♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні Овнам варто звернути увагу на свої комунікаційні навички Будьте ясн....
Архів
Повернутись назад
08 Грудня 2015
8 Грудня
Суспільство
У Слов'янську затримано пропагандиста сепаратизму
У Слов'янську затримано місцевого жителя - пропагандиста сепаратизму в мережі Інтернет.
Як повідомляє прес-служба Служби безпеки України, на початку травня минулого року зловмисник приєднався до низки сепаратистських спільнот в одній із соціальних мереж. Згодом на нього вийшли представники бойовиків. За їхнім завданням він поширював листівки й ролики терористичної організації «ДНР».
«Для фінансової підтримки терористів сепаратист розмістив на своїй сторінці в соцмережі реквізити рахунків сепаратистського телеканалу «Новоросія ТВ» та терористичного «благодійного» фонду імені Катерини Губарєвої», - ідеться в повідомленні.
Крім цього, за інформацією СБУ, затриманий передавав бойовикам інформацію про дислокацію, пересування, чисельність та озброєння підрозділів сил АТО. Наразі тривають оперативно-слідчі дії.
У Слов'янську затримано пропагандиста сепаратизму
У Слов'янську затримано місцевого жителя - пропагандиста сепаратизму в мережі Інтернет.
Як повідомляє прес-служба Служби безпеки України, на початку травня минулого року зловмисник приєднався до низки сепаратистських спільнот в одній із соціальних мереж. Згодом на нього вийшли представники бойовиків. За їхнім завданням він поширював листівки й ролики терористичної організації «ДНР».
«Для фінансової підтримки терористів сепаратист розмістив на своїй сторінці в соцмережі реквізити рахунків сепаратистського телеканалу «Новоросія ТВ» та терористичного «благодійного» фонду імені Катерини Губарєвої», - ідеться в повідомленні.
Крім цього, за інформацією СБУ, затриманий передавав бойовикам інформацію про дислокацію, пересування, чисельність та озброєння підрозділів сил АТО. Наразі тривають оперативно-слідчі дії.
Блог:
Думки14:30
Економіка
Андрій Блінов
Уряд має бути орієнтований на те, щоб у традиційних секторах скоротити частку тіньової економіки
Легалізація казино - не найпершочерговіше завдання для українського уряду. Він міг би більше уваги приділяти скороченню спрощеної системи оподаткування, максимальному розширенню бази. Такі дії дадуть більш значущий ефект, ніж узаконення грального бізнесу. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив експерт з економічних питань Андрій Блінов.
«На мій погляд, про зброю, проституцію зараз не йдеться. Ідеться про легалізацію гральних закладів. Безумовно, якщо дивитися з точки зору доходів, то якісь надходження до бюджету країни будуть. Складно оцінити їх справжній розмір, але в кожному разі якийсь дохід буде забезпечено. Однак розраховувати на те, що це будуть суми, порівнянні з програмами кредитування того ж МВФ, не доводиться. Організація мінімального оподаткування для тих людей, які на сьогоднішній день ухиляються від сплати податків, спрощена система оподаткування, максимальне розширення бази, щоб люди платили небагато, дасть значно більший ефект, ніж подібна легалізація. Влада, як мені здається, намагається діяти простими методами, спрямованими на якісь точкові галузі. Що стосується наркотиків, проституції, зброї, то начебто поки це навіть не розглядається урядом в тому чи іншому вигляді. Але та зброя, яку було дозволено (газова тощо), і далі є офіційним сегментом», - розповів економіст.
Що стосується можливості легалізації проституції, то експерт зазначив, що тут головне - з'ясувати обсяг цього ринку. Тільки потім можна дискутувати, чи варта гра свічок. Але крім економічних складових такої легалізації необхідно враховувати й моральний бік питання.
«Мені здається, це питання виходить за межі економічної категорії, воно пов'язане з категоріями духовності, з моральними цінностями. Треба чітко розуміти, що які б ми закони не приймали, за офіційними даними Мінекономіки, 42% ВВП перебуває в тіні. А це означає, що у нас фіскальний сектор значною мірою перебуває в неофіційній економіці. Тому спроби уряду легалізувати традиційно тіньові ринки просто обернуться тим, що загальний рівень тінізації, як це ні парадоксально, підскочить», - вважає Блінов.
Економіст переконаний, що зараз уряд має бути зорієнтований на те, щоб у традиційних секторах (торгівля звичайними товарами, виробництво) скоротити частку тіньової економіки.
«Необхідно зменшити частку розрахунків готівкою. Зробити це можна тільки максимально лояльним ставленням до бізнесу і по можливості максимальним зниженням податків. Це не означає зниження до нуля. Знижувати максимально потрібно прямі податки. Тобто це питання, пов'язані з єдиним податком, з оподаткуванням зарплат. Якраз інші податки знижувати не потрібно. Неправильно кажуть ті, хто пересмикує питання оподаткування на користь того, що найкращі - це нульові ставки. Ніхто цього всерйоз не пропонує», - резюмував Блінов.
Публікації14:57
Суспільство
Головне, щоб камінь ішов
Ці слова належать священику з міста Кузнецовськ Рівненської області, обвинувачуваному в скупці незаконно добутого бурштину. Швидкі й високі заробітки нелегального промислу стародавньою смолою згуртували круговою порукою служителів церкви, правоохоронців, бандитів і місцевий робочий люд. І усім байдуже до майбутньої екологічної катастрофи. Журналіст «Аналітичної служби новин» (АСН) відвідав Рівненську область з метою відшукати відповідь на запитання: чи є вихід з цієї ситуації?
Сухий та мокрий видобуток
У Рівненській області поклади бурштину розташовуються по всій площі вище автотраси Е373 Київ - Варшава і трохи нижче від цього шляху і правіше дороги Рівне - Сарни. Бурштин у цих місцях видобували завжди. Люди, що виросли в цих краях, згадують, як їхні бабусі й дідусі використовували бурштин замість лучини для розпалювання печей. За словами одного жителя поважного віку, він за одну зиму «спалив бурштину на два особняки».
Смолу із землі виймають двома способами: «під лопату» та за допомогою мотопомп. Перший у цілому не характерний для Рівненської області, де мінімальна глибина залягання бурштину - два-три метри (на відміну від Волинської, де від метра). До нього вдаються тільки в посушливі періоди, наприклад влітку. Коли з'являється вода, смолу промишляють мотопомпами. Цей спосіб тут практикується років двадцять, але раніше він не був масовим. Тоді сировину продавали переважно до Польщі та Прибалтики. За словами співробітників СБУ, з відкриттям три роки тому в Китаї двох великих фабрик з обробки бурштину з'явився новий величезний ринок збуту, і нелегальний бурштиновидобуток набув досі небаченого розмаху.
Технологія «мокрого» видобутку така: від резервуара (старі зрошувальні канали, що залишилися у великій кількості після осушення боліт, або вириті екскаваторами нові) пожежними рукавами вода під тиском надходить до шрайбера (в народі - тички) - довгої металевої труби з отворами на кінці, яка, занурюючись у землю, розмиває ґрунт. В ямі утворюється суміш води, піску, глини та ґрунту, і тоді смола (вона легша за воду) намагається спливти на поверхню. Потім за допомогою великих сачків суспензію, що спливла, витягують і промивають. Зовнішній діаметр ям, як правило, менше того, що під землею: в розрізі вони нагадують грушу й можуть досягати семи метрів глибини. Під час видобутку ґрунт вимивається, у тому числі з-під кореневої системи дерев, і вони падають. Саме через ями й пустельний вигляд вироблені місця видобутку бурштину нагадують місячний пейзаж. Про необхідність рекультивації старателі не думають, і все частіше в лісах з'являються голі ділянки розмірами у кілька футбольних полів.
Ієрархія «бурштинової піраміди»
Я виїжджаю в складі двох зведених мобільних груп до Сарненського району. Це перший виїзд за останні три тижні. Ці підрозділи було створено у вересні поточного року за ініціативою місцевого керівництва СБУ. До складу груп входять співробітники СБУ, ДФС, ДАІ, ВСП та Національної гвардії. За задумом таких груп має бути десять, але дефіцит кадрового складу й погане забезпечення матеріально-технічної бази дозволяють утримувати залежно від ситуації від двох до чотирьох. Поки їдемо, есбеушники описують конструкцію ієрархії «бурштинової піраміди». В основі перебувають так звані копачі - місцеві жителі, які й безпосередньо й видобувають бурштин. Одну мотопомпу обслуговує бригада з 5-8 осіб.
Обов'язки суворо закріплено: один стежить, щоб помпа постійно качала воду, інший сачком витягує розмиту масу з ями, третій - хлопчик на побігеньках тощо. Найважча й найвисокооплачуваніша робота у «тичкаря» - людини зі шрайбером. Торік їм платили по сто американських доларів за зміну, тоді як інші трудяги отримували по 50. Старший на місці - бригадир першої ланки. Він також із місцевих, але в «табелі про ранги» перебуває на щабель вище за робітників: він їх наймач. Він постійно присутній на «клондайку» (у народі - місце видобутку смоли), контролює, щоб старателі сумлінно трудилися й не крали камені, для чого наприкінці зміни бригада проходить перевірку роздяганням. Залежно від багатства жили (бурштин залягає не пластом, як вугілля, а жилою, як текла смола) одна бригада повинна заплатити від 70 до 1 тисячі доларів за нічну зміну.
