Щоб дізнатися, що чекає на вас у найближчому і далекому майбутньому, можна погадати Пропонуємо вам скористатис....
Архів
Повернутись назад
05 Березня 2016
5 Березня
Блог:
Думки11:39
Політика
Володимир Цибулько
Українська сторона перебувала в статусі учня, а не партнера
Головний результат поїздки нардепів у Брюссель - це підтвердження того, що Україна залишається ключовою країною для Євросоюзу. Також цей візит продемонстрував, що треба виконувати взяті на себе зобов'язання. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив експерт Аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько.
«Треба відокремити стратегічні досягнення від тактичних поразок. Стратегічним досягненням є підтвердження, що Україна є ключовою країною для Євросоюзу і ЄС не відступиться від своїх планів. У тактичному плані це теж дуже корисний візит у тому сенсі, що українським депутатам було вказано, що їхні маленькі відступи від взятих на себе зобов'язань завжди будуть коштувати країні великих збитків. Або вони стають договороспроможною стороною і виконують взяті на себе зобов'язання, або будуть руйнувати перспективи власної країни. Мені здається, що ця дорожня карта, яка обговорювалася в плані реформ Верховної Ради, розширила поле тактичних можливостей для українських депутатів. Адже серед усіх параметрів пропонується ідея введення простої більшості від присутніх у залі при голосуванні за закони. Тому в цьому плані мені здається, що Євросоюз начебто розширив можливості, він не заганяє нардепів в жорсткі нормативи поведінки, але, з іншого боку, стимулює їх до політичної діяльності», - розповів експерт.
На думку політолога, підписання дорожньої карти реформ для ВР є найважливішим тактичним результатом. Його можна розцінювати як попередження.
«Там багато звинувачень. Це попередження хорошого вчителя недбайливому учневі. Українська сторона могла б діяти як партнер у переговорах, якби проголосувала, наприклад, той же закон про електронне декларування та змогла завершити процедуру щодо створення Нацагентства з питань запобігання корупції. Це ті вимоги, які українська сторона брала на себе. Якби вони були виконані, то українська сторона приїхала б у Брюссель з почуттям статусу партнера. А оскільки це не так, українська сторона перебувала в статусі учня, а не партнера. Євросоюз доброзичливий, бо він дуже важко переживав наслідки комуністичної агресії, особливо в країнах Центральної Європи, тому терпіння євросоюзівських чиновників йде від розуму і великого досвіду, від розуміння того, що, крім них, немає більше відповідальної сили на континенті. Але треба запам'ятати, що ніколи Євросоюз не буде підтримувати українську економіку, якщо державна інфраструктура не сприяє боротьбі з корупцією і виведенню з тіні власної економіки», - резюмував Цибулько.
Інтерв'ю12:34
Суспільство
Стелла Захарова
Интервью
Стелла Захарова: Такого неподобства, яке спостерігається з 2014 року, в міністерстві не було ніколи Коли її намагалися втягнути в корупційний скандал, вона не стала мовчати. Всесвітньо відома спортсменка, олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики відкрито виступила проти чиновників міністерства, завдання якого розвивати спорт, а не повільно знищувати все те хороше, що вже зроблено. Вона не дала себе зламати, а продовжила працювати над проектом, який уже не перший рік формує імідж України. В інтерв'ю «Аналітичній службі новин» (АСН) Стелла Захарова розповіла, чому, організовуючи міжнародний турнір зі спортивної гімнастики, цього року відмовилася від бюджетних грошей, про діяльність профільного міністра, а також про те, що змушує професіоналів виїжджати з країни. — Стелло Георгіївно, залишилося зовсім трохи часу до проведення в Києві XIV Міжнародного турніру зі спортивної гімнастики Ukraine Nation Cup. Як іде підготовка? — Хочеться, щоб кожен нюанс було відпрацьовано, щоб усе було красиво. Це міжнародний турнір. Приїдуть гості. А ми — лице України, народу. Нам важливо, що скажуть люди, поїхавши від нас, що напишуть їхні ЗМІ. Важливо, аби нашим спортсменам було комфортно виступати саме в Україні. Щоб вони не виїжджали. А ви знаєте, така тенденція є. І ризикує посилитися. — Україна в політичній та економічній кризі. На сході — війна. Крим анексовано. Це не могло обійти спорт. Адже так? — Справді, нам, маючи великий, 12-річний, досвід, доводиться починати буквально з нуля. З року в рік ми підвищували рейтинг в очах світової громадськості. До нас приїздили олімпійські чемпіони, чемпіони світу, Європи. Ми прагнули, щоб приїжджала еліта. Адже тоді рейтинг заходу набагато вищий. У 2014 році країна зіткнулася з бідою, з війною, і Кубок ми не проводили. Але, незважаючи на всі проблеми, потрібно рухатися вперед. Світові потрібно показати: «Так, час тяжкий, але Україна розвивається». Знову ж таки, Кубок — це не якась примха Стелли Захарової. Боротися за Кубок щорічно приїздять більше сотні провідних спортсменів за рейтингом «Топ-20» Міжнародної федерації гімнастики. Цей захід проводиться на державному рівні. Він є в календарному плані Міністерства молоді та спорту України. Але я відмовилася від бюджетних грошей — не хочу бути зв'язаною по руках діями чиновників. Кошти знаходити складно, але ми це зробили. — Що означає «бути зв'язаною по руках»? — Спорт — це продукт, який несе позитив. Прославляє країну. Інформує про країну. Це факт. Була не так давно в Панамі. І коли дізналися, що я з України, одразу згадали Андрія Шевченка та братів Кличків. Міністерські чиновники штовхають нас назад. Тотальна корупція в міністерстві. За 14 років я бачила багатьох міністрів. Але такого неподобства, як спостерігається з 2014 року, не було ніколи. Така жадібна й ненажерлива політика профільного міністерства згубна тим, що українські спортсмени виїжджають з країни. Ми втрачаємо еліту. І не лише спортивну. А без золотого потенціалу спорту, культури, науки у країни не буде фундаменту. Спортсмени не хочуть сперечатися, боротися з чиновницьким свавіллям. У них немає часу. Вони за свою каторжну працю хочуть отримувати нормальні гроші — заробляти, а не красти. Люди травмами, мозолями, болем здобувають медалі, завойовують їх. Після Олімпійських ігор ще більший відтік спортсменів. Чому ця праця не повинна гідно оплачуватися? Дуже хочеться говорити позитивні речі. Але, на жаль, правда є іншою. Чиновники, заявляючи про реформи, нахабно брешуть. Їхні промови — популізм. А корупція процвітає. — Ви обговорювали ці проблеми з Ігорем Ждановим? — Він просто не хоче чути. Навіть на прийом не потрапити. — А спортсмени-політики допомагають? Наприклад, Денис Силантьєв зараз народний депутат. — Це позиція весільного генерала. Спорт нібито представлений у парламенті, а закони необхідні не ухвалюються, зустрічі, «круглі столи» зі спортсменами не проводяться. Нічого не робиться. Приміром, досі не прийнято закон про меценатство. Він важливий для нас. Адже якщо меценатство не обкладатимуть податками, буде легше знаходити кошти на спорт. І не потрібно у держави їх просити, боротися з бюрократичною машиною, яка звикла жити за відкати. — Торік бюджет Кубка дорівнював 4 мільйонам гривень. А цього року? — Теж. Заощаджуємо на всьому. Один Палац спорту виставив нам 530 тисяч гривень. Готель потрібно надати. Харчування. Охорону. Технічне забезпечення дорого коштує — це сім фур заліза для встановлення помосту. Але ми вкладемося. І вхід буде безкоштовним. Гадаю, якби