Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
30 Березня 2015
30 Березня
Публікації12:48
Політика
Тіньове чемпіонство Бориса Колесникова
«Опозиційний блок» створив тіньовий уряд. Презентація пройшла досить помпезно. Інтерес преси був серйозний: у списках акредитації — дві сотні позицій. Так, представників всеукраїнських друкованих видань було 11, інтернет-ЗМІ — 16, камер від центральних телеканалів — 14. Представників регіональної преси — 158 осіб. З «іноземців» — ВВС, «ВГТРК» і ONE News. Але сенсацій не було. Опозиційний Кабмін очолив Борис Колесников. Усе пройшло якось зім'ято і нудно.
Зазначимо, що презентація опозиційного уряду проходила в холі чемпіонів НСК «Олімпійський». Схоже на символізм і ностальгію. Адже, наприклад, саме тут 27 грудня 2011 року за участю віце-прем'єр-міністра інфраструктури Бориса Колесникова відбулася презентація пам'ятних монет Євро-2012. Він, пам'ятається, говорив тоді про готовність придбати монету із золота 999,9 проби вагою 500 г номіналом 500 гривень.
31 березня 2015 року все пройшло в кращих традиціях партійних з'їздів. Зал у символіці «Опозиційного блоку», у президії — його представники, а виступи супроводжувалися схвальними оплесками.
Першим слово взяв голова парламентської фракції «Опозиційного блоку» Юрій Бойко. «Вважаю, що, обравши прем'єр-міністра Бориса Колесникова та членів опозиційного уряду, наша фракція і вся опозиція зробила важливий крок зі зміцнення руху опору нинішній владі», — сказав він, вітаючи новообраних членів опозиційного уряду нехай із тіньовими, але портфелями.
Потім виступив сам тіньовий прем'єр, озвучивши бачення всіх проблем у державі: від девальвації, безробіття, необхідної недоторканності інвестицій до особливого статусу Донбасу для забезпечення миру. Колесников повідомив, що в травні опозиціонери представлять свій проект Конституції, тому що вважають за доцільне провести референдум з обрання президента з мінімальними повноваженнями, а парламент — зробити двопалатним, із сенаторами, і багато іншого. Економічні плани новизною не здивували: підтримка сільського господарства, енергоефективність, інноваційні технології та промисловість.
Виступив перед громадськістю також опозиційний віце-прем'єр-міністр з індустріалізації та відновлення Донбасу Олександр Вілкул. Акцент — на відновлення Донбасу, який був і буде українським. Курс — не тільки на контроль роботи влади і розробку законопроектів, а й на «створення системи, яка буде впроваджена на практиці в роботу офіційного уряду, коли ми переможемо на виборах».
Наталія Королевська, відтепер тіньовий віце-прем'єр із соціальної політики і пенсійної реформи, у своєму виступі змалювала свою нову красиву мрію. Це — недопущення розширення зони соціальної несправедливості до критичних масштабів, необхідність того, щоб люди побачили світло в кінці тунелю і відчули впевненість у завтрашньому дні. Говорила вона також щось про вміння українців будувати кораблі і космічні ракети, але зміст загубився у смішках із залу — хтось згадав знамените «У той час, коли наші космічні кораблі борознять простори Всесвіту! ..». І тому мало хто почув, що це було частиною заклику до об'єднання в боротьбі з бідністю.
Довго і старанно виступав на презентації тіньовий міністр економічного розвитку і торгівлі нардеп Євген Мураєв. «Економіка є основою існування державності, і вона, на жаль, майже повністю зруйнована безграмотною і некомпетентною роботою влади», — заявив він, запевнивши, що політикою опозиційного уряду буде економічний прагматизм.