Ще вище розташовуються бригадири другої ланки. Вони опікуються технічними та фінансовими питаннями відразу декількох бригад. Саме з ними спілкуються люди, які стоять щаблем вище: землевпорядники, лісники тощо - службовці на місцях, що покривають незаконний видобуток. Ще вище перебувають адвокати, колишні співробітники правоохоронних органів, депутати місцевого рівня і т.д. Далі йдуть оптові скупники (часто не громадяни України), що працюють через кур'єрів. Мобільні групи здебільшого затримують не місцевих робітників, а заїжджих скупників і кур'єрів, які пересуваються на незареєстрованих авто: двійниках, нерозмитнених тощо. Основні шляхи вивозу бурштину з України: Одеський порт, аеропорт «Бориспіль» і через кордон з Росією.
Людей, що вінчають вершину піраміди, ніхто не знає, але місцеві подейкують, що це дуже впливові люди з числа депутатів Верховної Ради. Місцями в піраміду (на рівні адвокатів та інших) уклинюються організовані злочинні угруповання з інших регіонів країни. Якщо домовляються - їм дають можливість відхопити частину пирога, а якщо ні - стається, як 9 травня минулого року, коли в селі Олексіївка Сарненського району місцеві жителі розтрощили та спалили кілька позашляховиків приїжджих, заздалегідь відрізавши «гостям» шляхи до відступу поваленими деревами.
Слід зазначити, що в обстоюванні своїх інтересів місцеве населення виявляє дивовижну згуртованість. Вони хором віднаджують чужинців, включаючи жителів сусідніх сіл, карають винних. У міліції розповіли про випадок, коли в Зарічненському районі члени «Правого сектора» попросили дозволу в місцевих поставити одну мотопомпу з метою заробітку грошей для своїх побратимів, які воюють чи потребують реабілітації. Їм дозволили. Але коли перевірили, виявилося, що помпа не одна, а три. «Правосеків» тут же схопили, привезли до села Борового, замкнули в кузові-фургоні й відпустили тільки в результаті переговорів місцевого населення з керівництвом УМВС області.
«Клондайк» та «місячні поля»
Прибувши до Сарненського району, ми звертаємо з шосе, заїжджаємо в ліс і зупиняємося. Уже котрий день дощить, ґрунтові дороги розмило, а у нас на дві мобільні групи тільки один позашляховик: бувалий праворульний «Ніссан». На початку своєї роботи ці підрозділи були ефективні. Наприклад, у першу ж ніч затримали перекупника на незареєстрованому авто зі 140 кг бурштину. За два тижні, за словами силовиків, уже був мир та спокій, нелегали не траплялися. Просто вони вжили заходів протидії, зокрема, пересіли на хороші позашляховики. Наразі робота підрозділів має, швидше, профілактичний характер, ніж каральний.
В очікуванні рознарядки мені пропонують проїхати на джипі з метою подивитися найближчі ділянки видобутку. Після декількох безлюдних «місячних полів» ми зупиняємося на околиці селища Клесів, просто на колишньому «клондайку». Із двох сторін до нього впритул приткнулися нові приватні будинки: невеликі особняки. Під'їзну дорогу не заасфальтовано, тут і там біля будов гори сміття. Співробітники мобільної групи розповідають, що всі ці будівлі з'явилися за останні кілька років. Один згадує, як три роки тому, переслідуючи старателя, потрапив до ями від виробітку: «Майже наздогнав, але спіткнувся і, падаючи, стягнув з утікача чобіт. Так і стояв по груди в багнюці зі здійнятими догори руками: у лівій пістолет, у правій чобіт, повільно занурюючись усе глибше. Потім прибіг напарник і витягнув». Тоді співробітники СБУ знищили 15 мотопомп: засипали двигуни піском, облили соляркою й підпалили. Копачі спостерігали за цим з пагорба, на запитання «Хто власник майна?» відповіли мовчанням, а якщо нічиє - отже, так тому й бути. При «шухері» бригада, як правило, встигає закинути до машини всі інструменти. Залишаються тільки пожежні рукави. Якщо не вдається витягти із землі помпу, її топлять у воді: після витягнення залишається бодай якийсь шанс відновити техніку. Після підпалу помпа непридатна до роботи, а нова коштує близько 3 тис. доларів.
«Бурштинова столиця»
На 2014 рік у Клесові, який у народі називають «Бурштиновою столицею», налічувалося десять доларових мільйонерів. Найпопулярніша тут машина - BMW X5 («ха п'ять" мовою місцевих). Так в автосалоні й кажуть: «Хочу ха п'ять». Якщо розбив, пішов і купив другу таку ж. BMW, супутникові тарілки та металопластикові вікна становлять тріумвірат місцевого шику. У барах бурштинові нувориші замовляють найдорожчий алкоголь. Не тому, що цінителі елітних сортів, а просто можуть собі це дозволити.
Швидкий заробіток відбив у людей охоту йти на офіційну, але значно менш оплачувану роботу. Наприклад, один сільський житель, який розбагатів на видобутку бурштину, вирішив відкрити в селі лісопилку. Зарплату для початку, поки підприємство в процесі розкрутки, запропонував у розмірі 5 тисяч гривень. На такі гроші охочих не знайшлося, навіть більше - односельці підприємця просто засміяли.
Зі зростанням доходів освіченість місцевого населення залишається на тому ж рівні. Тут мало хто здобув звичайну середню освіту. Замість школи діти з лопатами в руках прямують на «клондайки». На думку співробітників СБУ, малограмотністю населення користуються люди, що покривають незаконний видобуток. Наприклад, у другій половині дня 26 жовтня цього року селом Катеринівка, що у 18 км від Сарн, пішла чутка про те, що хтось знайшов «під лопату» камінь вагою шість кілограмів. За кілька годин на ділянці, де нібито було зроблено знахідку, копали землю вже десятки селян. Увечері їх було вже близько 500, а за ніч кількість старателів перейшла за тисячу. За добу було перекопано сім гектарів лісу, але, природно, ніхто і близько не знайшов нічого подібного. Мета цієї акції одна: показати правоохоронним органам, що вони не контролюють ситуацію.
Відомі випадки, коли представники криміналу брали в оренду землю під мисливські угіддя або сільгоспроботи, виставляли озброєну охорону і «мили камінь», не пускаючи на свою територію нікого, включаючи представників силових структур.
Спіймати на «гарячому» неможливо
За всю поїздку на позашляховику тільки в одному місці, поточеному мотопомпами, ми заскочили двох чоловіків, одягнених у поліетиленові плащі від дощу, які помалу колупали лопатами землю в пошуку шматків смоли. Один, побачивши, що його знімають, поквапився піти, інший подивився на нас, посміхнувся і, вийшовши на дорогу, повільно почвалав геть. Представники мобільних груп стверджують, що спіймати когось на гарячому в момент видобутку практично неможливо: на трасах в машинах сидять спостерігачі і, помітивши силовиків, що в'їжджають до лісу, дають сигнал на «клондайк» про втечу. 15-20 хвилин старателям цілком достатньо, щоб відступити разом з обладнанням.
Є ще один нюанс. Полісся, де видобувають бурштин, значною мірою заселено штундистами з кількістю дітей у сім'ї від п'яти до десяти. Часто буває, що один член сім'ї працює в міліції, а інші видобувають каміння. На доказ цього в прокуратурі Сарненського району мені показали відеозапис, на якому з одного боку грунтівки в лісі стоїть «УАЗик» з написом «Міліція», а через дорогу метрах у двадцяти копачі спокійно «миють камінь».
«Гарні дівчата на Поліссі, красиві...»
До нас надійшла інформація про затримання мобільною групою двох машин з бурштином при виїзді з Клесова на трасу. Їдемо туди. «Лада»-вісімка і старий Nissan Sunny. В обох авто камені були в «бардачках» у поліетиленових пакетах: один вагою з півкіло, інший - грамів 200. За тутешніми мірками - мізер. Біля зупиненого транспорту лунає безперервний жіночий галас. Це дружини затриманих і односельці, які приїхали на виручку, обурюються «несправедливістю затримання простих людей, тоді як люди з грошима возять камені мішками й ніхто їх не зупиняє». На запитання прокурора, хто ці люди й де вони копають, відповідь одна: «Ви самі все чудово знаєте, але їх не чіпаєте», - і розповідь іде по колу.
Після години взаємних докорів між силовиками й місцевими один з міліціонерів підсумовує: «Гарні дівчата на Поліссі - красиві. Але чорнороті». Чоловіки, власники транспорту та їхні друзі, зібравшись докупи й набундючившись, увесь цей час мовчать. Один із силовиків зазначив, що якби затримали когось із мішком бурштину, тут би давно була половина жителів селища: «І нічого б ми їм не зробили. Не стріляти ж нам по людях!»
Раптом один із затриманих, вигадавши момент, коли силовик, що охороняв машину, відволікся, схопив пакет з бурштином і кинувся навтікача. Поки його наздоганяли, він викинув камені в колючі кущі ожини і згодом усе заперечував: «Які камені? Хто тікав? Я викинув? Доведіть!» Після проведення процесуальних дій бурштин разом з лопатами, знайденими в авто, було вилучено співробітником прокуратури, а перевізників відпущено.
Як довести?
Факт доведення провини - головний біль правоохоронців. Спіймані при перевезенні бурштину дружно від нього відхрещуються: «Це не мій мішок із камінням. Я знайшов його на дорозі й везу здати в міліцію». Усі дії, пов'язані з бурштином (видобуток, перевезення, скуповування), не належать до тяжких злочинів і, як правило, караються штрафом у кілька тисяч гривень. Відомий майже анекдотичний випадок, коли спійманого на гарячому старателя за рішенням суду оштрафували на 6 тисяч гривень, а він після оголошення вироку запитав: «Можна я щоденно платитиму цю суму, а ви мене не чіпатимете?»
