Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
25 Вересня 2015
25 Вересня
За кордоном
Україна відправила Казахстану ноту через «російський» Крим у шкільних підручниках
Посольство України звернулося з нотою протесту до Міністерства закордонних справ Республіки Казахстан у зв'язку з тим, що в підручниках для середніх шкіл Автономна Республіка Крим вказується як суб'єкт РФ. Про це повідомляє прес-служба Міністерства закордонних справ.
«Згідно з нотою, поширення зазначеної інформації суперечить позиції як міжнародного співтовариства, так і керівництва Республіки Казахстан, котре неодноразово заявляло про свою підтримку територіальної цілісності України», - йдеться у повідомленні.
Українська сторона звернулася до Міністерства закордонних справ і Міністерства освіти й науки Республіки Казахстан з проханням сприяти негайному відкликанню зазначених підручників з середніх шкіл Республіки Казахстан.
Нагадаємо, що Міністерство освіти і науки Казахстану не надало коментарів з приводу нових підручників. У відомстві порадили звернутися до республіканського НПЦ «Підручник», заступник директора якого заявив, що «факт приєднання Криму до Росії в підручниках викладається лише як історична подія».
Навесні 2014 року Кримський півострів було анексовано Росією: у березні 2014-го в Криму відбувся референдум, за підсумками якого Росія приєднала його до своєї території.
Ця подія не здобула підтримки ані України, ані більшої частини світової спільноти як така, що не відповідає міжнародним правовим нормам. У березні 2014 року більшістю голосів на Генеральній асамблеї ООН було ухвалено резолюцію, яка оголосила референдум з відділення Криму від України таким, що не має законної сили.
Україна відправила Казахстану ноту через «російський» Крим у шкільних підручниках
Посольство України звернулося з нотою протесту до Міністерства закордонних справ Республіки Казахстан у зв'язку з тим, що в підручниках для середніх шкіл Автономна Республіка Крим вказується як суб'єкт РФ. Про це повідомляє прес-служба Міністерства закордонних справ.
«Згідно з нотою, поширення зазначеної інформації суперечить позиції як міжнародного співтовариства, так і керівництва Республіки Казахстан, котре неодноразово заявляло про свою підтримку територіальної цілісності України», - йдеться у повідомленні.
Українська сторона звернулася до Міністерства закордонних справ і Міністерства освіти й науки Республіки Казахстан з проханням сприяти негайному відкликанню зазначених підручників з середніх шкіл Республіки Казахстан.
Нагадаємо, що Міністерство освіти і науки Казахстану не надало коментарів з приводу нових підручників. У відомстві порадили звернутися до республіканського НПЦ «Підручник», заступник директора якого заявив, що «факт приєднання Криму до Росії в підручниках викладається лише як історична подія».
Навесні 2014 року Кримський півострів було анексовано Росією: у березні 2014-го в Криму відбувся референдум, за підсумками якого Росія приєднала його до своєї території.
Ця подія не здобула підтримки ані України, ані більшої частини світової спільноти як така, що не відповідає міжнародним правовим нормам. У березні 2014 року більшістю голосів на Генеральній асамблеї ООН було ухвалено резолюцію, яка оголосила референдум з відділення Криму від України таким, що не має законної сили.
Блог:
Думки10:46
Економіка
Володимир Лановий
Торгуючи з Кримом, ми підтримуємо окупаційний режим
Блокада Криму - це необхідний захід, якщо ми не хочемо сприяти окупаційному режиму. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив екс-міністр економіки, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий.
«Річ у тім, що контекст Криму - це контекст відносин з Росією. Тому, торгуючи з Кримом, ми торгуємо з Росією - от і всі санкції. Тим більше створили, так би мовити, зону вільної торгівлі - безмитний рух, вільна конвертація грошей, усунення певних перешкод з валютних обмежень, які діють на території України. Ніяк інакше, ніж сприянням Росії, це не назвеш. Це все веде до підтримки окупаційного режиму на території півострова. Тому ініціатива від цивільних активістів нарешті блокувати Крим дуже важлива», - розповів Лановий.
Експерт зазначив, що саме блокада могла б протидіяти всім тенденціям сприяння окупаційному режиму.
«Тому що коли ми завозимо товари, коли ми розвиваємо економіку півострова, коли ми підвищуємо всі економічні показники, ми фактично стабілізуємо ситуацію на території окупантів. Ми таким чином працюємо на окупантів, які вбивають і заарештовують громадян України, а ми зміцнюємо цей режим. Я думаю, що це лише початок, і те, що говорять про необхідність припинити постачання електроенергії та води - абсолютно правильно і вірно», - резюмував Лановий.
Події
У Луганській області правоохоронці за хабар затримали «перевертнів у погонах»
Військовою прокуратурою сил антитерористичної операції спільно зі співробітниками оперативного штабу Центрального управління СБУ АТО за системне вимагання та отримання хабарів від підприємця було затримано заступника начальника міжрайонного відділу УМВС України в Луганській області та старшого оперуповноваженого цього ж відділу. Про це повідомляє прес-служба Генеральної прокуратури України.
Зазначається, що «перевертнів у погонах» затримали саме під час скоєння злочину і у них вилучено неправомірну вигоду в сумі 5 тис. грн.
Наразі їм інкримінується скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою, поєднане з вимаганням).
Проводяться невідкладні слідчі дії.
У Луганській області правоохоронці за хабар затримали «перевертнів у погонах»
Військовою прокуратурою сил антитерористичної операції спільно зі співробітниками оперативного штабу Центрального управління СБУ АТО за системне вимагання та отримання хабарів від підприємця було затримано заступника начальника міжрайонного відділу УМВС України в Луганській області та старшого оперуповноваженого цього ж відділу. Про це повідомляє прес-служба Генеральної прокуратури України.
Зазначається, що «перевертнів у погонах» затримали саме під час скоєння злочину і у них вилучено неправомірну вигоду в сумі 5 тис. грн.
Наразі їм інкримінується скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою, поєднане з вимаганням).
Проводяться невідкладні слідчі дії.
Суспільство
У Кіровоградській області затримали злочинну групу з дев'яти осіб
У Кіровоградській області співробітники СБУ припинили діяльність організованої злочинної групи. Про це інформує прес-служба СБУ.
Як повідомляється, група займалася збутом метамфетаміну на території області. «Організатором групи був секретар голови одного з районних судів Кіровоградщини, який залучив до незаконної діяльності вісьмох жителів області», - йдеться у повідомленні.
За інформацією прес-служби, під час обшуку було вилучено велику кількість метамфетаміну та канабісу, зброю без дозвільних документів та іноземну валюту, еквівалентну одному мільйону гривень.
Наразі відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 307 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів).
У Кіровоградській області затримали злочинну групу з дев'яти осіб
У Кіровоградській області співробітники СБУ припинили діяльність організованої злочинної групи. Про це інформує прес-служба СБУ.
Як повідомляється, група займалася збутом метамфетаміну на території області. «Організатором групи був секретар голови одного з районних судів Кіровоградщини, який залучив до незаконної діяльності вісьмох жителів області», - йдеться у повідомленні.
За інформацією прес-служби, під час обшуку було вилучено велику кількість метамфетаміну та канабісу, зброю без дозвільних документів та іноземну валюту, еквівалентну одному мільйону гривень.
Наразі відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 307 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів).
