Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
01 Грудня 2015
1 Грудня
Суспільство
Офіційно: Рахмана обміняли на російського майора Старкова
Для звільнення з полону «кіборга» Андрія Гречанова (Рахмана) Президент Петро Порошенко підписав указ про помилування російського майора Старкова. Про це повідомляє прес-служба глави держави.
О 2:30 ранку Президент зустрічав «кіборга» із позивним Рахман, якого напередодні було звільнено з полону.
Читайте також: «Кіборга» Рахмана звільнено з полону бойовиків
Глава держави наголосив, що за звільнення начальника відділення розвідки 81-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ Андрія Гречанова багато хто хвилювався і боровся, і це вдалося зробити з 18-ї спроби. Президент зазначив, що ще під час зустрічі в нормандському форматі він звернувся до канцлера Німеччини Ангели Меркель та президента Франції Франсуа Олланда з проханням натиснути на Путіна, аби звільнити «кіборга».
Петро Порошенко подякував усім, хто брав участь у визволенні Рахмана.
Офіційно: Рахмана обміняли на російського майора Старкова
Для звільнення з полону «кіборга» Андрія Гречанова (Рахмана) Президент Петро Порошенко підписав указ про помилування російського майора Старкова. Про це повідомляє прес-служба глави держави.
О 2:30 ранку Президент зустрічав «кіборга» із позивним Рахман, якого напередодні було звільнено з полону.
Читайте також: «Кіборга» Рахмана звільнено з полону бойовиків
Глава держави наголосив, що за звільнення начальника відділення розвідки 81-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ Андрія Гречанова багато хто хвилювався і боровся, і це вдалося зробити з 18-ї спроби. Президент зазначив, що ще під час зустрічі в нормандському форматі він звернувся до канцлера Німеччини Ангели Меркель та президента Франції Франсуа Олланда з проханням натиснути на Путіна, аби звільнити «кіборга».
Петро Порошенко подякував усім, хто брав участь у визволенні Рахмана.
Суспільство
Від бойовиків «ДНР» утік чоловік, котрого використовували як раба
У Донецькій області від бойовиків утік чоловік, якого використовували як раба при будівництві окопів та укріплень.
Як повідомляє прес-служба СБУ, на оборонних позиціях, розташованих у районі селища Новгородське, Служба безпеки України спільно з військовослужбовцями Збройних сил затримала чоловіка з численними пораненнями.
«За словами пораненого жителя Горлівки, його як раба використовували терористи «ДНР». Після затримання чоловіка патрулем терористів за порушення комендантської години його для покарання відправили на т.зв. відпрацювання - риття окопів і будівництво укріплень», - ідеться в повідомленні.
Він також розповів, що йому прострелили ногу, пробили руку ножем, розбили прикладом голову. При першій можливості чоловік утік на територію, контрольовану українською владою. Українські бійці надали втікачеві першу медичну допомогу.
За словами медиків, потерпілий потребує тривалого лікування та реабілітації.
Від бойовиків «ДНР» утік чоловік, котрого використовували як раба
У Донецькій області від бойовиків утік чоловік, якого використовували як раба при будівництві окопів та укріплень.
Як повідомляє прес-служба СБУ, на оборонних позиціях, розташованих у районі селища Новгородське, Служба безпеки України спільно з військовослужбовцями Збройних сил затримала чоловіка з численними пораненнями.
«За словами пораненого жителя Горлівки, його як раба використовували терористи «ДНР». Після затримання чоловіка патрулем терористів за порушення комендантської години його для покарання відправили на т.зв. відпрацювання - риття окопів і будівництво укріплень», - ідеться в повідомленні.
Він також розповів, що йому прострелили ногу, пробили руку ножем, розбили прикладом голову. При першій можливості чоловік утік на територію, контрольовану українською владою. Українські бійці надали втікачеві першу медичну допомогу.
За словами медиків, потерпілий потребує тривалого лікування та реабілітації.
Інтерв'ю12:37
Політика
Дмитро Шимків
Интервью
Дмитро Шимків: В Україні повинні змагатися політичні партії, а не клани Дмитро Шимків у велику політику прийшов з бізнесу. В липні 2014 року він залишив посаду генерального директора «Microsoft Україна» і став заступником голови Адміністрації Президента з питань проведення адміністративних, соціальних та економічних реформ, проте й досі більше схожий на бізнесового топ-менеджера, ніж на типового українського чиновника-бюрократа. Про обшуки в ІТ-компаніях, подальшу долю електронних петицій, а також про те, коли в Україні нарешті з’явиться повноцінне електронне врядування, запровадження якого знімає низку спровокованих бюрократичним механізмом проблем, Шимків розповів в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН). — Дмитре Анатолійовичу, останнім часом у країні занадто пильна увага до ІТ-бізнесу. Більше того, силовими структурами було проведено низку обшуків, коли вилучалися сервери. Ви ж стверджуєте, що це злочин проти національних інтересів, який потягне за собою підрив іміджу однією з найбільш привабливих галузей... — Нині я дуже ретельно вивчаю цю справу, намагаюся у всьому розібратися. У нас уже є матеріали Служби безпеки України й Державної фіскальної служби. Та щоб мати змогу зробити якісь висновки, слід ще дочекатися матеріалів Міністерства внутрішніх справ. Проте ми вже маємо певні зауваження до правоохоронних органів. По-перше, чомусь для отримання дозволу на обшук судді обирають одні й ті ж самі суди. По-друге, ми бачимо часто некоректну поведінку правоохоронних органів щодо працівників тих компаній, де проводяться обшуки. Зокрема застосовується сила, чого не може бути апріорі. Коли до талановитих людей приходять «матроси железняки» й намагаються працювати гебістськими методами, це неприпустимо. Поза всяким сумнівом, такі дії впливають на імідж України, передусім на можливість розміщення замовлень, не кажучи вже про те, що вони є прямим злочином проти надходження валюти в нашу країну. — Та навіть якщо припустити, що силовики в чомусь неправі, обшуки ж небезпідставні? Можливо, варто більш чітко прописати правила гри на ринку ІТ-індустрії, щоб у айтішників не виникало непорозумінь з представниками влади? — Одразу хочу зазначити, що в окремих компаніях обшуки були безпідставними. Проте в деяких підстави для обшуків, на жаль, були. Наприклад, є випадки, коли на серверах певних хостерів знаходяться сепаратистські сайти. При цьому вони знають про зміст таких сайтів і продовжують отримувати гроші за хостинг. Але в такому разі вони автоматично стають співучасниками злочину й повинні це розуміти. Такі факти є, вони доведені. Зробити це нескладно. Крім того, у нас є фінансові компанії, які припинили проводити транзакції з території сепаратистів, а є й такі, які продовжують це робити, кажучи при цьому, що «гроші – це гроші». Тому, коли виникли певні проблеми, вони почали заявляти, що тиснуть на їхній бізнес. Але тут насправді відбувається підміна понять. — Тоді які претензії до правоохоронних органів? — До них є багато запитань. Зокрема, на яких підставах проводилися обшуки, чому просто не можна було скопіювати дані з серверів, якщо закон передбачає таку змогу? Якщо у правоохоронних органів немає для цього ресурсів, то це вже їхня проблема. Тому тут насправді важливо захистити чесний український бізнес, який дає роботу професіоналам, інтелектуалам, котрі заробляють великі гроші й приносять країні валюту. Окрім того, їм необхідно створити належні умови праці, інакше спеціалісти просто змушені будуть емігрувати. Нині працює багато програм у Західній Європі, США, Канаді, до яких із задоволенням залучають наших фахівців. Тому очевидно, що спроби правоохоронних органів витиснути інтелектуальний потенціал українського суспільства за кордон – це знищення національних інтересів. — Але ж фахівці від’їжджають за кордон не тільки через обшуки. Причому йдеться не лише про айтішників, а й про представників інших професій. Як це зупинити? — Ясно, що не через обшуки – глобальна міграція буде завжди. Люди з Данії, Швеції, Канади, наприклад, їдуть працювати в Таїланд, Сінгапур, Китай. Це абсолютно нормально. Але коли всередині країни створюються умови, за яких люди не можуть працювати нормально, навіть сплачуючи всі податки, тобто роблячи все прозоро, це ненормально. — Тоді як налагодити діалог між контролюючими органами й ІТ-бізнесом? — Дуже просто. Контролюючі органи спершу повинні пояснити, чому вони в певних абсолютно законних бізнес-моделях бачать схожу модель з відмивання коштів. Спочатку прийдіть, подивіться, як люди працюють, а тоді вже робіть висновки. — Проте як контролюючим органам перевіряти бізнес? — Якщо є постанова на обшук, є правові підстави, то давайте сідати й розмовляти, а не трощити все і вилучати сервери. До того ж правоохоронці не розуміють, що на сучасному сервері може знаходитись не один сервер, а п’ятдесят. Тому там можуть бути дані, які не стосуються справи. Ми ж цивілізована країна, тому й вирішувати все потрібно правовими методами. Коли я був директором «Microsoft Україна», неодноразово отримував листи від правоохоронних органів з проханням надати доступ до скайпу. Але вони не отримали нічого. Знаєте, чому? Тому що є міжнародні правові відносини, є певні позиції компанії щодо захисту персональних даних. Річ у тім, що нашим правоохоронним органам слід зрозуміти, що методи, якими вони працюють, – це консервативна, нетолерантна, закрита модель країни. Нашим правоохоронним органам слід зрозуміти, що методи, якими вони працюють, – це консервативна, нетолерантна, закрита модель країни — Ви будете щось робити, щоб якось вирішити цей конфлікт? — Одне з основних завдань, яке я ставлю зараз перед собою, – зробити так, щоб високі технології стали пріоритетом у розвитку країни. Але йдеться не про декларацію – це має бути закріплено конкретним юридичним документом. Саме над цим ми нині й працюємо. — На вашу думку, досвід яких країн у цій сфері може бути цікавий Україні? — Не можна брати за основу тільки одну країну, необхідно орієнтуватися на кілька моделей. Наприклад, є цікавий досвід Ізраїлю щодо залучення інвестицій і створення R&D-центрів. Також можемо розглядати як приклад досвід Скандинавії щодо розробки і використання e-government. Певні цікаві моделі аутсорсингу є в Індії, Білорусі, Китаї. — Ви згадали про електронне врядування. В окремих міністерствах і відомствах уже використовують експериментальні системи. В АП електронний документообіг уже працює. Але чому у нас досі так і не створено цілісної системи e-government? — Тому що немає одного відповідального в уряді на рівні міністра. Якщо є один відповідальний, то він уже безпосередньо розробляє план і реалізує його. Сьогодні у нас шість різних відомств займаються інформатизацією. По суті, це означає, що ніхто. А якщо буде один відповідальний, то робота у цьому напрямі у будь-якому випадку просуватиметься. Взагалі впровадження ІТ-сервісу – це насправді не проблема. Коли ми прийшли в АП, тут нічого не було. А нині вже є інфраструктура, інструменти роботи для сучасного офісу. Проте ми постійно доопрацьовуємо, допрограмовуємо, конфігуруємо, вчимо людей. Це не справа одного дня. — Хто повинен призначити відповідального? — Має бути рішення парламенту. — Ви не хочете взяти на себе цю відповідальність? — Це залежить від коаліції. — Скільки часу потрібно, щоб створити і впровадити електронне врядування? — В Адміністрації всю інфраструктуру було створено командою з п’ятьох людей за чотири місяці. Зараз ми готові надати нашу систему будь-якому міністерству. Навіть готові написати дуже чіткі пояснення з поправкою на їхню інфраструктуру. Розгортання системи має зайняти до тижня, а далі – навчання. Але для цього в