♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні Овнам варто звернути увагу на свої комунікаційні навички Будьте ясн....
Архів
Повернутись назад
02 Квітня 2015
2 Квітня
Блог:
Думки04:39
Економіка
Павло Шеремета
Україні підійде польський шлях
Україна має обирати для себе економічні моделі, близькі за ментальністю.
Про це у коментарі «Аналітичній службі новин» заявив колишній міністр економіки Павло Шеремета.
«Я вважаю, що тут не можна говорити про диво. Адже диво — це коли ВВП на душу населення зростає у десятки разів. Як от у Сінгапурі він виріс у сто разів. А щодо Польщі або Грузії — там ВВП збільшився удвічі-тричі. Це теж непогано, але не диво», — підкреслив економіст.
На його думку, Україна може успішно повторити шлях Польщі, яка є близькою нам країною і змогла розвинути малий і середній бізнес, давши можливість польському підприємництву вистрілити. Для того щоб повторити польський досвід, Павло Шеремета пропонує зробити три речі:
«Перша. Дерегуляція, що, по суті, веде до лібералізації економіки. Адже українська економіка є найменш вільною, навіть білоруська вільніша. За рейтингом легкості ведення бізнесу вони на 60-х позиціях, ми — на 90-х. Друге, що потрібно, — фінансова відповідальність, простіше кажучи, збалансований бюджет. У нас дефіцит бюджету досягає двозначного числа. Але ж не можна постійно жити у борг! Нарешті, третя складова — побудова потужних інституцій — судів, які б стали на захист власності», — підсумував колишній міністр.
Блог:
Думки04:55
Економіка
Василь Юрчишин
Нам допоможе не чуже диво, а послідовні реформи
Переймати успішний досвід інших країн варто, але насамперед потрібно проводити серйозні системні зміни в середині країни.
Таку думку в коментарі «Аналітичній службі новин» висловив директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.
«Наша біда в тому, що ми багато розмірковуємо про різні чужі дива, а самі зміни, реформи ініціюємо і реалізуємо дуже помалу, невизначено та суперечливо. Тому якраз краще, щоб ми починали хоча б потроху щось робити, а потім, коли доведемо і світу, і собі, що ми спроможні, тоді можна сподіватися на чудо і щось подібне», — зазначив експерт.
На його думку, починати треба з чітких кроків, спрямованих на зміну податкової системи та прискорення європейської інтеграції. Крім того, на думку Василя Юрчишина, чужий досвід не завжди підходить Україні, яка має свої традиції.
«Чужий досвід показує, що ті країни, які хотіли щось змінити, суворо і послідовно йшли на ту ж саму лібералізацію економіки. Не має значення, ми візьмемо досвід прибалтійських країн чи азійських тигрів. Ті країни дуже чітко починали боротьбу з корупцією — або Чилі, або післявоєнні Німеччина чи Японія. Вони швидко встановили правила гри, однакові для всіх, і обмежили втручання держави у бізнес», — підкреслив Юрчишин.
Експерт стверджує, що Україна поки що лише декларує реформи, які могли б наблизити нас до економічного дива.
«Ми йдемо іншим шляхом. Нова влада розповідає про зменшення фіскального тиску, лібералізацію економіки, пільгове кредитування, а насправді продовжує вимивати гроші з економіки, банківської системи, зменшує можливості для інвестування. В таких умовах до якого б чужого досвіду ми не вдавалися, це лише красива картинка в телевізорі. Практично все залишиться таким, як є. Отже, на даному етапі потрібно щось починати робити і демонструвати, що ми робимо це результативно і ефективно», — підсумував економіст.
Блог:
Думки10:05
Суспільство
Сергій Міщенко
Якщо держава хоче підчинити суди, вона не чіпатиме Конституцію
Україні необхідно позбавитись політичної складової впливу на суди. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат Сергій Міщенко.
За його словами, для проведення судової реформи та люстрації суддів спершу потрібна база, у той час як у країні все зводиться до кадрів.
