Андрій Лозовий: Якщо хтось спробує вийти з фракції - переламаємо ноги

Парламентські «радикали» офіційно вийшли з коаліції. Це відбулося після того, як під стінами Верховної Ради, котра вносила зміни до Конституції, пролилася кров. Відповідальності за трагедію на площі Конституції на себе досі ніхто не взяв. Не вважають себе винними і соратники Олега Ляшка, які разом зі «Свободою», «Правим сектором» і «Укропом» запросили під Раду людей протестувати проти «конституційного» голосування. Про те, хто допустив, щоб сталася така масштабна трагедія, хто міг її спровокувати та у що все це ризикує вилитися, в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів заступник голови фракції Радикальної партії Олега Ляшка Андрій Лозовий.

– Андрію, навіщо прийшли на інтерв’ю з охороною?

– Були серйозні погрози. Були і напади. Зокрема, під час довиборів у 2013 році, коли на 94-му окрузі я йшов проти Руслана Бадаєва. Тоді у Василькові мені в обличчя вилили склянку йоду. Були опіки, постраждало ліве око – я частково втратив зір. Також, коли ми з Мосійчуком заходили у під’їзд його будинку у тому ж Василькові, хтось кинув вибуховий пристрій. Було ще кілька інцидентів. У Пустомитах на Львівщині був напад перед минулими виборами.

– А у центрі Києва ви чого боїтеся? Замаху?

– Замаху чи серйозного нападу не було. Та дрібні інциденти трапляються постійно. Охорона, з одного боку, це дуже дискомфортно. Та друзі мене переконали, що вона потрібна.

– Це приватна охорона?

– Це наші партійці. Але правильно вивчені, правильно виховані. Мої бойові побратими, які зі мною пройшли чимало важких ситуацій.

– Озброєні?

– Не зовсім коректне запитання. Нічого ганебного у тому, що у мене є охорона, я не бачу. Я не раз ризикував життям. І на Майдані, й на Грушевського, і на Інститутській, і в Криму на початку анексії, і коли все тільки починалось на Донбасі, і коли на першій базі «Азова» був із бійцями кілька днів, коли там десять снайперів було навколо, і коли ми під обстріл з «Градів» потрапили разом з батальйоном «Луганськ-1». Дорікнути, що я боягуз, мені ніхто не може. Якби чогось боявся, давно виїхав би з країни, на що Шокін з Порошенком і сподівалися, коли Генеральна прокуратура внесла подання на мій арешт.

– Та кажуть, що ваші поїздки з Олегом Ляшком в АТО були постановочними…

Думка бійців для мене набагато важливіша за думки експертів, політтехнологів і колег у парламенті

– Тисячі бійців бачили, як усе відбувалось насправді. Тисячі бійців за десятки наших поїздок з допомогою на фронт спілкувалися з нами особисто. І ми від них часто чули теплі слова. Це для мене найдорожче. Ці люди – найкращі сини своєї країни, які захищають її зі зброєю в руках. Думка бійців для мене набагато важливіша за думки експертів, політтехнологів і колег у парламенті.

Щодо звинувачень у фейковості, то скажу, що це брудні технології, щоб нас очорнити. Не можна зрежисувати такі ролики. Журналістів завжди запрошуємо: поїхали з нами, матимете змогу побачити все на власні очі. Багато ваших колег уже побували з нами на Донбасі.

– Хочу вас запитати про той страшний понеділок, коли на площі Конституції пролилася кров. Є загиблі, є поранені. Чому все так сталося?

– Дуже боляче про це говорити. Я підозрював, що цей день може перетворитися на чорний день в історії України. Та навіть не міг подумати, що він стане настільки чорним. Дві трагедії! Сутичка, троє загиблих, яких ніхто не поверне рідним. А скільки поранених!.. Це справді страшно.

Коли суспільство стравлюється й українці йдуть один на одного, це жахливо. Безумовно, вбивці мають бути покарані. Та тут треба дивитися глибше у цю страшну трагедію, зокрема, кому це вигідно, чий це інтерес.

– Кому це вигідно?

– Звісно, Путіну. А також вищому керівництву нашої держави.

– У чому інтерес нашої влади?

– Відволікти увагу громадськості від кроку до вбивства держави, від того, що 31 серпня 2015 року сталося в Раді. Поки я не маю фактів, та переконаний, з часом вони будуть відомі всім, а суспільство отримає доказ того, що нікому ці події не стали настільки вигідними, як Президенту Петру Порошенку. Адже повністю відвернуто увагу суспільства від голосування у парламенті (за зміни до Конституції України у частині децентралізації. – Авт.), від фактичної капітуляції України шляхом внесення путінських змін до Основного закону.

– Але ж це не було прийняттям змін до Конституції в цілому.

