Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
29 Березня 2015
29 Березня
Публікації12:27
Політика
Мітинг доведе до буцегарні
Пам’ятаєте, що стало каталізатором Революції гідності 30 листопада 2013 року? Тоді протестні настрої вийшли на новий рівень через жорстоке побиття правоохоронцями студентів на Майдані. Народ, зокрема, повстав проти того, що влада ущемила їх право на свободу мирних зібрань. Черговий сплеск народного гніву припав на 16 січня 2014 року — Верховна Рада ухвалила так звані диктаторські закони.
Ціною життів Небесної сотні Україна отримала нову владу, котра обіцяла гарантувати свободу слова, мирних зборів. Як стверджують правозахисники, ці обіцянки можновладці поки виконують, але в той же час вони роблять обережні спроби «підкрутити гайки».
Жодної критики влади
Ефект бомби, що розірвалася, мала законодавча ініціатива народного депутата від «Народного фронту» Костянтина Матейченка саджати до п’яти років у тюрму за критику влади. Оцінивши високий градус громадського невдоволення законопроектом, депутат відкликав його. При цьому Матейченко, розводячи руками, заявив, що його неправильно зрозуміли: мовляв, він пропонував карати за наругу над державними символами, а не за будь-яку критику влади.
Тільки-но вщух скандал із законопроектом Матейченка, підґрунтя для нової критики надав народний депутат від «Народного фронту», радник глави МВС Антон Геращенко. «Інформаційний ад’ютант» Авакова (таке прозвисько політологи дали Геращенку за те, що він робить заяви, які через свою посаду не може зробити міністр внутрішніх справ. — Прим. авт.) запропонував штрафувати і саджати за ґрати організаторів й учасників проплачених мітингів.
«Як людина, котра провела сотні мітингів, можу сказати, що ініціатива Геращенка —драконівська. Депутат, очевидно, вирішив, що майже всі чи більшість мітингів у країні є платними. І за них потрібно карати до п’яти років тюрми. Я категорично проти цього. Громадяни мають право на протест, — говорить громадський активіст Вадим Гладчук і вказує на підводні камені цієї законодавчої ініціативи. — Норма про платні мітинги може використовуватися владою проти організаторів мітингів. Будуть засилатися спеціальні люди, котрі потім у суді дадуть свідчення, що їм заплатили по 20—30 гривень за участь у мітингу. Ми ризикуємо піти шляхом Північної Кореї або Росії — країн, в яких неможливо провести мітинг».
Кожен третій мітинг придушується
Після подій на Майдані, за словами експертів, мітинг в Україні провести стало простіше. Але разом із тим організатори протестних акцій часто-густо зіштовхуються з певними проблемами. По-перше, влада і досі активно використовує суди для заборони мітингів. По-друге, судді забороняють мітинги, керуючись застарілим законодавством.
«Серед головних проблем — Указ Президії СРСР від 1989 року (встановлює суворі правила проведення мітингів. — Прим. авт.). Уже є два рішення ЄСПЛ, рішення Верховного Суду від 5 березня 2014 року, що такий указ не можна застосовувати, але деякі судді продовжують забороняти мітинги, посилаючись на Указ Президії, — говорить правозахисник, юрист Інституту «Республіка» Михайло Каменєв.
Ще одна тенденція — придушення мітингів за допомогою залякування і застосування фізичної сили. «За п’ять місяців 2014 року на 100 мітингів припадало 34 репресивні реакції. Тобто кожен третій мітинг зіштовхувався з тією чи тією репресією, — озвучив статистику заступник директора Центру громадських досліджень Володимир Іщенко. —Останнім часом влада намагається боротися з протестами постфактум. Ми спостерігаємо затримку активістів, порушення кримінальних справ. Іншими словами, ведеться точкове переслідування тих активістів, котрих правоохоронні органи вважають небезпечними. Ще одна тенденція —невтручання правоохоронних органів призводить до того, що часто мітингувальники стають беззахисними перед контракцією, перед нападками збоку опонентів».
