Польові трави мають унікальні цілющі та магічні властивості Як правило, трави сьогодні часто використовують із....
Архів
Повернутись назад
02 Лютого 2016
2 Лютого
Публікації11:24
Політика
Якщо стояти на місці, війна не закінчиться ніколи
Цю фразу винесено у заголовок неспроста, бо саме так вважають бійці АТО. З початку російської агресії на Донбасі загинуло 2 тисячі 269 українських вояків. Про це заявив Президент України Петро Порошенко під час «Уроку мужності» з ліцеїстами Київського військового ліцею імені Івана Богуна й курсантами вищих військових навчальних закладів. 1,5 тисячі бійців поховали невпізнаними (дані благодійного фонду «Наші діти» оприлюднено його президентом Сергієм П'ятигорцем). А глава ВГО «Союз «Народна пам'ять» Ярослав Жилкін додає, що на жовтень 2015 року безіменних воїнів було лише 719.
Січень з новими «двохсотими»
Прикро, але сумний відлік втрат й далі зростає: українські солдати гинуть на Донбасі, попри оголошене в Мінську перемир'я. Перший день нинішнього року, наприклад, приніс похоронку рідним і близьким Назара Галюка у місто Нетішин Хмельницької області: боєць 24-го батальйону «Айдар» загинув від кулі снайпера, що пройшла крізь його серце. Того ж дня, за повідомленням партії ВО «Свобода», під час виконання бойового завдання під Маріуполем загинув член Хотинської організації «Студентська свобода» - 18-річний Олександр Коваль з полку «Азов».
«Двохсотих» відправляли додому з фронту 10-го, 11-го, 23 січня. Поранених же у першому місяці 2016-го було, як пишуть у ЗМІ, понад 15 осіб. Але цим даним нині вірять дедалі менше українців. Бо командування ЗСУ намагається всіляко приховати справжню кількість втрат. Ми «підписали» мир з російським агресором, тому втрат на фронті не повинно бути. Але «мирні домовленості» не перешкоджають бойовикам обстрілювати із забороненої Мінськими угодами зброї позиції української армії. Понад те, ворог продовжує накопичувати на Донбасі живу силу й техніку: начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони Вадим Скибицький нещодавно заявив про перебування майже 34 тисяч бойовиків на окупованих територіях Донецької й Луганської областей. Всі керівні посади у підрозділах «сепарів» обіймають кадрові військовослужбовці російської армії, яких, за інформацією керівника Антитерористичного центру при СБУ Віталія Малікова, нараховується близько 8,5 тисячі.
За такої оперативної обстановки Генеральний штаб Збройних сил України мав би розробити й провести низку спеціальних упереджувальних військових операцій, щоб перешкодити ворогові закріпитися на нових позиціях. І це логічно! Проте наше командування, добре знаючи, які підрозділи бойовиків протистоять українській армії, скільки й де військової техніки зосереджено (уже навіть спостерігачі ОБСЄ знайшли місце скупчення великої кількості важкої техніки «ДНР» поблизу Тернового), віддає накази нашим воякам «тихо сидіти» в окопах під Авдіївкою, Опитним, Пісками, Зайцевим, Майорськом, «не відповідаючи на провокації ворога».
Збройні сили, Національна гвардія, добровольчі підрозділи зазнають втрат через знахабнілі обстріли бойовиків, але не стріляють у відповідь, до крові кусаючи губи і «посилаючи» командування секторів та київських кабінетів на Повітрофлотському проспекті, 6 туди, куди Макар телят не ходив пасти. І коли з екрана телевізора черговий випещений штабний служака починає тупо перераховувати кількість обстрілів наших позицій за минулу добу й називає втрати – двох загиблих у зоні АТО - так і хочеться запустити чимось важким в його пику в ящику. Бо не сила вже терпіти цю безкарну російську наругу над Україною. І хочеться тоді кричати, чому це бойовики «ведуть вогонь по наших позиціях з БМП і танка, 82-міліметрового міномета – озброєння, забороненого Мінськими угодами», а ми мусимо вгризатися в землю?!
Понад те, росіяни, бачачи нашу нерішучість, боягузтво (не з боку патріотів, які фактично голіруч протистоять бойовикам), починають висувати свої вимоги стосовно подальших дій наших військ: на спеціальному засіданні Постійної ради ОБСЄ у Відні представник Росії при ОБСЄ Олександр Лукашевич заявив, наприклад, що Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ має посилити «моніторинг складів, полігонів підготовки і пересувань українських військових у прилеглих до Донбасу районах: Запорізькій, Дніпропетровській та Харківській областях». Пан Лукашевич мав нахабство навіть поскаржитися міжнародній спільності на те, що «українські військові проводять військові навчання біля лінії зіткнення і що з українських складів зникає військова техніка».
Відбір дурнів у природі
Що ж це діється? Невже під Іловайськом, Дебальцевим, у Донецькому аеропорту наші хлопці гинули для того, щоб український Донбас поступово «зливався» Росії?! І чому, перефразовуючи вірш видатного поета й письменника Михайла Лермонтова «Бородіно», наші командири не можуть «порвати» російські мундири об українські багнети? Злякалися Путіна з його найманцями? Так участь останніх у війні на сході України навіть у Росії вже засуджують і вважають природним відбором дурнів. Про це Радіо «Свобода» заявив наприкінці січня 2016-го російський націоналіст, лідер кількох заборонених у РФ націоналістичних об'єднань та організатор «Русских маршей» Дмитро Дьомушкін. «Завдання було очевидним: зібрати всіх пасіонарних людей, які тут (у Росії) представляють націоналізм, і відправити на ту війну, щоб вони там повбивали одне одного, – сказав Дьомушкін. – Організованих, згуртованих, озброєних, із досвідом бойових дій назад, у Росію, їх ніхто не впустить. Цих людей там просто знищать, утилізують».
За словами затятого російського націоналіста, на бойню на Донбас відправили й відправляють дурнів ті, хто уявив себе імператорами, новими правителями планети, хто почав тішити свої геополітичні амбіції. Вони Олімпіаду за півтора трильйони провели у напівзруйнованій країні, що спивається, без інфраструктури, із жебрацьким населенням, «топящим печи в избах». Потім полізли в кримські авантюри. «Я знаю людей, які підсунули цю авантюру з Україною. Вони переконували, що Одеса, Харків, Миколаїв – все це є нашим, ми піднімемо прапор, і всі донецькі встануть. А ніхто в підсумку не встав. Коли вони залізли в цю війну, з якої не знають, як вилізти, і як злити цей «русский мир», вони почали холодну війну з усім світом, чим пришвидшили кризу, підписали собі економічний смертний вирок», – доходить висновку Дмитро Дьомушкін.
Подібні настрої, на жаль, мають місце і в Україні. Зокрема, стосовно майбутнього націоналістів-патріотів. Замість повноцінного наступу на позиції бойовиків Міністерство оборони України, наприклад, запропонувало Президенту Петрові Порошенку (відповідне звернення, за словами командира ДУК Андрія Стемпіцького, «Правому сектору» передали «патріоти з лав МОУ») застосовувати атаки добровольчих батальйонів, зокрема ДУК «Правий сектор». У військовому відомстві сподіваються таким чином не лише завдати клопоту сепаратистам, а й дискредитувати добровольчий рух.
Прес-служба «Правого сектора» з цього приводу опублікувала заяву. «Режим Порошенка–Яценюка–Авакова бажає відправити добровольчі батальйони на схід України з метою їх повного знищення російсько-терористичними військами так званих ДНР і ЛНР», – наголошує Андрій Стемпіцький.
Залишимо для історії
Хто ще й кого знищить – питання. Воювати ж бо наші хлопці вже навчилися. Нещодавно вони показали це під Зайцевим Донецької області, де російські найманці намагалися вчинити чергову провокацію. Внаслідок бойового зіткнення підрозділи сил АТО знищили вісьмох терористів і майже два десятки поранили. Отримавши по зубах, вояки 1-го Армійського корпусу «ДНР» змушені були відступити.