«У нас виходить, що стіни і дах є, а фундаменту нема. Судова реформа має базуватися на змінах до Конституції стосовно імунітетів, недоторканності, потрібно вирішити питання, як Верховна Рада впливає на суддів, як Президент. Як судові органи, такі як Вища рада юстиції і Вища кваліфікаційна комісія суддів впливають на суддів, і чи дійсно це незалежні органи, або ж є вплив політичних сил», – говорить Міщенко.
Він переконаний, якщо політичний вплив на суди присутній, то його необхідно «викинути».
«Крім того, відповідальність суддів має бути високою. У світі суддя – одна з найпрестижніших професій. Якщо держава захоче зробити незалежним суд, вона внесе зміни в Конституцію. Якщо – підчинити, то мінятиме просто закони, не чіпатиме Конституцію», – зауважив Міщенко.
Блог:
Думки12:54
Суспільство
Сергій Льовочкін
Потрібно припинити «наїзди» на Конституційний суд
Конституційний суд України не повинен стати політичним інструментом у чиїхось руках. Таку думку «Аналітичній Службі Новин» (АСН) висловив народний депутат України від Опозиційного блоку Сергій Льовочкін, коментуючи заяву міністра юстиції Павла Петренка про недовіру до КСУ.
На думку Льовочкіна, Конституційному Cуду потрібно давати працювати і його треба берегти. «Це головний суд країни. І якщо він стане політичним інструментом у чиїхось руках, це буде великою бідою для всієї держави. Я думаю, що професійний склад суду не викликає ні в кого жодних питань. Я не пам’ятаю рішень, ухвалених цим складом КСУ, які дискредитували б державу чи Конституційний Cуд. Усі політичні наїзди на КСУ треба припинити, дати йому можливість працювати», — заявив він.
Також нардеп різко розкритикував міністра Петренка та його заяву. «Я вважаю, що довіру чи недовіру до суду міністр не визначає. До того ж міністр, який неодноразово дискредитував себе неправдивими заявами», — сказав Льовочкін. На його думку, оцінку суду в межах правового механізму повинні давати ті, хто формує цей суд, а не політики.
Нагадаємо, 30 березня 2015 міністр юстиції України Павло Петренко висловив побоювання, що судді Конституційного суду України можуть ухвалювати рішення під тиском колишніх чиновників. Таку думку він висловив в ефірі програми «Свобода слова» на телеканалі ICTV. Крім того, глава Мін’юсту вважає, що закон про люстрацію може бути скасований рішенням Конституційного Суду, до складу якого входять судді, обрані за часів президентства Віктора Януковича.
Публікації14:32
Події
ДТП у Костянтинівці: справу військових передали до суду
За даними Генпрокуратури, обидва військовослужбовці, які були в тягачі, перебували в стані алкогольного сп'яніння. Одному з них оголошено підозру в недбалому ставленні до військової служби, а другому — у порушенні правил водіння. Жителі села Костянтинівка, які збунтувалися після цієї страшної ДТП, вимагають публічного суду для військових, через які загинула дитина. Чим сьогодні живе бунтівне місто і які настрої у населення, з'ясовувала журналістка АСН.
Кредит довіри вичерпано?
Вокзал Костянтинівки — справжній центр маленького містечка Донецької області, найжвавіше місце в ньому. Це — кінцева станція для поїздів із Києва, Харкова чи Дніпропетровська. Далі української залізниці не існує, проїхати звідси на схід можна тільки на автобусі або машині. Тому Костянтинівка — початкова станція для автобусів, які їдуть у захоплені міста: Харцизьк, Горлівку, Донецьк.
По-хорошому українським громадянам у зоні бойових дій не місце. Але у багатьох там родичі, і тому автобуси і таксі ганяють через «кордон» туди-сюди. Їздити треба з розумом, нікуди не звертаючи з дороги. Інакше чекай біди. Ось тільки 25 березня маршрутка з пасажирами необережно з'їхала в поле, щоб об'їхати блокпост наших військових, і підірвалася на фугасі.
