counter
поиск на сайте ИА ASN
рус укр
Архів
поиск на сайте ИА ASN


Пошук

Сортування:

Український євротиждень: візова завіса залишилася
Останнього дня зими в ЄС стартувала спільна триденна конференція високого рівня, або тиждень України в Європейському парламенті. У Брюссель поїхали півсотні наших депутатів Верховної Ради, щоб, як очікувалося, провести переговори з представниками провідних європейських інституцій з питань розвитку та зміцнення потенціалу українського парламенту. Головним підсумком цієї поїздки мав стати план з внутрішнього реформування Ради. Попередньо він складався з восьми розділів, з яких пріоритетними була половина: посилення конституційної спроможності, покращання законодавчого процесу, підвищення прозорості та покращання втілення угоди про асоціацію. Оскільки позитивних очікувань було багато, «Аналітична служба новин» (АСН) поцікавилася в експертів, якими будуть реальні підсумки поїздки наших парламентаріїв до Брюсселя. На людей подивитися і себе показати Український тиждень у Брюсселі, безперечно, важливий з точки зору необхідності налагоджувати контакти з ЄС. «Оскільки наші контакти з Євросоюзом дуже важливі, такі візити потрібні. У них беруть участь і керівництво парламенту, і депутати, і представники секретаріату, і люди, які займаються всією законодавчою документацією. А це дуже добре для Європи, - пояснив «Аналітичній службі новин» (АСН) політичний експерт Олександр Палій. - Такі візити потрібні й для того, щоб просто показати себе. Адже в ЄС не завжди знають, наскільки прозорий наш парламент. А у нас усі законодавчі процеси проходять на сайті у відкритому режимі. Це досить серйозна річ. Навіть у багатьох країнах ЄС немає такого рівня прозорості роботи законодавчого органу». Але при цьому, зазначив політолог, у нас часто демократію в парламенті доведено до хаосу: «Часто доходить до хаотичної реєстрації абсурдних, непрофесійних законопроектів. У той же час у багатьох країнах сталої демократії – Великій Британії, Франції, Німеччини - рядові депутати навіть не можуть просунути свій закон, молоді депутати тим більше. Молоді депутати в деяких країнах називаються «задньолавочниками», вони просто дивляться, як усе відбувається, і вчаться. Такі «задньолавочники» не можуть жодних законопроектів від себе реєструвати. Реєструються законопроекти тільки від фракцій, партій, більшості або опозиції. Тому ми повинні розуміти, що нам є що показати». Експерт Українського інституту міжнародної політики Ростислав Томенчук також вважає, що Український євротиждень можна розглядати і як комунікаційний інструмент, який Україна раніше не використовувала. Це свого роду презентація України і можливість налагодити робочі стосунки. «Треба розуміти, що це не просто поїздка депутатів, там їхала ціла делегація представників аналітичних центрів, громадських організацій, бізнес-платформ. Це можна порівняти з бізнес-форумами, які проводить Україна в різних державах, - запевнив він АСН. - Тому я сподіваюся, що після цієї поїздки Україні вдасться вийти на тематичні заходи. Інформаційна і комунікаційна політика України в Європейському Союзі на сьогодні дуже слабка. Нам дуже важливо виходити на ті майданчики і максимально зав'язувати комунікацію. Це потрібно, щоб ми були не просто об'єктом зовнішньої політики ЄС, а партнерами». Наступними кроками, на думку Ростислава Томенчука, мають стати саме «тематичні зустрічі, вироблення пріоритетів. Адже в Брюсселі заслухали певні звіти з аналізу політики України, як розвивається парламент, наскільки Рада була ефективною. Тут безпосередньо важливо, щоб люди один з одним познайомилися, щоб вони спілкувалися. Тому на цьому тижні в Європарламенті потрібно заповнювати ці комунікаційні прогалини». Як форму публічної дипломатії сприйняв Український тиждень у Брюсселі і політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач, який зазначив, що хоч офіційні рішення не передбачені форматом його проведення, сама поїздка в ЄС наших нардепів вкрай важлива, оскільки несе тільки позитив для нашої країни, а це вже такий собі різновид дипломатії. «Звичайно, якихось офіційних рішень у цей час ухвалено не буде, але низка офіційних зустрічей і неформальних контактів однозначно є позитивною для України, - зазначив він. - Ця поїздка дала можливість краще прояснити проблеми, з якими стикається Україна, і способи їхнього розв’язання, краще пояснити європейським партнерам при особистому спілкуванні, яку допомогу Україна чекала б від Європейського союзу та Європарламенту або інших органів ЄС». Будемо просити грошей? Позитив у цій поїздці наших парламентаріїв у ЄС побачили всі без винятку. Проте без певної «ложки дьогтю» в очікуваннях не обійшлося. Так, експерт із міжнародної політики Геннадій Друзенко зазначив, що, з одного боку, «поїздка в Брюссель - це для наших парламентарів як мінімум обмін інформацією зі своїми європейськими колегами. Хоча тема України зараз і не № 1 у Брюсселі, але вона залишається в топ-5. Питання в тому, наскільки наші парламентарії зможуть послідовно донести до своїх європейських колег важливі меседжі. Бо, на жаль, українські політики їдуть до Брюсселя або «поскаржитися» один на одного, або попросити грошей. І від одного, і від іншого в Брюсселі величезна оскома». Політолог упевнений, що головне завдання депутатів в тому, щоб вони змогли представити своє бачення виходу з кризи, розвитку відносин із Європейським Союзом. Крім того, вони повинні показати шляхи розв’язання соціальних та економічних питань. «Завдання в тому, щоб вони змогли переконати європейців, що це і є рецепт для України. Європейці не повинні вирішувати за українців, але повинні підтримати і прийняти, можливо, дискутувати з ними. Що стосується презентації за кордоном, то якщо наші політики почуваються представниками суверенної нації, вони повинні були представити ідеї в Україні. А якщо генерал-губернаторами, призначеними з іноземних столиць, то за кордоном. Якщо це депутати парламенту, яких обирає український народ, то зрозуміло, що всі реформи повинні виставлятися тут. Якщо вони почуваються представниками Брюсселя, Вашингтона, Берліна, як вони раніше почувалися представниками Москви, то, звичайно, повинні спочатку їхати до своїх супервайзерів. А це дуже далеко від справжньої незалежності і навряд чи відповідає очікуванням українців», - підкреслив Геннадій Друзенко. Позиція українських парламентаріїв до того ж повинна підкріплюватися реальними діями, вважає професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань. «Представлення ідей не в Україні, а саме там відбувається тому, що ця поїздка спрямована перш за все на європарламентарів і на керівників Європарламенту, - пояснює він. - Це роз'яснення того, що відбувається в Україні. Це певна демонстрація того, що є нібито єдність українських депутатів в парламенті. Це меседж, який посилається саме Європарламенту. Але інша справа, що в Києві ми повинні говорити з нашою аудиторією про наші проблеми, тому я думаю, що тут немає протиріччя. Інша справа, що заяви депутатів про те, що вони роблять, повинні підкріплюватися тим, що вони роблять. Зокрема, це стосується тих самих безвізових законів. Ми знаємо, що треба докласти зусиль, щоб ухвалити поправки, які дійсно необхідні, які вимагаються Європейським Союзом. Тому тих декларацій, які звучать у Брюсселі, недостатньо - вони повинні підкріплюватися конкретними діями». Директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко впевнений, що вихід із кризи треба шукати в Україні, а не в Брюсселі. «Йдеться про спільний проект Європарламенту і Верховної Ради про реформування української парламентської системи. Підготовлено проміжний звіт - власне проект парламентської реформи, - пояснив він АСН. - Цей проект обговорювався в Брюсселі, і туди поїхала частина парламентаріїв, група експертів, які брали участь у роботі над цим документом. Документ відповідає духу і букві європейської інтеграції України. Це дійсно спільна робота і робота, яка, в першу чергу, потрібна саме Україні. Інша справа, і я про це говорив Гройсману, що такі презентації, навіть проміжних результатів роботи над проектом, треба проводити не лише в Брюсселі, а й у Києві для представників широкої громадськості, експертів, журналістів». На думку експерта, цей проект надзвичайно важливий. Але пропозиції треба ще перевести в форму конкретних законопроектів. Після цього вони повинні розглядатися Верховною Радою, яка потім повинна їх проголосувати. За словами Володимира Фесенка, тільки тоді ця реформа стане реальністю. Крім самої парламентської реформи, там, безумовно, обговорювалися і питання, пов'язані як з європейською інтеграцією України, так і внутрішньополітичні. «І політична криза, яка зараз проявилася у Верховній Раді, - це не головне питання, воно, швидше за все, паралельно обговорювалося, - запевнив політолог. - Так чи інакше, вихід із кризи треба шукати в Україні, а не в Брюсселі. Цей тиждень є проявом європейської інтеграції України, і головний зміст цього тижня - обговорення проекту реформ українського парламенту». У статусі учня При цьому експерт Аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН), що українська сторона перебувала в Європі у статусі учня, а не партнера, а головний результат поїздки нардепів у Брюссель - підтвердження, що Україна залишається ключовою країною для Євросоюзу. «Треба відокремити стратегічні досягнення від тактичних поразок. Стратегічним досягненням є підтвердження, що Україна є ключовою країною для Євросоюзу і ЄС не відступиться від своїх планів. В тактичному плані це теж дуже корисний візит у тому сенсі, що українським депутатам було зазначено, що їхні маленькі відступи від узятих на себе зобов'язань завжди будуть коштувати країні великих збитків, - пояснив політолог. - Або вони стають договороспроможною стороною і виконують взяті на себе зобов'язання, або будуть руйнувати перспективи власної країни. Мені здається, що ця дорожня карта, яка обговорювалася в плані реформ Верховної Ради, розширила поле тактичних можливостей для українських депутатів. Адже серед усіх параметрів пропонується ідея введення простої більшості від присутніх у залі при голосуванні за закони. Тому в цьому плані мені здається, що Євросоюз начебто розширив можливості, він не заганяє нардепів у жорсткі нормативи поведінки, але, з іншого боку, стимулює їх до політичної діяльності». На думку Володимира Цибулька, підписання дорожньої карти реформ для ВР є найважливішим тактичним результатом. Його можна розцінювати як попередження. «Там багато звинувачень. Це попередження хорошого вчителя недбалому учневі. Українська сторона могла б діяти як партнер у переговорах, якби проголосувала, наприклад, той же закон про електронне декларування та змогла завершити процедуру зі створення Нацагентства з питань запобігання корупції, - вважає він. - Це ті вимоги, які Україна брала на себе. Якби вони були виконані, українська сторона приїхала б до Брюсселя з почуттям статусу партнера. А оскільки це не так, вона перебувала в статусі учня. Євросоюз доброзичливий, бо він дуже важко переживав наслідки комуністичної агресії, особливо в країнах Центральної Європи. Але треба запам'ятати, що ніколи ЄС не буде підтримувати українську економіку, якщо державна інфраструктура не сприяє боротьбі з корупцією і виведенню з тіні бізнесу». Українські народні обранці, вважає керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич, не продемонстрували європейським парламентаріям очікуваний ними результат. «Насправді європейці чекають від України тільки одного - щоб ми показали результат, - запевнила вона АСН. - Тому вони сподівалися два роки, що ми цей результат покажемо і вони зможуть залучити нас до єврозони. Цього не сталося. Я недавно спілкувалася з німцями, які були дуже розчаровані. Вони сказали, що «ми самі корумпуємо українських політиків, надаючи кошти, бо ці гроші зникають як у чорну діру. І чим більше ми підтримуємо українську владу, тим більше допомагаємо утримувати цю корупційну систему». Я знаю, що фінансування буде дещо переспрямовано, і я знаю, що мова про те, що треба надати певні проекти, які конкретно будуть допомагати розвивати громадянське суспільство». На думку Бабич, такі проекти будуть запорукою того, що у нас з'являться нові політики замість старих, які показали свою нездатність рухатися в європейському напрямі та приймати правила гри європейців. «Я насправді дуже розчарована, що наші політики продемонстрували низький рівень, адже вони не ухвалили потрібні законопроекти. Особливо обурює відмова від електронного декларування своїх доходів - це говорить про те, що вони бояться їх відкривати. Одразу виникає підозра в чесності отримання таких доходів. Якщо чиновник цього боїться, це автоматично означає, що він винен. Апріорі той депутат, який не проголосував, показав, що він винен. Також вони показали свою нездатність іти в Європу і приймати правила гри, запропоновані європейцями. Але ми не можемо піти в Європу зі своїми правилами. Ми можемо тільки приєднатися до їхніх правил і вже міняти правила європейські, будучи однією з країн - членів ЄС», - зазначила експерт. Держава vs власна кишеня Результати від поїздки українських депутатів до Брюсселя неоднозначні - є як позитивні, так і негативні. Зокрема, технічна реформа парламенту, яку запропонували в Європі, - це плюс. А ось те, що поїздка збіглася з відстроченням візової лібералізації, наштовхує на певні роздуми, підкреслив у розмові з кореспондентом АСН директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. «Якщо під результатом розуміти запропоновану Європарламентом і схвалену на спільних обговореннях із депутатами ВР технічну реформу Верховної Ради, то це можна розглядати як результат. Як результат можна розглядати і зміцнення міжпарламентських зв'язків між Європейським Парламентом та Верховною Радою. А ось якщо розглядати результати цієї поїздки як суттєвий, серйозний, фундаментальний внесок у розвиток українського парламентаризму, то результат вельми відносний, умовний і дуже технічний, - вважає експерт. - Українська ВР потребує не тільки і не стільки технічного вдосконалення і навіть процедурних і регламентних змін, які, звичайно ж, можуть полегшити ухвалення законів, скільки фундаментальної трансформації в напрямі європейського парламентаризму. Наша ВР ще далека від ключових стандартів і основних параметрів європейського парламентаризму та роботи парламенту європейських демократичних держав». Карасьов упевнений, що відстрочку візової лібералізації на невизначений термін, яка збіглася за календарем з різного роду зустрічами європейських депутатів і українських нардепів у Брюсселі, можна вважати негативним результатом Українського тижня. «Введення візової лібералізації відкладається на невизначений термін, і таким чином візова завіса продовжує залишатися перешкодою для гуманітарних контактів не для депутатів, у яких такої проблеми немає, а для простих людей, - зазначив політолог. - Біда в тому, що під час цих зустрічей представники і керівництво Європарламенту не відчули серйозності намірів представників української ВР. А єврослова, єврориторика, декларації, обіцянки і порожні гасла, які постійно транслює українська влада, вже неабияк набридли нашим європейським партнерам. З цієї точки зору результат дуже тривожний, оскільки візовий режим відкладається незрозуміло до якого терміну. Плюс ще на черзі голландський референдум щодо ратифікації Асоціації Євросоюзу з Україною. Швидше за все, не буде не те що втішного результату, але і втішного призу. Ймовірно, отримаємо негатив. Референдум не має зобов'язуючого характеру, але може свідчити про глибокі психологічні та культурні зрушення у плані і розширення Європи, і прийняття до Євросоюзу країн, що перебувають на східноєвропейській периферії». Тому цілком логічним виглядає висновок, який зробив за підсумками цієї поїздки екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко. «Між парламентом України, який би він не був, і Європарламентом встановлюються партнерські відносини. Хіба це не корисно? Безумовно. Це несе користь у тому, що нашому парламенту дійсно є чому повчитися у Європарламенту. Адже це зразок, який поки що для нас фата-моргана, тому будь-яка форма співпраці в цьому плані дуже корисна. Інше питання в тому, чи будуть за цим планом, який запропоновано, прийнято і затверджено, конкретні кроки з його виконання», - акцентував дипломат. За словами Огризка, без подальших конкретних кроків це просто перетвориться на «корпоративну кампанію». Тому головне, щоб у наших нардепів було прагнення до змін. «Якщо прислухатися до порад європейських парламентаріїв, якщо прагнути щось змінити, немає нічого неможливого. Скажіть, чому можуть нормально працювати західні парламентарі, але не можуть українські? Вони що, з іншого тіста зліплені? Чому зараз усе зависло? Бо українські парламентарії не хочуть жити за європейськими стандартами і правилами, бо українські парламентарії не хочуть ухвалювати закон, який унеможливить брехню в деклараціях. Ось тому треба вчитися у місцевих парламентаріїв бути тими політичними діячами, які перш за все думають про державу, про свою громаду, а не про власну кишеню», - підсумував Володимир Огризко. Як бачимо, минулий тиждень приніс багато «несподіваних» сюрпризів від Євросоюзу, адресованих представникам українського політикуму. І всі вони носять переважно критичний характер. Критичний хоча б тому, що наші депутати, навіть розуміючи, що апарат ВР і принципи її роботи доведеться реформувати, адже радянський стиль, продемонстрований парламентом упродовж останніх двадцяти років, абсолютно не відповідає вимогам часу, стрімголов не кинуться цього робити. Навпаки - придумають тисячу і одну причину, чому це не виходить або з цим потрібно почекати. Можливо, навіть створять видимість бурхливої діяльності, як це відбувається з боротьбою з корупцією. А тому перспективи отримання безвізового режиму для українських громадян, на відміну від громадян Грузії, залишилися поки нереалізованою мрією.
07-03-2016 17:12 Публікації - Політика

