Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
29 Вересня 2015
29 Вересня
Блог:
Думки10:13
Економіка
Ілля Несходовський
Через Росію інші кредитори можуть відмовитися від реструктуризації боргу
Затримка з реструктуризацією держборгу може бути тільки якщо інші кредитори заблокують рішення. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив економічний експерт Ілля Несходовський.
«Переговори вже закінчилися, принципова позиція є. Зараз затримка може бути лише в одному випадку: якщо інші кредитори заблокують ці рішення. Чому? Тому, що якщо є певна домовленість про реструктуризацію боргу, то вона поширюється на всіх кредиторів», - сказав Несходовський.
При цьому він зазначив, що питання про реструктуризацію не вирішене з Російською Федерацією.
«У нас, щоправда, є нюанс відносно Росії, оскільки їй ми у грудні маємо виплатити три мільярди доларів і Росія не погоджується на реструктуризацію. Це може бути окремим ризиком для інших кредиторів, котрі можуть відмовитися реструктуризувати борг запропонованим шляхом», - зазначив економіст.
«Зараз готуватимуть усі документи і протягом найближчого часу їх буде підписано з нашими кредиторами. Це займе максимум один місяць», - наголосив економіст.
Події
СБУ запобігла вивезенню контрафактних товарів до зони АТО
Співробітники Служби безпеки України спільно з міліцією не допустили поставки контрафактних товарів з Дніпропетровської області до зони антитерористичної операції. Про це повідомляє прес-служба СБУ.
«Співробітники Служби безпеки України спільно з міліцією блокували в Дніпропетровській області три спроби поставки контрафактного алкоголю і тютюну до району проведення антитерористичної операції», - йдеться в повідомленні.
На блокпосту «Межова», розташованому на кордоні між Дніпропетровською та Донецькою областями, правоохоронці затримали вантажівку, в якій було 365 ящиків горілки, по 10 літрів у кожному, без марок акцизного збору.
Також співробітники спецслужби зупинили на блокпосту дві фури. У першій було знайдено 20 ящиків контрафактних цигарок, 380 літрів горілки і 100 літрів коньяку в 10-літрових ємностях. Друга вантажівка перевозила 400 літрів контрафактного спирту в 5-літрових пляшках.
«Всі товари вилучено. Відкрито кримінальні провадження за ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України. Тривають невідкладні оперативно-слідчі дії для встановлення організаторів незаконних перевезень та одержувачів товарів», - зазначають у прес-службі.
Раніше повідомлялося, що 26 вересня 2015 року в Донецькій області було затримано три вантажних автомобілі, які намагалися доставити на окуповану територію продукти і товари широкого вжитку.
СБУ запобігла вивезенню контрафактних товарів до зони АТО
Співробітники Служби безпеки України спільно з міліцією не допустили поставки контрафактних товарів з Дніпропетровської області до зони антитерористичної операції. Про це повідомляє прес-служба СБУ.
«Співробітники Служби безпеки України спільно з міліцією блокували в Дніпропетровській області три спроби поставки контрафактного алкоголю і тютюну до району проведення антитерористичної операції», - йдеться в повідомленні.
На блокпосту «Межова», розташованому на кордоні між Дніпропетровською та Донецькою областями, правоохоронці затримали вантажівку, в якій було 365 ящиків горілки, по 10 літрів у кожному, без марок акцизного збору.
Також співробітники спецслужби зупинили на блокпосту дві фури. У першій було знайдено 20 ящиків контрафактних цигарок, 380 літрів горілки і 100 літрів коньяку в 10-літрових ємностях. Друга вантажівка перевозила 400 літрів контрафактного спирту в 5-літрових пляшках.
«Всі товари вилучено. Відкрито кримінальні провадження за ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України. Тривають невідкладні оперативно-слідчі дії для встановлення організаторів незаконних перевезень та одержувачів товарів», - зазначають у прес-службі.
Раніше повідомлялося, що 26 вересня 2015 року в Донецькій області було затримано три вантажних автомобілі, які намагалися доставити на окуповану територію продукти і товари широкого вжитку.
Події
На Буковині СБУ затримала торговців зброєю із зони АТО
У Чернівецькій області співробітники СБУ нейтралізували злочинну групу, яка торгувала зброєю із зони АТО. Про це інформує прес-служба відомства.
Як повідомляється, учасники групи скуповували зброю у демобілізованих із зони АТО. Після цього зброя потрапляла до рук кримінальних елементів. Зловмисників було затримано під час реалізації чергової партії зброї.
Під час обшуку у затриманих було вилучено два автомати (АКС і АК чеського виробництва), сім гранат Ф-1 і РГД-5, більше двох тисяч набоїв різного калібру.
Наразі відкрито кримінальне провадження за ст. 410 (викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем) і ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) Кримінального кодексу України.
На Буковині СБУ затримала торговців зброєю із зони АТО
У Чернівецькій області співробітники СБУ нейтралізували злочинну групу, яка торгувала зброєю із зони АТО. Про це інформує прес-служба відомства.
Як повідомляється, учасники групи скуповували зброю у демобілізованих із зони АТО. Після цього зброя потрапляла до рук кримінальних елементів. Зловмисників було затримано під час реалізації чергової партії зброї.
Під час обшуку у затриманих було вилучено два автомати (АКС і АК чеського виробництва), сім гранат Ф-1 і РГД-5, більше двох тисяч набоїв різного калібру.
Наразі відкрито кримінальне провадження за ст. 410 (викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем) і ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) Кримінального кодексу України.
Блог:
Думки12:51
Політика
Олексій Кошель
У політичних партій слабкі організаційні структури і невелика кількість осередків на місцях
Політичні партії мають слабкі організаційні структури і невелику кількість осередків на місцях. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив голова Комітету виборців України Олексій Кошель.
За його словами, в низці територіальних виборчих комісій є мінімально необхідна кількість людей. Так, у Донецькій області по дев'ять членів (мінімальна допустима кількість. - Ред.) у чотирьох з десяти ТВК, у Луганській області - в шести з чотирнадцяти.
«Хочу сподіватися, що це не якісь технології і це не буде використано як технологію на місцевих виборах», - зазначив він.
Кошель вважає, що той факт, що в низці виборчих комісій є лише 9 членів, свідчить про те, що політичні партії мають слабкі організаційні структури і невелику кількість осередків на місцях.
«Ризик того, що по кілька членів відмовляться від участі в роботі, що може призвести до зриву виборчого процесу, на сьогодні існує. Ми про це говоримо, аби привернути увагу в тому числі й ЦВК, щоб спрацювала на випередження», - сказав Кошель.
Блог:
Думки13:27
Економіка
Сергій Іващук
Розвиток кожного окремого села вплине на соціально-економічне становище держави в цілому
В умовах економічної кризи необхідно стимулювати забезпечення прибутковості сільського господарства. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив член Першого національного аграрного кооперативу Сергій Іващук.
«Україна - країна з надзвичайним аграрним потенціалом. Але, на жаль, сьогодні не доводиться говорити про вплив аграрних кооперативів на зростання або падіння національного ВВП. Не ті масштаби виробництва. Протягом практично всіх останніх років розвиток був на дні», - пояснив експерт.
За словами Іващука, незважаючи на всі складнощі, зараз є підстави вважати, що розвиток кооперативів в Україні демонструє початок позитивної динаміки. Оскільки дедалі більше домогосподарств в агросекторі визнають кооперативний рух дієвим механізмом свого економічного розвитку і соціального відродження сільських територій.
«На прикладі, зокрема, Хмельницької області бачимо, що десятки практичних і прибуткових для людей проектів наочно свідчать про перспективність кооперативних принципів в умовах економічної кризи. Відпрацьовані правила і принципи буде поширено в масштабах усієї країни», - розповів він, наголосивши, що розвиток кожного окремого села вплине не лише на окремі території, а й на соціально-економічний стан держави в цілому.
Події
У Миколаєві в ДТП загинула семирічна дитина
Сьогодні в Миколаєві внаслідок ДТП загинула семирічна дитина. Про це повідомляє Центр безпеки дорожнього руху в Миколаївській області.
Як повідомляється, о 8:05 водій автомобіля ВАЗ-21104, рухаючись по вул. Круговій у районі перехрестя з провулком Інгульськими, скоїв наїзд на дівчинку-пішохода, яка перетинала проїжджу частину у невстановленому місці.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від одержаних травм 7-річна дівчинка померла на місці.
У Миколаєві в ДТП загинула семирічна дитина
Сьогодні в Миколаєві внаслідок ДТП загинула семирічна дитина. Про це повідомляє Центр безпеки дорожнього руху в Миколаївській області.
Як повідомляється, о 8:05 водій автомобіля ВАЗ-21104, рухаючись по вул. Круговій у районі перехрестя з провулком Інгульськими, скоїв наїзд на дівчинку-пішохода, яка перетинала проїжджу частину у невстановленому місці.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від одержаних травм 7-річна дівчинка померла на місці.