Публікації14:00
Суспільство
На півшляху до загального озброєння
Петро Порошенко, який спочатку привселюдно заявив, що петицію про загальне озброєння українців підтримувати не збирається, оскільки, згідно із соціологічними даними, 82% громадян нашої країни не прихильники цієї ідеї, все-таки розглянув електронне звернення глави Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, суть якого звучить так: законодавчо затвердити право громадян України на захист.
Відповідь Президента
Хто не в курсі, Георгій Учайкін, а разом з ним і 36 тисяч 244 людини, котрі підписалися на сайті на підтримку петиції, яка отримала №22 від 29 серпня цього року, вимагають «доповнити статтю 27 Конституції України частиною четвертою такого змісту:
«Кожен громадянин України має право на вільне володіння вогнепальною зброєю для захисту свого здоров'я, житла і власності, життя та здоров'я інших людей, конституційних прав і свобод у разі узурпації влади, зазіхань на конституційний лад, суверенітет і територіальну цілісність України.
Реалізація права на вільне володіння вогнепальною зброєю регулюється відповідним законом і може бути обмежена лише за рішенням суду щодо конкретної особистості». Цю вимогу логічно доповнено другим пунктом: негайно прийняти закон «Про громадянську зброю і боєприпаси», який поки що у вигляді законопроекту зареєстровано у парламенті під №1135-1.
Чесно кажучи, після меседжу Порошенка на одному з телеканалів - про те, що він не підтримує ідею загального озброєння, бо навіть 36 тисяч людей не можуть диктувати свою волю всій країні, - грішним ділом здалося, що «неугодні» петиції главою держави (ну, або його Адміністрацією, що в даному випадку практично одне й те саме) просто ігноруватимуться, а потім і саму ідею спілкування з народом у форматі електронних звернень просто-напросто спустять на гальмах: мовляв, погралися - і досить. Але гарант таки відповів! Причому, поряд із відповідями на петиції про Саакашвілі і про скасування мита на ввезення імпортних автомобілів, і на вимогу розширити нашу Конституцію збройовою поправкою.
Третього березня цього року, нагадав Президент, його ж указом №119 створено Конституційну комісію у складі трьох груп, яка розробляє пріоритетні напрямки реформування: децентралізацію, удосконалення конституційних основ правосуддя і конституційне регулювання прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. «Для забезпечення ґрунтовного та всебічного розгляду відповідної конституційної пропозиції я звернувся до голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана, який є і главою Конституційної комісії, - написав у своїй відповіді Петро Порошенко, - із пропозицією ініціювати скликання засідання робочої групи з прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, із залученням до її діяльності автора цієї електронної петиції, а також представників різних політичних сил, державних органів, інститутів громадянського суспільства, вчених-правознавців та експертів». За пунктом другим петиції (вимога прийняти законопроект №1135-1, котру багато хто вважає основною у петиції, а саму петицію - лобіюванням прихильників загального озброєння) глава держави нагадав, що прийняття законів - прерогатива парламенту.
Проблема «з трьома головами»
А тепер спробуймо розібратися, що до чого. По-перше, як акцентував Президент у телеефірі, 82% громадян України насправді проти загального озброєння (щоб визначити головний аргумент цих людей, навіть не потрібно дивитися результати цієї соціології, - мова про те, що зброя провокуватиме насильство, якого в нашій країні зараз і з лишком). По-друге, на підтримку петиції потрібну кількість голосів (а це мінімум 25 тисяч) було набрано в рекордно короткі строки - для цього знадобилося лише якихось двійко-трійко днів, що свідчить про те, що зареєстрований ще в грудні минулого року в Раді законопроект підтримується серйозним лобі. По-третє, хочемо ми це бачити чи ні, але в країні війна, і хто хотів, той давно озброївся, чудово при цьому усвідомлюючи, що володіння зброєю у нас поки що поза законом.
Аргумент цих людей простий і зрозумілий, навіть якщо хтось із ним докорінно не згоден: у разі чого вельми сподіватися на захист державних силових структур не доводиться, а якщо в руках буде зброя, зловмисники сто разів подумають, перш ніж іти на відкритий конфлікт з озброєною людиною. Зіткнення цих трьох позицій підвищило температуру в суспільстві до тієї межі, яка вимагає вирішення питання, а не всіляких ухилянь від цього процесу. Тому «Аналітична служба новин» спробувала за допомогою експертів визначити, як розвиватиметься «збройне питання» і, якщо цей процес закінчиться - за американським варіантом - поправкою до Конституції, що зрештою отримає Україна.
Фахівці збройового ринку, наприклад, зазначають, що питання про право вільного володіння зброєю справді було порушено через війну на Донбасі. «В Україні немає проблеми з купівлею зброї, оскільки кожен бажаючий, дотримуючись усіх вимог, може її придбати, - роз'яснив «Аналітичній службі новин» експерт збройового ринку Олексій Максимов. - Але оскільки питання це нині дуже модне і вигідне, навколо нього періодично зчиняється буча». При цьому Максимов вважає, що внесення збройової поправки до Конституції ситуацію насправді не змінить: мовляв, «це лише декларація, яка, по суті, не потрібна: що вона є, що її немає, на українцях і на їхньому бажанні купити зброю це ніяк не позначиться».
7% ВВП і мільйон робочих місць
Збройна галузь може становити 7% у ВВП України, вважає експерт Фонду громадської безпеки Юрій Гаврилечко. «Якщо буде реалізовано те, що закладено в петиції, ми можемо отримати галузь, сумарна частка ВВП якої оцінюється десь у 80-100 мільярдів гривень, - сказав він АСН, - а це 7% від внутрішнього валового продукту країни». До того ж, за словами експерта, розвиток цієї галузі дасть мільйон нових робочих місць, що теж не можна не враховувати.
Юрій Гаврилечко впевнений, що дохід у держбюджет може принести не лише продаж зброї, оскільки «це індустрія без потреб армії, яка забезпечує громадян масою послуг, пов'язаних з безпекою: послуги з навчання, з тюнінгу, стрільбища, витратні матеріали, наклейки, іграшки і маса інших речей, які пов'язані з розвитком самої галузі». А ось що стосується затятих супротивників права на самозахист, вони, на думку економіста, або бандити, або їхні поплічники, оскільки «більше нікому не вигідно заважати людям захищати своє життя, здоров'я, честь, майно». До того ж, зазначає Гаврилечко, у жодній країні у світі після надання громадянам більшого обсягу прав з реалізації прав на самозахист кількість злочинів не зросла. Найчастіше було навпаки - рівень злочинності різко знижувався.
Той самий Георгій Учайкін запевняє, що антизбройову політику веде МВС і комерційні організації, які монополізували ринок зброї. «Головні противники закону - це комерційні структури, які зараз займаються продажем зброї, - поділився з АСН голова Наглядової ради Української асоціації власників зброї. - У них монополія на цьому ринку. І на одному автоматі Калашникова вони можуть заробити 400$. Сформована ситуація їх влаштовує. Крім того, у них уже давно є схеми з міліцією, за допомогою яких вони наживаються. Вони просто унеможливлюють розвиток ринку». Крім того, за його словами, вільне володіння вогнепальною зброєю, по-перше, не вигідне і МВС, тому що воно втрачає монополію на надання збройних охоронних послуг. А по-друге, не вигідне владі, адже з появою у людини можливості захищати себе вона стає самостійнішою. А це означає, що «нам не знадобиться така кількість поліції. В усіх країнах світу, де починалася така практика, одразу відбувалося скорочення штату поліції на 30%, що тягне за собою зменшення фінансування галузі».