Український тиждень у Брюсселі – форма публічної дипломатії
Офіційні рішення не передбачені форматом проведення Українського тижня в Брюсселі, втім, ця поїздка – дуже важлива. Вона несе лише позитив для нашої країни, оскільки це - такий собі різновид дипломатії. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. «Звісно, що якихось офіційних рішень в цей час ухвалено не буде й не передбачено самим форматом. Але низка офіційних зустрічей і неформальних контактів однозначно є позитивною для України. Це змога, якою скористалися не тільки депутати, яких було близько 40 осіб, а також і представники громадянського суспільства – незалежних, зокрема аналітичних центрів. Вони перебували в цей час у Брюсселі і проводили свої зустрічі. Це форма публічної дипломатії», - пояснив політолог. Горбач відзначив, що така форма дипломатії спрямована на те, щоб  краще прояснити ситуацію, що склалася в Україні. «Ця поїздка дала змогу краще прояснити проблеми, з якими стикається Україна, й способи їхнього розв’язання, краще пояснити європейським партнерам при особистому спілкуванні, якої допомоги Україна чекала б від Європейського союзу і Європарламенту чи інших органів ЄС. Загалом це справа корисна, але, звісно, не треба перебільшувати й чекати від цього якихось сенсацій. Їх не буде», - підсумував експерт.
03-03-2016 19:28 Думки - За кордоном