кожному міністерстві повинна бути людина, яка б відповідала за це, і єдиний координаційний центр у державі, який би контролював таке впровадження. Інструментально, щоб впровадити електронне врядування, не потрібно шалених грошей і багато часу. На поточному етапі розвитку, враховуючи обмеженість державних фінансів, ми пропонуємо не закуповувати для держави сервери, або закуповувати лише у виняткових ситуаціях. У майбутньому має з’явитися державний Data-центр, але зараз витрачати купу грошей на систему будівництва, охолодження, енергозабезпечення, систему управління, охорону тощо — це досить неефективно. Інвестуючи 10–15 мільйонів доларів, реальний зиск отримаємо тільки після завершення будівництва та введення в експлуатацію, і то не одразу. До того ж завантаженість системи буде приблизно 15-30%. З точки зору ефективності та заощадження державних коштів за прикладом багатьох країн сучасного світу можна використовувати хмарні технології, з якими насправді можемо стартувати негайно. Далі необхідно буде створити єдину базу держслужбовців і замінити всю паперову документарну систему. Це все робиться, це не фантастика. Для цього потрібен єдиний орган, що якраз і почне ламати стару систему й створювати нову. — Яка користь для пересічного українця від електронного врядування? — Перше — якщо у вас є електронний документообіг, то ви дуже просто можете знайти будь-яке звернення, документ, що знаходиться в державному органі влади. Можете подивитися, хто над ним працює, скільки часу. Тобто держслужбовець розумітиме, що його інформацію можуть подивитися, його контролюють – це і є суспільний контроль. Таким чином він намагатиметься працювати швидше і ефективніше. Друге – аналітика. Можна буде прослідкувати, з яких питань звертаються найчастіше. Третє – створення зовнішніх сервісів для громадян, яким будуть надавати певні послуги. І найголовніше, що нічого неможливого в створенні e-government немає. Насамперед потрібні бажання і змога працювати над цим. А фінансувати готові європейці. — Тобто інвестори вже є? — Так. Але гроші вони виділять, тільки якщо буде Leadership. — Щодо петицій. Це дуже цікавий механізм. Проте чи враховує Петро Олексійович їх хоч якось у своїй роботі? Наприклад, при плануванні своєї стратегії. Чи це просто декоративний механізм і з ними працює лише апарат АП? — Ні. Враховуючи обмеженість часу на відповідь, ми, побачивши, що петиція набере 25 тисяч голосів на свою підтримку, запускаємо всередині різних відомств процеси для аналізу матеріалів на тему, яку зачіпає конкретна петиція. Так ми можемо бути впевнені, що відповідь буде надано вчасно і з урахуванням усіх аналітичних даних. Президент насправді дуже активний інтернет-користувач, користувач соціальних мереж. Він безпосередньо сам спостерігає за тим, які петиції з’явилися і чого хочуть українці. Президент насправді дуже активний інтернет-користувач, користувач соціальних мереж. Він безпосередньо сам спостерігає за тим, які петиції з’явилися і чого хочуть українці — Тобто Президент з ними особисто ознайомлюється? — Безумовно. Електронні звернення українців не залишаються поза увагою глави держави. Він детально знайомиться з тими, що ми подаємо на розгляд. Якщо говорити про механізм проходження петицій, то все виглядає приблизно так: ми робимо доповідну з пропозиціями щодо відповіді. Президент дуже часто особисто пише якісь зауваження, інколи навіть повертає на доопрацювання, коли відповідь погано підготовлена. Тобто я хочу сказати, що Президент з петиціями працює – це факт. У нас була цікава ситуація з петицією щодо Дарта Вейдера. Були ідеї відповісти жартом, але коли проаналізували голосування за неї, то побачили, що відбулася закрутка голосів росіянами. Кому відповідати? Росіянам? Тому ми зробили дуже суху відповідь, без емоцій. — Президент сам за петиції голосує? — Цього, на жаль, не знаю. — А ви? — Звичайно. Я особа політична: якщо петиція мене зацікавила, намагаюся, щоб моє бачення було присутнє через мою родину або людей, з якими підтримую товариські взаємини. Для мене загалом важливо, коли петиція набрала потрібну кількість голосів, захистити її. Але тільки якщо ці голоси не накручені. До речі, від цього залежить і відповідь. Буде вона детальною, емоційною чи – у разі маніпулювання з голосами – сухою і короткою. — Ви казали, що понад дві тисячі петицій не було оприлюднено на сайті. Чому? Яких проблем вони стосувалися? — Як правило, це петиції з нецензурною лексикою, із закликами до повалення конституційного ладу, з образами на адресу різних політичних лідерів. Відповідно це не публікується, тому що заборонено законом. Але я радий, що таких петицій мало. Більшість – справді те, про що люди думають і що їх хвилює. — Багато хто не задоволений інтерфейсом сайту, тому що він не дуже зручний. Чи буде він модернізуватися? — Ми думаємо про це. Але у нас обмежений ресурс, адже велика частина людських ресурсів йде на захист. Ми намагалися інтерфейс петицій зробити у тому ж стилі, що й сайт Президента. Дуже часто просять об’єднати петиції. Але це неможливо. Адже це дві різні особи подали дві різні петиції. Треба розуміти, що петиція – це інструмент активної демократії. Людина повинна приймати рішення, якщо така петиція вже є, то краще підтримати її, ніж створювати свою альтернативну і конкурувати. Можна сказати, що таким чином ми вчимося демократії. — Якщо вже говорити про демократію… Наприклад, в Естонії люди можуть бачити робочу електронну переписку всіх чиновників. Можливо, і в Україні слід запровадити таку практику? — Я не вважаю, що це правильно, тому не прихильник такої практики. Є питання внутрішніх корпоративних взаємовідносин. Вся переписка має бути на українських серверах, а правоохоронні органи у разі потреби повинні мати доступ до цих серверів. Це нормально, це європейська практика. Але при цьому має зберігатися приватність переписки. Якщо відкрити переписку чиновників, їхнє листування можуть використовувати для створення штучних конфліктів. Є так звані e-mail-війни, коли люди пишуть гнівні листи всередині організацій. Більше того, хтось може написати дуже різкий e-mail. Вивішувати це як простирадло – поганий крок по відношенню до працівників, до колективу. Якщо відкрити переписку чиновників, їхнє листування можуть використовувати для створення штучних конфліктів — В Адміністрації Президента стоїть ліцензійне програмне забезпечення? — У нас є частина програмного забезпечення, ліцензію на яке ми тільки плануємо придбати. Це закладається в бюджет на наступний рік. Велику частину ліцензійного програмного забезпечення придбали цього року. Зокрема, весь back-end, те, що стосується серверного програмного забезпечення, що забезпечує інфраструктуру. Власники ПЗ розуміють, що в нас є обмеження державного бюджету, тому йдуть назустріч. — Як часто ви спілкуєтеся із Петром Порошенком особисто? — Це залежить від обставин. Бувають дні, коли кілька нарад, а буває, що кілька днів минають загалом без моєї участі. Все залежить від тематики. Моя тематика – це інновації, координація реформ. — У вас є радники, помічники? — Звісно. У нас є проектний офіс реформ, створений для підтримки Національної ради реформ. Фінансування надається ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку). Люди отримують заробітну плату офіційно, сплачуючи податки. Відповідно для взаємодії між органами влади вони мають статус радників Адміністрації. — Тобто зарплатню вони отримують не від держави? — Правильно, не від держави, але статус радників їм необхідний. Тим більше, це умова надання фінансової підтримки ЄБРР. Вони є радниками Національної ради реформ. — Якщо не секрет, яку зарплатню отримуєте ви особисто і чи задоволені цією сумою? — Ні, не задоволений. Зараз з надбавками отримую 20 тисяч гривень. Наприклад, нещодавно мені узаконили знання англійської мови, яке до цього не підтверджувалося державними стандартами. Якщо порівнювати мою теперішню зарплатню з моїми минулими доходами, то це набагато менше, в десятки разів. Проте порівняно з доходами в середньому по Україні це нормальна заробітна плата. Якщо порівнювати мою теперішню зарплатню з моїми минулими доходами, то це набагато менше, в десятки разів. Проте порівняно з доходами в середньому по Україні це нормальна заробітна плата — Є розмови, що в АП ще додатково доплачують. Це правда? — Ні. Хто доплачує? Ми не доплачуємо. — Чому Адміністрацію Президента обгородили парканами? — Було кілька ситуацій, які послугували причиною для таких дій. Існувала реальна загроза, особливо для нижніх поверхів. Тому виконано рекомендації команди охорони і введено обмеження, але прохід вільний. У вікно мого кабінету на першому поверсі можна закинути будь-що. — А у вас вікна не броньовані, як у генпрокурора? — Ні, вони звичайні. Я був проти рішення поставити навколо АП паркан, але на питання безпеки не впливаю. До того ж у більшості країн офіс глави держави теж має огорожу. Подивіться на Білий Дім, Дуанінг-стріт. Їх побудовано таким чином, що безпосередньо підійти до будівлі на відстань, з якої можна щось кинути, немає змоги. — Скільки часу на тиждень ви працюєте? — Давайте разом порахуємо. В середньому мій робочий день починається о 10:00, а закінчується опівночі. Виходить щонайменше 12 годин на день, інколи – 13-14. І так – п’ять днів на тиждень плюс субота. Тож у підсумку маємо десь 70 годин щотижня. Чи вистачає на себе й на родину? Маю один вихідний день – неділю, яку я присвячую винятково сім’ї. Коли мені хтось намагається призначити зустріч на цей день, відмовляю. Всім. — Навіть Президентові? — Петро Олексійович – це виняток. Але він сам має велику родину, тому розуміє, наскільки важливо батькові бути з рідними. Мені потрібно спілкуватися з дітьми, у яких якраз такий вік, який потребує моєї участі у їхньому вихованні. Тому неділя – це їхній день. — Не шкодуєте, що обрали політику, відмовившись від бізнесу? — Інколи справді сумую за бізнесом, за швидкістю прийняття рішень, інноваційністю, за використанням сучасних технологій. Я звик завжди працювати на вістрі інновацій, а тут ми в деяких питаннях значно відстаємо. Тож реально сумую за креативним середовищем, де значно простіше. Але, знову ж таки, моя нинішня робота – це змога впливати на розвиток країни, і для мене це велика відповідальність. Я погоджуюсь з Борисом Ложкіним у тому, що це трохи нагадує армію, куди нас призвали, – й ми служимо. — Якщо послуговуватися звичною більшості українців п’ятибальною шкалою, то яку б оцінку ви собі поставили за роботу? — Мабуть (замислився. – Авт.), четвірку з мінусом. Можна було б зробити більше: десь не змогли, десь нас обмежили, десь не вистачило повноважень… Проте рівень досягнень не може не радувати. Ми запустили 3G, проектний офіс, відкрили дані, запровадили петиції, електронне врядування й інфраструктуру в АП, побудували ситуаційну кімнату за аналогом Білого дому для Президента з аналітиками, запустили Нацраду реформ і вже провели 14 засідань. Звісно, і система ProZorro. Зараз цим займається Макс Нефьодов і його команда. Також 2016 рік ми проголосили Роком англійської мови. Я модерував дискусію щодо закону про закупівлю ліків через міжнародні організації. Тобто є конкретні речі, які особисто для мене є результатом. Водночас певний пласт роботи не зроблено. Наприклад, не задовольняє рух в антикорупційних, судових питаннях. У пасиві є складні політичні перемовини. Дуже складно з виконанням коаліційної угоди. Непростий іноді відбувається діалог з парламентом, з Кабміном. Але я залишаюся оптимістом і вірю в Україну, в те, що розвиток абсолютно реальний. Ми – дуже молода країна з точки зору політичної культури. З часом в Україні повинні почати змагатися політичні партії, а не політичні клани.
