Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
04 Червня 2015
4 Червня
Блог:
Думки09:10
Політика
Остап Семерак
Якщо не буде мирного способу врегулювати конфлікт, не унеможливлюємо й силовий метод
До теми особливого статусу Донбасу необхідно підходити без емоцій і з холодним розрахунком державників. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив народний депутат Остап Семерак.
«У вирішенні питання Донбасу потрібно зробити три кроки. Спочатку ми повинні забезпечити контроль на кордоні між Україною і Російською Федерацією, а також між Україною та так званими «ЛНР» і «ДНР». Оскільки через цей кордон РФ експортує смерть на нашу територію. І всім очевидно, що Україна самостійно не може забезпечити контроль на цьому кордоні. Тому ми повинні ставити питання перед нашими світовими партнерами, щоб вони, використовуючи свої інструменти, допомогли нам забезпечити такий контроль: місія ЄС, НАТО», — сказав Семерак.
Другий крок, за словами політика, встановлення повного контролю на лінії зіткнення.
«Через цю лінію повинні бути неможливі переміщення будь-яких автомобілів і вантажів, крім гуманітарних. В інтересах національної безпеки локалізувати зону АТО, та водночас дати змогу громадянам, які проживають на території Донбасу, вільно виїхати звідти і легко соціалуватися на мирній території України. Для цього уряд багато зробив: запроваджено різноманітні виплати, зокрема кожній переміщеній сім'ї щомісяця надають 2,5 тисячі гривень на вирішення житлових питань», — наголосив народний депутат.І хочби як банально це звучало, Остап Семерак каже, що третім кроком мають стати зміни в Україні.
«Найкращою відповіддю сепаратистам, яку українське суспільство може запропонувати, — успішний розвиток країни. Якщо «ватники» бачитимуть, що на сусідній території Харківської або Дніпропетровської області нормалізувалася життя, економіка розвивається, то рано чи пізно вони передумають і виїдуть із Донбасу, що своєю чергою, знекровить сепаратистські лже-державні утворення, — вважає парламентарій. — А після цього, зміцнивши українську армію, дипломатичну, соціально-економічну позицію, ми повинні повертати назад Донбас. Якщо не буде мирного способу врегулювати територіальний конфлікт, то не унеможливлюю й силового методу. Але Україна має до нього ґрунтовно підготуватися».
Блог:
Думки10:22
Політика
Семен Семенченко
Мінські угоди — це зброя Росії проти України
Мінські угоди — це один із видів зброї Росії проти України. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Семен Семенченко.
За його словами, нині в Україні триває війна, спрямована на те, щоб створити з України негативний приклад для російського народу, показати те, до чого призводить європейський шлях. При цьому використовуються військові, економічні та політичні методи.
«Мінські угоди — це один із видів зброї. За час, отриманий в результаті угод, створюються армії бойовиків, будуються бетонні укріплення під артилерію і тільки вони (російська сторона, — авт.) бачать, що дипломатичні методи безуспішні — використовують військові», — сказав Семенченко.
При цьому парламентарій зазначив: що швидше українська влада зрозуміє, що політика «договірняків» із Росією не працює, то швидше Україна переможе в цій війні.
Блог:
Думки11:03
Політика
Іван Крулько
Порошенко має дати відповідь, як Україні захищатися від Росії
Президент Петро Порошенко у своєму зверненні до Верховної Ради повинен дати відповідь, як Україна захищатиметься від військової агресії РФ. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат Іван Крулько.
«Мені хотілося б почути від Президента, як Україна забезпечуватиме свою безпеку. Яким чином ми будемо вигравати війну проти російської агресії. Це на сьогодні ключове питання», — сказав він.
Разом з тим він зазначив, що Президент буде змушений торкнутися і питань соціально-економічного розвитку України.
«У нас нині серйозна проблема з бідністю, всі заощадження людей пішли на оплату захмарних тарифів. Тому, вважаю, і на ці запитання ми почуємо відповіді», — додав парламентарій.
Інтерв'ю12:51
Події
Аркадій Бабченко
Интервью
Аркадій Бабченко: Основне завдання реабілітації ветеранів війни — повернення людської гідності Вже ніхто не приховує, що на сході точиться справжня війна, навіть якщо її досі воліють називати Антитерористичною операцією. А вчорашнім АТОшникам — і тим, хто був мобілізований у зону військових дій, і тим, хто пішов захищати Батьківщину добровольцем, — потрібна допомога держави. До того ж реабілітація, яка ґрунтується на допомозі кваліфікованого психолога, — зовсім не на останньому місці. Чим загрожує синдром пост-комбатанта і як має проходити реабілітація учасників бойових дій, в інтерв'ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів ветеран двох чеченських воєн, незалежний російський журналіст Аркадій Бабченко. — Аркадію, як почувається людина, яка повернулася з війни? Як вона сприймає своє оточення? — Тут треба враховувати два основних моменти. По-перше, від оточення ти чекаєш того самого, що цей світ чекав від тебе на війні, — самопожертви. Чекаєш, що люди жертвуватимуть собою так само, як ти, перебуваючи там, жертвував. Нехай не заради них, але заради життя, заради миру загалом. І коли людина розуміє, що цього не буде, що її будуть «кидати» навіть ті, від кого вона такого не чекала, — це пекуче зневір’я. Особливо, якщо її «кидатиме» держава. По-друге, це ненависть, роз’яреність, агресія, бо там ти звикаєш жити своєю зграєю. Така зграя — це твій взвод, батальйон, і саме на них ти можеш покладатися на 100%. Навіть сусідній підрозділ — вже не твоя зграя. А решта оточення — це, скажемо так, або не зовсім свої, або справжні вороги. Зі справжнім супротивником розмов немає, а є ненависть і агресія. Тому оточення на війні загалом має чорно-білий вигляд. Повертаючись додому, людина бачить іншу картину: люди ходять у кав’ярні, їздять на машинах, вирішують свої справи, заробляють гроші, і вона не розуміє, як таке може відбуватися. Вона там воювала, готова була життя віддати, а вони тут й надалі живуть звичайним нормальним життям. Тобто вона ідентифікує всіх цивільних не як членів своєї зграї. І вони виходять чи то напівсвої, чи то напіввороги, що, зрештою, теж породжує агресію. — Виходить, реабілітація необхідна, щоб людина повернулася в суспільство? — Реабілітація потрібна всім, завжди і скрізь, під час усіх воєн, навіть бійцям найтехнологічніших армій. Війна провокує в людини потужний синдром, впоратися з яким самостійно вона не в змозі. Лише одиниці можуть із цим впоратися без сторонньої допомоги. І лише в містах, де є робота, є змога зачепитися за життя, за сім'ю. Для чого потрібна реабілітація? Зі справжнім супротивником розмов немає, а є ненависть і агресія Держава вириває члена суспільства із цього суспільства, посилає його в окопи, на війну, вимагає відмовитися від половини своєї особистості, від самоповаги, добра, любові, від усього того, що становить реально половину нашої особистості. І потім ця держава, витягуючи людину з окопів, має повернути її назад у суспільство, забезпечивши повноправне членство. Основне значення слова «реабілітація» — це повернення гідності. Держава зобов'язана повернути людині її гідність. За те, що вона повзала там під кулями, справляла потребу за цегляними кладками, ховаючись від «Градів», встромляла обличчя в лайно під мінометним обстрілом тощо. Людина повинна знову відчути себе особистістю, а не гарматним м'ясом і не живою плоттю, яка пережила страх смерті. Це головне завдання, впоратися з яким здатна лише державна програма. — І що конкретно має робити держава, щоб повернути в суспільство вчорашнього бійця? — По-перше, що вкрай важливо, для таких людей має бути комплекс пільг: безкоштовний проїзд у громадському транспорті, на оплату комунальних послуг — 50-відсоткова знижка, податкові пільги на ведення бізнесу тощо. По-друге, медалі: їх