Двоє в човні, не враховуючи Саакашвілі
Взаємини між українським гарантом Петром Порошенком і главою уряду Арсенієм Яценюком теплими не були із самого початку. Навпаки - вони перманентно натягнуті, наче струна, навіть якщо фігуранти конфлікту розшаркуються на публіку з приклеєними посмішками. Тобто народився цей конфлікт не сьогодні і навіть не вчора: ще у квітні минулого року у ЗМІ писали, що приховане напруження між Президентом та прем'єром посилюється, але відкритого протистояння у владі не буде - до миру сторони змусить війна і позиція західних донорів. До кінця року майже нічого не змінилося: у грудні заговорили про те, що між командами Порошенка і Яценюка ведеться боротьба за можливість контролювати МВС, очолюване ставлеником прем'єра Арсеном Аваковим. У ЗМІ також зазначали, що Петро Порошенко щиро переконаний, що його рейтинг постраждає, якщо Яценюк залишиться у прем'єрському кріслі, а тому потрібні перевибори, нова коаліція - і новий прем'єр. Як нам здається, причина, хоч би які зовнішні фактори називали (конфлікт інтересів, скандал Авакова та Саакашвілі, сфери впливу і т.д.), одна - боротьба за владу. Так це чи ні, «Аналітична служба новин» (АСН) вирішила з'ясувати разом з експертами. Вибори для Яценюка - політична смерть Одна з точок зору з цього питання, яку чітко озвучили більшість політологів, з якими поспілкувалася АСН, - тема конфлікту між Президентом та прем'єром роздмухується штучно. У цьому нас запевнив, приміром, глава центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, котрий вважає, що між Петром Порошенком і Арсенієм Яценюком особистого конфлікту нема. «Є конфлікт між командою Саакашвілі і командою прем'єр-міністра. Є також певне напруження між частиною депутатів фракції Блоку Порошенка і деякими людьми з команди Яценюка, - пояснює він. - Крім того, тема конфлікту всередині коаліції між Президентом та прем'єр-міністром спеціально штучно роздмухується для провокування кризи в парламенті і дострокових парламентських виборів. Але такі вибори не в інтересах ані прем'єра, ані Президента». За словами політолога, поки що немає жодних правових підстав для перевиборів. Утім, Фесенко зазначає, що коли вони з'являться, то Президент діятиме відповідно до ситуації. «Зараз він проти, - зазначає Володимир Фесенко. - До того ж у глави держави є всі правові можливості та інструменти для нейтралізації ризиків і викликів дострокових парламентських виборів. Та й міжнародні союзники зовсім не в захваті від можливості проведення таких виборів, вони виступають за збереження в нашій країні політичної стабільності». Проте банкір, а за сумісництвом політик Василь Горбаль наголошує, що все не так просто. «Складно оцінювати, чи є між двома особистостями конфлікт, але можу сказати напевно, що остання прес-конференція Президента показала, що главі держави стає дедалі важче абстрагуватися від того негативу, який іде від уряду й політики, котру він проводить, - запевнив він АСН . - Цей негатив уже проектується і на Порошенка, що незабаром підштовхуватиме його до певних кроків, оскільки балансувати стає дедалі складніше й складніше». Що ситуація у країні склалася вкрай важка, зазначає й політик Олесь Доній. Проте він не бачить конфлікту між частинами команд Порошенка і Яценюка. «Як такої сварки між Блоком Петра Порошенка і «Народним фронтом» немає, - пояснює Олесь Доній «Аналітичній службі новин». - Є бажання групи Порошенка монополізувати всі фінансові потоки і мати абсолютний, а не частковий вплив у Кабміні. «Народний фронт» зараз ослаблений мінімальним рейтингом особисто Яценюка і перетворився з партнера на васала, а будь-які вибори для НФ і особисто для Яценюка - це політична смерть». Тому з боку держави, наголошує політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці Володимир Горбач, чиниться пресинг, аби Арсеній Яценюк подав у відставку самостійно. «Звісно, складно заперечувати наявність протиріч і напруженості між Президентом і прем'єр-міністром. Але говорити, що це конфлікт, поки що підстав немає. Принаймні він не відкритий, - каже політолог. - Якщо він є, то про нього знають лише ті, хто в епіцентрі. Напруженість, протиріччя, звичайно, є, тертя величезне. Більше з боку Президента на адресу прем'єра». У стані протистояння Ще одна точка зору, яку відстоює досить багато експертів, - Петро Порошенко та Арсеній Яценюк перебувають у стані певного протистояння. Так, політичний експерт Петро Олещук у коментарі АСН зазначив, що конфлікту між Президентом та прем'єром немає, оскільки він невигідний обом сторонам. Крім того, Арсенію Яценюку - через відсутність підтримки в суспільстві - доводиться зберігати паритет з главою держави. «Конфлікт у нинішній ситуації є в принципі неможливим, оскільки Президент почувається досить-таки впевнено, - пояснює політолог, - водночас прем'єр Арсеній Яценюк - це політик, політична кар'єра якого добігає кінця. Його становище є дуже нестабільним, і це лише питання часу, коли конкретно його перебування на посаді глави уряду закінчиться». Однак, на думку політолога, можна говорити про очевидний конфлікт оточення прем'єр-міністра і Президента. І ті, й інші претендують на певні політичні та економічні ресурси. «Вони у стані протистояння. Та оскільки глава держави не може запропонувати альтернативну кандидатуру на посаду прем'єра, яка здобуде підтримку парламенту, він абсолютно не зацікавлений у дострокових парламентських виборах, - вважає Петро Олещук. - У цьому ж не зацікавлений і прем'єр-міністр. Тому якщо якісь конфлікти в оточенні й виникають, вони зрештою залагоджуються». За словами ж директора Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павла Рудякова, якщо брати «за одиницю виміру конфліктності між посадовцями той високий рівень неприйняття одне одного, який був у Ющенка і Тимошенко, в даному випадку такого немає. Є якісь конфліктні ситуації, в яких кожен з них (Порошенко і Яценюк. - Авт.) виступає як державний діяч найвищого рівня, як політик, за спиною якого є політична сила, і як бізнесмен, бо вони обидва займаються бізнесом. Але ці не надто теплі відносини є нейтрально нормальними, і вони не дуже позначаються на ситуації». Роль Міхо Павло Рудяков зазначає, що серйозні конфлікти є серед людей з оточення Президента і прем'єра - йдеться про персональне неприйняття між деякими членами вищого оточення як з одного, так і з іншого боку. У свою чергу Петро Олещук конкретизує цей момент - за його словами, очевидним конфліктом у владі є конфлікт між головою Одеської облдержадміністрації Михайлом Саакашвілі та прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком і його оточенням. «Також у сферу цього конфлікту потрапляє деяка частина оточення Президента. Саакашвілі має певні плани та амбіції. Він їх намагається реалізовувати і таким чином стикається з інтересами інших відповідних угруповань, - пояснює Олещук АСН. - Президент змушений бути нібито над цим процесом, оскільки у Саакашвілі є певна популярність у суспільстві. З іншого боку, він не може прямо йти на конфлікт із прем'єром, тому конфлікт має характер перманентного без будь-яких очевидних результатів. Більше ні про які серйозні конфлікти ми не можемо говорити. Президент вибудував своє оточення, систему влади таким чином, що на даному етапі ніхто з політиків всерйоз йому протистояти не може». Говорячи про цей конфлікт, політолог Володимир Горбач називає ще одного його фігуранта - це міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, котрий, як ми знаємо, належить до команди прем'єра. «Ми спостерігали відкриті сварки між Аваковим і Саакашвілі, які так чи інакше належать до двох політичних команд - ​​Президента та прем'єр-міністра. Якщо йдеться про інцидент між Саакашвілі і Аваковим, не думаю, що це було зроблено спеціально для розголосу, - запевняє він. - Проте зацікавлені спостерігачі розуміють (і в країні, і за її межами), що ситуація у владі непроста, що вона переходить у площину публічного з'ясування стосунків. Але, на відміну від конфлікту між президентом Ющенком і прем'єр-міністром Тимошенко, нинішнє покоління політиків робить усе можливе, щоб уживатися одне з одним». Те, що гострішим є саме конфлікт між Михайлом Саакашвілі та Арсенієм Яценюком, зазначає і політолог Олександр Палій, наголошуючи, що більш негативними наслідки цього протистояння можуть бути саме для Яценюка - аж до втрати прем'єрського портфеля. У будь-якому разі, якщо Міхо вийшов на люди ще й у такому амплуа, отже, це комусь потрібно. Чи змінить він Яценюка на посту, це ще питання, але що йому відведено певну роль у нашому політичному театрі, це однозначно. Промислові кластери & фінансисти-спекулянти На думку директора Національного інституту стратегічних досліджень Андрія Єрмолаєва, конфлікт між главою держави і главою уряду таки є і виник він через те, що Петро Порошенко та Арсеній Яценюк належать до різних кластерів. «Хай би як там було, але Президент Порошенко пов'язаний був із серйозними промисловими кластерами, він був і залишається промисловцем-торговцем, - пояснює Андрій Єрмолаєв «Аналітичній службі новин». - А в уряді домінують фінансисти-спекулянти, котрі стурбовані здебільшого бюджетними проблемами. Те, що це стало вже й особистісною проблемою, це радше з історії особистих відносин. Але для країни важливим є питання вибору курсу, а не персони. Тому відбувається превалювання радикально-ліберального курсу над інтересами стабілізації - ось те, що зараз розриває владу. Крім того, все це відбувається на тлі дуже низької компетентності політиків, які зараз представлені у правлячій коаліції в парламенті. Дуже багато прийшло людей, погано орієнтованих в економічній структурі країни, її демографії, економічній історії. Дуже багато поверхового. І це призводить до того, що очевидним є розрив між тим, що відбувається в парламенті, тим, що викидається в пресу, і реальними проблемами країни. І це призводитиме до подальшого розриву між владою та суспільством і подальшого загострення соціальної ситуації. Є ризик, що цей конфлікт виллється і на регіональний рівень». Політолог Володимир Цибулько, у свою чергу, зазначає, що певне протистояння є, оскільки обидва «заходять» на чужу територію. «Конфлікту немає - є боротьба за плацдарми, - запевнив він АСН. - Подивіться, як Яценюк часто заходить у питання безпеки, коментуючи ситуацію в країні. А Петро Порошенко виходить на поле економіки і зі свого боку також коментує події в Україні». За словами Цибулька, допоки є політичний інструмент тиску на уряд, Порошенко буде ним користуватися. «Яценюк якраз зі свого боку нервує, оскільки його фракція, хоч і друга за чисельністю в парламенті та в коаліції, є менш креативною, менше здатна нав'язувати певний стратегічний сценарій і тому завжди залишається вторинною, хоч і висунула кандидатуру прем'єра, - говорить експерт. - І якраз відсутність яскравих постатей на тлі Яценюка - найбільша біда його політичної сили». У кожному конфлікті є конструктив? Завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук вказав на глибинну причину, м'яко кажучи, напружених взаємин Петра Олексійовича та Арсенія Петровича. «По-перше, конфлікти - це відображення якихось проблем. Значна частина конфліктів є не деструктивними, а конструктивними, тобто вони - це рушійна сила подальшого розвитку. Проблема в тому, що конфлікти завжди виникають, коли створюється коаліційний уряд. До його складу входять люди з різною ідеологією, з різними поглядами, з різними системами цінностей. Причому ідеологія, погляди і система цінностей закладаються їхніми партіями або виборчими блоками», - пояснює політолог АСН. На думку Дем'янчука, в даному випадку конфлікт між Порошенком та Яценюком у першу чергу виник через те, що Президент позбавлений цілої низки повноважень, а отже, певних важелів впливу на діяльність виконавчої влади: «Президент залишається значною мірою відповідальним за дії виконавчої влади, але водночас він не відповідає за це формально. У нього немає важелів впливу для того, щоб істотно змінити поведінку того ж Кабінету Міністрів. І в такому випадку, звісно, виникають конфлікти особистісного характеру, бо кожен є особистістю зі своїми інтересами, прагненнями і баченням подальшого розвитку. Це бачення і в одного, і в другого персонажів вступає у певне протиріччя, бо кожен вважає, що він краще знає, як це все має бути. Ну і головне, що все це - наслідки непрозорості політики і Президента, і уряду». Хоч би як там було, а диму без вогню не буває. І навіть якщо припустити, що тему конфлікту між Петром Порошенком і Арсенієм Яценюком і, відповідно, їхніми командами певною мірою роздмухують штучно, це все одно комусь потрібно. Що певним гравцям на українському політичному олімпі - це поза сумнівом. А ось що народу - постає велике питання. На жаль, риторичне.
18-01-2016 18:08 Публікації - Політика