Дмитро Шимків: В Україні повинні змагатися політичні партії, а не клани Дмитро Шимків у велику політику прийшов з бізнесу. В липні 2014 року він залишив посаду генерального директора «Microsoft Україна» і став заступником голови Адміністрації Президента з питань проведення адміністративних, соціальних та економічних реформ, проте й досі більше схожий на бізнесового топ-менеджера, ніж на типового українського чиновника-бюрократа. Про обшуки в ІТ-компаніях, подальшу долю електронних петицій, а також про те, коли в Україні нарешті з’явиться повноцінне електронне врядування, запровадження якого знімає низку спровокованих бюрократичним механізмом проблем, Шимків розповів в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН). — Дмитре Анатолійовичу, останнім часом у країні занадто пильна увага до ІТ-бізнесу. Більше того, силовими структурами було проведено низку обшуків, коли вилучалися сервери. Ви ж стверджуєте, що це злочин проти національних інтересів, який потягне за собою підрив іміджу однією з найбільш привабливих галузей... — Нині я дуже ретельно вивчаю цю справу, намагаюся у всьому розібратися. У нас уже є матеріали Служби безпеки України й Державної фіскальної служби. Та щоб мати змогу зробити якісь висновки, слід ще дочекатися матеріалів Міністерства внутрішніх справ. Проте ми вже маємо певні зауваження до правоохоронних органів. По-перше, чомусь для отримання дозволу на обшук судді обирають одні й ті ж самі суди. По-друге, ми бачимо часто некоректну поведінку правоохоронних органів щодо працівників тих компаній, де проводяться обшуки. Зокрема застосовується сила, чого не може бути апріорі. Коли до талановитих людей приходять «матроси железняки» й намагаються працювати гебістськими методами, це неприпустимо. Поза всяким сумнівом, такі дії впливають на імідж України, передусім на можливість розміщення замовлень, не кажучи вже про те, що вони є прямим злочином проти надходження валюти в нашу країну. — Та навіть якщо припустити, що силовики в чомусь неправі, обшуки ж небезпідставні? Можливо, варто більш чітко прописати правила гри на ринку ІТ-індустрії, щоб у айтішників не виникало непорозумінь з представниками влади? — Одразу хочу зазначити, що в окремих компаніях обшуки були безпідставними. Проте в деяких підстави для обшуків, на жаль, були. Наприклад, є випадки, коли на серверах певних хостерів знаходяться сепаратистські сайти. При цьому вони знають про зміст таких сайтів і продовжують отримувати гроші за хостинг. Але в такому разі вони автоматично стають співучасниками злочину й повинні це розуміти. Такі факти є, вони доведені. Зробити це нескладно. Крім того, у нас є фінансові компанії, які припинили проводити транзакції з території сепаратистів, а є й такі, які продовжують це робити, кажучи при цьому, що «гроші – це гроші». Тому, коли виникли певні проблеми, вони почали заявляти, що тиснуть на їхній бізнес. Але тут насправді відбувається підміна понять. — Тоді які претензії до правоохоронних органів? — До них є багато запитань. Зокрема, на яких підставах проводилися обшуки, чому просто не можна було скопіювати дані з серверів, якщо закон передбачає таку змогу? Якщо у правоохоронних органів немає для цього ресурсів, то це вже їхня проблема. Тому тут насправді важливо захистити чесний український бізнес, який дає роботу професіоналам, інтелектуалам, котрі заробляють великі гроші й приносять країні валюту. Окрім того, їм необхідно створити належні умови праці, інакше спеціалісти просто змушені будуть емігрувати. Нині працює багато програм у Західній Європі, США, Канаді, до яких із задоволенням залучають наших фахівців. Тому очевидно, що спроби правоохоронних органів витиснути інтелектуальний потенціал українського суспільства за кордон – це знищення національних інтересів. — Але ж фахівці від’їжджають за кордон не тільки через обшуки. Причому йдеться не лише про айтішників, а й про представників інших професій. Як це зупинити? — Ясно, що не через обшуки – глобальна міграція буде завжди. Люди з Данії, Швеції, Канади, наприклад, їдуть працювати в Таїланд, Сінгапур, Китай. Це абсолютно нормально. Але коли всередині країни створюються умови, за яких люди не можуть працювати нормально, навіть сплачуючи всі податки, тобто роблячи все прозоро, це ненормально. — Тоді як налагодити діалог між контролюючими органами й ІТ-бізнесом? — Дуже просто. Контролюючі органи спершу повинні пояснити, чому вони в певних абсолютно законних бізнес-моделях бачать схожу модель з відмивання коштів. Спочатку прийдіть, подивіться, як люди працюють, а тоді вже робіть висновки. — Проте як контролюючим органам перевіряти бізнес? — Якщо є постанова на обшук, є правові підстави, то давайте сідати й розмовляти, а не трощити все і вилучати сервери. До того ж правоохоронці не розуміють, що на сучасному сервері може знаходитись не один сервер, а п’ятдесят. Тому там можуть бути дані, які не стосуються справи. Ми ж цивілізована країна, тому й вирішувати все потрібно правовими методами. Коли я був директором «Microsoft Україна», неодноразово отримував листи від правоохоронних органів з проханням надати доступ до скайпу. Але вони не отримали нічого. Знаєте, чому? Тому що є міжнародні правові відносини, є певні позиції компанії щодо захисту персональних даних. Річ у тім, що нашим правоохоронним органам слід зрозуміти, що методи, якими вони працюють, – це консервативна, нетолерантна, закрита модель країни. Нашим правоохоронним органам слід зрозуміти, що методи, якими вони працюють, – це консервативна, нетолерантна, закрита модель країни — Ви будете щось робити, щоб якось вирішити цей конфлікт? — Одне з основних завдань, яке я ставлю зараз перед собою, – зробити так, щоб високі технології стали пріоритетом у розвитку країни. Але йдеться не про декларацію – це має бути закріплено конкретним юридичним документом. Саме над цим ми нині й працюємо. — На вашу думку, досвід яких країн у цій сфері може бути цікавий Україні? — Не можна брати за основу тільки одну країну, необхідно орієнтуватися на кілька моделей. Наприклад, є цікавий досвід Ізраїлю щодо залучення інвестицій і створення R&D-центрів. Також можемо розглядати як приклад досвід Скандинавії щодо розробки і використання e-government. Певні цікаві моделі аутсорсингу є в Індії, Білорусі, Китаї. — Ви згадали про електронне врядування. В окремих міністерствах і відомствах уже використовують експериментальні системи. В АП електронний документообіг уже працює. Але чому у нас досі так і не створено цілісної системи e-government? — Тому що немає одного відповідального в уряді на рівні міністра. Якщо є один відповідальний, то він уже безпосередньо розробляє план і реалізує його. Сьогодні у нас шість різних відомств займаються інформатизацією. По суті, це означає, що ніхто. А якщо буде один відповідальний, то робота у цьому напрямі у будь-якому випадку просуватиметься. Взагалі впровадження ІТ-сервісу – це насправді не проблема. Коли ми прийшли в АП, тут нічого не було. А нині вже є інфраструктура, інструменти роботи для сучасного офісу. Проте ми постійно доопрацьовуємо, допрограмовуємо, конфігуруємо, вчимо людей. Це не справа одного дня. — Хто повинен призначити відповідального? — Має бути рішення парламенту. — Ви не хочете взяти на себе цю відповідальність? — Це залежить від коаліції. — Скільки часу потрібно, щоб створити і впровадити електронне врядування? — В Адміністрації всю інфраструктуру було створено командою з п’ятьох людей за чотири місяці. Зараз ми готові надати нашу систему будь-якому міністерству. Навіть готові написати дуже чіткі пояснення з поправкою на їхню інфраструктуру. Розгортання системи має зайняти до тижня, а далі – навчання. Але для цього в кожному міністерстві повинна бути людина, яка б відповідала за це, і єдиний координаційний центр у державі, який би контролював таке впровадження. Інструментально, щоб впровадити електронне врядування, не потрібно шалених грошей і багато часу. На поточному етапі розвитку, враховуючи обмеженість державних фінансів, ми пропонуємо не закуповувати для держави сервери, або закуповувати лише у виняткових ситуаціях. У майбутньому має з’явитися державний Data-центр, але зараз витрачати купу грошей на систему будівництва, охолодження, енергозабезпечення, систему управління, охорону тощо — це досить неефективно. Інвестуючи 10–15 мільйонів доларів, реальний зиск отримаємо тільки після завершення будівництва та введення в експлуатацію, і то не одразу. До того ж завантаженість системи буде приблизно 15-30%. З точки зору ефективності та заощадження державних коштів за прикладом багатьох країн сучасного світу можна використовувати хмарні технології, з якими насправді можемо стартувати негайно. Далі необхідно буде створити єдину базу держслужбовців і замінити всю паперову документарну систему. Це все робиться, це не фантастика. Для цього потрібен єдиний орган, що якраз і почне ламати стару систему й створювати нову. — Яка користь для пересічного українця від електронного врядування? — Перше — якщо у вас є електронний документообіг, то ви дуже просто можете знайти будь-яке звернення, документ, що знаходиться в державному органі влади. Можете подивитися, хто над ним працює, скільки часу. Тобто держслужбовець розумітиме, що його інформацію можуть подивитися, його контролюють – це і є суспільний контроль. Таким чином він намагатиметься працювати швидше і ефективніше. Друге – аналітика. Можна буде прослідкувати, з яких питань звертаються найчастіше. Третє – створення зовнішніх сервісів для громадян, яким будуть надавати певні послуги. І найголовніше, що нічого неможливого в створенні e-government немає. Насамперед потрібні бажання і змога працювати над цим. А фінансувати готові європейці. — Тобто інвестори вже є? — Так. Але гроші вони виділять, тільки якщо буде Leadership. — Щодо петицій. Це дуже цікавий механізм. Проте чи враховує Петро Олексійович їх хоч якось у своїй роботі? Наприклад, при плануванні своєї стратегії. Чи це просто декоративний механізм і з ними працює лише апарат АП? — Ні. Враховуючи обмеженість часу на відповідь, ми, побачивши, що петиція набере 25 тисяч голосів на свою підтримку, запускаємо всередині різних відомств процеси для аналізу матеріалів на тему, яку зачіпає конкретна петиція. Так ми можемо бути впевнені, що відповідь буде надано вчасно і з урахуванням усіх аналітичних даних. Президент насправді дуже активний інтернет-користувач, користувач соціальних мереж. Він безпосередньо сам спостерігає за тим, які петиції з’явилися і чого хочуть українці. Президент насправді дуже активний інтернет-користувач, користувач соціальних мереж. Він безпосередньо сам спостерігає за тим, які петиції з’явилися і чого хочуть українці — Тобто Президент з ними особисто ознайомлюється? — Безумовно. Електронні звернення українців не залишаються поза увагою глави держави. Він детально знайомиться з тими, що ми подаємо на розгляд. Якщо говорити про механізм проходження петицій, то все виглядає приблизно так: ми робимо доповідну з пропозиціями щодо відповіді. Президент