Щоб набрати голоси під це голосування, депутатам буквально викручували руки: когось переконували, когось купували

– Це поетапний процес знищення України. Дай Боже, не буде голосування в цілому. Певен, його не буде. Адже щоб набрати голоси під це голосування, депутатам буквально викручували руки: когось переконували, когось купували. Та голосів виявилося менше, аніж під час спрямування змін на розгляд до Конституційного суду. Це заслуга вулиці, громадських активістів, журналістів, які засуджували і боролися.

– Та закон змінити можна, а людину з того світу не повернеш…

– Так. Тому уважно подивіться на методи роботи тих, хто за всім цим стоїть: відібрати життя просто для того, щоб відволікти увагу від теми, а також скомпрометувати боротьбу значної частини суспільства проти внесення змін до Конституції.

І тут геть алогічною є заява спікера Володимира Гройсмана, що винуваті у трагедії ті, хто покликав людей під Раду.

– Чому алогічною?

– Конкретно ми кликали людей на мирну акцію. Є відео, де я виходив до людей, закликав до спокою, щоб усі сторони не реагували на провокації, не чинили бійки.

– Хіба не правда, що чим більше людей, тим важче їх стримати, як і те, що натовп легко завести?

– Якщо послуговуватися такою логікою, то можна договоритися, що Небесну сотню вбив не Янукович і його посіпаки, а ті, хто покликав людей на Майдан.

– На Майдан людей ніхто не кликав. Люди йшли самі. Це було інше.

– Під Раду теж багато хто сам прийшов.

– Але ж, погодьтеся, коли ще тільки анонсувалися мітинги під Радою і кілька політичних сил запрошували туди людей, було зрозуміло – провокації будуть. Це враховувалося?

– Ми заборонили людям брати участь у сутичках. Все мало бути мирно.

Та коли ситуація різко загострилася, наші однопартійці намагалися вгамувати людей. Допомагали й пораненим. Наші депутати Корчинська, Скуратівський і Вітко витягали з гущі подій поранених силовиків. Це факти. Є фото і відео.

– Натомість є ще фото і відео, де «свободівці» б’ють правоохоронців. Якщо ви стояли разом на одній площі, то й відповідальність колективна. Чи ні?

– Я пропонував провести спільну акцію. Та «Свобода» відмовилася. Сказала, що у них своя сцена. І я, чесно, не хочу нині коментувати роль «Свободи» у цих подіях. Я не знаю, жертви вони чи співучасники.

– А «Правий сектор» і «Укроп» що там робили?

– Вони теж закликали людей на мирну акцію. Свою сцену не ставили. Виступали з нашої.

– Ви в усьому звинувачуєте Росію і владу. Ваші ж опоненти у всьому звинувачують Росію і вас. Є зав’язка?

– Скажіть, хто агент кремля – Ляшко? Який у перший день анексії Криму закликав боротися? Чи Мосійчук, який затримував сепарських лідерів на Донбасі? Чи, може, Юрій Шухевич, Степан Хмара, Левко Лук’яненко? Це прояви хворої фантазії. Не уявляю, хто здатен у таке повірити.

Ми ж знаємо, хто веде переговори з РФ, має домовленості з Росією і бізнес там. Порошенко і його Адміністрація на енергоринку працюють в інтересах російського олігарха Григоришина, і дещо меншою мірою – Бабакова.

– До речі, якщо згадувати про олігархів, то дехто вважає, що ви є армією олігарха Ігоря Коломойського, який воює з Порошенком. Що скажете?

– Раніше писали, що ми – проект Льовочкіна. Тепер – що Коломойського. Це абсурд. Не знають, у чому опонента звинуватити, і таке вигадують. Подивіться на Ляшка. Він хребтовий. Хіба може він бути ручним і керованим? Ні. Тому він у БЮТі й не вжився. Тому його намагалися виштовхати у маргінес.

– Фінансування звідки?

– З миру по нитці – голому сорочка. Окрім того, у нас частина партійців бізнесом колись займалися. Це передусім Сергій Скуратівський і його тезка, Сергій Рибалка, а також Валерій Вощевський. На місцях є фінансова підтримка. До того ж ми не надто багато витрачаємо. Хіба ви бачите засилля реклами, бордів?

– Натомість вміло використовуєте телеефір…

– Можна й так сказати.

– Останнім часом вас звинувачують у популізмі.

– Так, ми популісти, якщо любов до країни і підтримку людей вважати популізмом. Ми справді хочемо, щоб добре жили усі люди, а не зграя олігархів і корумпованих чиновників. Україна – багата країна, де живуть бідні люди. Схеми Януковича не зламано. Ресурси розділено несправедливо. Тотальна корупція. Якщо це здолати, то й зарплати з пенсіями можна підвищити, і дороги відремонтувати. Натомість люди кажуть, що нині живуть гірше, ніж за Януковича. То краще хай популісти керують країною, ніж псевдоекономісти.

