counter


Пошук

Сортування:
Пробуксовку реформ у нашій країні особливо ясно видно на реформуванні Генеральної прокуратури. Це відомство, керівника якого призначають за ініціативою глави держави, формально наче й реформовано, але якщо говорити про конкретні справи, то у суспільства залишається безліч питань. Серед найбільш гострих - чому тих, хто розстрілював Небесну сотню, до цього часу не покарано? Дивна логіка проглядається і в розслідуванні справи «діамантових прокурорів», а також хабарництво, кумівство і кругова порука, про що минулого тижня вголос заявив тепер уже екс-заступник Генпрокурора Віталій Касько. Заявив, коли ГПУ ще очолював Віктор Шокін, чия відставка в ситуації, що склалася, була лише питанням часу. Вже минулого. Оскільки процес із пасивної фази в активну перейшов фактично після того, як саме Касько, йдучи, голосно грюкнув дверима, «Аналітична служба новин» поцікавилася в експертів, кому був вигідний його вчинок і якими будуть наслідки для країни в цілому. Символ протистояння «З Каськом все зрозуміло, я ще дивуюся, чому він пішов тільки зараз, - заявив АСН політолог Володимир Фесенко. - Він фактично був позбавлений повноважень, реального впливу на прокуратуру, він був в ізоляції, його навіть за кордон не пускали. Тому це було тільки питання часу. Але він повинен був звільнитися ще півроку тому, коли у нього виникла серйозна конфліктна ситуація з Шокіним. Каську тоді просто урізали всі повноваження, він півроку працював як заступник Генпрокурора без портфеля (після ситуації зі справою «діамантових прокурорів». - Авт.). Якщо Сакварелідзе розв’язав свій конфлікт із Шокіним мирним співіснуванням, то відставка Каська цілком закономірна, і навряд чи він повернеться, навіть якщо Шокіна не буде в ГПУ». За словами ж завідувача кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олександра Дем'янчука, Віталій Касько покинув пост заступника Генерального прокурора через те, що захотів відійти від системи виконавчої влади, яка стрімко руйнується. Крім того, його відставка зараз дасть йому можливість уникнути звинувачень у тому, що він не виконав своїх обіцянок. «Не можна сказати, що відставка несподівана, вона цілком очікувана, адже конфлікт Каська з Шокіним тягнеться ще з минулого року. Чому він пішов саме зараз? - акцентує увагу на цьому моменті політолог. - Політична криза змусить Порошенка істотно переглянути свою кадрову політику. Вчинок Каська укладається в загальну схему додаткового тиску на Порошенка. Це один із елементів, як і заява про відставку Абромавичуса, інших політиків. Коротко кажучи, всі ці речі разом вибудовуються у досить логічну загальну лінію: змусити Порошенка змінити свою кадрову політику. Відправити передовсім у відставку Шокіна і Гонтареву». При цьому експерт зазначив, що Касько, з одного боку, не виконав значну частину завдань, покладених на нього, а з іншого – зіткнувся з опором при розслідуванні справи «діамантових прокурорів». «А якщо він іде в такий критичний момент, - пояснює Олександр Дем'янчук, то, швидше за все, ніхто не буде звинувачувати його в тому, чого він не зробив. Тут досить тонкий розрахунок з боку Каська і західних кіл, які вже давно домагаються відставки Шокіна і Гонтаревої». Директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков вважає, що Віталій Касько став певним символом протистояння в прокурорській системі, а його відставка - показник того, що система працює і «усуває» всіх, хто асоціюється з боротьбою проти корупції. «У нас загальна картина антикорупційної боротьби досить сумна і невесела, - зазначив він. - А Касько - людина системи, чиновник, який волею обставин став одним із символів прогресивної лінії в прокурорській системі. Прогресивної в сенсі протистояння корупції. Наскільки це сприйняття Каська як чиновника відповідає дійсності, залишається таємницею за сімома замками, бо особливих підтверджень цьому немає. Він когось десь поборов? Наскільки мені відомо, ні». За словами експерта, Касько вирішив піти саме зараз, можливо, тому, що в суспільстві склалося уявлення про те, що він і Генпрокурор - по різні «боки барикад». «Ця відставка - свідчення того, що система працює і будь-яка людина, яка або дійсно асоціюється зі зміною цієї системи, або бореться з нею, - приречена. Касько був приречений з першого моменту на те, що проти системи він комашка, він нічого не може зробити», - підсумував Рудяков. Правильно розставити акценти Голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран у розмові з кореспондентом АСН зазначив, що тепер Віталій Касько, швидше за все, піде в політику. А ось чи захоче він повертатися в ГПУ після відставки Віктора Шокіна, це ще запитання, на яке ніхто не знає відповіді. «Але треба розуміти, що основна увага зараз до антикорупційної діяльності буде зосереджена не через Генпрокуратуру, а через антикорупційну прокуратуру і Нацагентство з питань запобігання корупції, - пояснив він АСН. - Ці агентства покликані, в першу чергу, боротися з корупцією, а ми за звичкою дивимося на ГПУ, у якої вже забрали багато повноважень. Річ у тім, що тепер основні важелі й зусилля щодо антикорупційної діяльності мають бути зосереджені саме в новостворених органах». При цьому політолог вважає, що поки рано говорити, що справа щодо санкцій проти Януковича розвалиться через відставку Каська. Це, за його словами, «не питання того, який заступник на посаді. Тут питання набагато складніше. Януковича фізично немає в Україні і потрібно його притягати до відповідальності. Не думаю, що все це замикається на одній людині». При цьому народний депутат від «Народного фронту» Георгій Логвинський зазначив, що Касько - дуже професійний юрист. «Я його знав ще до того часу, як він пішов працювати в Генпрокуратуру, - поділився політик з «Аналітичною службою новин». - Він спеціалізувався на міжнародному праві, на питаннях, пов'язаних з Радою Європи, Європейським судом із прав людини. Я не знаю, чи знайшов він себе в прокуратурі. Багато бізнесменів і юристів не почуваються комфортно в державних органах. І навряд чи пан Касько чимось відрізнявся». Логвинський зазначив, що у нас у країні часто відносять держслужбовців до умовних категорій (зважаючи на те, чиї інтереси вони представляють). «У нас бувають такі поділи: це американці, це активісти, це люди Президента, чого тільки не почуєш, - пояснив він. - Але не думаю, що варто ставити ярлики, час покаже. Це право кожної людини - написати заяву, і пан Касько був досить публічним. Він виступав на ток-шоу, говорив про проблеми, які його не влаштовують». Відставка чи втеча? Водночас заступник голови парламентського Комітету з питань запобігання та протидії корупції Борислав Береза вважає, що заступнику Генпрокурора Віталію Каську варто було б перед своїм звільненням відзвітувати про виконану роботу, інакше його можна запідозрити у втечі. «Нічого не можу говорити про подальші перспективи Каська, - зазначив він для АСН, - але без звіту про виконану роботу людина