дуже часто особисто пише якісь зауваження, інколи навіть повертає на доопрацювання, коли відповідь погано підготовлена. Тобто я хочу сказати, що Президент з петиціями працює – це факт. У нас була цікава ситуація з петицією щодо Дарта Вейдера. Були ідеї відповісти жартом, але коли проаналізували голосування за неї, то побачили, що відбулася закрутка голосів росіянами. Кому відповідати? Росіянам? Тому ми зробили дуже суху відповідь, без емоцій. — Президент сам за петиції голосує? — Цього, на жаль, не знаю. — А ви? — Звичайно. Я особа політична: якщо петиція мене зацікавила, намагаюся, щоб моє бачення було присутнє через мою родину або людей, з якими підтримую товариські взаємини. Для мене загалом важливо, коли петиція набрала потрібну кількість голосів, захистити її. Але тільки якщо ці голоси не накручені. До речі, від цього залежить і відповідь. Буде вона детальною, емоційною чи – у разі маніпулювання з голосами – сухою і короткою. — Ви казали, що понад дві тисячі петицій не було оприлюднено на сайті. Чому? Яких проблем вони стосувалися? — Як правило, це петиції з нецензурною лексикою, із закликами до повалення конституційного ладу, з образами на адресу різних політичних лідерів. Відповідно це не публікується, тому що заборонено законом. Але я радий, що таких петицій мало. Більшість – справді те, про що люди думають і що їх хвилює. — Багато хто не задоволений інтерфейсом сайту, тому що він не дуже зручний. Чи буде він модернізуватися? — Ми думаємо про це. Але у нас обмежений ресурс, адже велика частина людських ресурсів йде на захист. Ми намагалися інтерфейс петицій зробити у тому ж стилі, що й сайт Президента. Дуже часто просять об’єднати петиції. Але це неможливо. Адже це дві різні особи подали дві різні петиції. Треба розуміти, що петиція – це інструмент активної демократії. Людина повинна приймати рішення, якщо така петиція вже є, то краще підтримати її, ніж створювати свою альтернативну і конкурувати. Можна сказати, що таким чином ми вчимося демократії. — Якщо вже говорити про демократію… Наприклад, в Естонії люди можуть бачити робочу електронну переписку всіх чиновників. Можливо, і в Україні слід запровадити таку практику? — Я не вважаю, що це правильно, тому не прихильник такої практики. Є питання внутрішніх корпоративних взаємовідносин. Вся переписка має бути на українських серверах, а правоохоронні органи у разі потреби повинні мати доступ до цих серверів. Це нормально, це європейська практика. Але при цьому має зберігатися приватність переписки. Якщо відкрити переписку чиновників, їхнє листування можуть використовувати для створення штучних конфліктів. Є так звані e-mail-війни, коли люди пишуть гнівні листи всередині організацій. Більше того, хтось може написати дуже різкий e-mail. Вивішувати це як простирадло – поганий крок по відношенню до працівників, до колективу. Якщо відкрити переписку чиновників, їхнє листування можуть використовувати для створення штучних конфліктів — В Адміністрації Президента стоїть ліцензійне програмне забезпечення? — У нас є частина програмного забезпечення, ліцензію на яке ми тільки плануємо придбати. Це закладається в бюджет на наступний рік. Велику частину ліцензійного програмного забезпечення придбали цього року. Зокрема, весь back-end, те, що стосується серверного програмного забезпечення, що забезпечує інфраструктуру. Власники ПЗ розуміють, що в нас є обмеження державного бюджету, тому йдуть назустріч. — Як часто ви спілкуєтеся із Петром Порошенком особисто? — Це залежить від обставин. Бувають дні, коли кілька нарад, а буває, що кілька днів минають загалом без моєї участі. Все залежить від тематики. Моя тематика – це інновації, координація реформ. — У вас є радники, помічники? — Звісно. У нас є проектний офіс реформ, створений для підтримки Національної ради реформ. Фінансування надається ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку). Люди отримують заробітну плату офіційно, сплачуючи податки. Відповідно для взаємодії між органами влади вони мають статус радників Адміністрації. — Тобто зарплатню вони отримують не від держави? — Правильно, не від держави, але статус радників їм необхідний. Тим більше, це умова надання фінансової підтримки ЄБРР. Вони є радниками Національної ради реформ. — Якщо не секрет, яку зарплатню отримуєте ви особисто і чи задоволені цією сумою? — Ні, не задоволений. Зараз з надбавками отримую 20 тисяч гривень. Наприклад, нещодавно мені узаконили знання англійської мови, яке до цього не підтверджувалося державними стандартами. Якщо порівнювати мою теперішню зарплатню з моїми минулими доходами, то це набагато менше, в десятки разів. Проте порівняно з доходами в середньому по Україні це нормальна заробітна плата. Якщо порівнювати мою теперішню зарплатню з моїми минулими доходами, то це набагато менше, в десятки разів. Проте порівняно з доходами в середньому по Україні це нормальна заробітна плата — Є розмови, що в АП ще додатково доплачують. Це правда? — Ні. Хто доплачує? Ми не доплачуємо. — Чому Адміністрацію Президента обгородили парканами? — Було кілька ситуацій, які послугували причиною для таких дій. Існувала реальна загроза, особливо для нижніх поверхів. Тому виконано рекомендації команди охорони і введено обмеження, але прохід вільний. У вікно мого кабінету на першому поверсі можна закинути будь-що. — А у вас вікна не броньовані, як у генпрокурора? — Ні, вони звичайні. Я був проти рішення поставити навколо АП паркан, але на питання безпеки не впливаю. До того ж у більшості країн офіс глави держави теж має огорожу. Подивіться на Білий Дім, Дуанінг-стріт. Їх побудовано таким чином, що безпосередньо підійти до будівлі на відстань, з якої можна щось кинути, немає змоги. — Скільки часу на тиждень ви працюєте? — Давайте разом порахуємо. В середньому мій робочий день починається о 10:00, а закінчується опівночі. Виходить щонайменше 12 годин на день, інколи – 13-14. І так – п’ять днів на тиждень плюс субота. Тож у підсумку маємо десь 70 годин щотижня. Чи вистачає на себе й на родину? Маю один вихідний день – неділю, яку я присвячую винятково сім’ї. Коли мені хтось намагається призначити зустріч на цей день, відмовляю. Всім. — Навіть Президентові? — Петро Олексійович – це виняток. Але він сам має велику родину, тому розуміє, наскільки важливо батькові бути з рідними. Мені потрібно спілкуватися з дітьми, у яких якраз такий вік, який потребує моєї участі у їхньому вихованні. Тому неділя – це їхній день. — Не шкодуєте, що обрали політику, відмовившись від бізнесу? — Інколи справді сумую за бізнесом, за швидкістю прийняття рішень, інноваційністю, за використанням сучасних технологій. Я звик завжди працювати на вістрі інновацій, а тут ми в деяких питаннях значно відстаємо. Тож реально сумую за креативним середовищем, де значно простіше. Але, знову ж таки, моя нинішня робота – це змога впливати на розвиток країни, і для мене це велика відповідальність. Я погоджуюсь з Борисом Ложкіним у тому, що це трохи нагадує армію, куди нас призвали, – й ми служимо. — Якщо послуговуватися звичною більшості українців п’ятибальною шкалою, то яку б оцінку ви собі поставили за роботу? — Мабуть (замислився. – Авт.), четвірку з мінусом. Можна було б зробити більше: десь не змогли, десь нас обмежили, десь не вистачило повноважень… Проте рівень досягнень не може не радувати. Ми запустили 3G, проектний офіс, відкрили дані, запровадили петиції, електронне врядування й інфраструктуру в АП, побудували ситуаційну кімнату за аналогом Білого дому для Президента з аналітиками, запустили Нацраду реформ і вже провели 14 засідань. Звісно, і система ProZorro. Зараз цим займається Макс Нефьодов і його команда. Також 2016 рік ми проголосили Роком англійської мови. Я модерував дискусію щодо закону про закупівлю ліків через міжнародні організації. Тобто є конкретні речі, які особисто для мене є результатом. Водночас певний пласт роботи не зроблено. Наприклад, не задовольняє рух в антикорупційних, судових питаннях. У пасиві є складні політичні перемовини. Дуже складно з виконанням коаліційної угоди. Непростий іноді відбувається діалог з парламентом, з Кабміном. Але я залишаюся оптимістом і вірю в Україну, в те, що розвиток абсолютно реальний. Ми – дуже молода країна з точки зору політичної культури. З часом в Україні повинні почати змагатися політичні партії, а не політичні клани.
За кордоном
Розпочалася зустріч України, ЄС і РФ з питань Угоди про асоціацію
У Брюсселі почалася міністерська зустріч з питань реалізації Угоди про асоціацію України та Європейського союзу. Про це йдеться у Twitter Міністерства закордонних справ.
Зустріч відбувається на рівні міністрів закордонних справ. У ній беруть участь представники України, ЄС та Росії.
«Почалася міністерська зустріч у форматі Україна-ЄС-РФ з питань реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС», - ідеться в повідомленні.
Розпочалася зустріч України, ЄС і РФ з питань Угоди про асоціацію
У Брюсселі почалася міністерська зустріч з питань реалізації Угоди про асоціацію України та Європейського союзу. Про це йдеться у Twitter Міністерства закордонних справ.
Зустріч відбувається на рівні міністрів закордонних справ. У ній беруть участь представники України, ЄС та Росії.
«Почалася міністерська зустріч у форматі Україна-ЄС-РФ з питань реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС», - ідеться в повідомленні.
Суспільство
Сакварелідзе показав своє житло в Одесі
Заступник генерального прокурора, прокурор Одеської області Давид Сакварелідзе показав фото свого житла в Одесі. Фотографії він розмістив на своїй сторінці у Facebook у відповідь на заяви про те, що він живе в готелі «Брістоль» у номері за 300 євро на добу. При цьому сам ці гроші не платить.
«Подивившись це інтерв'ю https://www.youtube.com/watch?v=HRPT00WFu3c, відчув себе Доном Корлеоне 21 століття - на двох машинах, у супроводі охорони, приватний готель, окремий в'їзд, особистий ліфт)) Неможливо зняти і зафіксувати моє перебування) А по факту - одні плітки. Для всіх, хто цікавиться, і спеціально для депутата-фантазера викладаю фото мого особистого «Брістоля», повернуся до Одеси - зроблю селфі, щоб усі вже точно могли спати спокійно)», - написав Сакварелідзе.
Сакварелідзе показав своє житло в Одесі
Заступник генерального прокурора, прокурор Одеської області Давид Сакварелідзе показав фото свого житла в Одесі. Фотографії він розмістив на своїй сторінці у Facebook у відповідь на заяви про те, що він живе в готелі «Брістоль» у номері за 300 євро на добу. При цьому сам ці гроші не платить.
«Подивившись це інтерв'ю https://www.youtube.com/watch?v=HRPT00WFu3c, відчув себе Доном Корлеоне 21 століття - на двох машинах, у супроводі охорони, приватний готель, окремий в'їзд, особистий ліфт)) Неможливо зняти і зафіксувати моє перебування) А по факту - одні плітки. Для всіх, хто цікавиться, і спеціально для депутата-фантазера викладаю фото мого особистого «Брістоля», повернуся до Одеси - зроблю селфі, щоб усі вже точно могли спати спокійно)», - написав Сакварелідзе.