держава такий проект робила, він би обійшовся в 4 мільйони не гривень, а доларів. — Боротьба з корупцією — тема №1 у політичному порядку денному. Офіційно заявляли про злодіяння? Можливо, варто до Національного антикорупційного бюро звернутися? — Не віримо вже нікому. Куди ми тільки не зверталися. У найкращому випадку відписки отримуємо. Наприклад, минулого року зверталися до Комітету ВР, до Єгора Соболєва, передали йому папки документів щодо використання бюджетних грошей під час проведення міжнародного турніру зі спортивної гімнастики Ukraine Nation Cup у 2015 році. Нас мутузили півтора місяця. Потім, думаю, домовилися. І пан Соболєв сказав: «Я цим не займатимусь». — Згодні, що сьогодні в Україні спорт — це розвага для багатих? Мріяти про теніс, гімнастику, футбол може далеко не кожна дитина. — Чи замислювалися, чому так відбувається? Погляньте, як ведуть політику по відношенню до спорту економічно розвинені країни. Соціальний напрям там є дуже важливим. ЗМІ багато пишуть про спорт. У поважаючих себе країнах є спортивні телеканали. Я жила у Швеції. Там здорова нація на першому місці. Вони чудово розуміють, що це економічно вигідно, скорочуються витрати на медицину. Там на спортивні проекти дають безвідсоткові кредити, допомагають їх втілити в життя. У нас же немає залів, бігових доріжок, басейнів. Усе стерто. Ніякого масового спорту. Інформації — нуль. Перший національний канал, який отримує державні гроші, дуже слабко висвітлює спортивне життя України та світу. Комерційним же каналам це не цікаво. В ефірі — політика, скандали і мильні опери. А спорт — не рейтинговий. Люди, занурені в думки, як оплатити комунальні послуги, заробити на шматок хліба, навіть не думають про спорт Це зомбування нації. Люди, занурені в думки, як оплатити комунальні послуги, заробити на шматок хліба, навіть не думають про спорт. А та «еліта», власники найбільших коштів, не думає про загальну масу людей, про таланти, а лише як би своє чадо прилаштувати в модну секцію. Про те, що райони були донорами потенційних олімпійських чемпіонів, не думає ніхто. А що діткам звичайним нікуди ходити — взагалі забули. — Про селекцію чемпіонів в Україні навіть не питати? — Її немає. Подивіться статистику. У 2008 році було 254 ліцензіати на Олімпійські ігри від України. Цьогоріч — 108 ліцензій. Про що це говорить? Що спортсменів немає. Немає селекції ніякої. Система більше не працює. Її розірвано. Я пройшла через радянську спортивну школу. Не можу сказати, що за часів СРСР нам жилося добре. Це не так. Потрібно брати, модернізувати і впроваджувати нові технології. Але були хороші напрацювання. В Україні була найпотужніша спортивна школа. На Олімпіаді 1980 року 80% медалей взяли українці. А от Китай у спорті тоді був ніким. Що вони зробили? Приїжджали до нас, усе фотографували, ретельно записували. І сьогодні вони найкращі в усіх видах спорту. А працюють за системою радянської школи, яку модернізували, поліпшили і впровадили. Ми ж усе втратили. А українські тренери приїжджають уже зі спортсменами від інших країн. — Нещодавно 17-річна українська гімнастка Елеонора Романова вирішила виступати за Росію. Як ви прокоментуєте це? — А хтось замислився, чому так сталося? І чому тих, хто говорить, що це не так, починають закльовувати? Мало кому відомо, хто такий Жданов. Про попереднього міністра Булатова, який зараз в АТО — напевно, хоче себе відбілити, — теж усі забули. Що дівчинка мала в Луганську? Її підхопили. Дівчинці вже квартиру там дали. Це шанс у її житті. А міністр Жданов — замість того, щоб дати їй шанс в Україні, — обізвав дівчинку зрадницею. Вона була першим номером у нас. Але з нею не було підписано жодного договору. Так, це недобре. Так, у неї вкладалися якісь гроші. Але якби їй дали нехай меншу зарплату, невелику квартирку в Києві, вона б не поїхала. Погляньмо правді у вічі. Міністр повинен землю гризти, щоб такого не відбувалося. Він — влада. Він відповідає за таких дівчаток і хлопчиків. Ми, спортсмени, — теж як на війні. Через нас необхідно проводити інформацію, що Україна — це не лише війна, анексія, криза. Є гарне і добре Знову ж таки, ми, спортсмени, — теж як на війні. Через нас необхідно проводити інформацію, що Україна — це не лише війна, анексія, криза. Є гарне і добре. А все зав'язано. Від іміджу залежить інвестиційна привабливість країни. Спорт — це можливість заробити великі гроші. — Ви особисто розглядаєте можливість поїхати з України? — Ні. Ми жили у Швеції, могли залишитися. Повернулися. Пам'ятаю, зайшла до квартири, відкрила вікно, сіла, плачу. І сказала собі: «Не хочу їхати». Хто думає, що за кордоном дуже добре, помиляється. Нас там поважали: ми — спортсмени, зі знаменитостей. Але знайти там мігрантам гідну роботу практично неможливо. Я дуже люблю свою країну. Чому я маю кудись їхати? Потрібно тут робити все, щоб нашим дітям краще було жити. Для цього є всі можливості. Але кожному потрібно почати з себе. Голосувати свідомо, а не за гроші та гречку. Самим щось робити. І вимагати від влади працювати, не красти, казати правду. Інакше наступні покоління приречені жити у злиднях.
Стелла Захарова: Такого неподобства, яке спостерігається з 2014 року, в міністерстві не було ніколи Коли її намагалися втягнути в корупційний скандал, вона не стала мовчати. Всесвітньо відома спортсменка, олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики відкрито виступила проти чиновників міністерства, завдання якого розвивати спорт, а не повільно знищувати все те хороше, що вже зроблено. Вона не дала себе зламати, а продовжила працювати над проектом, який уже не перший рік формує імідж України. В інтерв'ю «Аналітичній службі новин» (АСН) Стелла Захарова розповіла, чому, організовуючи міжнародний турнір зі спортивної гімнастики, цього року відмовилася від бюджетних грошей, про діяльність профільного міністра, а також про те, що змушує професіоналів виїжджати з країни. — Стелло Георгіївно, залишилося зовсім трохи часу до проведення в Києві XIV Міжнародного турніру зі спортивної гімнастики Ukraine Nation Cup. Як іде підготовка? — Хочеться, щоб кожен нюанс було відпрацьовано, щоб усе було красиво. Це міжнародний турнір. Приїдуть гості. А ми — лице України, народу. Нам важливо, що скажуть люди, поїхавши від нас, що напишуть їхні ЗМІ. Важливо, аби нашим спортсменам було комфортно виступати саме в Україні. Щоб вони не виїжджали. А ви знаєте, така тенденція є. І ризикує посилитися. — Україна в політичній та економічній кризі. На сході — війна. Крим анексовано. Це не могло обійти спорт. Адже так? — Справді, нам, маючи великий, 12-річний, досвід, доводиться починати буквально з нуля. З року в рік ми підвищували рейтинг в очах світової громадськості. До нас приїздили олімпійські чемпіони, чемпіони світу, Європи. Ми прагнули, щоб приїжджала еліта. Адже тоді рейтинг заходу набагато вищий. У 2014 році країна зіткнулася з бідою, з війною, і Кубок ми не проводили. Але, незважаючи на всі проблеми, потрібно рухатися вперед. Світові потрібно показати: «Так, час тяжкий, але Україна розвивається». Знову ж таки, Кубок — це не якась примха Стелли Захарової. Боротися за Кубок щорічно приїздять більше сотні провідних спортсменів за рейтингом «Топ-20» Міжнародної федерації гімнастики. Цей захід проводиться на державному рівні. Він є в календарному плані Міністерства молоді та спорту України. Але я відмовилася від бюджетних