Півкроку до приватних армій
Легалізація ж зброї, опонує йому директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, вигідна виключно продавцям зброї і несе в собі великі ризики. Саме ті, хто торгує зброєю, поділився своєю думкою з АСН Володимир Фесенко, є головними лобістами цього питання. «Я знаю, що кажу, оскільки брав участь у цих спільних зборах з представниками асоціацій: за всіма цими громадськими організаціями, за всіма цими кампаніями з просування вільного продажу зброї стоять торговці зброєю».
Політолог зазначає, що в Україні насправді дуже багато людей не підтримують загальне озброєння, і запевняє, «що введення в країні вільного продажу зброї було б величезною помилкою і величезним ризиком, у нас і так проблема з бойовою зброєю». Прикладом можуть слугувати розборки молодиків, не обтяжених звичкою міркувати розсудливо, але «грошовитих», котрі й так, якщо у них закінчуються інші аргументи, легко використовують дозволену у нас травматичну зброю. «А якщо це легалізувати, - вважає Фесенко, - то масштаби неконтрольованого використання зброї, коли вона може потрапляти до випадкових рук не власників, а домочадців або тих, хто може її вкрасти, будуть набагато більшими. А ще після того, як легалізують зброю, з'явиться спосіб легалізації охоронних фірм. Наступним же кроком може стати створення приватних армій».
Володимир Цибулько, експерт аналітичного центру «Політика», навпаки, вважає, що наявність легальної зброї трохи остудить вуличний бандитизм, оскільки він базується на беззахисності населення. «Легалізація зброї справді вигідна торговцям зброї, - сказав він АСН. - Але вона все-таки спрощує роботу зі зброєю та самої поліції. Адже всі зразки патронів відстрілюються. Робиться база даних на легальну зброю. Легко відстежити власників зброї. Вони підзвітні, зобов'язані регулярно відстрілювати зразки патронів і віддавати в базу даних і на вимогу правоохоронців демонструвати цю зброю. Це цивілізовані правила. Насправді йдеться про короткоствольну зброю для самооборони. І на пострадянському просторі є позитивний досвід впровадження такого закону. Насамперед, це Латвія і Молдова - в останній схожий закон діє з середини 90-х».
А проблема, яку Україна має вже зараз, за словами Володимира Цибулька, це «ринок зброї та її тіньової збут». Адже у нас після початку конфлікту в Криму і на Донбасі, зазначає політолог, «на руках збільшилася кількість неврахованої та стрілецької зброї. Те, про що говорить закон, - це цивільна зброя для самооборони. Це трохи більше ніж травматична зброю, але вона не бойова. Проблема в обігу військової зброї, особливо автоматичної і не короткоствольної. У державі і так Калашнікови легалізувалися у вигляді мисливських карабінів «Сайга». Але проблема ще й у тім, що держава боїться ділитися правом на насильство».
Хоча один з основних ризиків - той, що наше суспільство минуло психологічний бар'єр кровопролиття, а тому «букет» з економічної кризи, війни і спровокованого подіями на сході психологічного стану, який ускладнюється постійним нагнітанням конфліктних настроїв, «приправлений» легалізацією зброї, може стати тією гримучою сумішшю, з якою українці можуть не впоратися. Тож чи випускати цього «джина» із законодавчої «пляшки» - це ще велике питання, незважаючи на відповідь Президента про звернення до глави Конституційної комісії.
Вся справа - в грошах
Ті, хто виступає за легалізацію зброї, зацікавлені не в забезпеченні самозахисту, а в грошах, заробітках, вважає експерт-міжнародник Тарас Чорновіл. За його словами, в Україні є маргінальні політичні сили, яким «весь час хочеться брязкати зброєю». Що легалізація зброї, хоч це і загальносвітова практика, яка може наблизити нас до європейських стандартів, для українців може мати дуже серйозні наслідки, запевняє АСН директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков.
«Легалізація зброї - один з атрибутів руху України в європейське співтовариство. З точки зору формальної, легалізувавши володіння зброєю, ми приєднаємося до дуже великого кола держав, де це успішно реалізовано, - зазначив політолог. - Але, на превеликий жаль, речі, які відбуваються в цих країнах, у нас проявляються через криве дзеркало. Якщо нам дати зброю, ми перестріляємо не лише одне одного, а й усіх американських і грузинських друзів на додачу». Що ж стосується ринку зброї, який у нас поки що переважно чорний, то якщо він стане сірим або напівсірим, вважає Павло Рудяков, «це будуть ще більші гроші».
Зазначаючи, що легалізація в Україні зброї за нинішніх умов - украй ризикований крок, народний депутат Олександр Грановський наголошує, що, враховуючи українські реалії, є ризик, що при оформленні документів на дозвіл носіння зброї багато хто використовуватиме корупційні зв'язки для надання недостовірних відомостей. А тому, запевняє він, «люди повинні пройти якийсь психологічний масаж після подій на сході. Серед тих, хто матиме право на носіння зброї, безумовно, будуть і учасники бойових дій на сході. Але в мирній обстановці цим людям давати її без певної психологічної підготовки я б не став». Вказав народний депутат і на той момент, що ринок зброї дуже великий і дорогий, а «його учасники зацікавлені, щоб на ньому заробляти».
Потрібна особлива філософія
Гроші грошима, але питання безпеки наших громадян на порядку денному все одно залишається. І якщо, пройшовши довгий і тернистий шлях, збройова поправка таки прикрасить українську Конституцію, держава повинна буде взяти на себе відповідальність за формування відповідної філософії суспільства, запевняє президент Української федерації професіоналів безпеки Сергій Шабовта. Насамперед ідеться про такі якості, як психологічна стійкість, готовність людини до певної поведінки в конфліктних ситуаціях, чого, на думку експерта, людей потрібно навчати, бо це не приходить просто так.
У свою чергу, екс-начальник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк вважає, що «головне - впорядкувати систему придбання, володіння, переміщення та зберігання зброї. Також може розглядатися питання про легалізацію бойової зброї. Це дасть можливість, по-перше, навести лад у статистиці - дізнатися, скільки зброї є, що це за зброя і де вона знаходиться, в тому числі по регіонах. І для правоохоронних органів з'явиться можливість чітко відслідковувати і вживати заходів протидії. І, по-друге, можна запустити систему: у того, хто має зброю, але не знає, що з нею робити і не хоче її легалізувати, можна викупити зброю за якісь символічні гроші. У тому числі боєприпаси і гранати». Василь Вовк запевняє, що «легалізація зброї вигідна насамперед державі, оскільки легалізацію зброї буде запущено законодавчо, ми залишимо за бортом нелегальну зброю. І тоді зможемо посилити відповідальність за нелегальне зберігання, переміщення, придбання зброї».
Як бачимо, проблему легалізації зброї стороною обійти Україні вже не вдасться, оскільки на руках у населення її вже багато, а от бажання розлучатися з нею не спостерігається. І вихід тут, вважає директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко, один - жорстко відрегулювати цей закон. Що ж стосується насильства, з яким пов'язують легалізацію зброї противники цього процесу, то експерт вважає, що його сплеск у суспільстві провокує війна, а не власне легалізація.
Але в будь-якому разі, за його словами, «легалізація зброї - процес дуже болісний, бо держава і державні органи відрізняються від усіх інших структур громадянського суспільства тим, що вони мають монополію на насильство. А насильство - це в першу чергу погроза зброєю. Тобто зброя може бути лише у армії та поліції. Все. Мисливці і колекціонери - не рахуються. Але є країни, де справді дозволено зброю. Найяскравіший приклад - США. У нашій ситуації, коли близько півмільйона одиниць зброї та боєприпасів під час війни з Росією опинилося в руках населення, все одно доведеться приймати якийсь закон з часткової легалізації. Він дозволить відрізнити тих, у кого залишається зброя і хто вміє з нею поводитися, від великої кількості випадкових людей. Але треба його зробити досить суворим, щоб ті, хто обходить цей закон, потрапляли під серйозні статті переслідування».