повинні отримати всі, зокрема й кухарі. Хоча це може призвести до конфліктів: мовляв, я служив в розвідбаті, він був кухарем, а в нас однакові нагороди. Щоб такого не було, потрібно зробити градацію. Цей принцип був чудово реалізований у Другу світову в німців, які поділяли ветеранів на три групи: ті, хто служив на першій лінії (в окопах), ті, хто далі (артилеристи тощо), і ті, хто знаходився в штабах. У будь-якому випадку кожному треба дати якусь відзнаку згідно з його досягненнями. По-третє, необхідно відзначати День ветеранів. І у цих людей має бути своє місце, де вони можуть збиратися. У Росії такого й досі немає. По-четверте, — і це один із небагатьох випадків, коли пропаганда грає більше на користь, ніж на шкоду, — за допомогою телепередач та інших медійних речей постійно тримати на певному рівні статус цих людей в суспільстві. По-п'яте, для інвалідів однозначно мають бути реабілітаційні центри з нормальним фінансовим забезпеченням, особливо важливо вчасно купувати протези. І, що теж вкрай необхідно, всім ветеранам за місцем проживання має бути доступною допомога психологів. Це апріорі не може бути лише Київ і лише один кабінет, із записом на три роки вперед, а щоб людина могла прийти в свою районну поліклініку і сказати: «Все, у мене дах поїхав» — і нею відразу зайнялися б. Крім звичайних методик, є системи реабілітації за допомогою тварин. Ефективні коні (іпотерапія), дельфіни (дельфінотерапія). Наприклад, спеціально для ветеранів можна створювати кінні клуби, де вони будуть працювати, катати дітлахів і влаштовувати якісь покази. Це гарно працює. Як ніхто інший «ставлять голову на місце» китові... Я назвав основні моменти. Ще один важливий фактор: всі вони повинні реалізовуватися системно. — Яким має бути місце для збору ветеранів? — Як правило, це якийсь монумент, пам'ятник. Наприклад, Меморіал ветеранів В'єтнаму у Вашингтоні. Або Вічний вогонь у Москві — теж безперечний символ і, справді, гарно вийшло: ветерани тієї війни завжди збиралися там. Це не може бути відмазкою — фальш неприпустима. Все має бути справжнім, особливо повинен чіпляти пам'ятник, що виражав би саму суть цієї війни. Коли люди зустрічаються в таких місцях, розмовляють, згадують, що вони пережили разом, навіть випивають потроху, це теж свого роду реабілітація. І вона їм потрібна. — Ви згадали місця, куди ветеран може звернутися, а якщо він не усвідомлює, що у нього проблеми, що тоді робити? — З часом усвідомлення таки приходить: будуть нічні кошмари, і захочеться хоча б просто нормально спати. Ти підеш до лікаря, скажеш: «Лікарю, у мене безсоння, дайте мені пігулку, щоб спати». А доктор послухає тебе і скаже: «О, дорогенький! Тобі не пігулка потрібна, тобі варто з психологом поспілкуватися». Роз’яснить і направить. Або родичі підкажуть: «Братан, тобі щось зовсім зле, треба до лікаря». Хоча після повернення відчуття таке, що це ви всі в цьому світі несповна розуму, а я один-єдиний нормальний. Але потім, за півроку-рік, а то й два-три таки починаєш розуміти, що це не так. — Якщо немає централізованої системи реабілітації, що можуть зробити волонтери, родичі, сам колишній військовий? — Волонтери можуть допомогти в пошуку роботи, організувати психологічну допомогу... Але це — лише дві позиції із безлічі необхідних. Лікування, зокрема й медикаментозне (а пігулки від депресії вживати доведеться в будь-якому випадку, хоча вони й не дуже допомагають), — це не першочергове. Головне, повторюся, — відновлення гідності, дати можливість людині зачепитися за життя, утримувати свою сім'ю, заробляти гроші. А це по силі лише державі. З тієї простої причини, що тут потрібні певні нормативні акти і закони. — Що можна перейняти з досвіду реабілітації ветеранів інших країн? — Різних систем багато. Ознайомитися з ними і застосувати у своїй країні з урахуванням місцевих реалій абсолютно не складно. Україні, з її аграрною спрямованістю, підійде один з ізраїльських способів. Суть в тому, що ветеранам ЦАХАЛа дають змогу виїхати в кібуц і там працювати на землі. Це чудовий засіб: певний час після війни говорити взагалі не хочеться, як і бачити людей, тож поратися півроку в городі — саме те, що треба. Є ще Міжнародний благодійний фонд лорда Леонарда Чешира, центральний офіс якого — в Англії, що відкриває так звані «Будинки Чешира» (Леонард Чешир — один із найкращих англійських льотчиків Другої світової війни, кавалер Хреста Вікторії, який в 1948 році, вже будучи полковником ВПС у відставці, заснував благодійний фонд із надання допомоги інвалідам війни, — авт.) по всьому світу. У Москві таку установу — для реабілітації учасників військових конфліктів, які отримали в результаті бойових дій пошкодження опорно-рухової системи та органів зору, — відкрили в 1992 році. — Як зрозуміти, що людина повернувся в суспільство? — Так, щоб сказати «Раз!» — і вона вже повернувся, не буває. Має минути час. Для початку від кількох місяців до півроку. Це той період, коли, якщо дверима грюкнути в під'їзді, людина схопиться з ліжка і, схопивши автомат, кинеться в окоп. Потім, за два-три роки, дещо знизиться рівень агресії. Мене, до речі, війна назовсім вже ніколи не залишить, це квиток в один бік. Яким був до армії, таким вже не станеш. Щоб війна відпустила до рівня, коли практично перестаєш звертати на неї увагу, знадобиться мінімум 15 років. Це термін, коли можна говорити, що все вже справді залишилося в минулому. Але потрібно пам'ятати й про інвалідів, у яких процес реабілітації більш складний. Якщо позбувся ніг — це зовсім не те, якщо повернувся додому з подряпинами. В першу чергу, людині знадобляться хороші протези. Вони є, але коштують дорого. Знову ж таки, я вважаю, що повинна бути державна програма з протезування. І робити їх потрібно в розвинених країнах на кшталт Великобританії чи Німеччини. — Характер або тривалість війни позначається на кількості часу, необхідного на реабілітацію? — Безумовно. З тривалістю все просто, тут пряма залежність: що довше ти на фронті, то більше тобі зносить «дах». Загалом позначається характер. Якщо ти береш участь в справедливій війні, травма набагато менша, ніж якщо в несправедливій. Вкрай важливо, що доводиться пережити: перемогу чи поразку. Якщо ти береш участь у справедливій війні, що закінчилася твоєю перемогою, травма буде не така вже й серйозна, тому що перемога у війні налаштовує на перемогу і в мирному житті. Якщо ти береш участь в несправедливій війні, що закінчилася поразкою (приклад — чеченська, в'єтнамська, афганська війни), то отримуєш потужний синдром пост-комбатанта, який налаштовує на поразку, а це алкоголізм, тюрма, бандитизм, самогубства, психушки тощо. Для України ця війна, звичайно, справедлива, її не розглядають як участь у чомусь злочинному. А війну, яку веде Росія, в принципі, виграти неможливо. Ваша країна в цій війні, найпевніше, переможе, тому морально ветеранам буде легше. Ваша країна в цій війні, найпевніше, переможе, тому морально ветеранам буде легше Що стосується віку ... Дорослим людям, у яких є сім'ї і є куди повертатися, безумовно, легше, ніж молодим, але однаково підтримка потрібна, особливо в депресивних регіонах, де немає роботи. Тому що основна проблема — це алкоголізм: на війні твій організм живе поза межею, на таких нервах, коли за хвилину ти проживаєш більше емоцій, ніж за тиждень на цивілці. Їй потрібен цей постійний струс, постійна підтримка і всі цінності, знову ж таки, перевертаються з ніг на голову. — Чи є якісь превентивні заходи по реабілітації під час самої служби? — Не вчиняти військових злочинів: не вбивати мирних жителів, не мародерствувати, не грабувати тощо. Потім тобі самому буде легше. Навіть якщо людина свідомо йде на це, минуле її однаково дістане. Це нині здається, що ти весь на адреналіні, на ненависті, що навкруги вороги і їх усіх треба вбивати. А потім, років за 10—15, від своїх снів ти нікуди не подінешся.