грошей — не хочу бути зв'язаною по руках діями чиновників. Кошти знаходити складно, але ми це зробили. — Що означає «бути зв'язаною по руках»? — Спорт — це продукт, який несе позитив. Прославляє країну. Інформує про країну. Це факт. Була не так давно в Панамі. І коли дізналися, що я з України, одразу згадали Андрія Шевченка та братів Кличків. Міністерські чиновники штовхають нас назад. Тотальна корупція в міністерстві. За 14 років я бачила багатьох міністрів. Але такого неподобства, як спостерігається з 2014 року, не було ніколи. Така жадібна й ненажерлива політика профільного міністерства згубна тим, що українські спортсмени виїжджають з країни. Ми втрачаємо еліту. І не лише спортивну. А без золотого потенціалу спорту, культури, науки у країни не буде фундаменту. Спортсмени не хочуть сперечатися, боротися з чиновницьким свавіллям. У них немає часу. Вони за свою каторжну працю хочуть отримувати нормальні гроші — заробляти, а не красти. Люди травмами, мозолями, болем здобувають медалі, завойовують їх. Після Олімпійських ігор ще більший відтік спортсменів. Чому ця праця не повинна гідно оплачуватися? Дуже хочеться говорити позитивні речі. Але, на жаль, правда є іншою. Чиновники, заявляючи про реформи, нахабно брешуть. Їхні промови — популізм. А корупція процвітає. — Ви обговорювали ці проблеми з Ігорем Ждановим? — Він просто не хоче чути. Навіть на прийом не потрапити. — А спортсмени-політики допомагають? Наприклад, Денис Силантьєв зараз народний депутат. — Це позиція весільного генерала. Спорт нібито представлений у парламенті, а закони необхідні не ухвалюються, зустрічі, «круглі столи» зі спортсменами не проводяться. Нічого не робиться. Приміром, досі не прийнято закон про меценатство. Він важливий для нас. Адже якщо меценатство не обкладатимуть податками, буде легше знаходити кошти на спорт. І не потрібно у держави їх просити, боротися з бюрократичною машиною, яка звикла жити за відкати. — Торік бюджет Кубка дорівнював 4 мільйонам гривень. А цього року? — Теж. Заощаджуємо на всьому. Один Палац спорту виставив нам 530 тисяч гривень. Готель потрібно надати. Харчування. Охорону. Технічне забезпечення дорого коштує — це сім фур заліза для встановлення помосту. Але ми вкладемося. І вхід буде безкоштовним. Гадаю, якби держава такий проект робила, він би обійшовся в 4 мільйони не гривень, а доларів. — Боротьба з корупцією — тема №1 у політичному порядку денному. Офіційно заявляли про злодіяння? Можливо, варто до Національного антикорупційного бюро звернутися? — Не віримо вже нікому. Куди ми тільки не зверталися. У найкращому випадку відписки отримуємо. Наприклад, минулого року зверталися до Комітету ВР, до Єгора Соболєва, передали йому папки документів щодо використання бюджетних грошей під час проведення міжнародного турніру зі спортивної гімнастики Ukraine Nation Cup у 2015 році. Нас мутузили півтора місяця. Потім, думаю, домовилися. І пан Соболєв сказав: «Я цим не займатимусь». — Згодні, що сьогодні в Україні спорт — це розвага для багатих? Мріяти про теніс, гімнастику, футбол може далеко не кожна дитина. — Чи замислювалися, чому так відбувається? Погляньте, як ведуть політику по відношенню до спорту економічно розвинені країни. Соціальний напрям там є дуже важливим. ЗМІ багато пишуть про спорт. У поважаючих себе країнах є спортивні телеканали. Я жила у Швеції. Там здорова нація на першому місці. Вони чудово розуміють, що це економічно вигідно, скорочуються витрати на медицину. Там на спортивні проекти дають безвідсоткові кредити, допомагають їх втілити в життя. У нас же немає залів, бігових доріжок, басейнів. Усе стерто. Ніякого масового спорту. Інформації — нуль. Перший національний канал, який отримує державні гроші, дуже слабко висвітлює спортивне життя України та світу. Комерційним же каналам це не цікаво. В ефірі — політика, скандали і мильні опери. А спорт — не рейтинговий. Люди, занурені в думки, як оплатити комунальні послуги, заробити на шматок хліба, навіть не думають про спорт Це зомбування нації. Люди, занурені в думки, як оплатити комунальні послуги, заробити на шматок хліба, навіть не думають про спорт. А та «еліта», власники найбільших коштів, не думає про загальну масу людей, про таланти, а лише як би своє чадо прилаштувати в модну секцію. Про те, що райони були донорами потенційних олімпійських чемпіонів, не думає ніхто. А що діткам звичайним нікуди ходити — взагалі забули. — Про селекцію чемпіонів в Україні навіть не питати? — Її немає. Подивіться статистику. У 2008 році було 254 ліцензіати на Олімпійські ігри від України. Цьогоріч — 108 ліцензій. Про що це говорить? Що спортсменів немає. Немає селекції ніякої. Система більше не працює. Її розірвано. Я пройшла через радянську спортивну школу. Не можу сказати, що за часів СРСР нам жилося добре. Це не так. Потрібно брати, модернізувати і впроваджувати нові технології. Але були хороші напрацювання. В Україні була найпотужніша спортивна школа. На Олімпіаді 1980 року 80% медалей взяли українці. А от Китай у спорті тоді був ніким. Що вони зробили? Приїжджали до нас, усе фотографували, ретельно записували. І сьогодні вони найкращі в усіх видах спорту. А працюють за системою радянської школи, яку модернізували, поліпшили і впровадили. Ми ж усе втратили. А українські тренери приїжджають уже зі спортсменами від інших країн. — Нещодавно 17-річна українська гімнастка Елеонора Романова вирішила виступати за Росію. Як ви прокоментуєте це? — А хтось замислився, чому так сталося? І чому тих, хто говорить, що це не так, починають закльовувати? Мало кому відомо, хто такий Жданов. Про попереднього міністра Булатова, який зараз в АТО — напевно, хоче себе відбілити, — теж усі забули. Що дівчинка мала в Луганську? Її підхопили. Дівчинці вже квартиру там дали. Це шанс у її житті. А міністр Жданов — замість того, щоб дати їй шанс в Україні, — обізвав дівчинку зрадницею. Вона була першим номером у нас. Але з нею не було підписано жодного договору. Так, це недобре. Так, у неї вкладалися якісь гроші. Але якби їй дали нехай меншу зарплату, невелику квартирку в Києві, вона б не поїхала. Погляньмо правді у вічі. Міністр повинен землю гризти, щоб такого не відбувалося. Він — влада. Він відповідає за таких дівчаток і хлопчиків. Ми, спортсмени, — теж як на війні. Через нас необхідно проводити інформацію, що Україна — це не лише війна, анексія, криза. Є гарне і добре Знову ж таки, ми, спортсмени, — теж як на війні. Через нас необхідно проводити інформацію, що Україна — це не лише війна, анексія, криза. Є гарне і добре. А все зав'язано. Від іміджу залежить інвестиційна привабливість країни. Спорт — це можливість заробити великі гроші. — Ви особисто розглядаєте можливість поїхати з України? — Ні. Ми жили у Швеції, могли залишитися. Повернулися. Пам'ятаю, зайшла до квартири, відкрила вікно, сіла, плачу. І сказала собі: «Не хочу їхати». Хто думає, що за кордоном дуже добре, помиляється. Нас там поважали: ми — спортсмени, зі знаменитостей. Але знайти там мігрантам гідну роботу практично неможливо. Я дуже люблю свою країну. Чому я маю кудись їхати? Потрібно тут робити все, щоб нашим дітям краще було жити. Для цього є всі можливості. Але кожному потрібно почати з себе. Голосувати свідомо, а не за гроші та гречку. Самим щось робити. І вимагати від влади працювати, не красти, казати правду. Інакше наступні покоління приречені жити у злиднях.