Інтерв'ю15:56
Суспільство
Оксана Білозір
Интервью
Оксана Білозір: Поранених ми виводили першими Повернення з полону заручників – це делікатна та болюча тема не лише для їхніх родин, а й для волонтерів, які беруть безпосередню участь у цьому процесі. Адже поінформованість суспільства про перебіг таких подій може за мить перекреслити будь-яку можливість врятувати бранців. Тому, відповідаючи на питання журналістів Аналітичної служби новин (АСН), волонтер Оксана Білозір постійно наголошує, що головне – не смажені факти, а результат. – Оксано, Ви народна артистка, народний депутат трьох скликань, екс-міністр культури. Скажіть, чому вирішили займатися не політичним чи світським життям, а поверненням заручників? – Таке запитуєте, бо погано мене знаєте. Хрещення війною я пройшла ще у 27 років. Річ у тім, що я – учасник Афганської війни, причому саме бойових дій. В Афганістані була двічі, в надзвичайно екстремальних ситуаціях, тож нагороджена чотирма медалями. Й те, що я сьогодні роблю, – закономірна й зрозуміла річ. – Сумнівів не було зовсім? – Коли повідомили, що саме мене хочуть бачити в Афганістані, першою думкою було «Так багато мужчин, при чім тут я?». Спрацював інстинкт збереження. Та на ранок прокинулася з чітким розумінням: маю їхати. Адже це мотивація для людей, які опинилися в таких складних умовах. Мотивація вижити. Знак, що не страшно. Доказ, що їх розуміють, підтримують. Звісно, страшно було, але я поїхала. Коли ж ми опинилися у такій само складній ситуації в Україні, я вже точно знала, що потрібно робити. До того ж нині по обидва боки є багато «афганців». Є й ті, з ким я знайома ще з Афганістану. По той бік вони позиціонують себе як ті, хто може вести діалог з державою Україна. Ми будуємо містки. Адже є чимало людських проблем. По той бік залишилися наші люди. Й цим потрібно займатися. – Донбас і Афганістан порівнюєте? – Ця війна дуже страшна. Там, в Афганістані, була чітка ідентифікація свій–чужий. А тут усі на одне лице. Мова спілкування переважно одна – російська. – Хто привів у волонтерство? – Ніхто мене про це не просив і доручень таких не давав. Дізналася, що є потреба у гуманітарній роботі, на яку я здатна. Я не просто людина, яка ходила й співала чи була міністром, народним депутатом. Маю досвід. Мене знають. – Яким був перший обмін? – Це було торік у серпні, біля Авдіївки. Ми зустрілися, щоб домовитися: час почати переговори про обмін заручників. Переважно займаюся військовополоненими. Та першим отримала волонтера. Його нам віддали без обміну. Це був початок великої гуманітарної роботи спільно зі Службою безпеки України. – Скажіть, а не було боязні, що вас під час обміну візьмуть у заручники? – Треба бути спокійною, впевненою в собі. Тоді є велика перспектива. Інакше доведеться постійно оглядатися. А тоді я не бачитиму, куди рухатися. До того ж у нас дуже хороша охорона. Це спецпідрозділ «Альфа». Знову ж таки, це гуманітарна робота. За кожною людиною її доля. І навіть коли іноді видається, що ще один обмін і більше не поїду, вранці такі думки йдуть геть. Я розуміла на що йду. І мушу робити це знову і знову. Доти, поки всі не повернуться. – Як ви можете розмовляти з сепаратистами, терористами, вбивцями? – А що ви пропонуєте? Залишити заручників там? Нам потрібно забрати наших людей. Полон – жорстоке випробування. До того ж ми волелюбні люди, які не готувалися воювати. Люди, які пішли боронити Україну, – з міцним стержнем. А змушені переживати приниження, знущання. Їх треба терміново забирати. Більше двох тисяч заручників уже визволено з полону. А скільки їх ще там! Знову ж таки, на тому боці не всі терористи, сепаратисти, вбивці. Є найманці, є ті, для кого це бізнес. Але ж є й ті, хто просто хоче вижити. Літні люди, для прикладу, не можуть покинути все надбане і переїхати. – Радник голови СБУ Юрій Тандіт розповідав у інтерв’ю АСН, що вкрай важливим є контакт з сім’ями тих, хто в полоні. Ви також спілкуєтеся з ними? Агресор повсякчас намагається використовувати сім’ї військовополонених як інструмент для дестабілізації ситуації в Україні – Звісно. Акцентую, що агресор повсякчас намагається використовувати сім’ї військовополонених як інструмент для дестабілізації ситуації в Україні. Було таке, що й певні вітчизняні політики експлуатували людську біду, збирали сім’ї, щоб іти на акції протесту біля Адміністрації Президента. Тож доводиться пояснювати, що відбувається. Що Президент не може вирішити ці питання як за помахом чарівної палички. Але йде серйозна робота. Є спеціальні структури. Є Координаційний центр зі звільнення заручників. І що кожного заручника одразу за наявності такої змоги буде занесено у список на обмін – і людина повернеться додому. Але всі публічні заяви використовуються передусім проти заручника, адже цю людину переводять в окрему категорію «засвічених», відшукують його рідних і близьких – і починається шантаж, вимагання грошей. Також дуже важлива психологічна підтримка й інформування. Що живий, в яких умовах перебуває. Якщо поранений, то де проводилося лікування і як. Поранених ми виводили першими. – Як формуються списки тих, хто йде на обмін? Україна обмінює тільки тих людей, які не вчинили серйозних злочинів – Одразу скажу, Україна обмінює тільки тих людей, які не вчинили серйозних злочинів. Що ж до наших заручників, то формуванню списків передує велика пошукова робота. Адже нас ніхто не інформує про них. Прізвищ ніхто не надає. Та щойно ми знаходимо людей, одразу вписуємо у список. – Де берете інформацію про наших? – Усіма можливими й неможливими шляхами. Для прикладу: у «ЛНР» і «ДНР» через систему так званої «влади» можна було дістати інформацію зокрема за допомогою Червоного Хреста. А до отаманів достукатися взагалі неможливо! Допомагали священики, які ходили, щоб провести таїнство сповіді. Та виникала ще одна проблема: наші боялися відкритися, назвати прізвища. Оскільки їх залякали, що вистежать і уб’ють рідних. – Не називаєте жодних прізвищ, імен, позивних. Скажіть хоч, де ці тюрми? – Не можу усього розповідати. Ця тема потребує тиші. Уся інформація відслідковується. Зайва поінформованість зведе нанівець ефективність роботи щодо звільнення заручників. – Вам погрожували? Чи намагались підкупити? – Ні першого, ні другого не було. – А ви лише міняли чи й викуповували полонених? – Про викуп загалом не йдеться. Дуже часто гроші забирають, а людину не повертають. Намагаються витягнути з рідних ще і ще. А вставити в обмінний список цього заручника стає неможливо. – Чому досі не вдається провести задекларований у Мінських угодах обмін усіх на всіх? – Не прописаний механізм. Ось що значить «усіх на всіх»? Знову ж таки, одночасно провести такий обмін неможливо. Пам’ятаєте, був один великий обмін? Проводився дуже складно. Міг вилитися у масове побоїще. Напруження – високе. Багато озброєної охорони з обох боків. Так, головна вимога, що зброя має бути опущена. Та статися могло всіляке. Вухо засвербіло, забувся, підняв ствол догори. І це вже могло спровокувати стрілянину. Великий обмін треба розтягувати у часі. Знову ж, процес не законсервований. Щодня щось відбувається. До того ж список на обмін має бути узгодженим обома сторонами. Якщо він великий – до десятка чоловік з кожного боку, – то може напрацьовуватися до двох місяців. – Чому так довго? – Ми – правова держава. Не можемо кого завгодно з арештованих, підслідних відпускати. Ведуться кримінально-процесуальні справи. І звісно, терористів, осіб, які вчинили серйозні злочини, на волю не відпускають. А часто з тієї сторони наполягають, що обмін не буде проведено доти, поки під нього не потраплять усі з їхнього списку. – А чи були такі випадки, що хтось із їхніх списків не хотів повертатися до «ЛНР» і «ДНР»? – Були. І багато. Навпаки, мало тих, хто радо повертався. Хіба вже дуже ревні. – Жителі тих «ЛНР» та «ДНР» розуміють, що у цих незаконних утворень немає майбутнього? – Вони теж заручники. – Але ж рабів до раю не пускають?.. – Багато хто просто боїться. За непослух карають дуже сильно. Жінок, приміром, нагайками бити можуть. Можуть принижувати. Їх треба зрозуміти. Вони хочуть жити. Вони такі, як ми. Адже добре в Києві говорити, знаючи, що там, на Донбасі, хтось боронить нас, стоїть живим щитом. Що СБУ ловить тих, хто готує теракти. Що поліція на вулицях. А там у людей нема нічого, окрім тваринного страху. – Замкнуте коло. Тих вони бояться, в Україну не йдуть. Україна не готова була до такого активного процесу внутрішнього переміщення людей – Багато людей спершу приїхали на підконтрольні території, та змушені були повернутися. Оскільки немає житла, коштів. Україна не готова була до такого активного