Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
18 Червня 2015
18 Червня
Фото09:03
Суспільство
Київ без МАФів
Студенти проти МАФів. У Києві ввечері 17 червня декілька десятків молодих людей прийшли до кіосків біля метро Васильківська з вимогами прибрати незаконні споруди. Впали в неласку хлібна ятка, магазинчик з білизною і азербайджанська закусочна.
У продавця останньої не виявилося жодного дозвільного документа.
«Ось погляньте — це зупинка, якою вже давно ніхто не користується. І знаєте чому? Та тому що за нею стільки МАФів, що до неї немає доступу. Тому громадський транспорт змушений зупинятися за метрів п'ятдесят від цього місця», — говорить один з активістів.
Хлопці впевнені, що на місці, де розташовані понад десяток яток, можна закласти невеликий сквер. «Прибери МАФ, посади дерево», — написано на їхніх плакатах.
До протестувальників приїхав і керівник Департаменту міського благоустрою КМДА Дмитро Білоцерківець. Він визнав, що деякі з МАФів біля виходу з метро встановлені незаконно і пообіцяв демонтувати споруди.
Київ без МАФів
Студенти проти МАФів. У Києві ввечері 17 червня декілька десятків молодих людей прийшли до кіосків біля метро Васильківська з вимогами прибрати незаконні споруди. Впали в неласку хлібна ятка, магазинчик з білизною і азербайджанська закусочна.
У продавця останньої не виявилося жодного дозвільного документа.
«Ось погляньте — це зупинка, якою вже давно ніхто не користується. І знаєте чому? Та тому що за нею стільки МАФів, що до неї немає доступу. Тому громадський транспорт змушений зупинятися за метрів п'ятдесят від цього місця», — говорить один з активістів.
Хлопці впевнені, що на місці, де розташовані понад десяток яток, можна закласти невеликий сквер. «Прибери МАФ, посади дерево», — написано на їхніх плакатах.
До протестувальників приїхав і керівник Департаменту міського благоустрою КМДА Дмитро Білоцерківець. Він визнав, що деякі з МАФів біля виходу з метро встановлені незаконно і пообіцяв демонтувати споруди.
Блог:
Думки11:11
Політика
Сергій Соболєв
Законопроекти про місцеві вибори не зруйнують коаліцію
Процес ухвалення в парламенті законопроектів про місцеві вибори не зруйнує коаліцію. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив заступник голови депутатської фракції Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» Сергій Соболєв.
«Процес ухвалення законів (яких на сьогодні чотири — авт.) не зруйнує більшості і не призведе до глибоких конфліктів, думаю, ніхто не пересвариться», — запевнив він.
Соболєв зазначив, що «всі закони в тій чи тій формі пропонують відкриті списки, а вже яка саме система виявиться домінуючою, покаже голосування».
За словами парламентарія, у Верховній Раді, а саме в коаліції, є розуміння необхідності ухвалення нового законодавства про місцеві вибори якомога швидше.
Він зазначив, що на всі 100% згоден з першим заступником спікера парламенту Андрієм Парубієм, який заявив раніше, що неухвалення закону про місцеві вибори зірве виборчу реформу.
Блог:
Думки11:29
Події
Ігор Мосійчук
Про злочини командира «Торнадо» було відомо давно
Звинувачення на адресу командира роти «Торнадо» Руслана Онищенка обгрунтовані. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив народний депутат Ігор Мосійчук.
За його словами, є підстави для звинувачення, проте є також питання рядових бійців роти.
«Ці люди не мають відношення до злочинів Руслана, потрібно зробити все, щоб не пролилося жодної краплі крові», — сказав Мосійчук.
Він також зазначив, що про злочини Онищенка було відомо і місяць, і два, і навіть півроку тому.
«Чому все відбувається лише нині — запитання. До того ж позаминулої ночі бійці Торнадо зупинили потяг із конрабандним чавуном, нібито військовий прокурор і за цим фактом розпочав провадження», — сказав Мосійчук.
Блог:
Думки11:36
Події
Юрій Левченко
Потрібна відставка і Шокіна, і Авакова, і Наливайченка
У відставку має піти не лише голова СБУ Валентин Наливайченко, а й міністр МВС Арсен Аваков, і Генеральний прокурор Віктор Шокін. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив позафракційний народний депутат Юрій Левченко.
«Робота усіх очильників правоохоронних органів не задовільна. Тому потрібна відставка і Шокіна, і Авакова, і Наливайченка», — сказав він.
За його словами, основна проблема кадрової політики нинішньої влади в тому, що на керівні державні посади призначають людей, наближених до того чи того політика, а не проводять відкритий конкурс.
«У нас в суспільстві досить професіоналів, які можуть замінити керівництво силового блоку. І в Грузію для цього не обов'язково їздити. Є люди із західною освітою, з незаплямованою репутацією. Їх тисячі, тому важко назвати конкретні прізвища», — додав він.
Блог:
Думки12:42
Політика
Андрій Єрмолаєв
Саакашвілі може опинитися лише в ролі координатора і контролера
У призначенні Саакашвілі поганий безпосередньо метод затвердження на посаді, який може призвести до авторитаризму, а от призначення Жебрівського — помилка глави держави. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив директор Національного інституту стратегічних досліджень, політолог Андрій Єрмолаєв.
«Я б не складав призначення Саакашвілі і Жебрівського в один стосик, тому що призначення Саакашвілі — рішення нестандартне. Воно викликало багато оцінок. Я вважаю, що в самому по собі запрошенні іноземця з ім'ям нічого страшного немає. Навіть більше, такі прецеденти були в Кабміні. Я звернув увагу на інший момент. Нічого хорошого в такому підході — вночі, без консультацій з місцевими радами, з нестандартними за часом процедурами громадянства, — немає. Це створює підгрунтя для волюнтарних практик. Схвалювати таку політику глави держави — це фактично створювати шлях до авторитаризму», — зазначив політолог.
За словами експерта, населення Одеської області чекає від нового губернатора практичних результатів.
«Люди чекають вже не стільки призначень за принципом свій — чужий, а хоча б якихось якісних результатів. Але є ще один суттєвий момент. Саакашвілі, прийшовши в Одеську область, заявив, що він має намір працювати декілька років і в нього є програма, залучення інвесторів, проведення конкурсу на керівництво глав адміністрацій. Це все має яскравий вигляд, але якщо найближчим часом будуть ухвалені зміни до Конституції, пов'язані з реформою місцевого самоврядування та децентралізацією, то, найпевніше, і Саакашівлі, і всі, кого він призначить, отримають обмежений набір повноважень», — розповів Єрмолаєв.
За словами політолога, по суті справи, наобіцявши і піднявши хвилю, Саакашвілі може опинитися лише в ролі координатора і контролера, але не керівника всіх тих програм і заявок, які він зробив.
«Є варіант того, що одесити можуть бути ошуканими у цих обіцянках. Тут проблема і самого Президента, який йде на ці призначення і підтримує гучні заяви, і самого Саакашвілі, якому з жовтня-листопада доведеться пояснювати, на що він не має компетенції і що він не в змозі робити», — наголосив політолог.