Яценюка доводять до такого стану, щоб він самостійно подав у відставку
Конфлікт між Президентом Петром Порошенком і прем'єром Арсенієм Яценюком - це лише певна напруга між двома політиками, а не відкритий конфлікт. З боку глави держави йде пресинг для того, щоб Яценюк самостійно подав у відставку. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. «Звичайно, складно заперечувати наявність протиріч і напруженості між Президентом і прем'єр-міністром. Але говорити, що це конфлікт, поки підстав немає. Принаймні він не відкритий. Якщо він є, то про нього знають тільки ті, хто в середині цього конфлікту. Напруженість, протиріччя, звичайно, є, тертя величезні. Більше з боку Президента на адресу прем'єр-міністра. Яценюка, по суті, доводять до того психологічного й політичного стану, щоб він самостійно подав у відставку. Власне кажучи, це і є інтрига найближчих місяців. Буде успішним цей пресинг чи ні - побачимо. Але говорити, що це якийсь особистісний конфлікт, у мене підстав немає. Поки мова йде про конфлікт двох політиків», - розповів політолог. Експерт також зазначає, що у владі є й інші конфлікти. Зокрема, між прем'єром Арсенієм Яценюком та головою Одеської облдержадмінстрації Михайлом Саакашвілі та міністром МВС Арсеном Аваковим. «Ми спостерігали відкриті сварки між Аваковим та Саакашвілі, які так чи інакше стосуються двох політичних команд - ​​Президента та прем'єр-міністра. Не думаю, що це було спеціально, якщо ми говоримо про інцидент із Саакашвілі й Аваковим, зроблено для розголосу. Наслідки: зацікавлені спостерігачі розуміють (і в країні, і за її межами), що ситуація у владі непроста, що вона переходить у публічні конфлікти. Але варто сказати, що, на відміну від конфлікту між президентом Ющенком і прем'єр-міністром Тимошенко, нинішнє покоління політиків, принаймні, робить все можливе, щоб терпіти один одного», - підсумував Горбач.
14-01-2016 19:58 Думки - Політика