Я збираю такі повідомлення з фронту, щоб кожен факт героїзму українців було належно оцінено, зокрема, в майбутніх підручниках історії України. Кілька днів, наприклад, ходив під враженням після прочитаної розповіді про подвиг бійців взводу 128-ї гірсько-піхотної бригади під командуванням капітана Слоти та чотирьох розвідників 54-го окремого розвідувального батальйону (старший лейтенант Свищ), які 25 січня 2015 року фактично двома ручними протитанковими й кількома одноразовими гранатометами і стрілецькою зброєю зупинили танки механізованого батальйону російських найманців «Август» на одній із ключових висот 307,5 поблизу села Санжарівка, що прикривав шлях постачання із Артемівська до Дебальцевого. Українці стояли, як кажуть, на смерть. І це дуже розгнівало російських окупантів: один із ворожих танків навіть пішов однією гусеницею по траншеї, щоб розчавити наших бійців. Гітлерівці під час Другої світової війни так не воювали! А росіяни, які завжди називали себе нашими братами, дозволяють собі це робити! Але російський Т-72 зупинила... рука українського лейтенанта Олександра Зозуляка, на яку наїхала багатотонна машина. Саша, на щастя, вижив після того бою всім смертям на зло і разом із бійцями так і не здав висоту російським загарбникам.
Іншу історію розповів шоумен і телеведучий Сергій Притула, який кілька місяців забезпечує українських вояків у зоні АТО оптикою, захисним спорядженням та іншими необхідними речами: один із наших блокпостів атакували росіяни з ополченцями з «ДНР/ЛНР». Сили були нерівні, тож українським воякам довелося відступати. І коли, відстрілюючись, вони трохи відійшли від позиції, один із захисників сказав, що на блокпосту залишився державний прапор. Молодий солдат узяв два «калаші» й пішов у темінь, хоч його від цього відмовляли товариші. Через деякий час він повернувся із прапором. «Мені не вистачило тоді розуму запам’ятати позивний хлопця, – шкодував Притула, – але я думаю, що відшукаю його. Такі люди – це приклад для наслідування. Вони не йдуть на фронт за нагородами. Ба більше, коли їхню нагороду отримує хтось інший, вони ставляться до цього з гумором. Під Маріуполем, пам’ятаю, ночував в одному підрозділі. Увечері хлопці байки травили. Один з воїнів запитав у товариша, чи пам’ятає той, як вони двох «сепарів» привели з-за лінії фронту. Здали, як належить, у штаб і забули. Як раптом через тиждень побачили у телевізорі полковника, якому вручали нагороду: бо він, бачте, провів спецоперацію СБУ, захопивши «язиків», яких взяли хоробрі солдати».
Не можу не згадати і про 54-річного розвідника батальйону «Донбас» із позивним Карат, харків'янина Анатолія Ніколенка, який загинув під Іловайськом у серпні 2014 року. Автомобіль, в якому він із вісьмома бійцями вивозив із поля бою тіло загиблого командира, потрапив у засідку. Чотирьох хлопців спереду вбили одразу. Решта разом із Каратом почали відступати. Хлопці чули, як позаду росіяни роздавали команди «добити» бандерівців і «зачистити» територію. Карат, поранений у ногу, добре розумів, що втекти від погоні йому не вдасться. Тож вирішив наостанок хоч не даремно загинути: він наказав побратимам залишити його, а сам, підпустивши російських солдатів ближче, підірвав себе разом із ними гранатами. Троє товаришів Анатолія бачили це на власні очі. Завдяки Карату вони залишилися живими, змогли викликати допомогу й вивезли спочатку з поля бою, а потім – і додому тіла загиблих побратимів.
Не плач на радість орді!
Ось вони – справжні захисники України, в яких болить душа за те, що ворог і досі топче нашу землю. І що робити це йому дають змогу українські генерали, які ганьблять погони вищого офіцерства на тлі не показового, а справжнього народного патріотизму й самопожертви. В інтернеті, наприклад, обурення зірвала інформація про можливе призначення генерал-лейтенанта Петра Литвина першим заступником командувача Сухопутними військами України. Того самого Литвина, командувача військ сектора «Д», який 25 серпня 2014 року разом із начальником штабу сектора втік з-під Іловайська, залишивши напризволяще українські підрозділи. Генерал Литвин майже півтора року перебував «у тіні», і раптом тут… пройшов вищу атестаційну комісію, а також співбесіди з начальником Генштабу та міністром оборони на предмет його призначення на посаду першого заступника командувача СВ ЗСУ.
Чимале обурення в пресі також викликало й повідомлення про керівника військової прокуратури сил АТО Костянтина Кулика, який придбав у власність (оформивши на матір та співмешканку) два елітних автомобілі 2014 року випуску. Оскільки нині немає доказів законного придбання цих авто, покупки військового прокурора стали предметом розслідування Національного антикорупційного бюро України. Також НАБУ перевірить законність придбання Куликом трикімнатної квартири загальною площею 249,3 квадратних метра в елітному ЖК «Дипломат-Холл» у місті Києві. Бо цю квартиру за іншою справою арештовано харківським судом. Продуктивно, нічого не скажеш, працює військовий прокурор: у серпні 2015 року обійняв цю посаду – і який фінансовий злет!
Хоча чому тут дивуватися, коли і досі Генеральним штабом Збройних сил України керує Віктор Муженко, який 13 червня 2014 року відправив на вірну загибель до Луганського аеропорту дніпропетровських десантників. Отримавши доповідь від СБУ, він дав команду підняти в повітря Іл-76, на який у Луганську чекали бойовики. Наші десантники загинули на підльоті до літовища, навіть не взявши участі в жодному бою.
22 грудня 2015 року нарешті розпочався судовий процес над командуючим АТО Віктором Муженком та його начальником штабу Віктором Назаровим. Протоколи допиту цих служак потрапили до преси. Журналіст Денис Казанський надає цитати з них, розповідаючи про «забудькуватість» Віктора Муженка, який «не пам'ятає, чи знайомився він зі змістом» зведень, що надходили з Луганська. Окрім того, командувач АТО заявив слідчому, що дана інформація взагалі «не заслуговувала на увагу» (!!!).
Прикро, що за таких обставин пан Муженко залишається однією з найвпливовіших фігур в українській армії. І тримається він своєї посади, як стверджує журналіст Юрій Бутусов, лише завдяки заступництву Петра Порошенка. Президент України вірних йому людей не дає кривдити. Навпаки! Нещодавно, наприклад, гарант присвоїв звання генерал-майора начальнику своєї власної, президентської служби безпеки Юрію Федорову, який охороняє Порошенка ще з часів секретарювання Петра Олексійовича в РНБО та народного депутатства. Юрій Федоров за півтора року здолав шлях від капітана до генерала! І не потрібно в окопах сидіти під обстрілами російських «Градів».
За часів Віктора Ющенка такий самий стрибок у воїнських званнях здійснив Валерій Гелетей. Він теж охороняв першу особу держави і за півтора року швидко подолав сходинки від полковника до генерал-полковника. А за Порошенка встиг покерувати армією, проваливши іловайську операцію. Екс-міністр оборони України Анатолій Гриценко вважає кар'єри подібних «лампасників» абсолютно безвідповідальною практикою і «девальвацією військового звання».
До речі, в ізраїльській армії бойові нагороди вручають лише тим, хто воює в окопах. У нас же що далі від фронту, то менше вільного місця залишається на грудях. Колишній генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв може позаздрити нинішнім вищим офіцерам, які пороху не нюхали, а орденами й медалями пообвішували всі кітелі.
А рядовий склад... Прості солдати й досі воюють напівроздягнені й напівголодні. Якби не волонтери та інші добрі люди, вони б, мабуть, позамерзали на фронті. 9 січня 2016 року канал «1+1» показав у випуску «ТСН», як цілу роту бійців відправили на непридатні для життя позиції на Луганщині без жодного пункту обігріву. Командування «подякувало» воякам за службу на передовій, а потім «наказало нашвидкуруч у морози облаштувати позиції з нуля».
А 14 січня 2016 року у Пісках Донецької області волонтери зустрічалися із вояками іншого підрозділу. «Хлопці знали, що зараз отримуватимуть нагороди від волонтерів і що їх зніматимуть для ЗМІ, але замість цього мотлоху (курток, кросівок та іншого цивільного одягу. – Авт.) їм просто не було що одягнути на себе», – із сумом розповідали помічники армії від народу. Поруч же в інтернеті волонтери виклали фото аваківських бійців у повній екіпіровці, які не від терористів-сепаратистів захищають Україну, а владу від власного народу.