Що стосується призначення на посаду голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського, на думку експерта, Президент просто керувався особистими симпатіями і призначив з найближчого оточення, знайомих і друзів.
«Але в ситуації з Донецьком варто було б шукати фігуру, яку поважали б у регіоні, яка добре знає специфіку ситуації по обидві сторони лінії розмежування і яка не використовує риторику, притаманну нині радикалам коаліції. На жаль, Жебрівський відпочатку став говорити про блокаду. Мені здається, це призначення недалекоглядне. Багато з тих, хто приходив працювати і по лінії державної служби, і по лінії військовій, хто опинявся в зоні конфлікту і стикався з реальними проблемами людей (особливо жертвами конфлікту), суттєво змінювали свою позицію. І доля Кіхтенко, його погляди, говорять про те, що туди мають приходити люди без політичної заангажованості. А Жебрівський вкрай політично ангажований, він публічний політик, звик до публічних оцінок», — розповів Єрмолаєв.
Політолог упевнений, що цю посаду має обіймати людина, яка в змозі завоювати повагу людей, що живуть і на території, підконтрольній Україні, і на тимчасово окупованих територіях «ДНР» і «ЛНР».
«Я не знаю, чи є у Президента плани щодо зміни голів обласних адміністрацій. Одеса та Донецьк — це виняткові випадки. У випадку з Одесою — там були розборки між різними групами впливу і просто виявилася порожня лава запасних. Порошенко ухвалив просте, яскраве рішення, призначивши туди фігуру, відому в Україні, з міфічним ореолом реформатора. Чи зможе колишній президент Грузії стати успішним головою облдержадміністрації — велике питання. І тому, що попереду реформи, і тому, що регіон досить складний», — зазначив експерт.
Що стосується Донецької області, то там зовсім інша ситуація, наголошує політолог.
«У Донецьку інша ситуація, багато з тих, хто приходив, зіткнулися з реаліями — корупцією, проблемами населення, із беззаконням, на жаль, наявністю з обох боків людей зі зброєю в руках. Вони обирали позицію якоїсь третьої сили — більш виваженої. Тут Президент пішов шляхом призначення своєї довіреної людини. Змінивши голову Донецької області, Порошенко зробив політичну помилку», — вважає Єрмолаєв.
Блог:
Думки13:06
Події
Семен Семенченко
Ситуація з ротою «Торнадо» не має стати помстою за боротьбу з контрабандою
Ситуація з ротою «Торнадо» не має стати помстою за боротьбу контрабандою. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив народний депутат Семен Семенченко.За його словами, після того як почалася історія з «Торнадо», він зв'язався з головним військовим прокурором Анатолієм Матіосом і керівником департаменту спецпідрозділів МВС Віктором Челованом, які повідомили, що кримінальні провадження стосовно Руслана Онищенка були порушені давно.
Також Семенченко зазначив: якщо він побачить, що ситуація з ротою є помстою за те, що бійці роти боролися з контрабандою, то він особисто втрутиться в ситуацію.
Він додав, що йому незрозуміло, чому активні дії правоохоронців у кримінальних провадженнях, порушених проти Онищенка раніше, почалися саме нині.
«Там сам чорт спіткнеться. Давайте зачекаємо, я за те, щоб усі сторони охололи, увійшли в правове поле і згадали, що вони в одній країні, спокійно розібралися в ситуації. Важливо, щоб ЗМІ стежили за всім, що відбувається, щоб не було помсти за патріотичну позицію», — сказав Семенченко.
Блог:
Думки14:03
Політика
Єгор Соболєв
Оточення Наливайченка поширювало чутки, що за його відставку платять
У випадку, якщо буде доведено факти політичної корупції при голосуванні про відставку голови СБУ Валентина Наливайченка, винних мають віддати під суд. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив голова Комітету Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції Єгор Соболєв.
«Якщо інформація буде підтверджена, людину, замішану в цьому, потрібно віддати під суд. Ми із задоволенням позбавимо її недоторканності, дамо дозвіл на арешт», — заявив він.
Та водночас Соболєв наполягає, що інформація про преференції, надані фракціям або окремим нардепам за підтримку відставки, як мінімум перебільшена.«Говорити може кожен, кожен високопосадовець, опинившись під загрозою відставки, поширює плітки, що він незамінний. Я знаю, що оточення екс-голови СБУ поширювало серед журналістів плітки, що за його відставку платять», — сказав Соболєв.
Блог:
Думки15:46
Політика
Юрій Левченко
У глави держави не вийде поставити своїх людей
Не варто очікувати подальших відставок голів областей. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат Юрій Левченко.
«Параду відставок губернаторів не буде. Ми завтра-післязавтра не побачимо того, що було при Кучмі, коли звільнили 10 губернаторів», — сказав він.
До того ж він зазначив, що немає жодного голови обласної державної адміністрації, який бореться з корупцією.
«А голова Кіровоградської ОДА взагалі голосував за диктаторські закони 16 січня», — додав він.
За його словами, в країні всю державну гілку влади укомплектовано неправильно.
«Тож для того щоб змінити того чи того губернатора, потрібно домовиться з Арсенієм Петровичем (Яценюк — ред.). Чисто юридично главі держави не вдасться поставити свою людину. Він може бути постійно виконуючим обов'язки, але це має негативні наслідки», — резюмував він.