Аркадій Бабченко: Основне завдання реабілітації ветеранів війни — повернення людської гідності Вже ніхто не приховує, що на сході точиться справжня війна, навіть якщо її досі воліють називати Антитерористичною операцією. А вчорашнім АТОшникам — і тим, хто був мобілізований у зону військових дій, і тим, хто пішов захищати Батьківщину добровольцем, — потрібна допомога держави. До того ж реабілітація, яка ґрунтується на допомозі кваліфікованого психолога, — зовсім не на останньому місці. Чим загрожує синдром пост-комбатанта і як має проходити реабілітація учасників бойових дій, в інтерв'ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів ветеран двох чеченських воєн, незалежний російський журналіст Аркадій Бабченко. — Аркадію, як почувається людина, яка повернулася з війни? Як вона сприймає своє оточення? — Тут треба враховувати два основних моменти. По-перше, від оточення ти чекаєш того самого, що цей світ чекав від тебе на війні, — самопожертви. Чекаєш, що люди жертвуватимуть собою так само, як ти, перебуваючи там, жертвував. Нехай не заради них, але заради життя, заради миру загалом. І коли людина розуміє, що цього не буде, що її будуть «кидати» навіть ті, від кого вона такого не чекала, — це пекуче зневір’я. Особливо, якщо її «кидатиме» держава. По-друге, це ненависть, роз’яреність, агресія, бо там ти звикаєш жити своєю зграєю. Така зграя — це твій взвод, батальйон, і саме на них ти можеш покладатися на 100%. Навіть сусідній підрозділ — вже не твоя зграя. А решта оточення — це, скажемо так, або не зовсім свої, або справжні вороги. Зі справжнім супротивником розмов немає, а є ненависть і агресія. Тому оточення на війні загалом має чорно-білий вигляд. Повертаючись додому, людина бачить іншу картину: люди ходять у кав’ярні, їздять на машинах, вирішують свої справи, заробляють гроші, і вона не розуміє, як таке може відбуватися. Вона там воювала, готова була життя віддати, а вони тут й надалі живуть звичайним нормальним життям. Тобто вона ідентифікує всіх цивільних не як членів своєї зграї. І вони виходять чи то напівсвої, чи то напіввороги, що, зрештою, теж породжує агресію. — Виходить, реабілітація необхідна, щоб людина повернулася в суспільство? — Реабілітація потрібна всім, завжди і скрізь, під час усіх воєн, навіть бійцям найтехнологічніших армій. Війна провокує в людини потужний синдром, впоратися з яким самостійно вона не в змозі. Лише одиниці можуть із цим впоратися без сторонньої допомоги. І лише в містах, де є робота, є змога зачепитися за життя, за сім'ю. Для чого потрібна реабілітація? Зі справжнім супротивником розмов немає, а є ненависть і агресія Держава вириває члена суспільства із цього суспільства, посилає його в окопи, на війну, вимагає відмовитися від половини своєї особистості, від самоповаги, добра, любові, від усього того, що становить реально половину нашої особистості. І потім ця держава, витягуючи людину з окопів, має повернути її назад у суспільство, забезпечивши повноправне членство. Основне значення слова «реабілітація» — це повернення гідності. Держава зобов'язана повернути людині її гідність. За те, що вона повзала там під кулями, справляла потребу за цегляними кладками, ховаючись від «Градів», встромляла обличчя в лайно під мінометним обстрілом тощо. Людина повинна знову відчути себе особистістю, а не гарматним м'ясом і не живою плоттю, яка пережила страх смерті. Це головне завдання, впоратися з яким здатна лише державна програма. — І що конкретно має робити держава, щоб повернути в суспільство вчорашнього бійця? — По-перше, що вкрай важливо, для таких людей має бути комплекс пільг: безкоштовний проїзд у громадському транспорті, на оплату комунальних послуг — 50-відсоткова знижка, податкові пільги на ведення бізнесу тощо. По-друге, медалі: їх повинні отримати всі, зокрема й кухарі. Хоча це може призвести до конфліктів: мовляв, я служив в розвідбаті, він був кухарем, а в нас однакові нагороди. Щоб такого не було, потрібно зробити градацію. Цей принцип був чудово реалізований у Другу світову в німців, які поділяли ветеранів на три групи: ті, хто служив на першій лінії (в окопах), ті, хто далі (артилеристи тощо), і ті, хто знаходився в штабах. У будь-якому випадку кожному треба дати якусь відзнаку згідно з його досягненнями. По-третє, необхідно відзначати День ветеранів. І у цих людей має бути своє місце, де вони можуть збиратися. У Росії такого й досі немає. По-четверте, — і це один із небагатьох випадків, коли пропаганда грає більше на користь, ніж на шкоду, — за допомогою телепередач та інших медійних речей постійно тримати на певному рівні статус цих людей в суспільстві. По-п'яте, для інвалідів однозначно мають бути реабілітаційні центри з нормальним фінансовим забезпеченням, особливо важливо вчасно купувати протези. І, що теж вкрай необхідно, всім ветеранам за місцем проживання має бути доступною допомога психологів. Це апріорі не може бути лише Київ і лише один кабінет, із записом на три роки вперед, а щоб людина могла прийти в свою районну поліклініку і сказати: «Все, у мене дах поїхав» — і нею відразу зайнялися б. Крім звичайних методик, є системи реабілітації за допомогою тварин. Ефективні коні (іпотерапія), дельфіни (дельфінотерапія). Наприклад, спеціально для ветеранів можна створювати кінні клуби, де вони будуть працювати, катати дітлахів і влаштовувати якісь покази. Це гарно працює. Як ніхто інший «ставлять голову на місце» китові... Я назвав основні моменти. Ще один важливий фактор: всі вони повинні реалізовуватися системно. — Яким має бути місце для збору ветеранів? — Як правило, це якийсь монумент, пам'ятник. Наприклад, Меморіал ветеранів В'єтнаму у Вашингтоні. Або Вічний вогонь у Москві — теж безперечний символ і, справді, гарно вийшло: ветерани тієї війни завжди збиралися там. Це не може бути відмазкою — фальш неприпустима. Все має бути справжнім, особливо повинен чіпляти пам'ятник, що виражав би саму суть цієї війни. Коли люди зустрічаються в таких місцях, розмовляють, згадують, що вони пережили разом, навіть випивають потроху, це теж свого роду реабілітація. І вона їм потрібна. — Ви згадали місця, куди ветеран може звернутися, а якщо він не усвідомлює, що у нього проблеми, що тоді робити? — З часом усвідомлення таки приходить: будуть нічні кошмари, і захочеться хоча б просто нормально спати. Ти підеш до лікаря, скажеш: «Лікарю, у мене безсоння, дайте мені пігулку, щоб спати». А доктор послухає тебе і скаже: «О, дорогенький! Тобі не пігулка потрібна, тобі варто з психологом поспілкуватися». Роз’яснить і направить. Або родичі підкажуть: «Братан, тобі щось зовсім зле, треба до лікаря». Хоча після повернення відчуття таке, що це ви всі в цьому світі несповна розуму, а я один-єдиний нормальний. Але потім, за півроку-рік, а то й два-три таки починаєш розуміти, що це не так. — Якщо немає централізованої системи реабілітації, що можуть зробити волонтери, родичі, сам колишній військовий? — Волонтери можуть допомогти в пошуку роботи, організувати психологічну допомогу... Але це — лише дві позиції із безлічі необхідних. Лікування, зокрема й медикаментозне (а пігулки від депресії вживати доведеться в будь-якому випадку, хоча вони й не дуже допомагають), — це не першочергове. Головне, повторюся, — відновлення гідності, дати можливість людині зачепитися за життя, утримувати свою сім'ю, заробляти гроші. А це по силі лише державі. З тієї простої причини, що тут потрібні певні нормативні акти і закони. — Що можна перейняти з досвіду реабілітації ветеранів інших країн? — Різних систем багато. Ознайомитися з ними і застосувати у своїй