Для бійців української армії Костянтинівка стала базовим табором. Донедавна вони мирно жили в місті, яке стало на півроку рідним. Стояли в гуртожитках, лікувалися в одній лікарні з жителями міста, кожен день ходили по тих же вулицях. У міліції кажуть, що конфліктів не фіксували. Та й самі жителі згадують ті часи з ностальгією.
Так було до 16 березня, коли малий легкоброньований тягач, що їхав по вулиці Ломоносова в Костянтинівці, занесло на тротуар, де бронемашина збила 38-річну жінку з її семирічною дочкою і тримісячною племінницею в колисці. Старша дівчинка загинула на місці, жінка з важкими травмами потрапила до лікарні.
Відспівували дитину недалеко від місця загибелі — в новому храмі Іова Почаївського. До слова, золотоглаві церкви тут — найошатніші і упорядковані будівлі. Весело дивитися, як блищать на сонці куполи, прокльовується бруньки в маленьких садочках. Але церков мало, а решта будинків ошатністю похвалитися не може. Найчастіше зустрічаються вибиті вікна та двері, похилені паркани.
Місто вмираючих заводів
Колись на весь Радянський Союз гримів місцевий скляний завод, працювали хімічний та високовольтний. Навколо заводів закладали парки та палаци культури, будували мікрорайони. Тепер усе це в минулому, але колишньою славою продовжують пишатися. І за солодкими спогадами не помічають сірості і бруду, що вже стали звичними.
Навпроти того місця, де загинула Поліна Воронова, — приймальня народного депутата Дениса Омеляновича. Його за інерцією вибрали другий раз у Раду, хоча особливих ініціатив для розвитку міста від нього не надходило. Вся його популярність у парламенті минулого скликання полягає в голосуванні за скандальні закони «16 січня». Рідкісний перехожий у змозі назвати прізвище «свого» нардепа. Але приблизно така ж ситуація і з міською владою: мера фактично немає і його імені ніхто не пам'ятає. Формально керує містом бізнесмен, виходець все з того ж хімічного заводу Сергій Давидов. За даними журналу Forbеs, зараз йому належить 48% активів підприємства «Свинець», яке в 2012 році заробило 152 мільйони гривень. Але мер на безстроковому лікарняному ще з тих пір, як Костянтинівку захопила «ДНР». Він не видужав навіть після того, як наша армія звільнила місто.
Розселенням військових, співпрацею з жителями займалися секретар міськради Юрій Розумний, голова облдержадміністрації Олександр Кіхтенко та керівництво АТО. Всі вони зазначали, що ніколи раніше конфліктів між жителями і бійцями не було і що знаходили спільну мову, навіть незважаючи на кардинальні відмінності в політичних поглядах.
Жити на дитячу допомогу або батьківську пенсію
Частина міста, вихована традиціями піонерських таборів і мітингами Партії регіонів, явно ратує за приєднання до Росії. В основній масі таких — заводчани, у яких у минулому залишилася стабільна робота і безкоштовні квартири.
«Тоді можна було спокійно дітей народжувати і не думати, за що їх годувати і навчати, — зізнається Наталія Дончак, у минулому технолог скляного заводу. — Тепер діти перетворилися на заробіток: моя донька вже третьою вагітна. А ми всі на її допомогу і живемо».
Ті, хто знайшов гідну роботу зараз, ні про яку Росію не думають. Але й про відродження рідного міста теж.
«Кому ми там потрібні, сюди ж вкладати і вкладати, а вихлопу не буде! У цій структурі виробництва наше місто не потрібне, треба тверезо поглянути на речі і прийняти це як є, — говорить пенсіонер Володимир Коростенко. — Тямуща молодь їде в Харків, Київ, Москву — туди, де тільки є робота. У сучасному світі не можна прив'язуватися до місця, хіба що до робочого. А якщо тут залишаться, то будуть жити на мою пенсію. Тут роботи немає, а якщо і є, то за неї не платять».