йде, ніби втікає. Касько відповідав за міжнародний напрям і цей напрям він провалив. Можна говорити про саботаж у самій структурі, але два роки його роботи говорять про те, що він нічого не досяг. Коли ми востаннє спілкувалися з суддями Люксембурзького суду, вони чітко сказали, що якщо найближчими місяцями вони не отримають доказів провини наших високопоставлених чиновників, які будуть досить переконливі, то, швидше за все, знімуть усі санкції. Про це мало хто говорить, але це факт». У свою чергу директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов запевнив АСН, що Віталій Касько пішов із ГПУ, бо вже виконав свою роль - привернув увагу до питання реформування прокуратури і, оскільки процес уже запущений, більше йому в цьому відомстві робити нічого. За словами Вадима Карасьова, «роль Каська в реформуванні прокуратури перебільшено, його звільнення - це якраз свідчення того, що прокуратура реформована. Касько зрозумів, що йому там більше нічого «ловити», тому пішов назад в адвокатську, юридичну діяльність. Головне, що Касько і Сакварелідзе свою справу зробили: завдяки їм громадськість стежить за діяльністю прокуратури». Експерт запевняє, що реформування прокуратури йде в нормальному режимі, оскільки було створено Спеціальну антикорупційну прокуратуру, розпочало роботу Національне антикорупційне бюро, а кадри прокуратури помінялися на конкурсній основі. «Головне, що процес реформ запущено. Не буває так, що вчора не було реформ, а сьогодні у нас є повністю реформована прокуратура. Де одразу людей взяти для цього, інше середовище, інші звичаї? Процес реформування запущено, його не зупинити», - підсумував Карасьов. Спроба грати в політику? Якщо говорити про саму особистість Віталія Каська, то є думка, що рішення піти - це жорсткий самопіар. «Мені незрозуміло, які у заступника Генпрокурора нашої країни можуть бути іноземні партнери, з якими він порадився. Це абсурд, - вважає директор громадської організації «Публічний аудит» Максим Гольдарб. - Це взагалі не правосуддя, це не риторика чиновника незаангажованого відомства. Це риторика людини, яка намагається грати в політику. Вийде в нього чи ні, не знаю. Але те, що чиновник від системи правосуддя так говорити не має права, - сумнівів немає. Це записано і в законі, і в Конституції». За словами експерта, про причини вчинку Каська «ми можемо тільки здогадуватися, але, виходячи з того, що відбувалося навколо системи в цілому, можна припустити, що ця людина не почувається в цій системі задоволеною. Можливо, він не може реалізуватися як фахівець. Такий жест було зроблено в той час, коли всі, хто може, критикують його керівника, а на нього через це падає тінь благодаті: такий молодий, щирий прокурор, що з'явився в ГПУ через короткий час після Майдану, і такий начебто сленг у нього сучасний, на відміну від сленгу його керівника. Мабуть, тут зіграло роль і бажання вчасно піти, бажання вчасно попіаритись. Своїм відходом Касько показав, що всі невдачі прокуратури - не його проблеми, не його «заслуги». А він, навпаки, хороший хлопець, довго терпів, але тепер не витерпів і пішов. Про яку професійність тут можна говорити?». Гольдарб також зазначає, що Касько скористався нагодою і вдало «перевів стрілки» у справі президента-втікача Віктора Януковича і «діамантових прокурорів». «У прокуратурі вміння переводити стрілки завжди було на професійному рівні. І Касько зараз показує свої знання в цій галузі, - підкреслює директор «Публічного аудиту». - Можна говорити про те, що той, хто заявив про свою відставку так голосно і всім пред'явив рапорт, думає тільки про своє майбутнє працевлаштування. Це звичайний кон'юнктурний крок молодого, напевно, політика-початківця, а не чиновника від правосуддя». Як би там не було, голова підкомітету з питань правового забезпечення та контролю діяльності спеціальних органів у сфері запобігання та протидії корупції Комітету ВР з питань запобігання та протидії корупції Олег Осуховський упевнений, що жест Віталія Каська не був марний. «Це державний конфлікт, такі заступники прокурора, як Касько і Сакварелідзе, реально зсередини намагалися змінити прокуратуру, знищити корупційні схеми. Й одразу почалася атака на них, - розставляє свої акценти нардеп. - У нашій країні чомусь так завжди: коли ти борешся з корупцією, коли ти говориш правду, одразу починають заводити кримінальні справи, організовувати провокації щодо цих людей. Така ж ситуація вийшла і з Каськом. І хоча в прокуратурі пройшла переатестація, нічого не змінилося. Дуже важко одному боротися з системою. Щоб побороти корупцію в кожному органі, перш за все повинна бути політична воля вищого керівництва держави». За його словами, зараз є великі надії на те, що запрацює Антикорупційне бюро, антикорупційна прокуратура й інші антикорупційні органи. Водно час Осуховський вважає, що в ситуації з Шокіним парламент повинен проголосувати за його відставку, і вже тому «жест Віталія Каська не був марним». Прізвища - справа десята У Генпрокуратурі, впевнений директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, головне - не прізвища і люди на посадах, а усвідомлення необхідності щось змінювати. Крім того, для реформування потрібна ще й політична воля. «Питання в тому, - зазначив він АСН, - чи є бажання щось міняти? Заява, яка була зроблена Президентом, як мінімум демонструє, що публічно Порошенко готовий до того, щоб відбулися реальні зміни на вищому рівні різних органів влади. Тобто, швидше за все, всі сигнали, які нам давали наші західні партнери, вже почуто». На його думку, не важливі прізвища Шокін, Касько та інші. Головне, щоб система почала змінюватись. Голова ж Комітету ВР у закордонних справах Ганна Гопко вважає, що головне, щоб на місце Віктора Шокіна були запропоновані гідні кандидатури. А Віталій Касько міг би після відставки керівника повернутися в Генпрокуратуру й увійти до команди реформаторів. «Я дуже сподіваюся, що парламент відставить Шокіна і четвертий після Революції гідності прокурор не буде таким безвідповідальним, як Махніцький, Ярема і Шокін, бо навіть справу «діамантових прокурорів» не було розслідувано, - пояснила вона «Аналітичній службі новин». - Я вже мовчу про ті мільярди, які були вивезені бандою Януковича в Австрію, Швейцарію, Велику Британію. Халатна чи умисна була позиція цих генпрокурорів? Треба, щоб зараз активно включилося громадянське суспільство. Особливо те, що бореться в антикорупційній сфері, слава Богу, є гідні працівники і центру протидії корупції, й інші». На думку Гопко, далі треба пропонувати кандидатури, хто буде наступним після Шокіна, а «Касько з нормальним Генеральним прокурором міг би бути в команді реформаторів, які реформували б Генпрокуратуру зсередини. Плюс розв’язували справи, які вони починали разом із Національним антикорупційним бюро. Потрібно, щоб у них були нормальні партнерські, взаємодопоміжні відносини для розслідування справ. Крім того, це була одна з вимог надання міжнародної допомоги».