країні з урахуванням місцевих реалій абсолютно не складно. Україні, з її аграрною спрямованістю, підійде один з ізраїльських способів. Суть в тому, що ветеранам ЦАХАЛа дають змогу виїхати в кібуц і там працювати на землі. Це чудовий засіб: певний час після війни говорити взагалі не хочеться, як і бачити людей, тож поратися півроку в городі — саме те, що треба. Є ще Міжнародний благодійний фонд лорда Леонарда Чешира, центральний офіс якого — в Англії, що відкриває так звані «Будинки Чешира» (Леонард Чешир — один із найкращих англійських льотчиків Другої світової війни, кавалер Хреста Вікторії, який в 1948 році, вже будучи полковником ВПС у відставці, заснував благодійний фонд із надання допомоги інвалідам війни, — авт.) по всьому світу. У Москві таку установу — для реабілітації учасників військових конфліктів, які отримали в результаті бойових дій пошкодження опорно-рухової системи та органів зору, — відкрили в 1992 році. — Як зрозуміти, що людина повернувся в суспільство? — Так, щоб сказати «Раз!» — і вона вже повернувся, не буває. Має минути час. Для початку від кількох місяців до півроку. Це той період, коли, якщо дверима грюкнути в під'їзді, людина схопиться з ліжка і, схопивши автомат, кинеться в окоп. Потім, за два-три роки, дещо знизиться рівень агресії. Мене, до речі, війна назовсім вже ніколи не залишить, це квиток в один бік. Яким був до армії, таким вже не станеш. Щоб війна відпустила до рівня, коли практично перестаєш звертати на неї увагу, знадобиться мінімум 15 років. Це термін, коли можна говорити, що все вже справді залишилося в минулому. Але потрібно пам'ятати й про інвалідів, у яких процес реабілітації більш складний. Якщо позбувся ніг — це зовсім не те, якщо повернувся додому з подряпинами. В першу чергу, людині знадобляться хороші протези. Вони є, але коштують дорого. Знову ж таки, я вважаю, що повинна бути державна програма з протезування. І робити їх потрібно в розвинених країнах на кшталт Великобританії чи Німеччини. — Характер або тривалість війни позначається на кількості часу, необхідного на реабілітацію? — Безумовно. З тривалістю все просто, тут пряма залежність: що довше ти на фронті, то більше тобі зносить «дах». Загалом позначається характер. Якщо ти береш участь в справедливій війні, травма набагато менша, ніж якщо в несправедливій. Вкрай важливо, що доводиться пережити: перемогу чи поразку. Якщо ти береш участь у справедливій війні, що закінчилася твоєю перемогою, травма буде не така вже й серйозна, тому що перемога у війні налаштовує на перемогу і в мирному житті. Якщо ти береш участь в несправедливій війні, що закінчилася поразкою (приклад — чеченська, в'єтнамська, афганська війни), то отримуєш потужний синдром пост-комбатанта, який налаштовує на поразку, а це алкоголізм, тюрма, бандитизм, самогубства, психушки тощо. Для України ця війна, звичайно, справедлива, її не розглядають як участь у чомусь злочинному. А війну, яку веде Росія, в принципі, виграти неможливо. Ваша країна в цій війні, найпевніше, переможе, тому морально ветеранам буде легше. Ваша країна в цій війні, найпевніше, переможе, тому морально ветеранам буде легше Що стосується віку ... Дорослим людям, у яких є сім'ї і є куди повертатися, безумовно, легше, ніж молодим, але однаково підтримка потрібна, особливо в депресивних регіонах, де немає роботи. Тому що основна проблема — це алкоголізм: на війні твій організм живе поза межею, на таких нервах, коли за хвилину ти проживаєш більше емоцій, ніж за тиждень на цивілці. Їй потрібен цей постійний струс, постійна підтримка і всі цінності, знову ж таки, перевертаються з ніг на голову. — Чи є якісь превентивні заходи по реабілітації під час самої служби? — Не вчиняти військових злочинів: не вбивати мирних жителів, не мародерствувати, не грабувати тощо. Потім тобі самому буде легше. Навіть якщо людина свідомо йде на це, минуле її однаково дістане. Це нині здається, що ти весь на адреналіні, на ненависті, що навкруги вороги і їх усіх треба вбивати. А потім, років за 10—15, від своїх снів ти нікуди не подінешся.
Блог:
Думки12:56
Події
Дмитро Тимчук
В Мар'їнці бойовики перевіряли нашу оборону
Мар'їнка — це перевірка терористами нашої оборони. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив керівник групи «ІС», народний депутат Дмитро Тимчук.
«Ці події пов'язують з багатьма факторами, кажуть, що вони приурочені до саміту, до послання Президента України. Версії можна будувати різні, але ми люди військові і ситуацію розглядаємо за фактом», — зазначив Тимчук.
За словами військового експерта, бої у Мар'їнці схожі на розвідку боєм.
«Мар'їнка була найзагрозливішим для нас напрямом. Туди терористи кинули найбільше сил. Однак там брали участь загалом до 1000 чоловік, коли все донецьке угруповання складається з не менше п'яти тисяч чоловік. Про це ми говорили ще з березня, що створені тактичні угруповання і готові до наступу. Якби бойовики взяли Мар'їнку, це був би загрозливий момент для наших військ в Авдіївці, Пісках тощо, але це тактична картина. Для зміни оперативного рівня їм потрібно було задіяти більше сил і коштів», — розповів Тимчук.
Він зазначив, що події у Мар'їнці можуть бути тривожним дзвіночком, що терористи зондують ґрунт і перевіряють нашу оборону.
«Але ми витримали цей іспит, відмінно себе показали керівництво Міноборони і Генштабу. І те, як наші відвели озброєння згідно з мінськими доиовленостями, також було зроблено розумно — з можливістю оперативно повернути його на вихідну позицію. Мар'їнка для нас — хороший і позитивний сигнал», — наголосив Тимчук.
Він акцентував увагу на тому, що не віриться в те, що широкомасштабний наступ може здійснюватися без участі регулярних збройних сил РФ.
«Нині ми не спостерігаємо їх введення, вони стоять біля наших кордонів на території Росії», — розповів Тимчук.
Суспільство
У будівлю Верховної Ради кинули димову шашку
Біля першого під'їзду будинку Верховної Ради знайшли предмет, схожий на вибухівку. Про це повідомляє кореспондент «Аналітичної служби новин».
Як повідомляється, нині на місці працюють правоохоронці. Евакуацію людей не проводять, проте людей близько до місця знахідки не підпускають. Ситуація наразі спокійна.
Як розповіла «Аналітичній службі новин» прес-секретар київської міліції Юлія Мусташ, встановлено, що підозрілий предмет — це саморобна димова шашка. Її кинув під будівлю Ради молодик, що проходив повз. Наразі його і ще одного чоловіка затримано. Всього у них було вилучено п'ять саморобних димових шашок.
У будівлю Верховної Ради кинули димову шашку
Біля першого під'їзду будинку Верховної Ради знайшли предмет, схожий на вибухівку. Про це повідомляє кореспондент «Аналітичної служби новин».
Як повідомляється, нині на місці працюють правоохоронці. Евакуацію людей не проводять, проте людей близько до місця знахідки не підпускають. Ситуація наразі спокійна.
Як розповіла «Аналітичній службі новин» прес-секретар київської міліції Юлія Мусташ, встановлено, що підозрілий предмет — це саморобна димова шашка. Її кинув під будівлю Ради молодик, що проходив повз. Наразі його і ще одного чоловіка затримано. Всього у них було вилучено п'ять саморобних димових шашок.
Блог:
Думки13:45
Політика
Ігор Мосійчук
Звернення Порошенка до Верховної Ради — це словоблуддя
Головним у зверненні Президента Петра Порошенка до Верховної Ради було словоблуддя. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат Ігор Мосійчук.
«Я не лише не почув нічого нового, але й не почув того, що очікував. Наприклад, про звільнення окупованих територій та Криму. Про це не було сказано жодного слова», — сказав він.