процесу внутрішнього переміщення людей. Бюрократична машина має повільний розгін. Знову ж таки, це українці. І чому вони всі повинні виїхати з території України? Зі своєї землі? Адже не можна стверджувати, що всі, хто там живе, – колабораціоністи, бойовики, сепаратисти. Є чимало тих, хто зберігає Україну там. До речі, ви знаєте, що багато з тих, хто свого часу підбурював до сепаратизму, нині покінчили життя самогубством? – Ні. – А це так. – Повернімося до наших військових, які пройшли через полон. Скажіть, що з ними відбувається далі? Як проходить реабілітація? – Проблеми не тільки у них – синдром війни ввійшов у кожен дім. Адже ми не готові були до війни, до смертей, до поранень. Я вже мовчу про тих, хто особисто пройшов через жорна війни. Ми готуємо програму, працюватимемо з цілими сім’ям атошників Ми готуємо програму, працюватимемо з цілими сім’ям атошників. Адже на війну йде одна людина, а повертається зовсім іншою, з якою по-новому треба налагоджувати життя. Це ціле скалічене покоління. Працювати тут треба передусім психологам, бо це все – надовго. Тому й питання розвитку контрактної армії дуже важливе. Багато демобілізованих не можуть себе знайти. Їх тягне назад – туди, де відбулася їхня трансформація. І те, що сказав Президент, що контрактна складова у формуванні війська буде збільшуватися, дуже слушно. – Нині вже йдеться про контрактну армію без мобілізації. Для Юлії Тимошенко – це топ-тема. І не лише для неї. – Юлія Володимирівна мала змогу зробити армію контрактною, коли двічі очолювала уряд. Потрібно розвивати контрактну армію з урахуванням ситуації на сході. У нас тепер є нова професія – воювати. Цим людям, для котрих війна стала професією, потрібне місце роботи, інакше будуть формуватися угруповання, кишенькові армії великих і маленьких політиків. У найближчій перспективі призов і мобілізація мусять бути збережені. – Ви сказали, що це все триватиме довго. Чому так думаєте? – Бо розхитати човна легко, а ось стабілізувати потім непросто. Фото - Віктора Ковальчука та з архіву Оксани Білозір
Оксана Білозір: Поранених ми виводили першими Повернення з полону заручників – це делікатна та болюча тема не лише для їхніх родин, а й для волонтерів, які беруть безпосередню участь у цьому процесі. Адже поінформованість суспільства про перебіг таких подій може за мить перекреслити будь-яку можливість врятувати бранців. Тому, відповідаючи на питання журналістів Аналітичної служби новин (АСН), волонтер Оксана Білозір постійно наголошує, що головне – не смажені факти, а результат. – Оксано, Ви народна артистка, народний депутат трьох скликань, екс-міністр культури. Скажіть, чому вирішили займатися не політичним чи світським життям, а поверненням заручників? – Таке запитуєте, бо погано мене знаєте. Хрещення війною я пройшла ще у 27 років. Річ у тім, що я – учасник Афганської війни, причому саме бойових дій. В Афганістані була двічі, в надзвичайно екстремальних ситуаціях, тож нагороджена чотирма медалями. Й те, що я сьогодні роблю, – закономірна й зрозуміла річ. – Сумнівів не було зовсім? – Коли повідомили, що саме мене хочуть бачити в Афганістані, першою думкою було «Так багато мужчин, при чім тут я?». Спрацював інстинкт збереження. Та на ранок прокинулася з чітким розумінням: маю їхати. Адже це мотивація для людей, які опинилися в таких складних умовах. Мотивація вижити. Знак, що не страшно. Доказ, що їх розуміють, підтримують. Звісно, страшно було, але я поїхала. Коли ж ми опинилися у такій само складній ситуації в Україні, я вже точно знала, що потрібно робити. До того ж нині по обидва боки є багато «афганців». Є й ті, з ким я знайома ще з Афганістану. По той бік вони позиціонують себе як ті, хто може вести діалог з державою Україна. Ми будуємо містки. Адже є чимало людських проблем. По той бік залишилися наші люди. Й цим потрібно займатися. – Донбас і Афганістан порівнюєте? – Ця війна дуже страшна. Там, в Афганістані, була чітка ідентифікація свій–чужий. А тут усі на одне лице. Мова спілкування переважно одна – російська. – Хто привів у волонтерство? – Ніхто мене про це не просив і доручень таких не давав. Дізналася, що є потреба у гуманітарній роботі, на яку я здатна. Я не просто людина, яка ходила й співала чи була міністром, народним депутатом. Маю досвід. Мене знають. – Яким був перший обмін? – Це було торік у серпні, біля Авдіївки. Ми зустрілися, щоб домовитися: час почати переговори про обмін заручників. Переважно займаюся військовополоненими. Та першим отримала волонтера. Його нам віддали без обміну. Це був початок великої гуманітарної роботи спільно зі Службою безпеки України. – Скажіть, а не було боязні, що вас під час обміну візьмуть у заручники? – Треба бути спокійною, впевненою в собі. Тоді є велика перспектива. Інакше доведеться постійно оглядатися. А тоді я не бачитиму, куди рухатися. До того ж у нас дуже хороша охорона. Це спецпідрозділ «Альфа». Знову ж таки, це гуманітарна робота. За кожною людиною її доля. І навіть коли іноді видається, що ще один обмін і більше не поїду, вранці такі думки йдуть геть. Я розуміла на що йду. І мушу робити це знову і знову. Доти, поки всі не повернуться. – Як ви можете розмовляти з сепаратистами, терористами, вбивцями? – А що ви пропонуєте? Залишити заручників там? Нам потрібно забрати наших людей. Полон – жорстоке випробування. До того ж ми волелюбні люди, які не готувалися воювати. Люди, які пішли боронити Україну, – з міцним стержнем. А змушені переживати приниження, знущання. Їх треба терміново забирати. Більше двох тисяч заручників уже визволено з полону. А скільки їх ще там! Знову ж таки, на тому боці не всі терористи, сепаратисти, вбивці. Є найманці, є ті, для кого це бізнес. Але ж є й ті, хто просто хоче вижити. Літні люди, для прикладу, не можуть покинути все надбане і переїхати. – Радник голови СБУ Юрій Тандіт розповідав у інтерв’ю АСН, що вкрай важливим є контакт з сім’ями тих, хто в полоні. Ви також спілкуєтеся з ними? Агресор повсякчас намагається використовувати сім’ї військовополонених як інструмент для дестабілізації ситуації в Україні – Звісно. Акцентую, що агресор повсякчас намагається використовувати сім’ї військовополонених як інструмент для дестабілізації ситуації в Україні. Було таке, що й певні вітчизняні політики експлуатували людську біду, збирали сім’ї, щоб іти на акції протесту біля Адміністрації Президента. Тож доводиться пояснювати, що відбувається. Що Президент не може вирішити ці питання як за помахом чарівної палички. Але йде серйозна робота. Є спеціальні структури. Є Координаційний центр зі звільнення заручників. І що кожного заручника одразу за наявності такої змоги буде занесено у список на обмін – і людина повернеться додому. Але всі публічні заяви використовуються передусім проти заручника, адже цю людину переводять в окрему категорію «засвічених», відшукують його рідних і близьких – і починається шантаж, вимагання грошей. Також дуже важлива психологічна підтримка й інформування. Що живий, в яких умовах перебуває. Якщо поранений, то де проводилося лікування і як. Поранених ми виводили першими. – Як формуються списки тих, хто йде на обмін? Україна обмінює тільки тих людей, які не вчинили серйозних злочинів – Одразу скажу, Україна обмінює тільки тих людей, які не вчинили серйозних злочинів. Що ж до наших заручників, то формуванню списків передує велика пошукова робота. Адже нас ніхто не інформує про них. Прізвищ ніхто не надає. Та щойно ми знаходимо людей, одразу вписуємо у список. – Де берете інформацію про наших? – Усіма можливими й неможливими шляхами. Для прикладу: у «ЛНР» і «ДНР» через систему так званої «влади» можна було дістати інформацію зокрема за допомогою Червоного Хреста. А до отаманів достукатися взагалі неможливо! Допомагали священики, які ходили, щоб провести таїнство сповіді. Та виникала ще одна проблема: наші боялися відкритися, назвати прізвища. Оскільки їх залякали, що вистежать і уб’ють рідних. – Не називаєте жодних прізвищ, імен, позивних. Скажіть хоч, де ці тюрми? – Не можу усього розповідати. Ця тема потребує тиші. Уся інформація відслідковується. Зайва поінформованість зведе нанівець ефективність роботи щодо звільнення заручників. – Вам погрожували? Чи намагались підкупити? – Ні першого, ні другого не було. – А ви лише міняли чи й викуповували полонених? – Про викуп загалом не йдеться. Дуже часто гроші забирають, а людину не повертають. Намагаються витягнути з рідних ще і ще. А вставити в обмінний список цього заручника стає неможливо. – Чому досі не вдається провести задекларований у Мінських угодах обмін усіх на всіх? – Не прописаний механізм. Ось що значить «усіх