Важко повірити, але костянтинівські сім'ї з чотирьох осіб навчилися жити на півтори-дві тисячі гривень на місяць. Якщо зовсім не під силу, перестають платити за комуналку, з метою економії відрізають гарячу воду і ставлять 40-ватні лампочки. Пенсіонери, яких у місті більшість, отримують ще менше — по 800—900 гривень. Голодуючі самотні люди похилого віку там не рідкість, а буденна реальність.
Люди заспокоїлися, військовики посилили охорону
Коли на тлі таких настроїв сталася смертельна ДТП, Костянтинівку захлеснула війна бунтів. Зрозуміло, що не обійшлося без тих, кому на руку був подібний розвиток подій.
«Нічого ми не боялися», — так через кілька днів згадувала про нього жінка середніх років, яка вже через два дні побоювалася розкривати своє ім'я та прізвище.
Через ніч після виступу люди подумали, заспокоїлися і більше протестувати не намагаються. Тим більше що начальник донецької обласної міліції В'ячеслав Ароськін заявив, що заворушення були організованими, призвідників установили і взяли під варту. За офіційними даними, на мітингу працювали провокатори. Саме вони били скло і підпалили машину. До речі, потім виявилося, що це машина Червоного Хреста, яка привозила в місто ліки. Затримано п'ятеро мешканців міста, всі вони проходять за статтею «Організація або активна участь у масових заворушеннях», за що загрожує від п'яти до восьми років.
Військовики теж зробили висновки. Тому тепер особливий наголос на боротьбу з любителями алкоголю. Влада провела безліч зустрічей, круглих столів та телемостів. Керівник облдержадміністрації Олександр Кіхтенко офіційно заборонив підприємцям продавати військовим будь-які напої з градусом. Двоє винуватців трагедії під арештом, їм загрожує серйозне покарання. У самому місті посилили охорону гуртожитків і відправили втомлених бійців у відпустку по домівках. Весь тиждень після трагедії в швидкісному поїзді «Костянтинівка — Київ» було більше солдатів, ніж зазвичай.
«Ось їду, невеликий сюрприз своїй малій зроблю, — будував плани молодий солдат Віктор із Київської області з шевроном на рукаві: «Запеклих вогонь не пече». — Побратим мій її викличе на вулицю, а там я, значить, стою».
Але він не розповідав, що буде далі, коли вона вийде і коли пройде десять днів відпустки і йому треба буде повернутися: або до Костянтинівки, або на передову — в окопи.
ДТП у Костянтинівці: справу військових передали до суду
За даними Генпрокуратури, обидва військовослужбовці, які були в тягачі, перебували в стані алкогольного сп'яніння. Одному з них оголошено підозру в недбалому ставленні до військової служби, а другому — у порушенні правил водіння. Жителі села Костянтинівка, які збунтувалися після цієї страшної ДТП, вимагають публічного суду для військових, через які загинула дитина. Чим сьогодні живе бунтівне місто і які настрої у населення, з'ясовувала журналістка АСН.
Кредит довіри вичерпано?
Вокзал Костянтинівки — справжній центр маленького містечка Донецької області, найжвавіше місце в ньому. Це — кінцева станція для поїздів із Києва, Харкова чи Дніпропетровська. Далі української залізниці не існує, проїхати звідси на схід можна тільки на автобусі або машині. Тому Костянтинівка — початкова станція для автобусів, які їдуть у захоплені міста: Харцизьк, Горлівку, Донецьк.
По-хорошому українським громадянам у зоні бойових дій не місце. Але у багатьох там родичі, і тому автобуси і таксі ганяють через «кордон» туди-сюди. Їздити треба з розумом, нікуди не звертаючи з дороги. Інакше чекай біди. Ось тільки 25 березня маршрутка з пасажирами необережно з'їхала в поле, щоб об'їхати блокпост наших військових, і підірвалася на фугасі.
