Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
11 Листопада 2015
11 Листопада
Події
У Полтавській області загорілася вантажівка, її водій загинув
У Полтавській області внаслідок пожежі у кабіні вантажівки КамАЗ загинула людина. Про це повідомляє прес-служба обласного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Пожежа сталася о 3:00 під час тимчасової стоянки в с. Яреськи. У результаті було пошкоджено салон автомобіля та особисті речі власника.
«На місці пожежі знайдено тіло без ознак життя власника автомобіля, яке було відправлено для проведення судмедекспертизи для встановлення причини смерті», - йдеться в повідомленні.
У Полтавській області загорілася вантажівка, її водій загинув
У Полтавській області внаслідок пожежі у кабіні вантажівки КамАЗ загинула людина. Про це повідомляє прес-служба обласного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Пожежа сталася о 3:00 під час тимчасової стоянки в с. Яреськи. У результаті було пошкоджено салон автомобіля та особисті речі власника.
«На місці пожежі знайдено тіло без ознак життя власника автомобіля, яке було відправлено для проведення судмедекспертизи для встановлення причини смерті», - йдеться в повідомленні.
За кордоном
Україна в рейтингу благодійності на 89-му місці серед 145 країн
Україна в рейтингу країн, населення яких найактивніше займається благодійністю, посіла 89-те місце. Про це повідомляє «Голос Америки».
Рейтинг складав британський фонд Charities Aid Foundation. Його опублікували у вівторок. Загалом оцінювалися 145 держав і територій.
Як виявилося, українці жертвують особисті гроші й час для допомоги близьким і далеким активніше, ніж росіяни - РФ у рейтингу посіла 129-те місце.
Найбільш добросердими виявилися жителі Бірми (М'янми) - країна на першому місці рейтингу. На другому - США, на третьому - Нова Зеландія.
Що стосується пострадянського простору, то там місця рейтингу розподілилися таким чином: Киргизстан - 18 місце, Узбекистан - 27 місце, Казахстан - 56-те, Туркменістан - 71-ше, Таджикистан - 73-тє, Естонія - 99-те, Білорусь - 103 -тє, Латвія - 110-те, Грузія - 112-те, Молдова - 120-те, Азербайджан - 122-ге, Вірменія - 138-ме, Литва - 142-ге.
Для збільшення - натисніть на зображення (відкриється у новому вікні).
Україна в рейтингу благодійності на 89-му місці серед 145 країн
Україна в рейтингу країн, населення яких найактивніше займається благодійністю, посіла 89-те місце. Про це повідомляє «Голос Америки».
Рейтинг складав британський фонд Charities Aid Foundation. Його опублікували у вівторок. Загалом оцінювалися 145 держав і територій.
Як виявилося, українці жертвують особисті гроші й час для допомоги близьким і далеким активніше, ніж росіяни - РФ у рейтингу посіла 129-те місце.
Найбільш добросердими виявилися жителі Бірми (М'янми) - країна на першому місці рейтингу. На другому - США, на третьому - Нова Зеландія.
Що стосується пострадянського простору, то там місця рейтингу розподілилися таким чином: Киргизстан - 18 місце, Узбекистан - 27 місце, Казахстан - 56-те, Туркменістан - 71-ше, Таджикистан - 73-тє, Естонія - 99-те, Білорусь - 103 -тє, Латвія - 110-те, Грузія - 112-те, Молдова - 120-те, Азербайджан - 122-ге, Вірменія - 138-ме, Литва - 142-ге.
Для збільшення - натисніть на зображення (відкриється у новому вікні).
За кордоном
У Женеві продали рожевий діамант за 28,5 мільйона доларів
На аукціоні Christie's у Женеві (Швейцарія) продали огранений яскраво-рожевий діамант за 28,7 мільйона швейцарських франків (28,5 мільйона доларів). Про це повідомляє ВВС.
Покупець з Китаю побажав залишитися невідомим. Рожевий діамант - це 16-каратний камінь.
Як повідомляють організатори аукціону, за минулі 250 років було продано з аукціону лише три рожевих огранених алмази масою понад 10 каратів. Минулий рекорд належав рожевому діаманту на женевському аукціоні Christie's. У 2010 році камінь масою 24,78 карата продали за 46 мільйонів доларів.
У Женеві продали рожевий діамант за 28,5 мільйона доларів
На аукціоні Christie's у Женеві (Швейцарія) продали огранений яскраво-рожевий діамант за 28,7 мільйона швейцарських франків (28,5 мільйона доларів). Про це повідомляє ВВС.
Покупець з Китаю побажав залишитися невідомим. Рожевий діамант - це 16-каратний камінь.
Як повідомляють організатори аукціону, за минулі 250 років було продано з аукціону лише три рожевих огранених алмази масою понад 10 каратів. Минулий рекорд належав рожевому діаманту на женевському аукціоні Christie's. У 2010 році камінь масою 24,78 карата продали за 46 мільйонів доларів.
Відео15:07
Суспільство
Політ першого пасажирського авіалайнера від Mitsubishi
Компанія Mitsubishi представила перший японський пасажирський літак.
Авіалайнер успішно пройшов усі випробування і тепер його можна придбати навіть для особистого користування. Реактивний літак від Mitsubishi може перевозити від 70 до 100 пасажирів на борту.
На жаль, він не може літати на великі відстані, але стане гарною альтернативної для тих, кому потрібно максимально швидко дістатися до певної точки земної кулі за рекордно коротку кількість часу.
Перші поставки MRJ повинні початися в другій половині 2017 року.
Політ першого пасажирського авіалайнера від Mitsubishi
Компанія Mitsubishi представила перший японський пасажирський літак.
Авіалайнер успішно пройшов усі випробування і тепер його можна придбати навіть для особистого користування. Реактивний літак від Mitsubishi може перевозити від 70 до 100 пасажирів на борту.
На жаль, він не може літати на великі відстані, але стане гарною альтернативної для тих, кому потрібно максимально швидко дістатися до певної точки земної кулі за рекордно коротку кількість часу.
Перші поставки MRJ повинні початися в другій половині 2017 року.
Блог:
Думки16:43
Суспільство
Сергій Лабазюк
Переатестація призведе до безробіття
Для того щоб не було масового безробіття серед міліціонерів, які не пройдуть переатестацію, Міністерство внутрішніх справ має взяти під контроль це питання і шукати шляхи вирішення проблеми. Таку думку «Аналітичный службі новин» висловив народний депутат Сергій Лабазюк.
«Безумовно, переатестація призведе до безробіття. Адже тих міліціонерыв, які не пройдуть атестацію, звільнять. Багатьом за короткий час навряд чи вдасться знайти роботу. Тому цей пробіл потрібно якось усувати. Але він стосується не лише правоохоронної системи, наприклад, молодь, яка закінчує університети, теж стикається з проблемою пошуку роботи», - сказав він.