Замгенпрокурора Віталій Касько йде з Генеральної прокуратури тому, що вже виконав свою роль. Він привернув увагу до питання реформування прокуратури і оскільки процес вже запущений, більше йому нема чого робити в відомстві. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. «Роль Касько в реформуванні прокуратури перебільшена, його відставка - це якраз свідчення того, що прокуратура реформована. І людям, таким як Касько, вже в реформованої прокуратурі нема чого робити тому, що вони заходили як реформатори, пропонуючи свої реформи. Реформи запущені, тепер від їх послуг можна і відмовитися. Касько це зрозумів і зрозумів, що йому там більше нічого «ловити», тому пішов назад в адвокатську, юридичну діяльність, а, може, в політику піде. Головне, що Касько і Сакварелідзе свою справу зробили, завдяки їм громадськість пильно слідкувала за діяльністю прокуратури і впливала на реформи прокуратури. «Мавр зробив свою справу, мавр може піти», - розповів політолог.   На думку експерта, реформування прокуратури йде в нормальному режимі, оскільки була створена Антикорупційна прокуратура, запрацювало національне антикорупційне бюро, а кадри прокуратури помінялися на конкурсній основі.   «Головне, що процес реформ запущений. Не буває так, що вчора не було реформ, а сьогодні у нас є повністю реформована прокуратура. Де відразу людей взяти для цього, інше середовище, інші звичаї? Процес реформування запущений, його не зупинити», - підсумував Карасьов.
Здавалося б, у тій ситуації, в якій перебуває зараз Україна, логічно було б забути всі внутрішні чвари і виступити єдиним фронтом, щоб справитися з тими викликами, які стоять перед нашою країною. Але ні: влада вирішує свої питання, а країна виживає не завдяки, а всупереч усім лихам і проблемам. Десь своє плече підставляють волонтери, десь - громадські організації. А якщо говорити про роль влади, то чим більше часу минає після Євромайдану і Революції гідності, тим більше розчарування відчуває суспільство, все частіше ставлячи собі запитання «Хіба за це ми стояли?». І «це» у кожного своє: накрадені активи сім'ї, які так і не повернулися в державу, уникли покарання ті, хто стріляв на Інститутській, наявність фабрики «Рошен» у російському Липецьку, бездарні реформи, які і реформами складно назвати, подальше зубожіння населення, якому з посмішкою пропонують і надалі затягувати паски, конфлікти - приховані чи явні - у владі ... Чи можна в цьому випадку, як звикли, знову все списати на менталітет, добре розуміючи, що для Європи такий аргумент «не пройде»?! І, що важливо для пошуку виходу з ситуації, який конфлікт потрібно вважати найдеструктивнішим для країни? Проблема №1 - три групи капіталу Зараз багато говорять про приховане протистояння між Президентом Петром Порошенком і прем'єром Арсенієм Яценюком, а заодно - про роль у конфліктному процесі Арсена Авакова й Михайла Саакашвілі. Але чи так це важливо насправді для українського суспільства? «Особистість в історії - штука важлива, і вона часто впливає на хід процесу, - пояснює «Аналітичній службі новин» (АСН) директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв. - Але все ж таки визначальними є інтереси й політичні позиції. І проблема №1, яка зараз на поверхні, - це домінування у владі трьох груп капіталу: інвестиційний банкінг, олігархи та молода еліта, яка отримала величезний інвестиційний ресурс «завдяки» конфліктам в Україні. Ці три сфери, по суті, і визначають владу». Але парадокс, на думку політолога, у тому, що, враховуючи критичний стан економіки, все, що зараз переживає суспільство у зв'язку з конфліктами, війною, злиднями, істотно впливає на соціально-економічний курс. «Домінування такого «радикально-ліберального» курсу призвело до того, що в суспільстві після подій 2014 року різко загострилися соціальні суперечності, і тільки мобілізованість війною поки стримує людей», - пояснює він, зазначаючи, що, на додачу до цього, останнім часом все більше розбігаються інтереси регіональних еліт, які несуть відповідальність за ситуацію у своїх містах, областях, з інтересами правлячих груп. «Тому конфлікт, передусім, навколо подальшого соціально-економічного курсу. Або він буде пов'язаний із більш зваженою політикою реіндустріалізації, або це буде продовження радикально-ліберальної політики, пов'язаної з оптимізацією бюджету та з інвестуванням тільки тих сфер, які привабливі лише для правлячих груп. Навколо цього, власне, і конфлікт», - переконаний Єрмолаєв. Винна ... Конституція? Ніжна «любов» між Порошенком та Яценюком, яка давно встигла набриднути суспільству, має зовсім не особистісне несприйняття, як вважають багато експертів. На думку директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, цей конфлікт має більш глибоке коріння, яке закладене в Конституції України, що закріплює дуалізм виконавчої влади. «Конфлікти у владі є завжди, без конфліктів немає й політики. Для того політика і існує - як спосіб, як механізм для вирішення політичних, соціально-економічних конфліктів, - пояснює Вадим Карасьов АСН. - Що стосується конфліктів у нашій політиці на рівні Кабмін - Президент, це не конфлікт особистостей, а загальний. Проблема нашої нинішньої аналітики в тому, що ми всі конфлікти зводимо до персональних, тоді як особистості лише обрамляють більш глибокий, тобто структурний, фундаментальний, інституційний рівні. А в чому інституційний рівень конфлікту, якщо абстрагуватися від особистостей, персон Президента і прем'єр-міністра? У тому, що в нас дуальна структура виконавчої влади». Як зазначив політолог, в американській системі голова виконавчої влади - всенародно обраний президент. Що стосується європейських політичних систем (насамперед парламентських, парламентсько-президентських), то там голова виконавчої влади - прем'єр-міністр. «У нас же склалася ситуація, пов'язана з тим, що