Інтерв'ю17:59
Суспільство
Юрій Стець
Интервью
Юрій Стець: Виконавши ці функції, я подам у відставку Коли у грудні 2014 року Юрія Стеця призначили міністром не існуючого ще тоді Міністерства інформаційної політики, у суспільстві зчинився надзвичайних галас. Громадськість, хоч і усвідомлювала важливість інформаційної складової у веденні гібридної війни з Росією, не розуміла, навіщо створювати для цього міністерство. Тим паче, на початку не було зрозуміло, чим саме займатиметься «Мінстець», як охрестили відомство колеги-журналісти. Юрій Стець ось уже півроку в кріслі міністра інформаційної політики. Що вдалось зробити за цей час і над чим ще варто попітніти? Про це та багато іншого Юрій Стець розповів в інтерв’ю «Аналітичній службі новин». - Експертною радою при Міністерстві інформаційної політики розроблено проект Концепції національної інформаційної безпеки. Коли очікують ухвалення документа, які його основні ідеї? - Концепція напрацьована і на стадії обговорення. Протягом місяця об’їдемо всі регіони України і проведемо круглі столи за участю місцевих лідерів суспільної думки та журналістів, вислухаємо їхні зауваження до документа. Паралельно експертну оцінку Концепції мають дати наші партнери, зокрема ОБСЄ і НАТО. Коли ж отримаємо всі напрацювання, то передамо їх у Кабмін. Потім уряд як суб’єкт законодавчої ініціативи внесе Концепцію на розгляд у Верховну Раду. Плануємо, що у вересні документ розглянуть профільні комітети Верховної Ради — Комітет з питань національної безпеки і оборони та Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики. Ще додам, Концепція інформаційної безпеки — це документ, з якого потім народяться три офіційні документи: Президенту буде запропоновано на розгляд доктрину інформаційної політики, Верховній Раді — проект закону про інформаційну безпеку України, Кабінету Міністрів — державну програму розвитку інформаційної простору України. Що ж стосується основних ідей концепції — це захист інформаційного простору й інформаційного суверенітету України. - Яким чином забезпечувати цей захист? - За допомогою суспільства, журналістів, зокрема й органів влади, які відповідають за інформаційну безпеку. - Поясніть, як на практиці журналісти мають дбати про інформаційну безпеку? - Журналісти мають робити свою роботу — писати правду. - Але інколи ця правда шкодить нашим військовим. Наприклад, нещодавно у мережі з’явився детальний фотозвіт про те, як будують фортифікаційні споруди, вказуючи на всі недоліки. Військові кажуть, що така діяльність журналістів їм дуже шкодить. Звичайно, не закликаємо до цензури, але, можливо, варто на період військових дій встановити певні межі цієї правди? Частково погоджуюсь. Я не звинувачую журналістів, але, наприклад, коли репортер на прямому зв’язку з телеканалом говорить, що позаду мене останній блокпост, тут знаходиться п’ять наших хлопців, з трьома автоматами, з двома «ріжками» — і вони не захищені, а потім за три хвилини «Гради» накривають цей блокпост, то фактично це призводить до людських втрат. Чи має журналіст нести за це відповідальність, хоча б морально-етичну? Так. Але якщо ця робота не регламентована жодним документом, тоді журналіст не знає, що він може робити, а що — ні. Для цього і потрібно напрацьовувати документи, які встановлять правила гри, зокрема й у роботі журналістів на лінії розмежування. Такі документи існують в інших країнах. Наприклад, були напрацьовані в США під час війни Ірак-1, Ірак-2. Самі цей досвід ми використовували в розробці наших документів. - Які закони необхідно першочергово ухвалювати в сфері посилення інформаційної безпеки? - Наприклад, закон про прозорість медіавласників (прийнятий за основу 16 червня 2015 року, — авт.). Адже якщо ми будемо знати власника медіа, тоді буде легше захищати державу від медіа, які належать країні-агресору. Я переконаний, що ці медіа не мають права мовити на території України. Я нагадаю, що в Україні зареєстровано понад 200 медіа, а ми знаємо приблизно 10—15 їх власників. - Щодо суспільного телебачення. Коли реально його запустити? - Це питання ліпше було б адресувати Зурабу Аласанії (очільник НТКУ, — авт.). Знаю, що йому важко, що устромляють палки в колеса, та я знаю, що робити, щоб ці палки зламати, і я буду це робити. - На якому етапі створення Ukraine Tomorrow? - Ми вже пройшли юридичні процедури передачі нам телеканалу БТБ, на сьогодні проходимо юридичну процедуру передачі нам каналу УТР. Паралельно йде розробка закону про іномовлення і пошуки кадрів на цей канал. Думаю, для запуску Ukraine Tomorrow нам потрібен ще місяць: отримаємо в управління телеканали і буде ухвалено закон про іномовлення. - Які у Вас сподівання на Ukraine Tomorrow? - Є 30 мільйонів українців, які живуть за межами України, і сотні мільйонів людей, які спілкуються російською мовою, дивляться тільки російські пропагандистські телеканали і не отримають альтернативної інформації. Ми маємо їм дати цю альтернативу — почути точку зору офіційного Києва на події, які відбуваються на сході. І потім телеглядач нехай сам визначає, де правда, а де ні. В мене мама живе на півночі Італії. І коли вона мені телефонує і каже: Юрко, нарешті НАТО воює за нас. А я кажу, мамо, де ти це побачила? Вона відповідає: по телебаченню, там сім російських каналів і жодного українського. - До сварок доходить? - Сваримось. Трапляється, що вона використовує навіть ненормативну італійську лексику, а я — ненормативну українську. - Деякі парламентарі, коли говорять про контрпропаганду Росії, зауважують, що Україні буде важко воювати, адже на це не надають достатньо ресурсів. По-вашому, проблема тільки в грошах? - Перша — це брак розуміння у значної кількості людей на чолі держави, що програш у інформаційній війні в Україні призвів до реальних жертв. І якщо ми нині якнайшвидше не почнемо на державному рівні протидіяти російській пропаганді, ці жертви будуть лише зростати. Але ми будемо пробивати дерев’яні двері українського політикуму. Друге — це економічна складова. Ми знаємо, що відбувається з економікою України, ми знаємо, що щодня сотні мільйонів гривень йдуть на витрати, пов’язані з війною на сході. - Все таки, за браком коштів можна проводити контрпропаганду? - Ефективно — ні. Та водночас намагаємось робити все можливе. МІП уже реалізував значну кількість програм, майже не використовуючи державних коштів. За три місяці роботи ми витратили лише декілька тисяч державних коштів, але реалізували програми на мільйони. - Які це програми? - «Крим — це Україна» — реалізована комунікативна кампанія в Україні і за межами. Це перша кампанія, яка вийшла за межі України. Жодної копійки державних коштів ми не використали. - Були інвестори? - Інвестори — це в бізнесі. У нас меценати, донорські організації, партери, бізнесмени, власні кошти працівників міністерства. Це також стосується і інших програм. Інформаційна безпека держави — це завдання і зобов’язання, в першу чергу, держави, а потім вже інформаційних волонтерів Але ще раз кажу, інформаційна безпека держави — це завдання і зобов’язання, в першу чергу, держави, а потім вже інформаційних волонтерів. Але, на жаль, нині така ситуації. Як сказано: «Роби, що маєш, і будь, що буде». Я роблю, що повинен. - Соціальна кампанія «Крим — це Україна» в Росії проводиться? - Рекламна соціальна кампанія «Крим — це Україна» в Росії не може поширюватися через ризик для життя будь-якої людини, яка вийде з ініціативною повісити такий