І наостанок. Чи не тому в простого люду такі нездорові настрої. Мене, наприклад, до глибини душі вразило повідомлення із Запоріжжя: 27 січня 2016 року з вікна дев'ятого поверху викинулася й розбилася на смерть 27-річна місцева жителька Ольга. Знайомі бідолашної повідомили, що в неї в зоні АТО загинув чоловік. Ольга, мабуть, не змогла пережити цієї страшної трагедії й вчинила самогубство якраз на сороковини від дня загибелі коханого чоловіка.
Інтерв'ю14:47
Економіка
Мохаммад Захур
Интервью
Мохаммад Захур: Україна зараз найдоступніша країна для світових виробників Засновник ISTIL-груп, один із найбагатших бізнесменів Мохаммад Захур понад 40 років живе в Україні. Свій металургійний бізнес починав у Донецьку, потім продав його на піку, зосередившись на інших галузях бізнесу. Виходець із Пакистану, він давно вважає себе українцем і навіть зараз, у важкі часи, виїжджати з країни не збирається. В інтерв'ю «АСН» пан Захур розповів про те, яких активів він позбувся на Сході, як вплинуло на український бізнес набуття чинності Зони вільної торгівлі та як корупція заважає залучати інвесторів. — Пане Захуре, вас важко назвати публічною людиною. Розкажіть, якими активами ви зараз володієте. Які у вас плани на придбання нових активів? — Зараз у нас, як і у всіх, важкий час в Україні. Тому ми дотримуємося тих активів, які у нас є, і навіть намагаємося від чогось позбавлятися. Що у нас є зараз? У Києві у нас є деяке майно, нерухомість. Багато планів довелося переглянути. Наприклад, планували з кінотеатру «Панорама» зробити великий клуб або шопінг-центр. Але, враховуючи, що у людей практично немає грошей, це зайва інвестиція. Хотіли побудувати французьку школу на Артема. Теж поки цей проект призупинили. Як і будівництво готелю. ЄБРР, з яким у нас були домовленості, через те, що був великий спад у напливі туристів, відмовився від подальшого фінансування цього проекту. Тому ми ведемо переговори з іншими партнерами. В принципі, вони мають рацію в тому, що, якщо бізнесмени сюди не летять, навіщо будувати тут готель? Крім того, у нас ще є комерційна нерухомість, яку ми здаємо в оренду під офіси. Вони працюють, але дуже низька оренда через загальну ситуацію в бізнесі. — Все настільки погано? — Насправді - дуже погано. І великого бізнесу це стосується не менше, ніж інших. Великі олігархи теж втрачають величезні гроші. Перетворюються з мільярдерів на мільйонерів. Якщо, припустімо, у Ахметова замість 20 млрд стало 5-6. Тобто втратив близько 75% своїх активів. — Наскільки я зрозуміла, ви теж на Сході втратили багато чого. — Так, у нас у Луганській області завод зі збагачення вугілля, були розбірки. Люди просто думають по-різному. Один прийшов, потім інші, треті, там до кінця не визначилися, хто господар. У Донецьку офісні будівлі, землі, квартири ще є, а в нашому готелі живе хтось, мабуть, із керівництва так званої ДНР. — Ви вважаєте, що боротися за ці активи немає сенсу? — Але ж їх ніхто не забирав. Вони просто стоять зачинені, під замком. Деякі люди у нас там сидять і працюють. Частина бек-офісів у Донецьку, бухгалтери там залишились, інші поїхали. — Якщо говорити в грошовому еквіваленті, скільки ви втратили? — Десятки мільйонів доларів. — Зрозуміло, що бізнес-клімат в Україні не найкращий. Які фактори - як об'єктивні, так і суб'єктивні, на нього впливають? — Перше, що шкодить - це корупція. Якщо читати доповідь посла Америки та інших представників Заходу, виявляється, що саме вона - наш перший ворог. А війна чи Росія - на другому місці. Цей внутрішній ворог - найстрашніший. Адже кожен бізнесмен знає, що, тільки-но він заходить на український ринок, із нього починають висмоктувати гроші. За кожний дозвіл, виділений квадратний метр тощо. Чиновники свою справу роблять. — Тобто декларації прем'єр-міністра і його команди про те, що бізнесу спрощуються умови - це тільки слова? — Ні, воно спрощується. Ну, припустімо, зі 100 довідок стало 50. Але це все одно чимало! — Але ж великий бізнес традиційно був найбільшим лобістом. Чому не можуть зібратися найбільші підприємці та продавити потрібні поправки в законодавство? — Тарута працює над цим. Він збирав бізнесменів, намагався щось робити, підписали декларацію якусь. Але, розумієте, якщо не зацікавлені люди, які сидять в парламенті, вони ставлять гальма на кожен закон, який перешкоджає їхнім інтересам. І вони всі закони або довго приймають, або в такому вигляді, щоб усе одно було якесь різночитання, двозначність. — З січня у нас запрацювала зона вільної торгівлі з ЄС. Можливо, це вплине позитивним чином. — Поки що особливих позитивних змін немає. Проблема в тому, що весь бізнес, який тут працює, був побудований давно. Навіть ми, хоч і вводили на своїх підприємствах багато нововведень, розраховували на пострадянський простір. Зараз ми намагаємося переходити на стандарти Європи. Наприклад, у мене є завод із виробництва пластмасових виробів. Ми отримали сертифікат ISO, акредитацію за якістю, але все впирається в неможливість продати продукцію. — А раніше куди продавали? Найбільший ворог бізнесу - це корупція. Кожен бізнесмен знає, що, тільки-но він заходить на український ринок, із нього починають висмоктувати гроші. За кожен дозвіл, виділений квадратний метр тощо. Чиновники свою справу роблять — Раніше половина продукції йшла в Росію, половину продавали на внутрішньому ринку. Тепер Росія ввела на цю продукцію мито. Ми, тільки-но почалась війна, почали шукати інші ринки збуту, зокрема в Європі. І не могли продати жодної одиниці. Бо у всіх великих магазинів, куди пішла б ця продукція, є свої перевірені постачальники, з якими вони працюють роками. Навіщо їм змінювати постачальників? Тільки тому, що ми підписали угоду про асоціацію? Цю угоду підписали з ЄС і інші. Але не кожен супермаркет або гіпермаркет візьме через те нашу продукцію. Так, у нас безмитна торгівля з ЄС. Але спробуй продай! Взагалі, я вважаю, що від переорієнтації ринків збуту Україна дуже багато втратила. Обсяги товарообігу з Росією впали, зокрема через зниження ціни на газ. Але на багато видів продукції, яку Україна поставляла до Росії і навпаки, сьогодні введено мита. А деякі товари взагалі заборонено. І це міф, що Захід чекає нас із відкритими обіймами. Від переорієнтації ринків збуту Україна дуже багато втратила. Обсяги товарообігу з Росією впали, зокрема через зниження ціни на газ. Але на багато видів продукції, яку Україна поставляла до Росії і навпаки, сьогодні введено мита. А деякі товари взагалі заборонено. І це міф, що Захід чекає нас із відкритими обіймами — Чи є в України шанс вижити за цих умов? Підвищувати конкурентоспроможність, пробиватися на європейський ринок? — Звичайно, ми працюємо над цим. Ми вчора тільки отримали цей ринок. Але чи вийдемо ми, скільки на це знадобиться часу - невідомо. Зрозуміло, що далеко не всі збагатяться. Хтось і зубожіє. Російський ринок - він був величезний, об'ємний. І вони добре платили. І нічого не треба було переробляти на підприємствах. Я не пам'ятаю точних цифр, але якщо в Росію, припустімо, експорт впав із 15 млрд 2013року до 3,6 млрд 2015 року, то в ЄС експортували на 35% менше, ніж 2014 року. Тобто втратили і там і там. — Друга батьківщина для вас - це Донбас. Що, на вашу думку, з ним робити? Чи існує в цих умовах якийсь варіант win-win? — Ні. Вже пролито стільки крові, що ми не можемо просто обійнятися і пробачити один одного. Зараз важливо зупинити кровопролиття. Я весь час говорив, хоча мене за це критикували, що в цьому випадку Донбас і Україна - це як чоловік і дружина, які посварилися. І якщо між чоловіком і дружиною розбіжності і вони не хочуть жити в одному будинку, то, які б посередники не намагалися їх помирити, розлука неминуча. Тому я завжди говорив: відпустіть їх! Вони не будуть