Та водночас він зазначив, що переатестація необхідна для переходу на більш якісний рівень усієї правоохоронної системи.
Не настільки важливо буде це міліція чи поліція, проте рівень професіоналізму в професії підвищити необхідно. Крім того, потрібно змінити систему мотивації, адже якого результату можна вимагати за 2000 грн. Також слід міняти стереотип, закладений в останні 20-30 років про те, що міліціонер - це хабарник і солдат, який виконує укази свого керівництва, а не відстоює інтереси громадян», - зазначив нардеп.
За його словами, Міністерство внутрішніх справ повинно взяти на контроль питання міліціонерів, які не пройдуть атестацію і відповідно залишаться без роботи.
«Треба буде шукати шляхи вирішення проблеми, щоб не було масового безробіття. Втім, співробітники МВС, які не пройшли атестацію, влаштуватися можуть куди завгодно, адже загалом це буде молодь. Бо ті, кому по 60, або вже пішли, або підуть на пенсію. Міліціонер - людина самодостатня і має змогу пробувати реалізувати себе в будь-якій професії», - констатував він.
Блог:
Думки16:51
Політика
Сергій Тарута
У Маріуполі і Красноармійську можливі нові провокації
Місцеві вибори в Маріуполі і Красноармійську потрібно було проводити 15 листопада разом із загальним виборчим процесом у країні. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат Сергій Тарута.«Технічно ЦВК могла забезпечити друкування всіх бюлетенів і на 15 число. Для цього їм необхідно два дні. Навіть більше, вже є всі договори. 15 число було б набагато кращим, бо у країні відбуватиметься другий тур, а Маріуполь й Красноармійськ просто приєдналися б до загального виборчого процесу, що іміджево дуже важливо», - сказав він.
Разом з тим, парламентарій не унеможливлює нових провокацій і спроб зірвати вибори.
«У деяких є великі амбіції. Це так звана демократична ланка. Її завдання зірвати вибори. Таким чином вони підвищують значимість у Маріуполі. Словом, це міські божевільні, які вважають себе патріотами», - зазначив Тарута.
Відео17:05
Суспільство
Дещиця співає гімн Польщі до Дня незалежності
Посол України в Польщі Андрій Дещиця разом із українські дипломатами з нагоди Дня незалежності Польщі заспівали польський гімн Jeszcze Polska Nie Zginęła.
«Сьогодні Польща відзначає Національне свято незалежності! Вітаємо!», - написав у Twitter посол України в Польщі Андрій Дещиця.
«Від імені посольства України в Польщі та українського народу прошу прийняти найкращі побажання з нагоди Дня незалежності Польщі», - привітав він поляків.
Дещиця співає гімн Польщі до Дня незалежності
Посол України в Польщі Андрій Дещиця разом із українські дипломатами з нагоди Дня незалежності Польщі заспівали польський гімн Jeszcze Polska Nie Zginęła.
«Сьогодні Польща відзначає Національне свято незалежності! Вітаємо!», - написав у Twitter посол України в Польщі Андрій Дещиця.
«Від імені посольства України в Польщі та українського народу прошу прийняти найкращі побажання з нагоди Дня незалежності Польщі», - привітав він поляків.
Публікації17:43
Політика
День з політиком: Перші шалені гроші Геннадія Кривошеї
Інформація про статки вітчизняних політиків та чиновників дуже таємна. Особливо, якщо це палаци, як у колишнього генпрокурора Віктора Пшонки біля Києва, у селі Гореничі, де нині планує побудуватися народний депутат Геннадій Кривошея.
Раніше Кривошея був депутатом Подільської райради у Києві, а в 2014-му очолював Печерську райдержадміністрацію столиці. У парламент пройшов за списком «Народного фронту». Це перша каденція Кривошеї у ВР. Геннадій голова підкомітету з питань підприємництва та технічного регулювання парламентського Комітету з питань промислової політики та підприємництва і член об’єднання «Депутатський контроль».
Геннадій – один із трьох сміливців, які, дізнавшись, що «Аналітична служба новин» розпочинає проект «Один день з політиком», мета якого – дослідити, чим займаються народні обранці поза межами сесійної зали, без запитань погодився на аудіо- та фото фіксацію кожного свого слова й жесту. Його днем став понеділок, 9 листопада 2015 року.
8:20. Зустрічаємося біля арки на вулиці Володимирській. Щоранку саме Геннадієві доводиться відводити до школи дітей. Софія й Андрій – першачки.
– Це школа з поглибленим вивчанням німецької мови. Приводжу сина і донечку сюди вранці я. Дружина – вдома з молодшою донечкою Марією, – розповідає Геннадій, принагідно зауважуючи, що завдяки своїм маленьким школярикам тепер нікуди не запізнюється, бо щодня о 8:30 вже в центрі.
Сідаємо в авто Геннадія. Це «Seat Toledo», 2006 року випуску.
– У родині є ще одна машина – «КIA Soul», 2012 року. Її водить дружина, – інформує Геннадій.
Рушаємо. Їдемо у Богуслав, що за 120 км від Києва. Дорогою Кривошея показує кав’ярню, куди навідується перед роботою разом з іншими татусями школяриків. Потім розповідає, де живе. Мовляв, квартиру в Святошинському районі придбали недавно. А до того жили у двокімнатній біля Севастопольської площі, яку продали. Що заселилися у нову ледь не першими й жили там з трьома дітками у спартанських умовах.
Проїжджаємо повз парк Слави. Там часто бувають заходи за участі очільників держави: президентів, прем’єрів. Геннадій звертає нашу увагу на вікна одного з будинків. Там великими червоними буквами інформується про послуги клініки, яка спеціалізується на чоловічому здоров’ї. Запрошують на прийом до проктолога, уролога й інших медичних фахівців:
– Ніколи не звертали увагу, що коли відбуваються офіційні заходи, цю інформацію прикривають? Коли я очолив Печерську райдержадміністрацію, розповідали, що Азаров свого часу рвав і метав, побачивши, на якому тлі його можуть підловити фотографи, – розказує.
Згадуємо ще декілька кумедних історій про уважного до зовнішньої реклами Миколу Яновича. Приміром, про серйозний наганяй голові Київської міськдержадміністрації Олександру Попову за білборд неподалік від Кабміну, на якому панянка, вдягнута у робочий комбінезон, закликала придбати насоси на дачу. Та Азаров, казали, не зрозумів, що «насоси» – це іменник у множині, а не спонукальне дієслово російською… Стверджували, що це – чистісінька правда, хоч і схоже на анекдот.