Європа стане ближчою в листопаді
Коли Європа відкриє для нас кордони і чи відкриє їх взагалі? Це питання хвилює багатьох українців, яким відчути себе справжніми європейцями заважає зокрема й необхідність оформляти дозвільні документи для поїздок у країни ЄС. А з настанням листопада, судячи з усього, Україна може отримати на нього відповідь, оскільки парламент не далі як до 9 числа повинен ухвалити в другому читанні пакет законопроектів, без яких безвізова мрія так і залишиться мрією. Отже, що ми маємо на сьогодні. На саміті «Східного партнерства» в Ризі досягнуто домовленостей про запровадження безвізового режиму України з країнами ЄС в 2016 році. Глава держави Петро Порошенко сподівається, що Верховна Рада таки ухвалить закони, необхідні для лібералізації ЄС візового режиму, в першій декаді листопада. Що парламент цього скликання має поставити крапку в питанні віз — і їх для українців скасують, впевнений і голова Верховної Ради Володимир Гройсман. Вірить у наших депутатів і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, який навіть знає, як треба їх простимулювати, щоб не ухилялися від голосування і ухвалили правильне рішення. «Я так розумію, що ті депутати, які проти реформ, собі безвізовий режим зробили, — зазначив Арсеній Яценюк, — у них є дипломатичні паспорти. Так от, у тих, хто не проголосує, пропоную вилучити дипломатичні паспорти, і нехай стоять у чергах на загальних підставах з усіма громадянами України». З цього випливає, що наша влада у візовому питанні налаштована вкрай серйозно, але от чи вдасться депутатам у день голосування виступити єдиним фронтом і чи означає це, що українцям вже найближчим часом можна готуватися до безвізового режиму? Саме ці питання і спробувала прояснити «Аналітична служба новин», поспілкувавшись з експертами. Сирійські біженці як стримувальний фактор Багато з них упевнені, що не все так просто. Приміром, політичний експерт Інституту соціальних технологій «Соціополіс» Ярослав Макітра запевнив АСН, що на сьогодні Євросоюз значно більше турбують питання Сирії, ніж безвізовий режим з Україною. «Європа кине всі свої трудові ресурси на допомогу сирійським біженцям, а для українців, на жаль, тепер просто не вистачатиме робочих місць, — пояснює він. — Тому можу припустити, що отримання безвізового режиму перестало бути питанням першорядної важливості. Ми можемо поступово і без суєти виконувати інструкції, що дали нам у ЄС, і чекати, поки хвиля міграції схлине і все стабілізується». Але цей стримувальний фактор — зовсім не єдиний, який може послужитися Україні не найкращим чином: політична нестабільність, яка склалася в нашій країні, теж змушує європейців сумніватися, якщо мова — про безвізовий режим для українців. Хоча, впевнений Ярослав Макітра, незабаром — зважаючи на виконання нами інструкцій ЄС — можуть послабити певні обмеження і норми отримання візи, але до повного отримання безвізового режиму потрібно перечекати хвилю мігрантів та стабілізувати політичну ситуацію в країні. «У першу чергу, — уточнює політолог, — потрібно залагодити конфлікт на сході, адже це, з одного боку, є основним показником нестабільності, а з іншого, підтверджує, що наша влада не в змозі контролювати ситуацію, що склалася. Наступний крок — вичистити уряд і міністерства від корупціонерів і бюрократів». Адже поки ми не приборкаємо корупцію, запевняє експерт, жодного реального руху до безвізового режиму з Україною з боку Європи не побачимо. Судячи з усього, введення безвізового режиму з нового року, про що раніше неодноразово заявляли, малоймовірно, навіть якщо звіт Єврокомісії буде на користь України. Цей процес гальмується через брак консенсусу в політичних елітах і невиконання Україною плану щодо лібералізації безвізового режиму, тому, за словами експерта-міжнародника Андрія Бузарова, очікувати вступу країни до Шенгенської зони з січня 2016 року точно не варто. «Є багато факторів, які перешкоджають введенню безвізового режиму для України, і це проблеми, пов'язані не лише з міграційними складнощами, які відчуває Європейський Союз (проблеми близькосхідних біженців, — авт.), — пояснює він «Аналітичній службі новин». — Я вважаю, що загалом консенсусу досягнуть і безвізовий режим для України буде. Є інший момент: Україна, на мій погляд, виконала ще не всі вимоги щодо лібералізації. У нас є внутрішні проблеми, наприклад, серйозні перешкоди у вигляді зняття депутатської недоторканності. Погано те, що серед політичної еліти немає консенсусу в деяких аспектах». Проте, експерт переконаний, що «глобально питання щодо затвердження безвізового режиму для України вже ухвалено за лаштунками європейської політики». Але як це реалізувати, щоб було зручно й для України, й для ЄС? По суті, зазначає він, «останній рік Україна постійно готується до введення безвізового режиму: це впровадження біометричних паспортів, дещо, що стосуються реформування системи законодавства. Але тут питання надто політичне, пов'язане з тим, що відбувається в ЄС, який не хоче додавати собі ще одну проблему». Тож наразі неможливо говорити про точні дати введення безвізового режиму. «Не зовсім правильним є підхід, коли деякі представники МЗС заявляють: все готово, і ми можемо з 1 січня вступати до Шенгенської зони, — запевняє політолог. — Заявляли, що з січня 2015-го, з травня 2015-го, з січня 2016-го. Але це були не підтверджені політичні заяви, які лише вводять в оману. Тут передусім треба дивитися на те, яких конкретних результатів досягнуто. А поки що немає жодних передумов, щоб говорити про те, що з 1 січня 2016 року, безумовно буде безвізовий режим. Потрібно почекати, можливо, до середини 2016 року». МЗС свою роботу зробив На надання Україні безвізового режиму з ЄС, правда, у другій половині 2016 року, сподівається й очільник МЗС України Павло Клімкін. Але — після того, як ухвалять усі закони, виконають усі вимоги Європи (передусім поліпшення паспортного контролю на кордонах і введення внутрішніх паспортів європейського зразка у вигляді біометричних ID-карт) і до 15 грудня ми надамо ЄС звіт. Хоча в ЄС, зазначають деякі незалежні експерти, «поступово минає політична воля щодо надання Україні безвізового режиму. Тут не лише втома від того, що не виконуються вимоги, про які неодноразово повідомляли, проблема в антикорупційних реформах. Це великий блок, який ми недопрацьовуємо». Дипломати, за словами екс-міністра закордонних справ Володимира Огризка, вже зробили все можливе для наближення безвізового режиму України з ЄС. Тепер черга — за профільними відомствами, службами і парламентом, які, однак, не виконують те, що їм належить. «Так сталося, що всі в Україні вважають, що забезпечення безвізового режиму — це функція дипломатів. Насправді дипломати створюють можливості для представників держапарату реалізовувати ті речі, які від нас вимагають. Хіба це функція дипломатів — видавати біометричні паспорти? Або чи дипломатична це функція — ухвалювати закони проти корупції? Чи дипломатична функція — створювати табори для потенційних мігрантів? Ні. Це функція профільних відомств, міністерств, парламенту, уряду тощо. Та чомусь у суспільстві вперто вважають, що дипломати мають займатися всім перерахованим вище. Це помилка». Всі перераховані функції, за словами Володимира Огризка, якраз і є необхідними кроками до досягнення безвізового режиму. І якщо, наприклад, саме Міністерство закордонних справ відповідає за біометричні паспорти, до нього й питання: чому їх немає в необхідній кількості? Але в кожному випадку процес триває. Хоча Україна, зазначає керівник громадської організації «Європа без бар'єрів» Ірина Сушко, повинна зафіксувати певний рух у процесі лібералізації безвізового режиму. «У нас завжди залишається шанс показати прогрес. Тепер Єврокомісія орієнтується на те, щоб від точки А ми позначили певний рух уперед — і до остаточного результату. Очевидно, що нам варто зафіксувати певний рух. Однак очевидно й те, що в блоці протидії корупції ми не закінчимо того, що очікувалося. Бо є певні сумніви щодо того, чи ухвалять ці всі антикорупційні закони, за які голосували у так званий безвізовий четвер, у другому читанні, — пояснила Ірина Сушко «Аналітичній службі новин». — Говоритимемо відверто, ті депутати, які стали вказувати на недоліки в цих законах, теж мають рацію. Всі закони містять певні недоліки, які варто прибрати. Тому важливо, щоб нині парламент і уряд знайшли змогу на громадській або експертній раді усунути ці недоліки до другого читання». Експерт зазначила, що питання є не тільки до законодавчої влади. «Депутати, наприклад, скаржаться, що уряд змусив ще до внесення в парламент ці всі законопроекти погоджувати, тож є питання до всіх. Не лише до парламенту, але й передусім до координації цієї роботи. Координація, яку здійснює МЗС, недостатня, бо тут потрібен більш високий її рівень, з великими потужностями впливу. На сьогодні точно відомо лише те, що необхідна політична воля вищого керівництва країни для того, щоб всі ці умови ухвалили. Інакше ми можемо опинитися в ситуації недовиконання», — дійшла до висновку Сушко. Джерело трьох загроз У свою чергу, директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв упевнений, що в найближчій перспективі між Україною та ЄС безвізовий режим навряд чи введуть. Одна з причин, на його думку, — те, що Україна для Євросоюзу несе певні загрози. «Очевидно, що для Європейського Союзу наразі питання міграції — це питання політичної, соціальної