♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні Овни можуть відчувати потребу в пригодах та нових враженнях Будьте ....
Архів
Повернутись назад
26 Червня 2015
26 Червня
Блог:
Думки10:37
Політика
Олександр Палій
На півострів чекає стагнація, що місцями переходитиме в загнивання
Крим повернеться до складу України, коли в Росії почнеться чергова перебудова і їй буде потрібно налагодити відносини із Заходом. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний експерт Олександр Палій.
«Крим чекає стагнація, що місцями переходитиме в загнивання. Ніяких інвестицій півострову не варто очікувати. А значить, перспективи розвитку у нього просто на просто не буде. Крим вже по суті перетворено на військову базу», — сказав він.
За його словами, півострів повернеться до складу України, коли в Росії почнеться чергова перебудова і їй буде потрібно налагодити відносини із Заходом.
При цьому він зазначив: якщо Україна захоче ввести повну блокаду Криму, то потрібно перш за все прорахувати, чи вигідно це буде країні.
«Якщо так, то чому б і не заблокувати. Тим більше, всі зв'язки з Росією, «ЛНР», «ДНР» і Кримом корумпують нашу владу, військових, міліцію, митницю», — вважає політолог.
Інтерв'ю13:05
Події
Аміна Окуева
Интервью
Аміна Окуева: Чеченські добровольці дратують Кадирова і його господаря Війна на сході України змусила багатьох взяти зброю в руки. На нашому боці воюють громадяни різних країн. Військову справу опанували й жінки, які цінують у людях бажання діяти. Найяскравіший приклад — Аміна Окуєва, дружина командира Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва Адама Осмаєва, раніше звинуваченого в замаху на Володимира Путіна. Про те, чим керуються дудаєвці, які їдуть воювати на боці України, чи є для них АТО таким собі полігоном для відпрацювання навичок дій у новому форматі війни, чи готові бійці легалізуватися і залишитися в нашій країні, коли завершиться конфлікт, а також про багато іншого Аміна Окуева, яка також є прес-офіцером батальйону ім. Дудаєва, розповіла в інтерв'ю «Аналітичній службі новин» (АСН). — Аміна, сьогодні серйозно обговорюється можливість створення іноземного легіону. Відповідний законопроект вже ухвалено в першому читанні, його готують до винесення в сесійну залу для ухвалення в цілому. Що кажуть на фронті про ініціативу дати змогу іноземцям служити в Збройних силах України? — Ми дуже зраділи закону, що даватиме змогу іноземним громадянам служити в ЗСУ. Головне, щоб тих, хто щиро й безкорисливо хоче допомогти на фронті, змогли легалізувати. Надали право в гідних умовах нести військову службу, а не партизанити, переживаючи за своє становище завтра. — Чому і коли ваші приїхали? Скільки людей було спочатку? З якими труднощами зіткнулися? — Ідея створити добровольчий батальйон з метою допомоги Україні в умовах російської агресії, з методами і засобами якої наш народ дуже добре обізнаний на практиці, виникла майже відразу після анексії Криму. Ініціатором цього був наш комбат — генерал ЗС ЧРІ Іса Мунаєв, що героїчно загинув під Дебальцевим. На жаль, його подвиг в ім'я миру досі жодним чином не відзначила влада України. Проте народ України пам'ятає й вшановує його пам'ять. Люди удостоїли його звання Народний герой України. Коли зі мною зв'язалися представники організації «Вільний Кавказ», яку на той момент очолював Іса Мунаєв, і запропонували допомогти в створенні такого батальйону, цю ідею я сприйняла позитивно, і, скориставшись своїми зв'язками, напрацьованими під час Майдану, стала допомагати втілити її в життя, зокрема озвучила цю тему в одному з телевізійних ток-шоу. Під час нашої роботи влада України звернула увагу на цю ідею і, сприйнявши її позитивно, схвалила приїзд Іси Мунаєва і його бійців в Україну. Тож вже в липні-серпні 2014 року батальйон почав діяти в Україні. За час його існування проведено велику кількість зухвалих і ефективних операцій. Ми працювали з багатьма підрозділами ЗСУ, тому нас добре знають і цінують практично у всіх секторах. Однак офіційної легалізації батальйону за життя Іси домогтися нам не вдалося, хоча ми постійно робили спроби цього на різних рівнях і в різних відомствах. Й це до того, що всі, навіть вищий генералітет, дуже поважали Ісу і цінували його починання. Мабуть, те, що бракує ухваленого механізму легалізації, перешкоджало в цьому. Але з ухваленням законопроекту про службу іноземців в армії України, у нас з'явилася надія, що ми зможемо на офіційних засадах допомагати Україні у відсічі російської агресії. Загибель нашого командира — Іси Мунаєва в лютому цього року, коли той намагався запобігти утворенню котла під Дебальцевим, стала для нас непоправною втратою. Нині вже не залишилося командирів такого рівня підготовки, з таким досвідом і такою силою духу. Але ми витримали цей удар і сповнені рішучості продовжувати справу нашого славного генерала, і залишатимемося тут доти, доки Україна потребуватиме нашої допомоги. — Сьогодні ще не всі легалізувалися. Тож у них немає зарплати. На що люди живуть? В яких умовах? Одяг, найнеобхідніше як придбавають? — Вкотре хотілося б висловити подяку українцям, які допомагають бійцям АТО, і волонтерам, через яких ця допомога доходить до нас. Продукти харчування та обмундирування нам, як й іншим добровольцям, постачають волонтери. Що стосується побутових умов, то ми перебуваємо на різних базах, побутові умови на яких різні. Але, як правило, у нас є нормальний дах над головою (за винятком походів, які не тривають понад декількох діб); є електрика; часто — водопровід. А іноді трапляється, маємо взагалі відмінні умови: з гарячою водою і нормальної ліжком. Словом, порівняно з криївкою — лісовим куренем, наметом або бліндажем, до яких багатьом з нас не звикати, тут просто відмінні умови. — А як Ви в цих умовах виживаєте? — Я вже близько року на війні. До того ж ця війна — не перша, на якій мені довелося