Крім того, силовий блок у тіньовому Кабміні буде курирувати Вадим Рабинович, МЗС — Костянтин Грищенко, Міністерство соціального забезпечення — Михайло Папієв, МВС — Костянтин Стогній, МОЗ — Ігор Шурма, Мін'юст — Юрій Котляров, Мінфін — Віктор Скаршевський, МінАПК — Микола Шишман. Михайло Добкін займеться питаннями місцевого самоврядування та децентралізації. А відповідальність за питання освіти та науки, підтримки молоді покладено на Олену Колесникову.
Презентація тривала недовго. Але, якщо чесно, останніх виступаючих народ слухав уже упівуха.
Преса сподівалася отримати коментарі по завершенні офіціозу. Охоче спілкувалися з журналістами Олександр Вілкул, Михайло Папієв, Наталія Королевська, Сергій Льовочкін, а також ще хтось із маловідомих і невпізнанних. Оглядачі ламали голову, що це було і навіщо весь цей акт без розв'язки.
Складалося враження, що вся ця презентація — демонстрація сили Бориса Колесникова, який, кажуть, після арештів і порушення справ щодо деяких регіоналів навіть виїжджав із країни. Але політолог Кость Бондаренко зазначив, що все трохи не так. «Колесников нікуди не зникав з України. Тиждень він був на лікуванні, і все. Також це не пов'язано з виборами. По-перше, до виборів ще далеко. По-друге, вони місцеві, і на них працюють зовсім інші проекти. Більше це пов'язано зі структуруванням партії «Опозиційний блок», створенням нової структури, в якій опозиційний уряд посяде гідне місце», — запевнив він.
Варто зазначити, що тіньовий уряд — це не наше ноу-хау. Тіньові кабінети офіційної опозиції є, наприклад, у Великобританії та Канаді. І в незалежній Україні, нехай більше для піару, але об'єднувалися різні опозиціонери. Сумнівно, що опозиційний уряд буде реально пропонувати шляхи вирішення проблем і вказувати владі на явні помилки. Ситуацію могла б змінити конкуренція, зокрема якби праві опозиціонери, наприклад ВО «Свобода», створили свої тіньові кабінети. Але, на жаль, це всього лише фантазії.
Тіньове чемпіонство Бориса Колесникова
«Опозиційний блок» створив тіньовий уряд. Презентація пройшла досить помпезно. Інтерес преси був серйозний: у списках акредитації — дві сотні позицій. Так, представників всеукраїнських друкованих видань було 11, інтернет-ЗМІ — 16, камер від центральних телеканалів — 14. Представників регіональної преси — 158 осіб. З «іноземців» — ВВС, «ВГТРК» і ONE News. Але сенсацій не було. Опозиційний Кабмін очолив Борис Колесников. Усе пройшло якось зім'ято і нудно.
Зазначимо, що презентація опозиційного уряду проходила в холі чемпіонів НСК «Олімпійський». Схоже на символізм і ностальгію. Адже, наприклад, саме тут 27 грудня 2011 року за участю віце-прем'єр-міністра інфраструктури Бориса Колесникова відбулася презентація пам'ятних монет Євро-2012. Він, пам'ятається, говорив тоді про готовність придбати монету із золота 999,9 проби вагою 500 г номіналом 500 гривень.
31 березня 2015 року все пройшло в кращих традиціях партійних з'їздів. Зал у символіці «Опозиційного блоку», у президії — його представники, а виступи супроводжувалися схвальними оплесками.
Першим слово взяв голова парламентської фракції «Опозиційного блоку» Юрій Бойко. «Вважаю, що, обравши прем'єр-міністра Бориса Колесникова та членів опозиційного уряду, наша фракція і вся опозиція зробила важливий крок зі зміцнення руху опору нинішній владі», — сказав він, вітаючи новообраних членів опозиційного уряду нехай із тіньовими, але портфелями.
Потім виступив сам тіньовий прем'єр, озвучивши бачення всіх проблем у державі: від девальвації, безробіття, необхідної недоторканності інвестицій до особливого статусу Донбасу для забезпечення миру. Колесников повідомив, що в травні опозиціонери представлять свій проект Конституції, тому що вважають за доцільне провести референдум з обрання президента з мінімальними повноваженнями, а парламент — зробити двопалатним, із сенаторами, і багато іншого. Економічні плани новизною не здивували: підтримка сільського господарства, енергоефективність, інноваційні технології та промисловість.