Існують свої оперативні групи і в МВС. Їх лише дві: одна відпрацювала, інша заступила. Тактика в них така: уночі, приїжджаючи в ліс, «опери» залишають машини й рухаються пішки в пошуку «клондайків» - у темряві їх добре помітно здалеку. Правда, часто доводиться проходити до десяти кілометрів. У разі виявлення місця видобутку викликається підкріплення і відбувається затримання. Як стверджують у міліції, група з 5-6 чоловік цілком здатна знешкодити близько 50 старателів. Якщо більше - уже не факт. За статистикою МВС, у місяць проводиться до 15 подібних затримань.
Потрібні цивілізовані «правила гри»
Чи є вихід із цієї ситуації? Представники силових структур одноголосно обстоюють внесення змін до Кримінального кодексу. Поправки повинні посилити відповідальність за видобуток бурштину та його організацію, скуповування й вивіз. Наразі відсутній державний механізм оцінки вилученої смоли, і правоохоронцям доводиться користуватися закупівельними цінами на «чорному ринку». Наприклад, кілограм двадцятої фракції коштує 2100-2300 доларів. Якщо буде прийнято рішення дозволити приватним громадянам видобувати, збувати і скуповувати бурштин, усі гравці мають бути оформлені на законодавчому рівні як суб'єкти господарювання.
Правда, деякі правоохоронці вважають, що легальний промисел бурштину приватними особами не стане виходом з наявної ситуації. По-перше, через те що бурштин залягає жилами, старатель, ідучи за смолою, у міру вироблення намагатиметься вийти за межі виділеної ділянки. І це породжуватиме нові конфлікти. По-друге, копачі часто хочуть отримати під розробку землі в заповідниках. Їм нецікаві ділянки, «де дадуть».
У загальному підсумку питання щодо незаконного видобутку бурштину має вирішуватися в будівлі українського парламенту. Саме там, куди, як ми пам'ятаємо, і веде верхівка тіньової «бурштинової піраміди». А доти держава зазнаватиме колосальних збитків, а ліси Рівненської, Волинської та Житомирської областей - перетворюватися на пустелю з місячними пейзажами.
Головне, щоб камінь ішов
Ці слова належать священику з міста Кузнецовськ Рівненської області, обвинувачуваному в скупці незаконно добутого бурштину. Швидкі й високі заробітки нелегального промислу стародавньою смолою згуртували круговою порукою служителів церкви, правоохоронців, бандитів і місцевий робочий люд. І усім байдуже до майбутньої екологічної катастрофи. Журналіст «Аналітичної служби новин» (АСН) відвідав Рівненську область з метою відшукати відповідь на запитання: чи є вихід з цієї ситуації?
Сухий та мокрий видобуток
У Рівненській області поклади бурштину розташовуються по всій площі вище автотраси Е373 Київ - Варшава і трохи нижче від цього шляху і правіше дороги Рівне - Сарни. Бурштин у цих місцях видобували завжди. Люди, що виросли в цих краях, згадують, як їхні бабусі й дідусі використовували бурштин замість лучини для розпалювання печей. За словами одного жителя поважного віку, він за одну зиму «спалив бурштину на два особняки».
Смолу із землі виймають двома способами: «під лопату» та за допомогою мотопомп. Перший у цілому не характерний для Рівненської області, де мінімальна глибина залягання бурштину - два-три метри (на відміну від Волинської, де від метра). До нього вдаються тільки в посушливі періоди, наприклад влітку. Коли з'являється вода, смолу промишляють мотопомпами. Цей спосіб тут практикується років двадцять, але раніше він не був масовим. Тоді сировину продавали переважно до Польщі та Прибалтики. За словами співробітників СБУ, з відкриттям три роки тому в Китаї двох великих фабрик з обробки бурштину з'явився новий величезний ринок збуту, і нелегальний бурштиновидобуток набув досі небаченого розмаху.
Технологія «мокрого» видобутку така: від резервуара (старі зрошувальні канали, що залишилися у великій кількості після осушення боліт, або вириті екскаваторами нові) пожежними рукавами вода під тиском надходить до шрайбера (в народі - тички) - довгої металевої труби з отворами на кінці, яка, занурюючись у землю, розмиває ґрунт. В ямі утворюється суміш води, піску, глини та ґрунту, і тоді смола (вона легша за воду) намагається спливти на поверхню. Потім за допомогою великих сачків суспензію, що спливла, витягують і промивають. Зовнішній діаметр ям, як правило, менше того, що під землею: в розрізі вони нагадують грушу й можуть досягати семи метрів глибини. Під час видобутку ґрунт вимивається, у тому числі з-під кореневої системи дерев, і вони падають. Саме через ями й пустельний вигляд вироблені місця видобутку бурштину нагадують місячний пейзаж. Про необхідність рекультивації старателі не думають, і все частіше в лісах з'являються голі ділянки розмірами у кілька футбольних полів.
Ієрархія «бурштинової піраміди»
Я виїжджаю в складі двох зведених мобільних груп до Сарненського району. Це перший виїзд за останні три тижні. Ці підрозділи було створено у вересні поточного року за ініціативою місцевого керівництва СБУ. До складу груп входять співробітники СБУ, ДФС, ДАІ, ВСП та Національної гвардії. За задумом таких груп має бути десять, але дефіцит кадрового складу й погане забезпечення матеріально-технічної бази дозволяють утримувати залежно від ситуації від двох до чотирьох. Поки їдемо, есбеушники описують конструкцію ієрархії «бурштинової піраміди». В основі перебувають так звані копачі - місцеві жителі, які й безпосередньо й видобувають бурштин. Одну мотопомпу обслуговує бригада з 5-8 осіб.
Обов'язки суворо закріплено: один стежить, щоб помпа постійно качала воду, інший сачком витягує розмиту масу з ями, третій - хлопчик на побігеньках тощо. Найважча й найвисокооплачуваніша робота у «тичкаря» - людини зі шрайбером. Торік їм платили по сто американських доларів за зміну, тоді як інші трудяги отримували по 50. Старший на місці - бригадир першої ланки. Він також із місцевих, але в «табелі про ранги» перебуває на щабель вище за робітників: він їх наймач. Він постійно присутній на «клондайку» (у народі - місце видобутку смоли), контролює, щоб старателі сумлінно трудилися й не крали камені, для чого наприкінці зміни бригада проходить перевірку роздяганням. Залежно від багатства жили (бурштин залягає не пластом, як вугілля, а жилою, як текла смола) одна бригада повинна заплатити від 70 до 1 тисячі доларів за нічну зміну.
Ще вище розташовуються бригадири другої ланки. Вони опікуються технічними та фінансовими питаннями відразу декількох бригад. Саме з ними спілкуються люди, які стоять щаблем вище: землевпорядники, лісники тощо - службовці на місцях, що покривають незаконний видобуток. Ще вище перебувають адвокати, колишні співробітники правоохоронних органів, депутати місцевого рівня і т.д. Далі йдуть оптові скупники (часто не громадяни України), що працюють через кур'єрів. Мобільні групи здебільшого затримують не місцевих робітників, а заїжджих скупників і кур'єрів, які пересуваються на незареєстрованих авто: двійниках, нерозмитнених тощо. Основні шляхи вивозу бурштину з України: Одеський порт, аеропорт «Бориспіль» і через кордон з Росією.
Людей, що вінчають вершину піраміди, ніхто не знає, але місцеві подейкують, що це дуже впливові люди з числа депутатів Верховної Ради. Місцями в піраміду (на рівні адвокатів та інших) уклинюються організовані злочинні угруповання з інших регіонів країни. Якщо домовляються - їм дають можливість відхопити частину пирога, а якщо ні - стається, як 9 травня минулого року, коли в селі Олексіївка Сарненського району місцеві жителі розтрощили та спалили кілька позашляховиків приїжджих, заздалегідь відрізавши «гостям» шляхи до відступу поваленими деревами.
Слід зазначити, що в обстоюванні своїх інтересів місцеве населення виявляє дивовижну згуртованість. Вони хором віднаджують чужинців, включаючи жителів сусідніх сіл, карають винних. У міліції розповіли про випадок, коли в Зарічненському районі члени «Правого сектора» попросили дозволу в місцевих поставити одну мотопомпу з метою заробітку грошей для своїх побратимів, які воюють чи потребують реабілітації. Їм дозволили. Але коли перевірили, виявилося, що помпа не одна, а три. «Правосеків» тут же схопили, привезли до села Борового, замкнули в кузові-фургоні й відпустили тільки в результаті переговорів місцевого населення з керівництвом УМВС області.
«Клондайк» та «місячні поля»
Прибувши до Сарненського району, ми звертаємо з шосе, заїжджаємо в ліс і зупиняємося. Уже котрий день дощить, ґрунтові дороги розмило, а у нас на дві мобільні групи тільки один позашляховик: бувалий праворульний «Ніссан». На початку своєї роботи ці підрозділи були ефективні. Наприклад, у першу ж ніч затримали перекупника на незареєстрованому авто зі 140 кг бурштину. За два тижні, за словами силовиків, уже був мир та спокій, нелегали не траплялися. Просто вони вжили заходів протидії, зокрема, пересіли на хороші позашляховики. Наразі робота підрозділів має, швидше, профілактичний характер, ніж каральний.