та національної безпеки. Україна в цьому плані є джерелом відразу двох загроз, — пояснив Єрмолаєв АСН. — По-перше, це проблеми міграції осіб, пов'язані з конфліктом на Донбасі, та осіб, які опинилися в становищі не оприлюдненого подвійного громадянства. Грубо кажучи, це ті, хто зберіг паспорти України, але або вже перебувають на території Росії, або пов'язані російським громадянством. А це сильно ускладнює визначення громадянського статусу. А також несе певні ризики ЄС і конкретній країні, яка бере на себе право видавати Шенгенську візу. Друга загроза пов'язана з міграційною кризою в самому Євросоюзі. Україна є одним із коридорів, яким люди  негласними каналами з Азії, Африки та Близького Сходу опиняються в ЄС. Ось ці дві причини, як мені здається, унеможливлюють безвізовий режим для України в найближчій перспективі». За словами експерта, ще одна проблема полягає в тому, що для європейців, на відміну від українців, питання введення безвізового режиму — це виконання всього комплексу програм, пов'язаних з підписаними документами про Асоціацію. «Україна, на жаль, тут нічим не може похвалитися. Але це тіньова сторона. Скільки політики не декларували б ефективність європейського курсу, ЄС — це добре прорахований політичний проект. І потрібно розуміти, що в найближчій перспективі, а це мінімум років 10, Україну як можливого члена Євросоюзу розглядати взагалі не будуть. Всі спеціальні режими і відносини — від економічного до цивільного, — з усього видно, відтягуватимуть», — вважає політолог. Не згоден з такою позицією голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук, який вважає, що в України, хоч і невисокі, але шанси на безвізовий режим з ЄС є. А ось «терміни його запровадження залежать від трьох чинників: технічної готовності України, політичної волі ЄС і відсутності бойових дій на території України». З його точки зору, всі три пункти виконувані, проте на це потрібен час. «Поки що технічної готовності з боку України немає. До того ж, за останні два роки в Україні настільки прикро розчарувалися, що збільшили кількість вимог. До прикладу, вимагають зняття недоторканності з народних депутатів, чого не було з жодною країною світу», — запевнив АСН експерт. Також він зазначив, що політична воля ЄС для введення безвізового режиму після Майдану була досить сильною, очевидною і чіткою. «Жодних сумнівів не було, що безвізовий режим запровадять одразу після Майдану. Проте повільність зрушень розчарувала Євросоюз. Адже вони бачать неефективність нової влади», — сказав Філіпчук, визначивши третім пунктом безпеку в країні, «якої не було з часів Майдану, аж до сьогодні». Мовляв, коли Україні планували дати безвізовий режим, її сприймали як джерело міграції, країну, яка зможе бути постачальником трудового та промислового ресурсу. Але це все — лише за умови спокою всередині. Потрібен стійкий мир Що ми повинні забезпечити стійкий мир, врегулювавши кризу на Донбасі, зазначає і народний депутат Руслан Сольвар. За його словами, успішна реалізація технічної частини Плану дій візової лібералізації — важлива, але це не головний компонент проблеми. Він зазначив, що багато формальних аспектів реалізації плану вимагатимуть бюрократичної вправності. Ключові вимоги ЄС до України — ефективна боротьба з корупцією і реформа сектору безпеки — не можна втілити в життя без політичної волі очільників держави. «Якщо Україна зможе осилити свою частину безвізового плану, у нас є всі можливості досягти результату, до якого ми рухаємося вже 5 років. Зі свого боку, європейські політики запевняють, що впливові партії Європарламенту, зокрема Народна партія і соціал-демократи, підтримають запровадження безвізового режиму з нашою країною», — поділився Сольвар з АСН, наголосивши, що нині вкрай важливо, щоб різні політичні сили не намагалися розхитувати ситуацію, перешкоджаючи здійсненню чергового кроку до зближення України з Євросоюзом. Якщо подивитися на проблему з прагматичної точки зору, виникає логічне запитання: у випадку навіть якщо наш парламент ухвалить всі необхідні закони вчасно, коли для українців відкриють європейські кордони? «Все абсолютно реально, — поділився своєю точкою зору з АСН політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. — У мене сумнівів у реальності безвізового режиму з ЄС немає. Питання лише в тому, щоб була політична воля і здатність наших органів влади ухвалювати рішення і втілювати їх у життя. Найпевніше, безвізовий режим з ЄС уведуть десь у другій половині наступного року, однак не унеможливлюю того, що це може затягнутися і до кінця року». Водночас директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков не так оптимістично налаштований. Швидкого запровадження безвізового режиму очікувати не варто, запевнив він АСН. «Попри те що законодавство вже адаптоване до європейського, воно й досі не імплементовано, — зазначив аналітик, — через що й матимемо затримки зі скасуванням віз». Звіт європейської сторони, за його словами, буде «надто  бюрократичним, що не припускає ухвалення на його основі якихось кардинальних рішень — наприклад, надання Україні безвізового режиму, і наші очільники це усвідомлюють. Приміром, називають 2016-й роком, коли ймовірно нададуть безвізовий режим. Але навряд чи це трапиться, оскільки немає політичної волі і в очільників ЄС загалом, і в окремих європейських країн, зокрема Німеччині, Франції, Італії, навіть Великобританії. Ця політична воля поки що не на нашу користь. Тож все затягнеться як мінімум до 2020 року». Європа, за словами політолога, нам «ще раніше говорила про те, що «адаптація — це добре, але настав час братися до імплементації». І ось на цій імплементації ми зламалися. Зламатися, бо ВР щось робить, вирішує якісь формальні питання і ухвалює закони, але ці закони не працюють. І Європа нам, звичайно ж, вказує на це і змушує бігти по колу. Адаптацію ми виконали або майже зробили це. А ось що стосується імплементації, то це завдання не на рік і не на два. Цілком можливо, що на термін життя одного покоління людей. 20 років як мінімум має минути, щоб закони запрацювали, і щоб у Європі змінилося переконання про Україну як про країну, яка не є Європою. Ось тоді можна буде рухатися далі». У чому панацея? Хоча саме у людей із прагматичним підходом до життя постає ще одне запитання: а кому, власне, безвізовий режим у нас потрібен, що ми навколо нього розвинули таку жваву діяльність? Якщо безвізовий режим з ЄС і допоможе двом мільйонам українців позбутися зайвої паперової тяганини при отриманні візи, то 80% наших громадян як не їздили в Європу, так ніколи і не виїдуть, вважає директор Центру політичного аналізу «Стратагема» Юрій Романенко. «Люди, які мають засоби, щоб з'їздити у відпустку за кордон, поїдуть туди й так, адже для них отримати візу — не проблема. З бізнес-візою ще простіше — її оформляє підприємство, — роз'яснює він «Аналітичній службі новин». — А люди як сиділи в своїх селах, так і далі там сидітимуть. Більшість українців за все своє життя жодного разу не залишали країну. Це питання проблему взагалі не вирішує. Хіба що трохи спрощує життя тим двом-трьом мільйонам, хто може собі це дозволити на регулярній основі». Політолог наголосив, що безвізовий режим міг би бути корисним Україні лише за наявності вільних робочих місць в Європі. А на найближчі декілька років в ЄС всі вакансії займуть новоприбулі сирійці. «Тож у чому панацея безвізового режиму? — перепитує Юрій Романенко. — Якщо ми не можемо організувати свій ринок праці, не можемо створити нові робочі місця, ми шукаємо підтримки у старшого брата — Європи. Думаємо не над тим, як би вирішити ці дві нагальні проблеми, а про те, куди заслати безробітних». Та водночас експерт не бачить особливого завзяття і з боку українського МЗС. Він сумнівається, що зволікання у виконанні інструкцій ЄС виникло через тривале узгодження умов або нестачу людського ресурсу та бюджету на реформи. Як не бачить і особливої ​​користі від цього нововведення для нинішньої України, бо воно, запевняє Романенко, в українській ситуації загалом абсолютно нічого не змінює. До речі, від парламенту, який вже на цьому пленарному тижні може розглянути потрібні закони, залежить багато чого, але справді зовсім не все. Ще один гострий кут, який заважає ухваленню безвізового режиму, — певне напруження між Генпрокуратурою і МЗС. Якщо МЗС, відповідальне за безвізовий режим, зацікавлене у лібералізації, то з ГПУ не все так просто. Тому Спеціальна антикорупційна прокуратура (САП) перетворилася на справжній камінь спотикання — від неї багато що залежить у вирішенні цього питання, але от тільки створювати її якось ніхто не поспішає. Все впирається в проблему контролю: ЄС хоче повної незалежності САП, а ГПУ такий стан справ не дуже подобається. Але Петро Порошенко свято вірить, що процес отримання безвізового режиму з мертвої точки зрушиться. «Ми маємо політичну волю для боротьби з корупцією, у нас є система цієї боротьби, і це — поза сумнівом — буде працювати», — заявив він після переговорів з латвійським президентом Раймондсом Вейонісом. В українському представництві ЄС, у свою чергу, в очікуванні ухвалення горезвісних законів украй обережні, але шанс на скасування віз нам поки що залишають. Правда, навіть якщо в Україні виконають усі умови для лібералізації візового режиму з ЄС, Європа навряд чи готова відкривати кордони для мільйонів безробітних українців.
02-11-2015 12:47 Публікації - За кордоном