Інтерв'ю14:32
Суспільство
Керівник кіберполіції Сергій Демедюк
Интервью
Керівник кіберполіції Сергій Демедюк: Про нас багато міфів і казок Кіберзлочинність давно перестала бути сюжетом американських фільмів. В Україні, державі з потужним ІТ-потенціалом, створено кіберполіцію. Навіщо? Для посилення контролю держави за громадянином або переформатування контролю за кіберпростором? Про це та багато іншого в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів очільник Департаменту кіберполіції Національної поліції України полковник поліції Сергій Демедюк. Зауважимо, офіс не в центрі Києва, а в одному з промислових районів столиці. Жодних вивісок. Знайти його самостійно — непросто. В Мережі особистої інформації про головного кіберполіцейського країни немає. Та Сергій Васильович розповів АСН, що родом він з Волині. Свого часу закінчив Львівський інститут внутрішніх справ. З тих пір в органах. Пройшов від звичайного оперативного працівника до сьогоднішньої посади, не оминувши жодної сходинки. Що стосується кіберполіції, Демедюк зазначив: про неї існує багато байок і домислів, які він завжди готовий прокоментувати, а факти — відкрити. Так і зробив. Як і пояснив, чому камери на моніторах у його кабінеті заклеєні. Ще під час тригодинної розмови хотілося відмовитися від усіх технологічних штучок, видалитися з соцмереж і залишити Інтернет назавжди. Але хіба це вихід? Краще ворога знати в обличчя. — Сергію Васильовичу, чим займається кіберполіція? Збирає дані на громадян? Стежить за людьми? — Це звичайний оперативний підрозділ кримінальної поліції. Напрям діяльності — боротьба зі злочинністю в кіберпросторі, виявлення злочинів, які скоюються за допомогою високих цифрових технологій, у тому числі й інформаційних, шкідливого програмного забезпечення та незаконних програмно-технічних комплексів. Також ми допомагаємо іншим структурним та територіальним підрозділам Національної поліції в розшуку та встановленні місцезнаходження зниклих громадян або злочинців, надаємо іншу допомогу в розкритті злочинів тощо. — Функції дублюються з тими, що є у Служби безпеки України? — Ні. Це не так. З СБУ ми тісно співпрацюємо, обмінюємося інформацією в режимі онлайн. Але СБУ займається кібербезпекою держави в цілому. Її пріоритетними напрямами є боротьба із зовнішніми агресорами, кіберзахист державних установ, стратегічних об’єктів та інфраструктур. А наш пріоритет — це розкриття кіберзлочинів, ми захищаємо від кіберзагроз звичайного громадянина та займаємося кібербезпекою в приватному секторі: збереженням облікових записів на будь-якому електронному ресурсі, наданням роз’яснень, як уникнути кіберзагрози, та ін. — Як ви ловите злочинців? — Наш злочинець - за монітором. Виявити його не так вже й легко. Ми можемо знайти адресу, визначити місце знаходження того чи іншого пристрою. А ось хто ним користується? Інколи визначити важко. Але ми це робимо. — Можете «раптово завітати у гості»? — Звісно. Так і робимо. Якщо не дотримуватися ефекту раптовості, то підозрювані одним натиском на кнопку назавжди можуть стерти інформацію, важливу в розкритті кіберзлочинів, а для її відновлення необхідно буде витратити чимало часу. — Це правда, що можете бачити все, що роблять люди, які листи пишуть? — Ні. Це байки про нас. Це неможливо, якщо особа не скоює злочин. Права кожного громадянина захищені Конституцією та державою. Щоб подивитися, наприклад, вашу приватну переписку, нам необхідно мати законні підстави, звернутися до суду, отримати дозвіл. І лише тоді, з використанням спеціального програмного забезпечення, здійснити це. Втручання без рішення суду — порушення закону. Щоб подивитися, наприклад, вашу приватну переписку, нам необхідно мати законні підстави, звернутися до суду, отримати дозвіл Та є ті, хто це робить. Нещодавно ми затримали студента, який незаконно отримав доступ до поштової скриньки однієї дівчини, отримав інтимні фото і почав вимагати гроші за нерозповсюдження. Зараз цей хлопець чекає на вирок суду. — Тобто, якщо з’явився такий шантажист, зламали скриньку чи аккаунт, телефонувати «102»? — Як один із варіантів. У громадян є й інший варіант - написати онлайн-звернення на форму зворотного зв'язку. Будь-хто може звернутися до нас, заповнивши на сайті https://www.cybercrime.gov.ua форму для звернення громадян: https://www.cybercrime.gov.ua/feedback5-ua. І не лише повідомити про злочин, а й отримати консультацію. Навіть перевірити за номером телефону, реквізитами рахунку, адресою сайту, чи не належать вони шахраям. Проблема, що в поліцейських відділеннях на місцях немає працівників нашого підрозділу, а лише в обласних підрозділах Національної поліції. А 99% громадян звертаються до райвідділів, де не завжди прості поліцейські можуть правильно кваліфікувати інцидент як кіберзлочин. Підозрювані одним натиском на кнопку назавжди можуть стерти інформацію, важливу в розкритті кіберзлочинів Ось, для прикладу, якщо людина стала жертвою схеми з телефонним дзвінком, коли нібито когось з рідних затримали правоохоронці і потрібно переказати гроші за звільнення. Людина повірила шахраям, переказала гроші. Окрім карного розшуку, це і наша юрисдикція. Ми допомагаємо оперативно відслідкувати спосіб конвертації електронних коштів у готівку. А знаєте, що такі злочини скоюються засудженими з місць позбавлення волі? Регулярно виявляємо такі групи, припиняємо їхню діяльність. — Це не нова схема. Загальновідома. Чому працює? — Злочинці використовують соціальну інженерію. Підбирають так ключики до людей, що ті забувають про все на світі. Працюють як справжні психологи, вводячи людей в оману з метою отримання різного роду інформації. Так само працюють при крадіжках грошей з карток, з доброчинних рахунків. Втираються в довіру, випитують всю інформацію. А люди забувають залізне правило: пін-код ніколи нікому не можна називати, його працівники банку не запитують. — Днями пройшла інформація про збільшення крадіжок з банкоматів. Прокоментуйте. — Це, зокрема, наслідки економічного становища в державі. Зловмисники активізували свою роботу. Ми спільно з банками активно працюємо на запобігання та виявлення таких злочинів. Щодня фактично затримуємо групи скімеристів у різних регіонах України та осіб, які проводять несанкціоновані операції з підробленими банківськими картками. На запитання про те, як себе убезпечити від таких крадіїв, ми невтомно повторюємо: для зняття коштів користуватися банкоматами, які не викликають підозри та мають реквізити банку, що їх встановив; переконатися, що на банкоматі немає жодних пристроїв та прикрити рукою клавіатуру під час набору паролів; попросити того, хто занадто близько підійшов, відійти; знаючи свої щоденні затрати, встановити ліміти та смс-інформування щодо будь яких операцій, які проводяться з вашою карткою. Це елементарні поради. А якщо виникли якісь підозри, негайно припинити операцію, повідомити про інцидент нам або у свій банк. — Це правда, що є пристрої для безконтактного зчитування даних з кредитних карток у чергах та в громадському транспорті? — Такі пристрої є і були зафіксовані поодинокі випадки компрометації карток таким чином в Європі. Тут слід розуміти, що здійснюється не викрадення технічної інформації з магнітної стрічки, а дистанційне викрадення інформації, яка є на чипі, вмонтованому в картку. Ця технологія має назву PayPass. Але для нашої країни поки що ця проблема не актуальна у зв’язку з малим відсотком в обігу безконтактних банківських карток, а також внесенням платіжними системами додаткового захисту в банківські безконтактні картки, що унеможливлює використання пристроїв такого роду. Однак зловмисники можуть винайти нові способи зчитування, і ми готові до таких викликів. Більше проблем виникає через інтернет-покупки, добровільне введення всіх даних навіть на неперевірених сайтах. Злочинці, спеціально для заволодіння банківськими реквізитами, часто створюють подібні сайти до відомих українських ресурсів, так звані фейкові сторінки. Звичайний користувач, не підозрюючи пастки, самостійно вводить усю необхідну шахраям інформацію реквізитів картки. Нещодавно ми затримали в Одесі таку організовану злочинну групу. Справу вже передано до суду. Звичайний користувач, не підозрюючи пастки, самостійно вводить усю необхідну шахраям інформацію реквізитів картки Щоб убезпечити себе, варто користуватися такою банківською послугою, як інтернет-карта. Вона — віртуальна. На неї ви переказуєте рівно ту суму, яку потрібно заплатити, а також варто встановити ліміти на проведення розрахунків в Інтернеті та подвійну верифікацію через смс-підтвердження. Це коли на ваш номер телефону