Виступив перед громадськістю також опозиційний віце-прем'єр-міністр з індустріалізації та відновлення Донбасу Олександр Вілкул. Акцент — на відновлення Донбасу, який був і буде українським. Курс — не тільки на контроль роботи влади і розробку законопроектів, а й на «створення системи, яка буде впроваджена на практиці в роботу офіційного уряду, коли ми переможемо на виборах».
Наталія Королевська, відтепер тіньовий віце-прем'єр із соціальної політики і пенсійної реформи, у своєму виступі змалювала свою нову красиву мрію. Це — недопущення розширення зони соціальної несправедливості до критичних масштабів, необхідність того, щоб люди побачили світло в кінці тунелю і відчули впевненість у завтрашньому дні. Говорила вона також щось про вміння українців будувати кораблі і космічні ракети, але зміст загубився у смішках із залу — хтось згадав знамените «У той час, коли наші космічні кораблі борознять простори Всесвіту! ..». І тому мало хто почув, що це було частиною заклику до об'єднання в боротьбі з бідністю.
Довго і старанно виступав на презентації тіньовий міністр економічного розвитку і торгівлі нардеп Євген Мураєв. «Економіка є основою існування державності, і вона, на жаль, майже повністю зруйнована безграмотною і некомпетентною роботою влади», — заявив він, запевнивши, що політикою опозиційного уряду буде економічний прагматизм.
Крім того, силовий блок у тіньовому Кабміні буде курирувати Вадим Рабинович, МЗС — Костянтин Грищенко, Міністерство соціального забезпечення — Михайло Папієв, МВС — Костянтин Стогній, МОЗ — Ігор Шурма, Мін'юст — Юрій Котляров, Мінфін — Віктор Скаршевський, МінАПК — Микола Шишман. Михайло Добкін займеться питаннями місцевого самоврядування та децентралізації. А відповідальність за питання освіти та науки, підтримки молоді покладено на Олену Колесникову.
Презентація тривала недовго. Але, якщо чесно, останніх виступаючих народ слухав уже упівуха.
Преса сподівалася отримати коментарі по завершенні офіціозу. Охоче спілкувалися з журналістами Олександр Вілкул, Михайло Папієв, Наталія Королевська, Сергій Льовочкін, а також ще хтось із маловідомих і невпізнанних. Оглядачі ламали голову, що це було і навіщо весь цей акт без розв'язки.
Складалося враження, що вся ця презентація — демонстрація сили Бориса Колесникова, який, кажуть, після арештів і порушення справ щодо деяких регіоналів навіть виїжджав із країни. Але політолог Кость Бондаренко зазначив, що все трохи не так. «Колесников нікуди не зникав з України. Тиждень він був на лікуванні, і все. Також це не пов'язано з виборами. По-перше, до виборів ще далеко. По-друге, вони місцеві, і на них працюють зовсім інші проекти. Більше це пов'язано зі структуруванням партії «Опозиційний блок», створенням нової структури, в якій опозиційний уряд посяде гідне місце», — запевнив він.
Варто зазначити, що тіньовий уряд — це не наше ноу-хау. Тіньові кабінети офіційної опозиції є, наприклад, у Великобританії та Канаді. І в незалежній Україні, нехай більше для піару, але об'єднувалися різні опозиціонери. Сумнівно, що опозиційний уряд буде реально пропонувати шляхи вирішення проблем і вказувати владі на явні помилки. Ситуацію могла б змінити конкуренція, зокрема якби праві опозиціонери, наприклад ВО «Свобода», створили свої тіньові кабінети. Але, на жаль, це всього лише фантазії.