на всіх»? Знову ж таки, одночасно провести такий обмін неможливо. Пам’ятаєте, був один великий обмін? Проводився дуже складно. Міг вилитися у масове побоїще. Напруження – високе. Багато озброєної охорони з обох боків. Так, головна вимога, що зброя має бути опущена. Та статися могло всіляке. Вухо засвербіло, забувся, підняв ствол догори. І це вже могло спровокувати стрілянину. Великий обмін треба розтягувати у часі. Знову ж, процес не законсервований. Щодня щось відбувається. До того ж список на обмін має бути узгодженим обома сторонами. Якщо він великий – до десятка чоловік з кожного боку, – то може напрацьовуватися до двох місяців. – Чому так довго? – Ми – правова держава. Не можемо кого завгодно з арештованих, підслідних відпускати. Ведуться кримінально-процесуальні справи. І звісно, терористів, осіб, які вчинили серйозні злочини, на волю не відпускають. А часто з тієї сторони наполягають, що обмін не буде проведено доти, поки під нього не потраплять усі з їхнього списку. – А чи були такі випадки, що хтось із їхніх списків не хотів повертатися до «ЛНР» і «ДНР»? – Були. І багато. Навпаки, мало тих, хто радо повертався. Хіба вже дуже ревні. – Жителі тих «ЛНР» та «ДНР» розуміють, що у цих незаконних утворень немає майбутнього? – Вони теж заручники. – Але ж рабів до раю не пускають?.. – Багато хто просто боїться. За непослух карають дуже сильно. Жінок, приміром, нагайками бити можуть. Можуть принижувати. Їх треба зрозуміти. Вони хочуть жити. Вони такі, як ми. Адже добре в Києві говорити, знаючи, що там, на Донбасі, хтось боронить нас, стоїть живим щитом. Що СБУ ловить тих, хто готує теракти. Що поліція на вулицях. А там у людей нема нічого, окрім тваринного страху. – Замкнуте коло. Тих вони бояться, в Україну не йдуть. Україна не готова була до такого активного процесу внутрішнього переміщення людей – Багато людей спершу приїхали на підконтрольні території, та змушені були повернутися. Оскільки немає житла, коштів. Україна не готова була до такого активного процесу внутрішнього переміщення людей. Бюрократична машина має повільний розгін. Знову ж таки, це українці. І чому вони всі повинні виїхати з території України? Зі своєї землі? Адже не можна стверджувати, що всі, хто там живе, – колабораціоністи, бойовики, сепаратисти. Є чимало тих, хто зберігає Україну там. До речі, ви знаєте, що багато з тих, хто свого часу підбурював до сепаратизму, нині покінчили життя самогубством? – Ні. – А це так. – Повернімося до наших військових, які пройшли через полон. Скажіть, що з ними відбувається далі? Як проходить реабілітація? – Проблеми не тільки у них – синдром війни ввійшов у кожен дім. Адже ми не готові були до війни, до смертей, до поранень. Я вже мовчу про тих, хто особисто пройшов через жорна війни. Ми готуємо програму, працюватимемо з цілими сім’ям атошників Ми готуємо програму, працюватимемо з цілими сім’ям атошників. Адже на війну йде одна людина, а повертається зовсім іншою, з якою по-новому треба налагоджувати життя. Це ціле скалічене покоління. Працювати тут треба передусім психологам, бо це все – надовго. Тому й питання розвитку контрактної армії дуже важливе. Багато демобілізованих не можуть себе знайти. Їх тягне назад – туди, де відбулася їхня трансформація. І те, що сказав Президент, що контрактна складова у формуванні війська буде збільшуватися, дуже слушно. – Нині вже йдеться про контрактну армію без мобілізації. Для Юлії Тимошенко – це топ-тема. І не лише для неї. – Юлія Володимирівна мала змогу зробити армію контрактною, коли двічі очолювала уряд. Потрібно розвивати контрактну армію з урахуванням ситуації на сході. У нас тепер є нова професія – воювати. Цим людям, для котрих війна стала професією, потрібне місце роботи, інакше будуть формуватися угруповання, кишенькові армії великих і маленьких політиків. У найближчій перспективі призов і мобілізація мусять бути збережені. – Ви сказали, що це все триватиме довго. Чому так думаєте? – Бо розхитати човна легко, а ось стабілізувати потім непросто. Фото - Віктора Ковальчука та з архіву Оксани Білозір
Блог:
Думки16:06
Економіка
Олексій Плотніков
Передумов для зростання національної економіки поки що немає
Реальних передумов для зростання національної економіки поки що немає. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України Олексій Плотніков.
«Чи досягла економіка дна? Це питання дуже цікаве. Адже навіть національна статистика у нас говорить, що приблизно 60% ВВП у нас у «тіні». І ми можемо досягти дна в офіційній економіці. Але ще працює тіньова. У пошуках дна ми можемо ще йти і йти, опускатися ще довго», - пояснив економіст.
Плотніков зазначив, що поки не бачить реальних передумов для зростання вітчизняної економіки.
«Можливо, знижується динаміка падіння. І цьогоріч не буде такого падіння економіки, як у 2014-му. Але говорити, що національна економіка заспокоїлася, прогнозувати зростання я не можу», - пояснив він.
«У першу чергу на ситуацію впливають події на південному сході, в Донецькій і Луганській областях. Зараз триває перемир'я. А коли реально буде встановлено мир, з'явиться розуміння, що далі з цими регіонами відбуватиметься, тоді реально можна буде говорити, що економіка розвертається у бік зростання. Є й інші чинники. Але мир - ключовий», - підсумував він.
Суспільство
У Мережі з'явилося відео захоплення Савченко в полон
У Мережі з'явилося відео, як українську льотчицю, народного депутата України Надію Савченко брали в полон.
Відео з'явилося на Youtube-каналі проекту «Відкрита Росія».
«17 червня минулого року Надію Савченко взяли в полон бійці ЛНР. Це сталося в результаті бою поруч із селищем Металіст під Луганськом. Битву знімав на відеокамеру російський доброволець Єгор Русскій», - йдеться в описі до відео.
Наразі у Донецьку Ростовської області відбувається суд над Савченко, яку звинувачують у причетності до вбивства російських журналістів.
У Мережі з'явилося відео захоплення Савченко в полон
У Мережі з'явилося відео, як українську льотчицю, народного депутата України Надію Савченко брали в полон.
Відео з'явилося на Youtube-каналі проекту «Відкрита Росія».
«17 червня минулого року Надію Савченко взяли в полон бійці ЛНР. Це сталося в результаті бою поруч із селищем Металіст під Луганськом. Битву знімав на відеокамеру російський доброволець Єгор Русскій», - йдеться в описі до відео.
Наразі у Донецьку Ростовської області відбувається суд над Савченко, яку звинувачують у причетності до вбивства російських журналістів.
За кордоном
Повний виступ Петра Порошенка на Генасамблеї ООН
Вашій увазі представляємо відео повного виступу Президента України Петра Порошенка на засіданні Генеральної асамблеї ООН.
Під час свого виступу Петро Порошенко говорив про агресію Росії, анексію Криму, екологічну ситуацію на Донбасі та інші питання.
Повний виступ Петра Порошенка на Генасамблеї ООН
Вашій увазі представляємо відео повного виступу Президента України Петра Порошенка на засіданні Генеральної асамблеї ООН.
Під час свого виступу Петро Порошенко говорив про агресію Росії, анексію Криму, екологічну ситуацію на Донбасі та інші питання.
Публікації22:16
За кордоном
Гамівна сорочка для агресора
Коли Росія, начхавши на всі угоди й домовленості, зробила перший підлий крок, українці – навіть ті, котрі ніколи не були прихильниками «руского міра», – розкололися на кілька частин: одні, спантеличено знизуючи плечима, казали, що війну розв'язав Кремль на чолі з Путіним, а прості люди тут ні до чого, й далі купували в магазинах товари російського виробництва, інші ж вважали, що потрібно відсікти всі зв'язки одним махом і націоналізувати всі активи росіян, які є на території України. Подальший процес виглядав би смішним, якби не було так боляче: наші хлопці гинули в зоні АТО, льотчиця надія Савченко скніла в російській в'язниці, а на українських ринках і в українських магазинах продавалися товари «Made in Russia», російські «культурні діячі» натовпами приїжджали підтримувати донбаських сепаратистів і бойовиків.
Заборона на перегляд російських серіалів певного штибу стала закономірним, але недостатнім кроком, бо дедалі більше людей в Україні вважали, що потрібно діяти відносно РФ набагато жорсткіше. А тому запровадження нашою країною санкцій проти країни-агресора багато хто сприйняв як цілком зрозумілий факт, видихнувши одне слово: нарешті! З моменту оприлюднення цього факту минуло понад десять днів. «Аналітична служба новин» проаналізувала, які наслідки цього, по суті, закономірного кроку, до якого треба було вдатися набагато раніше, насамперед для самої України, спробувавши з'ясувати, в чому ми програли, а в чому – навпаки – виграли.