Події
У Сумській області перекинувся автобус із пасажирами
У Сумській області під час руху перекинувся рейсовий автобус сполученням Свеса - Суми. Про це повідомляє прес-служба обласного управління Національної поліції.
За інформацією правоохоронців, автобус, у якому було 12 пасажирів, з'їхав у кювет і перекинувся. Потерпілих внаслідок ДТП немає, люди змогли евакуюватися з автобуса самостійно.
За попередніми даними, найімовірнішими причинами аварії могли бути технічна несправність шин і помилка водія при обранні швидкості руху за несприятливих погодних умов.
У Сумській області перекинувся автобус із пасажирами
У Сумській області під час руху перекинувся рейсовий автобус сполученням Свеса - Суми. Про це повідомляє прес-служба обласного управління Національної поліції.
За інформацією правоохоронців, автобус, у якому було 12 пасажирів, з'їхав у кювет і перекинувся. Потерпілих внаслідок ДТП немає, люди змогли евакуюватися з автобуса самостійно.
За попередніми даними, найімовірнішими причинами аварії могли бути технічна несправність шин і помилка водія при обранні швидкості руху за несприятливих погодних умов.
Публікації15:32
Політика
Експерти розповіли, звідки чекати нової хвилі тероризму
За даними, оприлюдненими Інститутом економіки та миру Сіднейського університету, Україна - за підсумками минулого року - у Глобальному індексі тероризму опинилася на 12-му місці, піднявшись у цьому рейтингу, якщо порівнювати з показником 2013 року, на 39 позицій. Перед нашою країною (11 позиція) - Філіппіни, за нею (13 місце) - Єгипет. А перша десятка виглядає так: Ірак, Афганістан, Нігерія, Пакистан, Сирія, Індія, Ємен, Сомалі, Лівія і Таїланд. Росія опинилася на 23-му місці. Замикає всесвітній індекс тероризму (124 місце) Замбія. У звіті сказано, що 78% жертв усіх торішніх терактів припадає на першу п'ятірку лідерів цього рейтингу.
Рік 2014-й: Україна
Якщо проаналізувати те, що відбувалося в 2014 році в нашій країні у плані тероризму, то кияни в першу чергу згадають серію псевдомінувань, як правило, центральних станцій метрополітену, котрі неодноразово буквально паралізували столичне життя. Але для Києва, дякувати Богу, минулося. Взагалі ж в Україні за минулий рік відбулося більше двох десятків великих терактів, через які постраждало 120 осіб. Причому, за офіційними даними, на той час у країні не діяла жодна терористична організація («ДНР» та «ЛНР» - на окремій сходинці). Тим не менше, лише у Харкові за серпень-грудень відбулося півтора десятка вибухів. Останній з них - у ніч на 25 листопада, біля огорожі однієї з військових частин. А найрезонансніший - 9 листопада в харківському пабі «Стіна», внаслідок чого постраждали півтора десятка людей.
Як стало відомо пізніше, практично всі ці події слідством було кваліфіковано саме як терористичні акти. Українці, аналізуючи інформацію, запитували себе: де рвоне завтра? А фахівці «заспокоювали»: теракти можливі в будь-якій точці країни. Причому всі чудово розуміли, хто і що стоїть за цими спробами залякати громадян нашої країни. Так, ще у квітні 2014-го прем'єр Арсеній Яценюк привселюдно заявив, що слід терористів однозначно веде до сусідського городу. За словами Арсенія Яценюка, «у Російської Федерації з'явився новий товар на експорт. Крім експорту нафти й газу Росія почала експортувати тероризм в Україну. І лише одна країна у світі, а це Росія, не бачить того, що російські диверсійні групи здійснюють терористичні акти на території України». Причому, наголосив більше року тому прем'єр-міністр, коли Україна почала захищати своїх громадян, «це, на думку Росії, виявляється, не боротьба із тероризмом, а придушення протестів».
Рік 2015-й: Франція
У листопаді цього року серія терактів забрала життя понад 130 осіб у Франції. Корені того, що сталося 13 листопада в центральній частині Парижа, інші, але от хто насправді той «ляльковод», який управляє процесом? За попередньою інформацією, трагедія - справа рук ІДІЛ. Деякі експерти вбачають у подіях почерк «Аль-Каїди», але є й такі, хто не виключає інтерес Росії, котра всіляко намагається вичавити максимум на свою користь, у тому числі й для вирішення конфлікту на Донбасі.
Керівництво нашої країни, яке не з чуток знає, що таке сучасний тероризм, одразу висловило підтримку Франції. При цьому Президент Петро Порошенко зауважив, що тероризм на даному етапі - «наш спільний ворог». Прем'єр Арсеній Яценюк також закликав боротися з тероризмом, водночас звинувативши РФ у заохоченні терористичної діяльності. Він небезпідставно вважає, що порушення Росією міжнародних домовленостей є заохочувальним фактором для світового тероризму. За його словами, «настав час, коли вже не може бути напівправди. Терор - однаковий у всіх проявах: і проти людського життя, і проти незалежності іншого народу, і проти головних принципів цивілізованого міжнародного співіснування». Тому Яценюк вважає, що відповідь терористам повинна мати колективний характер.
А спікер ВР Володимир Гройсман наголосив, що події в столиці цієї європейської країни - «атака на весь цивілізований світ», зазначивши, що за нинішніх умов потрібно зберігати єдність, бо «лише разом ми зможемо перемогти тероризм». Приблизно ця сама ідея покладена і в основу ухваленої напередодні лідерами «Великої двадцятки» декларації з боротьби із тероризмом, які на перше місце поставили необхідність перекриття джерел фінансування тероризму і зміцнення співпраці між країнами у сфері обміну інформацією. Тому, враховуючи те, що відбувається в нашій країні, і той факт, що ситуація у світі далека від стабільності, «Аналітична служба новин» (АСН) за допомогою експертів вирішила з'ясувати, якими є наші ризики в плані тероризму і чого чекати українцям уже найближчим часом.
За словами експерта Українського інституту міжнародної політики Ростислава Томенчука, «серія терактів у Європі потрібна для того, щоб посіяти хаос усередині ЄС. Євросоюз не готовий зараз повністю вступати в протистояння із Сирією, вводити туди війська. І Росії, і ІДІЛ цікаво розворушити ЄС як одного з учасників коаліції з США. У Сирії президент Башар Асад, котрий, по суті, переслідував і розстрілював своїх людей, через що там і з'явилася помірна опозиція. Вона сьогодні - це озброєні повстанці, які намагаються воєнним методом повернути Сирію в нормальне демократичне русло. Але це не влаштовує Росію, яка говорить про те, що терористи - це і ІДІЛ, і помірна опозиція. РФ переконує США та ЄС об'єднатися в одну коаліцію. Таким чином серія терактів у Європейському союзі спрямована на те, щоб погіршити стабільність ЄС, щоб змусити його активніше брати участь у боротьбі з тероризмом разом з РФ. Олланд уже робить заяви, а от США кажуть: ніякої спільної коаліції з РФ у даному форматі бути не може», - пояснив Томенчук «Аналітичній службі новин» (АСН).
За його словами, така «історія» в Україні неможлива, бо український тероризм лежить зовсім в іншій площині. «У нас постійні вибухи в різних містах, областях. Це теж усе теракти, але, на жаль, в Україні всі звикли до цього. Тому що у нас триває війна, у нас постійно гинуть люди. Російські регулярні війська зайшли в Україну і, прикриваючись місцевим населенням, ведуть воєнні дії проти України, постійно провокуючи України на загострення конфлікту», - зазначив політолог.
У терористів своя логіка
Одна з позицій, яку озвучують серед перших, - хвиля терактів, що охопила Європу, може дістатися й України. Але, по-перше, нам «треба зрозуміти, з якого боку країні можуть загрожувати теракти. Ми знаємо, що в РФ вони відбувалися і відбуваються. Пам'ятаємо вибухи будинків, пам'ятаємо інші теракти. Для Росії це досить характерно. Але таке може статися в Україні. Були ситуації, коли наші правоохоронці знаходили і зброю, і вибухівку», вважає член Громадської ради Майдану, керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич. «Коли РФ почала бомбардування в Сирії, цього слід було чекати, тому що там зовсім інша психологія. Там інакше воюють. Ситуація з літаком (російським А321, який розбився над Синаєм. - Авт.) показала, що жоден росіянин не застрахований від терактів. Але нам треба переходити на інші форми взаємодії. Бо воювати такими засобами і виграти такими методами складно. У терористів зовсім інша мета - залякування, їхня «гра» - поза всілякими правилами. І в цьому плані Україні потрібно бути досить обережною і бути напоготові», - вважає експерт.
Український дипломат Богдан Яременко у своїх прогнозах більш категоричний: він запевняє, що тероризм нам загрожує лише з боку Росії, оскільки остання - це держава, яка служить каталізатором усіх терористичних дій у нашій країні. «Я не маю на увазі дії, що відбуваються на Донбасі. Я кажу про всю територію України в цілому, це і теракти в Одесі, Харкові, в інших місцях, - конкретизує Богдан Яременко, зауважуючи, що «підвищення загрози тероризму у світі на Україні не позначиться, оскільки на нас тисне зовсім інша загроза».
Однак він не заперечує, що мізерна ймовірність терактів усе-таки є, оскільки Україна є членом світової спільноти й інтегрована в глобальні процеси. «У нас відкриті кордони, повітряне сполучення з Європою, - нагадує дипломат, - але мені здається, що Україна є менш привабливою для ІДІЛ, ніж більшість інших країн Центральної Європи. Якщо говорити про наявність імовірності, то так, вона є, але вона мізерна порівняно із загрозою з боку Росії».
Крім Росії, немає жодної країни
Упевнений, що терористичних загроз з боку ісламістських організацій України поки що побоюватися не варто, і екс-начальник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк. «До арабських терористів наші внутрішні проблеми не мають жодного стосунку, адже у нас і своїх екстремістів та сепаратистів достатньо. А коли що, їм Росія допоможе. Адже у нас уже були теракти раніше: в Харкові були, в Одесі - багаторазово, був вибух на газопроводі», - підтримує таку думку й експерт у питаннях євроатлантичної інтеграції Олександр Палій. З його точки зору, хвиля тероризму в усьому світі не повинна позначитися на Україні, тому що у Близького Сходу просто немає приводів для недоброзичливості по відношенню до нашої країни. Загроза арабського тероризму висока зараз на Заході, адже Євросоюз ополчився проти «Ісламської держави». Менш імовірно, вважає він, що терористи нападуть на Росію, адже вона теж бере участь у війні. Україна ж узагалі стоїть осторонь.
Але при цьому наша країна в будь-якому випадку має працювати на запобігання можливим терактам, яких можна очікувати, якщо на Донбасі не закінчиться протистояння на лінії розмежування. «Зараз наочно по всій Європі видно, що тероризм проявляє себе з практичної точки зору, - сказав Василь Вовк у розмові з кореспондентом «Аналітичної служби новин» (АСН). - Але Україна причетність має відносну. Іноді наша територія використовується для пересування людей з ісламських республік. Чи то як біженці, чи то під виглядом біженців пересуваються майбутні організатори та виконавці терактів. Ми - транзитна територія, когось затримуємо, потім їх видворяють. Але краще, коли ми, якщо є підозри, просто не впускаємо в Україну тих, хто так чи інак засвітився поряд із терористичними організаціями. Тут цілком виправдані перестраховки. Але у нас немає суб'єктивних причин розлючувати ісламістські організації, щоб в Україні лунали вибухи як попередження про те, що ми чинимо неправильно по відношенню до них».