бігборд навпроти офісу Путіна. - А в Криму? - Ви знаєте, скільки ваших колег-журналістів щомісяця затримують путінські ставленики в Криму? Вони так само ризикують життям. Я не скажу, що ми не намагаємось цього робити. Але якщо ми розуміємо, що є реальний ризик і загроза ув’язнення або життю людини, то очевидно, ми не маємо право ризикувати життям людини. - Яку роль соціальні мережі можуть грати в інформаційній війні? - Соціальні мережі нині найбільш розвинутий сектор, який використовують в інформаційних війнах. Не лише зовнішній агресор, а зокрема й політичні сили під час виборів. Саме тому ми створили медіаплатформу, яка опікується Інтернетом і соціальними медіа — Фейсбуком, Твіттером, Вконтакті, Однокласниками. За останній місяць розвінчування фейків стало ефективнішим. Зокрема, це заслуга МІП. Ви вже не бачите поширення інформації на кшталт історії з розіп’ятим хлопчиком? Цього нині немає. Така інформація не знаходить реалізації навіть із колосальними ресурсами, що вкладає Російська Федерація. Чому? Тому що наша моніторингова група при МІП швидко відслідковує ці фейки, наші аналітики напрацьовують відповідь, і ми швидко за допомогою медіаплатформи спростовуємо цю інформацію. Саме тому інтернет-атаки з боку Росії нині неуспішні. - Дуже багато скепсису звучить в бік інформаційних військ, їх навіть називають «диванною сотнею»… - Щастя і здоров’я тим людям, які скептично ставляться, але щось роблять. А критикам, які сидять у Фейсбуці, і тільки те й роблять, що розповідають, як вони знаються на «Градах», касетних мінах, точках У, і при цьому не йдуть на передову, — я передаю вітання. - Як можна достукатися до сердець жителів окупованих територій? Це взагалі реально зробити? - Складно. Але не робити цього не можна. Я залишу це запитання без відповіді: бо якщо ми хочемо робити, зокрема й публічні обговорення нинішніх напрацювань, тоді вони будуть неефективними. Це так само, як розказати скільки у нас автоматників стоїть на передньому блокпосту. - Донбас рано чи пізно звільнять. Як потім психологічно реінтегрувати «окупованих жителів» в Україну? У Міністерства є якісь напрацювання? Територію Донецька жодного разу не обстрілювали українські Збройні сили - За допомогою роз’яснювальних робіт, зокрема з наведенням конкретних аргументів і фактів того, що, наприклад, територію Донецька жодного разу не обстрілювали українські Збройні сили. Є чіткі фото- і відеодокази того, що там відбувається. Саме таким чином. Це треба робити і ми будемо робити. - Яка ситуація з українськими ЗМІ на Донбасі? - 30% Донецька можуть бачити українське телебачення і чути українське радіо, зокрема мовлять «1+1», «Еспресо-ТВ», «5 канал», «Україна», транслює «Радіо 24». Дуже багато зроблено, щоб відновити мовлення, зокрема й на території, непідконтрольній ЗСУ. Та регіони, розташовані ближче до Росії, не мають жодного українського телеканалу, і це зрозуміло. - Ви часто їздите в зону АТО, за вашими спостереженнями змінюється свідомість громадян — покращується, погіршується? - Є люди, яких майже неможливо переконати. Для прикладу, на звільненій території стоїть бабця і говорить, що вона вчора бачила в небі американські гелікоптери. На запитання, звідки ви знаєте, що це саме американські, вона відповіла, що розбирається в цьому. І як її переконати, що там немає американських гелікоптерів? Вона вірить в те, що сама собі вигадала, і поширює цю інформацію. Її не переконати ніколи. Проте є багато людей, молодших, яких можна переконати за допомогою фото-, відеодоказів. Та найкращі аргументи, які нині можуть бути в Україні, — це покращення економічного стану. - Можливо нам варто в зону АТО інформаційних партизанів засилати? - Вони й працюють там. Але це не та інформація, яка потребує публічного обговорення. Якщо тут, на території, підконтрольній Україні, почнеться економічне зростання — це буде найкращим агітпродом для людей, які живуть на тимчасово окупованих територіях Акцентую увагу на іншому — якщо тут, на території, підконтрольній Україні, почнеться економічне зростання — це буде найкращим агітпродом для людей, які живуть на тимчасово окупованих територіях. Це буде найкращим аргументом, що вони мають повернутись в Україну. - Попри те, що набув чинності закон про заборону російських серіалів, телеканали й надалі їх транслюють. Чи буде на це реагувати МІП? - Я бачив заяву одного з членів Нацради Владислава Севрюкова стосовно того, до яких хитрощів вдаються українські телеканали, щоб знехтувати цей закон і крутити російські серіали. Зі свого боку буду намагатись переконувати медіаменеджерів не порушувати законів, зокрема й цей. Механізмів для цього достатньо. - Чи не запізнилися ми зі створенням МІП? - Запізнилися. 24 роки тому необхідно було створити це Міністерство, запустити суспільне радіо і телебачення. Якщо це було б зроблено, Україна нині жила б за інших обставин. У нас не було би стільки жертв на сході і в Криму. - У зоні АТО друкують якусь фронтову газету? - І не одну. Газета «Україна єдина» має тираж понад мільйон екземплярів. Власним коштом і коштом моєї дружини Яни Конотоп вже вийшло 75 номерів видання. - Як її розповсюджують? - У нас постійно працює моніторингова місія. Наприклад, у Донецькій області прес-центром АТО опікується мій радник Олександр Бригинець, у Луганській області — Анна Коваленко. Ми налагодили логістику доставки преси туди. Також у цьому допомагають міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і міністр оборони Степан Полторак. - Президент нещодавно в посланні до Верховної Ради сказав, що в вересні було б доцільно переглянути склад уряду. Ви не боїтеся потенційної відставки? Чи варто на цьому етапі змінювати міністра інформполітики? - Не боюсь. Президент сказав, що кожен пройде своє ЗНО, і я готовий до цього. - Якісь «хвости» за собою відчуваєте? - Поки що ми йдемо згідно з дорожньою картою, яку ми собі окреслили і яку я озвучив за дев’ять днів після мого призначення. Ми виконуємо той функціонал, який на нас поклали. Я готовий до цього ЗНО хоч сьогодні. Якщо коаліція визначить, що можна залишитись, я залишусь, якщо визначить, що — не залишатись, тоді я спокійно піду і буду як волонтер робити те, що роблю нині. Всю свою зарплатню всі керівники міністерства витрачають на потреби бійців АТО. - А на які кошти вони тоді живуть? - Ті люди, які працюють у міністерстві, принаймні у керівних органах, не бідні і можуть це собі дозволити. - Війна закінчиться, що буде з Міністерством? - В будь-якій нормальній демократичній країні конкретний орган влади створюється під конкретні завдання. Відповідно виконавши ці функції, я подам у відставку. Фото: Віктор Ковальчук