побувати, до того ж умови там були набагато важче. Якщо чесно, з побутової точки зору тут взагалі легко. Зазвичай є дах над головою, а часто — навіть світло і вода. А які ще умови потрібні бійцеві? — Чи є ще жінки в батальйоні? — Бійців жіночої статі в Міжнародному миротворчому батальйоні ім. Джохара Дудаєва, крім мене, немає. — Як до того, що Ви в АТО, ставляться чоловіки? — Ставляться всі нормально. Я взагалі не вважаю, що варто аж так багато уваги приділяти відмінностям за статевими ознаками. Адже жінки — не інваліди які-небудь, щоб їх надто опікати! А якщо кожен раз наголошувати на своїй особливості, виокремлювати себе якось, ухилятися від роботи, скімлити від навантажень, відтак не варто дивуватися з того, що почнуть дискримінувати у всіх сферах. — Щоб чітко розуміти загальну картину — важливо знати окремі випадки. Скажіть, хто з ваших якої підтримки потребує? — Розповім історію мого чоловіка — Адама Осмаєва (командир батальйону імені Джохара Дудаєва, — авт.). По-перше, тому що вона мені добре відома. А по-друге, тому що вона дійсно яскрава і вимагає індивідуального підходу з боку влади. Адам — фігурант гучної справи «про замах на Путіна», яку приписала йому колишня проросійська влада України. Він провів два з половиною роки в одеській в'язниці, і його мало не видали на поталу в Росію. На щастя, незабаром після перемоги Майдану справедливість було відновлено, й Адама звільнили, залишивши йому формально лише незначні статті (щоб було ясно, за що сидів). Адам одразу ж після звільнення поїхав на схід України і приєднався до Міжнародного миротворчому батальйону ім. Джохара Дудаєва. Командир батальйону — Іса Мунаєв, що героїчно загинув у лютому цього року, надто цінував Адама, брав його майже в усі походи, навчав і залишив своїм заступником. На жаль, з легалізацією в Україні у Адама не все гаразд. Немає жодних передумов не лише на отримання громадянства України, але навіть посвідка на проживання тут, як з'ясувалося, проблема. Ми навіть офіційно зареєстрували наш з ним шлюб у РАЦСі, сподіваючись на те, що це стане причиною для отримання посвідки на проживання, але тут занадто багато бюрократичних формальностей. Адже в РФ з Адама не лише не зняли інкриміновані йому раніше в Україні кримінальні статті, але ще й додали, розсердившись на його допомогу Україні. Тож, на жаль, необхідну довідку з посольства Росії про те, що претензій до Адама немає, ми надати не зможемо. Тому єдиною реальною можливістю отримати йому українське громадянство є добра воля Президента. Але ми не зневірилися й надалі працюватимемо на благо України. Слава Богу, практично всі люди, з якими доводиться стикатися на фронтах, ставляться до Адама з повагою і розумінням. — Виходить, громадянам РФ потрібні додаткові гарантії? Які? — Головна гарантія, яка потрібна, і для якої, першочергово, потрібна легалізація, — це впевненість бійців в тому, що завтра їх, припустимо, не оголосять поза законом і не спробують видати Росії. Це було б для них все одно, що болісна загибель. Але ясна річ, владі країни важливо знати, що на фронті серед озброєних людей немає різних нестатутних видів діяльності: мародерства, перевищення повноважень комбатантів тощо. А легалізувавши іноземних добровольців, їх буде простіше контролювати за допомогою адекватного командування на місцях. — Ви говорите про допомогу адекватного командування на місцях. З цим проблема? — Знаєте, ця війна народила багато відважних і грамотних командирів серед українських кадрових військових, яким до цього не доводилося воювати. З деякими з них і я, і наші бійці з числа іноземних громадян мають честь бути знайомими, і навіть разом працювати. Тож вважаю, що всі ми, звичайно ж, спрацювалися б і на офіційній основі. Звичайно, дуже важливий і той аспект, щоб злагоджені за цей рік бойові підрозділи не були розкидані у різні військові частини, а залишалися разом — злагодженими групами, а також мали змогу бути з тією частиною, з командуванням якої у них за цей час було налагоджено взаєморозуміння і склалися гарні стосунки. Це важливе й делікатне питання, і якщо вирішувати його зважено і обдумано, то ефективність взаємодії, продуктивність і контроль над цими підрозділами можна налагодити належним чином. — Як воїни спілкуються з сім'ями? У РФ блокуються дзвінки, листи? Чи отримують написані рукою листи і малюнки дітей? — Нині в нас немає бійців, чиї близькі залишалися б у РФ. Це було б для них занадто небезпечно. З близькими, які знаходяться, як правило, в різних європейських країнах, бійці спілкуються за допомогою скайпу, вайбера тощо. — Хто утримує їхні сім'ї? — У нас є бійці, чиї родини, зокрема й багатодітні, проживають у країнах, де соціального забезпечення для біженців практично немає. Звичайно, батьки сімейств, що опікувалися їх добробутом, переживають за своїх близьких. На щастя, є добрі люди, зазвичай українці, які, розуміючи таку потребу, періодично допомагають готівкою, що дає змогу цим бійцям хоча б періодично перевести певні кошти своїм родинам, щоб ті могли звести кінці з кінцями. Дуже шкода, що чеченська діаспора — ні європейська, ні українська — якій тут було би сутужно, якби ми не стали в очах українського суспільства противагою свавільникам-кадирівцям, не квапляться допомагати нам. Боягузтво і легкодухість у чеченців завжди вважалися одними із найосуджуваних в чоловікові якостей Очевидно, що вони бояться помсти кадирівців за будь-які контакти з нами, але, на наш погляд, це не виправдовує їх, особливо, враховуючи всілякі анонімні способи допомогти. Боягузтво і легкодухість у чеченців завжди вважалися одними із найосуджуваних в чоловікові якостей. — Багато бійців планують отримати громадянство України і залишитися тут? — Більшість із тих іноземних бійців, яких я знаю, хотіли б отримати українське громадянство. У всякому разі, всі ті, у кого на сьогодні воно російське. Є, звичайно, і