За його словами, головним у зверненні Президента було словоблуддя.
«Все, що говорилося, порожні слова. У нас збіднення населення відбувається колосальними темпами, і колосальними темпами зростають доходи бізнесу Президента», — зазначив нардеп.
Блог:
Думки14:34
За кордоном
Остап Семерак
Порошенко взяв на себе відповідальність за введення безвізового режиму
У своєму зверненні до Верховної Ради Глава держави показав точкові знання по роботі кожного міністерства, що свідчить про його активну співпрацю з урядом. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат Остап Семерак.
«Дуже важливо, що Президент багато говорив про реформи. Глава держави показав точкові знання по роботі кожного міністерства, що свідчить про його активну співпрацю з урядом. Також важливо, що він дав позитивну оцінку реформам, які проводить Кабмін», - сказав він.
За його словами, зі звернення Президента видно, що є повне взаєморозуміння між Главою держави, коаліцією та урядом.
«Це вселяє надію, що у нас є перспектива реалізації реформ, проведення децентралізації, деолігархізації, демонополізації української економіки», - зазначив нардеп. Крім того, парламентарій додав, що Порошенко взяв на себе відповідальність за введення безвізового режиму.
«Такий високий статус цієї справи є показником, ми отримаємо безвізовий режим з ЄС», - резюмував він.
Блог:
Думки16:31
Політика
Сергій Тарута
Економічна блокада Донбасу - в корені неправильна політика
Ініціатива ввести економічну блокаду Донбасу - це в корені неправильна політика, яку має намір проводити Президент Петро Порошенко. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив колишній глава Донецької ОДА, народний депутат Сергій Тарута.
«У Донецькій і Луганській областях ще дуже багато українських громадян, які не хворі на сепаратизм. І завдання влади допомагати всім, хто має український паспорт. Адже той факт, що українці виявилися заручниками на окупованій території - це не їх вина, держава не змогла їх захистити, - каже Тарута і додає. - Держава зобов'язана забезпечувати жителів Донбасу елементарними речами: продуктами харчування, медикаментами. Якщо в цьому відмовляти, то в тому регіоні спровокуємо голод. На сьогодні є поодинокі випадки голодних смертей, і в жодному разі не можна допустити масового голоду».
Політик наголошує, що найпростіше заплющити очі на проблему і пройти повз неї. Але це ні до чого хорошого не призведе, а тільки погіршить ситуацію.
«Неможливо від'єднати Донбас, оскільки потім ця біда перекинеться на нові регіони. Люди, доведені до відчаю, схильні до дезінформації або зомбування, зненавидять нас. Їм будуть платити гроші - 100-300 доларів, і вони будуть йти і вбивати всіх інших», - розмірковує Тарута.
Публікації18:49
За кордоном
Європа дивиться на Україну по-новому?
Україна ризикує залишитися сам на сам з Росією - європейські країни поступово відвертаються від нашої країни. Таку інформацію ще два місяці тому почали «роздувати» російські ЗМІ, посилаючись на коментарі окремих європейських експертів. Проте враховуючи специфіку роботи російських журналістів, в Україні ці меседжі всерйоз не сприймали. І буквально місяць тому українські депутати почали бити на сполох. Журналістка «Аналітичної служби новин» вивчила, наскільки обґрунтовані ці побоювання, чи справді європейські країни відвертаються від нашої країни і чому?
З'явилася втома
Народні депутати один за одним (хтось гучніше, хтось - тихіше, - авт.) зізнаються в тому, що ЄС не з таким інтересом спостерігає за подіями в Україні, як це було раніше. Першим про це АСН сказав народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Віктор Чумак.
«Ще одне «свіже» спостереження. Нещодавно, перебуваючи у відрядженні в Брюсселі, купили з колегами популярні європейські та американські газети. На перших шпальтах жодного слова про Україну. І це тривожна тенденція. Раніше Україна була в епіцентрі уваги», - заявив Віктор Чумак.
У середині травня вторив йому і позафракційний депутат, заступник голови української делегації в ПАРЄ Борислав Береза. «Європа не відвертається, з'являється втома. Вони чекають, коли ми почнемо не тільки говорити, що хочемо жити як європейці, а й робити щось в цьому напрямку. Європа бажає бачити реальні етапи реалізації реформ в Україні, бачити в нас не тільки прохачів грошей, але й виконувачів обіцянок», - сказав в інтерв'ю АСН Борислав Береза.
Напередодні літньої сесії ПАРЄ (відбудеться 22-26 червня, - авт.) про свої побоювання АСН заявив і народний депутат, член української делегації в ПАРЄ Сергій Лабазюк. «Найгірше, що ми втрачаємо підтримку Європи. Вони ставлять нам питання, на які у нас просто немає відповідей. Припустимо, вони запитують, як боретеся з корупцією? - Фактично, ніяк. Які реформи не те що провели, а хоча б розпочали проводити? Знову без відповіді, - каже Лабазюк. - Європейці дивуються, чому Україна від них вимагає рішучих дій, а сама нічого не робить».
Політик також зазначив, що Україна вже втратила підтримку Італії, Іспанії та Франції. Водночас країни Прибалтики і Польща продовжують підтримувати Україну.
«Справді, в українському МЗС є неофіційний список європейських країн, позиція яких щодо України та військового конфлікту на сході країни, варіюється щодня. Це - Італія, Франція, Греція, Іспанія, Австрія. Вони начебто і підтримують Україну, але не виключено, що при прийнятті важливого рішення по Росії, знайдуть аргументи не підтримувати його», - на правах анонімності розповів АСН один зі співробітників Міністерства закордонних справ України.
Інертність українських правоохоронців і влади ...
Яка ж причина, що низка країн ЄС можуть зайняти пасивну позицію? Їх декілька. Виділимо внутрішні і зовнішні.
Почнемо з внутрішніх. Україна просить Європу утримувати, а по можливості і посилювати санкції проти Росії. Останнє таке прохання було озвучено 4 червня послом України при ЄС Костянтином Єлісєєвим. У Брюсселі кажуть: добре ми згодні, але перш ніж ми введемо нові санкції, покажіть які санкції проти Росії ввели ви - Україна? Крити нічим. Ще 14 серпня 2014 року Верховна Рада ухвалила закон про санкції, яким передбачалося понад 20 видів обмежувальних заходів. Кабмін у свою чергу передав на розгляд РНБО список санкцій - проти 172 фізичних осіб та 65 юридичних осіб Росії. На цьому все, процес загальмував.
Про людське око, у січні 2015 року Україна анулювала ліцензії та дозволи, які дають право на деякі види діяльності, для 160 дрібних російських компаній. Наприкінці травня Україна денонсувала п'ять угод про співпрацю з Росією у військовій сфері. Але, на думку європейських політиків, це абсолютно недостатні заходи країни-жертви щодо країни-агресора. Тому в ЄС утверджується думка, чому ми повинні йти на економічні втрати, вводячи санкції проти Росії, а Україна зі справжніми санкціями зволікає.
«Проблема може виникнути під кінець року. Санкції автоматично не продовжуються. Щоразу в ЄС потрібно знайти консенсус, щоб знову за них проголосувати. І зараз Росія докладає максимальних зусиль, аби вийти з-під ковпака цих санкцій. Якоїсь миті РФ може знайти ресурс і підхід, щоб одна з країн Євросоюзу заблокувала санкції. Але ця ситуація може бути розв'язана таким чином - країни ЄС можуть індивідуально ввести проти Росії санкції», - сказав АСН експерт-міжнародник Тарас Чорновіл.
Американське видання The Wall Street Journal, посилаючись на свої джерела в дипломатичних колах в Брюсселі, 4 червня повідомило, що спроби Росії зірвати продовження санкцій не вдалися: Євросоюз продовжить санкції проти Росії до кінця січня 2016 року. На офіційну заяву з цього приводу, нібито, очікують 25-26 червня. Зазначимо, термін секторальних санкцій проти Російської Федерації закінчується в кінці липня.
