Окупація Казахстану потребує жорсткої реакції
Спонтанні протести в окремих регіонах Казахстану, викликані підвищенням цін на продукти першої необхідності і скраплений газ, за кілька днів перетворилися на потужну хвилю народного гніву проти авторитарної тиранії і беззаконня влади. Акції протесту і масові заворушення охопили ключові економічні центри і міста Казахстану та призвели до відставки уряду і втечі з країни сім’ї Назарбаєвих. Відсутність єдності, лідерства, планування і координації дій не дозволили казахській опозиції забезпечити повний перелам ситуації в країні.
Президент Казахстану Токаєв замість діалогу з опозицією, пошуку компромісу і мирного виходу із кризи, віддав наказ потопити у крові акції протестів. Беззбройних казахів почали розстрілювати з автоматичної зброї. Враховуючи масовість протестів, коливання силовиків і навіть окремі випадки підтримки ними повсталого народу, Токаєв звернувся за військовою допомогою до Путіна, хоча формально звернення адресоване до створеного Кремлем воєнного блоку ОДКБ.
Реакція Путіна не забарилася – російські десантники оперативно перекидаються до Казахстану для жорстокого придушення народних протестів.
Саме такий сценарій Кремль хотів реалізувати в 2014 році, окупувавши на прохання Януковича всю Україну. Оперативно реагуючи на ці загрози, реанімувавши наші Збройні Сили, перекинувши війська на північ та схід країни, придушивши сепаратистські заколоти від Харкова до Одеси, ми змогли тоді зірвати путінський план окупації України.
Сьогодні, коли в нашій країні зупинені перспективні проекти створення ракетного озброєння, недофінансовуються першочергові потреби ЗСУ, не розбудовуються навіть базисні позиції тероборони, влада на чолі з президентом не тільки ігнорує свої пріоритетні обов’язки щодо захисту країни, а й намагається розколоти суспільство сфабрикованими справами проти лідера опозиції, бойових генералів та представників патріотичних сил країни.
Відсутність швидкої реакції провідних країн світу і України на ситуацію в Казахстані і російську інтервенцію до цієї суверенної країни провокуватиме Кремль на подальшу ескалацію агресії проти нашої держави. Пошук Заходом компромісів з Кремлем, намагання Зеленського реанімувати в країні авторитаризм та його спроби загравати з Путіним ведуть до руйнації в Україні ключових державних інституцій, до втрати нашої суб’єктності, незалежності та державності.
Щоб зупинити розкрутку маховика російської військової агресії, Україна повинна негайно ініціювати запровадження жорстких санкцій проти Токаєва, клану Назарбаєвих і всіх казахських силовиків, причетних до кровопролиття.
Необхідно запровадити обіцяні Заходом санкції проти Росії, війська якої вдерлися до суверенної держави і це потрібно робити не в абстрактному майбутньому, а прямо зараз.
Керівництву нашої країни потрібно перемкнутися з боротьби проти опозиції на боротьбу з агресором. Потрібно невідкладно прийняти реалістичне Державне оборонне замовлення, внести зміни до Бюджету 2022, щоб забезпечити армію необхідним озброєнням, профінансувати тероборону та збільшити грошове забезпечення військовослужбовцям.
Зволікання з вирішенням цих питань та пасивна реакція Заходу і України на окупацію Казахстану спровокує Кремль на подальші масштабні агресивні кроки, спрямовані на відновлення “імперії зла” в кордонах Радянського Союзу.
.
.
