза наголосив, що спроби спекулювати на проблемах тих, хто повернувся з АТО, потрібно припинити.
«Саме суспільство має чітко розуміти, що і як треба зробити, щоб бійці, котрі повернулися з війни, адаптувалися. Щойно все стане зрозуміло, ми перестанемо боятися одне одного, лякати, що пішов воїном в АТО, а повернувся бабаєм», - наголосив комбат-депутат.
«У мене багато зброї. Вона законна, я можу нею користуватися. Я пройшов АТО, але я ж не дістаю пістолет, не хапаюся за зброю, хоч і відчуваю відразу до багатьох політичних опонентів. Тому наполягаю, все залежить насамперед від людей», - резюмував він.
Блог:
Думки14:55
Політика
Вадим Денисенко
Говорити про дострокові вибори зараз нелогічно
Дострокові парламентські вибори - це неймовірна футурологія. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, народний депутат від фракції Блоку Петра Порошенка Вадим Денисенко.
«Дострокові парламентські вибори - неймовірна футурологія. Станом на сьогодні про них говорити, як мінімум, нелогічно», - заявив він.
Крім того, депутат зазначив, що голоси для ухвалення нового закону про вибори народних депутатів під дострокові вибори знайти неможливо.
«Навіть якщо уявити, що перевибори будуть, то в цьому залі зараз знайти голоси для ухвалення нового закону нереально. Навіть не знаю, як це можна зробити», - пояснив депутат.
Денисенко наголосив, що закони про вибори – чи не найдратівливіші.
«Я не знаю, який іще закон міг би так збурити зал. І ймовірність того, що найближчим часом буде внесено до ВР правильний закон з відкритим списком хоч і існує, однак лише теоретично», - резюмував парламентарій.
Блог:
Думки15:35
Політика
Євген Магда
Критика Саакашвілі на адресу Яценюка - це спосіб тримати прем'єра в напруженні
Критика голови Одеської ОДА Михайла Саакашвілі на адресу прем'єр-міністра Арсенія Яценюка - це бажання продемонструвати свою активність і спосіб тримати главу КМУ в напруженні. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру суспільних відносин Євген Магда.
«Для того, щоб провести переформатування Кабміну, потрібно як мінімум 226 голосів у Верховній Раді. Зараз із цим є проблеми. І знову ж таки, звільнити Арсенія Яценюка - проблем немає. А от призначити когось замість нього - інша справа», - наголосив він.
Магда також зазначив, що звільнення Яценюка з посади прем'єр-міністра у зв'язку з його переходом на іншу роботу теж поки що виглядає малоймовірно.
«До Валерії Гонтарєвої (глави НБУ. - Авт.) наразі претензій занадто великих немає. Можливо, Яценюк перейде на якусь інтернаціональну посаду», - вважає експерт.
Також політолог додав, що критика Михайла Саакашвілі на адресу прем'єра може бути викликана зокрема темпераментом голови Одеської ОДА. Таким чином він усім показує, що не залежить від українських політичних розкладів, ставиться до них спокійно. Також гучними заявами він хоче продемонструвати свою активність, оскільки особливих успіхів в Одеській області поки що не помітно.
«Крім того, заяви Саакашвілі вигідно використовувати, аби тримати в неспокої Яценюка, щоб він відчував себе більш напружено», - додав експерт.
Фото18:44
Суспільство
Прощання з героєм
«Кличуть «кру-кру-кру, в чужині умру, заки море перелечу, Крилонька зітру», -розноситься над мирним Майданом. Сьогодні 4 вересня, близько Лядських воріт прощалися з Андрієм Галущенко, активістом Майдану, добровольцем і волонтером. Прийшло кілька сотень людей: рідні, товариші по службі Андрія колишні волонтери, Глава СБУ, Василь Грицак, віце-спікер Верховної Ради Андрій Парубій.«Ця людина була упевнена у своїй правоті, - говорить сотник третьої сотні Майдану Олександр Ярощук. - Під час Майдану, в грудні, був випадок, коли ми не могли Андрія ніде знайти. Після виявилося, що він пішов у автобус до «Беркуту», щоб переконувати їх. Він втручався скрізь, де бачив несправедливість. І якби він був не таким, то напевно і зараз був би живий». Сотник уточнює: «Дуже прикро, що загинув він не внаслідок дій негідників із того боку, а через дії негідників із цього».Ендрю - саме під таким позивним його знали військові та волонтери - був убитий вранці 2 вересня на Луганщині, недалеко від Щастя, коли в складі мобільної групи по боротьбі з контрабандою їхав на автомобілі. Крім нього, загинув і працівник Фіскальної служби Дмитро Жарук, у якого залишилися син і вагітна дружина. Згідно з офіційною версією, автомобіль потрапив в засідку диверсійної групи супротивника - налетів на закладену міну, після чого бойовики закидали групу гранатами і обстріляли зі стрілецької зброї. За неофіційною, мобільну групу розстріляли українські військові, які нібито контролюють канали контрабанди, що з'єднують окуповану територію з територією, підконтрольною Україні.