Замислившись на якусь мить, Геннадій раптом каже, що його життя могло скластися інакше. Він з простої сім’ї: мама шила людям одяг, батько валив ліс. Сам він після школи закінчив Богуславський педагогічний коледж імені Нечуя-Левицького. Займався спортом: легкою атлетикою і баскетболом. Тому після коледжу думав продовжити навчання у Черкаському університеті, було на думці стати вчителем фізкультури. Попри травму, склав усі профільні іспити, та його «завалили» на екзамені з української мови. Тоді викладач історії з коледжу порадив хлопцеві вступати в столичний університет імені Драгоманова, що Кривошея і зробив.
– Хороші часи були, хоч і простими їх назвати складно. Навчання доводилося поєднувати з роботою. Жалкую лише про одне: зірвав спину, розвантажуючи фуру з горілкою. А перший серйозний заробіток мав у старших курсах – на виборах роботу запропонували. Отримав аж 200 доларів! Уявляєте?! То були шалені гроші! – відверто ділиться.
На півдороги – короткий привал, щоб заправити машину, випити кави, з’їсти пиріжок з вишнями. Рахунок – понад 500 гривень. Звісно, зазираємо у гаманець до депутата. Розповідає, що зарплатня – 4600 гривень на руки плюс 6 тисяч «депутатських» на здійснення повноважень. Це мало, тож має право на субсидію, але користатися нею не буде – соромно.
– Усі доходи декларую. Кажуть: «депутатські не треба», та я їх внесу в декларацію за цей рік. Раніше займався бізнесом. Тому є певні заощадження. На них придбав нещодавно ділянку біля Гореничів. Вона у лісі. Там ні світла, ні газу. Маю мрію колись збудувати будинок. Дітям там буде краще, у квартирі часто хворіють, – розповідає.
А чи немає остраху, що скажуть, ніби на будинок накрав за депутатства?
– Палац я не будуватиму, та бруд однаково литимуть. Традиційно думають, що чиновник і політик – це обов’язково злодій і корупціонер. І що тут найгірше? Це своєрідна індульгенція від людей: «кради, ми від тебе тільки цього й чекаємо». Знаєте, варто нині «обнулитися». Сказати усім: «Відкрийте свої доходи, а далі живемо чесно». Це не значить, що усіх злочинців слід вибачити: є правоохоронні ограни, нехай працюють. Але багато хто пішов би на відбілювання своїх статків і почав би сплачувати податки. Це спрацювало б, – відповідає.
Близько 10:30 ми у Богуславі. Це рідне місто Кривошеї. Він має тут громадську приймальню, хоч і не мажоритарник. Богуслав вважався округом мільйонера Олександра Oнищeнка, який любить яскраві кампанії, концерти за участі зірок, ба – навіть у 2012-му в місто Кагарлик на Київщині Жан-Клода Ван Дама колись привозив:
– Не можу сказати, що він зовсім нічого не робить для округу. Але я переконаний: мало дати, важливо навчити діяти, – пояснює свою позицію Кривошея.
Перша зупинка – біля будинку, де виріс Геннадій. І як мінімум дві проблеми. Перша – незаконна забудова: здоровенний зелений павільйон перекрив прохід з двору, вкрав чималий шмат і тротуару, і зеленої зони. У ньому планують торгувати овочами й стверджують, що мешканці кооперативу дали добро на його встановлення.
– Зателефонували сусіди, розповіли. Допомагаю боротися, – каже Кривошея і веде нас у рідний йому двір.
Бачимо старенький, зруйнований людьми і часом дитячий майданчик.
– Тут ще малим бавився. З татом фарбували гойдалки, гірки, – пригадує.
На зауваження, чому не встановив гарний сучасний майданчик у рідному дворі, обурюється:
– Я цього ніколи не робитиму! Це було б найпростіше. Але не справа народного депутата майданчики встановлювати. Це мусить робити місцева влада. Не хоче – люди повинні вимагати. Краще домогтися, щоб місто свої обов’язки виконувало, а люди – контролювали свою владу. Це правильно. Інакше про яку децентралізацію йдеться? Як люди зрозуміють, що не варто чекати, що хтось з Києва приїде і за них тут усе вирішить? А вони ж чекають, вперто чекають.
Ми теж дуже скоро переконуємося у вічності некрасівського: «Вот приедет барин – барин нас рассудит, барин сам увидит, что плоха избушка…»
Об 11:00 Кривошея розпочинає прийом громадян. Записалося двоє. Через приймальню пройшло значно більше, і то тільки тих, хто не побоявся говорити у присутності преси.
Проблем чимало. Із села Шупики, приміром, прибула справжня делегація. Виявляється, у маленькому селі, де приблизно 200 дворів і 600 жителів, серйозна проблема з питною водою. Вона так глибоко, що колодязь не викопаєш. Свердловину бити треба глибше 100 метрів, що не лише дорого, а й додаткових дозволів вимагає. Та є у Шупиках централізоване водопостачання – спадок від Союзу. За часів незалежності водонапірна башта й інфраструктура стали «нічийними». Згодом якась приватна фірма взялася постачати воду у 120 дворів, беручи плату лише за електроенергію – 25 гривень з двору. Селяни просять депутата допомогти поставити об’єкт на баланс села, а також провести його перевірку та реконструкцію. Кривошея дає доручення помічниці Олені підготувати запити на місцеві органи влади, а також у Геологічну службу й інші відомства:
– Це стара проблема. Люди роками оббивають пороги. Та їм хіба відписки дають, – пояснює нам депутат.
Та цим не вичерпуються питання делегатів зі Шупиків. Простять також допомогти гроші сільські з банку «Київська Русь» дістати. Це три тисячі гривень, які село перерахувало «за світло». Вони застрягли у проблемній фінустанові, не дійшли до надавача послуг, сформувався борг. Отже, буде ще й запит у Фонд гарантування вкладів.
Ще просять селяни сказати депутатам про необхідність зняти обмеження з пенсіонерів, які ще працюють. Геннадій каже, що щиро сподівається – затягування пасків у бюджеті-2016 не буде.
Наступним був фермер. Розповів, що якось дивно паї поділені: мовляв, мусить сплачувати за ті, якими не користується. Тож готується ще один депутатський запит – на колишній Держкомзем, а нині Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Просить допомоги у депутата й голова міського Товариства Червоного Хреста Любов Крецька. Їй та бухгалтерові затримують зарплату, кошти на яку має надавати місцева влада.
За ними заходить місцевий депутат – Валентина Роман. Проблема – брак громадських туалетів у Богуславі. Розповідає, що було два, й ті влада міста зруйнувала. Тепер за потреби доводиться бігати на автостанцію. Мер і міськрада ігнорують не лише цю проблему, а й інші, приміром, необхідність вакцинувати вуличних собак, боротися з незаконними забудовами тощо.