Юрій Стець: Виконавши ці функції, я подам у відставку Коли у грудні 2014 року Юрія Стеця призначили міністром не існуючого ще тоді Міністерства інформаційної політики, у суспільстві зчинився надзвичайних галас. Громадськість, хоч і усвідомлювала важливість інформаційної складової у веденні гібридної війни з Росією, не розуміла, навіщо створювати для цього міністерство. Тим паче, на початку не було зрозуміло, чим саме займатиметься «Мінстець», як охрестили відомство колеги-журналісти. Юрій Стець ось уже півроку в кріслі міністра інформаційної політики. Що вдалось зробити за цей час і над чим ще варто попітніти? Про це та багато іншого Юрій Стець розповів в інтерв’ю «Аналітичній службі новин». - Експертною радою при Міністерстві інформаційної політики розроблено проект Концепції національної інформаційної безпеки. Коли очікують ухвалення документа, які його основні ідеї? - Концепція напрацьована і на стадії обговорення. Протягом місяця об’їдемо всі регіони України і проведемо круглі столи за участю місцевих лідерів суспільної думки та журналістів, вислухаємо їхні зауваження до документа. Паралельно експертну оцінку Концепції мають дати наші партнери, зокрема ОБСЄ і НАТО. Коли ж отримаємо всі напрацювання, то передамо їх у Кабмін. Потім уряд як суб’єкт законодавчої ініціативи внесе Концепцію на розгляд у Верховну Раду. Плануємо, що у вересні документ розглянуть профільні комітети Верховної Ради — Комітет з питань національної безпеки і оборони та Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики. Ще додам, Концепція інформаційної безпеки — це документ, з якого потім народяться три офіційні документи: Президенту буде запропоновано на розгляд доктрину інформаційної політики, Верховній Раді — проект закону про інформаційну безпеку України, Кабінету Міністрів — державну програму розвитку інформаційної простору України. Що ж стосується основних ідей концепції — це захист інформаційного простору й інформаційного суверенітету України. - Яким чином забезпечувати цей захист? - За допомогою суспільства, журналістів, зокрема й органів влади, які відповідають за інформаційну безпеку. - Поясніть, як на практиці журналісти мають дбати про інформаційну безпеку? - Журналісти мають робити свою роботу — писати правду. - Але інколи ця правда шкодить нашим військовим. Наприклад, нещодавно у мережі з’явився детальний фотозвіт про те, як будують фортифікаційні споруди, вказуючи на всі недоліки. Військові кажуть, що така діяльність журналістів їм дуже шкодить. Звичайно, не закликаємо до цензури, але, можливо, варто на період військових дій встановити певні межі цієї правди? Частково погоджуюсь. Я не звинувачую журналістів, але, наприклад, коли репортер на прямому зв’язку з телеканалом говорить, що позаду мене останній блокпост, тут знаходиться п’ять наших хлопців, з трьома автоматами, з двома «ріжками» — і вони не захищені, а потім за три хвилини «Гради» накривають цей блокпост, то фактично це призводить до людських втрат. Чи має журналіст нести за це відповідальність, хоча б морально-етичну? Так. Але якщо ця робота не регламентована жодним документом, тоді журналіст не знає, що він може робити, а що — ні. Для цього і потрібно напрацьовувати документи, які встановлять правила гри, зокрема й у роботі журналістів на лінії розмежування. Такі документи існують в інших країнах. Наприклад, були напрацьовані в США під час війни Ірак-1, Ірак-2. Самі цей досвід ми використовували в розробці наших документів. - Які закони необхідно першочергово ухвалювати в сфері посилення інформаційної безпеки? - Наприклад, закон про прозорість медіавласників (прийнятий за основу 16 червня 2015 року, — авт.). Адже якщо ми будемо знати власника медіа, тоді буде легше захищати державу від медіа, які належать країні-агресору. Я переконаний, що ці медіа не мають права мовити на території України. Я нагадаю, що в Україні зареєстровано понад 200 медіа, а ми знаємо приблизно 10—15 їх власників. - Щодо суспільного телебачення. Коли реально його запустити? - Це питання ліпше було б адресувати Зурабу Аласанії (очільник НТКУ, — авт.). Знаю, що йому важко, що устромляють палки в колеса, та я знаю, що робити, щоб ці палки зламати, і я буду це робити. - На якому етапі створення Ukraine Tomorrow? - Ми вже пройшли юридичні процедури передачі нам телеканалу БТБ, на сьогодні проходимо юридичну процедуру передачі нам каналу УТР. Паралельно йде розробка закону про іномовлення і пошуки кадрів на цей канал. Думаю, для запуску Ukraine Tomorrow нам потрібен ще місяць: отримаємо в управління телеканали і буде ухвалено закон про іномовлення. - Які у Вас сподівання на Ukraine Tomorrow? - Є 30 мільйонів українців, які живуть за межами України, і сотні мільйонів людей, які спілкуються російською мовою, дивляться тільки російські пропагандистські телеканали і не отримають альтернативної інформації. Ми маємо їм дати цю альтернативу — почути точку зору офіційного Києва на події, які відбуваються на сході. І потім телеглядач нехай сам визначає, де правда, а де ні. В мене мама живе на півночі Італії. І коли вона мені телефонує і каже: Юрко, нарешті НАТО воює за нас. А я кажу, мамо, де ти це побачила? Вона відповідає: по телебаченню, там сім російських каналів і жодного українського. - До сварок доходить? - Сваримось. Трапляється, що вона використовує навіть ненормативну італійську лексику, а я — ненормативну українську. - Деякі парламентарі, коли говорять про контрпропаганду Росії, зауважують, що Україні буде важко воювати, адже на це не надають достатньо ресурсів. По-вашому, проблема тільки в грошах? - Перша — це брак розуміння у значної кількості людей на чолі держави, що програш у інформаційній війні в Україні призвів до реальних жертв. І якщо ми нині якнайшвидше не почнемо на державному рівні протидіяти російській пропаганді, ці жертви будуть лише зростати. Але ми будемо пробивати дерев’яні двері українського політикуму. Друге — це економічна складова. Ми знаємо, що відбувається з економікою України, ми знаємо, що щодня сотні мільйонів гривень йдуть на витрати, пов’язані з війною на сході. - Все таки, за браком коштів можна проводити контрпропаганду? - Ефективно — ні. Та водночас намагаємось робити все можливе. МІП уже реалізував значну кількість програм, майже не використовуючи державних коштів. За три місяці роботи ми витратили лише декілька тисяч державних коштів, але реалізували програми на мільйони. - Які це програми? - «Крим — це Україна» — реалізована комунікативна кампанія в Україні і за межами. Це перша кампанія, яка вийшла за межі України. Жодної копійки державних коштів ми не використали. - Були інвестори? - Інвестори — це в бізнесі. У нас меценати, донорські організації, партери, бізнесмени, власні кошти працівників міністерства. Це також стосується і інших програм. Інформаційна безпека держави — це завдання і зобов’язання, в першу чергу, держави, а потім вже інформаційних волонтерів Але ще раз кажу, інформаційна безпека держави — це завдання і зобов’язання, в першу чергу, держави, а потім вже інформаційних волонтерів. Але, на жаль, нині така ситуації. Як сказано: «Роби, що маєш, і будь, що буде». Я роблю, що повинен. - Соціальна кампанія «Крим — це Україна» в Росії проводиться? - Рекламна соціальна кампанія «Крим — це Україна» в Росії не може поширюватися через ризик для життя будь-якої людини, яка вийде з ініціативною повісити такий бігборд навпроти офісу Путіна. - А в Криму? - Ви знаєте, скільки ваших колег-журналістів щомісяця затримують путінські ставленики в Криму? Вони так само ризикують життям. Я не скажу, що ми не намагаємось цього робити. Але якщо ми розуміємо, що є реальний ризик і загроза ув’язнення або життю людини, то очевидно, ми не маємо право ризикувати життям людини. - Яку роль соціальні мережі можуть грати в інформаційній війні? - Соціальні мережі нині найбільш розвинутий сектор, який використовують в інформаційних війнах. Не лише зовнішній агресор, а зокрема й політичні сили під час виборів. Саме тому ми створили медіаплатформу, яка опікується Інтернетом і соціальними медіа — Фейсбуком, Твіттером, Вконтакті, Однокласниками. За останній місяць розвінчування фейків стало ефективнішим. Зокрема, це заслуга МІП. Ви вже не бачите