До слова, як зізнаються самі правозахисники, огульно критикувати міліцію теж не варто. Адже, виявляється, правозахисники не знають, як захистити мітинг. «Коли міліціонери приходять на мирні збори і фіксують порушення правопорядку, вони розганяють усі збори, а не затримують людей, котрі громлять вітрини чи кидають димові шашки. Раніше так було прописано у відповідній інструкції МВС. Але її чомусь скасували, а новий документ, в якому б чітко прописувалося, що повинен робити міліціонер, фіксуючи правопорушення під час проведення мирних зборів, не написали, — уточнює Каменєв.
Закон потрібен, але не зараз?
Щоб зняти всі спірні моменти щодо проведення (заборони) мітингів, необхідно ухвалити відповідний закон. Дивно, але на сьогодні єдиного документа, котрий регулював би проведення мирних зборів, немає.
Європейський суд не раз акцентував увагу на ухваленні Україною закону про проведення мирних зборів, в якому б чітко регламентувалися права і обов’язки громадян, представників правоохоронних органів, влади, судів під час мітингів. З 2000 року було зроблено 16 спроб ухвалити цей закон. На жаль, безрезультатно.
А відсутність єдиного закону, що регулює проведення масових акцій протесту, нерідко провокує зловживання правом на мирні збори з боку громадян і «обґрунтовану» заборону на проведення акцій з боку влади. Замкнене коло.
«Цей закон намагалися написати народні депутати трьох останніх скликань Верховної Ради. Але як тільки законопроект готовий до реєстрації, у правозахисників знову виникає маса запитань: чи можна пікетувати адміністративні будівлі, дороги… — розповідає заступник голови Вищого адміністративного суду України Михайло Смокович. — ВАСУ зацікавлений в ухваленні даного закону. Він допоміг би суддям правильно розглядати справи. Дуже важливо в документі врегулювати момент щодо оцінки доказів. Зрозумійте, дуже складно ухвалювати рішення, якщо на одну шальку терезів треба поставити потенційну загрозу життю мітингувальників і право проводити мирні збори.
Що конкретно має бути в цьому документі? Експерти озвучують безліч ідей, але скласти воєдино їх поки не вдається. Без чого не зможе обійтися майбутній законопроект, лаконічно розповів представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини Михайло Чаплига. «В документі слід закріпити повідомний характер мирних зборів, а не дозвільний. Важливо дозволити спонтанні мирні збори, хоч МВС буде категорично проти цього. Закріпити право на контрзбори — це нормальна європейська практика, а не привід заборонити збори і контрзбори. Також потрібно встановити чіткий і вичерпний перелік підстав, коли суди можуть обмежувати мирні збори. Дозволити проводити мирні збори всюди, крім визначених місць, приміром злітно-посадочних смуг. Установити відповідальність посадових осіб за порушення права мирних зборів. Передбачити ідентифікацію співробітників міліції, котрі забезпечують правопорядок на мітингу», — перелічив «майбутні норми» Чаплига.
Коли буде виписано законопроект і затверджено у Верховній Раді, поки ніхто сказати не може. Більш того, висловлюються ідеї… не спішити з цим законом — почекати проведення реформ у країні. «Ухвалення закону про проведення мирних зборів виправдано. Але на цьому етапі більш важливо реформувати систему державного управління, органів місцевого самоврядування. Тоді свобода мирних зборів буде реалізовуватися і запрацює на повну», — вважає науковий консультант судді Конституційного суду Юрій Ірха.
Як мінімум на рік пропонує відкласти ухвалення закону про мирні збори глава «Союзу молодих політологів України» Андрій Єременко. За його словами, в країні стартували глибокі реформи, в першу чергу в головах людей. «Ще два-три роки тому тільки 2% громадян проявляли громадянську активність, нині цей показник — 49%. Коли реформи втіляться в життя, стане зрозуміло, в якому світі ми живемо, стане зрозуміло, який закон нам потрібен», — підкреслив політолог.
А поки закону немає, дуже важливо, щоб громадяни не захоплювалися «сміттєвою люстрацією» і бажанням палити шини під адмінбудівлями, відстоюючи свої права.