Багато хто при цьому говорить, що велосипед винаходити нам справді не потрібно - виходом може стати саме так звана «збройова поправка до Конституції» за американським типом (цей шлях радить і глава держави у своїй відповіді на петицію Георгія Учайкіна), та от лишень, враховуючи той момент, що американська поправка прописана таким чином, що досі у самих американців викликає різночитання, що провокують судові процеси, чомусь хочеться, аби наш «велосипед», якщо нам без нього не обійтися, був якимось сучаснішим, чи що, без зайвих деталей, але й враховував при цьому всі нюанси цього непростого процесу...
На півшляху до загального озброєння
Петро Порошенко, який спочатку привселюдно заявив, що петицію про загальне озброєння українців підтримувати не збирається, оскільки, згідно із соціологічними даними, 82% громадян нашої країни не прихильники цієї ідеї, все-таки розглянув електронне звернення глави Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, суть якого звучить так: законодавчо затвердити право громадян України на захист.
Відповідь Президента
Хто не в курсі, Георгій Учайкін, а разом з ним і 36 тисяч 244 людини, котрі підписалися на сайті на підтримку петиції, яка отримала №22 від 29 серпня цього року, вимагають «доповнити статтю 27 Конституції України частиною четвертою такого змісту:
«Кожен громадянин України має право на вільне володіння вогнепальною зброєю для захисту свого здоров'я, житла і власності, життя та здоров'я інших людей, конституційних прав і свобод у разі узурпації влади, зазіхань на конституційний лад, суверенітет і територіальну цілісність України.
Реалізація права на вільне володіння вогнепальною зброєю регулюється відповідним законом і може бути обмежена лише за рішенням суду щодо конкретної особистості». Цю вимогу логічно доповнено другим пунктом: негайно прийняти закон «Про громадянську зброю і боєприпаси», який поки що у вигляді законопроекту зареєстровано у парламенті під №1135-1.
Чесно кажучи, після меседжу Порошенка на одному з телеканалів - про те, що він не підтримує ідею загального озброєння, бо навіть 36 тисяч людей не можуть диктувати свою волю всій країні, - грішним ділом здалося, що «неугодні» петиції главою держави (ну, або його Адміністрацією, що в даному випадку практично одне й те саме) просто ігноруватимуться, а потім і саму ідею спілкування з народом у форматі електронних звернень просто-напросто спустять на гальмах: мовляв, погралися - і досить. Але гарант таки відповів! Причому, поряд із відповідями на петиції про Саакашвілі і про скасування мита на ввезення імпортних автомобілів, і на вимогу розширити нашу Конституцію збройовою поправкою.
Третього березня цього року, нагадав Президент, його ж указом №119 створено Конституційну комісію у складі трьох груп, яка розробляє пріоритетні напрямки реформування: децентралізацію, удосконалення конституційних основ правосуддя і конституційне регулювання прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. «Для забезпечення ґрунтовного та всебічного розгляду відповідної конституційної пропозиції я звернувся до голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана, який є і главою Конституційної комісії, - написав у своїй відповіді Петро Порошенко, - із пропозицією ініціювати скликання засідання робочої групи з прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, із залученням до її діяльності автора цієї електронної петиції, а також представників різних політичних сил, державних органів, інститутів громадянського суспільства, вчених-правознавців та експертів». За пунктом другим петиції (вимога прийняти законопроект №1135-1, котру багато хто вважає основною у петиції, а саму петицію - лобіюванням прихильників загального озброєння) глава держави нагадав, що прийняття законів - прерогатива парламенту.
Проблема «з трьома головами»
А тепер спробуймо розібратися, що до чого. По-перше, як акцентував Президент у телеефірі, 82% громадян України насправді проти загального озброєння (щоб визначити головний аргумент цих людей, навіть не потрібно дивитися результати цієї соціології, - мова про те, що зброя провокуватиме насильство, якого в нашій країні зараз і з лишком). По-друге, на підтримку петиції потрібну кількість голосів (а це мінімум 25 тисяч) було набрано в рекордно короткі строки - для цього знадобилося лише якихось двійко-трійко днів, що свідчить про те, що зареєстрований ще в грудні минулого року в Раді законопроект підтримується серйозним лобі. По-третє, хочемо ми це бачити чи ні, але в країні війна, і хто хотів, той давно озброївся, чудово при цьому усвідомлюючи, що володіння зброєю у нас поки що поза законом.
Аргумент цих людей простий і зрозумілий, навіть якщо хтось із ним докорінно не згоден: у разі чого вельми сподіватися на захист державних силових структур не доводиться, а якщо в руках буде зброя, зловмисники сто разів подумають, перш ніж іти на відкритий конфлікт з озброєною людиною. Зіткнення цих трьох позицій підвищило температуру в суспільстві до тієї межі, яка вимагає вирішення питання, а не всіляких ухилянь від цього процесу. Тому «Аналітична служба новин» спробувала за допомогою експертів визначити, як розвиватиметься «збройне питання» і, якщо цей процес закінчиться - за американським варіантом - поправкою до Конституції, що зрештою отримає Україна.
Фахівці збройового ринку, наприклад, зазначають, що питання про право вільного володіння зброєю справді було порушено через війну на Донбасі. «В Україні немає проблеми з купівлею зброї, оскільки кожен бажаючий, дотримуючись усіх вимог, може її придбати, - роз'яснив «Аналітичній службі новин» експерт збройового ринку Олексій Максимов. - Але оскільки питання це нині дуже модне і вигідне, навколо нього періодично зчиняється буча». При цьому Максимов вважає, що внесення збройової поправки до Конституції ситуацію насправді не змінить: мовляв, «це лише декларація, яка, по суті, не потрібна: що вона є, що її немає, на українцях і на їхньому бажанні купити зброю це ніяк не позначиться».
7% ВВП і мільйон робочих місць
Збройна галузь може становити 7% у ВВП України, вважає експерт Фонду громадської безпеки Юрій Гаврилечко. «Якщо буде реалізовано те, що закладено в петиції, ми можемо отримати галузь, сумарна частка ВВП якої оцінюється десь у 80-100 мільярдів гривень, - сказав він АСН, - а це 7% від внутрішнього валового продукту країни». До того ж, за словами експерта, розвиток цієї галузі дасть мільйон нових робочих місць, що теж не можна не враховувати.
Юрій Гаврилечко впевнений, що дохід у держбюджет може принести не лише продаж зброї, оскільки «це індустрія без потреб армії, яка забезпечує громадян масою послуг, пов'язаних з безпекою: послуги з навчання, з тюнінгу, стрільбища, витратні матеріали, наклейки, іграшки і маса інших речей, які пов'язані з розвитком самої галузі». А ось що стосується затятих супротивників права на самозахист, вони, на думку економіста, або бандити, або їхні поплічники, оскільки «більше нікому не вигідно заважати людям захищати своє життя, здоров'я, честь, майно». До того ж, зазначає Гаврилечко, у жодній країні у світі після надання громадянам більшого обсягу прав з реалізації прав на самозахист кількість злочинів не зросла. Найчастіше було навпаки - рівень злочинності різко знижувався.