жити краще, ніж інша частина України. І, думаю, пошкодують про своє рішення. Але те, що ми робимо зараз, перетворює їх на наших ворогів. Вони навіть і шкодувати не будуть, якщо від’єднаються від України. Навіть якщо їм буде зовсім погано жити. Я вважаю, треба було їх відпустити два роки тому. Що б втратила Україна? Частину важкої індустрії, деякі шахти. Але тоді ми могли б не кидати всі сили на війну, а ставати по-справжньому європейською державою і розвивати свої конкурентоспроможні галузі. Ми так близько до польського, словацького, угорського кордону. Можемо щось побудувати, виготовити. Деякі західні компанії вже почали шити щось в Україні. У нас робоча сила вдвічі дешевша, ніж у Китаї. Через падіння гривні Україна стала найбільш доступною країною для будь-якого виробника, який хоче відкрити своє підприємство. Наприклад, у Львові, Івано-Франківську відкриваються технопарки. Київ трохи далі від Європи, у нас поки такого немає. І от у такому випадку жителі Донецька, які залишилися жити в старому часі, сказали б: от дурні, навіщо ми пішли? Жили б добре. Але це раніше. А зараз вони так не думають. Настрої інші: нехай погано живемо, аби не з Україною. — Чи немає у вас думки виїхати з країни? Вам же, мабуть, є куди? — Багато хто ставить це питання: чого ти тут сидиш? А я вважаю, що не можна все відрізати і виїхати. Я сподіваюся, що рано чи пізно Україна увійде до Європи. З іншого боку, одна компанія в Голландії вирішила провести у квітні референдум: чи правильно ЄС зробив, що підписав угоду про асоціацію з Україною? І якщо вони скажуть «ні», це означатиме, що в Європі в принципі немає демократії. З'ясується, що народ був проти, але Брюссель все-таки підписав. Це буде поганий знак. Зараз Європа втрачає інтерес до України. Ми їм набридли. Це чужий біль, і їхні платники податків не розуміють, чому вони повинні за нас розплачуватися. Тим більше що нічого в країні не змінюється. Європейці не розуміють, чому у нас із корупцією не борються, реформи не проводяться, Шокін залишається на посаді. Президент стоїть намертво за нього! Не знаю, що ця людина йому таке зробила, що вся країна говорить одне, а президент повторює: ні, ніби без цієї людини Україна завтра просто пропаде. Європа втрачає інтерес до України. Ми їм набридли. Це чужий біль, і їхні платники податків не розуміють, чому вони повинні за нас розплачуватися. Тим більше що нічого в країні не змінюється. Європейці не розуміють, чому у нас із корупцією не борються, реформи не проводяться, Шокін залишається на посаді. — У нас Президент і за голову Нацбанку стоїть горою. — Вона, принаймні, якусь роботу робить. Намагається гривню контролювати. І я чув про неї різні думки. Так, її багато хто лає, але хоча б якась частина людей її хвалить. А ось, хто говорить добре про Шокіна, я не чув. (Сміється.) Крім президента. — І ніхто не може вплинути на це. — Бо створюються нові антикорупційні інститути, а хто їх обирає? Та той же Шокін! І ми чомусь думаємо, що в Європі нічого не бачать і не розуміють, що новини далі Києва не йдуть. Але ж на Заході не дурні сидять. Вони все читають і думають: ми для них стараємось, а у них там нічого не змінюється. Тому я не здивуюсь, якщо в Європі почнуть піднімати питання про скасування санкцій проти Росії. Франція дуже недвозначно дала зрозуміти, що до літа може почати виходити з цього режиму санкції. Адже вони втратили величезний ринок. А Росія перестала купувати в Європі, почала в Аргентині, Бразилії, Індії. — Ну їх же треба якось приструнити? — Заборонили в'їзд деяким людям. Скасували візи, ввели банківські санкції та санкції на деякі організації. Звичайно, Росія страждає. Але не тільки через санкції, а через падіння ціни на нафту - ось тут вона «влетіла». Якби нафта стояла на позначці 50-60, їх би взагалі не хвилювали ніякі санкції. Навіть сьогодні вони років 3-4 проживуть на свої золоті запаси. А що далі? Та й із ціною на енергоносії незрозуміло, що буде далі. Нам це на руку. Росія спочатку переключилася на Сирію і перестала хоча б частково посилати до нас найманців. А через зменшення кількості нафтодоларів Донецьк і Луганськ перестали її так сильно цікавити. Що стосується України, я давно казав, що у нас було унікальне місцерозташування. Ми могли підписати угоди і з Росією, і з Європою. І бути якимось буфером. Але Янукович свого часу цього не зробив, а Порошенкові вже й не пропонували. Та й пізно було. До речі, хтось мені сказав, що на його фабриці в Росії випускають цукерки з портретом Путіна. (Сміється.) — Як ви вважаєте, які зміни відбудуться у світовій економіці, особливо, в тих країнах, які орієнтуються на експорт сировини? — Звичайно, зараз з'являються альтернативні джерела енергії, створюються нові двигуни на водні. Споживання нафти і газу буде знижуватися. Подивитись на Україну окремо ми не можемо. Якщо раніше це була одна з найгірших економік, то сьогодні страждає весь світ. Якщо така країна, як Саудівська Аравія, де ніколи не було дефіциту бюджету, цього року випустила бонди. Ніколи не було, щоб ця країна брала гроші на світових ринках. Це інші країни звикли жити в 3-4% дефіциту, а в таких, як Саудівська Аравія, завжди був профіцит. І як вони поведуться за цієї ситуації, невідомо. Іран і Саудівська Аравія показують один одному зуби. У Ємені прямо б'ються один із одним. Перервали дипломатичні відносини. Крім того, економіка Китаю на спаді. 7% зростання ВВП для такої країни, як Китай, дуже мало. Навіть продаж айфонів зменшився. А це поганий знак. Ви ж знаєте, аналітики оцінюють ситуацію за різними індексами. Так от, зараз показники так званого балтійського індексу впали до рекордної позначки. Тому чекаємо чергової кризи. — Розкажіть про медіа-бізнес. Як ви оцінюєте рівень свободи слова в Україні і професіоналізму журналістів? — Я маю газету Kyiv-Post, і ми дуже пишаємося тим, що вистояли, ніхто нас не купив, не закрив, хоча й намагалися засудити. Наприклад, Фірташ в Англії судився, але нам вдалося відбитися. За Януковича були погрози - непрямі, а через наш інший бізнес. Нам давали зрозуміти, що якщо ми це чи це не зробимо, то у нас будуть проблеми. Але ми завжди тримали прапор незалежності. І нам якось дали спокій. Більше того, команда Януковича козиряла нашою газетою, коли їм дорікали, що вони утискають свободу слова. Вони діставали Kyiv-Post і говорили: ну як же! Ось газета, яка пише, що хоче. Зараз нас ніхто не чіпає. Свого часу ми підтримали Майдан. Але зараз пишемо критичні матеріали про нинішню владу - і проти Яценюка, і Кличка, і Порошенка. І проти олігархів. Загалом залишаємось опозиційною газетою. Не в тому плані, що належимо до якоїсь політичної силі - я безпартійний і в політиці в мене інтересів немає. Просто ми як і раніше критикуємо тих, хто, на нашу думку, цього заслуговує. Ми не впливаємо на редакційну політику. Журналісти пишуть те, що вважають за потрібне. Щодо вашого запитання, то в Україні залишилася практика купівлі журналістів і «джинса». Є й замовні соціологічні дослідження. Звичайно, журналістів складно звинувачувати: всі видавничі будинки розподілені між власниками. І тих журналістів, які намагаються говорити правду, просто звільняють. І вони йдуть, або своє щось відкривають, або пишуть блоги. — Чи не плануєте придбати ще якісь медіа-активи? — Ні. Якби у мене були політичні амбіції, я б хотів піти в мери чи президенти, можливо, я б почав скуповувати медіа-активи. (Сміється.) — Розкажіть, із ким із українських багатіїв ви дружите, ведете справи. — Ні з ким. У мене нормальні стосунки - не можу сказати, що дружні - з Тарутою. Ще з тих часів, як він був на «Азовсталі». З Ахметовим ми зустрічалися в його готелі. Я до нього нормально ставлюся, як і він до мене. Але назвати це дружбою не можна. А інших я навіть не бачив...