Для бійців української армії Костянтинівка стала базовим табором. Донедавна вони мирно жили в місті, яке стало на півроку рідним. Стояли в гуртожитках, лікувалися в одній лікарні з жителями міста, кожен день ходили по тих же вулицях. У міліції кажуть, що конфліктів не фіксували. Та й самі жителі згадують ті часи з ностальгією.
Так було до 16 березня, коли малий легкоброньований тягач, що їхав по вулиці Ломоносова в Костянтинівці, занесло на тротуар, де бронемашина збила 38-річну жінку з її семирічною дочкою і тримісячною племінницею в колисці. Старша дівчинка загинула на місці, жінка з важкими травмами потрапила до лікарні.
Відспівували дитину недалеко від місця загибелі — в новому храмі Іова Почаївського. До слова, золотоглаві церкви тут — найошатніші і упорядковані будівлі. Весело дивитися, як блищать на сонці куполи, прокльовується бруньки в маленьких садочках. Але церков мало, а решта будинків ошатністю похвалитися не може. Найчастіше зустрічаються вибиті вікна та двері, похилені паркани.
Місто вмираючих заводів
Колись на весь Радянський Союз гримів місцевий скляний завод, працювали хімічний та високовольтний. Навколо заводів закладали парки та палаци культури, будували мікрорайони. Тепер усе це в минулому, але колишньою славою продовжують пишатися. І за солодкими спогадами не помічають сірості і бруду, що вже стали звичними.
Навпроти того місця, де загинула Поліна Воронова, — приймальня народного депутата Дениса Омеляновича. Його за інерцією вибрали другий раз у Раду, хоча особливих ініціатив для розвитку міста від нього не надходило. Вся його популярність у парламенті минулого скликання полягає в голосуванні за скандальні закони «16 січня». Рідкісний перехожий у змозі назвати прізвище «свого» нардепа. Але приблизно така ж ситуація і з міською владою: мера фактично немає і його імені ніхто не пам'ятає. Формально керує містом бізнесмен, виходець все з того ж хімічного заводу Сергій Давидов. За даними журналу Forbеs, зараз йому належить 48% активів підприємства «Свинець», яке в 2012 році заробило 152 мільйони гривень. Але мер на безстроковому лікарняному ще з тих пір, як Костянтинівку захопила «ДНР». Він не видужав навіть після того, як наша армія звільнила місто.
Розселенням військових, співпрацею з жителями займалися секретар міськради Юрій Розумний, голова облдержадміністрації Олександр Кіхтенко та керівництво АТО. Всі вони зазначали, що ніколи раніше конфліктів між жителями і бійцями не було і що знаходили спільну мову, навіть незважаючи на кардинальні відмінності в політичних поглядах.
Жити на дитячу допомогу або батьківську пенсію
Частина міста, вихована традиціями піонерських таборів і мітингами Партії регіонів, явно ратує за приєднання до Росії. В основній масі таких — заводчани, у яких у минулому залишилася стабільна робота і безкоштовні квартири.
«Тоді можна було спокійно дітей народжувати і не думати, за що їх годувати і навчати, — зізнається Наталія Дончак, у минулому технолог скляного заводу. — Тепер діти перетворилися на заробіток: моя донька вже третьою вагітна. А ми всі на її допомогу і живемо».
Ті, хто знайшов гідну роботу зараз, ні про яку Росію не думають. Але й про відродження рідного міста теж.
«Кому ми там потрібні, сюди ж вкладати і вкладати, а вихлопу не буде! У цій структурі виробництва наше місто не потрібне, треба тверезо поглянути на речі і прийняти це як є, — говорить пенсіонер Володимир Коростенко. — Тямуща молодь їде в Харків, Київ, Москву — туди, де тільки є робота. У сучасному світі не можна прив'язуватися до місця, хіба що до робочого. А якщо тут залишаться, то будуть жити на мою пенсію. Тут роботи немає, а якщо і є, то за неї не платять».