Кривошея каже, що у Богуславі насправді проблема – мер, який давно при посаді. Люди нарікають, натомість знову переобрали В’ячеслава Дяченка, колишнього регіонала, а тепер представника партії «Рідне місто». Той переважно або ігнорує запити, або шле відписки, продовжуючи робити своє, а не працювати на громаду. Довіряй та перевіряй, то ж ми «забиваємо» у пошуковець прізвище міського голови – й першою ж новиною бачимо повідомлення прес-служби прокуратури Київської області від 29 жовтня цього року: «Богуславський районний суд Київської області призначив адміністративне покарання у вигляді сплати штрафу Богуславському міському голові. Встановлено, що прокуратура Богуславського району направила лист до мера з вимогою надати в прокуратуру інформацію з питань використання бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію програм та заходів з охорони дитинства, закупівлі відповідних товарів, робіт і послуг. Мер, всупереч чинному законодавству, не надав жодної інформації в органи прокуратури».
Кривошея пояснює: 99,9% звернень громадян стосуються дій чи бездіяльності місцевих очільників. Приміром, часто незаконно відмовляють у субсидіях, ніяк це не аргументуючи. Є кругова порука: чиновники й правоохоронці працюють у тандемі, покриваючи одне одного:
– Змінити ситуацію спроможна тільки децентралізація. Але реальна. Щоб її не провалити, потрібно інформувати людей про їхні права і обов’язки влади. Це й роблю, – наголошує нардеп.
Поки у Геннадія триває прийом громадян під пильним оком нашого фотокореспондента з фіксуванням сказаного на диктофон, виходимо на вулицю на перекур, щоб запитати у місцевих, а чи не для нас так активно працює народний обранець. Люди раді позаочі попліткувати. Проте сказали, що у Богуславі він буває справді часто. І що до нього всі йдуть з усіма своїми бідами. А є й такі, що й гроші просять. Тож повернувшись, запитуємо у Геннадія, чи допомагає готівкою.
– Буває іноді. Та це рідко. Якщо людині гроші справді дуже потрібні. Я не маю змоги роздавати їх. Вже казав, що іншими методами допомагаю. Та давайте поспішати, нас чекають ювіляри, – каже вже по обіді.
Їдемо у село Ївки, де подружжя Наріжних святкує 60 років шлюбу. «Молодята» раді. Несуть світлини. Намагаються налити чарку. І щиро шкодують, що не залишимося на забаву.
– Людям потрібна увага. Щира. Традицію вітати започаткував, будучи у Печерській адміністрації, продовжив тут, – ділиться Геннадій уже в авто, дорогою у Богуслав, де запланував зустрітися з представником місцевого бізнесу, який з руїн «Сільгосптехніки» створив сучасне підприємство. Розповідає, що хоче поговорити про наповнення місцевих бюджетів, податкове законодавство, децентралізацію.
Об’єкт схожий на режимний. Пропускна система. На території охайно. Ніде не видно майстрів на перекурі.
Зустрічає власник – Петро Гавриленко. Й пригадує, що свого часу кинув науку, зайнявся розробкою і створенням сучасних конкурентних систем хімічного захисту рослин. І вийшло. Нині мають спільний проект із Францією. Успішно будують вітчизняні системи (є конструкторське бюро, лабораторія для випробувань). 35% продукції експортують у Румунію й Болгарію.
Підприємець каже, що могли б і більше, та важно рекламуватися. Наприклад, участь у профільній виставці у Ганновері потребує багато ресурсів. Тільки за оренду площі треба заплатити 60 тисяч доларів, плюс транспортні витрати. Україна, на відміну від інших держав, таких витрат на себе не бере. Понад те, наше законодавство створює немало проблем. «Нам треба свої обмеження познімати, а не на ЄС кивати», – розповідає депутатові Петро Миколайович. І проводить екскурсію об’єктом, де зараз вже є 200 робочих місць, а планується створити ще більше.
Цікаво, що умови праці – людські. Є сучасна роздягальня, душ. Усюди світло, тепло. На території збудовано станцію, яка працює на альтернативному паливі – соняшникових лушпайках. Вона може забезпечувати енергією і сусідній маслозавод, та той зупинився.
Ще одна гордість – туристсько-оздоровчий комплекс, на базі якого підприємець організував гончарну майстерню для дітей з сусідніх сіл. Мріє, що в комусь із них прокинуться гени предків, які славилися талантом творити з глини. Та нарікає, що батьки не стимулюють дітей до занять.
Окрім того, діти мають змогу займатися плаванням у басейні комплексу з фаховим тренером. Далі підприємець розповідає, що прагне розвивати рекреаційний туризм. Щоб люди їхали не на Закарпаття, а сюди, під Богуслав, де чудові краєвиди, річка Рось, сосни і, як не дивно, немає комарів.
А наостанок додає, що дуже хотів би, щоб працювали тут тільки місцеві. Так спершу й було, та чомусь уже за тиждень-другий люди почали висувати умови, на кшталт «маю корову доїти, бур’яни на городі полоти». І позвільнялися, хоч мали пристойну навіть як для Києва зарплатню.
Розійшлися депутат з підприємцем, окресливши низку завдань один для одного. Перший попросив надіслати пропозиції бізнесу щодо покращення клімату і законодавства. Другий – дізнатися, чи справді регіон потребує дотацій з державного бюджету, скільки загалом сплачує податків задля розуміння перспектив і завдань для якісної децентралізації.
Їдемо далі – на обід нас уже зачекалася мама Геннадія. Вона живе у дідівській хаті у селі Ісайки. Зустрічає гостинно. І борщ, і вареники, і котлети, і гречана каша, і компот. Радиться з сином, як не перевищити ліміт газу, питає про внуків і припрошує їсти.
У хаті – багато старих фотографій. Затишно, але сумно. Батько Геннадія довго боровся з онкологічною хворобою. Тепер спочиває на кладовищі, яке видно з двору. Геннадій попросив нас зачекати у хаті:
– Сходжу до тата. Вибачте, я сам.
Пообідавши, мусимо їхати далі. Хоч, чесно кажучи, не хочеться, бо тут усе справжнє: пахне землею, прілим листом і димком. Геннадій обіцяє матері, що скоро знову навідається.
Дорогою підвозимо у Богуслав місцевого вчителя, який ділиться, що у школі нині менше 100 учнів. Керівництво чубиться, замість того щоб боротися за навчальний заклад.
– Можуть зробити дев’ятирічку або й закрити, – пізніше скаже Геннадій, який щиро переживає за село.
Тут йому телефонують, призначають зустріч.
– Проситься жіночка зустрітися «анонімно». Боїться, що ви побачите і напишете про її візит до мене. Каже, важливо. Ви не проти? – запитує.
Порадившись, вирішуємо відпустити депутата на таємну розмову. Хто його знає, чому людина утаємничується. Залишаємося в автомобілі наодинці з портфелем і телефоном депутата. Повернувшись, про свою таємничу співрозмовницю не згадує. Повідомляє, що у нас ще два об’єкти для перевірки – а після вже на Київ, на засідання фракції.