поширення інформації на кшталт історії з розіп’ятим хлопчиком? Цього нині немає. Така інформація не знаходить реалізації навіть із колосальними ресурсами, що вкладає Російська Федерація. Чому? Тому що наша моніторингова група при МІП швидко відслідковує ці фейки, наші аналітики напрацьовують відповідь, і ми швидко за допомогою медіаплатформи спростовуємо цю інформацію. Саме тому інтернет-атаки з боку Росії нині неуспішні. - Дуже багато скепсису звучить в бік інформаційних військ, їх навіть називають «диванною сотнею»… - Щастя і здоров’я тим людям, які скептично ставляться, але щось роблять. А критикам, які сидять у Фейсбуці, і тільки те й роблять, що розповідають, як вони знаються на «Градах», касетних мінах, точках У, і при цьому не йдуть на передову, — я передаю вітання. - Як можна достукатися до сердець жителів окупованих територій? Це взагалі реально зробити? - Складно. Але не робити цього не можна. Я залишу це запитання без відповіді: бо якщо ми хочемо робити, зокрема й публічні обговорення нинішніх напрацювань, тоді вони будуть неефективними. Це так само, як розказати скільки у нас автоматників стоїть на передньому блокпосту. - Донбас рано чи пізно звільнять. Як потім психологічно реінтегрувати «окупованих жителів» в Україну? У Міністерства є якісь напрацювання? Територію Донецька жодного разу не обстрілювали українські Збройні сили - За допомогою роз’яснювальних робіт, зокрема з наведенням конкретних аргументів і фактів того, що, наприклад, територію Донецька жодного разу не обстрілювали українські Збройні сили. Є чіткі фото- і відеодокази того, що там відбувається. Саме таким чином. Це треба робити і ми будемо робити. - Яка ситуація з українськими ЗМІ на Донбасі? - 30% Донецька можуть бачити українське телебачення і чути українське радіо, зокрема мовлять «1+1», «Еспресо-ТВ», «5 канал», «Україна», транслює «Радіо 24». Дуже багато зроблено, щоб відновити мовлення, зокрема й на території, непідконтрольній ЗСУ. Та регіони, розташовані ближче до Росії, не мають жодного українського телеканалу, і це зрозуміло. - Ви часто їздите в зону АТО, за вашими спостереженнями змінюється свідомість громадян — покращується, погіршується? - Є люди, яких майже неможливо переконати. Для прикладу, на звільненій території стоїть бабця і говорить, що вона вчора бачила в небі американські гелікоптери. На запитання, звідки ви знаєте, що це саме американські, вона відповіла, що розбирається в цьому. І як її переконати, що там немає американських гелікоптерів? Вона вірить в те, що сама собі вигадала, і поширює цю інформацію. Її не переконати ніколи. Проте є багато людей, молодших, яких можна переконати за допомогою фото-, відеодоказів. Та найкращі аргументи, які нині можуть бути в Україні, — це покращення економічного стану. - Можливо нам варто в зону АТО інформаційних партизанів засилати? - Вони й працюють там. Але це не та інформація, яка потребує публічного обговорення. Якщо тут, на території, підконтрольній Україні, почнеться економічне зростання — це буде найкращим агітпродом для людей, які живуть на тимчасово окупованих територіях Акцентую увагу на іншому — якщо тут, на території, підконтрольній Україні, почнеться економічне зростання — це буде найкращим агітпродом для людей, які живуть на тимчасово окупованих територіях. Це буде найкращим аргументом, що вони мають повернутись в Україну. - Попри те, що набув чинності закон про заборону російських серіалів, телеканали й надалі їх транслюють. Чи буде на це реагувати МІП? - Я бачив заяву одного з членів Нацради Владислава Севрюкова стосовно того, до яких хитрощів вдаються українські телеканали, щоб знехтувати цей закон і крутити російські серіали. Зі свого боку буду намагатись переконувати медіаменеджерів не порушувати законів, зокрема й цей. Механізмів для цього достатньо. - Чи не запізнилися ми зі створенням МІП? - Запізнилися. 24 роки тому необхідно було створити це Міністерство, запустити суспільне радіо і телебачення. Якщо це було б зроблено, Україна нині жила б за інших обставин. У нас не було би стільки жертв на сході і в Криму. - У зоні АТО друкують якусь фронтову газету? - І не одну. Газета «Україна єдина» має тираж понад мільйон екземплярів. Власним коштом і коштом моєї дружини Яни Конотоп вже вийшло 75 номерів видання. - Як її розповсюджують? - У нас постійно працює моніторингова місія. Наприклад, у Донецькій області прес-центром АТО опікується мій радник Олександр Бригинець, у Луганській області — Анна Коваленко. Ми налагодили логістику доставки преси туди. Також у цьому допомагають міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і міністр оборони Степан Полторак. - Президент нещодавно в посланні до Верховної Ради сказав, що в вересні було б доцільно переглянути склад уряду. Ви не боїтеся потенційної відставки? Чи варто на цьому етапі змінювати міністра інформполітики? - Не боюсь. Президент сказав, що кожен пройде своє ЗНО, і я готовий до цього. - Якісь «хвости» за собою відчуваєте? - Поки що ми йдемо згідно з дорожньою картою, яку ми собі окреслили і яку я озвучив за дев’ять днів після мого призначення. Ми виконуємо той функціонал, який на нас поклали. Я готовий до цього ЗНО хоч сьогодні. Якщо коаліція визначить, що можна залишитись, я залишусь, якщо визначить, що — не залишатись, тоді я спокійно піду і буду як волонтер робити те, що роблю нині. Всю свою зарплатню всі керівники міністерства витрачають на потреби бійців АТО. - А на які кошти вони тоді живуть? - Ті люди, які працюють у міністерстві, принаймні у керівних органах, не бідні і можуть це собі дозволити. - Війна закінчиться, що буде з Міністерством? - В будь-якій нормальній демократичній країні конкретний орган влади створюється під конкретні завдання. Відповідно виконавши ці функції, я подам у відставку. Фото: Віктор Ковальчук
Публікації18:41
Політика
Відставка Наливайченка: галасливі торги і тихе голосування
Епопея з відставкою глави СБУ Валентина Наливайченка закінчилася. Соратник столичного мера Віталія Кличка йде у вільне плавання. Депутати від коаліції смакують зароблені бонуси.
Ціна питання
Торги щодо відставки Валентина Наливайченка вели досить довго. Активна фаза розпочалася увечері 17 червня і тривала аж до ранку 18 червня. В четвер у кабінеті спікера Володимира Гройсмана зібралися Президент Петро Порошенко, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, голова СБУ Валентин Наливайченко та лідери фракцій коаліції. Розмова велася в двох полярних площинах. З одного боку — Наливайченка вмовляли написати заяву за власним бажанням, але останній відмовлявся. З іншого боку — озвучувалися «цікаві пропозиції». Зазначимо, більшість коаліціантів вбачали у вирішенні цього кадрового питання свої вигоди. Торгувалися-торгувалися й сторгувалися. «Батьківщина», «Самопоміч», «Народний Фронт» і навіть група «Удар» пообіцяли підтримати Президента в бажанні звільнити Валентина Наливайченка. Категорично проти — Радикальна партія Олега Ляшка. «Удару» Порошенко пообіцяв київську прокуратуру, підтримку Віталія Кличка на виборах мера у столиці і гарантував, що фракція БПП підтримає ідею виборів мера у великих містах в один тур (закрита соціологія показує, що Кличко другий тур у того самого Борислава Берези не виграє, — авт.). «Батьківщині» — місце міністра екології (нібито з дня на день у відставку відправлять Ігоря Шевченка, а замість нього призначать Валерія Дубіля)», — сказав АСН народний депутат Андрій Лозовий.