Візи до ЄС можуть скасувати десь у середині наступного року
Скасування візового режиму з ЄС для українців - цілком реальна перспектива. Головними умовами для надання безвізового режиму є здатність влади не лише приймати рішення, а й втілювати їх у життя. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці Володимир Горбач. «Можу сказати, що все абсолютно реалістично і абсолютно реально. У мене сумнівів у реальності безвізового режиму з ЄС немає. Питання лише в тім, щоб була політична воля і здатність наших органів влади приймати рішення і втілювати їх у життя. Тепер нам до грудня (у грудні 2015 року Україна чекає звіту Єврокомісії. - Ред.) необхідно закінчити позитивний звіт Єврокомісії», - розповів експерт. Політолог зазначив, що, швидше за все, безвізовий режим з ЄС буде введено десь у другій половині наступного року, однак не виключає, що це може затягнутися і до кінця року. «Не думаю, що буде якийсь опір змінам до законодавства заради самого опору. Це може бути просто нерозуміння ситуації, а не спеціально організований опір. Якщо змін законодавства не буде, то ми не отримаємо позитивну відповідь від Єврокомісії», - резюмував Горбач.
27-10-2015 14:33 Думки - За кордоном

Рада визначилася з членами комісії для обрання Антикорупційного прокурора
Верховна Рада України проголосувала за затвердження 7 кандидатур у комісії з обрання Антикорупційного прокурора, передає кореспондент «Аналітичної служби новин». За відповідне рішення проголосували 228 депутатів. До комісії для обрання Антикорупційного прокурора увійдуть: Мері Батлер, Віктор Шишкін, Віталій Шабунін, Володимир Горбач, Володимир Філенко, Євген Нищук і Катерина Левченко.
17-09-2015 16:45 Новини - Політика

Голови областей не відповідають за боротьбу з контрабандою
Побороти контрабанду в Одеській, Закарпатській, Луганській та Донецькій областях, де не так давно поміняли голів обласних державних адміністрацій, навряд чи вдасться повністю. Крім того, займатися контрабандою — не є їхніми посадовими обов'язками. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. «Контрабанду як явище перемогти неможливо. Також як і корупцію. Її можна лише зменшити. Поки будуть кордони і митні збори, будуть і їх порушення. Але звести її до якогось прийнятного мінімуму, як в інших цивілізованих країнах, можна. Але це не є функцією губернаторів, вони не відповідають за кордон. Це не їхній обов'язок, а митної служби, прикордонників. Це різні сфери державного управління», — розповів Горбач. Політолог зазначив, що голови ОДА самі не стоять на пропускних пунктах і що треба розмежовувати поняття контрабанди в Одеській і Закарпатській областях з контрабандою на Донбасі. «У Донецькій і Луганській областях це не повною мірою можна назвати контрабандою, оскільки контрабанда — це переміщення товарів на іншу митну територію. А тут це митна територія України. На цих пропускних пунктах немає кордону. Просто державна влада повинна здійснювати контроль в особі правоохоронних органів і не піддаватися корумпуванню. От і все. А голови администрацій — вони  лише призначені Президентом держслужбовці для того, щоб контролювати ситуацію на місці. Губернатори за це все не відповідають або вони не можуть своїми рішеннями або діями запобігати контрабанді — це не їхні повноваження», — зазначив політолог.
03-08-2015 10:24 Думки - Суспільство