Мітинг доведе до буцегарні
Пам’ятаєте, що стало каталізатором Революції гідності 30 листопада 2013 року? Тоді протестні настрої вийшли на новий рівень через жорстоке побиття правоохоронцями студентів на Майдані. Народ, зокрема, повстав проти того, що влада ущемила їх право на свободу мирних зібрань. Черговий сплеск народного гніву припав на 16 січня 2014 року — Верховна Рада ухвалила так звані диктаторські закони.
Ціною життів Небесної сотні Україна отримала нову владу, котра обіцяла гарантувати свободу слова, мирних зборів. Як стверджують правозахисники, ці обіцянки можновладці поки виконують, але в той же час вони роблять обережні спроби «підкрутити гайки».
Жодної критики влади
Ефект бомби, що розірвалася, мала законодавча ініціатива народного депутата від «Народного фронту» Костянтина Матейченка саджати до п’яти років у тюрму за критику влади. Оцінивши високий градус громадського невдоволення законопроектом, депутат відкликав його. При цьому Матейченко, розводячи руками, заявив, що його неправильно зрозуміли: мовляв, він пропонував карати за наругу над державними символами, а не за будь-яку критику влади.
Тільки-но вщух скандал із законопроектом Матейченка, підґрунтя для нової критики надав народний депутат від «Народного фронту», радник глави МВС Антон Геращенко. «Інформаційний ад’ютант» Авакова (таке прозвисько політологи дали Геращенку за те, що він робить заяви, які через свою посаду не може зробити міністр внутрішніх справ. — Прим. авт.) запропонував штрафувати і саджати за ґрати організаторів й учасників проплачених мітингів.
«Як людина, котра провела сотні мітингів, можу сказати, що ініціатива Геращенка —драконівська. Депутат, очевидно, вирішив, що майже всі чи більшість мітингів у країні є платними. І за них потрібно карати до п’яти років тюрми. Я категорично проти цього. Громадяни мають право на протест, — говорить громадський активіст Вадим Гладчук і вказує на підводні камені цієї законодавчої ініціативи. — Норма про платні мітинги може використовуватися владою проти організаторів мітингів. Будуть засилатися спеціальні люди, котрі потім у суді дадуть свідчення, що їм заплатили по 20—30 гривень за участь у мітингу. Ми ризикуємо піти шляхом Північної Кореї або Росії — країн, в яких неможливо провести мітинг».
Кожен третій мітинг придушується
Після подій на Майдані, за словами експертів, мітинг в Україні провести стало простіше. Але разом із тим організатори протестних акцій часто-густо зіштовхуються з певними проблемами. По-перше, влада і досі активно використовує суди для заборони мітингів. По-друге, судді забороняють мітинги, керуючись застарілим законодавством.
«Серед головних проблем — Указ Президії СРСР від 1989 року (встановлює суворі правила проведення мітингів. — Прим. авт.). Уже є два рішення ЄСПЛ, рішення Верховного Суду від 5 березня 2014 року, що такий указ не можна застосовувати, але деякі судді продовжують забороняти мітинги, посилаючись на Указ Президії, — говорить правозахисник, юрист Інституту «Республіка» Михайло Каменєв.
Ще одна тенденція — придушення мітингів за допомогою залякування і застосування фізичної сили. «За п’ять місяців 2014 року на 100 мітингів припадало 34 репресивні реакції. Тобто кожен третій мітинг зіштовхувався з тією чи тією репресією, — озвучив статистику заступник директора Центру громадських досліджень Володимир Іщенко. —Останнім часом влада намагається боротися з протестами постфактум. Ми спостерігаємо затримку активістів, порушення кримінальних справ. Іншими словами, ведеться точкове переслідування тих активістів, котрих правоохоронні органи вважають небезпечними. Ще одна тенденція —невтручання правоохоронних органів призводить до того, що часто мітингувальники стають беззахисними перед контракцією, перед нападками збоку опонентів».