Публікації16:11
Економіка
Червона лінія для олігархів
Те, як показово дали по руках головному олігархові в країні, вселяє надію на початок деолігархізації України. Далі тягнути нікуди: якщо не відлучити великих капіталістів від державної годівниці, це може призвести до катастрофи і розірвання стосунків з міжнародними партнерами.
Перманентна війна
Перерозподіл активів – улюблена справа українських товстосумів. Відколи Україна стала незалежною державою, група людей постійно займається переділом сфер впливу в найприбутковіших галузях. Так, у 90-і була кривава боротьба між "дніпропетровськими" і "донецькими". У 2005-му – між "старими", прокучмівськими олігархами, і новими, які прийшли з Ющенком. Більш-менш ситуація заспокоїлася після перемоги Януковича. Основні олігархи розподілили між собою найприбутковішу – енергетичну – сферу. Ігор Коломойський і Дмитро Фірташ зайнялися нафтою і газом, Рінат Ахметов – електрикою, Микола Мартиненко – ядерною енергетикою.
Очікувалося, що перемога Януковича возвеличить близьких до нього олігархів Ріната Ахметова і Дмитра Фірташа. Проте переважили кровні зв’язки: так звана "Сім'я" на чолі зі старшим сином екс-президента Олександром швидко відтіснила олігархічних "патріархів", посівши ключові позиції.
Черговий сплеск активності олігархів був в 2014 році, вже після Революції гідності. І марно хтось сподівався, що нова влада задовольнить основний запит суспільства на очищення влади від впливу великого капіталу. З'ясувалося, що ситуація зайшла занадто далеко, і без олігархів у цій країні щось вирішити неможливо. Тодішній в. о. президента Олександр Турчинов справедливо зауважив, що якщо хто і може не допустити сепаратизму у своїй вотчині, то тільки "хазяї" областей – впливові бізнесмени. Так виникла ідея запропонувати очолити Дніпропетровську область Ігорю Коломойському, Донецьку – Рінату Ахметову або Сергію Таруті, Харківську – Олександрові Ярославському. Вперше в історії у людей, які роками використовували Україну у своїх цілях, з'явилася можливість врятувати країну.
Ігор Коломойський і Сергій Тарута погодилися стати керівниками Дніпропетровської і Донецької областей. Щоправда, останньому так і не вдалося утримати ситуацію в регіоні – занадто далеко зайшла. Зате Коломойський зумів швидко завоювати імідж істинного патріота, батька регіону, який не пустив сепаратистську нечисть у свою і сусідні області. Бізнесмен міркував так: якщо він – оплот патріотизму, то ті, хто потурає сепаратизму, мають бути покараними. Іншими словами, вплив і активи того ж Ахметова або Фірташа мають бути вкрай зменшені. Мабуть, на користь самого Коломойського. Одним з підприємств, яке, на його думку, має бути націоналізоване, голова Дніпропетровської облдержадміністрації назвав "Укртелеком". Який, як відомо, належить Рінату Ахметову.
Оскільки Ахметов проковтнув образу майже мовчки, а протиставити Коломойському було нікого, його вплив продовжував зростати. І одного чудового дня він відкрито протиставив себе всім, включаючи обраного Президента Петра Порошенка. Й залишився один на "Олімпі". По суті, з реальних конкурентів у Коломойського залишився тільки Дмитро Фірташ. І тут Коломойський натиснув на всі важелі впливу, включаючи телеканал "1+ 1", який із задоволенням поливав брудом Фірташа, Льовочкіна і їх протеже Олега Ляшка. Втім, Фірташ у боргу не залишився: упродовж кількох місяців третина щовечірнього новинного випуску на "Інтері" була присвячена "злочинам" групи "Приват" і особисто її власника.
Попри компромат і звинувачення в пресі, Ігор Коломойський за ступенем впливу до останнього часу залишався головним олігархом країни. Це при тому, що, якщо вірити останнім даним "Forbes Україна", він майже в 6 разів бідніший за Ріната Ахметова ($1, 4 млрд. проти $6, 9 млрд.) і навіть за Віктора Пінчука, чий статок $1, 5 млрд..