Мохаммад Захур: Україна зараз найдоступніша країна для світових виробників Засновник ISTIL-груп, один із найбагатших бізнесменів Мохаммад Захур понад 40 років живе в Україні. Свій металургійний бізнес починав у Донецьку, потім продав його на піку, зосередившись на інших галузях бізнесу. Виходець із Пакистану, він давно вважає себе українцем і навіть зараз, у важкі часи, виїжджати з країни не збирається. В інтерв'ю «АСН» пан Захур розповів про те, яких активів він позбувся на Сході, як вплинуло на український бізнес набуття чинності Зони вільної торгівлі та як корупція заважає залучати інвесторів. — Пане Захуре, вас важко назвати публічною людиною. Розкажіть, якими активами ви зараз володієте. Які у вас плани на придбання нових активів? — Зараз у нас, як і у всіх, важкий час в Україні. Тому ми дотримуємося тих активів, які у нас є, і навіть намагаємося від чогось позбавлятися. Що у нас є зараз? У Києві у нас є деяке майно, нерухомість. Багато планів довелося переглянути. Наприклад, планували з кінотеатру «Панорама» зробити великий клуб або шопінг-центр. Але, враховуючи, що у людей практично немає грошей, це зайва інвестиція. Хотіли побудувати французьку школу на Артема. Теж поки цей проект призупинили. Як і будівництво готелю. ЄБРР, з яким у нас були домовленості, через те, що був великий спад у напливі туристів, відмовився від подальшого фінансування цього проекту. Тому ми ведемо переговори з іншими партнерами. В принципі, вони мають рацію в тому, що, якщо бізнесмени сюди не летять, навіщо будувати тут готель? Крім того, у нас ще є комерційна нерухомість, яку ми здаємо в оренду під офіси. Вони працюють, але дуже низька оренда через загальну ситуацію в бізнесі. — Все настільки погано? — Насправді - дуже погано. І великого бізнесу це стосується не менше, ніж інших. Великі олігархи теж втрачають величезні гроші. Перетворюються з мільярдерів на мільйонерів. Якщо, припустімо, у Ахметова замість 20 млрд стало 5-6. Тобто втратив близько 75% своїх активів. — Наскільки я зрозуміла, ви теж на Сході втратили багато чого. — Так, у нас у Луганській області завод зі збагачення вугілля, були розбірки. Люди просто думають по-різному. Один прийшов, потім інші, треті, там до кінця не визначилися, хто господар. У Донецьку офісні будівлі, землі, квартири ще є, а в нашому готелі живе хтось, мабуть, із керівництва так званої ДНР. — Ви вважаєте, що боротися за ці активи немає сенсу? — Але ж їх ніхто не забирав. Вони просто стоять зачинені, під замком. Деякі люди у нас там сидять і працюють. Частина бек-офісів у Донецьку, бухгалтери там залишились, інші поїхали. — Якщо говорити в грошовому еквіваленті, скільки ви втратили? — Десятки мільйонів доларів. — Зрозуміло, що бізнес-клімат в Україні не найкращий. Які фактори - як об'єктивні, так і суб'єктивні, на нього впливають? — Перше, що шкодить - це корупція. Якщо читати доповідь посла Америки та інших представників Заходу, виявляється, що саме вона - наш перший ворог. А війна чи Росія - на другому місці. Цей внутрішній ворог - найстрашніший. Адже кожен бізнесмен знає, що, тільки-но він заходить на український ринок, із нього починають висмоктувати гроші. За кожний дозвіл, виділений квадратний метр тощо. Чиновники свою справу роблять. — Тобто декларації прем'єр-міністра і його команди про те, що бізнесу спрощуються умови - це тільки слова? — Ні, воно спрощується. Ну, припустімо, зі 100 довідок стало 50. Але це все одно чимало! — Але ж великий бізнес традиційно був найбільшим лобістом. Чому не можуть зібратися найбільші підприємці та продавити потрібні поправки в законодавство? — Тарута працює над цим. Він збирав бізнесменів, намагався щось робити, підписали декларацію якусь. Але, розумієте, якщо не зацікавлені люди, які сидять в парламенті, вони ставлять гальма на кожен закон, який перешкоджає їхнім інтересам. І вони всі закони або довго приймають, або в такому вигляді, щоб усе одно було якесь різночитання, двозначність. — З січня у нас запрацювала зона вільної торгівлі з ЄС. Можливо, це вплине позитивним чином. — Поки що особливих позитивних змін немає. Проблема в тому, що весь бізнес, який тут працює, був побудований давно. Навіть ми, хоч і вводили на своїх підприємствах багато нововведень, розраховували на пострадянський простір. Зараз ми намагаємося переходити на стандарти Європи. Наприклад, у мене є завод із виробництва пластмасових виробів. Ми отримали сертифікат ISO, акредитацію за якістю, але все впирається в неможливість продати продукцію. — А раніше куди продавали? Найбільший ворог бізнесу - це корупція. Кожен бізнесмен знає, що, тільки-но він заходить на український ринок, із нього починають висмоктувати гроші. За кожен дозвіл, виділений квадратний метр тощо. Чиновники свою справу роблять — Раніше половина продукції йшла в Росію, половину продавали на внутрішньому ринку. Тепер Росія ввела на цю продукцію мито. Ми, тільки-но почалась війна, почали шукати інші ринки збуту, зокрема в Європі. І не могли продати жодної одиниці. Бо у всіх великих магазинів, куди пішла б ця продукція, є свої перевірені постачальники, з якими вони працюють роками. Навіщо їм змінювати постачальників? Тільки тому, що ми підписали угоду про асоціацію? Цю угоду підписали з ЄС і інші. Але не кожен супермаркет або гіпермаркет візьме через те нашу продукцію. Так, у нас безмитна торгівля з ЄС. Але спробуй продай! Взагалі, я вважаю, що від переорієнтації ринків збуту Україна дуже багато втратила. Обсяги товарообігу з Росією впали, зокрема через зниження ціни на газ. Але на багато видів продукції, яку Україна поставляла до Росії і навпаки, сьогодні введено мита. А деякі товари взагалі заборонено. І це міф, що Захід чекає нас із відкритими обіймами. Від переорієнтації ринків збуту Україна дуже багато втратила. Обсяги товарообігу з Росією впали, зокрема через зниження ціни на газ. Але на багато видів продукції, яку Україна поставляла до Росії і навпаки, сьогодні введено мита. А деякі товари взагалі заборонено. І це міф, що Захід чекає нас із відкритими обіймами — Чи є в України шанс вижити за цих умов? Підвищувати конкурентоспроможність, пробиватися на європейський ринок? — Звичайно, ми працюємо над цим. Ми вчора тільки отримали цей ринок. Але чи вийдемо ми, скільки на це знадобиться часу - невідомо. Зрозуміло, що далеко не всі збагатяться. Хтось і зубожіє. Російський ринок - він був величезний, об'ємний. І вони добре платили. І нічого не треба було переробляти на підприємствах. Я не пам'ятаю точних цифр, але якщо в Росію, припустімо, експорт впав із 15 млрд 2013року до 3,6 млрд 2015 року, то в ЄС експортували на 35% менше, ніж 2014 року. Тобто втратили і там і там. — Друга батьківщина для вас - це Донбас. Що, на вашу думку, з ним робити? Чи існує в цих умовах якийсь варіант win-win? — Ні. Вже пролито стільки крові, що ми не можемо просто обійнятися і пробачити один одного. Зараз важливо зупинити кровопролиття. Я весь час говорив, хоча мене за це критикували, що в цьому випадку Донбас і Україна - це як чоловік і дружина, які посварилися. І якщо між чоловіком і дружиною розбіжності і вони не хочуть жити в одному будинку, то, які б посередники не намагалися їх помирити, розлука неминуча. Тому я завжди говорив: відпустіть їх! Вони не будуть жити краще, ніж інша частина України. І, думаю, пошкодують про своє рішення. Але те, що ми робимо зараз, перетворює їх на наших ворогів. Вони навіть і шкодувати не будуть, якщо від’єднаються від України. Навіть якщо їм буде зовсім погано жити. Я вважаю, треба було їх відпустити два роки тому. Що б втратила Україна? Частину важкої індустрії, деякі шахти. Але тоді ми могли б не кидати всі сили на війну, а ставати по-справжньому європейською державою і розвивати свої конкурентоспроможні галузі. Ми так близько до польського, словацького, угорського