Перший об’єкт – уже згадуваний громадський туалет біля автостанції. Знайти його легко наосліп, за запахом. Фото з середини публікувати не будемо, оскільки текст можуть читати люди з високою душевною організацією чи вагітні жінки. Повірте на слово – жах! Там намагаються прибирати, та все марно.
– Це вирішується елементарно. Потрібно зобов’язати підприємців, які працюють тут, забезпечити ремонт і прибирання. Для цього не треба ні грошей, ні втручання Києва, а лише бажання місцевої влади. Будемо стимулювати, – одразу каже Кривошея.
Наступна зупинка – підприємство, на яке депутатові поскаржилися місцеві. Вони позаглядали через вікна, а там верстати незакріплені. Працюють ніби цілодобово, у кілька змін. Тому запідозрили, що це може свідчити про тимчасовість фірми й ухиляння від сплати податків.
Ідемо туди. На стіні непримітна вицвіла табличка, на якій зверху написано «Темп-3000». Нагадаємо, що про Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» раніше писали у розрізі тендерів на постачання бронежилетів. Та чи це воно у Богуславі, поки достеменно невідомо. На підприємстві вже немає керівництва, хоч лише 17.15. Прориватися всередину не стали. За прикладом місцевих пильних пішли підглядати у вікна.
Справді, станки стоять на підлозі, не закріплені. Виготовляють якусь тканину.
– Не факт, що тут щось незаконне. Напишу запити. Люди попросили, треба зреагувати, – повідомив Кривошея, який сподівається на те, що у подальшому цей депутатський контроль не виллється у сенсацію, корупційний скандал.
Повертаємося у столицю. Дорогою на Київ депутат ділиться, чого йому бракує найбільше.
– Немає позитивних новин. Та й взагалі новин бракує. Усе зводиться до скандалів, за ширмою яких не видно життя, справжніх проблем чи здобутків, – наголошує він.
Близько 19:00 ми у Києві. Кривошея йде на засідання фракції «Народного фронту», де, як розповів, часто буває прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Зібрання закрите для преси. Та ми знаємо, що тривала нарада до 20:15. Обговорювали порядок денний ВР на цей тиждень. На цьому робочий день Кривошеї добіг кінця. Залишилося заїхати у супермаркет, адже дітям завтра знову в школу, а Геннадієві – в парламент.
День з політиком: Перші шалені гроші Геннадія Кривошеї
Інформація про статки вітчизняних політиків та чиновників дуже таємна. Особливо, якщо це палаци, як у колишнього генпрокурора Віктора Пшонки біля Києва, у селі Гореничі, де нині планує побудуватися народний депутат Геннадій Кривошея.
Раніше Кривошея був депутатом Подільської райради у Києві, а в 2014-му очолював Печерську райдержадміністрацію столиці. У парламент пройшов за списком «Народного фронту». Це перша каденція Кривошеї у ВР. Геннадій голова підкомітету з питань підприємництва та технічного регулювання парламентського Комітету з питань промислової політики та підприємництва і член об’єднання «Депутатський контроль».
Геннадій – один із трьох сміливців, які, дізнавшись, що «Аналітична служба новин» розпочинає проект «Один день з політиком», мета якого – дослідити, чим займаються народні обранці поза межами сесійної зали, без запитань погодився на аудіо- та фото фіксацію кожного свого слова й жесту. Його днем став понеділок, 9 листопада 2015 року.
8:20. Зустрічаємося біля арки на вулиці Володимирській. Щоранку саме Геннадієві доводиться відводити до школи дітей. Софія й Андрій – першачки.
– Це школа з поглибленим вивчанням німецької мови. Приводжу сина і донечку сюди вранці я. Дружина – вдома з молодшою донечкою Марією, – розповідає Геннадій, принагідно зауважуючи, що завдяки своїм маленьким школярикам тепер нікуди не запізнюється, бо щодня о 8:30 вже в центрі.
Сідаємо в авто Геннадія. Це «Seat Toledo», 2006 року випуску.
– У родині є ще одна машина – «КIA Soul», 2012 року. Її водить дружина, – інформує Геннадій.
Рушаємо. Їдемо у Богуслав, що за 120 км від Києва. Дорогою Кривошея показує кав’ярню, куди навідується перед роботою разом з іншими татусями школяриків. Потім розповідає, де живе. Мовляв, квартиру в Святошинському районі придбали недавно. А до того жили у двокімнатній біля Севастопольської площі, яку продали. Що заселилися у нову ледь не першими й жили там з трьома дітками у спартанських умовах.
Проїжджаємо повз парк Слави. Там часто бувають заходи за участі очільників держави: президентів, прем’єрів. Геннадій звертає нашу увагу на вікна одного з будинків. Там великими червоними буквами інформується про послуги клініки, яка спеціалізується на чоловічому здоров’ї. Запрошують на прийом до проктолога, уролога й інших медичних фахівців:
– Ніколи не звертали увагу, що коли відбуваються офіційні заходи, цю інформацію прикривають? Коли я очолив Печерську райдержадміністрацію, розповідали, що Азаров свого часу рвав і метав, побачивши, на якому тлі його можуть підловити фотографи, – розказує.
Згадуємо ще декілька кумедних історій про уважного до зовнішньої реклами Миколу Яновича. Приміром, про серйозний наганяй голові Київської міськдержадміністрації Олександру Попову за білборд неподалік від Кабміну, на якому панянка, вдягнута у робочий комбінезон, закликала придбати насоси на дачу. Та Азаров, казали, не зрозумів, що «насоси» – це іменник у множині, а не спонукальне дієслово російською… Стверджували, що це – чистісінька правда, хоч і схоже на анекдот.
Замислившись на якусь мить, Геннадій раптом каже, що його життя могло скластися інакше. Він з простої сім’ї: мама шила людям одяг, батько валив ліс. Сам він після школи закінчив Богуславський педагогічний коледж імені Нечуя-Левицького. Займався спортом: легкою атлетикою і баскетболом. Тому після коледжу думав продовжити навчання у Черкаському університеті, було на думці стати вчителем фізкультури. Попри травму, склав усі профільні іспити, та його «завалили» на екзамені з української мови. Тоді викладач історії з коледжу порадив хлопцеві вступати в столичний університет імені Драгоманова, що Кривошея і зробив.
– Хороші часи були, хоч і простими їх назвати складно. Навчання доводилося поєднувати з роботою. Жалкую лише про одне: зірвав спину, розвантажуючи фуру з горілкою. А перший серйозний заробіток мав у старших курсах – на виборах роботу запропонували. Отримав аж 200 доларів! Уявляєте?! То були шалені гроші! – відверто ділиться.
На півдороги – короткий привал, щоб заправити машину, випити кави, з’їсти пиріжок з вишнями. Рахунок – понад 500 гривень. Звісно, зазираємо у гаманець до депутата. Розповідає, що зарплатня – 4600 гривень на руки плюс 6 тисяч «депутатських» на здійснення повноважень. Це мало, тож має право на субсидію, але користатися нею не буде – соромно.
