На шляху до медичної децентралізації

У четвер відбулася невелика, не відзначена увагою преси подія, але на яку вже давно очікували на місцях. Парламент нарешті спромігся ухвалити законопроект, який дав змогу додатково залучати кошти місцевих бюджетів на потреби комунальних медичних закладів.

Що це означатиме на практиці?

Десь рік тому, коли парламент під ялинку ухвалював зміни до Бюджетного Кодексу, серед інших юридичних бліх,  обмежили й фінансування медичних закладів. Верховна Рада внесла зміни до Бюджетного Кодексу України, зокрема доповнила новою статтею 103 (прим. 4) «Медична субвенція». Ця норма обмежувала місцеві громади у здійснені видатків на заходи з охорони здоров’я за рахунок власних коштів. Адже стаття містила імперативну норму, згідно з якою  видатки на охорону здоров’я проводилися лише в межах медичної субвенції. Обсяги ж цієї субвенції затверджують у законі про Державний бюджет України, та, як свідчить практика, вони є недостатніми для нормального функціонування комунальних лікарень, поліклінік і ФАПів.

До того ж, розширюючи джерела поповнень місцевих бюджетів, на місцях не було надано законного способу використовувати власні зароблені кошти на комунальні медзаклади.

Отже, Верховна Рада створила колізію для громад. Фактично, отримавши в місцевому бюджеті профіцит, місцеві ради не мали правового механізму для покращення умови лікування своїх громадян.

Законопроект № 2495 виправив цю ситуацію і дав змогу органам місцевого самоврядування надавати кошти з місцевих бюджетів на фінансування потреб медичних закладів.

Додам лише, що це рішення — на часі. Адже після ухвалення парламентом Бюджету-2016 місцеві влади зможуть почати підготовку своїх бюджетів з урахуванням змоги надання додаткових коштів на медзаклади.