приходить секретний код, який необхідно ввести для підтвердження тієї чи іншої операції. — Через Мережу можна дістати все, що завгодно: зброю, наркотики. Як тут дієте? — Це злочин. І не лише торгівля, а й замовлення та переказ передоплати. Тому навіть, якщо сайт фейковий, гроші взяли, а послугу не надали, потерпілі до нас не звертаються. Ось у Харкові нещодавно затримали іноземних студентів. Вони з Марокко. Організували в Україні «бізнес»: пропонували американцям та європейцям придбати препарати для евтаназії, наркотики та заборонені медпрепарати. Сума збитків — мільйони. Та заяв від потерпілих, які оплатили та не отримали товар, нема. Є ризик, що затриманих доведеться відпустити. Ми збираємо цифрові докази, відправимо їх до тих країн, де жили замовники, щоб наші колеги нам допомогли. Слід зазначити, що ми постійно співпрацюємо з іншими підрозділами Національної поліції, допомагаємо їм виявляти осіб, котрі, використовуючи можливості мережі Інтернет, займаються злочинною діяльністю на території нашої держави. — Чи не щодня на поштову скриньку надходить спам про роботу з дому. Найчастіше — це шахраї. Як не попастися в їхні тенета? — В Інтернеті існує ціла індустрія дропів. «Дроп», або «мул», — людина, яка надає свої послуги з відкриття банківської картки, отримання на неї коштів і перерозподіл їх на інші рахунки, вказані злочинцем. Цілі компанії існують для розсилки спам-листів. Якщо хтось зреагує, шахраї маніпулюватимуть таким громадянином, доки не отримають гроші. З ним навіть контракт ніби офіційний «укладають», аби ще більше втертися в довіру. Надходять інструкції, людина їх виконує. Її використовують у темну. Так триває доти, доки в двері не постукають правоохоронці, щоб висунути звинувачення в участі в легалізації викрадених коштів. Це проблема не лише України. У цілому світі це шалений обіг грошей. Цілі компанії існують для розсилки спам-листів. Якщо хтось зреагує, шахраї маніпулюватимуть таким громадянином, доки не отримають гроші — Кажуть, через безплатні маркети з іграми та програмами поширюють шкідливий контент... — Це так. І це найбільше розраховано на дітей. Або ж ігри передбачають, що спершу вони безкоштовні, а згодом додаткові функції та можливості треба купувати. Тоді батьки до нас: «Кошти з кредитки зникають!» Інсталювати можна й програму, яка знищить ваші дані або ж дасть доступ злочинцям до вашої інформації, можливість здійснювати розсилки, знімати кошти та ін. Але не обов’язково самому щось встановлювати на свій девайс. Телефони, особливо на операційній системі «Андроїд», — ключ до ваших персональних даних. Є можливість навіть віддалено встановити вам шкідливе забезпечення, так, що ви й не помітите, - повідомлення в кеші не залишиться. Та є спеціальні настройки, щоб мінімізувати доступ вимагачів, шахраїв та інших злочинців. Їх варто встановити. — Ще одна проблема — бази персональних даних громадян, як державні, так і приватні. Є витоки. Ними торгують. Це ж злочин? — І він передбачає кримінальну відповідальність. Але тут треба розуміти, чому це відбувається. Наприклад, якщо та чи інша державна установа використовує піратське програмне забезпечення, не пролонговані функції, не забезпечує захист системи, на який потрібні фахівці та кошти, — маємо витоки. Хакер (навіть середньої ланки) може отримати цю базу даних і продати її. Потрібно вводити відповідальність за недбале ставлення до захисту безпеки в установах та відомствах. Нехай вона буде не кримінальна, а фінансова. Ще одне. Гучних справ щодо зламу баз супермаркетів у нас немає тільки тому, що українці незаможні, не зберігають на картках великі гроші. Зверніть увагу на торговельні центри. Там збирають повні дані про покупців: ПІП, номери телефонів, адреси, склад сім’ї, кількість покупок, витрачені суми та ін. Також є дисконтні картки, до яких прикріплюються банківські реквізити, хоча цього робити не можна. Захист таких баз належним чином не здійснюється. Люди, які залишають відомості про себе, повинні це розуміти. Гучних справ щодо зламу баз супермаркетів у нас немає тільки тому, що українці незаможні — Якою є ситуація у соціальних мережах? Там зараз буквально живуть люди. — Користувачі часто не читають правила конфіденційності. А бездумно і безпечно виставляють «пташку», що погоджуються надати доступ до персональної інформації та на її використання. А паролі які? Дата народження, вказана на сторінці? Або ж qwerty? Однаковий пароль використовується для пошти, соціальної сторінки та інших аккаунтів? Це неправильно. Паролі мусять бути складними та різними. Змінювати їх потрібно як мінімум раз на місяць. — Вас особисто немає в соцмережах? — Справді, немає (сміється. - Авт.). Знаю, як вони працюють. — І камери на моніторах заклеєні. І вдома теж? — Так. Скрізь. Це про всяк випадок. Є чимало програм, які підкажуть, чи вас хтось слухає або пише. — Вашим працівникам заборонено бути в соцмережах? — Ні. Це особисте право кожного. Але в розрізі служби є у наших працівників облікові записи. І не по одному. — Тобто? — Для виявлення злочинців. Наприклад, педофілів виявляємо і доводимо справи до судів. Та знаєте, ми виявляємо навіть батьків, які продають своїх дітей. Нещодавно виявили цілу сім`ю: бабця, мама і діти 12 і 5 років. Дітей примушували перед веб-камерами «розважати іноземних клієнтів». А є матері, які не лише фотографують чи змушують роздягатися перед веб-камерами, а й фізично відводять до педофілів своїх діток. — Секти теж перебралися в Мережу? — Так. Соціальні мережі активно використовуються ними для вербування нових членів. А секта, нагадаю, це злочинна організація для видурення коштів з жертв. Невдоволених осіб також там вишукують і терористи. Для цього злочинцям не потрібно їхати в Україну, як і для того, щоб передати комплектуючі для створення саморобного вибухового пристрою та інструкції для його застосування. Коли ми отримуємо таку інформацію або ж листи про теракт, що готується, звертаємося до провайдерів. На щастя, більшість допомагає. Та є такі, які відмовляють, вимагають рішення суду, прикриваються ризиком розголошення персональних даних, але насправді бояться, - ми виявляємо, що вони займаються незаконною діяльністю. Зараз також підписуємо меморандуми про співпрацю з провайдерами, щоб в екстрених випадках могли отримувати інформацію про місце знаходження того чи іншого пристрою. — А з піратством як справи? Не оране поле роботи? — Оране й переоране. Нам вдалося за 2015 рік вивести Україну зі списку «301». (The Special 301 Report готується щорічно Офісом торгового представника США відповідно до розділу 301 з поправками Закону про торгівлю 1974 року. У звіті йдеться про торгові бар'єри для американських компаній і продуктів у зв'язку з законами про інтелектуальну власність, що стосуються авторського права, патентів і товарних знаків в інших країнах. Авт.) Ми змогли здійснити цей прорив, хоч він і невидимий. Та цього року ті, хто займався піратством, кажуть, що відтепер вони — представники ІТ-індустрії, якій ми заважаємо розвиватися. Це структури, які використовують ІТ-технології, працюють поза правовим полем, не сплачують податки, просто прикриваються назвою. Справжні, «білі» розробники ІТ-технологій нам претензії не висувають. Ті, хто займався піратством, кажуть, що відтепер вони — представники ІТ-індустрії, якій ми заважаємо розвиватися Як результат — у звіті за 2016 рік ми знову стали піратами №1 у списку «301». З метою уникнення такої «слави» ми разом із правовласниками здійснюємо спільну роботу з боротьби з піратством. Упевнений, що найближчим часом ми притягнемо до відповідальності компанії, які негативно впливають на імідж нашої держави, організували та підтримують даний злочинний промисел у мережі Інтернет, з території України. — Роботи чимало. Вам вистачає сил її виконувати? — Наша служба на етапі становлення. Поки що маємо лише 170 поліцейських на всю країну. Чисельність буде збільшено до 410, з яких 39 — це спецагенти. За потреби ми ініціюватимемо розширення штату та залучатимемо інші оперативні підрозділи. — Спецагенти — це хто? — Це офіцери поліції. «Білі» хакери — узаконені спеціалісти, які вміють і можуть створювати програмне забезпечення для оперативного виявлення злочинів та злочинців у кіберпросторі. — Ваші поліцейські — це потужні айтішники. На ринку їхня робота коштує дорого. А у вас зарплати 6-30 тисяч гривень. Проблема? — Ті, хто йдуть до нас, повинні розуміти: ось це зарплата, поки що вона така, інших доходів не буде. Ті, хто йдуть до нас, повинні розуміти: ось це зарплата, поки що вона така, інших доходів не буде Проводили конкурс на спецагентів, замість 