Список видався значним
Санкції проти Росії строком на рік ввів своїм указом Петро Порошенко. До списку, який з'явився на сайті глави держави 16 вересня, за «особливу любов» до України потрапили 388 людей і 105 юридичних осіб. Серед них – глава міноборони РФ Сергій Шойгу, спікер Держдуми Сергій Наришкін, глава Чечні Рамзан Кадиров, дитячий омбудсмен Павло Астахов, співак і депутат Держдуми Йосип Кобзон, радник президента РФ Сергій Глазьєв, президент Російської академії наук Володимир Фортов, лідер «Справедливої Росії» Сергій Миронов, глава мінсільгоспу РФ Олександр Ткачов, діячі «ДНР» і «ЛНР» і багато інших. Серед санкційних юросіб, поряд з російськими авіакомпаніями та кількома батальйонами, опинилися деякі банки, телекомпанії, IT-групи на кшталт «Лабораторії Касперського». Загалом, незважаючи на окремі шорсткості цього списку, процес, як бачимо, таки пішов.
Росіяни одразу ж пообіцяли проаналізувати можливі наслідки від нових санкцій з боку України – і адекватно відповісти. У нас почали реалізувати санкційний список. Чи не першою – про застосування санкцій – російським авіакомпаніям повідомила Державіаслужба України. Йшлося насамперед про «Аерофлот» і «Трансаеро», а також транзитні польоти російських авіакомпаній, якщо вони транспортують товари військового або подвійного призначення, і російських військових. У відповідь Москва пригрозила – з 25 жовтня – вжити дзеркальних заходів, акцентувавши, що від цього насамперед постраждають самі українські громадяни, оскільки це фактично призведе до зупинки повітряного сполучення між країнами.
Санкції як червоне світло
У свою чергу наш уряд запевняє, що санкції відносно РФ не може бути скасовано, поки вона не виконає Мінські угоди без будь-яких застережень – аж до повного виведення своїх військ не лише з території Донецької та Луганської областей, а й з Криму. «Тут не може бути жодних двозначностей, – заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. – Дехто каже, що Україна економічно страждатиме від введення санкцій. Я дам свою відповідь: свобода і гідність не мають ціни. Ми вже заплатили занадто високу ціну: людські життя, захоплені території, втрачена економіка. Понад півтора мільйона людей змушені були залишити свої домівки, рятуючись від війни. Далі втрачати не можна. Санкції – один із засобів зупинки російської агресії».
Підтримує цю позицію й національний лідер кримських татар, народний депутат України Мустафа Джемільов, запевняючи, що для Росії це – початок кінця. «Слава Богу, санкції вже почали діяти, – зазначив Мустафа Джемільов, – Росія вже втратила близько 30% свого золотовалютного резерву. Якщо так піде далі, а я думаю, що це відбуватиметься навіть більш прискореними темпами, то цьому окупаційному режиму залишиться з невеликим два роки».
Продовженням дипломатичної боротьби за Донбас і утихомиренням агресора вважає санкції проти Росії і перший заступник голови Комітету ВР з питань європейської інтеграції Остап Семерак.
А поки що деінсталювати з комп'ютерів своїх співробітників антивірусне програмне забезпечення російської IT-компанії «Доктор Веб», яка потрапила під санкції, вирішило Міносвіти. Не відстає і Мінмолодьспорту, де, крім заборони на IT-продукцію «Доктора Веб» і «Лабораторії Касперського», вже заборонено купувати товари та послуги у російських компаній-«членів санкційного списку», а також «здійснювати розрахунково-касове обслуговування осіб, які підпадають під санкції». Крім того, «Укрзалізниця» через санкції збирається вивести з України понад 3,5 тисячі російських вантажних вагонів. За словами в.о. голови правління «Української залізниці» (наступниця «Укрзалізниці») Олександра Завгороднього, «на вантажопотоці це ніяк не позначиться», а що стосується транзиту вантажів, то «з'явиться інша компанія, яка не потрапила до списку санкцій і яка возитиме цей вантаж».
Ложка дьогтю
«Враховуючи наші тісні економічні відносини, основним завданням було ввести санкції таким чином, щоб вони завдали більшої шкоди РФ, ніж нам, – роз'яснив «Аналітичній службі новин» економічний експерт Борис Кушнірук. – Тому наші санкції зачіпають насамперед області, пов'язані з військовою сферою». За його словами, однією з таких сфер стали авіаційні перевезення. «Наша логіка полягала в тому, щоб заборонити авіакомпаніям, які літали на окуповані території, здійснювати перевезення до України і транзит через її територію. Якщо Росія запроваджуватиме симетричні санкції по відношенню до наших авіакомпаній, то, відповідно, ми не зможемо літати до РФ (до речі, Росія це вже зробила. І заявила, що відмінить власне рішення тільки у відповідь на відміну українських санкцій. – Авт.). Однак у нас не так багато туди авіарейсів. Для нас головні напрямки – це Європа, Туреччина і Єгипет. А це означає, що від таких симетричних санкцій Росії ми не постраждаємо».
Окрім того, він зазначив, що санкції України також торкнулися авіа- і вертольотобудування. «Це деякою мірою може вдарити по «Мотор-Січі». Але наше основне завдання - не дати росіянам можливості будувати вертольоти, які потім атакуватимуть ЗСУ». Цілком імовірно, вважає експерт, що «через введені санкції наші відносини з Росією і далі погіршуватимуться, а товарообіг між країнами ще більше впаде. Це негативно позначиться на українській економіці, однак у нас немає інших варіантів дій».
А ось директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв вважає, що санкції, запроваджені Україною проти Росії, нині вже спізнилися й можуть спровокувати економічну війну, а також завдати серйозної шкоди українській економіці. «Незважаючи на всю нашу риторику, пов'язану зі звинуваченнями Росії в окупації та анексії, у міждержавних відносинах Україна-Росія немає визнаного стану війни, – сказав він АСН. – Санкції мають характер локальних ударів, пов'язаних зі спробою обмежити можливості і права російських об'єктів бізнесу в Україні, але не більше того. Інша річ, що прийняття рішення про нові санкції в умовах нехай і не повноцінного миру, та все ж таки перемир'я на Донбасі, і в умовах активних переговорів Мінської групи, маніпулювання санкціями може радше завдати шкоди, ніж принести користь. І все тому, що незалежно від цих санкцій зберігається певний рівень торгівлі між Україною і Росією в частині енергоносіїв, зберігаються торговельні відносини, надходить інформація про поставки вугілля, низка підприємств на території «ЛНР» і «ДНР» продовжують виплачувати податки до центрального бюджету. Мені здається, зараз якраз би мало сенс встановити статус-кво рівноваги з урахуванням того, що вдасться після жовтня забезпечити мирний режим по лінії вогню на Донбасі». Що стосується заходів у відповідь, то, на думку політолога, вони можуть торкнутися транспортного сполучення та поставок енергоносіїв, а наскільки Україна до цього готова, питання поки що відкрите.
Все не так трагічно
До речі, окремі експерти переконані, що санкції своєчасні, оскільки раніше наша країна була до їх застосування банально не готова. «Це абсолютно зрозуміло, чому саме зараз. У першу чергу, українська економіка не була готова до введення санкцій. Угоду про асоціацію з ЄС була чимось на кшталт гарної цукерочки, але далеко. А зараз угода стає дедалі реальнішою, дедалі більша кількість країн-членів Євросоюзу її ратифікують, – роз'яснив «Аналітичній службі новин» завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук. – Тобто втрата такого ринку, як російський, для України вже не буде болючою. Вийде переорієнтувати значну частину своєї торгівлі та експорту на Європу та інші країни, тим більше що і Китай зацікавився українською продукцією, він готовий купувати зерно і деякі інші товари. І до Пакистану наші танки поїхали з величезним задоволенням. У принципі, Україні потрібен був час, аби підготуватися до втрати російського ринку».
Експерт зазначив, що й раніше ми відчували санкції з боку Росії, коли РФ закривала кордони для імпорту з України цілої низки товарів. Але, на думку політолога, якось дивно виглядало, коли Євросоюз, США й інші країни вводили санкції проти РФ, а головна потерпіла сторона – Україна – нічого в цьому напрямі не робила. «Зрозуміло, – наголосив він, – що до певної міри санкції вдарять і по нас. Але українську економіку давно час переорієнтувати на західні ринки і західний напрям, і в даному випадку вимушена переорієнтація для деяких галузей народного господарства і промисловості піде лише на користь». Олександр Дем'янчук зауважив, що попервах можуть бути втрати, але, швидше за все, Україна не «потоне» і наслідки не будуть трагічними.