громадяни європейських країн, Грузії, Туреччини тощо, які вже приїхали допомогти і ще планують приїхати. Звичайно, вони воліли би не втрачати громадянства своїх країн. У багатьох там родини, налагоджене життя. Вони лише хочуть допомогти Україні у скрутні часи, а потім повернутися до колишнього мирного життя. Спочатку закінчимо війну, виженемо окупантів, а потім вже кожен для себе вирішить — залишатися допомагати наводити лад і будувати мирне життя в Україні або виїхати Спочатку закінчимо війну, виженемо окупантів, а потім вже кожен для себе вирішить — залишатися допомагати наводити лад і будувати мирне життя в Україні або виїхати. Багато що в цьому питанні залежить, звичайно, від офіційної позиції влади України. Якщо Україна буде зацікавлена в тому, щоб щирі люди, готові віддати своє життя тут у боротьбі проти несправедливості, залишилися допомагати українському народові, то, думаю, багато хто захоче залишитися. — Однією з проблем називають легалізацію псевдодобровольців. Згодні? — Це вкрай важливе питання. Теоретично зрозуміло, що засланими козачками цілком можуть бути й громадяни України. Такі люди — п'ята колона — бувають у всіх конфліктах і повністю уникнути їх шкідливих дій неможливо. Таких диверсантів може бути заслано в будь-який батальйон, й вони займатимуться різними видами підривної діяльності. Починаючи від дискредитації українських силовиків елементами нестатутної поведінки, наприклад мародерствувати, провокувати конфлікти в колективі або з мирним населенням, і закінчуючи повідомленням ворогові інформації внутрішнього користування, що може спричинити загибель особового складу й інші негативні наслідки. Але ситуація з іноземними добровольцями принципово відрізняється тим, що багато з них вже одним своїм існуванням становлять небезпеку для нашого спільного ворога — Росії. Всі, наприклад, знають, що від чеченських добровольців, які воюють за Україну, шаленіють Кадиров, і його хазяїн — Путін. Адже їхній план щодо дискредитації чеченського народу за допомогою чеченомовних головорізів, яких вони присилають до лав ополченців, вкрай постраждав саме через нас. — Умисне очорнення? — Цілком логічно, що наші вороги витрачають чималі зусилля і кошти на планування нашої дискредитації або фізичного усунення. Тому нам потрібно бути особливо обережними, щоб не допустити в свої ряди диверсантів, які можуть нашкодити нашій справі як інформаційно, так і фізично. З технічної точки зору, забезпечення безпеки можливе при налагодженні адекватної роботи контррозвідки в кожній частині, куди будуть прийматися на службу іноземні громадяни. Використання таких технічних засобів, як поліграф (детектор брехні), на мій погляд, теж слід активно застосовувати. Тим більше, що в українських силових відомств є і людські, і технічні ресурси, які можуть цілком адекватно забезпечити цей процес. — Знову ж таки, часто можна почути, що Україна є полігоном для відпрацювання навичок у новій формі війни. Що скажете? — На війні постійно чомусь вчишся — це факт. Це нормально, інакше не виживеш. Але головний мотив тих, хто приїхав в Україну, щоб допомогти на фронті, — це боротьба з несправедливістю, якої від РФ бачили в надлишку ті народи, представники яких нині загалом знаходяться тут на фронтах добровольцями: чеченці, грузини. Головне їхнє бажання, причина, через яку вони тут, — це боротьба із несправедливістю, яку перманентно вчиняє Росія то відносно одного, то відносно іншого народу. До того ж іноземні бійці, що борються тут, щиро люблять і поважають Україну і її народ. Нині всі гідні, справедливі і вільні люди незалежно від національності, громадянства та віросповідання, хочуть хто як може допомогти Україні. І серед них чимало тих, хто вміє і прагне надати цю допомогу зі зброєю в руках. — Звідки у них зброя? — Наявна на балансі нашого батальйону зброя — трофейна. Планується поставити його на баланс батальйону, до складу якого ми увійдемо своїм підрозділом. Ми якраз працюємо у цьому напрямку. — Як люди нині приєднуються до батальйону? — Існує кістяк батальйону. Це ті люди, які одразу приїхали з Ісою Мунаєвим сюди або приєдналися в перший час. Умовно, це і є офіцерський склад батальйону — управління. Ми завжди раді бачити в наших рядах чесних і мужніх людей, незважаючи на національність. Тому розглядаємо заявки на вступ, які сьогодні здебільшого від українців, які чули про наш батальйон і його добру репутацію на фронтах. Звичайно, перед тим, як прийняти нового бійця в батальйон, ми довго спілкуємося з ним, проводимо співбесіди, звертаючи увагу на мотивацію; також важливим чинником є навички людини. Перевагу надаємо кадровим військовим і людям, що мають бойовий досвід. Головними ж якостями, необхідними для того, щоб бути зарахованим до нашого батальйону, є щире бажання боротися із несправедливістю і злом, потреба відстоювати істину, брак корисливих інтересів і розуміння необхідності підкорятися військовій дисципліні. — Скільки тепер людей? Чому й надалі їдуть в Україну іноземці? Чому хочуть залишитися тут на ПМЖ? — Кількість бійців не розголошується. Одне можу сказати: ми умисно нині стримуємо охочих приїхати до нас. Нас завалюють листами і дзвінками як знайомі, так і незнайомі люди. Деякі навіть ображаються, що просимо їх перечасувати з приїздом. Але, щоб запросити людей і відповідати потім за них, у нас має бути впевненість в тому, що їм тут забезпечать певний юридичний й хоча б мінімальний соціальний захист. Словом, ми чекаємо легалізації. Що стосується ПМЖ, то я не думаю, що багато хто захоче залишитися. Найпевніше, ті, у кого родини залишилися в країнах Західної Європи, захочуть повернутися туди. Якщо ж, за милістю Всевишнього, у нас на батьківщині — на Кавказі відбудуться якісь позитивні зміни, і тиранію там повалять, то всі ми з радістю повернемося туди: адже хоч як би було добре на чужині, вдома — найкраще.