Подання на Лозового — це форма тиску на Радикальну партію
Преставлення на зняття недоторканності з народного депутата Андрія Лозового може мати певні політичні наслідки. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив політолог, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. «Я не знаю планів прокуратури, незрозуміло, чому це було зроблено саме зараз. Щодо цього інциденту Лозового — справі не давали хід, думаю, через політичні моменти. Приклади поведінки Радикальної партії під час останнього засідання Верховної Ради — вони розв'язують руки і Генпрокуратурі, зокрема й у справі розслідування інциденту з Лозовим», — розповів політолог. Експерт зазначив, що є певна специфіка. Щоб отримати дозвіл на затримання Лозового, необхідно збирати Верховну Раду, яка планово до вересня збиратися не думає. «Зберуться, якщо лише якесь позачергове засідання. Чи будуть скликати чергове засідання заради одного депутата? Навіть якщо захочуть скликати, то воно не збереться. Тому все триватиме до вересня і буде формою тиску на Радикальну партію», — розповів Горбач.
21-07-2015 17:21 Думки - Політика

Крим. Велено повернути за 20 років
«Вільне» плавання Криму під російськими прапорами триває ось уже 15 місяців. «Крим — наш», — й далі наполягають у Білокам'яній, «Крим — це Україна» — захищають територіальну цілісність вітчизняні політики і дипломати. А тим часом півострів в лещатах європейських санкцій, юридичних і політичних розбірок між Україною і Росією, дрейфує шляхом політичної та економічної невизначеності. За крок від блокади На початку червня група народних депутатів виступила з ініціативою ввести повну політико-економічну блокаду Криму: обмежити в'їзд-виїзд громадян на півострів, заборонити ввезення-вивезення будь-яких вантажів туди-звідти (крім вантажів Червоного Хреста і Червоного півмісяця, — авт.), припинити торговельні відносини. Головне науково-експертне управління Верховної Ради забракувало документ, вказавши на низку юридичних неточностей та неузгодженостей з Основним законом країни. Під сумнів необхідність введення блокади Криму поставили й економісти. За словами проектного менеджера «Ліги фінансового розвитку» Андрія Блінова, блокада Криму на сьогодні не надто доречна і чесна, оскільки Україна й надалі веде торговельні відносини з Росією загалом. «В умовах, коли українська влада, оголосивши Росію — агресором, з нею торгує, не дуже зрозуміло, чому населення в цій ситуації морально або фактично ганблять за торговельні відносини між собою. Держава користується подвійними стандарти, якщо навіть не потрійними. На мій погляд, у цій ситуації вводити блокаду неетично щодо власних громадян. Уряд повинен піклуватися про власних громадян. Спочатку треба запропонувати переїхати кримчанам на контрольовану територію, а після цього вже блокувати», — розмірковує Блінов. Експерт переконаний: якщо вводити блокаду в умовах, коли на півострові залишається проукраїнська населення, то це лише погіршить ситуацію і посіє сумніви в головах цих людей, ще віддалить Крим від України. Часткову блокаду півострова підтримує директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. «Мінімум кримчани повинні платити за воду, електроенергію за світовими цінами. Україні варто ввести політично-економічний карантин Криму», — сказав експерт. Сила санкцій Методом батога повернути Крим в лоно України намагається ЄС. Днями Рада Європейського Союзу на рік (до 23 червня 2016 року) продовжила санкції проти Криму у відповідь на незаконне приєднання півострова до Росії. Обмеження містять заборону на імпорт в ЄС продукції, виготовленої в Криму і Севастополі. Громадянам країн ЄС і європейським компаніям забороняється інвестувати в економіку Криму, зокрема придбавати нерухомість і фінансувати кримські компанії. Обмеження триватимуть й  у  галузі туризму, що означає заборону на відвідування європейськими круїзними лайнерами кримських портів, за винятком надзвичайних випадків. На думку політичного аналітика Інституту євроатлантичного співробітництва Володимира Горбача, ефект від санкцій ЄС щодо Криму буде таким самим, як і раніше, санкції заважати розвиватися півострову. «Санкції, продовжені ЄС, в першу чергу, спрямовані проти Росії і російських чиновників, окремих суб'єктів економічної діяльності і проти припливу інвестицій до Криму. Санкції чинні рік й діятимуть надалі. Їхній ефект такий самий, як і раніше. Це змушуватиме РФ компенсувати недозароблені в Криму гроші з російського бюджету. Зрозуміло, що від цього певною мірою страждає населення. У виграші лише бюджетники і російські силовики, а інші люди, наприклад, представники малого та середнього бізнесу, від цього страждають. Санкції не даватимуть змоги Криму розвиватися так, як він міг би розвиватися за нормальної ситуації у складі України», — заявив Горбач. У свою чергу директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко вважає, що санкції, введені Заходом щодо Криму, загрожують півострову поступовим економічним згасанням. «Фактично Крим перетворюється на сіру зону, яка не в змозі нормально розвиватися. Всі укладені там угоди можуть бути оскарженими в міжнародних або українських судах», — зазначив економіст. Устенко додав, що у зв'язку з продовженням економічних санкцій, Крим очікує зниження товарообігу, а також неможливість розвитку транспортної інфраструктури. Крім того, не будуть працювати на території півострова банки, які переймаються власною репутацією, що призведе до недорозвинення банківської системи і загалом фінансового сектору. Примарні перспективи Погіршує економічну ситуацію півострова і позиція Росії. Експерти стверджують, що Кремль не зацікавлений, точніше не має змоги в повному обсязі фінансувати анексований півострів. «На Крим чекає розвал і демонтаж тієї економічної моделі, яка йому дісталася у спадок від Радянського Союзу. Росії бракує коштів для ведення там повноцінної економічної діяльності. Тому за час окупації забезпечуватимуть лише військову інфраструктуру. Місцеве населення не цікавить російську владу», — стверджує експерт Аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько. За його словами, поступово інфраструктура півострова занепадатиме. Крім того, політолог зазначив, що з Криму виїде багато молодих фахівців. «Вони переберуться в Україну, Туреччину або навіть до Росії. Фактично, відбудеться вимивання продуктивного класу населення. На нього чекає одна доля — кооператив пенсіонерів на півострові», — додав він. Таку ж думку поділяє й керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич. Вона вважає, що Крим у майбутньому лише деградуватиме. «Хрущов свого часу не просто так подарував Крим, він віддав його з точки зору економічної доцільності. Крим нині відрізаний від Росії. Це регіон, який не в змозі самостійно налагодити повністю всю інфраструктуру і нормально розвиватися. Він абсолютно дотаційний. Тож невідомо коли, але якщо в Україні все буде добре, то повернення Криму — це питання часу», — вважає Бабич і закликає українську владу розробляти стратегію розвитку Криму і показати Криму, яким чином Україна бачить розвиток цього регіону. До речі, як каже голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, на тлі економічної неспроможності Росії повноцінно бюджетувати Крим, Україна має шанс схилити жителів півострова на свій бік. «Збереження економічних зв'язків з Кримом в перспективі важливо. Якщо, наприклад, в Росії ситуація буде розгортатися таким чином, що РФ не може контролювати Крим, то тоді економічні зв'язки дадуть змогу швидше і легше реінтегрувати півострів», — наголосив Фесенко. Чекаючи блудного сина На запитання, коли і як Україна може повернути Крим, мабуть, ніхто не дасть точної відповіді. Президент Петро Порошенко під час підсумкової річної прес-конференції зізнався, що за рік не впораємося. 10—20 років буде потрібно, щоб повернути Крим — такий прогноз екс-представника Президента в Криму Сергія Куніцина. Мер Києва Віталій Кличко вважає, що Крим повернеться, коли в Україні успішно втілять реформи. До слова, в АП розраховують (план максимум) побудувати нову Україну до 2020 року. Тобто за всіма прогнозами повернення Криму триватиме роки. Єдине, що може його прискорити, — кардинально зміниться свідомість кримчан: вони перестануть мислити категоріями російської пропаганди і в них прокинеться здоровий економічний глузд.
29-06-2015 16:35 Публікації - Політика

Налаштування пошуку

Оберіть тип матеріалу

Оберіть тематику

За весь час

Не пропустіть

Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд Що потрібно придба....
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Як створити місце сили у своїй квартирі
Як створити місце сили у своїй квартирі
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
більше матеріалів
/-0,081100940704346-/ /-pc-/
Top