Той самий Георгій Учайкін запевняє, що антизбройову політику веде МВС і комерційні організації, які монополізували ринок зброї. «Головні противники закону - це комерційні структури, які зараз займаються продажем зброї, - поділився з АСН голова Наглядової ради Української асоціації власників зброї. - У них монополія на цьому ринку. І на одному автоматі Калашникова вони можуть заробити 400$. Сформована ситуація їх влаштовує. Крім того, у них уже давно є схеми з міліцією, за допомогою яких вони наживаються. Вони просто унеможливлюють розвиток ринку». Крім того, за його словами, вільне володіння вогнепальною зброєю, по-перше, не вигідне і МВС, тому що воно втрачає монополію на надання збройних охоронних послуг. А по-друге, не вигідне владі, адже з появою у людини можливості захищати себе вона стає самостійнішою. А це означає, що «нам не знадобиться така кількість поліції. В усіх країнах світу, де починалася така практика, одразу відбувалося скорочення штату поліції на 30%, що тягне за собою зменшення фінансування галузі».
Півкроку до приватних армій
Легалізація ж зброї, опонує йому директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, вигідна виключно продавцям зброї і несе в собі великі ризики. Саме ті, хто торгує зброєю, поділився своєю думкою з АСН Володимир Фесенко, є головними лобістами цього питання. «Я знаю, що кажу, оскільки брав участь у цих спільних зборах з представниками асоціацій: за всіма цими громадськими організаціями, за всіма цими кампаніями з просування вільного продажу зброї стоять торговці зброєю».
Політолог зазначає, що в Україні насправді дуже багато людей не підтримують загальне озброєння, і запевняє, «що введення в країні вільного продажу зброї було б величезною помилкою і величезним ризиком, у нас і так проблема з бойовою зброєю». Прикладом можуть слугувати розборки молодиків, не обтяжених звичкою міркувати розсудливо, але «грошовитих», котрі й так, якщо у них закінчуються інші аргументи, легко використовують дозволену у нас травматичну зброю. «А якщо це легалізувати, - вважає Фесенко, - то масштаби неконтрольованого використання зброї, коли вона може потрапляти до випадкових рук не власників, а домочадців або тих, хто може її вкрасти, будуть набагато більшими. А ще після того, як легалізують зброю, з'явиться спосіб легалізації охоронних фірм. Наступним же кроком може стати створення приватних армій».
Володимир Цибулько, експерт аналітичного центру «Політика», навпаки, вважає, що наявність легальної зброї трохи остудить вуличний бандитизм, оскільки він базується на беззахисності населення. «Легалізація зброї справді вигідна торговцям зброї, - сказав він АСН. - Але вона все-таки спрощує роботу зі зброєю та самої поліції. Адже всі зразки патронів відстрілюються. Робиться база даних на легальну зброю. Легко відстежити власників зброї. Вони підзвітні, зобов'язані регулярно відстрілювати зразки патронів і віддавати в базу даних і на вимогу правоохоронців демонструвати цю зброю. Це цивілізовані правила. Насправді йдеться про короткоствольну зброю для самооборони. І на пострадянському просторі є позитивний досвід впровадження такого закону. Насамперед, це Латвія і Молдова - в останній схожий закон діє з середини 90-х».
А проблема, яку Україна має вже зараз, за словами Володимира Цибулька, це «ринок зброї та її тіньової збут». Адже у нас після початку конфлікту в Криму і на Донбасі, зазначає політолог, «на руках збільшилася кількість неврахованої та стрілецької зброї. Те, про що говорить закон, - це цивільна зброя для самооборони. Це трохи більше ніж травматична зброю, але вона не бойова. Проблема в обігу військової зброї, особливо автоматичної і не короткоствольної. У державі і так Калашнікови легалізувалися у вигляді мисливських карабінів «Сайга». Але проблема ще й у тім, що держава боїться ділитися правом на насильство».
Хоча один з основних ризиків - той, що наше суспільство минуло психологічний бар'єр кровопролиття, а тому «букет» з економічної кризи, війни і спровокованого подіями на сході психологічного стану, який ускладнюється постійним нагнітанням конфліктних настроїв, «приправлений» легалізацією зброї, може стати тією гримучою сумішшю, з якою українці можуть не впоратися. Тож чи випускати цього «джина» із законодавчої «пляшки» - це ще велике питання, незважаючи на відповідь Президента про звернення до глави Конституційної комісії.
Вся справа - в грошах
Ті, хто виступає за легалізацію зброї, зацікавлені не в забезпеченні самозахисту, а в грошах, заробітках, вважає експерт-міжнародник Тарас Чорновіл. За його словами, в Україні є маргінальні політичні сили, яким «весь час хочеться брязкати зброєю». Що легалізація зброї, хоч це і загальносвітова практика, яка може наблизити нас до європейських стандартів, для українців може мати дуже серйозні наслідки, запевняє АСН директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков.
«Легалізація зброї - один з атрибутів руху України в європейське співтовариство. З точки зору формальної, легалізувавши володіння зброєю, ми приєднаємося до дуже великого кола держав, де це успішно реалізовано, - зазначив політолог. - Але, на превеликий жаль, речі, які відбуваються в цих країнах, у нас проявляються через криве дзеркало. Якщо нам дати зброю, ми перестріляємо не лише одне одного, а й усіх американських і грузинських друзів на додачу». Що ж стосується ринку зброї, який у нас поки що переважно чорний, то якщо він стане сірим або напівсірим, вважає Павло Рудяков, «це будуть ще більші гроші».
Зазначаючи, що легалізація в Україні зброї за нинішніх умов - украй ризикований крок, народний депутат Олександр Грановський наголошує, що, враховуючи українські реалії, є ризик, що при оформленні документів на дозвіл носіння зброї багато хто використовуватиме корупційні зв'язки для надання недостовірних відомостей. А тому, запевняє він, «люди повинні пройти якийсь психологічний масаж після подій на сході. Серед тих, хто матиме право на носіння зброї, безумовно, будуть і учасники бойових дій на сході. Але в мирній обстановці цим людям давати її без певної психологічної підготовки я б не став». Вказав народний депутат і на той момент, що ринок зброї дуже великий і дорогий, а «його учасники зацікавлені, щоб на ньому заробляти».
Потрібна особлива філософія
Гроші грошима, але питання безпеки наших громадян на порядку денному все одно залишається. І якщо, пройшовши довгий і тернистий шлях, збройова поправка таки прикрасить українську Конституцію, держава повинна буде взяти на себе відповідальність за формування відповідної філософії суспільства, запевняє президент Української федерації професіоналів безпеки Сергій Шабовта. Насамперед ідеться про такі якості, як психологічна стійкість, готовність людини до певної поведінки в конфліктних ситуаціях, чого, на думку експерта, людей потрібно навчати, бо це не приходить просто так.
У свою чергу, екс-начальник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк вважає, що «головне - впорядкувати систему придбання, володіння, переміщення та зберігання зброї. Також може розглядатися питання про легалізацію бойової зброї. Це дасть можливість, по-перше, навести лад у статистиці - дізнатися, скільки зброї є, що це за зброя і де вона знаходиться, в тому числі по регіонах. І для правоохоронних органів з'явиться можливість чітко відслідковувати і вживати заходів протидії. І, по-друге, можна запустити систему: у того, хто має зброю, але не знає, що з нею робити і не хоче її легалізувати, можна викупити зброю за якісь символічні гроші. У тому числі боєприпаси і гранати». Василь Вовк запевняє, що «легалізація зброї вигідна насамперед державі, оскільки легалізацію зброї буде запущено законодавчо, ми залишимо за бортом нелегальну зброю. І тоді зможемо посилити відповідальність за нелегальне зберігання, переміщення, придбання зброї».