Аміна Окуева: Чеченські добровольці дратують Кадирова і його господаря Війна на сході України змусила багатьох взяти зброю в руки. На нашому боці воюють громадяни різних країн. Військову справу опанували й жінки, які цінують у людях бажання діяти. Найяскравіший приклад — Аміна Окуєва, дружина командира Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва Адама Осмаєва, раніше звинуваченого в замаху на Володимира Путіна. Про те, чим керуються дудаєвці, які їдуть воювати на боці України, чи є для них АТО таким собі полігоном для відпрацювання навичок дій у новому форматі війни, чи готові бійці легалізуватися і залишитися в нашій країні, коли завершиться конфлікт, а також про багато іншого Аміна Окуева, яка також є прес-офіцером батальйону ім. Дудаєва, розповіла в інтерв'ю «Аналітичній службі новин» (АСН). — Аміна, сьогодні серйозно обговорюється можливість створення іноземного легіону. Відповідний законопроект вже ухвалено в першому читанні, його готують до винесення в сесійну залу для ухвалення в цілому. Що кажуть на фронті про ініціативу дати змогу іноземцям служити в Збройних силах України? — Ми дуже зраділи закону, що даватиме змогу іноземним громадянам служити в ЗСУ. Головне, щоб тих, хто щиро й безкорисливо хоче допомогти на фронті, змогли легалізувати. Надали право в гідних умовах нести військову службу, а не партизанити, переживаючи за своє становище завтра. — Чому і коли ваші приїхали? Скільки людей було спочатку? З якими труднощами зіткнулися? — Ідея створити добровольчий батальйон з метою допомоги Україні в умовах російської агресії, з методами і засобами якої наш народ дуже добре обізнаний на практиці, виникла майже відразу після анексії Криму. Ініціатором цього був наш комбат — генерал ЗС ЧРІ Іса Мунаєв, що героїчно загинув під Дебальцевим. На жаль, його подвиг в ім'я миру досі жодним чином не відзначила влада України. Проте народ України пам'ятає й вшановує його пам'ять. Люди удостоїли його звання Народний герой України. Коли зі мною зв'язалися представники організації «Вільний Кавказ», яку на той момент очолював Іса Мунаєв, і запропонували допомогти в створенні такого батальйону, цю ідею я сприйняла позитивно, і, скориставшись своїми зв'язками, напрацьованими під час Майдану, стала допомагати втілити її в життя, зокрема озвучила цю тему в одному з телевізійних ток-шоу. Під час нашої роботи влада України звернула увагу на цю ідею і, сприйнявши її позитивно, схвалила приїзд Іси Мунаєва і його бійців в Україну. Тож вже в липні-серпні 2014 року батальйон почав діяти в Україні. За час його існування проведено велику кількість зухвалих і ефективних операцій. Ми працювали з багатьма підрозділами ЗСУ, тому нас добре знають і цінують практично у всіх секторах. Однак офіційної легалізації батальйону за життя Іси домогтися нам не вдалося, хоча ми постійно робили спроби цього на різних рівнях і в різних відомствах. Й це до того, що всі, навіть вищий генералітет, дуже поважали Ісу і цінували його починання. Мабуть, те, що бракує ухваленого механізму легалізації, перешкоджало в цьому. Але з ухваленням законопроекту про службу іноземців в армії України, у нас з'явилася надія, що ми зможемо на офіційних засадах допомагати Україні у відсічі російської агресії. Загибель нашого командира — Іси Мунаєва в лютому цього року, коли той намагався запобігти утворенню котла під Дебальцевим, стала для нас непоправною втратою. Нині вже не залишилося командирів такого рівня підготовки, з таким досвідом і такою силою духу. Але ми витримали цей удар і сповнені рішучості продовжувати справу нашого славного генерала, і залишатимемося тут доти, доки Україна потребуватиме нашої допомоги. — Сьогодні ще не всі легалізувалися. Тож у них немає зарплати. На що люди живуть? В яких умовах? Одяг, найнеобхідніше як придбавають? — Вкотре хотілося б висловити подяку українцям, які допомагають бійцям АТО, і волонтерам, через яких ця допомога доходить до нас. Продукти харчування та обмундирування нам, як й іншим добровольцям, постачають волонтери. Що стосується побутових умов, то ми перебуваємо на різних базах, побутові умови на яких різні. Але, як правило, у нас є нормальний дах над головою (за винятком походів, які не тривають понад декількох діб); є електрика; часто — водопровід. А іноді трапляється, маємо взагалі відмінні умови: з гарячою водою і нормальної ліжком. Словом, порівняно з криївкою — лісовим куренем, наметом або бліндажем, до яких багатьом з нас не звикати, тут просто відмінні умови. — А як Ви в цих умовах виживаєте? — Я вже близько року на війні. До того ж ця війна — не перша, на якій мені довелося побувати, до того ж умови там були набагато важче. Якщо чесно, з побутової точки зору тут взагалі легко. Зазвичай є дах над головою, а часто — навіть світло і вода. А які ще умови потрібні бійцеві? — Чи є ще жінки в батальйоні? — Бійців жіночої статі в Міжнародному миротворчому батальйоні ім. Джохара Дудаєва, крім мене, немає. — Як до того, що Ви в АТО, ставляться чоловіки? — Ставляться всі нормально. Я взагалі не вважаю, що варто аж так багато уваги приділяти відмінностям за статевими ознаками. Адже жінки — не інваліди які-небудь, щоб їх надто опікати! А якщо кожен раз наголошувати на своїй особливості, виокремлювати себе якось, ухилятися від роботи, скімлити від навантажень, відтак не варто дивуватися з того, що почнуть дискримінувати у всіх сферах. — Щоб чітко розуміти загальну картину — важливо знати окремі випадки. Скажіть, хто з ваших якої підтримки потребує? — Розповім історію мого чоловіка — Адама Осмаєва (командир батальйону імені Джохара Дудаєва, — авт.). По-перше, тому що вона мені добре відома. А по-друге, тому що вона дійсно яскрава і вимагає індивідуального підходу з боку влади. Адам — фігурант гучної справи «про замах на Путіна», яку