«Самопомочі», як натякнув народний депутат Дмитро Добродомов, пообіцяли крісло керівника Львівської прокуратури та митниці. «Подивіться, хто очолить прокуратуру та митницю у Львівській області, і все стане зрозуміло», — заявив Добродомов. До речі, лідер фракції «Самопоміч» Олег Безезюк у коментарі АСН спростував такі торги. «Затівається мишача метушня і акумулюються такі чутки лише заради одного — зірвати голосування за «виборчі» закони. Нічого у них не вийде. А що стосується митниці... Наша позиція така — треба митниці віддавати під контроль аутсорсинговим компаніям», — відчеканив Березюк і чомусь дуже почервонів при відповіді.
Не з порожніми руками залишився і «Народний фронт». «Яценюку було гарантовано: якщо ми допомагаємо з Наливайченком, то ніхто не чіпатиме міністра МВС Арсена Авакова (багато разів спливало питання щодо його відставки, — авт.). Крім того, «заморожуються» кримінальні справи, в яких фігурує Сергій Пашинський, Микола Мартиненко, Андрій Іванчук», — поділився інформацією один із «фронтовиків».
Без галасу і пилу
А ось безпосереднє голосування за відставку голови СБУ Валентина Наливайченка на подив пройшло майже непоміченим. «248 «за» — рішення ухвалено», — резюмував спікер Володимир Гройсман, після чого депутати відразу ж перейшли до інших питань.
Здавалося б, злагоджене голосування вдалося. Але це лише на перший погляд так здається. Якщо вивчити, хто як голосував, то очевидним стає, що коаліція розкололася в цьому питанні. Від парламентської більшості за це кадрове рішення проголосувало лише 208 народних депутатів, решта голосів дали позафракційні парламентарії та представники груп «Воля народу» і «Партія Відродження». Якщо вірити інформації, яка ширилась кулуарами Верховної Ради, на відставку Наливайченка гарненько попрацював народний депутат Олесь Довгий, нібито його глава Адміністрації Президента Борис Ложкін попросив знайти голоси серед позафракційників. «Хлопець знайшов — хлопець незабаром отримає бонус від Президента», — сказав один із позафракційних народних депутатів.
До речі, деякі депутати з групи «УДАР» і фракції «Народний фронт» обрали досить хитру позицію при голосуванні. Щоб не ставати на чийсь бік у конфлікті Наливайченко — Порошенко-Шокін, вони вийшли із зали (система «Рада» зафіксувала їх як «відсутні») або просто не встигли натиснути кнопку («не голосував»).
Пішов чиновник, повернеться політик
Якраз після своєї відставки Валентин Наливайченко розіслав ЗМІ свою «прощальну» відеозаяву. «Для мене принциповим є і залишається питання національної безпеки, для мене принципово, і це за мною залишається, що є подання Президента — повинен зціпити зуби і йти з посади, — заявив Наливайченко й водночас відхрестився від зв'язків і покривання олігарха Дмитра Фірташа. — Для мене є принциповою позиція, я хотів би звернутися і підтвердити особисто... що всі обвинувачення, які пролунали, про причетність до якихось схем «РосУкрЕнерго», Фірташа, давно документально спростовані мною, зокрема й з трибуни парламенту 17 березня 2009 року. І це все є у стенограмах Верховної Ради, перегляньте, будь ласка. Й 11 млрд кубометрів газу. І не поширюйте інтригу і брехню, я дуже прошу, ні в парламентській коаліції, це неправильно, це працює на ворога, який тоді газ крав з України ... І не поширюйте інших зайвих речей, які розколюють команду».
Слідом за Наливайченком пішов і його радник Маркіян Лубківський. «Наливайченко пішов. Зраджений в кращих традиціях українського політикуму усіма, але не переможений... Я йду разом із ним з посади радника голови СБУ», — написав у Фейсбуці Лубківський.
Куди ж пішов сам Наливайченко? Як стверджує народний депутат Мустафа Найєм, він очолить Службу зовнішньої розвідки. Хоча наближені до екс-голови СБУ депутати переконують, що Валентин Олександрович відмовився від «подачки Президента». «У майбутньому Наливайченко очолить нову політичну силу чи політичну партію», — говорив у кулуарах Верховної Ради народний депутат Сергій Міщенко.
Експерти ж ставлять під сумнів успішну політичну кар'єру Наливайченка. «Коли говорять про Наливайченка як кандидата в майбутні президенти — йому банально лестять», — сказав АСН директор Центру суспільних відносин Євген Магда.
Обезголовлена СБУ
Ще одне цікаве запитання, Наливайченка звільнили, а хто замість нього? ЗМІ анонсували, що місце голови СБУ посяде керівник Антитерористичного центру при СБУ Василь Грицак. Але Президент Петро Порошенко не став поспішати з поданням на нового главу СБУ до Верховної Ради. «На сьогодні ми не знаємо, хто буде наступним очільником спецслужби. Вчора на зустрічі з керівниками коаліції Президент сказав, що обов'язково щодо нової кандидатури він проведе консультації з кожною політичною силою перед тим, як виносити її в зал Ради. Але це буде не сьогодні і не завтра. Для цього потрібен час», — сказав перший заступник фракції Блоку Петра Порошенка Ігор Кононенко. За його словами, найпевніше, СБУ отримає нового керівника на початку липня.
Відставка Наливайченка: галасливі торги і тихе голосування
Епопея з відставкою глави СБУ Валентина Наливайченка закінчилася. Соратник столичного мера Віталія Кличка йде у вільне плавання. Депутати від коаліції смакують зароблені бонуси.
Ціна питання
Торги щодо відставки Валентина Наливайченка вели досить довго. Активна фаза розпочалася увечері 17 червня і тривала аж до ранку 18 червня. В четвер у кабінеті спікера Володимира Гройсмана зібралися Президент Петро Порошенко, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, голова СБУ Валентин Наливайченко та лідери фракцій коаліції. Розмова велася в двох полярних площинах. З одного боку — Наливайченка вмовляли написати заяву за власним бажанням, але останній відмовлявся. З іншого боку — озвучувалися «цікаві пропозиції». Зазначимо, більшість коаліціантів вбачали у вирішенні цього кадрового питання свої вигоди. Торгувалися-торгувалися й сторгувалися. «Батьківщина», «Самопоміч», «Народний Фронт» і навіть група «Удар» пообіцяли підтримати Президента в бажанні звільнити Валентина Наливайченка. Категорично проти — Радикальна партія Олега Ляшка. «Удару» Порошенко пообіцяв київську прокуратуру, підтримку Віталія Кличка на виборах мера у столиці і гарантував, що фракція БПП підтримає ідею виборів мера у великих містах в один тур (закрита соціологія показує, що Кличко другий тур у того самого Борислава Берези не виграє, — авт.). «Батьківщині» — місце міністра екології (нібито з дня на день у відставку відправлять Ігоря Шевченка, а замість нього призначать Валерія Дубіля)», — сказав АСН народний депутат Андрій Лозовий.
