Субсидійний Абсурд. Короткий аналіз субсидійної політики Уряду, очікувані наслідки

Тарифна політика Уряду призвела до того, що 8,2 млн українських родин (68% домогосподарств) вимущені просити у чиновників милостиню у вигляді житлових субсидій! До речі, в Європі цей показник не перевищує 5-10%, а після подальшого підвищення тарифів 80% населення України будуть не в змозі заплатити за власне житло.

На абсурдність ситуації, коли більше, ніж дві третини українських родин вимушені звертатись за субсидіями, неодноразово звертали увагу експерти міжнародних фінансових організацій. 

Тепер же Уряд взявся за допомогою верифікації (людською мовою – перевіркою) зменшити кількість отримувачів субсидій. Уряд планує забирати субсидії: за наявності двомісячної заборгованості ( або борг більше 360 грн), через не вказаний у декларації додатковий прибуток родини, через покупку на 50 тисяч гривень. 

Сюди ж відноситься ускладнення і погіршення умов для отримання нових субсидій. При цьому соціальні інспектори отримали розширені повноваження – аж до права без попередження заходити до житла отримувачів соціальної допомоги і перевіряти їх рівень життя. 

Крім того, відміняється розпропагандована прем`єр – міністром Володимиром Гройсманом розстрочка оплати комунальних послуг.

Урядове зобов’язання перед МВФ щодо монетизації субсидій перетворилось у черговий раз на підміну понять і профанацію! .Насправді згідно з проектом кабміновської постанови планується монетизувати субсидії не повному обсязі, а лише малу частку за утримання будинку, прибудинкових територій та вивоз сміття ... а це буде не більше 10-15% від нарахованої субсидії (!) і буде стосуватися переважно ОСББ

Про опалення, електроенергію, водопостачання взагалі не йдеться!

А міністр соцполітики пан Рева той взагалі нещодавно заявив, що монетизація не на часі і її треба відкласти, тому що у багатьох пенсіонерів розмір субсидій перевищує розмір пенсії!

В результаті нинішня субсидійна політика Уряду абсурдна і тупикова:

По-перше , діюча субсидійна схема шахрайська – грошей люди на руки не отримують, субсидійні кошти напряму осідають на рахунках приватних монополій;

По-друге , субсидійна система вбиває енергозбереження і енергоефективність – у зниженні споживання енергоресурсів не зацікавлені як монополісти, так і споживачі;

По-третє , субсидії сприяють тінізації економіки – зараз до роботодавців масово звертаються робітники з проханням показувати занижену зарплату, оскільки чим менша зарплата, тим більший розмір субсидії.

Наприклад, в європейських країнах державна субсидійна допомога, як правило, надається непрацездатним: інвалідам, безробітним, багатодітним родинам і малозабезпеченим пенсіонерам, але аж ніяк не працюючим!

Натомість в Україні, за даними Міністерства соціальної політики, серед отримувачів субсидій 50% працюючих людей. За європейськими соціальними нормами, витрати на комунальні послуги зазвичай не перевищують 10% від місячного доходу родини (у нас близько 50-60%).

Хибна політика масового субсидування принижує людську гідність працюючої людини, породжує утриманські настрої у суспільстві, провокує тінізацію трудових відносин.

Ми є свідками абсурдного збільшення бюджетних видатків на субсидії. Якщо у 2013 році їх обсяг був на рівні 6,0 млрд. грн., у 2014 році – 6,2 млрд.грн., у 2015 - 18 млрд. грн., у 2016 – 44,1 млрд., у 2017 – 62,3 млрд. грн. на цей рік планується 71 млрд. грн. Ще кілька років таких «реформ» і на субсидії будемо витрачати половину державного бюджету.

Це тупиковий шлях. Куди далі?