Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
26 Квітня 2018
26 Квітня
Політика
«Рейдерське захоплення»: У Путіна прокоментували візит влади США в генконсульство РФ в Сіетлі
У Мережу викладені знімки, на яких Генеральне консульство Росії в Сіетлі, яке російська дипломатична місія покинула буквально напередодні, було зламано в середині дня невідомими людьми.
Проникнення непроханих гостей на території російської дипломатичної власності було знято на відео. Цей запис був опублікований в блозі посольства Росії в США.
Офіційний представник Міністерства закордонних справ Російської Федерації Марія Захарова на сторінці в Facebook прокоментувала подію і залишила під відео свій підпис «Поспішайте побачити: влада США почала захоплення комплексу будівель Генерального консульства Росії в Сіетлі. Рідкісне видовище - державне рейдерське захоплення».
«Рейдерське захоплення»: У Путіна прокоментували візит влади США в генконсульство РФ в Сіетлі
У Мережу викладені знімки, на яких Генеральне консульство Росії в Сіетлі, яке російська дипломатична місія покинула буквально напередодні, було зламано в середині дня невідомими людьми.
Проникнення непроханих гостей на території російської дипломатичної власності було знято на відео. Цей запис був опублікований в блозі посольства Росії в США.
Офіційний представник Міністерства закордонних справ Російської Федерації Марія Захарова на сторінці в Facebook прокоментувала подію і залишила під відео свій підпис «Поспішайте побачити: влада США почала захоплення комплексу будівель Генерального консульства Росії в Сіетлі. Рідкісне видовище - державне рейдерське захоплення».
Культура
Діти Пугачової і Галкіна взяли участь у фотосесії для модного дому
В кінці березня Галина Юдашкіна представила свою першу лінію дитячого одягу. Моделями шоу були діти Алли Пугачової і Максима Галкіна, дочки Тетяни Навки і спадкоємців Філіпа Кіркорова. Однак справжньою зіркою шоу була Ліза Галкіна. Саме тому дівчині і її брату Гаррі було запропоновано зняти лукбук бренду Valentin Yudashkin Kids.
Стиліст Нарек Сіреканян розповів про те, як зіркові діти проявили себе на фотосесії. Він зазначив, що Ліза і Гаррі дуже освічені, товариські і ввічливі "юні моделі". «Вони обидва були повністю захоплені процесом і не відволікалися на ігри. Вони не капризні і справжні професіонали». - каже Сіреканян.
Додамо, що дочка Олександра Ревва Амелі також брала участь в зйомках лукбука.
Діти Пугачової і Галкіна взяли участь у фотосесії для модного дому
В кінці березня Галина Юдашкіна представила свою першу лінію дитячого одягу. Моделями шоу були діти Алли Пугачової і Максима Галкіна, дочки Тетяни Навки і спадкоємців Філіпа Кіркорова. Однак справжньою зіркою шоу була Ліза Галкіна. Саме тому дівчині і її брату Гаррі було запропоновано зняти лукбук бренду Valentin Yudashkin Kids.
Стиліст Нарек Сіреканян розповів про те, як зіркові діти проявили себе на фотосесії. Він зазначив, що Ліза і Гаррі дуже освічені, товариські і ввічливі "юні моделі". «Вони обидва були повністю захоплені процесом і не відволікалися на ігри. Вони не капризні і справжні професіонали». - каже Сіреканян.
Додамо, що дочка Олександра Ревва Амелі також брала участь в зйомках лукбука.
Суспільство
"Захворів без всяких причин": Злодій повернув цеглу, вкрадену з храму в Таїланді
У Таїланді анонім відправив посилку з цеглою в історичний парк Аюттхая. Цеглу він вкрав з храму Ват Чайваттханарам. Про це повідомила адміністрація парку. У посилку горе-злодій також поклав лист з покаянням, палички пахощів і свічку.
«Я відвідав Ват Чайваттханарам і взяв додому цеглу, а потім я відчув себе погано. Тому я б хотів би повернути цеглу і вибачитися за свій недозволений вчинок, який зробив через неуцтво. Прийміть мою подяку за допомогу в поверненні цегли на місце», - йдеться в листі.
Коли саме людина вкрала цеглу, він не уточнив. Адміністрація вже попередила інших туристів, що взяття чогось з цього історичного місця буде вважатися крадіжкою.