За словами Василя Вовка, у цьому напрямі профільні підрозділи СБУ традиційно мають сильні позиції і чітко відслідковують як переміщення ісламістських ідей того ж халіфату, так і людей, котрі несуть ці ідеї. Однак експерт наголошує, що небезпеки треба чекати з Донбасу. «З іншого боку, сплеск терористичної активності в Європі вплине і на наших терористів, які є на сході України. У нас є своя ІД - імперська держава зі сходу. Ми повинні побоюватися, запобігати терактам, оскільки є збільшення активності бойовиків на лінії зіткнення. Якщо це триватиме й зросте тиск на нас обстрілами і диверсійною діяльністю, то можна очікувати, що можуть бути повторення і Харкова, і Одеси, й інших міст», - вважає Вовк. При цьому він зазначає, що все може змінитися, коли ми станемо частиною Європи. Тоді перед нами постануть ті самі ризики, що й перед нею, у тому числі й ризики ісламістського тероризму.
При цьому політичний експерт Євген Магда впевнений, що немає жодної країни, у якої була б зацікавленість у скоєнні терактів в Україні: ми не воюємо із Сирією, і, за великим рахунком, у нас ніколи не було інтересів на Близькому Сході, тому немає причин чекати на прояви арабського тероризму в країні. За його словами, терористичні акти відрізняються від кримінальних злочинів тим, що в них завжди є політична підоснова. «За винятком Росії, я не бачу жодної країни світу, у якої була б зацікавленість у скоєнні терактів в Україні. А стримувати Росію в плані її терористичних дій досить складно», - зазначив експерт.
При цьому він наголосив, що у Росії достатньо інших методів впливу на Україну, у тому числі відкрита агресія в зоні АТО.
У свою чергу народний депутат Остап Семерак запевняє АСН, що якби Путін припинив експортувати смерть, боротьба з тероризмом була б успішнішою. А так Україна фактично є однією з найбільших жертв сучасного тероризму. «Україна страждає від терористичних атак на сході країни вже протягом майже двох років. Там український народ веде боротьбу з терористами, які підтримуються РФ. Їх навчають російські інструктори, вони використовують російське сучасне озброєння», - сказав нардеп, підтримавши ідею, висунуту керівництвом країни після паризьких терактів, - увесь світ має об'єднатися в боротьбі з тероризмом і тими, хто його підтримує. А біда в тому, за словами Остапа Семерака, що «лідери деяких країн не думають, що тероризм може торкнутися і їхніх держав. Але терористи показали, що можуть піти на багато чого. Яскравий приклад - останні події у Франції». Тому він стверджує, що необхідний якнайшвидший перегляд світового порядку боротьби з тероризмом, а також адекватна оцінка країн, які підтримують тероризм.
Разом з тим нардеп зазначив, що Україна в боротьбі з бандитськими формуваннями використовує всі методи їхнього стримування. «Це не лише воєнні, а й дипломатичні механізми. Безумовно, Україна могла б використовувати більше воєнних методів боротьби, але потрібно розуміти, що в зоні конфлікту живе мирне населення, яке за різними обставинами не може виїхати звідти», - додав Остап Семерак, зазначивши, що війна з тероризмом відбувається не лише на Донбасі, а й по всій Україні. Якщо згадати вибухи під час мирних мітингів у Харкові, то тероризм в Україні, за словами парламентарія, можна кваліфікувати як ракову пухлину, яка локалізована на сході країни, але свої метастази вона хоче спрямувати й на інші території. «Українська влада з цим досить ефективно бореться, - наголосив він, - але якби Путін припинив фінансувати і завозити на Донбас зброю та експортувати смерть, боротьба була б успішнішою».
Ланки одного ланцюга?
В Україні існує загроза терактів, але не з боку ІДІЛ, а з боку Росії, впевнений і директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко. За його словами, оскільки РФ не зможе «потягнути» воєнні дії і в Сирії, і на Донбасі, вона може спробувати розхитати ситуацію терактами в Україні. «На жаль, - зазначає він у розмові з АСН, - Україна почала трохи невпорядковану енергоблокаду Криму. І зараз РФ потрібно чимось відповісти. Швидше за все, в Росії розглядається питання про теракти на півдні та сході України, аби різко погіршити енергопостачання в цих регіонах. У цьому сенсі всі і в Європі, і в США розуміють, що Росія зараз не може наступати і на Сирію, і в Донецьку одночасно, використовуючи збройні сили. А от організація терористичних актів, саботажу - це цілком під силу кремлівським спецслужбам. Тому ще до настання Нового року у нас є реальна висока небезпека терактів з метою помститися за енергоблокаду Криму».
На думку експерта, загрози з боку ІДІЛ для нас не існує, навіть незважаючи на те, що Україна потрапила до списку його ворогів. «Ми до цього списку не маємо жодного відношення, і я не думаю, що слід серйозно говорити про список ІДІЛ як про загрозу. Для них загроза - ті, хто бомблять їх щодня. Українці не бомблять гуманітарні колони, які прямують з Туреччини або Іраку в бік Сирії, - пояснив Небоженко. - Тому насправді вони мститимуться тим, хто їх убиває. Але ми не конфліктуємо ані з ІДІЛ, ані з арабським світом і дуже далекі від цієї теми».
Запевняє «Аналітичну службу новин» (АСН) в тому, що «вуха» тероризму для нас ростуть з боку Росії, і голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран, котрий вважає, що Україна від російського тероризму вже втратила більше, ніж США від «Аль-Каїди». «Ми зараз перебуваємо в стані гібридної війни, що є проявом державного тероризму. Інша держава фінансує терористів, і вони здійснюють теракти і вбивають людей. Говорити про те, чи загрожує Україні тероризм, немає сенсу, оскільки він уже є. Ситуація може далі погіршитися, але вона зараз не така складна, як була рік тому. Були й вибухи залізниць, і загрози вибухів мостів. Хоча зараз і менше, але загроза терактів для нас дуже актуальна. Вона не йде і навряд чи йтиме з боку ісламського фундаменталізму, бо ми не є активним учасником цієї антитерористичної коаліції, що воює проти ІДІЛ чи «Аль-Каїди». Основна загроза саме для нас - це Росія», - вважає Сергій Таран.
Політолог зазначає, що з російського боку у нас існує безпрецедентно висока небезпека загострення ситуації. Таран переконаний, що ми зараз маємо справу з набагато більшою загрозою розвитку тероризму, ніж країни антитерористичної коаліції. «Ми від тероризму в Росії вже втратили більше, ніж американці від «Аль-Каїди» або французи від ІДІЛ. Просто тероризм, з яким ми стикаємося, відрізняється від тероризму, з яким стикаються країни коаліції. Вони зустрічаються із загрозами від ісламського світу, а ми - з державним тероризмом, тобто таким, який фінансується сусідньою державою. Він інший за структурою, боротися з ним складніше, оскільки терористи, які отримують системну допомогу від будь-якої держави, поводяться підступніше, аніж ті, які не отримують такої допомоги. І тут для України важливо об'єднувати свої зусилля з антитерористичною коаліцією», - пояснює експерт «Аналітичній службі новин» (АСН).
Що хвиля тероризму, яка захлеснула Європу, може підтримуватися й матеріально, й ідеологічно з боку Росії, вважає і завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук. Крім того, РФ хоче завдати шкоди Україні, тому загроза терактів є цілком реальною. «На мою думку, хвилю тероризму в Європі істотно інспіровано, - пояснює він АСН. - При цьому бажання деяких російських керівників йдуть всупереч тому, що потрібно було б Росії, на чому Росія могла б вибратися з економічних проблем. Тому боюся, що в Україні також є, причому досить значна, загроза терористичних актів». За його словами, оскільки ми зараз фактично сидимо на пороховій бочці, маємо бути готовими до такої загрози. До того ж повідомлення про те, що затримують проросійських терористів, час від часу з'являються то там, то там. Приміром, нещодавно таку групу затримали в Молдові - вона планувала державний переворот. Тобто ситуація зараз дуже складна.
Однак, зазначають експерти, якщо ми говоримо про те, що у нас у країні вже було безліч терактів, і при цьому не всім причетним до цих диверсій вдалося втікти, не зовсім зрозуміло, чому наша правоохоронна система, сказавши «А», не поспішає сказати «Б», щоб здобути можливість поставити в цих історіях крапку. За статистичними даними, доступним у відкритих джерелах, в Україні в 2013 році було зареєстровано лише 10 терористичних злочинів. Торік маємо різкий скачок - аж 2008 (з них великих - 22, про що йшлося на початку). Цього року - теж чимало (вже 1717). При цьому засудили за тероризм за цей період усього 9 осіб. Але зараз мова навіть не про те, як працюють правоохоронні органи на етапі досудового розслідування, - нехай це залишається на їхньому сумлінні, якщо воно у них є. Питання в тім, чи є насправді політична воля на самому верху боротися з тероризмом (в тому числі й тими організаціями, які облаштувалися на сході нашої країни) чи українців і далі годуватимуть обіцянками, щодня наражаючи на смертельну небезпеку.
Експерти розповіли, звідки чекати нової хвилі тероризму
За даними, оприлюдненими Інститутом економіки та миру Сіднейського університету, Україна - за підсумками минулого року - у Глобальному індексі тероризму опинилася на 12-му місці, піднявшись у цьому рейтингу, якщо порівнювати з показником 2013 року, на 39 позицій. Перед нашою країною (11 позиція) - Філіппіни, за нею (13 місце) - Єгипет. А перша десятка виглядає так: Ірак, Афганістан, Нігерія, Пакистан, Сирія, Індія, Ємен, Сомалі, Лівія і Таїланд. Росія опинилася на 23-му місці. Замикає всесвітній індекс тероризму (124 місце) Замбія. У звіті сказано, що 78% жертв усіх торішніх терактів припадає на першу п'ятірку лідерів цього рейтингу.
Рік 2014-й: Україна
Якщо проаналізувати те, що відбувалося в 2014 році в нашій країні у плані тероризму, то кияни в першу чергу згадають серію псевдомінувань, як правило, центральних станцій метрополітену, котрі неодноразово буквально паралізували столичне життя. Але для Києва, дякувати Богу, минулося. Взагалі ж в Україні за минулий рік відбулося більше двох десятків великих терактів, через які постраждало 120 осіб. Причому, за офіційними даними, на той час у країні не діяла жодна терористична організація («ДНР» та «ЛНР» - на окремій сходинці). Тим не менше, лише у Харкові за серпень-грудень відбулося півтора десятка вибухів. Останній з них - у ніч на 25 листопада, біля огорожі однієї з військових частин. А найрезонансніший - 9 листопада в харківському пабі «Стіна», внаслідок чого постраждали півтора десятка людей.
Як стало відомо пізніше, практично всі ці події слідством було кваліфіковано саме як терористичні акти. Українці, аналізуючи інформацію, запитували себе: де рвоне завтра? А фахівці «заспокоювали»: теракти можливі в будь-якій точці країни. Причому всі чудово розуміли, хто і що стоїть за цими спробами залякати громадян нашої країни. Так, ще у квітні 2014-го прем'єр Арсеній Яценюк привселюдно заявив, що слід терористів однозначно веде до сусідського городу. За словами Арсенія Яценюка, «у Російської Федерації з'явився новий товар на експорт. Крім експорту нафти й газу Росія почала експортувати тероризм в Україну. І лише одна країна у світі, а це Росія, не бачить того, що російські диверсійні групи здійснюють терористичні акти на території України». Причому, наголосив більше року тому прем'єр-міністр, коли Україна почала захищати своїх громадян, «це, на думку Росії, виявляється, не боротьба із тероризмом, а придушення протестів».