В очікуванні рознарядки мені пропонують проїхати на джипі з метою подивитися найближчі ділянки видобутку. Після декількох безлюдних «місячних полів» ми зупиняємося на околиці селища Клесів, просто на колишньому «клондайку». Із двох сторін до нього впритул приткнулися нові приватні будинки: невеликі особняки. Під'їзну дорогу не заасфальтовано, тут і там біля будов гори сміття. Співробітники мобільної групи розповідають, що всі ці будівлі з'явилися за останні кілька років. Один згадує, як три роки тому, переслідуючи старателя, потрапив до ями від виробітку: «Майже наздогнав, але спіткнувся і, падаючи, стягнув з утікача чобіт. Так і стояв по груди в багнюці зі здійнятими догори руками: у лівій пістолет, у правій чобіт, повільно занурюючись усе глибше. Потім прибіг напарник і витягнув». Тоді співробітники СБУ знищили 15 мотопомп: засипали двигуни піском, облили соляркою й підпалили. Копачі спостерігали за цим з пагорба, на запитання «Хто власник майна?» відповіли мовчанням, а якщо нічиє - отже, так тому й бути. При «шухері» бригада, як правило, встигає закинути до машини всі інструменти. Залишаються тільки пожежні рукави. Якщо не вдається витягти із землі помпу, її топлять у воді: після витягнення залишається бодай якийсь шанс відновити техніку. Після підпалу помпа непридатна до роботи, а нова коштує близько 3 тис. доларів.
«Бурштинова столиця»
На 2014 рік у Клесові, який у народі називають «Бурштиновою столицею», налічувалося десять доларових мільйонерів. Найпопулярніша тут машина - BMW X5 («ха п'ять" мовою місцевих). Так в автосалоні й кажуть: «Хочу ха п'ять». Якщо розбив, пішов і купив другу таку ж. BMW, супутникові тарілки та металопластикові вікна становлять тріумвірат місцевого шику. У барах бурштинові нувориші замовляють найдорожчий алкоголь. Не тому, що цінителі елітних сортів, а просто можуть собі це дозволити.
Швидкий заробіток відбив у людей охоту йти на офіційну, але значно менш оплачувану роботу. Наприклад, один сільський житель, який розбагатів на видобутку бурштину, вирішив відкрити в селі лісопилку. Зарплату для початку, поки підприємство в процесі розкрутки, запропонував у розмірі 5 тисяч гривень. На такі гроші охочих не знайшлося, навіть більше - односельці підприємця просто засміяли.
Зі зростанням доходів освіченість місцевого населення залишається на тому ж рівні. Тут мало хто здобув звичайну середню освіту. Замість школи діти з лопатами в руках прямують на «клондайки». На думку співробітників СБУ, малограмотністю населення користуються люди, що покривають незаконний видобуток. Наприклад, у другій половині дня 26 жовтня цього року селом Катеринівка, що у 18 км від Сарн, пішла чутка про те, що хтось знайшов «під лопату» камінь вагою шість кілограмів. За кілька годин на ділянці, де нібито було зроблено знахідку, копали землю вже десятки селян. Увечері їх було вже близько 500, а за ніч кількість старателів перейшла за тисячу. За добу було перекопано сім гектарів лісу, але, природно, ніхто і близько не знайшов нічого подібного. Мета цієї акції одна: показати правоохоронним органам, що вони не контролюють ситуацію.
Відомі випадки, коли представники криміналу брали в оренду землю під мисливські угіддя або сільгоспроботи, виставляли озброєну охорону і «мили камінь», не пускаючи на свою територію нікого, включаючи представників силових структур.
Спіймати на «гарячому» неможливо
За всю поїздку на позашляховику тільки в одному місці, поточеному мотопомпами, ми заскочили двох чоловіків, одягнених у поліетиленові плащі від дощу, які помалу колупали лопатами землю в пошуку шматків смоли. Один, побачивши, що його знімають, поквапився піти, інший подивився на нас, посміхнувся і, вийшовши на дорогу, повільно почвалав геть. Представники мобільних груп стверджують, що спіймати когось на гарячому в момент видобутку практично неможливо: на трасах в машинах сидять спостерігачі і, помітивши силовиків, що в'їжджають до лісу, дають сигнал на «клондайк» про втечу. 15-20 хвилин старателям цілком достатньо, щоб відступити разом з обладнанням.
Є ще один нюанс. Полісся, де видобувають бурштин, значною мірою заселено штундистами з кількістю дітей у сім'ї від п'яти до десяти. Часто буває, що один член сім'ї працює в міліції, а інші видобувають каміння. На доказ цього в прокуратурі Сарненського району мені показали відеозапис, на якому з одного боку грунтівки в лісі стоїть «УАЗик» з написом «Міліція», а через дорогу метрах у двадцяти копачі спокійно «миють камінь».
«Гарні дівчата на Поліссі, красиві...»
До нас надійшла інформація про затримання мобільною групою двох машин з бурштином при виїзді з Клесова на трасу. Їдемо туди. «Лада»-вісімка і старий Nissan Sunny. В обох авто камені були в «бардачках» у поліетиленових пакетах: один вагою з півкіло, інший - грамів 200. За тутешніми мірками - мізер. Біля зупиненого транспорту лунає безперервний жіночий галас. Це дружини затриманих і односельці, які приїхали на виручку, обурюються «несправедливістю затримання простих людей, тоді як люди з грошима возять камені мішками й ніхто їх не зупиняє». На запитання прокурора, хто ці люди й де вони копають, відповідь одна: «Ви самі все чудово знаєте, але їх не чіпаєте», - і розповідь іде по колу.
Після години взаємних докорів між силовиками й місцевими один з міліціонерів підсумовує: «Гарні дівчата на Поліссі - красиві. Але чорнороті». Чоловіки, власники транспорту та їхні друзі, зібравшись докупи й набундючившись, увесь цей час мовчать. Один із силовиків зазначив, що якби затримали когось із мішком бурштину, тут би давно була половина жителів селища: «І нічого б ми їм не зробили. Не стріляти ж нам по людях!»
Раптом один із затриманих, вигадавши момент, коли силовик, що охороняв машину, відволікся, схопив пакет з бурштином і кинувся навтікача. Поки його наздоганяли, він викинув камені в колючі кущі ожини і згодом усе заперечував: «Які камені? Хто тікав? Я викинув? Доведіть!» Після проведення процесуальних дій бурштин разом з лопатами, знайденими в авто, було вилучено співробітником прокуратури, а перевізників відпущено.
Як довести?
Факт доведення провини - головний біль правоохоронців. Спіймані при перевезенні бурштину дружно від нього відхрещуються: «Це не мій мішок із камінням. Я знайшов його на дорозі й везу здати в міліцію». Усі дії, пов'язані з бурштином (видобуток, перевезення, скуповування), не належать до тяжких злочинів і, як правило, караються штрафом у кілька тисяч гривень. Відомий майже анекдотичний випадок, коли спійманого на гарячому старателя за рішенням суду оштрафували на 6 тисяч гривень, а він після оголошення вироку запитав: «Можна я щоденно платитиму цю суму, а ви мене не чіпатимете?»
Існують свої оперативні групи і в МВС. Їх лише дві: одна відпрацювала, інша заступила. Тактика в них така: уночі, приїжджаючи в ліс, «опери» залишають машини й рухаються пішки в пошуку «клондайків» - у темряві їх добре помітно здалеку. Правда, часто доводиться проходити до десяти кілометрів. У разі виявлення місця видобутку викликається підкріплення і відбувається затримання. Як стверджують у міліції, група з 5-6 чоловік цілком здатна знешкодити близько 50 старателів. Якщо більше - уже не факт. За статистикою МВС, у місяць проводиться до 15 подібних затримань.
Потрібні цивілізовані «правила гри»
Чи є вихід із цієї ситуації? Представники силових структур одноголосно обстоюють внесення змін до Кримінального кодексу. Поправки повинні посилити відповідальність за видобуток бурштину та його організацію, скуповування й вивіз. Наразі відсутній державний механізм оцінки вилученої смоли, і правоохоронцям доводиться користуватися закупівельними цінами на «чорному ринку». Наприклад, кілограм двадцятої фракції коштує 2100-2300 доларів. Якщо буде прийнято рішення дозволити приватним громадянам видобувати, збувати і скуповувати бурштин, усі гравці мають бути оформлені на законодавчому рівні як суб'єкти господарювання.
Правда, деякі правоохоронці вважають, що легальний промисел бурштину приватними особами не стане виходом з наявної ситуації. По-перше, через те що бурштин залягає жилами, старатель, ідучи за смолою, у міру вироблення намагатиметься вийти за межі виділеної ділянки. І це породжуватиме нові конфлікти. По-друге, копачі часто хочуть отримати під розробку землі в заповідниках. Їм нецікаві ділянки, «де дадуть».
У загальному підсумку питання щодо незаконного видобутку бурштину має вирішуватися в будівлі українського парламенту. Саме там, куди, як ми пам'ятаємо, і веде верхівка тіньової «бурштинової піраміди». А доти держава зазнаватиме колосальних збитків, а ліси Рівненської, Волинської та Житомирської областей - перетворюватися на пустелю з місячними пейзажами.
Блог:
Думки16:23
Економіка
Наталія Яресько
Компроміс щодо податкової реформи може всіх і не влаштувати
Компроміс щодо податкової реформи якщо і буде знайдено, то це ще не означає, що він усіх влаштує. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловила міністр фінансів Наталія Яресько.
«Компроміс ми будемо пропонувати сьогодні на Національній раді реформ. Я не скажу, що компроміс - це означає, що кожному це сподобається. Тому що є дуже багато різних точок зору. І вони мають право існувати», - заявила Яресько.
Вона зазначила, що пропозиції містять зменшення навантаження на бізнес, що дозволить скоротити тіньову економіку, та розширення податкової бази.
«Це зменшує адміністрування, адміністративний тиск. І одночасно буде збалансовано з бюджетом. Ми маємо можливість пропонувати збалансований підхід, який ми обговорили, цифру за цифрою пройшли з МВФ, щоб бути переконаними, що залишимося у полі програми з МВФ», - сказала Яресько.