"Захворів без всяких причин": Злодій повернув цеглу, вкрадену з храму в Таїланді
У Таїланді анонім відправив посилку з цеглою в історичний парк Аюттхая. Цеглу він вкрав з храму Ват Чайваттханарам. Про це повідомила адміністрація парку. У посилку горе-злодій також поклав лист з покаянням, палички пахощів і свічку.
«Я відвідав Ват Чайваттханарам і взяв додому цеглу, а потім я відчув себе погано. Тому я б хотів би повернути цеглу і вибачитися за свій недозволений вчинок, який зробив через неуцтво. Прийміть мою подяку за допомогу в поверненні цегли на місце», - йдеться в листі.
Коли саме людина вкрала цеглу, він не уточнив. Адміністрація вже попередила інших туристів, що взяття чогось з цього історичного місця буде вважатися крадіжкою.
Культура
Нетребко не може змиритися зі смертю Дмитра Хворостовського
Оперна співачка поділилася спогадом про Хворостовського.
Напередодні зірка світової сцени Анна Нетребко опублікувала фотографію «Instagram», на якій були зображені її чоловік Юсиф Ейвазов і Дмитро Хворостовський.
«Рік тому в цей день ми заспівали наш концерт з Дімою в Торонто ... на жаль, він був останній», - підписала співачка фото. Смерть легендарного співака не може прийняти не тільки Анна Нетребко, а й багато шанувальників Хворостовського.
«Він назавжди залишиться в наших серцях», «Як несправедливо, молодий, талановитий і так рано згорів», «Не можу повірити і не можу звикнути до того, що ми пишемо про Дмитра в минулому часі», «Біль втрати ніколи не зникне» , - написали шанувальники творчості Хворостовського в коментарях.
Нетребко не може змиритися зі смертю Дмитра Хворостовського
Оперна співачка поділилася спогадом про Хворостовського.
Напередодні зірка світової сцени Анна Нетребко опублікувала фотографію «Instagram», на якій були зображені її чоловік Юсиф Ейвазов і Дмитро Хворостовський.
«Рік тому в цей день ми заспівали наш концерт з Дімою в Торонто ... на жаль, він був останній», - підписала співачка фото. Смерть легендарного співака не може прийняти не тільки Анна Нетребко, а й багато шанувальників Хворостовського.
«Він назавжди залишиться в наших серцях», «Як несправедливо, молодий, талановитий і так рано згорів», «Не можу повірити і не можу звикнути до того, що ми пишемо про Дмитра в минулому часі», «Біль втрати ніколи не зникне» , - написали шанувальники творчості Хворостовського в коментарях.
Культура
Символ краси і жіночності - Анфіса Чехова поділилася новими відвертими фото
В останні кілька днів в мікро-блозі Анфіси Чехової з'явилося відразу кілька нових і яскравих знімків з острова Балі, де ведуча зараз відпочиває з однією зі своїх подруг. Яскраві фотографії піднімають настрій всім, хто підписаний на Instagram Анфіси.
Судячи з Селфі, які дівчата викладають в Мережу, вони відмінно проводять час і, звичайно ж, Чехова не забуває ділитися своїми враженнями з прихильниками.
Свіжі фото телеведучої заінтригували підписників. Під одним з них Анфіса написала: «Я увійшла в розфокусування», інший знімок теледіва взагалі прокоментована віршами.
Ті нечіткі знімки, на яких Анфіса позує практично без одягу вже зібрали понад 10 тисяч "лайків" і викликали масу емоцій серед шанувальників телеведучої.
Символ краси і жіночності - Анфіса Чехова поділилася новими відвертими фото
В останні кілька днів в мікро-блозі Анфіси Чехової з'явилося відразу кілька нових і яскравих знімків з острова Балі, де ведуча зараз відпочиває з однією зі своїх подруг. Яскраві фотографії піднімають настрій всім, хто підписаний на Instagram Анфіси.
Судячи з Селфі, які дівчата викладають в Мережу, вони відмінно проводять час і, звичайно ж, Чехова не забуває ділитися своїми враженнями з прихильниками.
Свіжі фото телеведучої заінтригували підписників. Під одним з них Анфіса написала: «Я увійшла в розфокусування», інший знімок теледіва взагалі прокоментована віршами.
Ті нечіткі знімки, на яких Анфіса позує практично без одягу вже зібрали понад 10 тисяч "лайків" і викликали масу емоцій серед шанувальників телеведучої.