Рік 2015-й: Франція
У листопаді цього року серія терактів забрала життя понад 130 осіб у Франції. Корені того, що сталося 13 листопада в центральній частині Парижа, інші, але от хто насправді той «ляльковод», який управляє процесом? За попередньою інформацією, трагедія - справа рук ІДІЛ. Деякі експерти вбачають у подіях почерк «Аль-Каїди», але є й такі, хто не виключає інтерес Росії, котра всіляко намагається вичавити максимум на свою користь, у тому числі й для вирішення конфлікту на Донбасі.
Керівництво нашої країни, яке не з чуток знає, що таке сучасний тероризм, одразу висловило підтримку Франції. При цьому Президент Петро Порошенко зауважив, що тероризм на даному етапі - «наш спільний ворог». Прем'єр Арсеній Яценюк також закликав боротися з тероризмом, водночас звинувативши РФ у заохоченні терористичної діяльності. Він небезпідставно вважає, що порушення Росією міжнародних домовленостей є заохочувальним фактором для світового тероризму. За його словами, «настав час, коли вже не може бути напівправди. Терор - однаковий у всіх проявах: і проти людського життя, і проти незалежності іншого народу, і проти головних принципів цивілізованого міжнародного співіснування». Тому Яценюк вважає, що відповідь терористам повинна мати колективний характер.
А спікер ВР Володимир Гройсман наголосив, що події в столиці цієї європейської країни - «атака на весь цивілізований світ», зазначивши, що за нинішніх умов потрібно зберігати єдність, бо «лише разом ми зможемо перемогти тероризм». Приблизно ця сама ідея покладена і в основу ухваленої напередодні лідерами «Великої двадцятки» декларації з боротьби із тероризмом, які на перше місце поставили необхідність перекриття джерел фінансування тероризму і зміцнення співпраці між країнами у сфері обміну інформацією. Тому, враховуючи те, що відбувається в нашій країні, і той факт, що ситуація у світі далека від стабільності, «Аналітична служба новин» (АСН) за допомогою експертів вирішила з'ясувати, якими є наші ризики в плані тероризму і чого чекати українцям уже найближчим часом.
За словами експерта Українського інституту міжнародної політики Ростислава Томенчука, «серія терактів у Європі потрібна для того, щоб посіяти хаос усередині ЄС. Євросоюз не готовий зараз повністю вступати в протистояння із Сирією, вводити туди війська. І Росії, і ІДІЛ цікаво розворушити ЄС як одного з учасників коаліції з США. У Сирії президент Башар Асад, котрий, по суті, переслідував і розстрілював своїх людей, через що там і з'явилася помірна опозиція. Вона сьогодні - це озброєні повстанці, які намагаються воєнним методом повернути Сирію в нормальне демократичне русло. Але це не влаштовує Росію, яка говорить про те, що терористи - це і ІДІЛ, і помірна опозиція. РФ переконує США та ЄС об'єднатися в одну коаліцію. Таким чином серія терактів у Європейському союзі спрямована на те, щоб погіршити стабільність ЄС, щоб змусити його активніше брати участь у боротьбі з тероризмом разом з РФ. Олланд уже робить заяви, а от США кажуть: ніякої спільної коаліції з РФ у даному форматі бути не може», - пояснив Томенчук «Аналітичній службі новин» (АСН).
За його словами, така «історія» в Україні неможлива, бо український тероризм лежить зовсім в іншій площині. «У нас постійні вибухи в різних містах, областях. Це теж усе теракти, але, на жаль, в Україні всі звикли до цього. Тому що у нас триває війна, у нас постійно гинуть люди. Російські регулярні війська зайшли в Україну і, прикриваючись місцевим населенням, ведуть воєнні дії проти України, постійно провокуючи України на загострення конфлікту», - зазначив політолог.
У терористів своя логіка
Одна з позицій, яку озвучують серед перших, - хвиля терактів, що охопила Європу, може дістатися й України. Але, по-перше, нам «треба зрозуміти, з якого боку країні можуть загрожувати теракти. Ми знаємо, що в РФ вони відбувалися і відбуваються. Пам'ятаємо вибухи будинків, пам'ятаємо інші теракти. Для Росії це досить характерно. Але таке може статися в Україні. Були ситуації, коли наші правоохоронці знаходили і зброю, і вибухівку», вважає член Громадської ради Майдану, керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич. «Коли РФ почала бомбардування в Сирії, цього слід було чекати, тому що там зовсім інша психологія. Там інакше воюють. Ситуація з літаком (російським А321, який розбився над Синаєм. - Авт.) показала, що жоден росіянин не застрахований від терактів. Але нам треба переходити на інші форми взаємодії. Бо воювати такими засобами і виграти такими методами складно. У терористів зовсім інша мета - залякування, їхня «гра» - поза всілякими правилами. І в цьому плані Україні потрібно бути досить обережною і бути напоготові», - вважає експерт.
Український дипломат Богдан Яременко у своїх прогнозах більш категоричний: він запевняє, що тероризм нам загрожує лише з боку Росії, оскільки остання - це держава, яка служить каталізатором усіх терористичних дій у нашій країні. «Я не маю на увазі дії, що відбуваються на Донбасі. Я кажу про всю територію України в цілому, це і теракти в Одесі, Харкові, в інших місцях, - конкретизує Богдан Яременко, зауважуючи, що «підвищення загрози тероризму у світі на Україні не позначиться, оскільки на нас тисне зовсім інша загроза».
Однак він не заперечує, що мізерна ймовірність терактів усе-таки є, оскільки Україна є членом світової спільноти й інтегрована в глобальні процеси. «У нас відкриті кордони, повітряне сполучення з Європою, - нагадує дипломат, - але мені здається, що Україна є менш привабливою для ІДІЛ, ніж більшість інших країн Центральної Європи. Якщо говорити про наявність імовірності, то так, вона є, але вона мізерна порівняно із загрозою з боку Росії».
Крім Росії, немає жодної країни
Упевнений, що терористичних загроз з боку ісламістських організацій України поки що побоюватися не варто, і екс-начальник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк. «До арабських терористів наші внутрішні проблеми не мають жодного стосунку, адже у нас і своїх екстремістів та сепаратистів достатньо. А коли що, їм Росія допоможе. Адже у нас уже були теракти раніше: в Харкові були, в Одесі - багаторазово, був вибух на газопроводі», - підтримує таку думку й експерт у питаннях євроатлантичної інтеграції Олександр Палій. З його точки зору, хвиля тероризму в усьому світі не повинна позначитися на Україні, тому що у Близького Сходу просто немає приводів для недоброзичливості по відношенню до нашої країни. Загроза арабського тероризму висока зараз на Заході, адже Євросоюз ополчився проти «Ісламської держави». Менш імовірно, вважає він, що терористи нападуть на Росію, адже вона теж бере участь у війні. Україна ж узагалі стоїть осторонь.
Але при цьому наша країна в будь-якому випадку має працювати на запобігання можливим терактам, яких можна очікувати, якщо на Донбасі не закінчиться протистояння на лінії розмежування. «Зараз наочно по всій Європі видно, що тероризм проявляє себе з практичної точки зору, - сказав Василь Вовк у розмові з кореспондентом «Аналітичної служби новин» (АСН). - Але Україна причетність має відносну. Іноді наша територія використовується для пересування людей з ісламських республік. Чи то як біженці, чи то під виглядом біженців пересуваються майбутні організатори та виконавці терактів. Ми - транзитна територія, когось затримуємо, потім їх видворяють. Але краще, коли ми, якщо є підозри, просто не впускаємо в Україну тих, хто так чи інак засвітився поряд із терористичними організаціями. Тут цілком виправдані перестраховки. Але у нас немає суб'єктивних причин розлючувати ісламістські організації, щоб в Україні лунали вибухи як попередження про те, що ми чинимо неправильно по відношенню до них».
За словами Василя Вовка, у цьому напрямі профільні підрозділи СБУ традиційно мають сильні позиції і чітко відслідковують як переміщення ісламістських ідей того ж халіфату, так і людей, котрі несуть ці ідеї. Однак експерт наголошує, що небезпеки треба чекати з Донбасу. «З іншого боку, сплеск терористичної активності в Європі вплине і на наших терористів, які є на сході України. У нас є своя ІД - імперська держава зі сходу. Ми повинні побоюватися, запобігати терактам, оскільки є збільшення активності бойовиків на лінії зіткнення. Якщо це триватиме й зросте тиск на нас обстрілами і диверсійною діяльністю, то можна очікувати, що можуть бути повторення і Харкова, і Одеси, й інших міст», - вважає Вовк. При цьому він зазначає, що все може змінитися, коли ми станемо частиною Європи. Тоді перед нами постануть ті самі ризики, що й перед нею, у тому числі й ризики ісламістського тероризму.
При цьому політичний експерт Євген Магда впевнений, що немає жодної країни, у якої була б зацікавленість у скоєнні терактів в Україні: ми не воюємо із Сирією, і, за великим рахунком, у нас ніколи не було інтересів на Близькому Сході, тому немає причин чекати на прояви арабського тероризму в країні. За його словами, терористичні акти відрізняються від кримінальних злочинів тим, що в них завжди є політична підоснова. «За винятком Росії, я не бачу жодної країни світу, у якої була б зацікавленість у скоєнні терактів в Україні. А стримувати Росію в плані її терористичних дій досить складно», - зазначив експерт.
При цьому він наголосив, що у Росії достатньо інших методів впливу на Україну, у тому числі відкрита агресія в зоні АТО.
У свою чергу народний депутат Остап Семерак запевняє АСН, що якби Путін припинив експортувати смерть, боротьба з тероризмом була б успішнішою. А так Україна фактично є однією з найбільших жертв сучасного тероризму. «Україна страждає від терористичних атак на сході країни вже протягом майже двох років. Там український народ веде боротьбу з терористами, які підтримуються РФ. Їх навчають російські інструктори, вони використовують російське сучасне озброєння», - сказав нардеп, підтримавши ідею, висунуту керівництвом країни після паризьких терактів, - увесь світ має об'єднатися в боротьбі з тероризмом і тими, хто його підтримує. А біда в тому, за словами Остапа Семерака, що «лідери деяких країн не думають, що тероризм може торкнутися і їхніх держав. Але терористи показали, що можуть піти на багато чого. Яскравий приклад - останні події у Франції». Тому він стверджує, що необхідний якнайшвидший перегляд світового порядку боротьби з тероризмом, а також адекватна оцінка країн, які підтримують тероризм.
Разом з тим нардеп зазначив, що Україна в боротьбі з бандитськими формуваннями використовує всі методи їхнього стримування. «Це не лише воєнні, а й дипломатичні механізми. Безумовно, Україна могла б використовувати більше воєнних методів боротьби, але потрібно розуміти, що в зоні конфлікту живе мирне населення, яке за різними обставинами не може виїхати звідти», - додав Остап Семерак, зазначивши, що війна з тероризмом відбувається не лише на Донбасі, а й по всій Україні. Якщо згадати вибухи під час мирних мітингів у Харкові, то тероризм в Україні, за словами парламентарія, можна кваліфікувати як ракову пухлину, яка локалізована на сході країни, але свої метастази вона хоче спрямувати й на інші території. «Українська влада з цим досить ефективно бореться, - наголосив він, - але якби Путін припинив фінансувати і завозити на Донбас зброю та експортувати смерть, боротьба була б успішнішою».