Блог:
Думки18:34
Політика
Ігор Луценко
Промова Байдена навряд чи вплине на Порошенка, Яценюка та Гройсмана
Промова віце-прем'єра США Джозефа Байдена - це зразок американського мистецтва, проте ні на Президента Петра Порошенка, ні на прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, ні на голову парламенту Володимира Гройсмана вона не вплине.
Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат Ігор Луценко.
Водночас, за словами Луценка, Байден так і не зрозумів, що Мінські домовленості - це вже не вихід для України.
«Що стосується антикорупційних речей, чітких меседжів про необхідність певних кроків парламенту я не почув. Думаю, що все закінчиться толерантним ставленням до Яценюка, а уряд переформатують з корупційного на ультракорупційний», - сказав Луценко.
Публікації19:56
Політика
День з політиком: Казкові санчата від Наталії Кацер-Бучковської
«Citius, Altius, Fortius!» — дослівно це означає «швидше, вище, сильніше!». І це не тільки олімпійський лозунг, а й правило, за яким часто діють сильні світу цього, погодившись узяти участь у проекті «Аналітичної служби новин» (АСН) «Один день з політиком». Домовляючись про зустріч, ми все частіше мріємо, що вона відбудеться хоч трошки пізніше й триватиме менше. Та народний депутат Наталія Кацер-Бучковська (фракція «Народний фронт») поспати нам не дала. 3 грудня зустрічаємося о 07:00 неподалік Міністерства внутрішніх справ, що на вулиці Академіка Богомольця.
Наталія вже чекає на нас у білій автівці Honda 2012 року випуску (водить помічник). Цей автомобіль не зазначено в декларації. Цікавимось, чому. З’ясувалося, придбаний цього року на вторинному ринку. «Буде у наступній декларації», — обіцяє і просить поквапитися. Помітно нервує, оскільки хвилюється, що запізнимося на ефір.
Встигли вчасно. Гостьовий редактор зустрічає нашу команду, як старих друзів: пам’ятає, як приїжджали разом з Альоною Шкрум наприкінці жовтня. Кілька хвилин — і Кацер-Бучковська вже у прямому ефірі.
Запитують політика не стільки про енергетику, скільки про колегу з фракції та комітету Миколу Мартиненка, який анонсував складання мандату. Кацер-Бучковська не хоче давати політичних оцінок. Згодом пояснює АСН, що коментувати може лише те, про що добре знає, а Мартиненко правильно вчинив, що відвів негатив від фракції «Народний фронт», і має шанс довести свою правоту у судах. Погоджується лише з тим, що якщо Мартиненко піде, то почнуться конфлікти навколо посади голови Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу (подейкують, що цей комітет дуже цікавить порошенківців, до кабінету Мартиненка може переїхати його перший заступник, народний депутат від БПП Олександр Домбровський, якому, щоправда, приписують також і міністерські амбіції). Але категорично заперечує, що комітет, в якому працює, — це грошові потоки й лобізм.
— Це абсолютна неправда. Провина колишніх депутатів, які удавали з себе богів, що люди не знають, які справжні функції народного депутата України. Ми не маємо доступу до ресурсів. Ми приймаємо закони. Комітет ПЕК цього скликання дуже ефективний. Кворум завжди є. А це функція голови комітету, який має забезпечити явку депутатів. Наприклад, навіть таких досвідчених, як Юхим Звягільський, явку якого складно забезпечити. Та він був разів зо три точно. Відверто лобістські, антиринкові закони комітет не підтримував. Ніхто не хоче брати на себе цей негатив, — стіною стала за свій комітет.
Після ефіру — сніданок: сирники з медом і кава з молоком. Такі смаколики не заважають розмові про енергетику. Кацер-Бучковська — голова підкомітету з питань сталого розвитку, стратегії й інвестицій. Отож запитуємо, чи є це все у нас.
— Ми дуже приваблива інвестиційно країна. Є позитивні тенденції. Є ринки газу й нафти, електроенергетики, відновлювальних джерел, енергозбереження. Ми рухаємося до енергетичної незалежності, що вкрай важливо, адже РФ постійно шантажує нас постачанням енергоресурсів. Що ж до газу, то ціна, яка була у контракті, підписаному прем’єром Юлією Тимошенко (а це 550 доларів за тисячу кубометрів), уже неактуальна. Диверсифікували поставки — і маємо ціну 220–230 доларів за тисячу кубометрів. Відповідно, знижується дефіцит НАК «Нафтогаз» і не досягнуто цілі продажу нашої ГТС за борги. Система почала функціонувати, — розповідає, додаючи, що якщо за часів Януковича Україна імпортувала 99% газу з Росії і споживала на 30% більше, ніж тепер, то нині урядові вдалося диверсифікувати понад 70%. Тобто з РФ закуповуємо менше 30% газу, а решту — у країн ЄС.
Як позитив Кацер-Бучковська відзначає ухвалення закону про ринок природного газу — крок до демонополізації ринку, що дає змогу співпрацювати з різними трейдерами, які, конкуруючи між собою, пропонують кращу ціну: «Цей процес нещодавно розпочався. Ринок тільки зароджується, тож реформа десь на півшляху. Але тенденція позитивна. У підсумку ми позбудемося боргового тягаря, зробимо систему прозорою та якісною».
Підкреслює також, що на різниці тарифів для промисловості й населення у нас виникла окрема каста газових королів і принцес. Звертає увагу, що всі олігархи, які є в Україні, — енергетичні. Вони роками спекулювали на різницях у тарифах. Пояснює, що ділки навчилися маскувати підприємства під цілі «села», фактично створені на папері за відкати (щоб менше платити — за цінами для фізичних осіб). Ці схеми нині руйнуються адресним субсидіюванням окремих родин. І на цьому етапі Україні вигідніше субсидіювати людей, аніж узагалі не розуміти, куди йдуть ресурси.
Каже, що ті, хто сидів на схемах, пов’язаних з імпортом газу й нафти, гальмували розвиток власного видобутку газу: «Завдання для парламенту й уряду — стимулювати власний видобуток газу. Якщо запровадити правильну фіскальну політику, паралельно скорочуючи споживання, ми у перспективі зможемо обійтися без російського й навіть європейського газу», — пояснює вона. Та інформує, що питання рентної ставки, яке сильно заполітизоване, зокрема Юлією Тимошенко, заплановано внести у податкову реформу, зволікати з якою не можна через ризик зриву бюджетного процесу: «Важливо прийняти зрозумілі правила, врахувати інтереси держави й бізнесу, зробити так, щоб галузь розвивалася. До нової податкової реформи плануємо включити реформу нафтогазової сфери, зокрема, зниження ренти».
Поснідавши, їдемо до ВРУ. Дорогою говоримо про енергозбереження й перспективи розвитку енергосервісних компаній. Депутат стверджує, що нині вже є змога залучати інвесторів, які вкладатимуть гроші в модернізацію приміщень і заміну котлів. Що це має бути цікаво підприємцям, стати поштовхом для малого й середнього бізнесу, оскільки вони як мінімум гарантовано повернуть інвестиції: «Для прикладу, енергосервісна компанія вкладається у модернізацію лікарні. Після проведених робіт вона платить за газ уже не 10 тисяч гривень, а 4 тисячі. Бачимо економію у 6 тисяч гривень. З них інвестору повертаються кошти. І вже сьогодні люди думають, моделюють, розраховують, як запровадити енергосервісні компанії».
Окремо зупиняємося на відновлювальних джерелах. Говоримо про сонце, вітер, біомаси, біогаз, переробку сміття й малі гідроелектростанції. Що зараз держава підтримує ці проекти, а технології дешевшають й за кілька років стануть самоокупними. Поки ж потрібно стимулювати залучення інвестицій у цю галузь:
— У скандинавських країнах 60-70% електроенергії виробляється з відновлювальних джерел. В Україні це менше 1%. Це теж тому, що олігархи тримали все у своїх руках. Приміром, закупити обладнання інакше, як у Клюєва, не можна було. ВР ухвалила закон, яким заборонила монополію Клюєва та скасувала несправедливі тарифи. Нині будь-яка компанія може реалізовувати в Україні проекти. До того ж біомаса та біогаз — можливі замінники природного газу. Україна як аграрна країна має можливість замінити значну частину природного газу на цей ресурс. Адже сонячну панель чи вітряну або гідроелектростанцію не всюди встановиш, але скрізь, де є ферми, відходи від переробки пшениці, кукурудзи, інших культур, можна встановлювати заводи, — розповідає на шляху до кабінету на Садовій.
Зазначимо, що АСН потрапила на новосілля до депутата. У цьому кабінеті вона тільки перший день, раніше працювала в іншій будівлі — на Липській. Тому цього разу зазирати до шаф сенсу немає — ще порожні. На столі у Наталії квіти, але не прості, а… на сонячних батареях. Це пристрій для зарядки мобільного телефону.
Поки ми роздивляємося навкруги, Кацер-Бучковська нарікає, що електроенергетика досі у стадії реформування, законопроект ще розробляється. «Сподіваюся, навесні його буде прийнято. Потрібна лібералізація ринку. Маємо нині монополії, занижений тариф — усі проблеми, що й на ринку газу», — додає. І просить трохи часу попрацювати з документами. Каже, має на це трохи більше години. А ще треба встигнути на засідання Кабінету Міністрів.