«Він - один з тих, хто першим пішов на цю війну за незалежність України. Про Ендрю будуть писати книги і знімати фільми, на яких будуть виховувати нове покоління», - сказав Андрій Парубій. Книги та фільми, герой яких буде служити прикладом для інших, - це звичайно добре, але хто тепер замінить дружині чоловіка, а доньці - улюбленого тата?«Я воював і воюю на Донбасі, в тому числі і заради того, щоб війна ні в яких проявах не з`явилася там, де кожен день ходять люди, яких я люблю», - останнє, що написав Ендрю на своїй сторінці у «Фейсбуці».«Він горів-горів і таки згорів, - говорить дружина Андрія Галина, - але таку смерть ще треба заслужити». Мати впевнена, що «син загинув за правду», на прощанні вона читає свої вірші. Закінчує словами з пісні «Пливе кача». Всі стають на коліна, а в небо злітають кілька білих голубів. А 17-річна донька студентка Анастасія не сумнівається, що вона - дочка героя.Не сумніваються в цьому і всі, хто близько знав Андрія, працював з ним і відстоював незалежність рідної країни. Тому звернення до Президента Петра Порошенка - з проханням присвоїти Андрію Галущенко звання Героя України, - яке готують громадські активісти, журналісти та народні депутати, лише мала дещиця подяки, на яку не розраховував, але, безумовно, заслужив цей чоловік.
Прощання з героєм
«Кличуть «кру-кру-кру, в чужині умру, заки море перелечу, Крилонька зітру», -розноситься над мирним Майданом. Сьогодні 4 вересня, близько Лядських воріт прощалися з Андрієм Галущенко, активістом Майдану, добровольцем і волонтером. Прийшло кілька сотень людей: рідні, товариші по службі Андрія колишні волонтери, Глава СБУ, Василь Грицак, віце-спікер Верховної Ради Андрій Парубій.«Ця людина була упевнена у своїй правоті, - говорить сотник третьої сотні Майдану Олександр Ярощук. - Під час Майдану, в грудні, був випадок, коли ми не могли Андрія ніде знайти. Після виявилося, що він пішов у автобус до «Беркуту», щоб переконувати їх. Він втручався скрізь, де бачив несправедливість. І якби він був не таким, то напевно і зараз був би живий». Сотник уточнює: «Дуже прикро, що загинув він не внаслідок дій негідників із того боку, а через дії негідників із цього».Ендрю - саме під таким позивним його знали військові та волонтери - був убитий вранці 2 вересня на Луганщині, недалеко від Щастя, коли в складі мобільної групи по боротьбі з контрабандою їхав на автомобілі. Крім нього, загинув і працівник Фіскальної служби Дмитро Жарук, у якого залишилися син і вагітна дружина. Згідно з офіційною версією, автомобіль потрапив в засідку диверсійної групи супротивника - налетів на закладену міну, після чого бойовики закидали групу гранатами і обстріляли зі стрілецької зброї. За неофіційною, мобільну групу розстріляли українські військові, які нібито контролюють канали контрабанди, що з'єднують окуповану територію з територією, підконтрольною Україні.«Він - один з тих, хто першим пішов на цю війну за незалежність України. Про Ендрю будуть писати книги і знімати фільми, на яких будуть виховувати нове покоління», - сказав Андрій Парубій. Книги та фільми, герой яких буде служити прикладом для інших, - це звичайно добре, але хто тепер замінить дружині чоловіка, а доньці - улюбленого тата?«Я воював і воюю на Донбасі, в тому числі і заради того, щоб війна ні в яких проявах не з`явилася там, де кожен день ходять люди, яких я люблю», - останнє, що написав Ендрю на своїй сторінці у «Фейсбуці».«Він горів-горів і таки згорів, - говорить дружина Андрія Галина, - але таку смерть ще треба заслужити». Мати впевнена, що «син загинув за правду», на прощанні вона читає свої вірші. Закінчує словами з пісні «Пливе кача». Всі стають на коліна, а в небо злітають кілька білих голубів. А 17-річна донька студентка Анастасія не сумнівається, що вона - дочка героя.Не сумніваються в цьому і всі, хто близько знав Андрія, працював з ним і відстоював незалежність рідної країни. Тому звернення до Президента Петра Порошенка - з проханням присвоїти Андрію Галущенко звання Героя України, - яке готують громадські активісти, журналісти та народні депутати, лише мала дещиця подяки, на яку не розраховував, але, безумовно, заслужив цей чоловік.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-1,4250011444092-/
/-pc-/
Top