в Конституції редакції 2006 року передбачається гібридний характер виконавчої влади. І президент впливає на виконавчу владу, і прем'єр теж. І така двоголова, гібридно-дуальна система виконавчої влади підживлює усілякі конфлікти, особливо якщо в економіці ускладнюється ситуація, якщо багато проблем в енергетиці, - роз'яснює Вадим Карасьов. - Також є ще різні інтереси різних груп з приводу контролю над фінансовими потоками, плюс соціальна ситуація неблагополучна. Такі соціально-економічні погіршення тільки підживлюють і провокують конфлікти у владі. Якби ситуація в економіці була позитивна, і конфліктів було б менше. Але це не означає, що їх не було б взагалі. А все тому, що цей конфлікт закладено до Конституції тої редакції 2004-2006 року, яка зараз функціонує». Якщо грошей немає, повноваження не зарадять На думку ж директора Соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, найбільшу увагу варто звернути на конфлікт між органами центральної влади та органами місцевого самоврядування, а не на прояви якоїсь агресії між чиновниками. «Існує конфлікт між центральною владою і місцевими органами влади. Наприклад, місцеві органи влади отримали децентралізацію і можливість розподіляти гроші всередині своїх регіональних структур, і разом з тим цих грошей немає, - коментує він ситуацію, що склалася, «Аналітичній службі новин». - І Київ, вперше віддаючи якісь повноваження, разом з тим відмовляється віддавати гроші (їх просто немає) місцевим органам влади. Це конфлікт, але про нього не говорять. Я вже не кажу про розподіл фінансових потоків між різними регіонами: Одесою, Львовом, Києвом і Дніпром. Конфліктів у владі дуже багато, але ми просто бачимо те, що на поверхні». Експерт підкреслив, що вистачає конфліктів і всередині парламенту. «Є відверта промосковська група, яка існує у всіх фракціях і виступає явно проти України, намагаючись створити конфліктні ситуації під час голосування тощо, - зазначає він. - Дуже багато конфліктів у владі, а не тільки ті особистісні, які ми з вами бачимо, що хтось у когось жбурнув стакан або кулаком вдарив. Це вторинне. Але конфлікти різко послаблюють здатність України до самоврядування. У такому разі вона потребує зовнішнього впливу, чи то західного, чи то російського. Крім того, це не дає їй можливості проводити реформи. Навіть там, де зовні все добре, конфлікт між Києвом і місцевою владою буде дуже жорстким». Віктор Небоженко виділяє у Верховній Раді ще кілька «підвидів» конфліктів. Зокрема, це конфлікт між людьми, які заробляють на парламенті, і тими, які хочуть перевиборів. «Це ж величезний конфлікт - ті, хто краде, і ті, хто хоче реальних змін, - підкреслює експерт. - Або ті, хто орієнтуються на Захід, і ті, які фальсифікують бюджет для того, щоб ще на рік утримати Україну від ЄС. Шляху рішень немає. Це величезне багаття, яке зайнялося у 2014 році під час Майдану, і воно повинне вигоріти. Можливо, десь підуть люди, десь зникнуть партійні структури, десь буде підписано компроміс, десь знайдуть нові реформаторські рішення. Єдиного цілісного рішення тут немає. До того ж, в Україні немає культури вирішення конфліктів. У нас якщо конфлікт, то він до кінця». Брак політичної культури До того ж, як вважає завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук, - на тлі того, що нині відбувається в країні, - населення отримує значно менше інформації, ніж повинно. І це стосується не тільки дій влади, але й мотивів, чому приймається те чи інше рішення. «Це, наприклад, ті ж рішення, які приймав Кабінет Міністрів і щодо податків. Відверто кажучи, те, що Верховна Рада проголосувала нові податки або залишила чинними певні одіозні старі податки, це не тому, що Рада повністю згодна з Кабінетом Міністрів і підтримує його політику. А тому, що був досить серйозний тиск на депутатів - до загроз залишити країну без грошей і без дотацій МВФ. І внаслідок цього парламент пішов на поводу в уряду і прийняв той бюджет, який ми маємо. Треба розуміти, що Кабмін - це інститут колективної відповідальності, Президент - інститут особистої відповідальності. Порошенко зовсім не хочеться, щоб його рейтинг настільки сильно падав, як він зараз падає. Зрозуміло, що йому хочеться певних позитивних зрушень, досягнень, які Кабінет Міністрів забезпечувати відмовляється. Через це насправді й виникають конфлікти», - пояснив експерт. Біда ще й у тому, зазначає директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков, що в нашій країні насправді відсутня політична культура, тобто люди не просто не хочуть, а не вміють домовлятися один з одним. «Конфліктів повно і у Верховній Раді, і в уряді, бувають і на обласному рівні. Найяскравіший приклад - конфлікт «Аваков - Саакашвілі», який перейшов в особистісну площину і вийшов у публічну сферу. Насправді це нормально. Так скрізь: і в політиці, і в житті, і у нас, і за межами країни. Вони виникають через відсутність політичної культури. Не в останню чергу це і просто відсутність контролю, безкарність. Адже це речі, за які ніхто не несе відповідальності. Така система безкарності сприяє дикунським витівкам», - підкреслює Павло Рудяков. Водночас політичний експерт Олександр Палій вважає, що ті конфлікти, які періодично виносяться на публіку, насправді несерйозні і їх вплив на процеси, що відбуваються в країні, занадто переоцінюється. Один же з найсерйозніших конфліктів, вважає політолог, - між головою Одеської облдержaдміністрації Михайлом Саакашвілі і прем'єром Арсенієм Яценюком: «Конфлікт між прем'єром Яценюком і Саакашвілі є. І наслідки можуть виникнути - аж до зміни прем'єр-міністра». І хоча конфліктні ситуації - це, скажімо, не наша національна риса (скандали бувають і в інших країнах, причому досить емоційні), експерти запевняють, що політичній культурі Україні вчитися треба. Причому починати варто вже зараз, щоб не було пізно.
