Дозвіл країн НАТО використовувати своє озброєння територією боліт - не більше ніж "білий шум". Рішення все одно за ЗСУ

Перекликання країн НАТО щодо видачі дозволів на застосування своїх озброєнь на території Росії (під якою вони розуміють територію в межах 1991 року) — це лише «білий шум».

Після того, як озброєння вступають у розпорядження ЗСУ, саме українські військові визначають цілі та порядок їх застосування. Це аналогічно до того, як російські військові використовують отримані озброєння без узгодження з виробником.

Питання використання вирішуються на етапі узгодження переліку озброєнь, ще до передачі військовим. Це робота політиків та дипломатів. Те саме стосується і компонентів, які постачаються з-за кордону для військового виробництва.

У певному сенсі НАТО веде невелику психологічну війну, перевіряючи «червоні лінії» Кремля. Тактика полягає в поступових кроках: після одного невеликого кроку робиться наступний — впевненіший і масштабніший.

Тому немає сенсу підраховувати, яка країна дозволила. У бойовій обстановці командир не звірятиметься зі списком дозволів, він використовуватиме наявні ресурси.