– Усі доходи декларую. Кажуть: «депутатські не треба», та я їх внесу в декларацію за цей рік. Раніше займався бізнесом. Тому є певні заощадження. На них придбав нещодавно ділянку біля Гореничів. Вона у лісі. Там ні світла, ні газу. Маю мрію колись збудувати будинок. Дітям там буде краще, у квартирі часто хворіють, – розповідає.
А чи немає остраху, що скажуть, ніби на будинок накрав за депутатства?
– Палац я не будуватиму, та бруд однаково литимуть. Традиційно думають, що чиновник і політик – це обов’язково злодій і корупціонер. І що тут найгірше? Це своєрідна індульгенція від людей: «кради, ми від тебе тільки цього й чекаємо». Знаєте, варто нині «обнулитися». Сказати усім: «Відкрийте свої доходи, а далі живемо чесно». Це не значить, що усіх злочинців слід вибачити: є правоохоронні ограни, нехай працюють. Але багато хто пішов би на відбілювання своїх статків і почав би сплачувати податки. Це спрацювало б, – відповідає.
Близько 10:30 ми у Богуславі. Це рідне місто Кривошеї. Він має тут громадську приймальню, хоч і не мажоритарник. Богуслав вважався округом мільйонера Олександра Oнищeнка, який любить яскраві кампанії, концерти за участі зірок, ба – навіть у 2012-му в місто Кагарлик на Київщині Жан-Клода Ван Дама колись привозив:
– Не можу сказати, що він зовсім нічого не робить для округу. Але я переконаний: мало дати, важливо навчити діяти, – пояснює свою позицію Кривошея.
Перша зупинка – біля будинку, де виріс Геннадій. І як мінімум дві проблеми. Перша – незаконна забудова: здоровенний зелений павільйон перекрив прохід з двору, вкрав чималий шмат і тротуару, і зеленої зони. У ньому планують торгувати овочами й стверджують, що мешканці кооперативу дали добро на його встановлення.
– Зателефонували сусіди, розповіли. Допомагаю боротися, – каже Кривошея і веде нас у рідний йому двір.
Бачимо старенький, зруйнований людьми і часом дитячий майданчик.
– Тут ще малим бавився. З татом фарбували гойдалки, гірки, – пригадує.
На зауваження, чому не встановив гарний сучасний майданчик у рідному дворі, обурюється:
– Я цього ніколи не робитиму! Це було б найпростіше. Але не справа народного депутата майданчики встановлювати. Це мусить робити місцева влада. Не хоче – люди повинні вимагати. Краще домогтися, щоб місто свої обов’язки виконувало, а люди – контролювали свою владу. Це правильно. Інакше про яку децентралізацію йдеться? Як люди зрозуміють, що не варто чекати, що хтось з Києва приїде і за них тут усе вирішить? А вони ж чекають, вперто чекають.
Ми теж дуже скоро переконуємося у вічності некрасівського: «Вот приедет барин – барин нас рассудит, барин сам увидит, что плоха избушка…»
Об 11:00 Кривошея розпочинає прийом громадян. Записалося двоє. Через приймальню пройшло значно більше, і то тільки тих, хто не побоявся говорити у присутності преси.
Проблем чимало. Із села Шупики, приміром, прибула справжня делегація. Виявляється, у маленькому селі, де приблизно 200 дворів і 600 жителів, серйозна проблема з питною водою. Вона так глибоко, що колодязь не викопаєш. Свердловину бити треба глибше 100 метрів, що не лише дорого, а й додаткових дозволів вимагає. Та є у Шупиках централізоване водопостачання – спадок від Союзу. За часів незалежності водонапірна башта й інфраструктура стали «нічийними». Згодом якась приватна фірма взялася постачати воду у 120 дворів, беручи плату лише за електроенергію – 25 гривень з двору. Селяни просять депутата допомогти поставити об’єкт на баланс села, а також провести його перевірку та реконструкцію. Кривошея дає доручення помічниці Олені підготувати запити на місцеві органи влади, а також у Геологічну службу й інші відомства:
– Це стара проблема. Люди роками оббивають пороги. Та їм хіба відписки дають, – пояснює нам депутат.
Та цим не вичерпуються питання делегатів зі Шупиків. Простять також допомогти гроші сільські з банку «Київська Русь» дістати. Це три тисячі гривень, які село перерахувало «за світло». Вони застрягли у проблемній фінустанові, не дійшли до надавача послуг, сформувався борг. Отже, буде ще й запит у Фонд гарантування вкладів.
Ще просять селяни сказати депутатам про необхідність зняти обмеження з пенсіонерів, які ще працюють. Геннадій каже, що щиро сподівається – затягування пасків у бюджеті-2016 не буде.
Наступним був фермер. Розповів, що якось дивно паї поділені: мовляв, мусить сплачувати за ті, якими не користується. Тож готується ще один депутатський запит – на колишній Держкомзем, а нині Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Просить допомоги у депутата й голова міського Товариства Червоного Хреста Любов Крецька. Їй та бухгалтерові затримують зарплату, кошти на яку має надавати місцева влада.
За ними заходить місцевий депутат – Валентина Роман. Проблема – брак громадських туалетів у Богуславі. Розповідає, що було два, й ті влада міста зруйнувала. Тепер за потреби доводиться бігати на автостанцію. Мер і міськрада ігнорують не лише цю проблему, а й інші, приміром, необхідність вакцинувати вуличних собак, боротися з незаконними забудовами тощо.
Кривошея каже, що у Богуславі насправді проблема – мер, який давно при посаді. Люди нарікають, натомість знову переобрали В’ячеслава Дяченка, колишнього регіонала, а тепер представника партії «Рідне місто». Той переважно або ігнорує запити, або шле відписки, продовжуючи робити своє, а не працювати на громаду. Довіряй та перевіряй, то ж ми «забиваємо» у пошуковець прізвище міського голови – й першою ж новиною бачимо повідомлення прес-служби прокуратури Київської області від 29 жовтня цього року: «Богуславський районний суд Київської області призначив адміністративне покарання у вигляді сплати штрафу Богуславському міському голові. Встановлено, що прокуратура Богуславського району направила лист до мера з вимогою надати в прокуратуру інформацію з питань використання бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію програм та заходів з охорони дитинства, закупівлі відповідних товарів, робіт і послуг. Мер, всупереч чинному законодавству, не надав жодної інформації в органи прокуратури».
Кривошея пояснює: 99,9% звернень громадян стосуються дій чи бездіяльності місцевих очільників. Приміром, часто незаконно відмовляють у субсидіях, ніяк це не аргументуючи. Є кругова порука: чиновники й правоохоронці працюють у тандемі, покриваючи одне одного:
– Змінити ситуацію спроможна тільки децентралізація. Але реальна. Щоб її не провалити, потрібно інформувати людей про їхні права і обов’язки влади. Це й роблю, – наголошує нардеп.