Як бачимо, проблему легалізації зброї стороною обійти Україні вже не вдасться, оскільки на руках у населення її вже багато, а от бажання розлучатися з нею не спостерігається. І вихід тут, вважає директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко, один - жорстко відрегулювати цей закон. Що ж стосується насильства, з яким пов'язують легалізацію зброї противники цього процесу, то експерт вважає, що його сплеск у суспільстві провокує війна, а не власне легалізація.
Але в будь-якому разі, за його словами, «легалізація зброї - процес дуже болісний, бо держава і державні органи відрізняються від усіх інших структур громадянського суспільства тим, що вони мають монополію на насильство. А насильство - це в першу чергу погроза зброєю. Тобто зброя може бути лише у армії та поліції. Все. Мисливці і колекціонери - не рахуються. Але є країни, де справді дозволено зброю. Найяскравіший приклад - США. У нашій ситуації, коли близько півмільйона одиниць зброї та боєприпасів під час війни з Росією опинилося в руках населення, все одно доведеться приймати якийсь закон з часткової легалізації. Він дозволить відрізнити тих, у кого залишається зброя і хто вміє з нею поводитися, від великої кількості випадкових людей. Але треба його зробити досить суворим, щоб ті, хто обходить цей закон, потрапляли під серйозні статті переслідування».
Багато хто при цьому говорить, що велосипед винаходити нам справді не потрібно - виходом може стати саме так звана «збройова поправка до Конституції» за американським типом (цей шлях радить і глава держави у своїй відповіді на петицію Георгія Учайкіна), та от лишень, враховуючи той момент, що американська поправка прописана таким чином, що досі у самих американців викликає різночитання, що провокують судові процеси, чомусь хочеться, аби наш «велосипед», якщо нам без нього не обійтися, був якимось сучаснішим, чи що, без зайвих деталей, але й враховував при цьому всі нюанси цього непростого процесу...
Блог:
Думки15:26
Економіка
Олександр Жолудь
Україна пережила формальний дефолт
Україна пережила дефолт за обопільною згодою. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.
«Дефолт - це формальне невиконання будь-яких взятих на себе зобов'язань. Україна випускала єврооблігації, які мали бути погашені 23 вересня 2015 року. Брала на себе зобов'язання виплатити. І, як відомо, не виплатила, оскільки ми домовилися про перенесення (виплат. - Ред.)», - звернув увагу експерт.
Він пояснив, що формально питання не розглядається з точки зору – чи було перенесення дати виплат чи ні. «Виплати не було, тобто формально це дефолт», - додав аналітик.
«У принципі, Україна справді пережила дефолт, але не такий, який має певні негативні наслідки. Країна пережила дефолт за обопільною згодою України та більшості кредиторів», - підсумував Жолудь.
Блог:
Думки15:40
Економіка
Дмитро Луценко
Україна ввела санкції через обіцяне Росією ембарго з 2016 року
Різко зупиняти торгівлю з Росією не можна, санкції мають діяти поступово. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив експерт з юридичних питань проекту «Додаткові заходи щодо виконання Програми підтримки галузевої політики «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар'єрів у торгівлі між Україною та ЄС» Дмитро Луценко.
«Росія запроваджувала такі санкції ще з 2013 року, це була суцільна торгова війна. Чому Україна не відповідала? Напевно, сподівалася, що зможе щось владнати. Фактично санкції РФ запроваджувалися не проти всієї країни, а проти конкретних компаній або конкретної продукції. Зараз ситуація трохи змінюється, тому що Україна запроваджує санкції загалом проти РФ, правда поки що це теж тільки відбувається за переліками проти копаній та окремих осіб, але фактично це відбуваються вже загальні санкції проти РФ», - розповів експерт.
Луценко вважає, що це пов'язано з тим, що РФ погрожує з 1 січня 2016 року фактично ввести ембарго на українські товари в цілому.
«Тому Україна почала діяти на випередження. З іншого боку, РФ - агресор і вводити санкції треба було набагато раніше. Але комусь це було невигідно. Зараз треба враховувати, що обсяги торгівлі з Росією досить великі і, якщо різко їх обмежувати, то при загальному падінні виробництва, яке і так падає на даний момент, це було б не дуже добре з економічної точки зору. Зараз така ситуація, що відбувається переорієнтація і російські ринки вже не такі важливі, тому зараз настав час вводити санкції», - резюмував експерт.
Блог:
Думки15:52
Економіка
Ганна Гопко
Введені обмеження допоможуть Україні стати енергетично і економічно незалежною
Санкції проти РФ стимулюють Україну стати енергетично та економічно незалежною. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловила голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, народний депутат Ганна Гопко.
«Так, Україна теж втрачає від санкцій. У Воєнній доктрині чітко сказано, що Україна розглядає РФ на даному етапі не як економічного партнера, а все-таки як країну-агресора, яка воює з нами. І всі умови, що склалися нині, ми зобов'язані використовувати для того, щоб здобути енергетичну незалежність», - акцентувала Гопко.
За її словами, Україна має сьогодні освоювати нові ринки, створити експортну стратегію. Багато що в цьому питанні залежить від уряду, Міністерства економіки.
«Українські товари повинні з'являтися на світових ринках. І не лише в ЄС. Адже тільки західна Африка - це 300 мільйонів споживачів. Знову ж таки є Арабський світ, Китай, Японія», - додала нардеп.
«Потрібно відкривати торгові представництва в різних країнах. При тому формати можуть бути різними: як на базі дипломатичних представництв, так і незалежні організації. Потрібно їздити і домовлятися», - впевнена Гопко.
Голова профільного комітету також зазначила як позитив призначення послів України в низці країн. І нагадала, що, зокрема, з Канадою готується договір про вільну торгівлю.
Політика
Український суд засудив майора російської армії до 14 років ув'язнення
У Донецькій області Дзержинський районний суд засудив майора збройних сил Російської Федерації Старкова до 14 років в'язниці.
Про це на своїй сторінці у Facebook написав головний військовий прокурор Анатолій Матіос.
За його словами, Старкова засуджено, крім іншого, за участь у веденні агресивної війни проти України на виконання наказів начальника Генштабу РФ Герасимова.
Крім того, за словами Матіоса, буде конфісковано майно Старкова.
Нагадаємо, що 25 липня 2015 року, в Донецькій області було затримано КамАЗ, ущерть набитий боєприпасами. Російський військовий, який супроводжував цей вантаж, Володимир Старков, 1978 року народження, одразу після затримання зізнався в тому, що він є кадровим військовим РФ.
Пізніше СБУ показали вміст затриманого автомобіля, який перевозив зброю і боєприпаси.
Також повідомлялося, що 13 серпня 2015 року затриманий російський майор Володимир Старков звернувся до президента РФ із закликом визнати, що він є чинним військовим збройних сил РФ. Відео можна подивитися за посиланням.
Український суд засудив майора російської армії до 14 років ув'язнення
У Донецькій області Дзержинський районний суд засудив майора збройних сил Російської Федерації Старкова до 14 років в'язниці.
Про це на своїй сторінці у Facebook написав головний військовий прокурор Анатолій Матіос.
За його словами, Старкова засуджено, крім іншого, за участь у веденні агресивної війни проти України на виконання наказів начальника Генштабу РФ Герасимова.