приписала йому колишня проросійська влада України. Він провів два з половиною роки в одеській в'язниці, і його мало не видали на поталу в Росію. На щастя, незабаром після перемоги Майдану справедливість було відновлено, й Адама звільнили, залишивши йому формально лише незначні статті (щоб було ясно, за що сидів). Адам одразу ж після звільнення поїхав на схід України і приєднався до Міжнародного миротворчому батальйону ім. Джохара Дудаєва. Командир батальйону — Іса Мунаєв, що героїчно загинув у лютому цього року, надто цінував Адама, брав його майже в усі походи, навчав і залишив своїм заступником. На жаль, з легалізацією в Україні у Адама не все гаразд. Немає жодних передумов не лише на отримання громадянства України, але навіть посвідка на проживання тут, як з'ясувалося, проблема. Ми навіть офіційно зареєстрували наш з ним шлюб у РАЦСі, сподіваючись на те, що це стане причиною для отримання посвідки на проживання, але тут занадто багато бюрократичних формальностей. Адже в РФ з Адама не лише не зняли інкриміновані йому раніше в Україні кримінальні статті, але ще й додали, розсердившись на його допомогу Україні. Тож, на жаль, необхідну довідку з посольства Росії про те, що претензій до Адама немає, ми надати не зможемо. Тому єдиною реальною можливістю отримати йому українське громадянство є добра воля Президента. Але ми не зневірилися й надалі працюватимемо на благо України. Слава Богу, практично всі люди, з якими доводиться стикатися на фронтах, ставляться до Адама з повагою і розумінням. — Виходить, громадянам РФ потрібні додаткові гарантії? Які? — Головна гарантія, яка потрібна, і для якої, першочергово, потрібна легалізація, — це впевненість бійців в тому, що завтра їх, припустимо, не оголосять поза законом і не спробують видати Росії. Це було б для них все одно, що болісна загибель. Але ясна річ, владі країни важливо знати, що на фронті серед озброєних людей немає різних нестатутних видів діяльності: мародерства, перевищення повноважень комбатантів тощо. А легалізувавши іноземних добровольців, їх буде простіше контролювати за допомогою адекватного командування на місцях. — Ви говорите про допомогу адекватного командування на місцях. З цим проблема? — Знаєте, ця війна народила багато відважних і грамотних командирів серед українських кадрових військових, яким до цього не доводилося воювати. З деякими з них і я, і наші бійці з числа іноземних громадян мають честь бути знайомими, і навіть разом працювати. Тож вважаю, що всі ми, звичайно ж, спрацювалися б і на офіційній основі. Звичайно, дуже важливий і той аспект, щоб злагоджені за цей рік бойові підрозділи не були розкидані у різні військові частини, а залишалися разом — злагодженими групами, а також мали змогу бути з тією частиною, з командуванням якої у них за цей час було налагоджено взаєморозуміння і склалися гарні стосунки. Це важливе й делікатне питання, і якщо вирішувати його зважено і обдумано, то ефективність взаємодії, продуктивність і контроль над цими підрозділами можна налагодити належним чином. — Як воїни спілкуються з сім'ями? У РФ блокуються дзвінки, листи? Чи отримують написані рукою листи і малюнки дітей? — Нині в нас немає бійців, чиї близькі залишалися б у РФ. Це було б для них занадто небезпечно. З близькими, які знаходяться, як правило, в різних європейських країнах, бійці спілкуються за допомогою скайпу, вайбера тощо. — Хто утримує їхні сім'ї? — У нас є бійці, чиї родини, зокрема й багатодітні, проживають у країнах, де соціального забезпечення для біженців практично немає. Звичайно, батьки сімейств, що опікувалися їх добробутом, переживають за своїх близьких. На щастя, є добрі люди, зазвичай українці, які, розуміючи таку потребу, періодично допомагають готівкою, що дає змогу цим бійцям хоча б періодично перевести певні кошти своїм родинам, щоб ті могли звести кінці з кінцями. Дуже шкода, що чеченська діаспора — ні європейська, ні українська — якій тут було би сутужно, якби ми не стали в очах українського суспільства противагою свавільникам-кадирівцям, не квапляться допомагати нам. Боягузтво і легкодухість у чеченців завжди вважалися одними із найосуджуваних в чоловікові якостей Очевидно, що вони бояться помсти кадирівців за будь-які контакти з нами, але, на наш погляд, це не виправдовує їх, особливо, враховуючи всілякі анонімні способи допомогти. Боягузтво і легкодухість у чеченців завжди вважалися одними із найосуджуваних в чоловікові якостей. — Багато бійців планують отримати громадянство України і залишитися тут? — Більшість із тих іноземних бійців, яких я знаю, хотіли б отримати українське громадянство. У всякому разі, всі ті, у кого на сьогодні воно російське. Є, звичайно, і громадяни європейських країн, Грузії, Туреччини тощо, які вже приїхали допомогти і ще планують приїхати. Звичайно, вони воліли би не втрачати громадянства своїх країн. У багатьох там родини, налагоджене життя. Вони лише хочуть допомогти Україні у скрутні часи, а потім повернутися до колишнього мирного життя. Спочатку закінчимо війну, виженемо окупантів, а потім вже кожен для себе вирішить — залишатися допомагати наводити лад і будувати мирне життя в Україні або виїхати Спочатку закінчимо війну, виженемо окупантів, а потім вже кожен для себе вирішить — залишатися допомагати наводити лад і будувати мирне життя в Україні або виїхати. Багато що в цьому питанні залежить, звичайно, від офіційної позиції влади України. Якщо Україна буде зацікавлена в тому, щоб щирі люди, готові віддати своє життя тут у боротьбі проти несправедливості, залишилися допомагати українському народові, то, думаю, багато хто захоче залишитися. — Однією з проблем називають легалізацію псевдодобровольців. Згодні? — Це вкрай важливе питання. Теоретично зрозуміло, що засланими козачками цілком можуть бути й