Ще один важливий момент, Україна звертається за фінансовою допомогою, кредитами до ЄС. Враховуючи післяреволюційний стан економіки країни, військові дії на сході, Брюссель гроші давав (виділено близько 600 мільйонів євро, - авт.) - взамін вимагав реформ. Жодної реформи поки не проведено. Але як висловився Президент Петро Порошенко у своєму першому посланні до Верховної Ради, реформи «в печі», тобто ось-ось будуть впроваджені. Та Євросоюз словам вже не вірить. У хід пустив запобіжники. На Ризькому саміті було підписано Меморандум, який передбачає щомісячний звіт українського уряду про виконані реформи. З 1 червня Україна може розраховувати на допомогу від ЄС за формулою: сьогодні реформи - завтра гроші. Ціна питання - понад один мільярд євро.
«Якщо мова йде про макрофінансову допомогу, то відповідальними завжди є Міністерство фінансів і Національний банк України. Вони повністю підготувалися до всіх умов», - сказав міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
Скепсису в ЄС додає і діяльність українських правоохоронних органів і судової системи. Справи Майдану не розкрито. Чиновників попереднього режиму не покарано. І це на тлі того, що українська верхівка звертається до Брюсселя з проханням підтримувати санкції проти представників режиму Віктора Януковича. На сьогодні в списку санкцій 14 українських політиків. Не виключено, що з часом цей список буде рідшати. Через чотири місяці можуть бути зняті санкції з народного депутата Сергія Клюєва. Це станеться, якщо Генпрокуратура не зможе довести його причетність до кримінальних діянь. Ризики високі.
«Ми маємо абсолютно дивну позицію Генеральної прокуратури, яка так готує документи, що в підсумку справи розсипалися через недоведеність фактів. Вже були прецеденти: Генпрокуратура направляла документи до ЄС щодо запровадження санкцій, проте через неналежну підготовку, їх відхиляли», - підкреслив співголова фракції «Народний фронт» у Верховній Раді Андрій Тетерук.
Багато депутатів, які бачили «справу Клюєва», оф-рекорд заявили АСН, що доказова база дуже сира.
... Проти російського лобі і «правильних» журналістів
За словами народних депутатів і експертів, сильно розхитує єдність ЄС у питанні України Росія. І робить це трьома способами. Перший - багато європейських країн бачать події в Україні очима російських журналістів - йде потужна інформаційна кампанія. Другий - РФ задіяла бізнес- і дипломатичне лобі. Народний депутат Володимир Ар'єв каже, що порядок денний багато в чому формують і європейські бізнесмени, які «підв'язані» на Росію. Вони доносять до високих кабінетів Брюсселя, Мілана, Парижа «потрібні» Кремлю думки. Крім того, в парламентах європейських країн є політичні партії, які частково «годуються» з газпромівських грошей і, відповідно, відпрацьовують ці гроші, сіючи антиукраїнські настрої.
Солідні посади в низці європейських країн обіймають люди, які тривалий час працювали в Росії і знаходяться в постійному телефонному контакті з Кремлем. Це позначається на їхній нинішній діяльності. Яскравий тому приклад - Італія-країна, політики якої час від часу гучно ставлять під сумнів необхідність продовження санкцій проти Росії. У країні дипломатичним радником президента Італії працює колишній посол в Росії, дипломатичним радником у Міністерстві оборони - людина, яка до цього вісім років працювала у Кремлі.
Природно, Україна, враховуючи економічні та фінансові ресурси, не може змагатися з Росією в питаннях лобі, проте нашій країні під силу підтягнути «внутрішні» хвости: перестати хвалитися майбутніми реформами та іноземцями-реформаторами, а імплементувати нововведення в життя. Багато залежить і від «трикутника»: Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Адміністрація Президента. Якщо їх енергія буде спрямована не на політичні протистояння один з одним, а на державну роботу, то тоді в країні почнуться зміни. Тоді з Україною, як з державою, яка набирає політичну, дипломатичну та економічну вагу, захочуть зміцнювати відносини і в ЄС, і за океаном.
Європа дивиться на Україну по-новому?
Україна ризикує залишитися сам на сам з Росією - європейські країни поступово відвертаються від нашої країни. Таку інформацію ще два місяці тому почали «роздувати» російські ЗМІ, посилаючись на коментарі окремих європейських експертів. Проте враховуючи специфіку роботи російських журналістів, в Україні ці меседжі всерйоз не сприймали. І буквально місяць тому українські депутати почали бити на сполох. Журналістка «Аналітичної служби новин» вивчила, наскільки обґрунтовані ці побоювання, чи справді європейські країни відвертаються від нашої країни і чому?
З'явилася втома
Народні депутати один за одним (хтось гучніше, хтось - тихіше, - авт.) зізнаються в тому, що ЄС не з таким інтересом спостерігає за подіями в Україні, як це було раніше. Першим про це АСН сказав народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Віктор Чумак.
«Ще одне «свіже» спостереження. Нещодавно, перебуваючи у відрядженні в Брюсселі, купили з колегами популярні європейські та американські газети. На перших шпальтах жодного слова про Україну. І це тривожна тенденція. Раніше Україна була в епіцентрі уваги», - заявив Віктор Чумак.
У середині травня вторив йому і позафракційний депутат, заступник голови української делегації в ПАРЄ Борислав Береза. «Європа не відвертається, з'являється втома. Вони чекають, коли ми почнемо не тільки говорити, що хочемо жити як європейці, а й робити щось в цьому напрямку. Європа бажає бачити реальні етапи реалізації реформ в Україні, бачити в нас не тільки прохачів грошей, але й виконувачів обіцянок», - сказав в інтерв'ю АСН Борислав Береза.
Напередодні літньої сесії ПАРЄ (відбудеться 22-26 червня, - авт.) про свої побоювання АСН заявив і народний депутат, член української делегації в ПАРЄ Сергій Лабазюк. «Найгірше, що ми втрачаємо підтримку Європи. Вони ставлять нам питання, на які у нас просто немає відповідей. Припустимо, вони запитують, як боретеся з корупцією? - Фактично, ніяк. Які реформи не те що провели, а хоча б розпочали проводити? Знову без відповіді, - каже Лабазюк. - Європейці дивуються, чому Україна від них вимагає рішучих дій, а сама нічого не робить».
Політик також зазначив, що Україна вже втратила підтримку Італії, Іспанії та Франції. Водночас країни Прибалтики і Польща продовжують підтримувати Україну.
«Справді, в українському МЗС є неофіційний список європейських країн, позиція яких щодо України та військового конфлікту на сході країни, варіюється щодня. Це - Італія, Франція, Греція, Іспанія, Австрія. Вони начебто і підтримують Україну, але не виключено, що при прийнятті важливого рішення по Росії, знайдуть аргументи не підтримувати його», - на правах анонімності розповів АСН один зі співробітників Міністерства закордонних справ України.
Інертність українських правоохоронців і влади ...
Яка ж причина, що низка країн ЄС можуть зайняти пасивну позицію? Їх декілька. Виділимо внутрішні і зовнішні.
Почнемо з внутрішніх. Україна просить Європу утримувати, а по можливості і посилювати санкції проти Росії. Останнє таке прохання було озвучено 4 червня послом України при ЄС Костянтином Єлісєєвим. У Брюсселі кажуть: добре ми згодні, але перш ніж ми введемо нові санкції, покажіть які санкції проти Росії ввели ви - Україна? Крити нічим. Ще 14 серпня 2014 року Верховна Рада ухвалила закон про санкції, яким передбачалося понад 20 видів обмежувальних заходів. Кабмін у свою чергу передав на розгляд РНБО список санкцій - проти 172 фізичних осіб та 65 юридичних осіб Росії. На цьому все, процес загальмував.
Про людське око, у січні 2015 року Україна анулювала ліцензії та дозволи, які дають право на деякі види діяльності, для 160 дрібних російських компаній. Наприкінці травня Україна денонсувала п'ять угод про співпрацю з Росією у військовій сфері. Але, на думку європейських політиків, це абсолютно недостатні заходи країни-жертви щодо країни-агресора. Тому в ЄС утверджується думка, чому ми повинні йти на економічні втрати, вводячи санкції проти Росії, а Україна зі справжніми санкціями зволікає.