Близько 10:30 — коротка перерва на каву. Наталія пропонує дорогою у буфет показати нам «визначне місце» парламенту — дитячу кімнату. Розчаровуємо — бачили. Ходили туди, щоправда, без дітей, із депутатом від БПП Олександром Черненком. Кацер-Бучковська каже, що теж синочка туди не приводила. І навіть якби можна було до сесійної зали з дитиною прийти, сто разів би подумала, враховуючи, наскільки часто там буває негативна атмосфера. Ми ж як парламентські старожили теж маємо, що розповісти. Зокрема, про закриття «курилок», облаштованих ще за спікерства Олександра Мороза, який таким чином намагався приборкати звичку депутатів палити де заманеться. Тоді обіцяли відкрити там кімнати для годування малюків груддю й заміни підгузків. Місця для санкціонованого перекуру закрили і забули про потреби мам і діток. Схоже, правда, що добрий намір був лише прикриттям боротьби із зайвою поінформованістю ЗМІ…
Від розмов, що краще мати облаштовані місця для курців, аніж задимлені туалети й коридори, переходимо знову до палива — до вугілля.
— На певний час його вистачить. Та не поділяю впевненості міністра, що його вистачить на всю зиму. Потрібно терміново укладати додаткові контракти з тими країнами, які продають на біржах вугілля. Переконана, що як тільки настануть холоди, РФ розпочне свій енергетичний шантаж. Багато шахт залишилось на тимчасово окупованих територіях. Наше Міністерство енергетики прийняло рішення закуповувати вугілля частково у РФ, частково з тимчасово окупованих територій, що, як на мене, стратегічна помилка. Хай буде дорожче, хай далі везти, але не треба фінансувати країну-агресора, закупівлю зброї тощо. Міністр нам доповідав, що інших варіантів нині немає. Можливо, вугілля з Польщі менш якісне, а з Південно-Африканської Республіки дорожче. Але чи дешевшими є втрати в АТО? Чи дешевшим є вплив РФ? — розмірковує член профільного комітету.
Та ось ми вже на Грушевського, у Кабміні. Наталія намагається регулярно відвідувати засідання уряду. Каже, це допомагає розуміти процеси. До того ж депутати вправі залишатися на закриту частину, оскільки мають допуск до таємниці.
Цього разу депутат пішла раніше — у Києві відбувався важливий щорічний захід The Tiger Conference «Ukraine: Creating the new social contract». До початку енергетичної панелі Кацер-Бучковська мала розмову з чоловіком, якого ми не одразу впізнали. Це посол Королівства Нідерландів в Україні Кейс Кломпенхаувер. Ішлося про створення міжпарламентської групи дружби, інформування про Україну.
— Парламентська дипломатія — це важливо. Потрібно розповідати, хто такі українці, історії успіху наших людей: спортсменів, митців, науковців. Дуже важливо, щоб Україна асоціювалася в ЄС з успіхом, а не тільки з танками, війною, фінансовою кризою, — акцентувала Наталія, яка також є керівником групи з міжпарламентських зв’язків з Королівством Нідерландів у Верховній Раді. — У Нідерландах настільки мало відомо про нас, що ініціативна група громадян ініціювала проведення референдуму щодо доцільності підписання Угоди з ЄС. Цей референдум може заблокувати Асоціацію. Тому з Нідерландами ми проводимо роботу. Плануємо туди візит депутатів. Світ глобальний, та однаково все будується на особистих зв’язках.
На цій конференції були присутніми не тільки дипломати й політики, а також експерти зі світовим іменем, до думки яких прислуховуються навіть у Білому домі, представники США, Європи та Японії. Обговорювалися всі проблемні моменти української енергетики, її розвитку й безпеки. І недивно, адже, вкладаючи гроші в Україну, втрачаючи від санкцій, західні партнери хочуть знати, чи є результати. Що стосується очікувань, то, зокрема, це ухвалення закону про національного регулятора енергетики: «Його ми мали прийняти ще влітку. Не вистачало голосів, оскільки законопроект був не дуже якісним. Нині він уже доопрацьований разом з представниками громадянського суспільства й міжнародними експертами. Будемо намагатися ухвалити до кінця року».
Присутність представників американської компанії Westinghouse, у якої Україна закуповує частину палива для АЕС, наштовхує на питання про мирний атом і перспективи самостійно збагачувати паливо, будувати нові станції. Наталія зазначає, що не все так просто, як може здаватися. Збагачувати паливо можуть ядерні держави, зокрема Франція, США, Японія, Китай, Туреччина. А невиконання гарантій Будапештського меморандуму не означає, що Україні можна просто взяти й почати збагачувати — це призведе до міжнародної ізоляції.
— Відновлення статусу ядерної держави — досить тривалий процес, а війна ставить під величезний сумнів, що світ на це погодиться. Але якщо раніше 100% ядерного палива закуповувалося у Росії, то нині 40% - у американської компанії. Це добре, оскільки РФ будь-якої миті може припинити нам постачання, а це насправді катастрофа, оскільки атомну станцію взяти й зупинити неможливо. Тут також іде процес диверсифікації. Україна розірвала контракти з РФ на добудову двох блоків Хмельницької АЕС. Можливо, буде проведено конкурс і залучено іншого інвестора. Але поки тільки йдуть переговори. А ось змогу будівництва нових об’єктів атомної енергетики політик називає дискусійною.
— Одні кажуть, потрібно добудовувати третій і четвертий енергоблоки на Хмельницькій АЕС, будувати нові, а інші, — що це дешева енергія. Зараз вона реально є найдешевшою. Але лише за рахунок того, що Україна не побудувала за роки незалежності жодної АЕС. Усі атомні станції побудовано за часів СРСР. Тоді ніхто нічого не рахував. Та до тарифу не включено вартість обслуговування АЕС, як і інвестиційну складову щодо зберігання атомного палива, його закупівлі, переробки, захоронення відходів. І якщо реально порахувати все, то тариф у десятки разів вищий, аніж на відновлювальну енергетику, — зазначає Наталія.
Їдемо на запис ток-шоу на Першому національному каналі UA TeaTime. Ведучий — експерт із питань Європейського Союзу та геополітики, професор французького походження Олів’є Ведрін. Співведучий — Сергій Величанський. Мова — тільки англійська. Після запису цікавимось у Наталії, чи є сенс у цій розмові іноземною.
— Потрібно максимально доносити позицію України. Говорити правду про агресію РФ, про реформування, про все. Потрібно фокусувати максимально увагу на Україні в ЄС. Адже поки ми говоримо, на сході не стріляють… Нам дуже потрібна підтримка міжнародної спільноти, європейських країн, які продовжують посилювати санкції щодо РФ, допомагають Україні фінансово. Їм важливо бачити, що відбувається в Україні. Тому часто їздимо у відрядження за кордон на запрошення тамтешніх парламентарів. Нещодавно були у Швеції, де зустрічалися з депутатами. Приймав прем’єр-міністр, спікер і король, який за протоколом приймає або глав держав, або королів. Цей прийом засвідчив, що Швеція — один з найбільших друзів України — підтримує нас, ставиться з великою увагою. Шведи надали Україні технічну допомогу — понад 170 мільйонів євро. Її не треба повертати. Вони інвестують у суспільство, в розвиток держави. Вони ставлять дуже незручні питання про реформи, прийняття чи не прийняття законодавства. Однією зі складових діяльності депутата є публічна робота, участь у прес-конференціях, виступи на ефірах, спілкування зі ЗМІ. До цього важко звикнути. Це забирає багато часу. І це окрема професійна робота. Але вкрай важливо доносити, що відбувається в державі. Негатив швидше поширюється. Це погано. Адже як ти сприймаєш дійсність, такою вона стає: негативні очікування виливаються у негативні наслідки, — переконує.
За її словами, позитивне мислення важливе у багатьох сферах життя. Зокрема, бізнес піддається тим, хто наполегливий, хто вірить у те, що робить, не опускає рук після першої ж невдачі. До того ж негативи і кризи — це можливості.
— Спробуй відкрити бізнес у Швейцарії! Це майже неможливо: все дуже стабільно, увесь ринок зайнятий, за зберігання грошей у банку треба платити. В Україні ризики високі, але дуже багато можливостей. Інвестори завжди думають позитивно, у проблемах і кризах бачать можливості… Та інвестиції — це комплексна річ… Жодна страхова компанія не страхує політичні ризики. Зараз з метою залучення інвестицій США виділили 2 мільярди доларів на покриття політичних ризиків. Було б добре мати таку систему з ЄС, та її, на жаль, немає. Інвестори кажуть здебільшого не про війну, а про корупцію, судову систему, реформа якої затягується. Довіри до прокуратури загалом немає, — роз’яснює.
І ось офіційний робочий день пересічного українця вже збіг, стрілка годинника перейшла позначку 18:00. Та після короткої перерви (про яку трошки пізніше) Наталія іде на прийом у посольство Японії. Він — тільки для запрошених. За законом посольства охороняються, біля них не можна знімати. Мусимо змиритися.
— А ви знаєте, що українців шанують і поважають у Японії? Наші фахівці працюють там. Коли сталася аварія на АЕС «Фукусіма», допомагали дуже серйозно, — продовжує хвалити співвітчизників Кацер-Бучковська. Ми ж теж маємо про що розповісти з гордістю. А саме про подарунок, зроблений від України Фукусіма-сіті 21 листопада цього року. Це скульптура The Hope («Надія») Зої Скоропаденко, знаного в Європі українського митця. Про її проект з робочою назвою «Обличчя України», мета якого — показати Україну, яку не асоціюють із професійними особистостями.
Наталія з цікавістю слухає. За розмовою не помічаємо, що, попри затори, уже доїхали до вулиці Академіка Богомольця. З авто вона виходить раптово, забувши про все. І це недивно. На вулиці чекає людина, яка вмить перетворює політика на маму. Це маленький син Ігор. Йому один рочок і чотири місяці. Наталія оберігає сина від преси. Це перша його зйомка.
Кілька хвилин — і час їхати на прийом. Хлопчик залишається чекати маму з бабусею. А ще, оскільки він чемна дитина, до нього скоро прийде Святий Миколай і принесе санчата. Але нікому не кажіть, бо це — великий секрет.