Дозвілля
Ми його втратили: актор Джон Траволта змінився до невпізнання
Американський актор Джон Траволта змінився до невпізнання. Актор значно набрав у вазі, через що втратив знайомі мільйонам глядачів риси обличчя.
Виявилося, що на такі жертви Траволта пішов заради ролі у фільмі «Лось». Фотографія зі знімального майданчика з'явилася в Twitter. Актора ще й коротко обстригли і одягли на нього круглі окуляри. У фільмі він грає сталкера. Багато передплатники навіть не повірили в реальність фото. Деяким таке перетворення колись одного з найкрасивіших акторів Голлівуду не сподобалося.
Користувачі Twitter вже відреагували на перетворення актора. Деякі не відразу повірили, що на знімку зображений Траволта, а деякі згадали схожу стрижку героя комедії «Тупий і ще тупіший». «Це як якщо схрестити Джима Керрі і Аарона Пола», - написав один із користувачів.
Раніше АСН розповідала, що Шарліз Терон розтовстіла до невпізнання і впала в депресію.
Ми його втратили: актор Джон Траволта змінився до невпізнання
Американський актор Джон Траволта змінився до невпізнання. Актор значно набрав у вазі, через що втратив знайомі мільйонам глядачів риси обличчя.
Виявилося, що на такі жертви Траволта пішов заради ролі у фільмі «Лось». Фотографія зі знімального майданчика з'явилася в Twitter. Актора ще й коротко обстригли і одягли на нього круглі окуляри. У фільмі він грає сталкера. Багато передплатники навіть не повірили в реальність фото. Деяким таке перетворення колись одного з найкрасивіших акторів Голлівуду не сподобалося.
Користувачі Twitter вже відреагували на перетворення актора. Деякі не відразу повірили, що на знімку зображений Траволта, а деякі згадали схожу стрижку героя комедії «Тупий і ще тупіший». «Це як якщо схрестити Джима Керрі і Аарона Пола», - написав один із користувачів.
Раніше АСН розповідала, що Шарліз Терон розтовстіла до невпізнання і впала в депресію.
Події
"Тримається на соплях". У Росії тріснув стадіон ЧС-2018
Жителі Волгограда забили тривогу в мережі через стан щойно збудованого стадіону до ЧС-2018 з футболу. Відвідувачі «Арени-Волгоград» виклали в соцмережу знімок однієї з конструкцій, на якій видно тріщину, що йде через усю опорну балку.
«Спасибі автору поста. Скину фотку своїм знайомим, щоб туди ні ногою»,« Весь стадіон побудований на соплях», - пишуть обурені користувачі.
Водночас у компанії «Стройтрансгаз», яка будувала стадіон, заявили, що на фотографії зображений деформаційний шов, виконаний згідно з проектом будівництва стадіону.
Такі шви потрібні, щоб компенсувати навантаження, які виникають, наприклад, при температурних коливаннях. Такі шви розташовані в кількох місцях стадіону, - заявили в компанії, додавши, що стадіон надійний і міцний.
Що ж до звивистих тріщин, які зліва на фото, то в компанії заявили, що розлом іде тільки на оздоблювальних матеріалах, а не всередині балки.
"Тримається на соплях". У Росії тріснув стадіон ЧС-2018
Жителі Волгограда забили тривогу в мережі через стан щойно збудованого стадіону до ЧС-2018 з футболу. Відвідувачі «Арени-Волгоград» виклали в соцмережу знімок однієї з конструкцій, на якій видно тріщину, що йде через усю опорну балку.
«Спасибі автору поста. Скину фотку своїм знайомим, щоб туди ні ногою»,« Весь стадіон побудований на соплях», - пишуть обурені користувачі.
Водночас у компанії «Стройтрансгаз», яка будувала стадіон, заявили, що на фотографії зображений деформаційний шов, виконаний згідно з проектом будівництва стадіону.
Такі шви потрібні, щоб компенсувати навантаження, які виникають, наприклад, при температурних коливаннях. Такі шви розташовані в кількох місцях стадіону, - заявили в компанії, додавши, що стадіон надійний і міцний.
Що ж до звивистих тріщин, які зліва на фото, то в компанії заявили, що розлом іде тільки на оздоблювальних матеріалах, а не всередині балки.