Поки у Геннадія триває прийом громадян під пильним оком нашого фотокореспондента з фіксуванням сказаного на диктофон, виходимо на вулицю на перекур, щоб запитати у місцевих, а чи не для нас так активно працює народний обранець. Люди раді позаочі попліткувати. Проте сказали, що у Богуславі він буває справді часто. І що до нього всі йдуть з усіма своїми бідами. А є й такі, що й гроші просять. Тож повернувшись, запитуємо у Геннадія, чи допомагає готівкою.
– Буває іноді. Та це рідко. Якщо людині гроші справді дуже потрібні. Я не маю змоги роздавати їх. Вже казав, що іншими методами допомагаю. Та давайте поспішати, нас чекають ювіляри, – каже вже по обіді.
Їдемо у село Ївки, де подружжя Наріжних святкує 60 років шлюбу. «Молодята» раді. Несуть світлини. Намагаються налити чарку. І щиро шкодують, що не залишимося на забаву.
– Людям потрібна увага. Щира. Традицію вітати започаткував, будучи у Печерській адміністрації, продовжив тут, – ділиться Геннадій уже в авто, дорогою у Богуслав, де запланував зустрітися з представником місцевого бізнесу, який з руїн «Сільгосптехніки» створив сучасне підприємство. Розповідає, що хоче поговорити про наповнення місцевих бюджетів, податкове законодавство, децентралізацію.
Об’єкт схожий на режимний. Пропускна система. На території охайно. Ніде не видно майстрів на перекурі.
Зустрічає власник – Петро Гавриленко. Й пригадує, що свого часу кинув науку, зайнявся розробкою і створенням сучасних конкурентних систем хімічного захисту рослин. І вийшло. Нині мають спільний проект із Францією. Успішно будують вітчизняні системи (є конструкторське бюро, лабораторія для випробувань). 35% продукції експортують у Румунію й Болгарію.
Підприємець каже, що могли б і більше, та важно рекламуватися. Наприклад, участь у профільній виставці у Ганновері потребує багато ресурсів. Тільки за оренду площі треба заплатити 60 тисяч доларів, плюс транспортні витрати. Україна, на відміну від інших держав, таких витрат на себе не бере. Понад те, наше законодавство створює немало проблем. «Нам треба свої обмеження познімати, а не на ЄС кивати», – розповідає депутатові Петро Миколайович. І проводить екскурсію об’єктом, де зараз вже є 200 робочих місць, а планується створити ще більше.
Цікаво, що умови праці – людські. Є сучасна роздягальня, душ. Усюди світло, тепло. На території збудовано станцію, яка працює на альтернативному паливі – соняшникових лушпайках. Вона може забезпечувати енергією і сусідній маслозавод, та той зупинився.
Ще одна гордість – туристсько-оздоровчий комплекс, на базі якого підприємець організував гончарну майстерню для дітей з сусідніх сіл. Мріє, що в комусь із них прокинуться гени предків, які славилися талантом творити з глини. Та нарікає, що батьки не стимулюють дітей до занять.
Окрім того, діти мають змогу займатися плаванням у басейні комплексу з фаховим тренером. Далі підприємець розповідає, що прагне розвивати рекреаційний туризм. Щоб люди їхали не на Закарпаття, а сюди, під Богуслав, де чудові краєвиди, річка Рось, сосни і, як не дивно, немає комарів.
А наостанок додає, що дуже хотів би, щоб працювали тут тільки місцеві. Так спершу й було, та чомусь уже за тиждень-другий люди почали висувати умови, на кшталт «маю корову доїти, бур’яни на городі полоти». І позвільнялися, хоч мали пристойну навіть як для Києва зарплатню.
Розійшлися депутат з підприємцем, окресливши низку завдань один для одного. Перший попросив надіслати пропозиції бізнесу щодо покращення клімату і законодавства. Другий – дізнатися, чи справді регіон потребує дотацій з державного бюджету, скільки загалом сплачує податків задля розуміння перспектив і завдань для якісної децентралізації.
Їдемо далі – на обід нас уже зачекалася мама Геннадія. Вона живе у дідівській хаті у селі Ісайки. Зустрічає гостинно. І борщ, і вареники, і котлети, і гречана каша, і компот. Радиться з сином, як не перевищити ліміт газу, питає про внуків і припрошує їсти.
У хаті – багато старих фотографій. Затишно, але сумно. Батько Геннадія довго боровся з онкологічною хворобою. Тепер спочиває на кладовищі, яке видно з двору. Геннадій попросив нас зачекати у хаті:
– Сходжу до тата. Вибачте, я сам.
Пообідавши, мусимо їхати далі. Хоч, чесно кажучи, не хочеться, бо тут усе справжнє: пахне землею, прілим листом і димком. Геннадій обіцяє матері, що скоро знову навідається.
Дорогою підвозимо у Богуслав місцевого вчителя, який ділиться, що у школі нині менше 100 учнів. Керівництво чубиться, замість того щоб боротися за навчальний заклад.
– Можуть зробити дев’ятирічку або й закрити, – пізніше скаже Геннадій, який щиро переживає за село.
Тут йому телефонують, призначають зустріч.
– Проситься жіночка зустрітися «анонімно». Боїться, що ви побачите і напишете про її візит до мене. Каже, важливо. Ви не проти? – запитує.
Порадившись, вирішуємо відпустити депутата на таємну розмову. Хто його знає, чому людина утаємничується. Залишаємося в автомобілі наодинці з портфелем і телефоном депутата. Повернувшись, про свою таємничу співрозмовницю не згадує. Повідомляє, що у нас ще два об’єкти для перевірки – а після вже на Київ, на засідання фракції.
Перший об’єкт – уже згадуваний громадський туалет біля автостанції. Знайти його легко наосліп, за запахом. Фото з середини публікувати не будемо, оскільки текст можуть читати люди з високою душевною організацією чи вагітні жінки. Повірте на слово – жах! Там намагаються прибирати, та все марно.
– Це вирішується елементарно. Потрібно зобов’язати підприємців, які працюють тут, забезпечити ремонт і прибирання. Для цього не треба ні грошей, ні втручання Києва, а лише бажання місцевої влади. Будемо стимулювати, – одразу каже Кривошея.
Наступна зупинка – підприємство, на яке депутатові поскаржилися місцеві. Вони позаглядали через вікна, а там верстати незакріплені. Працюють ніби цілодобово, у кілька змін. Тому запідозрили, що це може свідчити про тимчасовість фірми й ухиляння від сплати податків.