громадяни України. Такі люди — п'ята колона — бувають у всіх конфліктах і повністю уникнути їх шкідливих дій неможливо. Таких диверсантів може бути заслано в будь-який батальйон, й вони займатимуться різними видами підривної діяльності. Починаючи від дискредитації українських силовиків елементами нестатутної поведінки, наприклад мародерствувати, провокувати конфлікти в колективі або з мирним населенням, і закінчуючи повідомленням ворогові інформації внутрішнього користування, що може спричинити загибель особового складу й інші негативні наслідки. Але ситуація з іноземними добровольцями принципово відрізняється тим, що багато з них вже одним своїм існуванням становлять небезпеку для нашого спільного ворога — Росії. Всі, наприклад, знають, що від чеченських добровольців, які воюють за Україну, шаленіють Кадиров, і його хазяїн — Путін. Адже їхній план щодо дискредитації чеченського народу за допомогою чеченомовних головорізів, яких вони присилають до лав ополченців, вкрай постраждав саме через нас. — Умисне очорнення? — Цілком логічно, що наші вороги витрачають чималі зусилля і кошти на планування нашої дискредитації або фізичного усунення. Тому нам потрібно бути особливо обережними, щоб не допустити в свої ряди диверсантів, які можуть нашкодити нашій справі як інформаційно, так і фізично. З технічної точки зору, забезпечення безпеки можливе при налагодженні адекватної роботи контррозвідки в кожній частині, куди будуть прийматися на службу іноземні громадяни. Використання таких технічних засобів, як поліграф (детектор брехні), на мій погляд, теж слід активно застосовувати. Тим більше, що в українських силових відомств є і людські, і технічні ресурси, які можуть цілком адекватно забезпечити цей процес. — Знову ж таки, часто можна почути, що Україна є полігоном для відпрацювання навичок у новій формі війни. Що скажете? — На війні постійно чомусь вчишся — це факт. Це нормально, інакше не виживеш. Але головний мотив тих, хто приїхав в Україну, щоб допомогти на фронті, — це боротьба з несправедливістю, якої від РФ бачили в надлишку ті народи, представники яких нині загалом знаходяться тут на фронтах добровольцями: чеченці, грузини. Головне їхнє бажання, причина, через яку вони тут, — це боротьба із несправедливістю, яку перманентно вчиняє Росія то відносно одного, то відносно іншого народу. До того ж іноземні бійці, що борються тут, щиро люблять і поважають Україну і її народ. Нині всі гідні, справедливі і вільні люди незалежно від національності, громадянства та віросповідання, хочуть хто як може допомогти Україні. І серед них чимало тих, хто вміє і прагне надати цю допомогу зі зброєю в руках. — Звідки у них зброя? — Наявна на балансі нашого батальйону зброя — трофейна. Планується поставити його на баланс батальйону, до складу якого ми увійдемо своїм підрозділом. Ми якраз працюємо у цьому напрямку. — Як люди нині приєднуються до батальйону? — Існує кістяк батальйону. Це ті люди, які одразу приїхали з Ісою Мунаєвим сюди або приєдналися в перший час. Умовно, це і є офіцерський склад батальйону — управління. Ми завжди раді бачити в наших рядах чесних і мужніх людей, незважаючи на національність. Тому розглядаємо заявки на вступ, які сьогодні здебільшого від українців, які чули про наш батальйон і його добру репутацію на фронтах. Звичайно, перед тим, як прийняти нового бійця в батальйон, ми довго спілкуємося з ним, проводимо співбесіди, звертаючи увагу на мотивацію; також важливим чинником є навички людини. Перевагу надаємо кадровим військовим і людям, що мають бойовий досвід. Головними ж якостями, необхідними для того, щоб бути зарахованим до нашого батальйону, є щире бажання боротися із несправедливістю і злом, потреба відстоювати істину, брак корисливих інтересів і розуміння необхідності підкорятися військовій дисципліні. — Скільки тепер людей? Чому й надалі їдуть в Україну іноземці? Чому хочуть залишитися тут на ПМЖ? — Кількість бійців не розголошується. Одне можу сказати: ми умисно нині стримуємо охочих приїхати до нас. Нас завалюють листами і дзвінками як знайомі, так і незнайомі люди. Деякі навіть ображаються, що просимо їх перечасувати з приїздом. Але, щоб запросити людей і відповідати потім за них, у нас має бути впевненість в тому, що їм тут забезпечать певний юридичний й хоча б мінімальний соціальний захист. Словом, ми чекаємо легалізації. Що стосується ПМЖ, то я не думаю, що багато хто захоче залишитися. Найпевніше, ті, у кого родини залишилися в країнах Західної Європи, захочуть повернутися туди. Якщо ж, за милістю Всевишнього, у нас на батьківщині — на Кавказі відбудуться якісь позитивні зміни, і тиранію там повалять, то всі ми з радістю повернемося туди: адже хоч як би було добре на чужині, вдома — найкраще.
Події
ГПУ обшукала ще один будинок голови Апеляційного суду
У селі Горенка Київської області Генеральна прокуратура спільно з СБУ провела обшук у триповерховому будинку, що належить голові Апеляційного суду Антону Чернушенку. Про це повідомляє прес-служба ГПУ.
За інформацією прес-служби, під час обшуку виявлено встановлені ексклюзивні меблі, а також нову побутову техніку в упаковці.
Як повідомляється, вартість лише кухонних меблів становить 178 тис. грн, шафи в кімнаті - 50 тис. грн.
Крім того, також виявлено два легкових автомобіля Jeep Rubicon, Mercedes-Benz G.
Раніше повідомлялося, що в будинку голови Апеляційного суду знайшли зброю і патрони.
ГПУ обшукала ще один будинок голови Апеляційного суду
У селі Горенка Київської області Генеральна прокуратура спільно з СБУ провела обшук у триповерховому будинку, що належить голові Апеляційного суду Антону Чернушенку. Про це повідомляє прес-служба ГПУ.
За інформацією прес-служби, під час обшуку виявлено встановлені ексклюзивні меблі, а також нову побутову техніку в упаковці.