«Ще з минулого року ми мали розуміти, що потрібно змінювати економічну модель, – підтримує цю позицію і директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров. – Попередня економічна модель була інтегрована і скооперована з російською, тому дуже багато наших підприємств працювали саме в кооперації. Якісь комплектуючі, якісь складові забезпечували або в нашій країні, або в Росії випуск кінцевого продукту. Ми підписали договір про асоціацію з Євросоюзом, нам треба терміново сформувати національну програму переходу на новий регламент відповідно до європейських стандартів, вводити відповідні інститути і, найголовніше, у Брюсселі мати якусь групу фахівців-юристів, котрі мають адаптувати ці дії до нашого законодавства. Тобто створити цілеспрямовану програму переходу на нову економічну модель і нову модель поділу праці».
Та, за його словами, застосовані проти Росії санкції обов'язково позначаться на національній економіці. «Якщо ми йдемо з російського ринку і заходитимемо на європейський, – зазначив він, – то повинні бути відповідні інститути, які страхуватимуть ризики». Гончаров упевнений, що потрібна саме національна програма. Все треба розглядати в комплексі: і кредитування, і стимули для малого та середнього бізнесу. При цьому він зазначив, що необхідно виділити пріоритетні галузі, розвивати інвестиційні програми, вносити зміни в оподаткування, розглядати питання валютного регулювання.
Що ми робили раніше?
Хоч практично ніхто не заперечує, що наші санкції проти російських компаній та окремих фізосіб так чи інакше позначаться й на Україні, багато хто вважає їх недостатніми. «Треба ізолювати всю країну, вводити обмеження і заборони на фінансові, кредитні та торговельні операції, – ділиться з АСН своїм баченням ситуації екс-міністр економіки, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий. – Масштаб санкцій недостатній. Він впливає лише на окремі позиції. Росія з 1 січня вводитиме ембарго на все українське, а ми будемо отримувати від Росії товари, в тому числі і газ, і вугілля».
Проте, за словами економіста, Україна водночас не готова до застосування санкцій. «Що ми робили півтора року? Як готувалися? Ніяк. Ми лише чекали, що нам скаже ЄС. Чому ми не закуповували вугілля? – запитує Лановий. – Таке враження, що спочатку створили кризу на електростанціях, бо невже ніхто не знав, що електростанції і «Центренерго» не зробили цих закупівель? Вони не здійснили закупівель, щоб «зробити» кризу, аби зчинити бучу на початку вересня, перед початком опалювального сезону, мовляв, у нас криза і нам нікуди діватися, ми тепер змушені купувати у Росії вугілля. Це афера чистої води. Вони просто не хочуть відмовлятися від російського газу».
Та якщо Володимир Лановий переконаний, що зроблених кроків замало, експерт з юридичних питань проекту «Додаткові заходи щодо виконання Програми підтримки галузевої політики «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар'єрів у торгівлі між Україною та ЄС» Дмитро Луценко впевнений, що різко зупиняти торгівлю з Росією не можна, санкції мають діяти поступово. «Росія, - нагадав він АСН, - застосовувала такі санкції ще з 2013 року, це була справжня торгова війна. Чому Україна не відповідала? Напевно, сподівалася, що зможе щось владнати. Фактично санкції РФ вводилися не проти всієї країни, а проти конкретних компаній або конкретної продукції. Зараз ситуація трохи змінюється, тому що Україна запроваджує санкції загалом проти РФ. Правда, поки що це теж відбувається за списками проти копаній та окремих осіб, але фактично це вже загальні санкції проти РФ».
Луценко вважає, що це пов'язано з тим, що РФ погрожує з 1 січня 2016 року фактично ввести ембарго на українські товари в цілому. «Тому Україна почала діяти на випередження. З іншого боку, РФ – агресор і вводити санкції треба було набагато раніше. Але комусь це було невигідно. Зараз треба враховувати, що обсяги торгівлі з Росією досить великі і, якщо різко їх обмежувати, то при загальному падінні виробництва, яке і так падає на даний момент, це було б не дуже добре з економічної точки зору», – наголосив експерт.
Чи не залишиться все на папері
Хоч у суспільстві є побоювання, що задекларовані санкції можуть залишитися лише на папері, перші кроки, як бачимо, вже є. Це і закриття нашого повітряного простору, і заходи, вжиті «Укрзалізницею», і багато іншого. Та головне питання – як діятимуть ці санкції — все-таки залишається. «Тут є особливість нашого українського менталітету. Дуже часто, ухвалюючи певний закон, ми продовжуємо його не виконувати, — зазначає у розмові з кореспондентом АСН економічний експерт Ілля Несходовський. — Наприклад, наші санкції проти окремих авіаперевізників Росії і заборона авіаперельотів. Я думаю, що коли буде грубе порушення санкцій, то це може дуже не сподобатися нашим зовнішнім кредиторам, які, можливо, навіть не надаватимуть Україні допомоги». Економіст вважає, що, оцінюючи в цілому ефективність санкцій, без конкретних розрахунків можна сказати, що санкції України проти Росії істотно по українській економіці не вдарять.
Понад те, санкції проти РФ стимулюють Україну стати енергетично та економічно незалежною. На цьому акцентує увагу глава парламентського Комітету у закордонних справах Ганна Гопко. «Так, Україна теж втрачає від санкцій, — зазначила народний депутат АСН. — У Воєнній доктрині чітко сказано, що Україна розглядає РФ на даному етапі не як економічного партнера, а все-таки як країну-агресора, котра воює з нами. І всі умови, що склалися сьогодні, ми зобов'язані використовувати для того, аби здобути енергетичну незалежність». За її словами, Україна має сьогодні освоювати нові ринки, створити експортну стратегію.
На що піде Росія
Обіцянки Росії перекрити і для нас свій повітряний простір, хай би скільки наші авіакомпанії кричали, що вони ні в чому не винні (а за компанію, для настрашки!), з 25 жовтня загрожують перетворитися на реальність. Що це мало статися, акцентують практично всі експерти, з якими поспілкувалася «Аналітична служба новин». Але, ясна річ, це далеко не все. «Раніше Росія і так запровадила досить широкий обсяг санкцій. Процес витіснення українських виробників з російського ринку триває четвертий рік, — зазначає у розмові з АСН економічний експерт Ярослав Жаліло. — Ми зараз експортуємо лише ті товари до РФ, які є важливими для їхнього ринку. Всі українські товари, які можна було замінити власними чи іншим імпортом, Росія вже замінила. Тому формально санкції від Москви може бути ще введено. Однак вони вже будуть не такими сильними». Зокрема, за його словами, РФ може повністю заборонити продовольчий імпорт з України або з 1 січня ліквідувати Зону вільної торгівлі між Києвом і Москвою.
«Якщо бути максимально об'єктивним і послідовним, то потрібно визнати — Російська Федерація завжди планувала поглинути Україну. Вони приспали пильність нашої військово-політичної верхівки, мовляв, Росія нам не ворог, без розуміння, що можуть бути всілякі розвороти», — пояснив АСН економіст Віктор Лисицький, додавши, що РФ вичавила Україну зі спільного ВПК, починаючи з середини 1990-х років. Росіяни, за його словами, «розривали технологічні ланцюжки. Забирали вигідне і перспективне виробництво. Не хотіли «грузити» наші заводи. Будували танкери у корейців і японців. І таких прикладів багато. Ми маємо справу з підступним ворогом. І коли триває війна, питання економічної вигоди відступає на другий план. Перша справа — здобути перемогу мінімальними втратами. Але якщо говорити строго по грошах, оцінюючи експортоване Україною до РФ продовольство, то скоротився зовнішній ринок. Але у світі голодних десятки мільйонів! Треба шукати нові ринки збуту».
Крім того, економіст акцентував, що не розуміє нарікань вітчизняних експертів та політиків про втрати від санкцій. Росія, зазначає він, «вдарила нам у спину, а хтось — замість того, щоб адекватно відповісти, — каже, мовляв, нумо миритися. Але Росія, сама того не бажаючи, силоміць розвернула нас на Захід. А багато хто ніяк не може втямити, що цей розворот остаточний. І що він для нас означає розвиток, зростання, ринки, конкурентоспроможність, права, свободи. Все те, чого немає на схід від Донецька». Загалом, виграшів, нехай до них і треба йти досить тернистим шляхом, у нашому активі все-таки більше, ніж поточних мінусів, від яких фактично вже нічого не залежить.
Гамівна сорочка для агресора
Коли Росія, начхавши на всі угоди й домовленості, зробила перший підлий крок, українці – навіть ті, котрі ніколи не були прихильниками «руского міра», – розкололися на кілька частин: одні, спантеличено знизуючи плечима, казали, що війну розв'язав Кремль на чолі з Путіним, а прості люди тут ні до чого, й далі купували в магазинах товари російського виробництва, інші ж вважали, що потрібно відсікти всі зв'язки одним махом і націоналізувати всі активи росіян, які є на території України. Подальший процес виглядав би смішним, якби не було так боляче: наші хлопці гинули в зоні АТО, льотчиця надія Савченко скніла в російській в'язниці, а на українських ринках і в українських магазинах продавалися товари «Made in Russia», російські «культурні діячі» натовпами приїжджали підтримувати донбаських сепаратистів і бойовиків.
