Сергій Соболєв: Ми з коаліції не вийдемо

Гострі заяви щодо роботи уряду, які останнім часом все частіше лунають із боку фракції «Батьківщина», дають підстави вважати, що серед політичної еліти назріває чергова криза. Підігріта ще й напругою у суспільстві на тлі підвищення тарифів та зниження рівня життя населення. Чи витримає політичні баталії коаліція? Чи не перетвориться політичний процес у протистояння вже нових «любих друзів»? На ці та інші запитання в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів заступник голови депутатської фракції «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України Сергій Соболєв.

— 25 травня минає рік, як український народ обрав Президента. Що змінилося? Чи стали жити «по-новому»? Чому АТО триває не години і не тижні?

— Є й успіхи, і промахи.

Парламентські вибори відбулися, сформована парламентська більшість. Коаліція дуже плідно працює. У кожного з її учасників своя точка зору. Є дискусія. У спорі народжується істина.

На відміну від попередніх років, немає абсолютного тиску з боку Адміністрації Президента.

Також в останній рік йде процес формування української армії. Та чи все зробила влада для розвитку Збройних сил? Ні. Адже якщо наші військові заводи, зокрема й завод імені Малишева та Південмаш, не працюють у дві-три зміни, не можна говорити про реальні кроки щодо забезпечення армії озброєнням.

Якщо вести мову про АТО, то наша позиція залишається незмінною — потрібна відкритість: це визвольна війна проти російських агресорів. Війна має називатися війною. Окуповані РФ та російськими найманцями землі мають бути оголошені територією воєнного стану, а зовсім не АТО.

Та найбільшою помилкою нині є абсолютне нехтування того, що власне відбувається на вулиці, у кожній домівці. Маю на увазі перш за все питання тарифів і індексацій заробітних плат і пенсій.

— Питання тарифів і індексації надто стосуються уряду.

— Так. Без сумніву.

— Нещодавно в Кабміні заявляли, що на індексацію зарплат і пенсій немає грошей.

— Була також заява Прем’єра Арсенія Яценюка, що індексація проводитимуть раніше, ніж у грудні 2015 року (мораторій на індексацію зарплат і пенсій має діяти до грудня, — авт.).

— Якщо про це говорять, значить, будуть вибори?

— Це значить, що на Казначейському рахунку сьогодні від 30 до 40 мільярдів гривень. Цих коштів достатньо, щоб скасувати «драконівський» закон про зняття 15% з пенсій пенсіонерів, які працюють. А також — негайно ухвалити рішення стосовно тарифів.

А вибори у нас місцеві будуть у жовтні. І коли ми говоримо про індексацію прибутків та інфляцію, до чого тут вони?

— Виборам завжди передують популістські заяви.

— Як можна вважати популістським рішення проіндексувати пенсії?

Сьогодні мінімальна пенсія становить 949 гривень. Купівельна спроможність у населення прирівнюється до нульової ставки. Говорити про розвиток споживчого ринку не доводиться. Та вкрай важливо проводити вливання в економіку не через емісію (випуск в обіг новонадрукованих грошей, — авт.), а зокрема через індексацію.

— Наскільки реальне відтермінування чергових місцевих виборів?

— Єдина можлива причина для цього — виконання Мінських домовленостей. Адже якщо ми справді хочемо їх виконати, то маємо усвідомити неможливість проведення виборів на окупованих територіях до того часу, поки вони не будуть знову під контролем української влади.

Крім того, готуються зміни до Конституції. Ідеально схема: зміни у Основний закон проголосовані у вересні, і проведення місцевих виборів вже за новою Конституцією.

— Хіба встигнете?

— Встигнемо. Потрібно тільки бажання.

Навіть більше, я запропонував би винятковий варіант: голосування лише по децентралізації, розширенню повноважень місцевих органів. Тоді вибори проходили б на підставі ключових положень нової Конституції. Це було б ідеально.

— Введення воєнного стану теж передбачає скасування виборів.

— Введення воєнного стану на окремих територіях — Криму і частині Донбасу — аж ніяк не передбачає призупинення процесу загалом.

Навіть більше, сьогодні йдеться про Антитерористичну операцію. Президент уже заявив: буде наступ російських найманців — буде воєнний стан. І за такого розвитку подій, вважаю, воєнний стан вводитимуть у всій країні. Війна і вибори — речі несумісні.