Ідемо туди. На стіні непримітна вицвіла табличка, на якій зверху написано «Темп-3000». Нагадаємо, що про Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» раніше писали у розрізі тендерів на постачання бронежилетів. Та чи це воно у Богуславі, поки достеменно невідомо. На підприємстві вже немає керівництва, хоч лише 17.15. Прориватися всередину не стали. За прикладом місцевих пильних пішли підглядати у вікна.
Справді, станки стоять на підлозі, не закріплені. Виготовляють якусь тканину.
– Не факт, що тут щось незаконне. Напишу запити. Люди попросили, треба зреагувати, – повідомив Кривошея, який сподівається на те, що у подальшому цей депутатський контроль не виллється у сенсацію, корупційний скандал.
Повертаємося у столицю. Дорогою на Київ депутат ділиться, чого йому бракує найбільше.
– Немає позитивних новин. Та й взагалі новин бракує. Усе зводиться до скандалів, за ширмою яких не видно життя, справжніх проблем чи здобутків, – наголошує він.
Близько 19:00 ми у Києві. Кривошея йде на засідання фракції «Народного фронту», де, як розповів, часто буває прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Зібрання закрите для преси. Та ми знаємо, що тривала нарада до 20:15. Обговорювали порядок денний ВР на цей тиждень. На цьому робочий день Кривошеї добіг кінця. Залишилося заїхати у супермаркет, адже дітям завтра знову в школу, а Геннадієві – в парламент.
Відео17:46
Події
Кадри з місця падіння СУ-25 у Запорізькій області
У середу, 11 листопада, було опубліковано відео з місця падіння військового літака Повітряних сил України СУ-25. На відео видно перекриту трасу, де лежить частина конструкції штурмовика. На місці події працюють штат ВСУ, прокуратури, СБУ, МВС. Сімферопольська траса поблизу села Петро-Михайлівки перекрита досі.
Кадри з місця падіння СУ-25 у Запорізькій області
У середу, 11 листопада, було опубліковано відео з місця падіння військового літака Повітряних сил України СУ-25. На відео видно перекриту трасу, де лежить частина конструкції штурмовика. На місці події працюють штат ВСУ, прокуратури, СБУ, МВС. Сімферопольська траса поблизу села Петро-Михайлівки перекрита досі.
Блог:
Думки18:33
Політика
Руслан Сольвар
У разі критики з боку ЄС, уряд і парламент повинні будуть доопрацювати «безвізові» законопроекти
У разі критики ЄС пакету «безвізових» законів про арешт, конфіскацію майна, а також щодо повернення та конфіскації активів, Україна повинна професійно доопрацювати їх, проте з дотриманням законності, прав і свобод громадян. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат Руслан Сольвар.
Він зазначив, що ухвалення Верховною Радою низки законопроектів «безвізового пакету» є необхідним кроком у виконанні Плану дій візової лібералізації, без імплементації якого Україна не зможе подолати візовий бар'єр з ЄС.
«Предметом особливої уваги європейських партнерів очікувано став антикорупційний блок законів, передусім, акти, що регулюють питання арешту, конфіскації і повернення активів, отриманих незаконним шляхом. Напередодні голосування в Раді представники Європейського Союзу заявили, що урядова редакція зазначених законопроектів відповідає мінімальному рівню вимог ЄС. Зокрема, йдеться про законопроекти № 2540, 2541 і 3040, які посол Ян Томбінський назвав конструктивною базою антикорупційних реформ, які відповідають критеріям європейської спільноти», - сказав він.
Однак, за словами Сольвара, парламент ухвалив відповідні закони в редакції правоохоронного комітету, норми якої пом'якшують покарання і можуть бути застосовані до вже арештованого майна.
«Тому в уряді заявили, що така версія антикорупційних законів позбавляє правоохоронців ефективних інструментів боротьби з економічною, фінансовою та організованою злочинністю і буде відкинута Євросоюзом. Як наслідок, єдиною альтернативою провалу безвізової ініціативи, на думку чиновників, може бути тільки переголосування законопроектів після внесення необхідних поправок і вилучення норм, запропонованих парламентським комітетом», - пояснив він.
Разом з тим, нардеп зазначив, що аргументація парламентаріїв на користь ухвалених законів полягає в необхідності мінімізувати ризики зловживання повноваженнями під прикриттям боротьби з корупцією.
«Адже уповноважені органи отримають змогу накласти арешт на будь-яке майно, в умовах нереформованої судової та правоохоронної системи це може перетворитися на засіб тиску і шантажу. Таким чином, благі наміри антикорупційної діяльності здатні викликати суттєве порушення громадянських прав», - додав Сольвар.
Він зазначив, що в європейських країнах структури, які займаються протидією корупції, наділені досить жорсткими інструментами боротьби з економічною і фінансовою злочинністю. І, безумовно, такі повноваження виправдані з точки зору їх результативності. Однак, щоб не створювати додаткову небезпеку, нам слід ретельно оцінювати існуючі ризики, які виникають через дефекти вітчизняної системи правосуддя. І жодна мета тут не повинна виправдовувати засоби.
«Відповідальні за безвізовий режим інститути ЄС поки що не дають публічних оцінок ухвалених у вівторок законів, оскільки повинні детально проаналізувати текст відповідних нормативно-правових актів. У разі критичного відгуку, українська сторона буде змушена оперативно відреагувати, якщо безвізовий режим залишається для нас пріоритетом. З іншого боку, облік претензій наших партнерів не повинен йти врозріз із дотриманням законності, прав і свобод громадян. Тому уряд і парламент повинні знайти не політичний компроміс в цій проблемі, а професійно доопрацювати законопроекти спільними зусиллями», - резюмував він.
Блог:
Думки19:00
Суспільство
Георгій Логвинський
Патрульна поліція буде прикладом для всієї правоохоронної системи
Якщо під час проведення переатестації співробітників правоохоронних органів будуть виявлені факти порушення ними закону, то їх необхідно ув'язнити. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат Георгій Логвинський.«У переатестації головне - не питання безробіття. Багато міліціонерів порушували права громадян. Тому головне - набрати фахівців, щоб громадяни знали, що є правосуддя. Наразі рівень довіри до правоохоронної системи дорівнює нулю», - сказав він.
За його словами, злочином є, коли міліціонер не відповідає вимогам, які висуваються до співробітників правоохоронних органів, а також не знає чинного законодавства.
«Така людина не може працювати в національній поліції. Переатестація допоможе визначити таких людей», - зазначив нардеп.
Крім того, парламентарій акцентував: якщо під час переатестації встановлять факти порушення закону тими чи тими міліціонерами, то вони повинні сісти у в'язницю.«Зараз ми бачимо патрульну поліцію. Люди ставляться до них з великою повагою. Вони знають законодавство, легко розмовляють іноземною мовою, допомагають і захищають громадян на дорогах, а не вимагають від них хабарів. Думаю, це буде приклад для всієї правоохоронної системи», - констатував він.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-1,3241038322449-/
/-pc-/
Top