Ланки одного ланцюга?
В Україні існує загроза терактів, але не з боку ІДІЛ, а з боку Росії, впевнений і директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко. За його словами, оскільки РФ не зможе «потягнути» воєнні дії і в Сирії, і на Донбасі, вона може спробувати розхитати ситуацію терактами в Україні. «На жаль, - зазначає він у розмові з АСН, - Україна почала трохи невпорядковану енергоблокаду Криму. І зараз РФ потрібно чимось відповісти. Швидше за все, в Росії розглядається питання про теракти на півдні та сході України, аби різко погіршити енергопостачання в цих регіонах. У цьому сенсі всі і в Європі, і в США розуміють, що Росія зараз не може наступати і на Сирію, і в Донецьку одночасно, використовуючи збройні сили. А от організація терористичних актів, саботажу - це цілком під силу кремлівським спецслужбам. Тому ще до настання Нового року у нас є реальна висока небезпека терактів з метою помститися за енергоблокаду Криму».
На думку експерта, загрози з боку ІДІЛ для нас не існує, навіть незважаючи на те, що Україна потрапила до списку його ворогів. «Ми до цього списку не маємо жодного відношення, і я не думаю, що слід серйозно говорити про список ІДІЛ як про загрозу. Для них загроза - ті, хто бомблять їх щодня. Українці не бомблять гуманітарні колони, які прямують з Туреччини або Іраку в бік Сирії, - пояснив Небоженко. - Тому насправді вони мститимуться тим, хто їх убиває. Але ми не конфліктуємо ані з ІДІЛ, ані з арабським світом і дуже далекі від цієї теми».
Запевняє «Аналітичну службу новин» (АСН) в тому, що «вуха» тероризму для нас ростуть з боку Росії, і голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран, котрий вважає, що Україна від російського тероризму вже втратила більше, ніж США від «Аль-Каїди». «Ми зараз перебуваємо в стані гібридної війни, що є проявом державного тероризму. Інша держава фінансує терористів, і вони здійснюють теракти і вбивають людей. Говорити про те, чи загрожує Україні тероризм, немає сенсу, оскільки він уже є. Ситуація може далі погіршитися, але вона зараз не така складна, як була рік тому. Були й вибухи залізниць, і загрози вибухів мостів. Хоча зараз і менше, але загроза терактів для нас дуже актуальна. Вона не йде і навряд чи йтиме з боку ісламського фундаменталізму, бо ми не є активним учасником цієї антитерористичної коаліції, що воює проти ІДІЛ чи «Аль-Каїди». Основна загроза саме для нас - це Росія», - вважає Сергій Таран.
Політолог зазначає, що з російського боку у нас існує безпрецедентно висока небезпека загострення ситуації. Таран переконаний, що ми зараз маємо справу з набагато більшою загрозою розвитку тероризму, ніж країни антитерористичної коаліції. «Ми від тероризму в Росії вже втратили більше, ніж американці від «Аль-Каїди» або французи від ІДІЛ. Просто тероризм, з яким ми стикаємося, відрізняється від тероризму, з яким стикаються країни коаліції. Вони зустрічаються із загрозами від ісламського світу, а ми - з державним тероризмом, тобто таким, який фінансується сусідньою державою. Він інший за структурою, боротися з ним складніше, оскільки терористи, які отримують системну допомогу від будь-якої держави, поводяться підступніше, аніж ті, які не отримують такої допомоги. І тут для України важливо об'єднувати свої зусилля з антитерористичною коаліцією», - пояснює експерт «Аналітичній службі новин» (АСН).
Що хвиля тероризму, яка захлеснула Європу, може підтримуватися й матеріально, й ідеологічно з боку Росії, вважає і завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук. Крім того, РФ хоче завдати шкоди Україні, тому загроза терактів є цілком реальною. «На мою думку, хвилю тероризму в Європі істотно інспіровано, - пояснює він АСН. - При цьому бажання деяких російських керівників йдуть всупереч тому, що потрібно було б Росії, на чому Росія могла б вибратися з економічних проблем. Тому боюся, що в Україні також є, причому досить значна, загроза терористичних актів». За його словами, оскільки ми зараз фактично сидимо на пороховій бочці, маємо бути готовими до такої загрози. До того ж повідомлення про те, що затримують проросійських терористів, час від часу з'являються то там, то там. Приміром, нещодавно таку групу затримали в Молдові - вона планувала державний переворот. Тобто ситуація зараз дуже складна.
Однак, зазначають експерти, якщо ми говоримо про те, що у нас у країні вже було безліч терактів, і при цьому не всім причетним до цих диверсій вдалося втікти, не зовсім зрозуміло, чому наша правоохоронна система, сказавши «А», не поспішає сказати «Б», щоб здобути можливість поставити в цих історіях крапку. За статистичними даними, доступним у відкритих джерелах, в Україні в 2013 році було зареєстровано лише 10 терористичних злочинів. Торік маємо різкий скачок - аж 2008 (з них великих - 22, про що йшлося на початку). Цього року - теж чимало (вже 1717). При цьому засудили за тероризм за цей період усього 9 осіб. Але зараз мова навіть не про те, як працюють правоохоронні органи на етапі досудового розслідування, - нехай це залишається на їхньому сумлінні, якщо воно у них є. Питання в тім, чи є насправді політична воля на самому верху боротися з тероризмом (в тому числі й тими організаціями, які облаштувалися на сході нашої країни) чи українців і далі годуватимуть обіцянками, щодня наражаючи на смертельну небезпеку.
За кордоном
Міноборони показало красу Демократичної Республіки Конго
Міністерство оборони України опублікувало на своїй сторінці підбірку фотографій з Демократичної Республіки Конго, де проходять службу українські миротворці.
«У перший день зими - трохи африканської спекотної екзотики від нашого офіцера Назара Волошина з національного контингенту в ДР Конго», - йдеться в описі до фото.
Міноборони показало красу Демократичної Республіки Конго
Міністерство оборони України опублікувало на своїй сторінці підбірку фотографій з Демократичної Республіки Конго, де проходять службу українські миротворці.
«У перший день зими - трохи африканської спекотної екзотики від нашого офіцера Назара Волошина з національного контингенту в ДР Конго», - йдеться в описі до фото.
Суспільство
У Луганській області знайдено черговий підпільний трубопровід, прокладений з Росії
На ділянці відповідальності відділу «Мілове» прикордонники виявили черговий підземний трубопровід, прокладений з території РФ на територію України.
Як повідомляє прес-служба Держприкордонслужби, зловмисники протягнули металевий трубопровід діаметром 100 мм на глибині 2 метрів, а по деяких ділянках і глибше. Трубопровід було знайдено за допомогою георадара.
Наразі трубопровід демонтовано.
У Луганській області знайдено черговий підпільний трубопровід, прокладений з Росії
На ділянці відповідальності відділу «Мілове» прикордонники виявили черговий підземний трубопровід, прокладений з території РФ на територію України.
Як повідомляє прес-служба Держприкордонслужби, зловмисники протягнули металевий трубопровід діаметром 100 мм на глибині 2 метрів, а по деяких ділянках і глибше. Трубопровід було знайдено за допомогою георадара.
Наразі трубопровід демонтовано.
Блог:
Думки17:39
Економіка
Любов Акуленко
Конкурентоспроможність українських товарів на ринку Євросоюзу залежатиме від роботи Верховної Ради
Конкурентоспроможність українських товарів на ринку Євросоюзу залежатиме від роботи Верховної Ради - від ухвалення нею необхідного законодавства та від бажання самих виробників. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловила координатор інформаційної кампанії «Сильніші разом» Любов Акуленко.
«Якщо оцінювати Зону вільної торгівлі, то формально, де-юре ЗВТ запускається в січні 2016 року, але враховуючи той факт, що торгівлю з Росією практично зупинено, Україні треба виживати, то Україна ще в 2014 році почала адаптувати законодавство. Що мені не подобається - це динаміка, вона занадто повільна», - розповіла Акуленко.
За її словами, про ЗВТ більше дбають громадські активісти, а не міністерства і парламент.
«Закони, які стосуються ЗВТ, їх по 5-6 разів знімають з порядку денного. Вони абсолютно не в пріоритеті. Їх ніхто не розуміє, і аргумент, що ЗВТ запрацює з січня, не підходить. Не знаю, яким чином будемо виконувати ЗВТ. У нас є 10 років до 2026-го для імплементації обов'язків. З такою динамікою прийматимемо не 10 років, а всі 20», - розповідає експерт.
Вона зазначила, що крім млявості Ради в ухваленні євроінтеграційних законопроектів проблема полягає ще й у тому, що немає генеральної лінії і немає людини, яка б рухала цей процес. Розв’язати проблему може запровадження посади віце-спікера з євроінтеграції.
Ще один необхідний крок, аби підтримати українського виробника перед повноцінним виходом на європейський ринок, - це доступ до оборотних коштів і до кредитів, щоб виробники могли їх використовувати.
Відео17:51
Суспільство
Південнокореєць PSY підірвав інтернет новими відео
Нові кліпи відомого південнокорейського виконавця PSY активно набирають перегляди в Youtube.
Кліп на пісню Daddy було розміщено в Мережі 30 листопада, і менш ніж за добу він набрав понад 5 мільйонів переглядів. Другий кліп з'явився за короткий час і набрав уже понад 1,7 мільйона переглядів.
Перший кліп виконавця на пісню Gangnam Style зібрав на даний момент майже 2,5 мільярда переглядів.
Південнокореєць PSY підірвав інтернет новими відео
Нові кліпи відомого південнокорейського виконавця PSY активно набирають перегляди в Youtube.
Кліп на пісню Daddy було розміщено в Мережі 30 листопада, і менш ніж за добу він набрав понад 5 мільйонів переглядів. Другий кліп з'явився за короткий час і набрав уже понад 1,7 мільйона переглядів.
Перший кліп виконавця на пісню Gangnam Style зібрав на даний момент майже 2,5 мільярда переглядів.
Блог:
Думки18:48
Політика
Андрій Золотарьов
Немає жодного - ані соціального, ані економічного - показника, який можна було б вважати досягненням уряду
Немає жодного - ані соціального, ані економічного - показника, який можна було б вважати досягненням уряду. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив політичний експерт Андрій Золотарьов.
«Фактично протягом року уряд працює як регуляторна комісія української економіки. Уряд, займався чим завгодно, але не виведенням України з кризи. Власне, як і парламент. Верховна Рада так і не ухвалила антикризові закони, яких від неї чекали і які б забезпечили модернізацію країни», - сказав він.
За його словами, не проведено жодної реформи. «Реформа поліції - це піар-вистава. Дуже скоро за розрекламованою реформою поліції суспільство побачить стару, прогнилу міліцію. Підвищення тарифів - це не реформа», - зазначив він.
Експерт акцентував, що немає жодного - ані соціального, ані економічного - показника, який можна було б вважати досягненням уряду.
«Провал року - це Міністерство охорони здоров'я, Міністерство економіки. Більш-менш щось робить МінАПК, Міносвіти», - додав він.
Разом з тим Золотарьов вважає, що подальша доля прем'єр-міністра і всього уряду визначатиметься не в Києві і не українськими політиками.
Відео19:16
Відео22:34
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки....
/-1,2450931072235-/
/-pc-/
Top