Експерти і прості українці надто вже перебільшують побоювання від приїзду представника РФ у Тристоронній контактній групі Бориса Гризлова до Києва і його зустрічі з Президентом Петром Порошенком. Насправді непублічність зустрічі пояснюється тим, що Гризлов прибув із дипломатичною місією. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. «Політика не має бути цілком прозорою, політика - це не скло. Прозорість і таємність або нетаємність політики не зводиться до того, була зустріч публічною чи непублічною. Вона полягає в підзвітності влади, Президента, прем'єра волі виборців. Ось у чому суть прозорості. А не в тому, що це має бути «шоу за склом». Тим більше Гризлов приїхав не офіційно, він приїхав з дипломатичною місією. Дипломатію ніхто не скасовував. Для чого дипломатія? Для того щоб розповідати на кожному розі, що ми збираємося робити? Якби вся політика робилася прозоро, то й дипломатія не була б потрібна. Вона якраз і виникла для того, щоб якісь фундаментальні, серйозні речі проводити попередньо в режимі узгодження, обговорення, а не виносити на публічний огляд», - розповів політолог. «Читаю різні коментарі, пости, блоги: «який жах», «усе пропало», «зрада» тощо. Поки це тільки попередня розмова. Треба чекати Мінських переговорів, завершувати конфлікт на Донбасі. Заморожувати його не в наших інтересах, час працює не на нас. Не треба шукати в політиці ідеальних рішень. І то не можна, і то не можна. Тому не потрібно перебільшувати побоювання щодо приїзду Гризлова і його зустрічі з Президентом. Як кажуть, гроші люблять тишу, так і деякі складновиношувані політичні рішення теж люблять тишу, спокій. Коли ці рішення будуть прийняті, то настане черга публічності і пояснень, і підзвітності тих, хто візьме непросту відповідальність за непрості політичні рішення», - підсумував експерт.
Напередодні приїзду до України віце-президента США Джо Байдена на його візит багато хто покладає великі сподівання. Утім, директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов у коментарі «Аналітичній службі новин» (АСН) не поділяє цієї думки. За словами політолога, навряд чи приїзд Байдена зможе щось змінити кардинально. Він переконаний, що ключ до успіху українського суспільства - не сподіватися на когось, а розраховувати тільки на власні сили. «Я думаю, що все-таки треба сподіватися не на те, що до нас приїде американський політик, розсудить все тут і наведе порядок. Давайте все-таки проблемами своїми займатися самі. Не сподіватися, що ними займатимуться наші партнери. Досить жити за вказівкою звідкись. Москву поміняти на Вашингтон... Можливо, це і краще, ніж вказівки з Кремля... Але тим не менше це не знімає проблему пошуку внутрішніх ресурсів суспільства, українського народу для того, щоб вирішувати свої проблеми самим», - пояснив експерт. Вадим Карасьов зазначив, що в тому числі ці знайдені ресурси необхідно використовувати для самостійного вирішення проблем і в економіці, і в парламенті, і в Кабінеті Міністрів.
Діяльність Кабміну за рік роботи легко оцінити за станом нашої економіки. За її показниками видно, наскільки успішні або неуспішні дії уряду. Свою негативну роль відіграли такі чинники, як війна, втрата російського ринку і непрофесіоналізм членів Кабміну. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. «Подивіться на гаманці простих людей, на сьогоднішні зарплати, доходи, на скорочення робочих місць. Тут не потрібно якогось конкретного оцінювання, причому оцінку діяльності уряду провадять не експерти, і навіть не парламент. Головне - економічні показники. На них вплинула і війна, і майже повна зупинка промисловості на сході України, і розрив економічних зв'язків з Росією, і втрата економічного ринку, і непрофесіоналізм окремих міністрів, і продовження діяльності корупційних схем, і відсутність нормальної підтримки в парламенті», - розповів політолог. За його словами, коаліція існує тільки де-юре, а де-факто її немає. Тому уряд не може працювати в таких умовах. На думку Карасьова, сукупність перерахованих вище чинників тримає економіку в заручниках, чим і обумовлюється низький ККД Кабінету Міністрів. «Інша справа, що навіть у цих умовах війни, відсутності постійно діючої парламентської більшості, падіння промвиробництва, утрати ринків негатив можна було б компенсувати більш успішною діяльністю уряду. Можливо, інші люди впоралися б краще. Можливо, хтось зробив би ще гірше. Але тут гадати не треба - треба думати про те, як зміцнити уряд. На жаль, ситуація у світі й навколо України навряд чи покращиться, економіка не оживе, промисловість на сході не запрацює. Значить, треба перезаряджати уряд, оновлювати кадри, висувати кращих професіоналів. Тим більше, що в уряді вони теж є. І вже сьогодні треба думати про те, щоб новий Кабмін не просто почав працювати, але і впорався з поставленими перед ним завданнями», - резюмував Карасьов.