Політолог Володимир Фесенко пояснює становище Коломойського тим, що у нього більше ресурсів для впливу. Окрім підконтрольних депутатів і ЗМІ (які мають у розпорядженні й інші представники великого бізнесу), у нього є добровольчі батальйони і, головне, інструмент фінансового впливу – "Приватбанк". Як підкреслює Фесенко, останній інструмент він використав як для шантажу Януковича, так і Порошенка.
Знай своє місце
19 березня Верховна Рада внесла зміни до Закону "Про акціонерні товариства" в частині виплати дивідендів. Згідно з документом, в 2015 році знижується кворум для проведення загальних зборів акціонерів для всіх акціонерних товариств незалежно від їх виду власності до 50% плюс 1 акція.Попри те, що ініціатори змін приховують його справжню мету і прив'язку до конкретних прізвищ, усім відомо, що це було зроблено для того, щоб змусити підприємство "Укрнафта" виплатити державі дивіденди обсягом 2 мільярди гривень. Акціонери компанії, 42% якої належить групі "Приват", ніяк не могли скликати збори акціонерів, щоб ухвалити відповідне рішення. Якраз через те, що люди Коломойського блокували це питання.
Ігор Коломойський сприйняв ухвалення закону як особисту образу і розпочав війну. Зокрема, проти самого Петра Порошенка. Після образи журналіста олігархом Президент обмежився лише доганою, сподіваючись, що глава Дніпропетровської облдержадміністрації зрозуміє з першого разу. Той не зрозумів, тому Порошенко, жорстко розкритикувавши "кишенькові армії", змусив Коломойського подати у відставку.
Втім, навряд чи це було тільки рішенням Президента. Як зазначив у коментарі "АСН" політолог Тарас Березовець, звільнення глави Дніпропетровської ОДА було ледь не прямою вимогою американських партнерів, які справедливо обурилися: з одного боку, Україна ходить світом з простягнутою рукою і випрошує гроші, з іншого – на всіх її ресурсах паразитують олігархи, висмоктуючи з держбюджету мільярди.
Окремі експерти вважають, що відставки Коломойського можна було уникнути. Але він зайшов за край, так звану "червону лінію". На думку депутата від Блоку Петра Порошенка Сергія Лещенка, межа залишилася позаду тоді, коли Коломойський почав вихвалятися своїми "кишеньковими арміями", погрожуючи використати їх, якщо на нього й надалі тиснутимуть. Якби Петро Порошенко, якому належить винятковий мандат на використання армії, мовчки проковтнув ці погрози, це, на думку Лещенка, поставило б під сумнів його президентський авторитет.
Окрім "акціонерного" закону, який значно звужує можливості олігархів впливати на державні компанії, влада намагається поставити на своє місце і тих, завдяки кому олігархи почуваються невразливими і безкарними. Так, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков традиційно, на свій сторінці у Facebook, написав, що відтепер запобігатиме носінню зброї цивільними особами, які служать у приватних охоронних фірмах. Носити вогнепальну зброю в громадських місцях дозволять тільки співробітникам державних силових структур. Без винятків. "На вулицях міст не бродитимуть особисті охоронні групи бізнесменів і політиків – з вогнепальною зброєю. Це стосується всіх: і "квазіпатріотів", і реальних патріотів, і великих бізнесменів, і олігархів. І – персонально – Коломойського, Пінчука, Ахметова, Єремеєва, Суркіса, Григоришина й інших. Хочете мати охорону вашого бізнесу з вогнепальною зброєю? Жорстко, згідно із законом, залучайте міліцейську Державну службу охорони. Іншому будемо запобігати", – попередив Аваков.
Перерозподіл чи деолігархізація?