кордону. Можемо щось побудувати, виготовити. Деякі західні компанії вже почали шити щось в Україні. У нас робоча сила вдвічі дешевша, ніж у Китаї. Через падіння гривні Україна стала найбільш доступною країною для будь-якого виробника, який хоче відкрити своє підприємство. Наприклад, у Львові, Івано-Франківську відкриваються технопарки. Київ трохи далі від Європи, у нас поки такого немає. І от у такому випадку жителі Донецька, які залишилися жити в старому часі, сказали б: от дурні, навіщо ми пішли? Жили б добре. Але це раніше. А зараз вони так не думають. Настрої інші: нехай погано живемо, аби не з Україною. — Чи немає у вас думки виїхати з країни? Вам же, мабуть, є куди? — Багато хто ставить це питання: чого ти тут сидиш? А я вважаю, що не можна все відрізати і виїхати. Я сподіваюся, що рано чи пізно Україна увійде до Європи. З іншого боку, одна компанія в Голландії вирішила провести у квітні референдум: чи правильно ЄС зробив, що підписав угоду про асоціацію з Україною? І якщо вони скажуть «ні», це означатиме, що в Європі в принципі немає демократії. З'ясується, що народ був проти, але Брюссель все-таки підписав. Це буде поганий знак. Зараз Європа втрачає інтерес до України. Ми їм набридли. Це чужий біль, і їхні платники податків не розуміють, чому вони повинні за нас розплачуватися. Тим більше що нічого в країні не змінюється. Європейці не розуміють, чому у нас із корупцією не борються, реформи не проводяться, Шокін залишається на посаді. Президент стоїть намертво за нього! Не знаю, що ця людина йому таке зробила, що вся країна говорить одне, а президент повторює: ні, ніби без цієї людини Україна завтра просто пропаде. Європа втрачає інтерес до України. Ми їм набридли. Це чужий біль, і їхні платники податків не розуміють, чому вони повинні за нас розплачуватися. Тим більше що нічого в країні не змінюється. Європейці не розуміють, чому у нас із корупцією не борються, реформи не проводяться, Шокін залишається на посаді. — У нас Президент і за голову Нацбанку стоїть горою. — Вона, принаймні, якусь роботу робить. Намагається гривню контролювати. І я чув про неї різні думки. Так, її багато хто лає, але хоча б якась частина людей її хвалить. А ось, хто говорить добре про Шокіна, я не чув. (Сміється.) Крім президента. — І ніхто не може вплинути на це. — Бо створюються нові антикорупційні інститути, а хто їх обирає? Та той же Шокін! І ми чомусь думаємо, що в Європі нічого не бачать і не розуміють, що новини далі Києва не йдуть. Але ж на Заході не дурні сидять. Вони все читають і думають: ми для них стараємось, а у них там нічого не змінюється. Тому я не здивуюсь, якщо в Європі почнуть піднімати питання про скасування санкцій проти Росії. Франція дуже недвозначно дала зрозуміти, що до літа може почати виходити з цього режиму санкції. Адже вони втратили величезний ринок. А Росія перестала купувати в Європі, почала в Аргентині, Бразилії, Індії. — Ну їх же треба якось приструнити? — Заборонили в'їзд деяким людям. Скасували візи, ввели банківські санкції та санкції на деякі організації. Звичайно, Росія страждає. Але не тільки через санкції, а через падіння ціни на нафту - ось тут вона «влетіла». Якби нафта стояла на позначці 50-60, їх би взагалі не хвилювали ніякі санкції. Навіть сьогодні вони років 3-4 проживуть на свої золоті запаси. А що далі? Та й із ціною на енергоносії незрозуміло, що буде далі. Нам це на руку. Росія спочатку переключилася на Сирію і перестала хоча б частково посилати до нас найманців. А через зменшення кількості нафтодоларів Донецьк і Луганськ перестали її так сильно цікавити. Що стосується України, я давно казав, що у нас було унікальне місцерозташування. Ми могли підписати угоди і з Росією, і з Європою. І бути якимось буфером. Але Янукович свого часу цього не зробив, а Порошенкові вже й не пропонували. Та й пізно було. До речі, хтось мені сказав, що на його фабриці в Росії випускають цукерки з портретом Путіна. (Сміється.) — Як ви вважаєте, які зміни відбудуться у світовій економіці, особливо, в тих країнах, які орієнтуються на експорт сировини? — Звичайно, зараз з'являються альтернативні джерела енергії, створюються нові двигуни на водні. Споживання нафти і газу буде знижуватися. Подивитись на Україну окремо ми не можемо. Якщо раніше це була одна з найгірших економік, то сьогодні страждає весь світ. Якщо така країна, як Саудівська Аравія, де ніколи не було дефіциту бюджету, цього року випустила бонди. Ніколи не було, щоб ця країна брала гроші на світових ринках. Це інші країни звикли жити в 3-4% дефіциту, а в таких, як Саудівська Аравія, завжди був профіцит. І як вони поведуться за цієї ситуації, невідомо. Іран і Саудівська Аравія показують один одному зуби. У Ємені прямо б'ються один із одним. Перервали дипломатичні відносини. Крім того, економіка Китаю на спаді. 7% зростання ВВП для такої країни, як Китай, дуже мало. Навіть продаж айфонів зменшився. А це поганий знак. Ви ж знаєте, аналітики оцінюють ситуацію за різними індексами. Так от, зараз показники так званого балтійського індексу впали до рекордної позначки. Тому чекаємо чергової кризи. — Розкажіть про медіа-бізнес. Як ви оцінюєте рівень свободи слова в Україні і професіоналізму журналістів? — Я маю газету Kyiv-Post, і ми дуже пишаємося тим, що вистояли, ніхто нас не купив, не закрив, хоча й намагалися засудити. Наприклад, Фірташ в Англії судився, але нам вдалося відбитися. За Януковича були погрози - непрямі, а через наш інший бізнес. Нам давали зрозуміти, що якщо ми це чи це не зробимо, то у нас будуть проблеми. Але ми завжди тримали прапор незалежності. І нам якось дали спокій. Більше того, команда Януковича козиряла нашою газетою, коли їм дорікали, що вони утискають свободу слова. Вони діставали Kyiv-Post і говорили: ну як же! Ось газета, яка пише, що хоче. Зараз нас ніхто не чіпає. Свого часу ми підтримали Майдан. Але зараз пишемо критичні матеріали про нинішню владу - і проти Яценюка, і Кличка, і Порошенка. І проти олігархів. Загалом залишаємось опозиційною газетою. Не в тому плані, що належимо до якоїсь політичної силі - я безпартійний і в політиці в мене інтересів немає. Просто ми як і раніше критикуємо тих, хто, на нашу думку, цього заслуговує. Ми не впливаємо на редакційну політику. Журналісти пишуть те, що вважають за потрібне. Щодо вашого запитання, то в Україні залишилася практика купівлі журналістів і «джинса». Є й замовні соціологічні дослідження. Звичайно, журналістів складно звинувачувати: всі видавничі будинки розподілені між власниками. І тих журналістів, які намагаються говорити правду, просто звільняють. І вони йдуть, або своє щось відкривають, або пишуть блоги. — Чи не плануєте придбати ще якісь медіа-активи? — Ні. Якби у мене були політичні амбіції, я б хотів піти в мери чи президенти, можливо, я б почав скуповувати медіа-активи. (Сміється.) — Розкажіть, із ким із українських багатіїв ви дружите, ведете справи. — Ні з ким. У мене нормальні стосунки - не можу сказати, що дружні - з Тарутою. Ще з тих часів, як він був на «Азовсталі». З Ахметовим ми зустрічалися в його готелі. Я до нього нормально ставлюся, як і він до мене. Але назвати це дружбою не можна. А інших я навіть не бачив...
Блог:
Думки14:59
Політика
Олег Ляшко
Скасування виборів у райради Києва означає, що влада їх боїться
Боротьба двох найбільших парламентських фракцій між собою може призвести до колапсу в країні. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив голова фракції Радикальної партії Олег Ляшко.
«Сьогодні ми є свідками боротьби між Блоком Петра Порошенка і «Народним фронтом». Дві найбільші парламентські сили забули про все, тільки перетягують канат повноважень, посад, грошових потоків. Хто кого? Не знаю. Але це може призвести до дострокових парламентських виборів і колапсу країни», - заявив він.
