Про нові можливості для української митниці в рамках Асоціації України з ЄС

З 1 січня 2016 року набрала чинності Угода про асоціацію між Україною та ЄС. Угода передбачає великий обсяг роботи для України щодо проведення реформ і приведення законодавства у відповідність до європейських стандартів. У тому числі і реформ для української митниці.
Коли ми говоримо про торгову частини Угоди, гармонізація митних процедур між Україною і ЄС є одним із ключових пріоритетів. Причому більша частина зобов'язань стосується саме України.

У загальних рисах для нас виконання зобов'язань з митних питань передбачає впровадження уніфікованих спрощених митних процедур, скорочення і стандартизацію документів та інформації, які потрібні митними органами, усунення дискримінаційних вимог, мінімізацію ресурсів для ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Слід зазначити, що для української митниці характер цих зобов'язань не є принципово новим, враховуючи, що, починаючи з 90-х років, ведеться постійна робота щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі, адаптації національного законодавства до міжнародних конвенцій та угод у митній сфері. Тому, з одного боку, до Угоди про асоціацію українська митниця підійшла досить підготовленою.

З іншого боку, після ухвалення Митного кодексу в 2012 році і низки нормативно-правових актів реформи митної справи фактично зупинилися. Було створено Міністерство доходів, а у нього були зовсім інші завдання. Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС, а її положення, нагадаю, є юридично зобов'язуючими, має стати імпульсом для відновлення розвитку митного спрямування. На чому слід сконцентрувати увагу найближчим часом?

Система транзитних процедур NCTS - відсутній закон

Ключовими серед наших зобов'язань за Угодою з ЄС в частині митниці є впровадження в Україні інституту уповноважених економічних операторів (УЕО) і приєднання до Спільної транзитної системи ЄС (NCTS). При цьому з огляду на те, що на виконання цих зобов'язань встановлені терміни, часу на реформи залишається не так і багато - а саме сім місяців.

Саме стільки залишилося в України на приведення транзитних процедур у відповідність до Конвенції про єдиний режим транзиту і Конвенції про спрощення формальностей в торгівлі товарами.

Приєднання до цих конвенцій дозволить Україні стати частиною Загальної транзитної системи Європейського Союзу (NCTS). Зараз на території ЄС усі митні процедури повністю переведені на систему NCTS, основною метою створення якої стало скасування паперового документообігу при транзитних перевезеннях між країнами.

Система NCTS забезпечує міжнародний обмін інформацією про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митні кордони. Інформація може бути перевірена в будь-який час і в будь-якому місці, для цього потрібен лише доступ в Інтернет.

Виконання зобов'язання з приєднання до Загальної транзитної системи ЄС (NCTS) дозволить зблизити транзитні системи України та ЄС. А подальша співпраця і координація у сфері транзитних переміщень призведе до зміцнення безпеки міжнародних ланцюгів поставок і буде сприяти залученню інвестицій в Україну.

По суті, це одна з реальних можливостей допомогти Україні повернути статус транзитної держави.

Слід зазначити, що 1998 року фахівці митної служби України першими в Європі створили національну електронну систему контролю транзиту. А можливості приєднання України до NCTS відпрацьовувалися задовго до підписання Угоди про Асоціацію.
Але, на жаль, навіть маючи такий background, сьогодні Україна не зможе своєчасно виконати свої зобов'язання в цій частині. Причому причина досить банальна - відсутній відповідний Закон. Що не дозволяє почати тестове функціонування системи NCTS на національному рівні.

Інститут уповноважених економічних операторів - друга, а можливо, і перша за важливістю домовленість між Україною і ЄС у митній сфері - це впровадження в Україні інституту уповноважених економічних операторів (УЕО). Статус УЕО - це вищий ступінь довіри митниці до підприємства і, як наслідок, найбільший перелік пільг і спрощень митних процедур для нього.

Отримання статусу УЕО підтверджує, що підприємство відповідає критеріям законності, прозорості, надійності і безпеки.

Переваги такого статусу очевидні. До УЕО застосовується мінімум митних формальностей, що скорочує фінансові та часові витрати на проведення зовнішньоекономічних операцій. А репутація надійного контрагента дозволяє стати повноцінним учасником міжнародних ланцюгів поставок. Більше того, підтверджена довіра держави до підприємства в одній із країн відкриває їй зелене світло в інших країнах, які приєдналися до співпраці УЕО і домовилися про взаємне визнання.

На сьогодні 33 країни світу, серед яких країни ЄС, США, Канада, Китай, Японія, користуються перевагами взаємного визнання УЕО.

Зараз на експертному рівні погоджено законопроекти, які передбачають імплементацію інституту УЕО на підставі принципів, аналогічних існуючим в ЄС, в тому числі з урахуванням положень нового Митного кодексу ЄС, який набуває чинності з 1 червня 2016 року.

Для функціонування в Україні УЕО важливо максимально швидко ухвалити потрібну законодавчу базу, не чекаючи закінчення передбаченого Угодою трирічного терміну, і сконцентруватися на практичній реалізації. Можна передбачити, скільки суб'єктів ЗЕД, в тому числі недоброчесних, намагатимуться отримати статус УЕО з його перевагами. У зв'язку з цим важливо, щоб відбір і надання такого статусу здійснювалися за максимально прозорими процедурами.

Постаудит

Паралельно з впровадженням інституту УЕО важливо «реанімувати» напрям постмитного контролю, який здійснюється після випуску товарів у вільний обіг. Слід сказати, що з ухваленням Митного кодексу в 2012 році постаудит реально запрацював, митним органам вдавалося виявляти сотні операцій, проведених з порушеннями закону, і донараховувати недоотримані платежі в бюджет.

Але, на жаль, з 2013 року, коли було створено Міністерство доходів і зборів, і по сьогоднішній день в рамках Державної фіскальної служби про досягнення результатів по постаудиту та в цілому по митниці говорити не доводиться. Протягом останніх трьох років відбувалося, швидше, розмиття функцій митниці в системі держуправління, деградація організаційно-кадрової складової як на центральному, так і на регіональному рівнях.

Питання навіть не про те, повинна чи не повинна митниця бути окремим державним інститутом, а про те, що на рівні ДФС немає чіткого розуміння, як повинна розвиватися сучасна митниця європейського зразка, які пріоритети мають бути в основі. Тривалий процес реформування ДФС не дає нам відповідей на ці запитання, а позиціонування митниці як виключно фіскального органу - не сприймається європейським митним співтовариством.

Ключових напрямів для роботи як мінімум два. По-перше, визначити як пріоритет у діяльності митного блоку забезпечення митної безпеки, регулювання міжнародної торгівлі, спрощення та гармонізацію митних процедур. По-друге, скоординувати комплекс заходів щодо своєчасного виконання зобов'язань перед ЄС, побудувавши чітку вертикаль відповідальних осіб, в тому числі з питань взаємодії з європейською стороною.

Якщо немає власних ідей щодо реформування української митниці, чому б не взятися за реальне втілення в життя наших зобов'язань у рамках Угоди про Асоціацію з ЄС?