– Ви кажете про принциповість. Проте, повертаючись до голосування щодо Конституції, в кулуарах активно обговорювали, що Ляшко торгувався за закриття кримінальних справ проти «радикалів», обіцяючи за це голоси своїх людей, і вимагав кілька портфелів. Як ви це прокоментуєте?

– Тут нічого коментувати. Навпаки, нам погрожували арештами. А Ложкін пропонував надати йому свої кадрові побажання.

– У Генпрокуратурі є справа щодо вас. Підстава – бійка в Коцюбинському.

– Коли для бійців нема по десять соток, а для забудовників є, це важливе питання. А коли на мене накинулись і я відповів, то хай мене за це посадять. Буду лише гордитися. Я нікуди не тікатиму з країни. Краще сісти, ніж проявити слабкість.

– В іміджевих вимірах ініціювання арешту вам вигідне?

– Багато хто так каже. І, мабуть, справедливо. Але мені важливіше, щоб не було сліз матері, а не іміджеві здобутки.

– У нас люблять ображених. Ув’язнення зробило б із вас найбільш популярного і самостійного політика. Хіба ні?

– Я і так самодостатній, але з команди йти не збираюсь. За своєю природою я – командний гравець.

– Погоджуєтеся, що має місце радикалізація суспільства і люди все частіше діятимуть за принципом «око за око, зуб за зуб»?

Якщо ми хочемо жити у правовій державі, то треба розуміти, що її не буде, поки триває війна і є тотальна корупція

– Це так. І це погано. Інколи силовий супротив доречний. Без нього ми б ніколи Януковича не скинули. Інколи добро буває з кулаками. Але якщо ми хочемо жити у правовій державі, то треба розуміти, що її не буде, поки триває війна і є тотальна корупція. І до тих, хто чинить утиски прав героїв фронту, волонтерів, фізичний вплив застосовувати можна.

– Ваша фракція вийшла з коаліції. Тепер ви в опозиції. Якими будуть її подальші методи боротьби у парламенті?

– Відстоюватимемо державницькі інтереси України. Президент і уряд ведуть абсолютно антисоціальну політику. Є ризик краху економіки, ще більшої радикалізації суспільства. І немає більшого провокатора, ніж Порошенко, який зіштовхує людей, підштовхує до внутрішнього протистояння.

Якщо уся влада зупиниться, буде другий фронт, третій Майдан. Це страшно. Адже гнів накипає. Ще одного Майдану країна може й не витримати. Та територій втратить ще більше. Будуть ще й Одеська, Херсонська, Харківська «народні республіки».

– А дочасні парламентські вибори країна витримає?

– Витримає. Та вони не на часі. Й та Рада, що нині, мабуть, найкраща за усі роки незалежності. Там немає комуністів. Є багато справжніх інтелектуалів, патріотів, багато людей з війни і Майдану.

Але найякісніший парламент за складом у той же час і найгірший. Надто багато змін. Історичне коло рухається швидко. І він не може виправдати тих сподівань, які на нього поклала Революція Гідності.

– «Самопоміч» і «Батьківщина» для «радикалів» тепер політичні противники?

– Більше партнери. Наші соратники всі, хто за вільну, соборну, єдину Україну. Та було прикро, що вони разом з нами не блокували президію 31 серпня. Можливо, тоді вдалося б зірвати голосування щодо цих змін.

– Вони не планують вийти з більшості за вами?

– Наскільки мені відомо, ні. Та, думаю, Порошенко підштовхуватиме їх до такого кроку. Колишньої коаліції давно немає. Її поховали. Є нова – «БПП» + «Народний фронт» + «Опозиційний блок».

– Тобто лише ви в парламентській опозиції? «Опозиційний блок» – ні?

– «Опоблок» – це така опозиція, як я балерина. Це «регіоналівські» недобитки, професійні пристосуванці.

– І ще одне запитання. Чи правда, що є депутати, які мають намір вийти з фракції «радикалів»?

– Дурниці. А як хтось спробує – переламаємо ноги.

– Тобто?

– Право на самодіяльність має лише мажоритарник. Депутат, який пройшов за списком разом із партією, поділяє політичну відповідальність. Якщо комусь щось не до вподоби, нехай складає мандат і йде у сексуально-пішохідному напрямку.

– А як не захоче? Імперативного мандату у нас немає.

– Я сумніваюся, що такі випадки будуть. Досі жодного не було.

– Бояться, що ноги зламаєте?

– (Сміється.) Як писав Тиберій: нехай ненавидять, аби погоджувалися.