Крім того, Ляшко зазначив, що скасування через суд виборів районних рад у Києві є свідченням того, що влада боїться виборів.
«Це Кличко і міська рада, де більшість має БПП, хочуть майно дерибанити і потоки направляти. Вони бояться голосу людей. Саме тому скасували вибори. Так чинять диктатори. Так чинив Янукович. Знову ж це вкоторе свідчить про залежність судів від влади: влада дала команду - суд скасував вибори», - акцентував Ляшко.
Блог:
Думки15:21
Політика
Сергій Тарута
Країні потрібна нова Конституція, яка б ліквідувала боротьбу між Президентом і прем'єром
Країні потрібна нова Конституція, яка б ліквідувала боротьбу між Президентом і прем'єром. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат України, колишній голова Донецької обласної державної адміністрації, бізнесмен Сергій Тарута.
«Це спроба перекроїти Конституцію під себе, створюючи видимість передачі повноважень на місця, а насправді залишаючи сильні владні важелі у себе», - заявив він.
Політик упевнений, що Україні потрібна нова Конституція.
«Конституція застаріла. Потрібен новий суспільний договір і нова Конституція, яка прибрала б боротьбу між Президентом і прем'єром. Нам не потрібна президентська республіка, а потрібна парламентська», - додав Тарута.
Крім того, він зазначив, що треба реально передати владні повноваження територіальним громадам, а також скоротити кількість чиновників, а надання послуг - автоматизувати.
«В уряду повинні бути тільки функції щодо політичної стратегії тієї чи іншої галузі, а не важелі впливу на фінансові потоки», - вважає народний депутат.
Він також додав, що не обійтися і без проведення судової реформи, «але не під Президента, а такої, в яку повірять інвестори».
Відео15:47
Суспільство
Дарт Вейдер і Майкл Джордан: CNN показало кращі реклами в одному ролику
Телекомпанія CNN зібрала в одному відеоролику кращі моменти з кращих реклам, які транслювалися під час фінального матчу за звання чемпіона з американського футболу.
У ролику зібрано уривки з реклам за кілька десятиліть.
Дарт Вейдер і Майкл Джордан: CNN показало кращі реклами в одному ролику
Телекомпанія CNN зібрала в одному відеоролику кращі моменти з кращих реклам, які транслювалися під час фінального матчу за звання чемпіона з американського футболу.
У ролику зібрано уривки з реклам за кілька десятиліть.
Суспільство
У Ясинуватій люди протестують проти Губарєва, штаб АТО побоюється провокацій
У штабі антитерористичної операції побоюються, що бойовики можуть обстріляти мітинг проти призначення «мером» окупованої Ясинуватої Павла Губарєва і звинуватять у цьому Збройні сили України.
Про це заявив прес-офіцер АТО Андрій Задубинний, пише 112.
«Є побоювання, що бойовики з мінометів накриють стихійні мітинги в Ясинуватій. Там люди вийшли на мітинг проти призначення пана Губарєва, і вони накриють цей мітинг і звинуватять у цьому ЗСУ», - зазначив Задубинний.
У Ясинуватій люди протестують проти Губарєва, штаб АТО побоюється провокацій
У штабі антитерористичної операції побоюються, що бойовики можуть обстріляти мітинг проти призначення «мером» окупованої Ясинуватої Павла Губарєва і звинуватять у цьому Збройні сили України.
Про це заявив прес-офіцер АТО Андрій Задубинний, пише 112.
«Є побоювання, що бойовики з мінометів накриють стихійні мітинги в Ясинуватій. Там люди вийшли на мітинг проти призначення пана Губарєва, і вони накриють цей мітинг і звинуватять у цьому ЗСУ», - зазначив Задубинний.
Суспільство
Одіозний суддя Вовк знову веде справи у Печерському суді
Скандального суддю Сергія Вовка, який 2012 року засудив Юрія Луценка до чотирьох років позбавлення волі, відновлено на посаді. Про це повідомляє видання lb.ua з посиланням на джерела в ГПУ.
«Генпрокуратура відкликала всі звинувачення на адресу судді Печерського райсуду Києва Сергія Вовка, який засудив екс-міністра внутрішніх справ і нинішнього голову фракції БПП Юрія Луценка, тому його поновили на посаді», - пише видання.
Крім того, це підтверджує офіційний сайт Печерського суду м. Києва, де в розкладі вказано низку слухань за участю судді Вовка С.В.
Нагадаємо, що в березні минулого року Верховна Рада дозволила заарештувати одіозних суддів Царевич, Кицюка і Вовка за винесення неправомірних рішень. Проте пізніше Голосіївський суд міста Києва відмовився заарештувати суддю Вовка з причини «відпустки по догляду за дитиною».
Одіозний суддя Вовк знову веде справи у Печерському суді
Скандального суддю Сергія Вовка, який 2012 року засудив Юрія Луценка до чотирьох років позбавлення волі, відновлено на посаді. Про це повідомляє видання lb.ua з посиланням на джерела в ГПУ.
«Генпрокуратура відкликала всі звинувачення на адресу судді Печерського райсуду Києва Сергія Вовка, який засудив екс-міністра внутрішніх справ і нинішнього голову фракції БПП Юрія Луценка, тому його поновили на посаді», - пише видання.
Крім того, це підтверджує офіційний сайт Печерського суду м. Києва, де в розкладі вказано низку слухань за участю судді Вовка С.В.
Нагадаємо, що в березні минулого року Верховна Рада дозволила заарештувати одіозних суддів Царевич, Кицюка і Вовка за винесення неправомірних рішень. Проте пізніше Голосіївський суд міста Києва відмовився заарештувати суддю Вовка з причини «відпустки по догляду за дитиною».
Події
У Києві підірвали машину адвоката підозрюваних у вбивстві Бузини
У Києві адвокату підозрюваних у вбивстві журналіста Олеся Бузини Андрію Федуру підірвали машину. Про це на своїй сторінці в Facebook написав народний депутат Ігор Луценко.
За його словами, це сталося на вул. Кривоноса під Солом'янським районним судом.
Читайте також: У кого цілились вбивці Олеся Бузини
«Федур не постраждав, на щастя. Федур їздить із водієм на пасажирському сидінні. Саме під місце пасажира підклали вибухівку. Його намагалися вбити, ймовірно», - написав Луценко.
У Києві підірвали машину адвоката підозрюваних у вбивстві Бузини
У Києві адвокату підозрюваних у вбивстві журналіста Олеся Бузини Андрію Федуру підірвали машину. Про це на своїй сторінці в Facebook написав народний депутат Ігор Луценко.
За його словами, це сталося на вул. Кривоноса під Солом'янським районним судом.
Читайте також: У кого цілились вбивці Олеся Бузини
«Федур не постраждав, на щастя. Федур їздить із водієм на пасажирському сидінні. Саме під місце пасажира підклали вибухівку. Його намагалися вбити, ймовірно», - написав Луценко.
За кордоном
Bellingcat опублікувало ще одне викриття російської версії щодо збитого MH 17
Британське видання Bellingcat опублікувало відео, де показує ще один факт фальсифікації даних Міністерством Оборони РФ про нібито свою непричетність до трагедії малайзійського Боїнга. Про це на своїй сторінці в Facebook написали представники цього видання.
«Подивіться на те, як Bellingcat використовує відкриті джерела для розслідування, щоб показати, як Міністерство Оборони РФ неодноразово бреше про збитий МН 17», - йдеться в повідомленні.
На відео видно, що представники Міністерства Оборони РФ використовують як докази знімки з геолокації нібито «тих місць», де видно лісовий масив біля будівлі, де ховали зенітно-ракетний комплекс «Бук» місцеві сепаратисти в ніч з 14 на 15 липня 2014 року в районі північної округи міста Донецька. Але група цивільних журналістів зібрала всі наявні фотографії аерозйомки і геолокації цієї місцевості, де після ретельного порівняння не виявилося цього зображення лісу. Саме ця невідповідність і наштовхує розслідувачів Bellingcat на думку, що фото або зроблені в іншій місцевості, або ж використовувалися будь-які світлини для грубої фальсифікації, щоб довести провину саме України в катастрофі малайзійського Боїнга з причини наявності у ЗСУ зенітного комплексу «Бук», який нібито дістався сепаратистам.
Нагадаємо, що британське видання Bellingcat нещодавно опублікувало список з 20 осіб, які можуть бути тим самим екіпажем ЗРК «Бук», що збив малайзійський Боїнг 17 липня 2014 року.
