Про газову кризу без емоцій

Після рішення Стокгольмського арбітражу від 22 грудня щодо контракту на постачання газу Нафтогаз і Газпром мали переглянути існуючий контракт у зв’язку зі зміною позицій та укласти додаткову угоду.

Проте, Росія вчинила підло, віроломно, цинічно і агресивно.   Газпром знижує тиск у трубі до тих обсягів, щоб забезпечити споживачів Європи, а Україні не було чого відбирати.

Українське керівництво виявилося не готовим до такого розвитку подій.  Попри всі заяви уряду і Нафтогазу, що в ПСГ накопичено достатньо газу, щоб пройти весь опалювальний сезон,  у сховищах перебуває близько 10 млрд кубометрів газу, з них половина – технологічний обсяг, який не можна піднімати.  Необхідний запас безпосередньо у трубі мав становити 1 млрд кубометрів, а фактично становить 700 млн.  

Керівництво Нафтогазу нажаль  не спрогнозувало  ані погодні умови, ані політичні наслідки вихваляння перемогою у Стокгольмі і не запланувало  резервні газові поставки з Європи.   Все це, до речі, суперечить Національному плану дій, затвердженому урядом у 2015 році на випадок енергетичної кризи.  

Всі дії, які  вживає Нафтогаз, є достатньо хаотичними. Заклик до населення прикрутити батареї докорінним чином не може поповнити нестачу.  Більш доречним було би відключати енергоємні підприємства олігархів , ніж школи, дитячі садочки та батареї в багатоповерхівках.

Сьогоднішній оперативний контракт Нафтогаза з поляками забезпечує лише 60 млн кубометрів газу на березень, тоді як щоденна потреба України у штатному режимі сягає 200 млн кубометрів на добу.

А взагалі то, історія ходить по колу. У 2009 році Газпром не просто знизив тиск на 20%, він повністю перекрив подачу газу. І тоді теж були морози, і тоді теж європейським споживачам не можна було відмовляти у транзиті.  Але тоді не закривали школи. Тоді не прикручували опалення в будинках .  Тоді  уряд Тимошенко запустив  ГТС в реверс, щоб забезпечити густонаселений схід і південь газом з підземних сховищ, які фізично розташовані на Західній Україні…

Як бачимо, укладений в 2009 році контракт виявився таким «пасткою» для Газпрому, тому він і хоче  його розірвати.

Керівникам і політикам  України  зараз треба відкласти всі внутрішні  взаємні претензії і разом виходити з кризи, яку Газпром буде щоденно поглиблювати.