Заборона на перегляд російських серіалів певного штибу стала закономірним, але недостатнім кроком, бо дедалі більше людей в Україні вважали, що потрібно діяти відносно РФ набагато жорсткіше. А тому запровадження нашою країною санкцій проти країни-агресора багато хто сприйняв як цілком зрозумілий факт, видихнувши одне слово: нарешті! З моменту оприлюднення цього факту минуло понад десять днів. «Аналітична служба новин» проаналізувала, які наслідки цього, по суті, закономірного кроку, до якого треба було вдатися набагато раніше, насамперед для самої України, спробувавши з'ясувати, в чому ми програли, а в чому – навпаки – виграли.
Список видався значним
Санкції проти Росії строком на рік ввів своїм указом Петро Порошенко. До списку, який з'явився на сайті глави держави 16 вересня, за «особливу любов» до України потрапили 388 людей і 105 юридичних осіб. Серед них – глава міноборони РФ Сергій Шойгу, спікер Держдуми Сергій Наришкін, глава Чечні Рамзан Кадиров, дитячий омбудсмен Павло Астахов, співак і депутат Держдуми Йосип Кобзон, радник президента РФ Сергій Глазьєв, президент Російської академії наук Володимир Фортов, лідер «Справедливої Росії» Сергій Миронов, глава мінсільгоспу РФ Олександр Ткачов, діячі «ДНР» і «ЛНР» і багато інших. Серед санкційних юросіб, поряд з російськими авіакомпаніями та кількома батальйонами, опинилися деякі банки, телекомпанії, IT-групи на кшталт «Лабораторії Касперського». Загалом, незважаючи на окремі шорсткості цього списку, процес, як бачимо, таки пішов.
Росіяни одразу ж пообіцяли проаналізувати можливі наслідки від нових санкцій з боку України – і адекватно відповісти. У нас почали реалізувати санкційний список. Чи не першою – про застосування санкцій – російським авіакомпаніям повідомила Державіаслужба України. Йшлося насамперед про «Аерофлот» і «Трансаеро», а також транзитні польоти російських авіакомпаній, якщо вони транспортують товари військового або подвійного призначення, і російських військових. У відповідь Москва пригрозила – з 25 жовтня – вжити дзеркальних заходів, акцентувавши, що від цього насамперед постраждають самі українські громадяни, оскільки це фактично призведе до зупинки повітряного сполучення між країнами.
Санкції як червоне світло
У свою чергу наш уряд запевняє, що санкції відносно РФ не може бути скасовано, поки вона не виконає Мінські угоди без будь-яких застережень – аж до повного виведення своїх військ не лише з території Донецької та Луганської областей, а й з Криму. «Тут не може бути жодних двозначностей, – заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. – Дехто каже, що Україна економічно страждатиме від введення санкцій. Я дам свою відповідь: свобода і гідність не мають ціни. Ми вже заплатили занадто високу ціну: людські життя, захоплені території, втрачена економіка. Понад півтора мільйона людей змушені були залишити свої домівки, рятуючись від війни. Далі втрачати не можна. Санкції – один із засобів зупинки російської агресії».
Підтримує цю позицію й національний лідер кримських татар, народний депутат України Мустафа Джемільов, запевняючи, що для Росії це – початок кінця. «Слава Богу, санкції вже почали діяти, – зазначив Мустафа Джемільов, – Росія вже втратила близько 30% свого золотовалютного резерву. Якщо так піде далі, а я думаю, що це відбуватиметься навіть більш прискореними темпами, то цьому окупаційному режиму залишиться з невеликим два роки».
Продовженням дипломатичної боротьби за Донбас і утихомиренням агресора вважає санкції проти Росії і перший заступник голови Комітету ВР з питань європейської інтеграції Остап Семерак.
А поки що деінсталювати з комп'ютерів своїх співробітників антивірусне програмне забезпечення російської IT-компанії «Доктор Веб», яка потрапила під санкції, вирішило Міносвіти. Не відстає і Мінмолодьспорту, де, крім заборони на IT-продукцію «Доктора Веб» і «Лабораторії Касперського», вже заборонено купувати товари та послуги у російських компаній-«членів санкційного списку», а також «здійснювати розрахунково-касове обслуговування осіб, які підпадають під санкції». Крім того, «Укрзалізниця» через санкції збирається вивести з України понад 3,5 тисячі російських вантажних вагонів. За словами в.о. голови правління «Української залізниці» (наступниця «Укрзалізниці») Олександра Завгороднього, «на вантажопотоці це ніяк не позначиться», а що стосується транзиту вантажів, то «з'явиться інша компанія, яка не потрапила до списку санкцій і яка возитиме цей вантаж».
Ложка дьогтю
«Враховуючи наші тісні економічні відносини, основним завданням було ввести санкції таким чином, щоб вони завдали більшої шкоди РФ, ніж нам, – роз'яснив «Аналітичній службі новин» економічний експерт Борис Кушнірук. – Тому наші санкції зачіпають насамперед області, пов'язані з військовою сферою». За його словами, однією з таких сфер стали авіаційні перевезення. «Наша логіка полягала в тому, щоб заборонити авіакомпаніям, які літали на окуповані території, здійснювати перевезення до України і транзит через її територію. Якщо Росія запроваджуватиме симетричні санкції по відношенню до наших авіакомпаній, то, відповідно, ми не зможемо літати до РФ (до речі, Росія це вже зробила. І заявила, що відмінить власне рішення тільки у відповідь на відміну українських санкцій. – Авт.). Однак у нас не так багато туди авіарейсів. Для нас головні напрямки – це Європа, Туреччина і Єгипет. А це означає, що від таких симетричних санкцій Росії ми не постраждаємо».
Окрім того, він зазначив, що санкції України також торкнулися авіа- і вертольотобудування. «Це деякою мірою може вдарити по «Мотор-Січі». Але наше основне завдання - не дати росіянам можливості будувати вертольоти, які потім атакуватимуть ЗСУ». Цілком імовірно, вважає експерт, що «через введені санкції наші відносини з Росією і далі погіршуватимуться, а товарообіг між країнами ще більше впаде. Це негативно позначиться на українській економіці, однак у нас немає інших варіантів дій».
А ось директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв вважає, що санкції, запроваджені Україною проти Росії, нині вже спізнилися й можуть спровокувати економічну війну, а також завдати серйозної шкоди українській економіці. «Незважаючи на всю нашу риторику, пов'язану зі звинуваченнями Росії в окупації та анексії, у міждержавних відносинах Україна-Росія немає визнаного стану війни, – сказав він АСН. – Санкції мають характер локальних ударів, пов'язаних зі спробою обмежити можливості і права російських об'єктів бізнесу в Україні, але не більше того. Інша річ, що прийняття рішення про нові санкції в умовах нехай і не повноцінного миру, та все ж таки перемир'я на Донбасі, і в умовах активних переговорів Мінської групи, маніпулювання санкціями може радше завдати шкоди, ніж принести користь. І все тому, що незалежно від цих санкцій зберігається певний рівень торгівлі між Україною і Росією в частині енергоносіїв, зберігаються торговельні відносини, надходить інформація про поставки вугілля, низка підприємств на території «ЛНР» і «ДНР» продовжують виплачувати податки до центрального бюджету. Мені здається, зараз якраз би мало сенс встановити статус-кво рівноваги з урахуванням того, що вдасться після жовтня забезпечити мирний режим по лінії вогню на Донбасі». Що стосується заходів у відповідь, то, на думку політолога, вони можуть торкнутися транспортного сполучення та поставок енергоносіїв, а наскільки Україна до цього готова, питання поки що відкрите.
Все не так трагічно
До речі, окремі експерти переконані, що санкції своєчасні, оскільки раніше наша країна була до їх застосування банально не готова. «Це абсолютно зрозуміло, чому саме зараз. У першу чергу, українська економіка не була готова до введення санкцій. Угоду про асоціацію з ЄС була чимось на кшталт гарної цукерочки, але далеко. А зараз угода стає дедалі реальнішою, дедалі більша кількість країн-членів Євросоюзу її ратифікують, – роз'яснив «Аналітичній службі новин» завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук. – Тобто втрата такого ринку, як російський, для України вже не буде болючою. Вийде переорієнтувати значну частину своєї торгівлі та експорту на Європу та інші країни, тим більше що і Китай зацікавився українською продукцією, він готовий купувати зерно і деякі інші товари. І до Пакистану наші танки поїхали з величезним задоволенням. У принципі, Україні потрібен був час, аби підготуватися до втрати російського ринку».
