Третій Майдан – це інформаційна бомба

Минулими вихідними кілька десятків людей у камуфляжі, які представилися «Радикальними правими силами», розбили намети на Майдані Незалежності, вимагаючи відставки уряду і Президента, а також закликаючи громадян до нової революції. І хоча ця акція нагадувала, швидше, пародію на масові протести під час Революції Гідності, в інформаційному просторі її все ж охрестили «Майданом-3».

Мені б не хотілося копатися в брудній білизні політичних мотивів подібних заходів і висловлювати припущення, кому це було вигідно, хто за цим стоїть, які цілі переслідує тощо. Водночас переконаний, що всі ми повинні бути більш відповідальними за свої слова. Давайте пригадаємо, чим були, умовно, Майдан-1 і Майдан-2. Це як мінімум мільйони людей і місяці активних протестів проти соціальної несправедливості і диктаторської влади. Натомість зараз ми маємо півсотні людей з опозиційною риторикою і повстанськими закликами, без будь-якої програми і зрозумілих цілей «революційної» акції. Зважаючи на очевидну неспівмірність реального значення і масштабу вказаного заходу тому інформаційному резонансу, який виник довкола нього, складається враження, що головний ефект від цього «протесту» полягає тільки в тому, що його назвали Майданом.

Насправді ж ніякого Майдану-3 не було, це не більше ніж інформаційна бомба, яка лякає суспільство новим соціальним вибухом і водночас підігріває існуючі протестні настрої. Якщо ми кожне подібне зібрання називатимемо черговим Майданом, то це явно не додасть країні стабільності, а лише стане приводом для зловтіхи всім, хто чекає повної дестабілізації ситуації в нашій державі. Розмови про третій Майдан – це нерозважлива інтрига в умовах політичної і соціально-економічної кризи. Хочу підкреслити, що небезпечними є не самі протести на кшталт зазначених – вони є невід’ємним правом громадян – а їхня перебільшена інтерпретація, яка, по суті, вводить суспільство в оману і змушує громадян бурхливо реагувати на неіснуючі процеси.

Що ж до обґрунтованості ідеї нового Майдану, то її безперспективність довела сама українська громада, не підтримавши «радикальних революціонерів». Як наслідок, вже сьогодні Майдан-3 розібрали комунальники. Революція закінчилася, так і не розпочавшись.

Безумовно, це далеко не означає, що українці всім задоволені і не мають жодних приводів для висловлення невдоволення. Натомість це лише доводить, що громада, навчена трагедією Євромайдану і кривавим досвідом війни, просто не хоче нового кровопролиття, віддаючи перевагу іншим методам боротьби за свої права і добробут. Тому зараз усі, хто закликають до силових сценаріїв і радикальних дій, навряд чи знайдуть належну підтримку в українському суспільстві.