«Проблема може виникнути під кінець року. Санкції автоматично не продовжуються. Щоразу в ЄС потрібно знайти консенсус, щоб знову за них проголосувати. І зараз Росія докладає максимальних зусиль, аби вийти з-під ковпака цих санкцій. Якоїсь миті РФ може знайти ресурс і підхід, щоб одна з країн Євросоюзу заблокувала санкції. Але ця ситуація може бути розв'язана таким чином - країни ЄС можуть індивідуально ввести проти Росії санкції», - сказав АСН експерт-міжнародник Тарас Чорновіл.
Американське видання The Wall Street Journal, посилаючись на свої джерела в дипломатичних колах в Брюсселі, 4 червня повідомило, що спроби Росії зірвати продовження санкцій не вдалися: Євросоюз продовжить санкції проти Росії до кінця січня 2016 року. На офіційну заяву з цього приводу, нібито, очікують 25-26 червня. Зазначимо, термін секторальних санкцій проти Російської Федерації закінчується в кінці липня.
Ще один важливий момент, Україна звертається за фінансовою допомогою, кредитами до ЄС. Враховуючи післяреволюційний стан економіки країни, військові дії на сході, Брюссель гроші давав (виділено близько 600 мільйонів євро, - авт.) - взамін вимагав реформ. Жодної реформи поки не проведено. Але як висловився Президент Петро Порошенко у своєму першому посланні до Верховної Ради, реформи «в печі», тобто ось-ось будуть впроваджені. Та Євросоюз словам вже не вірить. У хід пустив запобіжники. На Ризькому саміті було підписано Меморандум, який передбачає щомісячний звіт українського уряду про виконані реформи. З 1 червня Україна може розраховувати на допомогу від ЄС за формулою: сьогодні реформи - завтра гроші. Ціна питання - понад один мільярд євро.
«Якщо мова йде про макрофінансову допомогу, то відповідальними завжди є Міністерство фінансів і Національний банк України. Вони повністю підготувалися до всіх умов», - сказав міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
Скепсису в ЄС додає і діяльність українських правоохоронних органів і судової системи. Справи Майдану не розкрито. Чиновників попереднього режиму не покарано. І це на тлі того, що українська верхівка звертається до Брюсселя з проханням підтримувати санкції проти представників режиму Віктора Януковича. На сьогодні в списку санкцій 14 українських політиків. Не виключено, що з часом цей список буде рідшати. Через чотири місяці можуть бути зняті санкції з народного депутата Сергія Клюєва. Це станеться, якщо Генпрокуратура не зможе довести його причетність до кримінальних діянь. Ризики високі.
«Ми маємо абсолютно дивну позицію Генеральної прокуратури, яка так готує документи, що в підсумку справи розсипалися через недоведеність фактів. Вже були прецеденти: Генпрокуратура направляла документи до ЄС щодо запровадження санкцій, проте через неналежну підготовку, їх відхиляли», - підкреслив співголова фракції «Народний фронт» у Верховній Раді Андрій Тетерук.
Багато депутатів, які бачили «справу Клюєва», оф-рекорд заявили АСН, що доказова база дуже сира.
... Проти російського лобі і «правильних» журналістів
За словами народних депутатів і експертів, сильно розхитує єдність ЄС у питанні України Росія. І робить це трьома способами. Перший - багато європейських країн бачать події в Україні очима російських журналістів - йде потужна інформаційна кампанія. Другий - РФ задіяла бізнес- і дипломатичне лобі. Народний депутат Володимир Ар'єв каже, що порядок денний багато в чому формують і європейські бізнесмени, які «підв'язані» на Росію. Вони доносять до високих кабінетів Брюсселя, Мілана, Парижа «потрібні» Кремлю думки. Крім того, в парламентах європейських країн є політичні партії, які частково «годуються» з газпромівських грошей і, відповідно, відпрацьовують ці гроші, сіючи антиукраїнські настрої.
Солідні посади в низці європейських країн обіймають люди, які тривалий час працювали в Росії і знаходяться в постійному телефонному контакті з Кремлем. Це позначається на їхній нинішній діяльності. Яскравий тому приклад - Італія-країна, політики якої час від часу гучно ставлять під сумнів необхідність продовження санкцій проти Росії. У країні дипломатичним радником президента Італії працює колишній посол в Росії, дипломатичним радником у Міністерстві оборони - людина, яка до цього вісім років працювала у Кремлі.
Природно, Україна, враховуючи економічні та фінансові ресурси, не може змагатися з Росією в питаннях лобі, проте нашій країні під силу підтягнути «внутрішні» хвости: перестати хвалитися майбутніми реформами та іноземцями-реформаторами, а імплементувати нововведення в життя. Багато залежить і від «трикутника»: Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Адміністрація Президента. Якщо їх енергія буде спрямована не на політичні протистояння один з одним, а на державну роботу, то тоді в країні почнуться зміни. Тоді з Україною, як з державою, яка набирає політичну, дипломатичну та економічну вагу, захочуть зміцнювати відносини і в ЄС, і за океаном.
Події
Стосовно колишнього начальника ДАІ Єршова розпочато кримінальне провадження
Генеральна прокуратура України розпочала кримінальне провадження стосовно колишнього виконувача обов'язки глави Державтоінспекції Олександра Єршова.
Про це на своїй сторінці в Facebook написав народний депутат Сергій Лещенко з посиланням на відповідь на його звернення до Генпрокурора Віктора Шокіна.
Згідно з відповіддю Генпрокуратури, стосовно Єршова розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом незаконного збагачення в.о. начальника Департаменту ДАІ МВС України Олександром Єршовим.
Стосовно колишнього начальника ДАІ Єршова розпочато кримінальне провадження
Генеральна прокуратура України розпочала кримінальне провадження стосовно колишнього виконувача обов'язки глави Державтоінспекції Олександра Єршова.
Про це на своїй сторінці в Facebook написав народний депутат Сергій Лещенко з посиланням на відповідь на його звернення до Генпрокурора Віктора Шокіна.
Згідно з відповіддю Генпрокуратури, стосовно Єршова розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом незаконного збагачення в.о. начальника Департаменту ДАІ МВС України Олександром Єршовим.
Публікації21:03
Політика
Солодкі мрії і грізні погрози Президента
Перший звіт Президента України Петра Порошенка у Верховній Раді відбувся. Було сказано багато правильних слів. Зроблено масу посилів і нових обіцянок. Задекларовано основні вектори розвитку країни та дано оцінки роботи всіх гілок влади. Все було дуже правильно. Але якось надто солодко і спрямовано більше на перспективу, ніж на сьогодення.
Ноу-хау
Вранці, ще до засідання, на яке мав прибути Глава держави, депутати традиційно отримали звернення Президента до самого виступу Порошенка. Цього разу їм на руки видали не величезну книгу, а маленьку флешку у вигляді ключа і брелока з тризубом.
Парламентарії зраділи їй, як малі діти. Активно фотографували, постили в соцмережі. Найбільш нежадібні - подарували її журналістам, щоб ті могли вивчати документ.
«Зміст» же самі не коментували, кажучи, що там доповіді на 680 сторінок, її ще не вивчили, всі питання потім.
Відзначимо, що Порошенку ідея з електронними, а не паперовими носіями теж дуже сподобалася. Він назвав її маленькою, але показовою деталлю. Зазначив, що таке ноу-хау не лише свідчить про стурбованість екологічними проблемами, а й символізує перехід до електронного управління.
Проте зазначимо, що інформацію не з гросбуха депутати оперативно вивчати не поспішали. Та що там, навіть не переглянули для годиться. Єдине, до вечора з'явилася інформація, що хтось вирішив продати свою флешку на благодійному аукціоні. У цьому вже є маленький плюсик.
Знову ж таки, ключик-флешка привернув увагу любителів символів та символізму. Вони стверджують - ключ обов'язково повинен щось відкривати. Інакше він символізує зачинені двері або безвихідь. І якщо це мало стати символом переходу до електронного управілння, то якось незручно вийшло.