Bellingcat опублікувало ще одне викриття російської версії щодо збитого MH 17
Британське видання Bellingcat опублікувало відео, де показує ще один факт фальсифікації даних Міністерством Оборони РФ про нібито свою непричетність до трагедії малайзійського Боїнга. Про це на своїй сторінці в Facebook написали представники цього видання.
«Подивіться на те, як Bellingcat використовує відкриті джерела для розслідування, щоб показати, як Міністерство Оборони РФ неодноразово бреше про збитий МН 17», - йдеться в повідомленні.
На відео видно, що представники Міністерства Оборони РФ використовують як докази знімки з геолокації нібито «тих місць», де видно лісовий масив біля будівлі, де ховали зенітно-ракетний комплекс «Бук» місцеві сепаратисти в ніч з 14 на 15 липня 2014 року в районі північної округи міста Донецька. Але група цивільних журналістів зібрала всі наявні фотографії аерозйомки і геолокації цієї місцевості, де після ретельного порівняння не виявилося цього зображення лісу. Саме ця невідповідність і наштовхує розслідувачів Bellingcat на думку, що фото або зроблені в іншій місцевості, або ж використовувалися будь-які світлини для грубої фальсифікації, щоб довести провину саме України в катастрофі малайзійського Боїнга з причини наявності у ЗСУ зенітного комплексу «Бук», який нібито дістався сепаратистам.
Нагадаємо, що британське видання Bellingcat нещодавно опублікувало список з 20 осіб, які можуть бути тим самим екіпажем ЗРК «Бук», що збив малайзійський Боїнг 17 липня 2014 року.
Блог:
Думки16:51
Політика
Сергій Тарута
Забезпечити якісну роботу уряду можна, надавши йому повну самостійність
Забезпечити якісну роботу уряду технократів можна за умови надання повної самостійності Кабінету міністрів і заміни керівництва Нацбанку. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат, колишній голова Донецької обласної державної адміністрації Сергій Тарута.
«Я б на місці Яценюка не погоджувався на таку конструкцію: хочуть замінити одних невмілих міністрів такими ж невмілими. Немає ні чіткої програми, ні розуміння, що і як робити», - зазначив він.
Водночас, на думку Тарути, кадрові зміни в уряді все ж будуть.
«Частини міністрів у нас немає. Вакансії треба заповнювати. Але якість роботи виконавчої влади це не змінить», - додав політик.
Він також не вірить, що може трапиться таке диво, як створення технократичного уряду. І сам особисто, у разі пропозиції стати членом КМУ, відхилив би її.
Сенс є в повній самостійності Кабінету міністрів і при заміні керівництва НБУ. Все інше - війна на знищення», - підсумував він.
Події
У Харкові машина швидкої допомоги влетіла в автобус: двоє загиблих
У Харкові через зіткнення машини швидкої допомоги з автобусом загинули дві людини, ще вісім - отримали поранення. Про це повідомляє прес-служба Харківської міської ради.
ДТП сталася приблизно о 14:40 на пр. Тракторобудівників, в районі будинку №1. За попередньою інформацією, «швидка» виїхала на зустрічну смугу руху, де і сталося лобове зіткнення з автобусом. У результаті аварії водій «швидкої» загинув на місці, також загинула санітарка.
«У ДТП постраждали вісім осіб, яких доставили до обласної клінічної травматологічної лікарні. У той же час мати з дитиною, яку з лікарні невідкладної медичної допомоги ім. Мещанінова перевозили в 16-у лікарню, в авто поліції були доставлені з місця події в міську лікарню №18, де дитині зараз роблять термінову операцію», - йдеться в повідомленні.
У Харкові машина швидкої допомоги влетіла в автобус: двоє загиблих
У Харкові через зіткнення машини швидкої допомоги з автобусом загинули дві людини, ще вісім - отримали поранення. Про це повідомляє прес-служба Харківської міської ради.
ДТП сталася приблизно о 14:40 на пр. Тракторобудівників, в районі будинку №1. За попередньою інформацією, «швидка» виїхала на зустрічну смугу руху, де і сталося лобове зіткнення з автобусом. У результаті аварії водій «швидкої» загинув на місці, також загинула санітарка.
«У ДТП постраждали вісім осіб, яких доставили до обласної клінічної травматологічної лікарні. У той же час мати з дитиною, яку з лікарні невідкладної медичної допомоги ім. Мещанінова перевозили в 16-у лікарню, в авто поліції були доставлені з місця події в міську лікарню №18, де дитині зараз роблять термінову операцію», - йдеться в повідомленні.
Блог:
Думки17:10
Політика
Мустафа Джемілєв
Якщо ми не проголосуємо за зміни, то можемо зірвати Мінські домовленості
Зміни до Конституції - це поки компромісний варіант, за який мають проголосувати депутати. Змін від України в цьому питанні чекає і Європа. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив уповноважений Президента з прав кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
«Політикам треба стримати деякі свої амбіції. Кожен крок вивіряти, щоб розуміти, що він дає державі, а не політику особисто. Але, на жаль, у нас поки не такий рівень. Щодо змін до Конституції, я думаю, що це компромісні зміни. Вони не дуже радикальні. Але їх чекає від нас Європа», - розповів лідер кримських татар.
Джемілєв зазначає, що деякі моменти в питанні змін, як, наприклад, питання про федералізацію, несуть в собі певні загрози.
«Є певні загрози, але водночас це умова Євросоюзу. Якщо ми не погодимось на це, не проголосуємо за цей закон, то можна сказати, що ми зриваємо Мінські процеси. Відповідно може йтися про скасування санкцій, а санкції - це наша основна надія на те, що буде відновлено нашу територіальну цілісність», - підкреслив Джемілєв.
Події
У Сомалі після зльоту на борту пасажирського літака прогримів вибух
У Сомалі через кілька хвилин після вильоту на борту літака авіакомпанії Daallo прогримів вибух.
Як повідомляє AirLive, в результаті вибуху у фюзеляжі літака Airbus A321 утворилась пробоїна і пілоти вирішили зробити екстрену посадку. Після вибуху виникла невелика пожежа, в результаті інциденту постраждали два пасажири.
Читайте також: У літака Air Canada на висоті майже 11 кілометрів розгерметизувався салон
Як повідомляється, якби це сталося на більшій висоті, то закінчилося б вибуховою декомпресією. Не виключається, що бомба спрацювала передчасно.
У Сомалі після зльоту на борту пасажирського літака прогримів вибух
У Сомалі через кілька хвилин після вильоту на борту літака авіакомпанії Daallo прогримів вибух.
Як повідомляє AirLive, в результаті вибуху у фюзеляжі літака Airbus A321 утворилась пробоїна і пілоти вирішили зробити екстрену посадку. Після вибуху виникла невелика пожежа, в результаті інциденту постраждали два пасажири.
Читайте також: У літака Air Canada на висоті майже 11 кілометрів розгерметизувався салон
Як повідомляється, якби це сталося на більшій висоті, то закінчилося б вибуховою декомпресією. Не виключається, що бомба спрацювала передчасно.
Відео21:00
Суспільство
Регбісти вирішили дізнатися, хто сильніший: вони чи болід «Формули-1»
Члени команди з регбі «Бат» змагалися в силі з болідом «Формули-1».
За допомогою спеціального пристрою вони спробували з'ясувати, хто сильніший.
Болід їхав в один бік, а регбісти штовхали його в інший. Про результат судіть самі.
Регбісти вирішили дізнатися, хто сильніший: вони чи болід «Формули-1»
Члени команди з регбі «Бат» змагалися в силі з болідом «Формули-1».
За допомогою спеціального пристрою вони спробували з'ясувати, хто сильніший.
Болід їхав в один бік, а регбісти штовхали його в інший. Про результат судіть самі.
Робота і справи займають багато часу і забирають масу сил і енергії Спеціальні мантри для релаксації допоможут....
Кожна людина може проявляти хитрість час від часу Іноді без цього не домогтися успіху в справах або на роботі
Існують певні ознаки, якими можна визначити, бреше людина чи говорить правду Жести, міміка, тон голосу та інші....
Будинок — наша фортеця, адже саме у стінах рідного житла ми почуваємось у повній безпеці Якщо правильно заряди....
/-1,310467004776-/
/-pc-/
Top