— Те, що відбувається в коаліції, ви делікатно назвали дискусією. Хіба це не реальні бої?

— Нагнітати ситуацію, стверджувати, що все в коаліції погано і більшість розпадається, не варто. Ця інформація абсолютно не відповідає дійсності. Коаліція сьогодні —  живий організм, який дуже швидко оновлюється і ухвалює необхідні рішення у дискусії.

— У парламенті сьогодні обговорюють можливість переформатування коаліції без вашої фракції. Це ймовірно.

— Можливо, у когось є думка про переформатування. Але це шлях в нікуди. Тому ми з цієї коаліції не вийдемо. І ніякого переформатування з «Опозиційним блоком» або депутатськими групами, які голосували за закони 16 січня, не допустимо.

— Як впливають олігархи на парламент?

— Хоч їхній вплив суттєво обмежений, але все ще залишається значним. Нам необхідно раз і назавжди відсторонити олігархів від бюджетних годівниць. Якщо люди хочуть займатися бізнесом — будь ласка. Але бюджет держави не може бути бюджетом олігархічних кланів.

— Корупція у цій ВРУ все ще є. Журналісти фіксують відповідні смс-повідомлення. Чітко видно, як депутати виходять із зали засідань під час певних голосувань. Олег Ляшко заявляв, що йому пропонували великі гроші за голосування. Чому так і не вдалося її подолати?

— Корупція — це коли за ті чи ті голосування пропонують гроші. З такими питаннями підходити до фракції «Батьківщина» неможливо.

Якщо є такі випадки, то треба оголошувати не суми, які пропонують, а імена тих, хто це робить. Має бути відкрито кримінальне провадження, написано заяву в Генеральну прокуратуру. А інакше все, вибачте, просто бла-бла-бла.

— Скажіть, як розвиватиметься ситуація зі «списком Шокіна»?

— Два прізвища ми вже почули (йдеться про звернення Генпрокуратури про зняття депутатської недоторканності з Сергія Клюєва та Сергія Мельничука, — авт.). Інші подання певно ще готують.

Та що тут вкрай важливо  — це якість таких звернень Генпрокуратури. Вона має бути абсолютною. Щоб не вийшло так: парламент дав згоду на зняття депутатської недоторканності, а справи розвалюватимуться в українських чи міжнародних судах.

— Ще одна популярна тема для обговорення — нинішня політична еліта ризикує повторити ситуацію 2005 року?

— А що таке «ситуація 2005 року» ?..

— … коли «любі друзі» пересварилися і почалася серйозна політична криза.

— А що ж тоді власне сталося? Відбулася відставка прем’єра Тимошенко. Президентом залишався Ющенко, був прем’єр Єхануров, політичні сили в парламенті. Нічого ж не змінилося.

Інша справа — січень 2010-го (президентські вибори, на яких у другий тур вийшли Віктор Янукович і Юлія Тимошенко, — авт.). Тоді сталася надзвичайна подія.

Було очевидно, що Тимошенко — це шлях до Європи, Янукович — до Росії. Віктор Ющенко заявляв, що не треба йти на вибори, а якщо голосувати, то проти всіх. Така була позиція і в Арсенія Яценюка. Пізніше Сергій Тігіпко підтримав Януковича. Виникає питання: хто привів до влади Януковича?

Я переконаний: якби Тимошенко стала президентом, то не було б розстрілів на Майдані, ніколи не здали б Крим і не дозволили окупувати території України. Але тоді певні політики вважали, що вони найрозумніші і треба підтримати Януковича, й таким чином насолити Тимошенко.

— Тоді давайте згадаємо ще й 2007—2008 роки. Прем’єр Тимошенко і президент Ющенко з’ясовували стосунки, що аж пір’я летіло. Експерти стверджують, що це призвело до того, що на президентських виборах 2010-го голосували не «за», а «проти» Тимошенко чи Януковича.

— 2007—2008 рік — це був розквіт України. Росли доходи населення, гривня була стабільною. Потім почалася світова економічна криза.

Щось зовсім інше, коли політик ображається і приводить до влади руйнівника Української держави, — то чи політик він? Тимошенко пробачила Яценюку все. І він був в одному списку з нами (парламентські вибори 2012 року, Яценюк другий у списку політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» — авт.). Тимошенко була у в’язниці, а Яценюк на волі. Сьогодні важливо, щоб при розслідуванні фактів корупції в уряді не вийшло так, що одні крастимуть, а у в’язницю потраплять Тимошенко та інші.