39 набрали лише 30. І немає впевненості, що коли прийде час прибути на місце служби, ознайомитися з проблемами, буднями та функціями, всі погодяться далі працювати. Адже у них зараз зарплати близько 2 тисяч доларів. А у нас верхня межа — 30 тис грн. Але, якщо порівнювати плату з тією, яка була раніше в міліції, — вона збільшена серйозно. Та у нас є плюси. Можна навчитися того, чого не вміють звичайні спеціалісти. Весь час відбуваються курси підвищення кваліфікації за кордоном. До нас приїздять фахівці світового рівня. Проводимо спільні операції з іншими країнами. Обмінюємося оперативними працівниками з Німеччиною та США. Наша сфера діяльності, злочини, які скоюються, не мають меж і кордонів. — Кіберполіцейські мають володіти іноземними мовами. І не лише російською та англійською, а й китайською. Які успіхи? — У нас є фахівці, які володіють китайською та іншими мовами. Основною є англійська. А російська в нашій роботі — остання. Адже всі шкідливі програми, інструкції до них, мануали нею — застарілі переклади. — Є ризик, що підготуєте спеціалістів, а вони перейдуть на «темний» бік? — Справді, працівники з таких підрозділів дуже цікавлять як бізнес-структури, так і злочинні групи. Це проблема в усьому світі. Від усього не застрахуєшся. Але треба намагатися. Багато що залежить від моральних якостей людей, відібраних до кіберполіції. — А можливо навпаки? Хакера не садити до в’язниці, а вербувати на державну службу? У США ніби так роблять... — У США за співпрацю з державою зменшують термін. Наприклад, затриманий хакер українського походження (Максим Ястремський. - Авт.) міг отримати 72 роки. Та погодився на співпрацю, термін зменшили до 12. Також там хакери не утримуються в місцях позбавлення волі як звичайні кримінальні злочинці. Їм надають техніку і можливості працювати на державу. Сподіваюся, в нас теж скоро так буде. — Правда, що ви існуєте на гроші держдепу США? І зарплати за його рахунок? — Про нас складають багато міфів та казок. Це неправда. США та європейські країни допомагають обладнанням та спеціальним програмним забезпеченням. Але не утримують. Україну називають чорним ринком хакерів. Державі треба використовувати цю енергію. Просто закрити їх не вийде. Це кіберпростір. Важливо акумулювати ті сили і знання, спрямувати всіх у законне русло. Україну називають чорним ринком хакерів. Державі треба використовувати цю енергію Поки що їм це не вигідно. До нас хакери хіба на «Майбахах» не приїжджали на допит. Це підтягнуті успішні люди. Мають елітні будинки. Відпочивають за кордоном. Ніхто їх не питає про доходи, як чиновників. Ось ще один доказ того, що маємо прийти до оподаткування не лише доходів, а й витрат. Також потрібно оподаткувати інтернет-рекламу. Адже піратські ресурси заробляють не на конфеті, а на рекламі. На розкрученому піратському сайті за неї правлять 5 тисяч доларів на добу за банер 5х5 см. Навіть за мінімального оподаткування ми б перекрили витрати низки соціальних статей бюджету. — ...І посилити покарання за кіберзлочини? — Так. Наразі воно дуже м’яке. Міжнародні відносини треба врегулювати. Якщо українець скоїв злочин на території іншої держави та затриманий у нас, держава не має права видати його. У нас дуже багато розшукуваних США та Європою наших хакерів. Чимало таких проблемних моментів. — Кіберполіції потрібно додати важелів і можливостей? — Законодавство треба відшліфовувати, приводити у відповідність до українських реалій та менталітету. Та надавати безмежний доступ до всієї інформації теж не можна. Тоді матимемо порушення інших законів, наприклад про приватну власність, персональні дані. Із часом усе врегулюється. А країна зможе стати не Меккою для хакерів, а ІТ-лідером у світі, та перенаправити до державного бюджету ці шалені фінансові потоки.
Керівник кіберполіції Сергій Демедюк: Про нас багато міфів і казок Кіберзлочинність давно перестала бути сюжетом американських фільмів. В Україні, державі з потужним ІТ-потенціалом, створено кіберполіцію. Навіщо? Для посилення контролю держави за громадянином або переформатування контролю за кіберпростором? Про це та багато іншого в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів очільник Департаменту кіберполіції Національної поліції України полковник поліції Сергій Демедюк. Зауважимо, офіс не в центрі Києва, а в одному з промислових районів столиці. Жодних вивісок. Знайти його самостійно — непросто. В Мережі особистої інформації про головного кіберполіцейського країни немає. Та Сергій Васильович розповів АСН, що родом він з Волині. Свого часу закінчив Львівський інститут внутрішніх справ. З тих пір в органах. Пройшов від звичайного оперативного працівника до сьогоднішньої посади, не оминувши жодної сходинки. Що стосується кіберполіції, Демедюк зазначив: про неї існує багато байок і домислів, які він завжди готовий прокоментувати, а факти — відкрити. Так і зробив. Як і пояснив, чому камери на моніторах у його кабінеті заклеєні. Ще під час тригодинної розмови хотілося відмовитися від усіх технологічних штучок, видалитися з соцмереж і залишити Інтернет назавжди. Але хіба це вихід? Краще ворога знати в обличчя. — Сергію Васильовичу, чим займається кіберполіція? Збирає дані на громадян? Стежить за людьми? — Це звичайний оперативний підрозділ кримінальної поліції. Напрям діяльності — боротьба зі злочинністю в кіберпросторі, виявлення злочинів, які скоюються за допомогою високих цифрових технологій, у тому числі й інформаційних, шкідливого програмного забезпечення та незаконних програмно-технічних комплексів. Також ми допомагаємо іншим структурним та територіальним підрозділам Національної поліції в розшуку та встановленні місцезнаходження зниклих громадян або злочинців, надаємо іншу допомогу в розкритті злочинів тощо. — Функції дублюються з тими, що є у Служби безпеки України? — Ні. Це не так. З СБУ ми тісно співпрацюємо, обмінюємося інформацією в режимі онлайн. Але СБУ займається кібербезпекою держави в цілому. Її пріоритетними напрямами є боротьба із зовнішніми агресорами, кіберзахист державних установ, стратегічних об’єктів та інфраструктур. А наш пріоритет — це розкриття кіберзлочинів, ми захищаємо від кіберзагроз звичайного громадянина та займаємося кібербезпекою в приватному секторі: збереженням облікових записів на будь-якому електронному ресурсі, наданням роз’яснень, як уникнути кіберзагрози, та ін. — Як ви ловите злочинців? — Наш злочинець - за монітором. Виявити його не так вже й легко. Ми можемо знайти адресу, визначити місце знаходження того чи іншого пристрою. А ось хто ним користується? Інколи визначити важко. Але ми це робимо. — Можете «раптово завітати у гості»? — Звісно. Так і робимо. Якщо не дотримуватися ефекту раптовості, то підозрювані одним натиском на кнопку назавжди можуть стерти інформацію, важливу в розкритті кіберзлочинів, а для її відновлення необхідно буде витратити чимало часу. — Це правда, що можете бачити все, що роблять люди, які листи пишуть? — Ні. Це байки про нас. Це неможливо, якщо особа не скоює злочин. Права кожного громадянина захищені Конституцією та державою. Щоб подивитися, наприклад, вашу приватну переписку, нам необхідно мати законні підстави, звернутися до суду, отримати дозвіл. І лише тоді, з використанням спеціального програмного забезпечення, здійснити це. Втручання без рішення суду — порушення закону. Щоб подивитися, наприклад, вашу приватну переписку, нам необхідно мати законні підстави, звернутися до суду, отримати дозвіл Та є ті, хто це робить. Нещодавно ми затримали студента, який незаконно отримав доступ до поштової скриньки однієї дівчини, отримав інтимні фото і почав вимагати гроші за нерозповсюдження. Зараз цей хлопець чекає на вирок суду. — Тобто, якщо з’явився такий шантажист, зламали скриньку чи аккаунт, телефонувати «102»? — Як один із варіантів. У громадян є й інший варіант - написати онлайн-звернення на форму зворотного зв'язку. Будь-хто може звернутися до нас, заповнивши на сайті https://www.cybercrime.gov.ua форму для звернення громадян: https://www.cybercrime.gov.ua/feedback5-ua. І не лише повідомити про злочин, а й отримати консультацію. Навіть перевірити за номером телефону, реквізитами рахунку, адресою сайту, чи не належать вони шахраям. Проблема, що в поліцейських відділеннях на місцях немає працівників нашого підрозділу, а лише в обласних підрозділах Національної поліції. А 99% громадян звертаються до райвідділів, де не завжди прості поліцейські можуть правильно кваліфікувати інцидент як кіберзлочин. Підозрювані одним натиском на кнопку назавжди можуть стерти інформацію, важливу в розкритті кіберзлочинів