День з політиком: Казкові санчата від Наталії Кацер-Бучковської
«Citius, Altius, Fortius!» — дослівно це означає «швидше, вище, сильніше!». І це не тільки олімпійський лозунг, а й правило, за яким часто діють сильні світу цього, погодившись узяти участь у проекті «Аналітичної служби новин» (АСН) «Один день з політиком». Домовляючись про зустріч, ми все частіше мріємо, що вона відбудеться хоч трошки пізніше й триватиме менше. Та народний депутат Наталія Кацер-Бучковська (фракція «Народний фронт») поспати нам не дала. 3 грудня зустрічаємося о 07:00 неподалік Міністерства внутрішніх справ, що на вулиці Академіка Богомольця.
Наталія вже чекає на нас у білій автівці Honda 2012 року випуску (водить помічник). Цей автомобіль не зазначено в декларації. Цікавимось, чому. З’ясувалося, придбаний цього року на вторинному ринку. «Буде у наступній декларації», — обіцяє і просить поквапитися. Помітно нервує, оскільки хвилюється, що запізнимося на ефір.
Встигли вчасно. Гостьовий редактор зустрічає нашу команду, як старих друзів: пам’ятає, як приїжджали разом з Альоною Шкрум наприкінці жовтня. Кілька хвилин — і Кацер-Бучковська вже у прямому ефірі.
Запитують політика не стільки про енергетику, скільки про колегу з фракції та комітету Миколу Мартиненка, який анонсував складання мандату. Кацер-Бучковська не хоче давати політичних оцінок. Згодом пояснює АСН, що коментувати може лише те, про що добре знає, а Мартиненко правильно вчинив, що відвів негатив від фракції «Народний фронт», і має шанс довести свою правоту у судах. Погоджується лише з тим, що якщо Мартиненко піде, то почнуться конфлікти навколо посади голови Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу (подейкують, що цей комітет дуже цікавить порошенківців, до кабінету Мартиненка може переїхати його перший заступник, народний депутат від БПП Олександр Домбровський, якому, щоправда, приписують також і міністерські амбіції). Але категорично заперечує, що комітет, в якому працює, — це грошові потоки й лобізм.
— Це абсолютна неправда. Провина колишніх депутатів, які удавали з себе богів, що люди не знають, які справжні функції народного депутата України. Ми не маємо доступу до ресурсів. Ми приймаємо закони. Комітет ПЕК цього скликання дуже ефективний. Кворум завжди є. А це функція голови комітету, який має забезпечити явку депутатів. Наприклад, навіть таких досвідчених, як Юхим Звягільський, явку якого складно забезпечити. Та він був разів зо три точно. Відверто лобістські, антиринкові закони комітет не підтримував. Ніхто не хоче брати на себе цей негатив, — стіною стала за свій комітет.
Після ефіру — сніданок: сирники з медом і кава з молоком. Такі смаколики не заважають розмові про енергетику. Кацер-Бучковська — голова підкомітету з питань сталого розвитку, стратегії й інвестицій. Отож запитуємо, чи є це все у нас.
— Ми дуже приваблива інвестиційно країна. Є позитивні тенденції. Є ринки газу й нафти, електроенергетики, відновлювальних джерел, енергозбереження. Ми рухаємося до енергетичної незалежності, що вкрай важливо, адже РФ постійно шантажує нас постачанням енергоресурсів. Що ж до газу, то ціна, яка була у контракті, підписаному прем’єром Юлією Тимошенко (а це 550 доларів за тисячу кубометрів), уже неактуальна. Диверсифікували поставки — і маємо ціну 220–230 доларів за тисячу кубометрів. Відповідно, знижується дефіцит НАК «Нафтогаз» і не досягнуто цілі продажу нашої ГТС за борги. Система почала функціонувати, — розповідає, додаючи, що якщо за часів Януковича Україна імпортувала 99% газу з Росії і споживала на 30% більше, ніж тепер, то нині урядові вдалося диверсифікувати понад 70%. Тобто з РФ закуповуємо менше 30% газу, а решту — у країн ЄС.
Як позитив Кацер-Бучковська відзначає ухвалення закону про ринок природного газу — крок до демонополізації ринку, що дає змогу співпрацювати з різними трейдерами, які, конкуруючи між собою, пропонують кращу ціну: «Цей процес нещодавно розпочався. Ринок тільки зароджується, тож реформа десь на півшляху. Але тенденція позитивна. У підсумку ми позбудемося боргового тягаря, зробимо систему прозорою та якісною».
Підкреслює також, що на різниці тарифів для промисловості й населення у нас виникла окрема каста газових королів і принцес. Звертає увагу, що всі олігархи, які є в Україні, — енергетичні. Вони роками спекулювали на різницях у тарифах. Пояснює, що ділки навчилися маскувати підприємства під цілі «села», фактично створені на папері за відкати (щоб менше платити — за цінами для фізичних осіб). Ці схеми нині руйнуються адресним субсидіюванням окремих родин. І на цьому етапі Україні вигідніше субсидіювати людей, аніж узагалі не розуміти, куди йдуть ресурси.
Каже, що ті, хто сидів на схемах, пов’язаних з імпортом газу й нафти, гальмували розвиток власного видобутку газу: «Завдання для парламенту й уряду — стимулювати власний видобуток газу. Якщо запровадити правильну фіскальну політику, паралельно скорочуючи споживання, ми у перспективі зможемо обійтися без російського й навіть європейського газу», — пояснює вона. Та інформує, що питання рентної ставки, яке сильно заполітизоване, зокрема Юлією Тимошенко, заплановано внести у податкову реформу, зволікати з якою не можна через ризик зриву бюджетного процесу: «Важливо прийняти зрозумілі правила, врахувати інтереси держави й бізнесу, зробити так, щоб галузь розвивалася. До нової податкової реформи плануємо включити реформу нафтогазової сфери, зокрема, зниження ренти».
Поснідавши, їдемо до ВРУ. Дорогою говоримо про енергозбереження й перспективи розвитку енергосервісних компаній. Депутат стверджує, що нині вже є змога залучати інвесторів, які вкладатимуть гроші в модернізацію приміщень і заміну котлів. Що це має бути цікаво підприємцям, стати поштовхом для малого й середнього бізнесу, оскільки вони як мінімум гарантовано повернуть інвестиції: «Для прикладу, енергосервісна компанія вкладається у модернізацію лікарні. Після проведених робіт вона платить за газ уже не 10 тисяч гривень, а 4 тисячі. Бачимо економію у 6 тисяч гривень. З них інвестору повертаються кошти. І вже сьогодні люди думають, моделюють, розраховують, як запровадити енергосервісні компанії».
Окремо зупиняємося на відновлювальних джерелах. Говоримо про сонце, вітер, біомаси, біогаз, переробку сміття й малі гідроелектростанції. Що зараз держава підтримує ці проекти, а технології дешевшають й за кілька років стануть самоокупними. Поки ж потрібно стимулювати залучення інвестицій у цю галузь:
— У скандинавських країнах 60-70% електроенергії виробляється з відновлювальних джерел. В Україні це менше 1%. Це теж тому, що олігархи тримали все у своїх руках. Приміром, закупити обладнання інакше, як у Клюєва, не можна було. ВР ухвалила закон, яким заборонила монополію Клюєва та скасувала несправедливі тарифи. Нині будь-яка компанія може реалізовувати в Україні проекти. До того ж біомаса та біогаз — можливі замінники природного газу. Україна як аграрна країна має можливість замінити значну частину природного газу на цей ресурс. Адже сонячну панель чи вітряну або гідроелектростанцію не всюди встановиш, але скрізь, де є ферми, відходи від переробки пшениці, кукурудзи, інших культур, можна встановлювати заводи, — розповідає на шляху до кабінету на Садовій.
Зазначимо, що АСН потрапила на новосілля до депутата. У цьому кабінеті вона тільки перший день, раніше працювала в іншій будівлі — на Липській. Тому цього разу зазирати до шаф сенсу немає — ще порожні. На столі у Наталії квіти, але не прості, а… на сонячних батареях. Це пристрій для зарядки мобільного телефону.
Поки ми роздивляємося навкруги, Кацер-Бучковська нарікає, що електроенергетика досі у стадії реформування, законопроект ще розробляється. «Сподіваюся, навесні його буде прийнято. Потрібна лібералізація ринку. Маємо нині монополії, занижений тариф — усі проблеми, що й на ринку газу», — додає. І просить трохи часу попрацювати з документами. Каже, має на це трохи більше години. А ще треба встигнути на засідання Кабінету Міністрів.
Близько 10:30 — коротка перерва на каву. Наталія пропонує дорогою у буфет показати нам «визначне місце» парламенту — дитячу кімнату. Розчаровуємо — бачили. Ходили туди, щоправда, без дітей, із депутатом від БПП Олександром Черненком. Кацер-Бучковська каже, що теж синочка туди не приводила. І навіть якби можна було до сесійної зали з дитиною прийти, сто разів би подумала, враховуючи, наскільки часто там буває негативна атмосфера. Ми ж як парламентські старожили теж маємо, що розповісти. Зокрема, про закриття «курилок», облаштованих ще за спікерства Олександра Мороза, який таким чином намагався приборкати звичку депутатів палити де заманеться. Тоді обіцяли відкрити там кімнати для годування малюків груддю й заміни підгузків. Місця для санкціонованого перекуру закрили і забули про потреби мам і діток. Схоже, правда, що добрий намір був лише прикриттям боротьби із зайвою поінформованістю ЗМІ…
Від розмов, що краще мати облаштовані місця для курців, аніж задимлені туалети й коридори, переходимо знову до палива — до вугілля.