«Самопомочі», як натякнув народний депутат Дмитро Добродомов, пообіцяли крісло керівника Львівської прокуратури та митниці. «Подивіться, хто очолить прокуратуру та митницю у Львівській області, і все стане зрозуміло», — заявив Добродомов. До речі, лідер фракції «Самопоміч» Олег Безезюк у коментарі АСН спростував такі торги. «Затівається мишача метушня і акумулюються такі чутки лише заради одного — зірвати голосування за «виборчі» закони. Нічого у них не вийде. А що стосується митниці... Наша позиція така — треба митниці віддавати під контроль аутсорсинговим компаніям», — відчеканив Березюк і чомусь дуже почервонів при відповіді.
Не з порожніми руками залишився і «Народний фронт». «Яценюку було гарантовано: якщо ми допомагаємо з Наливайченком, то ніхто не чіпатиме міністра МВС Арсена Авакова (багато разів спливало питання щодо його відставки, — авт.). Крім того, «заморожуються» кримінальні справи, в яких фігурує Сергій Пашинський, Микола Мартиненко, Андрій Іванчук», — поділився інформацією один із «фронтовиків».
Без галасу і пилу
А ось безпосереднє голосування за відставку голови СБУ Валентина Наливайченка на подив пройшло майже непоміченим. «248 «за» — рішення ухвалено», — резюмував спікер Володимир Гройсман, після чого депутати відразу ж перейшли до інших питань.
Здавалося б, злагоджене голосування вдалося. Але це лише на перший погляд так здається. Якщо вивчити, хто як голосував, то очевидним стає, що коаліція розкололася в цьому питанні. Від парламентської більшості за це кадрове рішення проголосувало лише 208 народних депутатів, решта голосів дали позафракційні парламентарії та представники груп «Воля народу» і «Партія Відродження». Якщо вірити інформації, яка ширилась кулуарами Верховної Ради, на відставку Наливайченка гарненько попрацював народний депутат Олесь Довгий, нібито його глава Адміністрації Президента Борис Ложкін попросив знайти голоси серед позафракційників. «Хлопець знайшов — хлопець незабаром отримає бонус від Президента», — сказав один із позафракційних народних депутатів.
До речі, деякі депутати з групи «УДАР» і фракції «Народний фронт» обрали досить хитру позицію при голосуванні. Щоб не ставати на чийсь бік у конфлікті Наливайченко — Порошенко-Шокін, вони вийшли із зали (система «Рада» зафіксувала їх як «відсутні») або просто не встигли натиснути кнопку («не голосував»).
Пішов чиновник, повернеться політик
Якраз після своєї відставки Валентин Наливайченко розіслав ЗМІ свою «прощальну» відеозаяву. «Для мене принциповим є і залишається питання національної безпеки, для мене принципово, і це за мною залишається, що є подання Президента — повинен зціпити зуби і йти з посади, — заявив Наливайченко й водночас відхрестився від зв'язків і покривання олігарха Дмитра Фірташа. — Для мене є принциповою позиція, я хотів би звернутися і підтвердити особисто... що всі обвинувачення, які пролунали, про причетність до якихось схем «РосУкрЕнерго», Фірташа, давно документально спростовані мною, зокрема й з трибуни парламенту 17 березня 2009 року. І це все є у стенограмах Верховної Ради, перегляньте, будь ласка. Й 11 млрд кубометрів газу. І не поширюйте інтригу і брехню, я дуже прошу, ні в парламентській коаліції, це неправильно, це працює на ворога, який тоді газ крав з України ... І не поширюйте інших зайвих речей, які розколюють команду».
Слідом за Наливайченком пішов і його радник Маркіян Лубківський. «Наливайченко пішов. Зраджений в кращих традиціях українського політикуму усіма, але не переможений... Я йду разом із ним з посади радника голови СБУ», — написав у Фейсбуці Лубківський.
Куди ж пішов сам Наливайченко? Як стверджує народний депутат Мустафа Найєм, він очолить Службу зовнішньої розвідки. Хоча наближені до екс-голови СБУ депутати переконують, що Валентин Олександрович відмовився від «подачки Президента». «У майбутньому Наливайченко очолить нову політичну силу чи політичну партію», — говорив у кулуарах Верховної Ради народний депутат Сергій Міщенко.
Експерти ж ставлять під сумнів успішну політичну кар'єру Наливайченка. «Коли говорять про Наливайченка як кандидата в майбутні президенти — йому банально лестять», — сказав АСН директор Центру суспільних відносин Євген Магда.
Обезголовлена СБУ
Ще одне цікаве запитання, Наливайченка звільнили, а хто замість нього? ЗМІ анонсували, що місце голови СБУ посяде керівник Антитерористичного центру при СБУ Василь Грицак. Але Президент Петро Порошенко не став поспішати з поданням на нового главу СБУ до Верховної Ради. «На сьогодні ми не знаємо, хто буде наступним очільником спецслужби. Вчора на зустрічі з керівниками коаліції Президент сказав, що обов'язково щодо нової кандидатури він проведе консультації з кожною політичною силою перед тим, як виносити її в зал Ради. Але це буде не сьогодні і не завтра. Для цього потрібен час», — сказав перший заступник фракції Блоку Петра Порошенка Ігор Кононенко. За його словами, найпевніше, СБУ отримає нового керівника на початку липня.
Блог:
Думки18:48
Політика
Ольга Айвазовська
Закон «Про місцеві вибори» лише формально має відношення до відкритих списків
Парламент підтримав законопроект №2831-3 «Про місцеві вибори» через побоювання осуду суспільством того, що політики нескінченно обіцяли людям впровадити пропорційну систему з відкритими списками, зокрема і на місцеві вибори. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловила координатор громадської мережі «Опора» Ольга Айвазовська.
За її словами, коаліції вже нікуди було діватися, адже вчора, 17 червня, навіть Опозиційний блок «тролив» її, що та не здатна домовитися з приводу закону «Про місцеві вибори».
«Коаліція, притиснута до стінки власним популізмом, проголосувала за законопроект, який тільки формально має відношення до відкритих списків», — сказала вона.
Також вона зазначила, що законопроект, який сьогодні проголосовано у першому читанні, не дає змоги виборцям на рівні територіального округу обрати першого, другого чи третього кандидата.
«Партія, формуючи список, пропонуватиме на територіальному окрузі лише одного представника. Система має низку ознак мажоритарної системи, але проблема в тому, що частина територіальних округів залишиться без депутатів. Частина отримає декілька депутатів, а також будуть округи, від яких мандат отримає не переможець у цьому окрузі», — сказала Айвазовська.
Крім того, Айвазовська зазначила, що при підготовці до другого читання законопроект може бути вдосконалений.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-0,93147802352905-/
/-pc-/
Top