Експерти, опитані "Аналітичною служба новин", схиляються до думки, що давши по руках Коломойському, Президент зробив серйозний крок у напрямку до позбавлення впливу олігархів. Наприклад, політолога Віктора Небоженка приємно здивувала рішучість, з якою глава держави поставив на місце Ігоря Коломойського. Щоправда, експерт застерігає від передчасної радості: мовляв, треба подивитися, як вчинять з іншими олігархами.
Сам Президент теж стверджує, що почав курс на деолігархізацію. "Передусім хочу, щоб це не виглядало, як конфлікт усередині влади. Я цього не допущу як Президент країни. Ключова позиція, з якої я зараз виходжу, – деолігархізація країни", – заявив Порошенко в інтерв'ю одному з телеканалів.
Чесно кажучи, багато експертів сумніваються в щирості намірів влади і її здатності довести справу до кінця. На думку політолога Тараса Березовця, немає жодних гарантій, що після "віджимання" власності Коломойського у нас не будуть з'являтися нові великі капіталісти, дужчі за попередніх. Або що не зросте політичний вплив інших олігархів. Звиклі тримати ніс за вітром, представники великого капіталу навряд чи упустять повернення 90-х і можливість увірвати собі більш ласий шматок.
Непрямі докази прийдешнього перерозподілу ми вже бачимо. Приміром, у середині березня Ігор Суркіс, в чию бізнес-імперію входить «Львівенерго», почав судовий розгляд у ФДМ про незаконну приватизацію 2012 року ПАТ «Дніпроенерго», яке входить в "DTEK Холдингс Лімітед» Ріната Ахметова. Аргументи Суркіса такі: під час продажу підприємства були допущені дискримінаційні умови приватизації, а Фонд держмайна не забезпечив конкурентного продажу акцій «Дніпроенерго». Ігор Коломойський, до речі, в цьому конфлікті займає позицію Суркіса: він теж зажадав реприватизації «Дніпроенерго», подавши позов до Господарського суду Києва від імені «Бізнес-інвесту». Щоправда, аналітики впевнені: ключове рішення – "віджати" «Дніпроенерго» у Ахметова чи залишити – ухвалюватиме не суд. А особисто Петро Порошенко.
Не виключено, що на тлі збільшеної активності своє відібране колись добро спробують повернути й інші товстосуми. Приміром, Віктор Пінчук, який може відновити багаторічну боротьбу за "Криворіжсталь".
Чим ця війна обернеться для держави? На думку експертів, тут багато, якщо не все, залежатиме від позиції Петра Порошенка. Якщо Ігор Коломойський – лише перший в довгому ланцюжку тих, кого слід рішуче відлучити від бюджетних "материнських грудей", тоді з'являється слабка надія на реальну деолігархізацію України. Якщо ж віджаті у Коломойського активи будуть перерозподілені між іншими олігархами і почне з'являтися молода поросль – нові Саші Стоматологи, Сергії Курченки й інші, тоді на нас чекає ще не одна олігархічна війна.
І в такому разі можна чекати найнепередбачуваніших наслідків. По-перше, олігархи, які контролюють цілі області (як, наприклад, той же Коломойський), у разі тиску на них можуть навмисно нагнітати обстановку. І хто знає, чим це скінчиться? Щонайменше, Київ утратить вплив на ці регіони. Як максимум, є небезпека появи нових "невизнаних республік".
Ще одна небезпека – кожен олігарх, який поважає себе, контролює певну кількість депутатів у парламенті. Вони є в усіх фракціях, і якщо їх боси захочуть, можна розвалити коаліцію, а то й поставити під сумнів подальше існування нинішньої Верховної Ради.
Очевидне одне: будь-які зіткнення українських олігархів ведуть до дестабілізації ситуації в країні, а значить, грають на користь Росії. Не даремно про "страшну олігархічну війну на Україні" ось уже декілька тижнів наввипередки розповідають усі російські ЗМІ.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-0,20812320709229-/
/-pc-/
Top