Похвали та попередження
Порошенко прибув до Ради об 11:00. Доповідь розпочав з короткого екскурсу в минуле, нагадав, як тікав Віктор Янукович і в якому стані нова влада прийняла країну. Він зазначив, що головне досягнення за минулий рік: «всім смертям на зло ми - а під «ми» я маю на увазі всіх нас як велику Українську націю - всі ми зберегли Україну». І процитував Василя Симоненка: «Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!».
Оцінюючи свою роботу, а також - парламенту і уряду, зазначив, що незадоволений всіма, а найбільше - собою. І зазначив, що сам є найбільшим своїм критиком. А невдоволення таке викликано тим, що «народ усіма нами дуже незадоволений».
До речі, Порошенко попередив депутатів і членів Кабміну, що проміжні результати наступного етапу спільної роботи будуть підводити восени. Попередньо, ніби ненароком нагадавши, що досвід дострокового розпуску Верховної Ради у нього вже є.
«Під мікроскопом буде розглянуто діяльність кожного міністра. Здійснювати переформатування Кабінету Міністрів - це не мої повноваження. Я не знімаю і не призначаю уряд та міністрів. Але якщо цього не зробить сама коаліція, кадрових змін може зажадати суспільство. Проте моя принципова позиція: зміни в Уряді повинні проходити тільки за умови збереження діючої коаліції і збереження єдності коаліції. У свою чергу, єдність коаліції не має перероджуватися в кругову поруку», - досить різко та неоднозначно заявив Порошенко.
Задушити ворога в обіймах
Тема Кабміну і слів Президента про мікроскоп і осінні висновки потім активно обговорювалася в кулуарах парламенту.
Одні стверджували, що уряд отримав індульгенцію до осені, інші - що весь склад буде замінено. А треті тлумачили слова Порошенка ще інакше: перестановки будуть, але Прем'єром до жовтня залишиться Яценюк.
Проте після обіду з'явилася інформація, що Прем'єр-міністр запропонував Президентові, щоб дві найбільші фракції в парламенті «Блок Петра Порошенка» і «Народний фронт» визначили єдиний підхід до участі у місцевих виборах.
«Моя пропозиція до Президента і до «Блоку Петра Порошенка» і як від Прем'єр-міністра, і від «Народного фронту» - ми як дві найбільші фракції в парламенті повинні визначити єдину систему і підхід до участі у виборчій кампанії до місцевих органів влади», - сказав Яценюк на засіданні уряду після виступу Президента в Раді.
Реформи і корупція
Президент розповів, що особисто його все більше і більше дратує корупція і боротьба з нею. І похвалив напрацювання й активи.
Зокрема Порошенко також зазначив, що новий Генеральний прокурор виявився набагато активнішим й ефективнішим за своїх попередників. І одразу ж додав, що на прокуратуру чекають скорочення, чистка та конкурсний набір нових місцевих прокурорів та їхніх заступників. Чистки також були обіцяні Антимонопольному комітету.
На окрему похвалу заслужила нова патрульна служба, створенням якої займається Ека Згуладзе. Вона одразу ж поінформувала про це на своїй сторінці в «ФБ», запостивши посилання на новину з назвою «Порошенко натякнув депутатам, кого бачить главою поліції» ...
А ось олігархам Порошенко пригрозив деолігархізацією. І одним з важливих рішень в рамках деолігархізації і пов'язаної з цим демократизації має стати перехід до бюджетного фінансування політичних партій.
Що стосується реформ в цілому, то Порошенко зазначив, що вони ще не на фініші, але вже й не на старті, і перші з них мають шанс стати відчутними для пересічних громадян вже до кінця 2015-го.
«Якщо уявити себе шеф-кухарем, можна сказати, що чимало страв вже в печі. Для одних підходить тісто, для інших - зібрані всі необхідні інгредієнти. Є й такі страви, що ми з вами навіть і не знали їх рецепта. Все це називається поточним статусом реформ в словнику Національної ради реформ», - образно описав процес Порошенко.
Схід - справа тонка
Дуже серйозну увагу Президент приділив темі територіальної цілісності України, акцентувавши, що в Кремлі розраховували за допомогою спецслужб спровокувати епідемію сепаратизму в усіх східних і південних областях України, чого не вдалося зробити і вже ніколи не вдасться.
Він нагадав, що в новій Стратегії національної безпеки головною загрозою названо агресію Росії. Зокрема у всіх її формах, спрямованих на виснаження української економіки, підрив суспільно-політичної стабільності з метою знищення держави Україна і захоплення її території та планів конвертувати невдоволення втомлених і ослаблених українців в дестабілізацію ситуації в нашій країні. «Чи не показово, що про «третій київський Майдан» насамперед говорять у Москві?!», - зазначив Глава держави.
Порошенко нагадав, як у Москві обіцяли «захистити» російськомовний Донбас, а насправді перетворили його на випробувальний військовий полігон для потреб російської армії і випробування проводять на живих українцях. При цьому додавши, що Донбас - це Україна. Утримувати і дотувати вбивць-бойовиків, допомагати триматися на плаву бандитам Київ не буде. А ось українцям Луганської та Донецької областей - обов'язково. Для цього потрібно відновити контроль за кордоном з РФ.
Президент акцентував на цілісності України і запевнив - про федералізацію не може бути й мови, цьому не бути.
А ось реальна децентралізація - це зовсім інше питання. Вона може стати реальністю вже після осінніх виборів.
Україна була, є і буде унітарною державою.
Солодкі обіцянки
До речі, Президент виключив можливість перенесення дати проведення місцевих виборів, які, нагадаємо, мають відбутися 25 жовтня 2015 року. І якщо оцінити в цілому посили Президента, то найбільше нагадує передвиборчу промову (зокрема, спрямовану на всеукраїнську, а не місцеву кампанію), а не звернення до парламенту.
Ось, наприклад, Порошенко каже, що важливо забезпечити до початку 2016 року відновлення економічного зростання, для чого завершити санацію банківської системи і провести податкову реформу. Також було сказано і про збереження єдиного податку для малого та середнього бізнесу.
Прозвучала низка традиційно передвиборчих соціальних вимог. Як- то: вже цього року - розпочати індексацію зарплат і пенсій, а також відшліфувати до досконалості систему адресних субсидій для тих громадян, кому не по кишені нові тарифи. Або ж - запустити, нарешті, реформу системи охорони здоров'я, припинивши обманювати людей «байками про безкоштовну медицину».
«Закликаю, - ні, наполягаю на прийнятті остаточного рішення про скасування депутатської недоторканності і обмеження недоторканності суддівської. Прошу продовжити хороший тренд, який ви продемонстрували вчора, але він недостатній. Касту недоторканних має бути ліквідовано», - зокрема заявив Порошенко.
Також була стара пісня про «безвізу» з ЄС. А саме, що стоїть чітке завдання отримати її в 2016 році. І про необхідність підвищувати рівень англійської: «Україна живе нині у віках української мови. 2016-й буде оголошено роком англійської мови в Україні. Проте пріоритет української мови залишається безперечним».
Або як можна оцінити такі слова Порошенка: «усі, хто протидіє реформам і перешкоджає Україні стати успішною, а саме: олігархія, корумпована бюрократія, країна-агресор і його нечисленна п'ята колона, яку ворог намагається підживлювати в Україні, - програють»?
Обриси і перспективи
Було ще багато сказано про НАТО, МВФ, аграріїв і армію. Послання Президента було довгим і красивим. Тільки стійких висловів та фразеологізмів скільки! І про Дамоклів меч, і знаменитий вислів Маргарет Тетчер, що будь-яке правило має свою вартість, та багато інших.
А порівняння Порошенка себе з шеф-кухарем під час оцінювання реформ стовідсотково стане приводом для кепкування. Воно відразу викликало посмішки, мовляв, кондитер на своєму сленгу розмовляє.
Тепер питання, якщо продовжити в стилі, заданому Порошенком, що буде далі: чи не підведуть кухарята і що в підсумку ми дістанемо з печі…
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-0,89499688148499-/
/-pc-/
Top