Отже, співробітники Міністерства внутрішніх справ 7 листопада перейшли свій Рубікон - цього дня набув чинності Закон «Про Національну поліцію», а міліція юридично припинила своє існування. З одного боку, це зовсім не означає, що величезну армію міліціонерів, а заодно й співробітників Державтоінспекції, яких теж стосуються ці зміни, зараз же викинуть на вулицю. Тепер уже колишнім міліціонерам та екс-співробітникам ДАІ, за задумом авторів реформи, запропонують випробувати свій професіоналізм - пройти переатестацію і довести, що вони гідні служити в новій поліції. Але, з іншого, що буде з людьми, котрі не пройдуть атестацію, однозначно поки що сказати складно. Є думка, що одні підуть у приватні охоронні фірми, для інших безробіття стане непереборним життєвим бар'єром і може призвести до непередбачуваних наслідків, а треті, щоб відстояти своє право на професію, можливо, подаватимуть до судів. Тому «Аналітична служба новин» спробувала за допомогою експертів розібратися, чого чекати країні внаслідок такого реформування силових структур. Аваков іде до мети Що кількість міліціонерів дуже зменшиться вже до початку 2016-го, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив менше року тому - у грудні 2014-го, коли виступав на спільному засіданні комітетів ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. За його словами, на лютий 2014 року в міліції було 197 тисяч людей, а за 2015-й їхню кількість планувалося скоротити до 150 тисяч. А у вересні цього року головний міліціонер країни на своїй сторінці у Facebook назвав дату зникнення в Україні міліції - 7 листопада.Мовляв, у цей день «де-юре припинить своє існування міліція і по всій країні  функціонуватимуть органи поліції. Це де-юре, а де-факто триватиме перехідний процес від старого до нового», який розтягнеться приблизно на півроку. За словами профільного міністра, «ніхто не перейде автоматично з міліції до поліції! Скрізь перехід буде спочатку обумовлений структурними змінами в підрозділах у відповідності зі стратегією реформи. Потім тестування та співбесіда, конкурсні набори - цілковита переатестація особового складу. Тим, хто готовий чесно служити, хвилюватися нема про що. Досвід наших конкурсів і тестів останніх місяців показує: такі люди і фахівці чудово справляються з тестуванням і конкурсом, і вони потрібні в новій поліції. Але жодного автоматичного переходу, під загальну хвилю 150 000 поліцейських! Перевірка на відповідність кожного - ось надзавдання на перехідний період. З повагою до кожного, але і з високими вимогами».Цьому, так би мовити, проміжно-заключному акорду від міністра внутрішніх справ передували літні події: 1 липня Аваков усунув від роботи весь склад ДАІ України в Миколаївській області, а 6 липня звільнив усіх даішників Донецької області. Передала свої функції новій патрульній службі і ДАІ Києва. Тобто сьогодні ми маємо армію безробітних міліціонерів та колишніх співробітників Державтоінспекції. Правда, поки що в тих населених пунктах, де поліція ще не почала працювати на повну потужність, до кінця цього року даішники дістали право працювати в ролі автоінспекції вже у складі поліції - для забезпечення безпеки дорожнього руху. Що цікаво, у звичній для нас ДАІ служитимуть нові поліцейські (мабуть, з тією метою, аби навчити поліцейських, багато з яких насправді аж ніяк не аси у водінні автомобілів - щоб переконатися в цьому, варто подивитися на покоцані поліцейські автомобілі, котрі їздять дорогами столиці). А самі підрозділи підкорятимуться керівникам територіальних органів поліції. У кримінал не підуть... Головна проблема в тому, що близько половини нинішнього складу правоохоронних органів переатестацію не пройде. Але більша частина людей усе одно залишиться, бо потрібні фахівці з досвідом, ті, хто зможе «підтягнути» новачків і поділитися знаннями й навичками оперативних працівників. «За тих, хто не пройде переатестацію, можна не хвилюватися, - вважає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. - Вони підуть до інших правоохоронних органів - люди все-таки з досвідом. Як-не-як вони кваліфіковані оперативні службовці. У крайньому випадку можуть податися до охоронних служби». При цьому він зазначив, що перейматися через можливе зростання рівня злочинності не варто. «На вулицях криміналом вони не займатимуться, - запевнив АСН політолог. - Є ймовірність, що мала їхня частина піде в тіньовий бізнес, але, знову ж таки, більшість піде на нормальну службу. Хоч би як ми їх критикували, багато міліціонерів - роботяги і трудівники». У свою чергу народний депутат Дмитро Добродомов запевняє, що краще мати 5% безробітних співробітників правоохоронних органів, аніж 90% людей, котрі страждають від їхнього свавілля. «Міліція за ці роки показала, на що вона здатна, - нагадав він «Аналітичній службі новин» (АСН). - Те, що вона потребує повного перезавантаження, однозначно. Тому співробітникам правоохоронних органів найближчим часом доведеться підвищувати свою кваліфікацію, брати участь у конкурсах і підтверджувати свої знання». За його словами, співробітники, які не пройдуть переатестацію, яких підозрюють у корупції або злочинах, мають піти з правоохоронних органів. Мовляв, у цьому немає нічого страшного. В принципі, враховуючи наші реалії, коли без роботи залишаються економісти і юристи, вчителі і лікарі, і при цьому вчаться виживати, перекваліфіковуються, страшного справді нічого. Питання лише в тім, як у країні працює механізм, що дозволяє чи то підвищити кваліфікацію, чи то здобути нову спеціальність, більш затребувану на ринку праці. А ось із цим, як у тому анекдоті, облом, товариші... ...але сумніви є Правда, в тому, що звільнені міліціонери, котрі не зможуть одразу знайти собі роботу, а при цьому необхідність забезпечувати сім'ю ніхто не скасовував, не підуть у кримінал, впевнені далеко не всі. Тому перш ніж запускати в дію механізм нової поліції, необхідно було продумати те, куди подіти звільнених міліціонерів. Адже багато з них займатимуться вимаганням, і тоді рівень злочинності може зрости, вважає член Громадської ради Майдану, керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич. «Наведу один приклад. Коли я була в Бердянську, у нас з'явилася інформація про те, що ті міліціонери, які не потраплять до нової поліції, вже домовилися з місцевим олігархом, - розповідає Богдана Бабич. - Вони розуміють, що їх звільнять, тому активно заробляють гроші». Тому, за її словами, треба було продумати, яким чином їх зайняти, куди вони можуть докласти свої сили, адже «це було досить-таки прогнозовано, що люди, які залишилися без роботи і які не можуть нічим особливо іншим займатися, окрім як вимаганням та грабунком, саме ними й займатимуться. Це можуть бути приватні охоронні структури. В принципі, люди, які насправді більш-менш порядні, бачать себе поліцейськими. Всіх решту треба тримати під особливим контролем хоча б рік. Малий бізнес уже скаржиться, що міліція просто нахабно збирає з них гроші». У будь-якому разі переатестація призведе до безробіття. І було б непогано, а головне - правильно, вважає нардеп Сергій Лабазюк, якщо саме Міністерство внутрішніх справ візьме під контроль це питання і займеться пошуком шляхів розв'язання проблеми. «Міліціонерів, котрі не пройдуть атестацію, буде звільнено, а роботу за короткий час їм навряд чи вдасться знайти, - пояснив він АСН. - Цю прогалину потрібно якось усувати». Разом з тим він зазначив, що переатестація необхідна для переходу на більш якісний рівень усієї правоохоронної системи. «Не настільки важливо, буде це міліція чи поліція, проте рівень професіоналізму в професії підвищити необхідно, - наголосив Лабазюк. - Крім того, потрібно змінити систему мотивації, адже якого результату можна вимагати за 2000 гривень?! Також слід змінювати стереотип, закладений в останні 20-30 років, про те, що міліціонер - це хабарник і солдат, який виконує укази свого керівництва, а не відстоює інтереси громадян». Що більше половини правоохоронців переатестацію не пройдуть, упевнений і виконавчий директор ТОВ «Соціс» Олександр Стегній, який вважає, що таких, швидше за все, заберуть до приватних охоронних компаній, тіньових структур, а також зростатиме рівень криміналітету. «Важливе питання: де вони опиняться, коли втратять роботу? - Акцентував він АСН. - Вони влаштуються до приватних організацій, багато з яких виконують неформальні замовлення: супроводжують контрабанду, захищають олігархів та виконують їхні різні доручення. Відомо, що в Україні багато організацій подібного штибу, які працюють на межі з законом. Враховуючи те, що будь-яке порушення закону є криміналом, можна сказати, що найчастіше ці підприємства займаються саме криміналом». Інша ж частина, за його словами, залишиться без роботи і буде змушена змінювати кваліфікацію. А отже, «звільняти всіх - теж не вихід, тому цікавить питання механізму переатестації. По-перше, самі критерії та цілі атестації - перевірити компетентність співробітників? Адже зараз серед міліціонерів багато некомпетентних осіб. Але це вже в компетенції самої комісії і тестів, за якими проводитиметься атестація. Інше питання - в перевірці їхніх зловживань, точніше способів, які використовуватимуть для такої перевірки». Упевнений в тому, що частина співробітників правоохоронних органів, які не пройдуть переатестацію і яких буде звільнено з МВС, можуть піти в кримінал, і політичний експерт Андрій Золотарьов. «Дуже часто колишні правоохоронці виявляються затребуваними в кримінальному світі. У них є навички оперативної роботи, вони можуть працювати з агентурними апаратом. Звичайно, якась частина влаштовуватиметься охоронцями, сторожами, юристами-консультантами, але частина може піти у кримінал», - запевнив він АСН. Тому, за словами Золотарьова, Україна може зіткнутися з великою кримінальною хвилею. Разом з тим він додав, що скорочення співробітників неминуче, оскільки економічно держава не в змозі тягнути інституцію МВС, яка дісталася Україні ще від СРСР. В областях - інша реальність? При цьому експерти зазначають, що масове безробіття міліціонерів більше загрожує жителям столиці. А ось в областях ситуація інша. Там більшість залишиться на своїх місцях, адже замінювати їх практично ніким, вважає директор Центру досліджень правоохоронної діяльності Олег Мартиненко. За його словами, без критеріїв оцінки не можна припустити, скільки співробітників обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ відсіють. «І хто взагалі сказав, що більшу частину людей буде звільнено? Кадровики з деяких областей кажуть, що є негласна вказівка ​​скоротити особовий склад під час переатестації на 10%», - заявив «Аналітичній службі новин» (АСН) директор Центру досліджень. Але поки що експерт може відповісти, яким буде відсоток відсіву серед тих співробітників, які зараз проходять атестацію. Міністерство внутрішніх справ не дало чітких критеріїв оцінки профпридатності, а озвучені міністром украй розпливчасті, тоді як необхідні чіткі та строгі критерії. «Ті громадські працівники, яких вводять в ці кваліфікаційні та атестаційні комісії, готові працювати з людьми і перевіряти їхню профпридатність, але у них немає чіткої інструкції, як це робити, - пояснює він. - Питати вони можуть що завгодно, але як оцінювати конкретну людину, ніхто толком не знає: підходи в областях дуже відрізняються, тому від МВС зараз усі чекають якихось оціночних шкал або чогось подібного. Та поки що їх немає». При цьому Мартиненко впевнений, що звільненим ніхто роботу у правоохоронних органах не пропонуватиме. За наявності диплома у сфері охорони правопорядку вони можуть піти в особисту охорону або охоронцем у супермаркет. «Навіть якщо колишнього співробітника звільнять за результатами атестації, у нього буде можливість влаштуватися на роботу. Подібні підприємства проводять конкурс і підбирають людей за своїми критеріями, які можуть докорінно відрізнятися від закладених в атестаційні умови», - зазначив експерт. Досвід на допомогу Міліціонери, котрі займалися оперативно-розшуковою діяльністю, навряд чи підуть із системи МВС після переатестації, оскільки у них є великий досвід і агентурні зв'язки. Також можливо, що вміння тих правоохоронців, які не пройдуть атестацію, як і раніше застосовуватимуться, хіба що співробітники стануть вільнонайманими, припустив екс-начальник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк. «Є програма задіяння цих осіб з метою забезпечення роботою. Наскільки вона спрацює - велике питання. Звичайно, великі сумніви, що всі 30%, хто не пройде атестацію, можна буде задіяти - роз'яснює він «Аналітичній службі новин». - Сумніваюся, що навіть половину вдасться задіяти. Але я вважаю, що в системі МВС знайдеться робота для частини цих людей, може, вже не як міліціонерів, а як вільнонайманих. Серед них багато фахівців найвищої категорії, професіоналів і тих, хто взагалі далекий від якихось корупційних схем та незаконних дій». На думку Вовка, корупційну складову закладено в самій атестації. «Я думаю, перш за все, попросять піти людей пенсійного та передпенсійного віку. Також буде скорочено деякі підрозділи, які було задіяно в таких сферах, як ДАІ, там практично людей не залишається», - зазначив він, при цьому наголосив, що піде дуже мало людей, котрі займалися саме оперативно-розшуковою діяльністю, оскільки замінити їх нікому. «Це передбачає наявність не стільки освіти, скільки досвіду, агентурних зв'язків. У таких співробітників уже напрацьовані особисті зв'язки, особисті контакти. Хтось піде сам, когось попросять, когось у чомусь запідозрять. Звичайний процес. Не думаю, що ці 30% одразу «виваляться» на вулицю і стануть безробітними і буде ризик того, що вони будуть задіяні в криміналі», - зробив висновок Вовк. Нова якість потребує часу Незважаючи на те, що весь корпус звичних для українців правоохоронців формально припинив існувати, кадрове наповнення нової поліції залишатиметься незмінним ще як мінімум рік. Зокрема, до 31 грудня 2016-го буде збережено логотипи, емблеми, бланки, печатки і форму міліції. Це означає, що одномоментного переродження старої системи в нову якість не відбудеться, пояснив «Аналітичній