Важко повірити, але костянтинівські сім'ї з чотирьох осіб навчилися жити на півтори-дві тисячі гривень на місяць. Якщо зовсім не під силу, перестають платити за комуналку, з метою економії відрізають гарячу воду і ставлять 40-ватні лампочки. Пенсіонери, яких у місті більшість, отримують ще менше — по 800—900 гривень. Голодуючі самотні люди похилого віку там не рідкість, а буденна реальність.
Люди заспокоїлися, військовики посилили охорону
Коли на тлі таких настроїв сталася смертельна ДТП, Костянтинівку захлеснула війна бунтів. Зрозуміло, що не обійшлося без тих, кому на руку був подібний розвиток подій.
«Нічого ми не боялися», — так через кілька днів згадувала про нього жінка середніх років, яка вже через два дні побоювалася розкривати своє ім'я та прізвище.
Через ніч після виступу люди подумали, заспокоїлися і більше протестувати не намагаються. Тим більше що начальник донецької обласної міліції В'ячеслав Ароськін заявив, що заворушення були організованими, призвідників установили і взяли під варту. За офіційними даними, на мітингу працювали провокатори. Саме вони били скло і підпалили машину. До речі, потім виявилося, що це машина Червоного Хреста, яка привозила в місто ліки. Затримано п'ятеро мешканців міста, всі вони проходять за статтею «Організація або активна участь у масових заворушеннях», за що загрожує від п'яти до восьми років.
Військовики теж зробили висновки. Тому тепер особливий наголос на боротьбу з любителями алкоголю. Влада провела безліч зустрічей, круглих столів та телемостів. Керівник облдержадміністрації Олександр Кіхтенко офіційно заборонив підприємцям продавати військовим будь-які напої з градусом. Двоє винуватців трагедії під арештом, їм загрожує серйозне покарання. У самому місті посилили охорону гуртожитків і відправили втомлених бійців у відпустку по домівках. Весь тиждень після трагедії в швидкісному поїзді «Костянтинівка — Київ» було більше солдатів, ніж зазвичай.
«Ось їду, невеликий сюрприз своїй малій зроблю, — будував плани молодий солдат Віктор із Київської області з шевроном на рукаві: «Запеклих вогонь не пече». — Побратим мій її викличе на вулицю, а там я, значить, стою».
Але він не розповідав, що буде далі, коли вона вийде і коли пройде десять днів відпустки і йому треба буде повернутися: або до Костянтинівки, або на передову — в окопи.
Блог:
Думки15:01
Економіка
Ростислав Шурма
Країні потрібні системні зміни
Генеральний директор «Запоріжсталі» вказує на недалекоглядність чиновників.
Україні не варто очікувати економічного ривка, якщо в країні не відбудуться системні зміни. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив гендиректор «Запоріжсталі» Ростислав Шурма.
«Певні позитиви в роботі уряду, звичайно, є. Керівники на вищих державних ланках стали дійсно клієнтоорієнтованими, намагаються допомогти, зменшився тиск, кількість перевірок. Але, на жаль, не видно суттєвих змін», — зазначив Шурма.
Також бізнесмен сказав, що владі необхідно зосередитися на залученні інвесторів.
«Щоб у людей було завтра, потрібно залучати інвесторів. Але зараз ніхто не готовий вкладати гроші в Україну», — констатує Шурма.
А інвестори не готові вкладати гроші не через війну на сході країни, а через відсутність чітких, прозорих правил ведення бізнесу.
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні ваша пристрасть та рішучість можуть досягти нових висот Ви можете в....
У стресовій ситуації буває непросто взяти себе в руки та мислити об'єктивно Впоратися з таким станом вийде, як....
Впоратися з матеріальними труднощами і вигнати бідність зі свого життя під силу кожному Ефективні та прості об....
Ми живемо у вік технологій, але навіть не підозрюємо наскільки небезпечними можуть бути побутові прилади Щоб д....
/-0,23488998413086-/
/-pc-/
Top