Як повідомляється, вартість лише кухонних меблів становить 178 тис. грн, шафи в кімнаті - 50 тис. грн.
Крім того, також виявлено два легкових автомобіля Jeep Rubicon, Mercedes-Benz G.
Раніше повідомлялося, що в будинку голови Апеляційного суду знайшли зброю і патрони.
Блог:
Думки13:51
Політика
Віктор Мусіяка
Проект Конституції унеможливлює узурпацію влади Президентом
Проект Конституції не передбачає узурпацію влади Президентом. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив член Конституційної комісії Віктор Мусіяка.
За його словами, останні правки в проект Конституції в розділі, який стосується децентралізації влади, внесено ввечері, 25 червня. І ці правки унеможливлюють навіть натяки на узурпацію влади Президентом країни, про яку так багато говорилося в ЗМІ.
«Найбільше критики звучало, зокрема, щодо двох норм. Перше — спочатку в проекті Конституції пропонувалося закріпити, що префекта призначає Президент за поданням Кабінету Міністрів. Але після конструктивних дискусій норму змінили — звільняти префекта можна буде теж з подання Кабміну», — заявив Мусіяка.
Він також уточнив, що члени Конституційної комісії вдосконалили норму, що стосується призупинення повноважень органів місцевого самоврядування.
«У першому варіанті проекту Президент міг зупинити рішення і діяльність будь-якого органу місцевого самоврядування, якщо воно загрожує територіальній цілісності та суверенітету. Звичайно, це викликало багато критики — йшло посилення повноважень глави держави. Тому норму розширили — спірне рішення органів місцевого самоврядування передається на розгляд Конституційного Суду. Якщо суд визнає його антиконституційним, Верховна Рада призначає дату перевиборів, — додав Мусіяка і резюмував. — Проект Конституції не передбачає узурпацію влади Президентом».
Політика
Савченко побоюється, що її адвокатів можуть убити
Українська льотчиця, народний депутат Надія Савченко побоюється за життя своїх адвокатів. Про це Савченко написала в своїй заяві, яка опублікував у Twitter її адвокат Марк Фейгін.
Так, Савченко написала, що інститут адвокатури в Росії не має сенсу як такий, тому що в Росії не працює закон. При цьому вона зазначила, що побоюється за життя адвокатів Марка Фейгіна, Миколу Полозова та Іллі Новікова у зв'язку з тим, що вони захищають Савченко.
Та водночас у своїй заяві Савченко зазначила, що вона вирішила закінчити ознайомлення з матеріалами кримінальної справи проти неї два липня, використавши на весь процес один місяць.
«Не вважаю за потрібне витрачати на ознайомлення більше часу свого життя у в'язниці», — написала Савченко.
Савченко побоюється, що її адвокатів можуть убити
Українська льотчиця, народний депутат Надія Савченко побоюється за життя своїх адвокатів. Про це Савченко написала в своїй заяві, яка опублікував у Twitter її адвокат Марк Фейгін.
Так, Савченко написала, що інститут адвокатури в Росії не має сенсу як такий, тому що в Росії не працює закон. При цьому вона зазначила, що побоюється за життя адвокатів Марка Фейгіна, Миколу Полозова та Іллі Новікова у зв'язку з тим, що вони захищають Савченко.
Та водночас у своїй заяві Савченко зазначила, що вона вирішила закінчити ознайомлення з матеріалами кримінальної справи проти неї два липня, використавши на весь процес один місяць.
«Не вважаю за потрібне витрачати на ознайомлення більше часу свого життя у в'язниці», — написала Савченко.
Події
У житловому будинку Артемівська виявлено арсенал зброї
У багатоповерхівці міста Артемівськ Донецької області правоохоронці виявили збройний арсенал. Про це повідомляє відділ зі зв'язків з громадськістю обласного управління МВС.
За інформацією правоохоронців, в багатоповерховому будинку виявлено та вилучено 27,5 кг тротилу, 1,5 кг пластиду, 5 артилерійських снарядів, 6 протитанкових мін, 18 ручних протитанкових гранатометів і 8 снарядів до них, понад 10 000 набоїв різного калібру.
Як повідомляється, арсенал був захований у підвальному приміщенні, вхід в який був обладнаний з квартири на першому поверсі.
У житловому будинку Артемівська виявлено арсенал зброї
У багатоповерхівці міста Артемівськ Донецької області правоохоронці виявили збройний арсенал. Про це повідомляє відділ зі зв'язків з громадськістю обласного управління МВС.
За інформацією правоохоронців, в багатоповерховому будинку виявлено та вилучено 27,5 кг тротилу, 1,5 кг пластиду, 5 артилерійських снарядів, 6 протитанкових мін, 18 ручних протитанкових гранатометів і 8 снарядів до них, понад 10 000 набоїв різного калібру.
Як повідомляється, арсенал був захований у підвальному приміщенні, вхід в який був обладнаний з квартири на першому поверсі.
Блог:
Думки16:16
Політика
Леонід Кравчук
Я проти, щоб у новій Конституції послуговувалися іноземною термінологією
У новій Конституції України необхідно уникнути засилля іноземної термінології. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив перший Президент України, член Конституційної комісії Леонід Кравчук.
«Я категорично проти, щоб в новій Конституції була іноземна термінологія. Припустимо, в документі, є таке поняття, як префект. Чому не державний урядник? «Урядник» — наше слово з українським корінням, — розмірковує Леонід Кравчук і додає. — Ми вже досить засмітили українську мову чужими словами. Так не можна. Їду Києвом і дивлюся на вивіски «Кофе Хаус». Але це ж Дім Кави! Навіщо нам «хауси» і «префекти»? ».
За словами Кравчука, «Конституція має бути і за змістом, і за формою українською». Також перший глава незалежної України акцентував увагу на тому, що згідно з останніми даними соціологічних досліджень, очікування громадян країни від нової Конституції дуже високі.
