Наймитам грамота не потрібна?

Цими днями, читаючи заголовки новин, чомусь згадала свою бабусю, Царство їй небесне. Красуня, яких пошукати, з довжелезною товстою косою і блакитними, як небо, очима, вона посивіла у тридцять із хвостиком - коли її разом із іншими селянками вивезли під час війни наймитувати в Німеччину. А була ж дочкою досить заможного, за тодішніми мірками, чоловіка, та тільки розкуркулити його панове Совєти і майже всіх родичів вигнали до Сибіру. Яким дивом бабуся залишилася, не знаю - сімейних переказів щодо цього  не було. Так ось, вона не тільки німецьку каторгу пережила, але і два голодомори. Вижила дивом, тому знала, почім фунт лиха і шматочок хліба. Пам'ятаю, розповідала, як помирали люди просто на вулицях - упала, і все, немає людини. Як їли лободу та інший бур'ян - аби вижити, дотягнути до кращого життя.

Коли я - за часів свого піонерсько-комсомольського минулого - приїжджала влітку до неї з дідом, бабуся завжди говорила: мовляв, ми вижили і терпіли все, щоб ви жили краще. Але ось чи живемо ми краще? Союз, з його чергами, дефіцитами і знищенням особистості в зародку, вже в минулому. Тепер у нас - рівняння на Європу, на її цінності. У всякому разі, можновладці кричать про це мало не біля кожного стовпа. Тільки що з того, якщо вода з гарячого крана ллється холодна, власника «Київенерго» (у разі киян) за це ніхто не карає, а ось людей платити за неї як за гарячу змушують. В іншому випадку загрожують усіма карами небесними - мало не до позбавлення житла. У всякому разі, наміри такі були. Але я сьогодні - не про тарифи, хоча це, якщо говорити про поліпшення життя середньостатистичного українця, теж тема, яка заслуговує на увагу.

Є таке поняття у нас у країні, як споживчий кошик. Туди входить перелік продуктів, товарів і послуг, без яких людині не прожити, скажімо, місяць або рік. Розрахувати можна і так і так, не має значення. Так ось, востаннє його затверджували ще 2000 року, коли долар коштував менше чотирьох гривень, проїзд у громадському транспорті - 25 копійок, а всі продукти - мало не в десять разів дешевше, ніж зараз, про що «Аналітична служба новин» (АСН) вже писала. Тому повторюватися не буду. Хіба що нагадаю, що минулого року Кабінет міністрів програв дві судові справи про необхідність перегляду прожиткового мінімуму (хоча це питання риторичне, проте цікаво, люди, які обґрунтовують і затверджують ці цифри, самі хоч раз пробували прожити на 1 330 гривень на місяць?!) і змісту цього самого споживчого кошика. Уряд із цим не погодився і подав касаційну скаргу до Вищого адмінсуду з проханням зупинити перегляд прожиткового мінімуму в країні, але не всі ж котові масниця - і суд у задоволенні цього клопотання відмовив. Та ще й зобов'язав рідний уряд швидше ворушитися, чи то пак вжити передбачених законодавством заходів і провести науково-громадську експертизу набору продуктів харчування, а також непродовольчих товарів і послуг. Якщо перекласти це все нормальною людською мовою - судовим рішенням Кабінет міністрів зобов'язали переглянути як якісне, так і кількісне наповнення споживчого кошика, а разом з ним і розміру прожиткового мінімуму (за логікою, цих грошей мало вистачати на все, що передбачено в кошику).

А тепер стоп. Комісію таки створили. І переглянули. Тільки, мабуть, про європейські соціальні стандарти при цьому ніхто навіть не згадав. І про те, скільки сьогодні коштує долар. Бо, з огляду на те, що у них вийшло «на виході», українцям залишається хіба що згадати голодні роки. Але тоді хазяйновитих українських селян свідомо морила голодом радянська влада під чуйним керівництвом КПРС. А тепер хто чуйно керує, панове з Банкової і Грушевського ?! Та й село давно поклали на лопатки, йдеться тепер - про все населення (за винятком купки товстосумів, які зараз навряд чи хочуть розуміти, про що говоримо). Як стверджує керівник проекту «Відкритий суд» Станіслав Батрин, який і був ініціатором судових позовів проти Кабміну, Мінфін і Мінекономіки, прихопивши у свою компанію Мінсоцполітики разом із Міністерством охорони здоров'я, провели «два таємних засідання і запропонували уряду затвердити нові набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, від яких залежить встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні».