Ось, для прикладу, якщо людина стала жертвою схеми з телефонним дзвінком, коли нібито когось з рідних затримали правоохоронці і потрібно переказати гроші за звільнення. Людина повірила шахраям, переказала гроші. Окрім карного розшуку, це і наша юрисдикція. Ми допомагаємо оперативно відслідкувати спосіб конвертації електронних коштів у готівку. А знаєте, що такі злочини скоюються засудженими з місць позбавлення волі? Регулярно виявляємо такі групи, припиняємо їхню діяльність. — Це не нова схема. Загальновідома. Чому працює? — Злочинці використовують соціальну інженерію. Підбирають так ключики до людей, що ті забувають про все на світі. Працюють як справжні психологи, вводячи людей в оману з метою отримання різного роду інформації. Так само працюють при крадіжках грошей з карток, з доброчинних рахунків. Втираються в довіру, випитують всю інформацію. А люди забувають залізне правило: пін-код ніколи нікому не можна називати, його працівники банку не запитують. — Днями пройшла інформація про збільшення крадіжок з банкоматів. Прокоментуйте. — Це, зокрема, наслідки економічного становища в державі. Зловмисники активізували свою роботу. Ми спільно з банками активно працюємо на запобігання та виявлення таких злочинів. Щодня фактично затримуємо групи скімеристів у різних регіонах України та осіб, які проводять несанкціоновані операції з підробленими банківськими картками. На запитання про те, як себе убезпечити від таких крадіїв, ми невтомно повторюємо: для зняття коштів користуватися банкоматами, які не викликають підозри та мають реквізити банку, що їх встановив; переконатися, що на банкоматі немає жодних пристроїв та прикрити рукою клавіатуру під час набору паролів; попросити того, хто занадто близько підійшов, відійти; знаючи свої щоденні затрати, встановити ліміти та смс-інформування щодо будь яких операцій, які проводяться з вашою карткою. Це елементарні поради. А якщо виникли якісь підозри, негайно припинити операцію, повідомити про інцидент нам або у свій банк. — Це правда, що є пристрої для безконтактного зчитування даних з кредитних карток у чергах та в громадському транспорті? — Такі пристрої є і були зафіксовані поодинокі випадки компрометації карток таким чином в Європі. Тут слід розуміти, що здійснюється не викрадення технічної інформації з магнітної стрічки, а дистанційне викрадення інформації, яка є на чипі, вмонтованому в картку. Ця технологія має назву PayPass. Але для нашої країни поки що ця проблема не актуальна у зв’язку з малим відсотком в обігу безконтактних банківських карток, а також внесенням платіжними системами додаткового захисту в банківські безконтактні картки, що унеможливлює використання пристроїв такого роду. Однак зловмисники можуть винайти нові способи зчитування, і ми готові до таких викликів. Більше проблем виникає через інтернет-покупки, добровільне введення всіх даних навіть на неперевірених сайтах. Злочинці, спеціально для заволодіння банківськими реквізитами, часто створюють подібні сайти до відомих українських ресурсів, так звані фейкові сторінки. Звичайний користувач, не підозрюючи пастки, самостійно вводить усю необхідну шахраям інформацію реквізитів картки. Нещодавно ми затримали в Одесі таку організовану злочинну групу. Справу вже передано до суду. Звичайний користувач, не підозрюючи пастки, самостійно вводить усю необхідну шахраям інформацію реквізитів картки Щоб убезпечити себе, варто користуватися такою банківською послугою, як інтернет-карта. Вона — віртуальна. На неї ви переказуєте рівно ту суму, яку потрібно заплатити, а також варто встановити ліміти на проведення розрахунків в Інтернеті та подвійну верифікацію через смс-підтвердження. Це коли на ваш номер телефону приходить секретний код, який необхідно ввести для підтвердження тієї чи іншої операції. — Через Мережу можна дістати все, що завгодно: зброю, наркотики. Як тут дієте? — Це злочин. І не лише торгівля, а й замовлення та переказ передоплати. Тому навіть, якщо сайт фейковий, гроші взяли, а послугу не надали, потерпілі до нас не звертаються. Ось у Харкові нещодавно затримали іноземних студентів. Вони з Марокко. Організували в Україні «бізнес»: пропонували американцям та європейцям придбати препарати для евтаназії, наркотики та заборонені медпрепарати. Сума збитків — мільйони. Та заяв від потерпілих, які оплатили та не отримали товар, нема. Є ризик, що затриманих доведеться відпустити. Ми збираємо цифрові докази, відправимо їх до тих країн, де жили замовники, щоб наші колеги нам допомогли. Слід зазначити, що ми постійно співпрацюємо з іншими підрозділами Національної поліції, допомагаємо їм виявляти осіб, котрі, використовуючи можливості мережі Інтернет, займаються злочинною діяльністю на території нашої держави. — Чи не щодня на поштову скриньку надходить спам про роботу з дому. Найчастіше — це шахраї. Як не попастися в їхні тенета? — В Інтернеті існує ціла індустрія дропів. «Дроп», або «мул», — людина, яка надає свої послуги з відкриття банківської картки, отримання на неї коштів і перерозподіл їх на інші рахунки, вказані злочинцем. Цілі компанії існують для розсилки спам-листів. Якщо хтось зреагує, шахраї маніпулюватимуть таким громадянином, доки не отримають гроші. З ним навіть контракт ніби офіційний «укладають», аби ще більше втертися в довіру. Надходять інструкції, людина їх виконує. Її використовують у темну. Так триває доти, доки в двері не постукають правоохоронці, щоб висунути звинувачення в участі в легалізації викрадених коштів. Це проблема не лише України. У цілому світі це шалений обіг грошей. Цілі компанії існують для розсилки спам-листів. Якщо хтось зреагує, шахраї маніпулюватимуть таким громадянином, доки не отримають гроші — Кажуть, через безплатні маркети з іграми та програмами поширюють шкідливий контент... — Це так. І це найбільше розраховано на дітей. Або ж ігри передбачають, що спершу вони безкоштовні, а згодом додаткові функції та можливості треба купувати. Тоді батьки до нас: «Кошти з кредитки зникають!» Інсталювати можна й програму, яка знищить ваші дані або ж дасть доступ злочинцям до вашої інформації, можливість здійснювати розсилки, знімати кошти та ін. Але не обов’язково самому щось встановлювати на свій девайс. Телефони, особливо на операційній системі «Андроїд», — ключ до ваших персональних даних. Є можливість навіть віддалено встановити вам шкідливе забезпечення, так, що ви й не помітите, - повідомлення в кеші не залишиться. Та є спеціальні настройки, щоб мінімізувати доступ вимагачів, шахраїв та інших злочинців. Їх варто встановити. — Ще одна проблема — бази персональних даних громадян, як державні, так і приватні. Є витоки. Ними торгують. Це ж злочин? — І він передбачає кримінальну відповідальність. Але тут треба розуміти, чому це відбувається. Наприклад, якщо та чи інша державна установа використовує піратське програмне забезпечення, не пролонговані функції, не забезпечує захист системи, на який потрібні фахівці та кошти, — маємо витоки. Хакер (навіть середньої ланки) може отримати цю базу даних і продати її. Потрібно вводити відповідальність за недбале ставлення до захисту безпеки в установах та відомствах. Нехай вона буде не кримінальна, а фінансова. Ще одне. Гучних справ щодо зламу баз супермаркетів у нас немає тільки тому, що українці незаможні, не зберігають на картках великі гроші. Зверніть увагу на торговельні центри. Там збирають повні дані про покупців: ПІП, номери телефонів, адреси, склад сім’ї, кількість покупок, витрачені суми та ін. Також є дисконтні картки, до яких прикріплюються банківські реквізити, хоча цього робити не можна. Захист таких баз належним чином не здійснюється. Люди, які залишають відомості про себе, повинні це розуміти. Гучних справ щодо зламу баз супермаркетів у нас немає тільки тому, що українці незаможні — Якою є ситуація у соціальних мережах? Там зараз буквально живуть люди. — Користувачі часто не читають правила конфіденційності. А бездумно і безпечно виставляють «пташку», що погоджуються надати доступ до персональної інформації та на її використання. А паролі які? Дата народження, вказана на сторінці? Або ж qwerty? Однаковий пароль використовується для пошти, соціальної сторінки та інших аккаунтів? Це неправильно. Паролі мусять бути складними та різними. Змінювати їх потрібно як мінімум раз на місяць. — Вас особисто немає в соцмережах? — Справді, немає (сміється. - Авт.). Знаю, як вони працюють. — І камери на моніторах заклеєні. І вдома теж? — Так. Скрізь. Це про всяк випадок. Є чимало програм, які підкажуть, чи вас хтось слухає або пише. — Вашим працівникам заборонено бути в