До слова, як зізнаються самі правозахисники, огульно критикувати міліцію теж не варто. Адже, виявляється, правозахисники не знають, як захистити мітинг. «Коли міліціонери приходять на мирні збори і фіксують порушення правопорядку, вони розганяють усі збори, а не затримують людей, котрі громлять вітрини чи кидають димові шашки. Раніше так було прописано у відповідній інструкції МВС. Але її чомусь скасували, а новий документ, в якому б чітко прописувалося, що повинен робити міліціонер, фіксуючи правопорушення під час проведення мирних зборів, не написали, — уточнює Каменєв.
Закон потрібен, але не зараз?
Щоб зняти всі спірні моменти щодо проведення (заборони) мітингів, необхідно ухвалити відповідний закон. Дивно, але на сьогодні єдиного документа, котрий регулював би проведення мирних зборів, немає.
Європейський суд не раз акцентував увагу на ухваленні Україною закону про проведення мирних зборів, в якому б чітко регламентувалися права і обов’язки громадян, представників правоохоронних органів, влади, судів під час мітингів. З 2000 року було зроблено 16 спроб ухвалити цей закон. На жаль, безрезультатно.
А відсутність єдиного закону, що регулює проведення масових акцій протесту, нерідко провокує зловживання правом на мирні збори з боку громадян і «обґрунтовану» заборону на проведення акцій з боку влади. Замкнене коло.
«Цей закон намагалися написати народні депутати трьох останніх скликань Верховної Ради. Але як тільки законопроект готовий до реєстрації, у правозахисників знову виникає маса запитань: чи можна пікетувати адміністративні будівлі, дороги… — розповідає заступник голови Вищого адміністративного суду України Михайло Смокович. — ВАСУ зацікавлений в ухваленні даного закону. Він допоміг би суддям правильно розглядати справи. Дуже важливо в документі врегулювати момент щодо оцінки доказів. Зрозумійте, дуже складно ухвалювати рішення, якщо на одну шальку терезів треба поставити потенційну загрозу життю мітингувальників і право проводити мирні збори.
Що конкретно має бути в цьому документі? Експерти озвучують безліч ідей, але скласти воєдино їх поки не вдається. Без чого не зможе обійтися майбутній законопроект, лаконічно розповів представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини Михайло Чаплига. «В документі слід закріпити повідомний характер мирних зборів, а не дозвільний. Важливо дозволити спонтанні мирні збори, хоч МВС буде категорично проти цього. Закріпити право на контрзбори — це нормальна європейська практика, а не привід заборонити збори і контрзбори. Також потрібно встановити чіткий і вичерпний перелік підстав, коли суди можуть обмежувати мирні збори. Дозволити проводити мирні збори всюди, крім визначених місць, приміром злітно-посадочних смуг. Установити відповідальність посадових осіб за порушення права мирних зборів. Передбачити ідентифікацію співробітників міліції, котрі забезпечують правопорядок на мітингу», — перелічив «майбутні норми» Чаплига.
Коли буде виписано законопроект і затверджено у Верховній Раді, поки ніхто сказати не може. Більш того, висловлюються ідеї… не спішити з цим законом — почекати проведення реформ у країні. «Ухвалення закону про проведення мирних зборів виправдано. Але на цьому етапі більш важливо реформувати систему державного управління, органів місцевого самоврядування. Тоді свобода мирних зборів буде реалізовуватися і запрацює на повну», — вважає науковий консультант судді Конституційного суду Юрій Ірха.
Як мінімум на рік пропонує відкласти ухвалення закону про мирні збори глава «Союзу молодих політологів України» Андрій Єременко. За його словами, в країні стартували глибокі реформи, в першу чергу в головах людей. «Ще два-три роки тому тільки 2% громадян проявляли громадянську активність, нині цей показник — 49%. Коли реформи втіляться в життя, стане зрозуміло, в якому світі ми живемо, стане зрозуміло, який закон нам потрібен», — підкреслив політолог.
А поки закону немає, дуже важливо, щоб громадяни не захоплювалися «сміттєвою люстрацією» і бажанням палити шини під адмінбудівлями, відстоюючи свої права.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-0,17353701591492-/
/-pc-/
Top