Крім того, за словами Матіоса, буде конфісковано майно Старкова.
Нагадаємо, що 25 липня 2015 року, в Донецькій області було затримано КамАЗ, ущерть набитий боєприпасами. Російський військовий, який супроводжував цей вантаж, Володимир Старков, 1978 року народження, одразу після затримання зізнався в тому, що він є кадровим військовим РФ.
Пізніше СБУ показали вміст затриманого автомобіля, який перевозив зброю і боєприпаси.
Також повідомлялося, що 13 серпня 2015 року затриманий російський майор Володимир Старков звернувся до президента РФ із закликом визнати, що він є чинним військовим збройних сил РФ. Відео можна подивитися за посиланням.
Публікації17:52
Суспільство
Не шукайте жінку
Політичні партії, які вирішили змагатися за голоси виборців 25 жовтня 2015 року, поступово оприлюднюють списки. До 30 вересня це зроблять усі. Та вже з наявних можна дійти висновку: розмови, що кандидатами стануть найдостойніші, залишилися лише розмовами. Як і не оголосили партії полювання на активне жіноцтво, хоч норму про гендерну рівність хвалили навіть відверті критики нового закону. Більше того, говорять, ще деякі підприємливі ділки намагалися приторговувати місцями у першій десятці списків. Чи правда? Хто його зна. Але дуже схоже, що так.
Обіцянка-цяцянка
Та повернімося до однієї з неконфліктних норм висування кандидатів – вимоги нового закону, що представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30% від загальної кількості кандидатів у виборчому списку.
Різкої критики вона не викликала. Хіба насмішки й глузування, що в цивілізованій країні ХХІ століття питання з серії «сонце сходить на сході, а сідає на заході», або «жінка теж людина» апріорі не може ставитися. Або ж що жінкам небезпечно виходити на вулиці, оскільки їх хапатимуть і примушуватимуть іти у виборчі списки, у місцеві органи влади. Прихильники ж наполягали: ця квота зруйнує чоловічу монополію на владу. Що у сучасних умовах жінки не мають рівних прав через низку соціальних особливостей (зокрема, повернутися у активне життя після декретної відпустки складно навіть жителькам мегаполісів). А також законодавче зобов’язання змусить політичні проекти перетворюватися на партії, якісно оновити склад, оскільки найкращі представниці жіноцтва (як під час виборів до ВРУ комбати, активісти й волонтери) формуватимуть їхню політику, настрої, дії.
Та попри радісні очікування рівності присутності у них чоловічих і жіночих імен у списках, які вже стали публічними, немає. Звісно, порахувати відсоткове співвідношення в усіх поданнях надскладно, адже 25 жовтня Україна обиратиме майже 11 тисяч місцевих рад. Та на прикладі переліків кандидатів до Київради бачимо: жінок там «як книжка пише» - рівнесенько 30%. А у попередніх списках ВО «Батьківщина», оприлюднених у «Фейсбуці» Володимиром Бондаренком, і цього мінімуму не дотримано.
До того ж бувалі люди стверджують, що під час формування списків відбувається багато імітації. І що стосується гендерного процесу, партії можуть просто формально заповнити ці квоти.
На думку політичного експерта Євгена Магди, дивуватися тут нема чому, адже норма про буцімто квотування – спроба прикрити фіговим листком недосконалість закону про місцеві вибори.
«Справа у тім, що у такий спосіб забезпечити ефективне політичне представництво жінок неможливо. Адже формальна присутність представників іншої статі у партійному списку за цієї системи голосування не гарантує їхнього проходження до представницького органу. І можна буде говорити швидше про те, що жінок використовуватимуть як прикриття неспроможності окремих політиків вести ефективну політичну діяльність», – категорично заявив АСН Магда.
Або все, або нічого
Більше того, представництво у виборчих списках кандидатів у 30% - це хоч право, але не обов’язок. У законі норма прописана за принципом «стратити не можна помилувати». І, як пояснив АСН Олександр Черненко (нині народний депутат від фракції БПП, а раніше – експерт з виборчого права), 30% квота для жінок – насправді не вимога, а свого роду побажання. Її невиконання не підстава для відмови у реєстрації.
«Це радше апеляція до етичних сторін. Якщо хтось цієї норми не дотримався, це може викликати певний осуд, але правових наслідків нести не буде. А те, що жінок у списках буде більше, ніж завжди, – вже великий прогрес. Це перший крок. І на наступних виборах це вже буде не екзотикою, а нормою», – сказав він, додавши, що не бачить трагедії, якщо гендерні побажання, закладені в закон, виконані не будуть. Він також пояснив, що насправді такі речі мають бути закріплені у законодавстві не про вибори, а про політичні партії, а також у статутних документах політичних сил, як це є у Європі. Ще стимулом можуть стати гроші: у країнах з державним фінансуванням партій дотримання гендерних квот заохочується саме так.
Не заперечує тридцятивідсоткову декларативність також Олексій Кошель, очільник Комітету виборців України (КВУ). Каже, що справді, з одного боку, квота мінімум 30% ніби обов’язкова, але механізми притягнення до відповідальності за її порушення не прописані. Стверджує, що можна створити закон у трьох томах, але всі механізми відповідальності завбачати дуже і дуже складно. І поки партії будуть діяти, щоб обійти закон, – виписуй, не виписуй, лазівки знайдуть.
«Та на виборах працюють не лише юридичні механізми. Щоб не було шквалу критики, простіше виконувати норми. Тут важливий контроль, робота медіа і громадських організацій. Завдають серйозних втрат репутаційні удари. Партія, яка з неповагою ставитиметься навіть до формальних норм виборчого закону, призведе до того, що й виборець з неповагою ставитиметься до цієї партії», – зауважив Кошель у коментарі АСН.
Від супротивного
Отже, бачимо: норма добра тим, що як не допоможе, то принаймні й не завадить. А головною зброєю на цих виборах знову залишиться публічність, сподівання на намагання уникнути репутаційних втрат та напрацювання політичної пам’яті виборців. Що ж до позиції жінок, то Україна посіла 56-те місце зі 142 країн за індексом ґендерної рівності, згідно зі щорічним звітом Всесвітнього економічного форуму. Ми між Хорватією (55 місце) й Польщею (57 місце). (Для цікавих - Російська Федерація аж на 90-му.) Окрім того, якщо у першому скликанні Верховної Ради України там було менше 3% жінок, то у сьомому – майже 10%.
Знову ж таки, враховуючи історичну і культурну позицію жінки в українському соціумі, про слабкість годі говорити. Згадаймо хоч Григорія Квітку-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці» і аргумент: «Як уволю я нап'юся, чорта й жiнки не боюся». Або що «дружина» в нашій мові це й жінка, й військо. А причини недостатньої політичної активності жіноцтва – це не питання квот, а віддзеркалення усієї соціально-економічної ситуації.
Та справа в іншому. Вкотре переконуємося, що законодавці й надалі плодять мертві норми. За красивими словами про європейські норми, залучення, покращення насправді нічого немає, окрім декларацій, «дій на перспективу», можливого плюсика у рейтингах, а також осуду тих, хто справді чекав дій.
Не шукайте жінку
Політичні партії, які вирішили змагатися за голоси виборців 25 жовтня 2015 року, поступово оприлюднюють списки. До 30 вересня це зроблять усі. Та вже з наявних можна дійти висновку: розмови, що кандидатами стануть найдостойніші, залишилися лише розмовами. Як і не оголосили партії полювання на активне жіноцтво, хоч норму про гендерну рівність хвалили навіть відверті критики нового закону. Більше того, говорять, ще деякі підприємливі ділки намагалися приторговувати місцями у першій десятці списків. Чи правда? Хто його зна. Але дуже схоже, що так.