— Якщо розгориться війна між Тимошенко, Порошенком, Яценюком, Турчиновим — ми ризикуємо втратити країну.

— Є ті, хто не залежить від будь-яких війн. Це — обрані людьми народні депутати та Президент.

Уряди змінюються повсякчас. Я не бачу трагедії у зміні міністрів чи Кабмінів. Просто кожен урядовець повинен розуміти: не можеш себе реалізувати — поступися місцем іншому.

— За які напрямки в уряді фракція «Батьківщина» готова взяти на себе відповідальність?

— Уряд — це квота політичних партій. Нам потрібна технократична команда, яка не зважатиме на те, хто яку партію представляє, а йтиме на швидкі й реальні перетворення в країні. Саме цього нам бракує.

Якщо це заміна одного політика на іншого — це шлях в нікуди. Україна потребує дуже жорстких рішень.

Це мають робити не ті, хто думає про майбутні вибори, рейтинги. Коли Італія потрапила в складну ситуацію, парламент пішов на те, щоб позбавити Берлусконі прем’єрства. І створили уряд технократів, який півтора року розгрібав лайно за політиками. А тоді вже були вибори.

Вважаю, що держава на межі дефолту і з проблемами з МВФ та іншими кредиторами має жорстко боротися з корупцією, не ділити всіх на своїх і чужих. Також це стосується тарифів, які мають бути економічно обґрунтованими, а не завищеними. Це має бути не імітація, а реформування судової системи, Міністерства внутрішніх справ тощо.

— … і прем’єром має бути Тимошенко?

— Про це треба запитати безпосередньо у Юлії Володимирівни.

— Назвіть, будь ласка, прізвища тих, хто здатен це зробити.

— Якщо дати ініціативу навіть дечким міністрам в уряді, або ж їхнім заступникам, переконаний, вони можуть перевернути ситуацію.

Нині їх загнуздано у шори. Погляньте на низку гучних відставок.

— Це іноземці?

— Не треба поділяти на «іноземців» і «неіноземців». Якщо це українець за походженням, то українець і за духом. Якщо людина відмовляється від іноземного громадянства і їде в країну, то вона вже багато зробила. От ви відмовилися б від американського громадянства (міністр фінансів Наталія Яресько американка українського походження, — авт.)?

— Повернімося до теми дестабілізації ситуації в Україні. Відомо, що Росія намагатиметься збурити країну з середини, говорять про ризики росту соціального невдоволення і бунтів. Що ви думаєте про це?

— Зовнішній і внутрішній фронти розділено. Зовнішній — Путін йде з прямою агресією. Внутрішній — можна подолати боротьбою з корупцією, проведенням реформ і боротьбою із зубожінням людей. У Путіна ніколи не буде можливості розхитати суспільство, де буде єдність. А вже сьогодні у нас навіть пенсіонери сплачують податок на війну — і ніхто не нарікає.

— Ще запитання про Надію Савченко. Зокрема говорять, що якби не її причетність до політики, то вона була б на волі, її легше було б обміняти. І що їй шкодить статус народного депутата.

— Тому, хто таке говорить, плюньте в обличчя. Той, хто на цьому робить політику, — нечесна, непорядна і некоректна людина. Це позиція мужньої жінки — Надії Савченко. Якщо хочуть їй щось порадити, то нехай займуть її місце, лакействують перед Путіним. Савченко так поводитись не буде.

— А чому немає «Наді — волю». Було «Юлі — волю», містечка біля судів, акції, мітинги, потужна інформаційна компанія, а щодо Савченко немає.

— Зачекайте, «Юлі — волю» було перед судами українськими, Адміністрацією Президента.

Сьогодні було б як мінімум смішно, якщо б ми під Адміністрацією Петра Порошенка встановлювали намети, коли Порошенко всюди, де тільки можна, згадує про Надію, і це є ключовим принципом (обмін, — авт.) Мінських домовленостей. Де нам встановлювати намети?

— Біля посольства РФ або у Росії.

— Відомо, яке в Росії законодавство. І як там затримують людей, які проти свавілля Путіна. Це інший вимір.