службі новин» (АСН) народний депутат Руслан Сольвар. «Стратегія реформи органів внутрішніх справ якраз і полягає в тому, щоб удосконалити професійні якості особового складу. Необхідно наголосити на цьому аспекті проблеми, адже перед керівництвом МВС не стоїть завдання механічно замінити правоохоронців, наприклад, шляхом звільнення чинних і набору нових співробітників. І ті, у кого буде бажання продовжувати службу в Національній поліції, і нові кандидати мають пройти переатестацію та атестацію відповідно. Всі колишні міліціонери, які підтверджують свою професійну придатність, зможуть працювати в новій правоохоронній структурі. Ті ж, хто не відповідатиме встановленим критеріям, не зможуть стати поліцейськими», - зазначив депутат. Що цікаво, депутат упевнений, що «ніхто не збирається порушувати права колишніх міліціонерів, необґрунтовано їх розганяти чи навмисне не допускати в поліцію. Встановлюється базова вимога - комплексна професійна підготовка кандидатів. Якщо ви професіонал, то ваша робота у старій міліції у жодному разі не стане на заваді службі в поліції. Цей принцип є очевидним, адже за нормальних конкурентних умов жоден претендент на вакансію в будь-якій сфері не отримає роботу, якщо не пройде співбесіду. Лише завдяки зазначеному алгоритму буде можливо відсіяти з чинної правоохоронної системи всі ті елементи, які повністю дискредитували колишню міліцію в очах громадян». За його словами, однією з ключових проблем є зменшення кількості правоохоронців МВС з нинішніх 225 до 150 тисяч осіб, що дозволить оптимізувати їхню роботу і збільшити грошове забезпечення. Враховуючи те, що на 150 тисяч місць претендують не лише чинні службовці, а й нові кандидати, слід очікувати високої конкуренції. Це може значно підвищити професійний рівень поліції. «Загалом, реформа неминуче призведе до позбавлення робочих місць десятків тисяч правоохоронців. Без цього систему МВС неможливо реанімувати, - зауважив Руслан Сольвар. - Однак головне завдання полягає в тому, щоб за допомогою конкурсних відборів та скорочень кількості службовців скинути саме той баласт, через який українська міліція справедливо вважалася однією з найбезнадійніших правоохоронних структур». Якщо ж під час проведення переатестації співробітників правоохоронних органів буде виявлено факти порушення ними закону, то їх необхідно посадити до в'язниці, вважає його колега, народний депутат Георгій Логвинський. «У переатестації головне - не питання безробіття. Багато міліціонерів порушували права громадян. Тому головне набрати фахівців, аби громадяни знали, що є правосуддя. Наразі рівень довіри до правоохоронної системи дорівнює нулю», - нагадав він АСН, наголосивши, що злочином є, коли міліціонер не відповідає вимогам, які висуваються до співробітників правоохоронних органів, а також не знає чинного законодавства. Чи підуть до суду? Крім різних варіантів пошуку роботи, якщо говорити про звільнених міліціонерів і даішників, судячи з усього, є ще один варіант розвитку подальших подій. Так, адвокат Ростислав Кравець запевняє, що екс-силовики вже готові завалити суди позовами. За його словами, звільнені співробітники міліції вже звертаються по допомогу до правозахисників. Причому, зазначає адвокат, «шанси відновитися на роботі у них є. По-перше, кожного з них мали повідомити про звільнення особисто. Їм мали запропонувати вакансії у новоствореній поліції. Також повинні були взяти згоду на звільнення в їхній профспілці, чого не зробили. Тобто там є низка порушень, які буде враховано в суді». Крім того, за словами юриста, при звільненні співробітникам, які прослужили понад 10 років, належить компенсація у розмірі 50% від окладу за останні десять років. Тим, хто прослужив менше, - одноразова виплата в розмірі зарплати за рік. Він запевняє, що частина з них отримає непогану компенсацію і на цьому заспокоїться. А якась частина цих людей готова і буде судитися. Незважаючи ні на що, реформу треба продовжувати, адже, запевнив АСН народний депутат Юрій Дерев'янко, якщо 80% співробітників МВС залишиться на своїх посадах, нічого не зміниться. За його словами, співробітникам правоохоронних органів, які не пройдуть переатестацію, влаштуватися на нову роботу не буде проблемою, оскільки вони практично всі мають вищу юридичну освіту. А його колега народний депутат Сергій Рудик зазначає, що при реформуванні правоохоронних органів потрібно змінювати систему, а не людей. «Я не прихильник набирати людей з вулиці. Звісно, люди з досвідом мають не лише професійний, а й корупційний досвід, але людину, яка не має досвіду боротьби зі злочинністю, ніколи не стикалася із правоохоронною системою, не можна швидко й ефективно всього навчити. У зв'язку з цим може з'явитися багато проблем», - роз'яснив він «Аналітичній службі новин» (АСН), зазначивши при цьому, що «якщо змінити систему, то 80% будуть законослухняними і професійно виконуватимуть свої обов'язки. І не потрібно буде залучати тоді іноземних фахівців, у нас і своїх достатньо. А так у нас виходить, що керівники всі залишаються при своїх посадах, а звільняють лише середню і нижчу ланки». Взагалі, навіть неозброєним оком видно, що вкрай складний для міліціонерів Рубікон виявиться не менш непростим і для країни в цілому. Адже навіть якщо процес піде гладко, як кажуть, гладесенько-рівнесенько, чого насправді очікувати вкрай складно, знадобиться чимало часу, поки система переналаштується, а «гвинтики», які тимчасово виявилися «зайвими», відшукають для себе іншу нішу. Якщо ж врахувати, що на «гладесенько-рівнесенько» нам годі й розраховувати, певні складнощі просто неминучі. Судячи з усього, до них таки варто готуватися. Інакше знову справедливим виявиться горезвісне «хотіли як краще, а вийшло те, що вийшло».
Близько половини нинішнього складу правоохоронних органів не пройде переатестацію. І питання тут у компетентності працівників. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. Карасьов упевнений, що більша частина співробітників МВС залишиться тому, що потрібні люди з досвідом, ті, хто зможе «підтягнути» новачків і поділитися знаннями і навичками оперативних працівників. «За тих, хто не пройде переатестацію, можна не хвилюватися. Вони підуть до інших правоохоронних органів - люди все-таки з досвідом. Як-не-як вони кваліфіковані оперативні службовці. У крайньому випадку підуть до охоронних служб. Тож працюватимуть», - вважає політолог. При цьому він зазначив, що не варто перейматися через можливе зростання рівня злочинності. «На вулицях вони не займатимуться криміналом. Є ймовірність, що мала їх частина піде в тіньовий бізнес, але, знову ж таки, більшість піде на нормальну службу. Хоч би як ми їх критикували, багато міліціонерів - роботяги і трудівники», - запевнив він.

Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд Що потрібно придба....
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Як створити місце сили у своїй квартирі
Як створити місце сили у своїй квартирі
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
більше матеріалів
/-0,03239893913269-/ /-pc-/
Top