Підсумки року для України та світу

2017 рік приніс нам багато політичних сюрпризів. Розпочався він з події, що стала результатом найбільшого сюрпризу 2016 року – перемоги Дональда Трампа на виборах Президента США. Його інавгурація розпочала цей рік. Ажіотажу навколо цих виборів та їх результатів було аж надто багато. Україну ж найбільше турбувало, наскільки адміністрація нового Президента буде підтримувати позицію попередньої, щодо стосунків з Росією і підтримки України в її боротьбі. Тим більше, що український істеблішмент робив ставку саме на пані Клінтон. Росія, у свою чергу, всебічно підтримувала Трампа. І не тільки в плані роботи машини пропаганди – розслідування щодо рівня втручання Росії у вибори в Сполучених Штатах триває, а новини пов’язані з цим розслідуванням, з системною періодичністю, ставали топовими по всьому світу.

Але події, меседжі та заяви з боку американських посадовців та самого Президента Трампа за 2017 рік показали, що радикальних змін у зовнішній політиці США не відбулось, як на це розраховувала Росія. Ракетний удар по Сирії, різке загострення стосунків з КНДР показали, що політика США скоріше стала більш агресивною. І хоча певні кроки до початку діалогу між Сполученими Штатами та Росією були зроблені, справжнє потепління не відбулось. Потрібно розуміти, що рукостискання між Трампом і Путіном на саміті АТЕС, як і їх подальші зустрічі – це не більше ніж дипломатичні кроки і до реальних домовленостей ще далеко.

Куди більші проблеми в цьому питанні почала створювати українська еліта власноруч. Внутрішньополітичні чвари сильно б’ють по репутації України як надійного партнера з чітким вектором. Заява держсекретаря США Рекса Тіллерсона, що: «Для України є недоцільним боротися за своє тіло на Донбасі, якщо вона втрачає свою душу в корупції», – стала справжньою квінтесенцією цих проблем. Варто розуміти, що наші політики не зможуть постійно дурити західних партнерів, не виконуючи дані обіцянки. І відсутність внутрішньої політичної волі до ефективної боротьби з корупцією може нам коштувати підтримки Заходу. Поки що 2017 рік нам приніс лише політичне шоу з відкриттям кримінальних справ, позбавленням депутатів недоторканності та гучних затримань. Це, перш за все, шоу, адже немає жодного реального вироку суду і за ґрати ніхто не сів. І тут слід згадати ще одну неприємну для України річ – всю другу половину 2017 року відбувався процес зростання впливу Банкової на судову систему, з паралельним гальмуванням створення незалежного антикорупційного суду. Ці процеси вже коштували нам отримання чергового траншу від МВФ, але схоже, в цілях самозахисту, влада й далі буде жертвувати репутацією країни.

Не меншим сюрпризом року, що минає, стало подальше загострення стосунків з нашим багаторічним лобістом та другом на міжнародній арені – Польщею. Складне спільне минуле помножується на недбалі заяви політиків з обох сторін – й так загострюють стосунки. А за лаштунками, тим часом, відіграє свою роль Росія, що має найбільший інтерес у погіршення стосунків між Польщею та Україною. Зараз, після нещодавньої зустрічі Порошенко та Дуди є сподівання на потепління, але реальний результат ми побачимо вже наступного року.

Зрозуміло, що всі внутрішньополітичні події спрямовані на наступні вибори. Наочним є те, що політичні сили розпочали приготування до виборчого сезону, готують ґрунт для власних кампаній та грають проти стратегічних опонентів. Але чвари негативно відображаються на рівні електоральної підтримки. Аналізуючи дані соціологічних досліджень, часом суперечливих, загалом проглядається тренд падіння підтримки всіх політичних сил та рівня довіри до державних інституції. З іншого боку, зростає рівень очікування на вибори.

Вважаю, що це безпосередньо пов’язано з тим, як проводяться реформи в Україні. Попри гучні обіцянки, кожна реформа приймається "зі скрипом" та викликає суперечки в соціумі. Аж занадто багато інтересів, часом протилежних, стейкхолдерів намагаються задовольнити в процесі прийняття конкретних законів. Невпевнена більшість у Верховній Раді вимушена постійно домовлятися з іншими фракціями. Це відбувалось і з медичною, і з судовою, і з пенсійною реформами.

Тим часом Україна потребує значного реформування і, перш за все, в економічному плані. Зараз ми дуже залежимо від фінансових вливань від західних кредиторів і така політика не може тривати вічно. Закладання в бюджеті подальшої девальвації гривні по відношенню до долара, а також підвищення соціальних стандартів, призведе й до подальшої інфляції. Україні потрібен стратегічний план оздоровлення економіки вже на наступний рік. В іншому разі, експертна думка сходиться у прогнозі потужної економічної кризи вже у 2019 році.

Підсумовуючи, можна сказати, що 2017 рік був багатим на політичні події, що будуть мати наслідки і в наступному році. Але слід зауважити, що як Україна, так і світ постають перед невизначеністю. Боротьба наддержав продовжується і ще невідомо чим вона закінчиться. Головне для України - це зберегти власну суб’єктність на міжнародній арені і не погрузнути, знову, у внутрішньополітичній боротьбі. Побачимо, що нам приготував 2018 рік, але сподіватимемось на краще.