Обіцянка-цяцянка
Та повернімося до однієї з неконфліктних норм висування кандидатів – вимоги нового закону, що представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30% від загальної кількості кандидатів у виборчому списку.
Різкої критики вона не викликала. Хіба насмішки й глузування, що в цивілізованій країні ХХІ століття питання з серії «сонце сходить на сході, а сідає на заході», або «жінка теж людина» апріорі не може ставитися. Або ж що жінкам небезпечно виходити на вулиці, оскільки їх хапатимуть і примушуватимуть іти у виборчі списки, у місцеві органи влади. Прихильники ж наполягали: ця квота зруйнує чоловічу монополію на владу. Що у сучасних умовах жінки не мають рівних прав через низку соціальних особливостей (зокрема, повернутися у активне життя після декретної відпустки складно навіть жителькам мегаполісів). А також законодавче зобов’язання змусить політичні проекти перетворюватися на партії, якісно оновити склад, оскільки найкращі представниці жіноцтва (як під час виборів до ВРУ комбати, активісти й волонтери) формуватимуть їхню політику, настрої, дії.
Та попри радісні очікування рівності присутності у них чоловічих і жіночих імен у списках, які вже стали публічними, немає. Звісно, порахувати відсоткове співвідношення в усіх поданнях надскладно, адже 25 жовтня Україна обиратиме майже 11 тисяч місцевих рад. Та на прикладі переліків кандидатів до Київради бачимо: жінок там «як книжка пише» - рівнесенько 30%. А у попередніх списках ВО «Батьківщина», оприлюднених у «Фейсбуці» Володимиром Бондаренком, і цього мінімуму не дотримано.
До того ж бувалі люди стверджують, що під час формування списків відбувається багато імітації. І що стосується гендерного процесу, партії можуть просто формально заповнити ці квоти.
На думку політичного експерта Євгена Магди, дивуватися тут нема чому, адже норма про буцімто квотування – спроба прикрити фіговим листком недосконалість закону про місцеві вибори.
«Справа у тім, що у такий спосіб забезпечити ефективне політичне представництво жінок неможливо. Адже формальна присутність представників іншої статі у партійному списку за цієї системи голосування не гарантує їхнього проходження до представницького органу. І можна буде говорити швидше про те, що жінок використовуватимуть як прикриття неспроможності окремих політиків вести ефективну політичну діяльність», – категорично заявив АСН Магда.
Або все, або нічого
Більше того, представництво у виборчих списках кандидатів у 30% - це хоч право, але не обов’язок. У законі норма прописана за принципом «стратити не можна помилувати». І, як пояснив АСН Олександр Черненко (нині народний депутат від фракції БПП, а раніше – експерт з виборчого права), 30% квота для жінок – насправді не вимога, а свого роду побажання. Її невиконання не підстава для відмови у реєстрації.
«Це радше апеляція до етичних сторін. Якщо хтось цієї норми не дотримався, це може викликати певний осуд, але правових наслідків нести не буде. А те, що жінок у списках буде більше, ніж завжди, – вже великий прогрес. Це перший крок. І на наступних виборах це вже буде не екзотикою, а нормою», – сказав він, додавши, що не бачить трагедії, якщо гендерні побажання, закладені в закон, виконані не будуть. Він також пояснив, що насправді такі речі мають бути закріплені у законодавстві не про вибори, а про політичні партії, а також у статутних документах політичних сил, як це є у Європі. Ще стимулом можуть стати гроші: у країнах з державним фінансуванням партій дотримання гендерних квот заохочується саме так.
Не заперечує тридцятивідсоткову декларативність також Олексій Кошель, очільник Комітету виборців України (КВУ). Каже, що справді, з одного боку, квота мінімум 30% ніби обов’язкова, але механізми притягнення до відповідальності за її порушення не прописані. Стверджує, що можна створити закон у трьох томах, але всі механізми відповідальності завбачати дуже і дуже складно. І поки партії будуть діяти, щоб обійти закон, – виписуй, не виписуй, лазівки знайдуть.
«Та на виборах працюють не лише юридичні механізми. Щоб не було шквалу критики, простіше виконувати норми. Тут важливий контроль, робота медіа і громадських організацій. Завдають серйозних втрат репутаційні удари. Партія, яка з неповагою ставитиметься навіть до формальних норм виборчого закону, призведе до того, що й виборець з неповагою ставитиметься до цієї партії», – зауважив Кошель у коментарі АСН.
Від супротивного
Отже, бачимо: норма добра тим, що як не допоможе, то принаймні й не завадить. А головною зброєю на цих виборах знову залишиться публічність, сподівання на намагання уникнути репутаційних втрат та напрацювання політичної пам’яті виборців. Що ж до позиції жінок, то Україна посіла 56-те місце зі 142 країн за індексом ґендерної рівності, згідно зі щорічним звітом Всесвітнього економічного форуму. Ми між Хорватією (55 місце) й Польщею (57 місце). (Для цікавих - Російська Федерація аж на 90-му.) Окрім того, якщо у першому скликанні Верховної Ради України там було менше 3% жінок, то у сьомому – майже 10%.
Знову ж таки, враховуючи історичну і культурну позицію жінки в українському соціумі, про слабкість годі говорити. Згадаймо хоч Григорія Квітку-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці» і аргумент: «Як уволю я нап'юся, чорта й жiнки не боюся». Або що «дружина» в нашій мові це й жінка, й військо. А причини недостатньої політичної активності жіноцтва – це не питання квот, а віддзеркалення усієї соціально-економічної ситуації.
Та справа в іншому. Вкотре переконуємося, що законодавці й надалі плодять мертві норми. За красивими словами про європейські норми, залучення, покращення насправді нічого немає, окрім декларацій, «дій на перспективу», можливого плюсика у рейтингах, а також осуду тих, хто справді чекав дій.
Події
У Києві загинув підліток, впавши з Подільського мосту
Учора в Києві з недобудованого Подільського мосту впала людина. Про це повідомляє прес-служба Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Як повідомляється, інформація про подію надійшла в 17:00. Рятувальники, що прибули на місце події, обстежили і його, і дно акваторії, знайшовши на 16-метровій глибині тіло підлітка.
Перша долікарська допомога і реанімаційні заходи результатів не дали.
«За словами очевидців, які рибалили недалеко від місця події, компанія підлітків залізла на недобудований міст. Біля центральної опори один із хлопців упав у воду, але на поверхні так і не з'явився. Перелякані товариші втекли, а очевидці негайно викликали рятувальників », - йдеться в повідомленні.
У Києві загинув підліток, впавши з Подільського мосту
Учора в Києві з недобудованого Подільського мосту впала людина. Про це повідомляє прес-служба Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Як повідомляється, інформація про подію надійшла в 17:00. Рятувальники, що прибули на місце події, обстежили і його, і дно акваторії, знайшовши на 16-метровій глибині тіло підлітка.
Перша долікарська допомога і реанімаційні заходи результатів не дали.
«За словами очевидців, які рибалили недалеко від місця події, компанія підлітків залізла на недобудований міст. Біля центральної опори один із хлопців упав у воду, але на поверхні так і не з'явився. Перелякані товариші втекли, а очевидці негайно викликали рятувальників », - йдеться в повідомленні.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-1,4663300514221-/
/-pc-/
Top