соцмережах? — Ні. Це особисте право кожного. Але в розрізі служби є у наших працівників облікові записи. І не по одному. — Тобто? — Для виявлення злочинців. Наприклад, педофілів виявляємо і доводимо справи до судів. Та знаєте, ми виявляємо навіть батьків, які продають своїх дітей. Нещодавно виявили цілу сім`ю: бабця, мама і діти 12 і 5 років. Дітей примушували перед веб-камерами «розважати іноземних клієнтів». А є матері, які не лише фотографують чи змушують роздягатися перед веб-камерами, а й фізично відводять до педофілів своїх діток. — Секти теж перебралися в Мережу? — Так. Соціальні мережі активно використовуються ними для вербування нових членів. А секта, нагадаю, це злочинна організація для видурення коштів з жертв. Невдоволених осіб також там вишукують і терористи. Для цього злочинцям не потрібно їхати в Україну, як і для того, щоб передати комплектуючі для створення саморобного вибухового пристрою та інструкції для його застосування. Коли ми отримуємо таку інформацію або ж листи про теракт, що готується, звертаємося до провайдерів. На щастя, більшість допомагає. Та є такі, які відмовляють, вимагають рішення суду, прикриваються ризиком розголошення персональних даних, але насправді бояться, - ми виявляємо, що вони займаються незаконною діяльністю. Зараз також підписуємо меморандуми про співпрацю з провайдерами, щоб в екстрених випадках могли отримувати інформацію про місце знаходження того чи іншого пристрою. — А з піратством як справи? Не оране поле роботи? — Оране й переоране. Нам вдалося за 2015 рік вивести Україну зі списку «301». (The Special 301 Report готується щорічно Офісом торгового представника США відповідно до розділу 301 з поправками Закону про торгівлю 1974 року. У звіті йдеться про торгові бар'єри для американських компаній і продуктів у зв'язку з законами про інтелектуальну власність, що стосуються авторського права, патентів і товарних знаків в інших країнах. Авт.) Ми змогли здійснити цей прорив, хоч він і невидимий. Та цього року ті, хто займався піратством, кажуть, що відтепер вони — представники ІТ-індустрії, якій ми заважаємо розвиватися. Це структури, які використовують ІТ-технології, працюють поза правовим полем, не сплачують податки, просто прикриваються назвою. Справжні, «білі» розробники ІТ-технологій нам претензії не висувають. Ті, хто займався піратством, кажуть, що відтепер вони — представники ІТ-індустрії, якій ми заважаємо розвиватися Як результат — у звіті за 2016 рік ми знову стали піратами №1 у списку «301». З метою уникнення такої «слави» ми разом із правовласниками здійснюємо спільну роботу з боротьби з піратством. Упевнений, що найближчим часом ми притягнемо до відповідальності компанії, які негативно впливають на імідж нашої держави, організували та підтримують даний злочинний промисел у мережі Інтернет, з території України. — Роботи чимало. Вам вистачає сил її виконувати? — Наша служба на етапі становлення. Поки що маємо лише 170 поліцейських на всю країну. Чисельність буде збільшено до 410, з яких 39 — це спецагенти. За потреби ми ініціюватимемо розширення штату та залучатимемо інші оперативні підрозділи. — Спецагенти — це хто? — Це офіцери поліції. «Білі» хакери — узаконені спеціалісти, які вміють і можуть створювати програмне забезпечення для оперативного виявлення злочинів та злочинців у кіберпросторі. — Ваші поліцейські — це потужні айтішники. На ринку їхня робота коштує дорого. А у вас зарплати 6-30 тисяч гривень. Проблема? — Ті, хто йдуть до нас, повинні розуміти: ось це зарплата, поки що вона така, інших доходів не буде. Ті, хто йдуть до нас, повинні розуміти: ось це зарплата, поки що вона така, інших доходів не буде Проводили конкурс на спецагентів, замість 39 набрали лише 30. І немає впевненості, що коли прийде час прибути на місце служби, ознайомитися з проблемами, буднями та функціями, всі погодяться далі працювати. Адже у них зараз зарплати близько 2 тисяч доларів. А у нас верхня межа — 30 тис грн. Але, якщо порівнювати плату з тією, яка була раніше в міліції, — вона збільшена серйозно. Та у нас є плюси. Можна навчитися того, чого не вміють звичайні спеціалісти. Весь час відбуваються курси підвищення кваліфікації за кордоном. До нас приїздять фахівці світового рівня. Проводимо спільні операції з іншими країнами. Обмінюємося оперативними працівниками з Німеччиною та США. Наша сфера діяльності, злочини, які скоюються, не мають меж і кордонів. — Кіберполіцейські мають володіти іноземними мовами. І не лише російською та англійською, а й китайською. Які успіхи? — У нас є фахівці, які володіють китайською та іншими мовами. Основною є англійська. А російська в нашій роботі — остання. Адже всі шкідливі програми, інструкції до них, мануали нею — застарілі переклади. — Є ризик, що підготуєте спеціалістів, а вони перейдуть на «темний» бік? — Справді, працівники з таких підрозділів дуже цікавлять як бізнес-структури, так і злочинні групи. Це проблема в усьому світі. Від усього не застрахуєшся. Але треба намагатися. Багато що залежить від моральних якостей людей, відібраних до кіберполіції. — А можливо навпаки? Хакера не садити до в’язниці, а вербувати на державну службу? У США ніби так роблять... — У США за співпрацю з державою зменшують термін. Наприклад, затриманий хакер українського походження (Максим Ястремський. - Авт.) міг отримати 72 роки. Та погодився на співпрацю, термін зменшили до 12. Також там хакери не утримуються в місцях позбавлення волі як звичайні кримінальні злочинці. Їм надають техніку і можливості працювати на державу. Сподіваюся, в нас теж скоро так буде. — Правда, що ви існуєте на гроші держдепу США? І зарплати за його рахунок? — Про нас складають багато міфів та казок. Це неправда. США та європейські країни допомагають обладнанням та спеціальним програмним забезпеченням. Але не утримують. Україну називають чорним ринком хакерів. Державі треба використовувати цю енергію. Просто закрити їх не вийде. Це кіберпростір. Важливо акумулювати ті сили і знання, спрямувати всіх у законне русло. Україну називають чорним ринком хакерів. Державі треба використовувати цю енергію Поки що їм це не вигідно. До нас хакери хіба на «Майбахах» не приїжджали на допит. Це підтягнуті успішні люди. Мають елітні будинки. Відпочивають за кордоном. Ніхто їх не питає про доходи, як чиновників. Ось ще один доказ того, що маємо прийти до оподаткування не лише доходів, а й витрат. Також потрібно оподаткувати інтернет-рекламу. Адже піратські ресурси заробляють не на конфеті, а на рекламі. На розкрученому піратському сайті за неї правлять 5 тисяч доларів на добу за банер 5х5 см. Навіть за мінімального оподаткування ми б перекрили витрати низки соціальних статей бюджету. — ...І посилити покарання за кіберзлочини? — Так. Наразі воно дуже м’яке. Міжнародні відносини треба врегулювати. Якщо українець скоїв злочин на території іншої держави та затриманий у нас, держава не має права видати його. У нас дуже багато розшукуваних США та Європою наших хакерів. Чимало таких проблемних моментів. — Кіберполіції потрібно додати важелів і можливостей? — Законодавство треба відшліфовувати, приводити у відповідність до українських реалій та менталітету. Та надавати безмежний доступ до всієї інформації теж не можна. Тоді матимемо порушення інших законів, наприклад про приватну власність, персональні дані. Із часом усе врегулюється. А країна зможе стати не Меккою для хакерів, а ІТ-лідером у світі, та перенаправити до державного бюджету ці шалені фінансові потоки.
Події
На Оболоні бетономішалка провалилася під асфальт
В Оболонському районі Києва біля житлового будинку бетономішалка провалилася під асфальт.
Про це повідомляє 112.
Як зазначається, приблизна причина ДТП - порожнечі, що утворилися під дорожнім покриттям.
Важка машина продавила дірку і застрягла в ній.
На Оболоні бетономішалка провалилася під асфальт
В Оболонському районі Києва біля житлового будинку бетономішалка провалилася під асфальт.
Про це повідомляє 112.
Як зазначається, приблизна причина ДТП - порожнечі, що утворилися під дорожнім покриттям.
Важка машина продавила дірку і застрягла в ній.
Дивно, але домашні вихованці — найкращі синоптики Саме за їхньою поведінкою можна дізнатися точний прогноз пог....
успіх гороскоп & mdash; Ваш особистий посібник із щасливого життя Зірки визначили найкоротший спосіб бага....
Аура – це віддзеркалення нашого внутрішнього стану душі Це невидиме енергетичне поле, яке відбиває наш настрій....
У грошової магії гаманець є одним з головних предметів, який пов'язує енергія людини з енергією грошей Трапляє....
/-0,53685283660889-/
/-pc-/
Top