Якщо уважно подивитися і проаналізувати те, що було, і те, що пропонують тепер, інакше як знущанням над людьми це назвати не можна. Судіть самі. Беремо продуктовий набір: на одного дорослого було передбачено 14 кг яловичини і 2 кг баранини - стало 16 кг яловичини. Було 18 кг моркви і буряка - стало по 9 кг цих овочів. Ні хліба, ні масла, ні сала не об'їсися, оскільки цього в достатній кількості просто не передбачено (п'ять грамів сала на день - просто смішно). Мабуть, розробники цих норм салом не харчуються, але при цьому не враховують, що у переважної більшості українців на витребеньки грошей просто немає.

Так що там продукти! Скажіть спасибі рідному уряду, що не пропонує переселитися в печери! А що стілець один людині відтепер покладається на 15 років, тому акуратно треба з меблями, не ламати завчасно і в піч не кидати, коли за газ платити нічим буде.

До речі, найбільші зміни - якраз у тих розділах, що присвячені комунальним платежам. Тут чиновники попрацювали на славу: прив'язали норми споживання до чинних нормативів житлово-комунального господарства. Наприклад, тепер буде враховано, що споживачі за газ у багатоквартирних будинках платять, виходячи з норми шість кубів на місяць. Раніше цей показник становив 31,36 куба на сім'ю, тобто більше 12 кубів на людину на місяць. Очевидно, що подібними маніпуляціями вплив зростання тарифів на загальну вартість кошика зменшується. Якщо так буде тривати й надалі, то цілком можливо, що прожитковий мінімум в Україні треба не збільшувати, а зменшувати!

Впадають в око й різні відверті нісенітниці. Взагалі незрозуміло, як таке підписували чиновники з МОЗ, які начебто зобов'язані піклуватися про здоров'я громадян України. Наприклад, пенсіонерам передбачили 700 грамів оселедця на рік (працездатному населенню - чотири кілограми). Якщо взяти до уваги, що один оселедець має вагу близько 300-400 грамів, то бабусям і дідусям ласувати оселедцем можна тільки 2-3 рази на рік. Спантеличують і деякі мінімальні норми. Так, дорослому населенню не передбачені кава, чай, какао, соки. Без цього, вважають, можна цілком обійтися. А дітям? А їм без какао і чаю - ніяк. У списку для дітей ці продукти є. У переліку ліків (і тут величезний запитання до Міністерства охорони здоров'я) передбачені вата, бинт, судинорозширювальні (валідол, валеріана), дезінфекційні засоби (йод, зеленка), боле і жарознижуючі засоби, вітаміни, гірчичники. Потрібні коментарі? Ось і я про те.

Щодо одягу, то оновлені норми споживчого кошика - взагалі пісня. Сучасній жінці в мінімальному наборі предметів гардероба пропонують задовольнятися одним зимовим пальто цілих вісім років. Про жодну шубу, дублянку або пуховик не йдеться. І, даруйте за інтим, п'ять трусиків і два ліфчики на два роки. Цікаво, наші кабмінівські пані, зокрема і відповідальні за ухвалення цього вельми важливого ​​паперу, цілий рік в одному ліфчику ходять?! А їхні чоловіки - по десять років в одних плавках?! А їхні діти, якщо це дівчатка, цілих три з половиною роки хизуються у двох сукнях? Ні джинсиків тобі, ні модної сучасної спіднички? А хлопці в одних штанцях цілий рік?

Можна ще згадати один рулон туалетного паперу на місяць, маргарин замість масла, дві тарілки на три роки (не дай вам Боже випадково розбити!), стрижка - раз на три місяці, дві зубні щітки на рік, один ніж і дві вилки на десять років і багато інших «родзинок», передбачених чиновниками для народу. Але особисто мене зачепили навіть не шість відвідувань на рік установ культури. І не те, що не передбачено інтернет і мобільний зв'язок, хоча уявити сучасну людину без інтернету і мобільного телефону сьогодні просто нереально. А той факт, що наш уряд упевнений: українцям на рік цілком достатньо... шести книжок. А що, навіщо читати? Тупим стадом керувати легше.

Не знаю, як у кого, а у мене стійке враження, що рідний уряд - і в цьому випадку мені абсолютно не цікаво, хто конкретно і в якому кріслі сидить - із задоволенням, ще й потираючи при цьому рученята, перетворює українську націю на наймитів, яким ні їсти нормально, ні одягатися, ні, тим паче, книжки читати просто не потрібно. Що, панове Яценюк, Яресько, Розенко та інші з ними, готові посперечатися і довести зворотне?! Сподіваюся, не тільки я, але й велика частина українців з радістю послухають ваші аргументи. Тільки якщо це будуть дійсно аргументи, а не чергове просторікування про користь реформ.