— На певний час його вистачить. Та не поділяю впевненості міністра, що його вистачить на всю зиму. Потрібно терміново укладати додаткові контракти з тими країнами, які продають на біржах вугілля. Переконана, що як тільки настануть холоди, РФ розпочне свій енергетичний шантаж. Багато шахт залишилось на тимчасово окупованих територіях. Наше Міністерство енергетики прийняло рішення закуповувати вугілля частково у РФ, частково з тимчасово окупованих територій, що, як на мене, стратегічна помилка. Хай буде дорожче, хай далі везти, але не треба фінансувати країну-агресора, закупівлю зброї тощо. Міністр нам доповідав, що інших варіантів нині немає. Можливо, вугілля з Польщі менш якісне, а з Південно-Африканської Республіки дорожче. Але чи дешевшими є втрати в АТО? Чи дешевшим є вплив РФ? — розмірковує член профільного комітету.
Та ось ми вже на Грушевського, у Кабміні. Наталія намагається регулярно відвідувати засідання уряду. Каже, це допомагає розуміти процеси. До того ж депутати вправі залишатися на закриту частину, оскільки мають допуск до таємниці.
Цього разу депутат пішла раніше — у Києві відбувався важливий щорічний захід The Tiger Conference «Ukraine: Creating the new social contract». До початку енергетичної панелі Кацер-Бучковська мала розмову з чоловіком, якого ми не одразу впізнали. Це посол Королівства Нідерландів в Україні Кейс Кломпенхаувер. Ішлося про створення міжпарламентської групи дружби, інформування про Україну.
— Парламентська дипломатія — це важливо. Потрібно розповідати, хто такі українці, історії успіху наших людей: спортсменів, митців, науковців. Дуже важливо, щоб Україна асоціювалася в ЄС з успіхом, а не тільки з танками, війною, фінансовою кризою, — акцентувала Наталія, яка також є керівником групи з міжпарламентських зв’язків з Королівством Нідерландів у Верховній Раді. — У Нідерландах настільки мало відомо про нас, що ініціативна група громадян ініціювала проведення референдуму щодо доцільності підписання Угоди з ЄС. Цей референдум може заблокувати Асоціацію. Тому з Нідерландами ми проводимо роботу. Плануємо туди візит депутатів. Світ глобальний, та однаково все будується на особистих зв’язках.
На цій конференції були присутніми не тільки дипломати й політики, а також експерти зі світовим іменем, до думки яких прислуховуються навіть у Білому домі, представники США, Європи та Японії. Обговорювалися всі проблемні моменти української енергетики, її розвитку й безпеки. І недивно, адже, вкладаючи гроші в Україну, втрачаючи від санкцій, західні партнери хочуть знати, чи є результати. Що стосується очікувань, то, зокрема, це ухвалення закону про національного регулятора енергетики: «Його ми мали прийняти ще влітку. Не вистачало голосів, оскільки законопроект був не дуже якісним. Нині він уже доопрацьований разом з представниками громадянського суспільства й міжнародними експертами. Будемо намагатися ухвалити до кінця року».
Присутність представників американської компанії Westinghouse, у якої Україна закуповує частину палива для АЕС, наштовхує на питання про мирний атом і перспективи самостійно збагачувати паливо, будувати нові станції. Наталія зазначає, що не все так просто, як може здаватися. Збагачувати паливо можуть ядерні держави, зокрема Франція, США, Японія, Китай, Туреччина. А невиконання гарантій Будапештського меморандуму не означає, що Україні можна просто взяти й почати збагачувати — це призведе до міжнародної ізоляції.
— Відновлення статусу ядерної держави — досить тривалий процес, а війна ставить під величезний сумнів, що світ на це погодиться. Але якщо раніше 100% ядерного палива закуповувалося у Росії, то нині 40% - у американської компанії. Це добре, оскільки РФ будь-якої миті може припинити нам постачання, а це насправді катастрофа, оскільки атомну станцію взяти й зупинити неможливо. Тут також іде процес диверсифікації. Україна розірвала контракти з РФ на добудову двох блоків Хмельницької АЕС. Можливо, буде проведено конкурс і залучено іншого інвестора. Але поки тільки йдуть переговори. А ось змогу будівництва нових об’єктів атомної енергетики політик називає дискусійною.
— Одні кажуть, потрібно добудовувати третій і четвертий енергоблоки на Хмельницькій АЕС, будувати нові, а інші, — що це дешева енергія. Зараз вона реально є найдешевшою. Але лише за рахунок того, що Україна не побудувала за роки незалежності жодної АЕС. Усі атомні станції побудовано за часів СРСР. Тоді ніхто нічого не рахував. Та до тарифу не включено вартість обслуговування АЕС, як і інвестиційну складову щодо зберігання атомного палива, його закупівлі, переробки, захоронення відходів. І якщо реально порахувати все, то тариф у десятки разів вищий, аніж на відновлювальну енергетику, — зазначає Наталія.
Їдемо на запис ток-шоу на Першому національному каналі UA TeaTime. Ведучий — експерт із питань Європейського Союзу та геополітики, професор французького походження Олів’є Ведрін. Співведучий — Сергій Величанський. Мова — тільки англійська. Після запису цікавимось у Наталії, чи є сенс у цій розмові іноземною.
— Потрібно максимально доносити позицію України. Говорити правду про агресію РФ, про реформування, про все. Потрібно фокусувати максимально увагу на Україні в ЄС. Адже поки ми говоримо, на сході не стріляють… Нам дуже потрібна підтримка міжнародної спільноти, європейських країн, які продовжують посилювати санкції щодо РФ, допомагають Україні фінансово. Їм важливо бачити, що відбувається в Україні. Тому часто їздимо у відрядження за кордон на запрошення тамтешніх парламентарів. Нещодавно були у Швеції, де зустрічалися з депутатами. Приймав прем’єр-міністр, спікер і король, який за протоколом приймає або глав держав, або королів. Цей прийом засвідчив, що Швеція — один з найбільших друзів України — підтримує нас, ставиться з великою увагою. Шведи надали Україні технічну допомогу — понад 170 мільйонів євро. Її не треба повертати. Вони інвестують у суспільство, в розвиток держави. Вони ставлять дуже незручні питання про реформи, прийняття чи не прийняття законодавства. Однією зі складових діяльності депутата є публічна робота, участь у прес-конференціях, виступи на ефірах, спілкування зі ЗМІ. До цього важко звикнути. Це забирає багато часу. І це окрема професійна робота. Але вкрай важливо доносити, що відбувається в державі. Негатив швидше поширюється. Це погано. Адже як ти сприймаєш дійсність, такою вона стає: негативні очікування виливаються у негативні наслідки, — переконує.
За її словами, позитивне мислення важливе у багатьох сферах життя. Зокрема, бізнес піддається тим, хто наполегливий, хто вірить у те, що робить, не опускає рук після першої ж невдачі. До того ж негативи і кризи — це можливості.
— Спробуй відкрити бізнес у Швейцарії! Це майже неможливо: все дуже стабільно, увесь ринок зайнятий, за зберігання грошей у банку треба платити. В Україні ризики високі, але дуже багато можливостей. Інвестори завжди думають позитивно, у проблемах і кризах бачать можливості… Та інвестиції — це комплексна річ… Жодна страхова компанія не страхує політичні ризики. Зараз з метою залучення інвестицій США виділили 2 мільярди доларів на покриття політичних ризиків. Було б добре мати таку систему з ЄС, та її, на жаль, немає. Інвестори кажуть здебільшого не про війну, а про корупцію, судову систему, реформа якої затягується. Довіри до прокуратури загалом немає, — роз’яснює.
І ось офіційний робочий день пересічного українця вже збіг, стрілка годинника перейшла позначку 18:00. Та після короткої перерви (про яку трошки пізніше) Наталія іде на прийом у посольство Японії. Він — тільки для запрошених. За законом посольства охороняються, біля них не можна знімати. Мусимо змиритися.
— А ви знаєте, що українців шанують і поважають у Японії? Наші фахівці працюють там. Коли сталася аварія на АЕС «Фукусіма», допомагали дуже серйозно, — продовжує хвалити співвітчизників Кацер-Бучковська. Ми ж теж маємо про що розповісти з гордістю. А саме про подарунок, зроблений від України Фукусіма-сіті 21 листопада цього року. Це скульптура The Hope («Надія») Зої Скоропаденко, знаного в Європі українського митця. Про її проект з робочою назвою «Обличчя України», мета якого — показати Україну, яку не асоціюють із професійними особистостями.
Наталія з цікавістю слухає. За розмовою не помічаємо, що, попри затори, уже доїхали до вулиці Академіка Богомольця. З авто вона виходить раптово, забувши про все. І це недивно. На вулиці чекає людина, яка вмить перетворює політика на маму. Це маленький син Ігор. Йому один рочок і чотири місяці. Наталія оберігає сина від преси. Це перша його зйомка.
Кілька хвилин — і час їхати на прийом. Хлопчик залишається чекати маму з бабусею. А ще, оскільки він чемна дитина, до нього скоро прийде Святий Миколай і принесе санчата. Але нікому не кажіть, бо це — великий секрет.
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні ваша пристрасть та рішучість можуть досягти нових висот Ви можете в....
У стресовій ситуації буває непросто взяти себе в руки та мислити об'єктивно Впоратися з таким станом вийде, як....
Впоратися з матеріальними труднощами і вигнати бідність зі свого життя під силу кожному Ефективні та прості об....
Ми живемо у вік технологій, але навіть не підозрюємо наскільки небезпечними можуть бути побутові прилади Щоб д....
/-1,3274750709534-/
/-pc-/
Top