Експерт зазначив, що й раніше ми відчували санкції з боку Росії, коли РФ закривала кордони для імпорту з України цілої низки товарів. Але, на думку політолога, якось дивно виглядало, коли Євросоюз, США й інші країни вводили санкції проти РФ, а головна потерпіла сторона – Україна – нічого в цьому напрямі не робила. «Зрозуміло, – наголосив він, – що до певної міри санкції вдарять і по нас. Але українську економіку давно час переорієнтувати на західні ринки і західний напрям, і в даному випадку вимушена переорієнтація для деяких галузей народного господарства і промисловості піде лише на користь». Олександр Дем'янчук зауважив, що попервах можуть бути втрати, але, швидше за все, Україна не «потоне» і наслідки не будуть трагічними.
«Ще з минулого року ми мали розуміти, що потрібно змінювати економічну модель, – підтримує цю позицію і директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров. – Попередня економічна модель була інтегрована і скооперована з російською, тому дуже багато наших підприємств працювали саме в кооперації. Якісь комплектуючі, якісь складові забезпечували або в нашій країні, або в Росії випуск кінцевого продукту. Ми підписали договір про асоціацію з Євросоюзом, нам треба терміново сформувати національну програму переходу на новий регламент відповідно до європейських стандартів, вводити відповідні інститути і, найголовніше, у Брюсселі мати якусь групу фахівців-юристів, котрі мають адаптувати ці дії до нашого законодавства. Тобто створити цілеспрямовану програму переходу на нову економічну модель і нову модель поділу праці».
Та, за його словами, застосовані проти Росії санкції обов'язково позначаться на національній економіці. «Якщо ми йдемо з російського ринку і заходитимемо на європейський, – зазначив він, – то повинні бути відповідні інститути, які страхуватимуть ризики». Гончаров упевнений, що потрібна саме національна програма. Все треба розглядати в комплексі: і кредитування, і стимули для малого та середнього бізнесу. При цьому він зазначив, що необхідно виділити пріоритетні галузі, розвивати інвестиційні програми, вносити зміни в оподаткування, розглядати питання валютного регулювання.
Що ми робили раніше?
Хоч практично ніхто не заперечує, що наші санкції проти російських компаній та окремих фізосіб так чи інакше позначаться й на Україні, багато хто вважає їх недостатніми. «Треба ізолювати всю країну, вводити обмеження і заборони на фінансові, кредитні та торговельні операції, – ділиться з АСН своїм баченням ситуації екс-міністр економіки, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий. – Масштаб санкцій недостатній. Він впливає лише на окремі позиції. Росія з 1 січня вводитиме ембарго на все українське, а ми будемо отримувати від Росії товари, в тому числі і газ, і вугілля».
Проте, за словами економіста, Україна водночас не готова до застосування санкцій. «Що ми робили півтора року? Як готувалися? Ніяк. Ми лише чекали, що нам скаже ЄС. Чому ми не закуповували вугілля? – запитує Лановий. – Таке враження, що спочатку створили кризу на електростанціях, бо невже ніхто не знав, що електростанції і «Центренерго» не зробили цих закупівель? Вони не здійснили закупівель, щоб «зробити» кризу, аби зчинити бучу на початку вересня, перед початком опалювального сезону, мовляв, у нас криза і нам нікуди діватися, ми тепер змушені купувати у Росії вугілля. Це афера чистої води. Вони просто не хочуть відмовлятися від російського газу».
Та якщо Володимир Лановий переконаний, що зроблених кроків замало, експерт з юридичних питань проекту «Додаткові заходи щодо виконання Програми підтримки галузевої політики «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар'єрів у торгівлі між Україною та ЄС» Дмитро Луценко впевнений, що різко зупиняти торгівлю з Росією не можна, санкції мають діяти поступово. «Росія, - нагадав він АСН, - застосовувала такі санкції ще з 2013 року, це була справжня торгова війна. Чому Україна не відповідала? Напевно, сподівалася, що зможе щось владнати. Фактично санкції РФ вводилися не проти всієї країни, а проти конкретних компаній або конкретної продукції. Зараз ситуація трохи змінюється, тому що Україна запроваджує санкції загалом проти РФ. Правда, поки що це теж відбувається за списками проти копаній та окремих осіб, але фактично це вже загальні санкції проти РФ».
Луценко вважає, що це пов'язано з тим, що РФ погрожує з 1 січня 2016 року фактично ввести ембарго на українські товари в цілому. «Тому Україна почала діяти на випередження. З іншого боку, РФ – агресор і вводити санкції треба було набагато раніше. Але комусь це було невигідно. Зараз треба враховувати, що обсяги торгівлі з Росією досить великі і, якщо різко їх обмежувати, то при загальному падінні виробництва, яке і так падає на даний момент, це було б не дуже добре з економічної точки зору», – наголосив експерт.
Чи не залишиться все на папері
Хоч у суспільстві є побоювання, що задекларовані санкції можуть залишитися лише на папері, перші кроки, як бачимо, вже є. Це і закриття нашого повітряного простору, і заходи, вжиті «Укрзалізницею», і багато іншого. Та головне питання – як діятимуть ці санкції — все-таки залишається. «Тут є особливість нашого українського менталітету. Дуже часто, ухвалюючи певний закон, ми продовжуємо його не виконувати, — зазначає у розмові з кореспондентом АСН економічний експерт Ілля Несходовський. — Наприклад, наші санкції проти окремих авіаперевізників Росії і заборона авіаперельотів. Я думаю, що коли буде грубе порушення санкцій, то це може дуже не сподобатися нашим зовнішнім кредиторам, які, можливо, навіть не надаватимуть Україні допомоги». Економіст вважає, що, оцінюючи в цілому ефективність санкцій, без конкретних розрахунків можна сказати, що санкції України проти Росії істотно по українській економіці не вдарять.
Понад те, санкції проти РФ стимулюють Україну стати енергетично та економічно незалежною. На цьому акцентує увагу глава парламентського Комітету у закордонних справах Ганна Гопко. «Так, Україна теж втрачає від санкцій, — зазначила народний депутат АСН. — У Воєнній доктрині чітко сказано, що Україна розглядає РФ на даному етапі не як економічного партнера, а все-таки як країну-агресора, котра воює з нами. І всі умови, що склалися сьогодні, ми зобов'язані використовувати для того, аби здобути енергетичну незалежність». За її словами, Україна має сьогодні освоювати нові ринки, створити експортну стратегію.
На що піде Росія
Обіцянки Росії перекрити і для нас свій повітряний простір, хай би скільки наші авіакомпанії кричали, що вони ні в чому не винні (а за компанію, для настрашки!), з 25 жовтня загрожують перетворитися на реальність. Що це мало статися, акцентують практично всі експерти, з якими поспілкувалася «Аналітична служба новин». Але, ясна річ, це далеко не все. «Раніше Росія і так запровадила досить широкий обсяг санкцій. Процес витіснення українських виробників з російського ринку триває четвертий рік, — зазначає у розмові з АСН економічний експерт Ярослав Жаліло. — Ми зараз експортуємо лише ті товари до РФ, які є важливими для їхнього ринку. Всі українські товари, які можна було замінити власними чи іншим імпортом, Росія вже замінила. Тому формально санкції від Москви може бути ще введено. Однак вони вже будуть не такими сильними». Зокрема, за його словами, РФ може повністю заборонити продовольчий імпорт з України або з 1 січня ліквідувати Зону вільної торгівлі між Києвом і Москвою.
«Якщо бути максимально об'єктивним і послідовним, то потрібно визнати — Російська Федерація завжди планувала поглинути Україну. Вони приспали пильність нашої військово-політичної верхівки, мовляв, Росія нам не ворог, без розуміння, що можуть бути всілякі розвороти», — пояснив АСН економіст Віктор Лисицький, додавши, що РФ вичавила Україну зі спільного ВПК, починаючи з середини 1990-х років. Росіяни, за його словами, «розривали технологічні ланцюжки. Забирали вигідне і перспективне виробництво. Не хотіли «грузити» наші заводи. Будували танкери у корейців і японців. І таких прикладів багато. Ми маємо справу з підступним ворогом. І коли триває війна, питання економічної вигоди відступає на другий план. Перша справа — здобути перемогу мінімальними втратами. Але якщо говорити строго по грошах, оцінюючи експортоване Україною до РФ продовольство, то скоротився зовнішній ринок. Але у світі голодних десятки мільйонів! Треба шукати нові ринки збуту».
Крім того, економіст акцентував, що не розуміє нарікань вітчизняних експертів та політиків про втрати від санкцій. Росія, зазначає він, «вдарила нам у спину, а хтось — замість того, щоб адекватно відповісти, — каже, мовляв, нумо миритися. Але Росія, сама того не бажаючи, силоміць розвернула нас на Захід. А багато хто ніяк не може втямити, що цей розворот остаточний. І що він для нас означає розвиток, зростання, ринки, конкурентоспроможність, права, свободи. Все те, чого немає на схід від Донецька». Загалом, виграшів, нехай до них і треба йти досить тернистим шляхом, у нашому активі все-таки більше, ніж поточних мінусів, від яких фактично вже нічого не залежить.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки....
/-1,0599739551544-/
/-pc-/
Top