«Люди вірять у те, що врешті-решт їм дадуть право самим вирішувати ті злободенні питання, з якими вони стикаються щодня. Тому дуже важливо не затягувати конституційний процес. Ще важливіше не обдурити людей: замість реформи не провести псевдореформу», — говорить Леонід Кравчук.
Блог:
Думки16:44
Політика
Руслан Сольвар
Більшість депутатів погодяться працювати без канікул
Більшість народних депутатів підтримає ініціативу спікера Верховної Ради Володимира Гройсмана про скасування канікул депутатам, якщо така надійде. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив народний депутат Руслан Сольвар.
«Особисто я і, думаю, більшість моїх колег підтримають таку ініціативу. Враховуючи ситуацію, що склалася в країні, я готовий працювати не лише без канікул, але й без вихідних», — сказав Сольвар.
Парламентарій наголосив, що українці чекають від парламенту важливих рішень і народні депутати повинні виправдовувати ці очікування.
«У той час, коли на Донбасі точиться війна, над головами хлопців свистять кулі, розриваються «Гради», депутати не мають морального права на відпочинок. На передовій ніхто не відпочиває. І мі теж повинні бути постійно готовими ухвалювати рішення, до того ж без зволікань», — резюмував депутат.
Блог:
Думки17:05
Політика
Андрій Блінов
Введення блокади Криму лише погіршить ситуацію
Блокада Криму на сьогодні не надто доречна і чесна, оскільки Україна має торговельні відносини з Росією в цілому, а продовження європейських санкцій не допоможе повернути півострів до складу України. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив експерт з економічних питань Андрій Блінов.
«На мій погляд, продовження санкцій по Криму на його повернення жодним чином не впливають. Питання повернення Криму знаходиться в контексті глобального конфлікту. Сказати, що санкціями можна домогтися лояльності якихось людей, не можна. Наприклад, лояльності електорату, який прийде і на наступних виборах проголосує проти Єдиної Росії, але за будь-яку іншу партію, яка поставить під сумнів статус Криму. Санкції аж ніяк не наближають півострів до повернення до складу України», — розповів експерт.
Блінов наголосив, що на цьому етапі блокада Криму — зовсім неоднозначне питання, яке вимагає вкрай чітких дефініцій.
«Якщо між Україною і Росією йде війна і ці люди знаходяться на окупованій території, то в умовах воєнних дій забезпечується максимально можлива евакуація такого населення і лояльних українських громадян на континентальну територію. Після чого, звичайно, неможливо торгувати через лінію фронту. А у нас йде торгівля. У нас стоять міжнародні пункти пропуску з українського боку (навіть якщо вони називаються лінією контролю з адміністративним кордоном). Всі прекрасно розуміють, що це нагадує пункт пропуску, на якому стоять українські митники», — зазначив економіст.
Блінов наголосив, що такими пунктами пропуску де-факто Україна визнала, що Крим на сьогодні перебуває під контролем Росії і що там діють російські закони, зокрема, митні та податкові правила.
За словами експерта, якщо вводити блокаду в умовах, коли на півострові залишається населення, яке вважає себе громадянами України, то це тільки погіршить ситуацію і посіє зерна сумнівів в умах цих людей.
«В умовах, коли український уряд, не оголосивши Росію агресором, з ним торгує, не дуже зрозуміло, чому населення в цій ситуації морально або фактично ганблять за якісь торговельні відносини між собою. Держава користується подвійними стандартами, якщо не потрійними. На мій погляд, у цій ситуації вводити блокаду неетично по відношенню до власних громадян. Уряд повинен піклуватися про власних громадян. Спочатку треба запропонувати переїхати кримчанам на контрольовану територію, а після цього вже блокувати. Сьогодні будь-яка блокада — це подвійні або навіть потрійні стандарти, адже Україна закуповує в Росії величезну кількість товарів на суму до 10 мільярдів доларів», — резюмував Блінов.
Суспільство
Саакашвілі емоційно поговорив із главою Державіаслужби
Голова Одеської обласної державної адміністрації жорстко поговорив з головою Державної авіаційної служби Денисом Антонюком.
Зокрема Саакашвілі в досить емоційній манері зазначив, що принцип «відкритого неба» в Одесі не призведе до зниження цін на авіаквитки, якщо не буде усунена монополія на польоти окремих авіакомпаній.
За словами Саакашвілі, у сфері авіаперевезень повинна бути проведена реальна реформа, результатом якої має стати допуск до ринку всіх бажаючих. Він зазначив, що така реформа дозволила збільшити потік туристів до Грузії зі ста тисяч до шести мільйонів.
При цьому, звертаючись до Антонюка, Саакашвілі сказав, що реформа в Грузії стала можливою, «тому що такі, як ви і ваші начальники, не вказували нашому уряду, кого пускати, кого не пускати».
Саакашвілі емоційно поговорив із главою Державіаслужби
Голова Одеської обласної державної адміністрації жорстко поговорив з головою Державної авіаційної служби Денисом Антонюком.
Зокрема Саакашвілі в досить емоційній манері зазначив, що принцип «відкритого неба» в Одесі не призведе до зниження цін на авіаквитки, якщо не буде усунена монополія на польоти окремих авіакомпаній.
За словами Саакашвілі, у сфері авіаперевезень повинна бути проведена реальна реформа, результатом якої має стати допуск до ринку всіх бажаючих. Він зазначив, що така реформа дозволила збільшити потік туристів до Грузії зі ста тисяч до шести мільйонів.
При цьому, звертаючись до Антонюка, Саакашвілі сказав, що реформа в Грузії стала можливою, «тому що такі, як ви і ваші начальники, не вказували нашому уряду, кого пускати, кого не пускати».
15 травня 2024 року обіцяє бути днем, коли можуть виникнути різні труднощі, тому важливо зосередитися на справ....
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні ваша енергія може бути спрямована на вирішення спільних завдань із ....
Кухня вважається сакральним місцем, в якому важливо підтримувати порядок та затишок За старих часів до цієї ча....
Астрологи нерідко порівнюють Знаки Зодіаку чи то з побутовою технікою, чи то з літературними персонажами, чи т....
/-0,76587891578674-/
/-pc-/
Top