Події
Лопаті вертольота розрубали інженера. Жахливе відео
У Колумбії вертоліт, який проводив рятувальну операцію на місці катастрофи іншого вертольота, розбився, убивши при цьому людину. Через погодні умови пілот не впорався з керуванням і лопаті машини розрізали людину навпіл. Загинув інженер Іван Андрес Лопес Лондоно, який брав участь у рятувальній операції.
Він працював на місці першої аварії і показував пілотові місце посадки, пише Mirror.
На кадрах, знятих очевидцями, видно, як повітряне судно піднімає порив вітру, воно завалюється на бік і падає просто на Лондоно. Лопаті розрубали чоловіка на кілька частин, в результаті чого він помер на місці.
Пілот отримав незначні травми і був доставлений у лікарню.
Лопаті вертольота розрубали інженера. Жахливе відео
У Колумбії вертоліт, який проводив рятувальну операцію на місці катастрофи іншого вертольота, розбився, убивши при цьому людину. Через погодні умови пілот не впорався з керуванням і лопаті машини розрізали людину навпіл. Загинув інженер Іван Андрес Лопес Лондоно, який брав участь у рятувальній операції.
Він працював на місці першої аварії і показував пілотові місце посадки, пише Mirror.
На кадрах, знятих очевидцями, видно, як повітряне судно піднімає порив вітру, воно завалюється на бік і падає просто на Лондоно. Лопаті розрубали чоловіка на кілька частин, в результаті чого він помер на місці.
Пілот отримав незначні травми і був доставлений у лікарню.
Публікації12:20
Спорт
Українські клуби заробили у єврокубках 35 млн євро
Київське "Динамо" і донецький "Шахтар" синхронно завершили виступи в єврокубках, поступившись римським "Лаціо" і "Ромі" в плей-офф Ліги Європи і Ліги чемпіонів. Сайт Sportstavki.online повідомляє, скільки призових заробили всі українські клуби в Європі в цьому сезоні.
"Шахтар": 24,7 мільйона євро
Краще за всіх виступив у Європі "Шахтар", якому по праву чемпіона України не потрібно було грати в кваліфікації Ліги чемпіонів. У груповому раунді гірники змогли обіграти на стадіоні "Металіст" у Харкові, який став для "Шахтаря" домашнім, всіх своїх супротивників - "Фейєноорд", "Наполі" і "Манчестер Сіті". За рахунок того, що вийшло виграти і в Роттердамі у "Фейєноорда" і набрати 12 очок, донецький клуб фінішував на другому місці в своїй групі і отримав разом із путівкою в плей-офф 12 мільйонів євро (6 - за 4 перемоги і 6 - за вихід в 1\8 фіналу).
Також "Шахтар" автоматично отримав 12,7 млн євро за потрапляння до групового раунду Ліги чемпіонів. Разом доходи гірників в єврокубках цього сезону склали 24,7 млн євро. Також "Шахтар" більше всіх приніс очок у скарбничку України в таблиці коефіцієнтів, але це не допомогло залишитися на восьмому місці - тепер, згідно з рейтингом асоціацій УЄФА, українська ліга стала дев'ятою.
Зараз "Шахтар" знаходиться на межі великої реконструкції - потихеньку закінчуються запаси бразильців, так як Фред збирається в "Ман Сіті", Бернард не бажає продовжувати контракт, а Тайсон і Марлос не стають молодшими. Велика ймовірність, що покине "Шахтар" за підсумками сезону головний тренер - португалець Фонсека, якого сватають у ряд англійських клубів. У такій ситуації "Шахтар" навряд чи зможе знову вийти в плей-офф Ліги чемпіонів, хоч і знову отримає пряму путівку в групу, якщо зможе виграти чемпіонат України.
"Динамо": 6 млн євро
Київське "Динамо" не зуміло пройти кваліфікацію Ліги чемпіонів, поступившись у ній швейцарському "Янг Бойз", але це, напевно, було й на краще - команда Олександра Хацкевича була не готова до конкурентної гри в головному єврокубковому турнірі, а ось у Лізі Європи змогла проявити себе і гідно виступити, поповнивши скарбничку єврокубкового рейтингу.
"Динамо" вдалося пройти в кваліфікації Ліги Європи португальський "Марітіму", а потім зайняти перше місце в групі з албанським "Шкендербеу", сербським "Партизаном" і все тим же "Янг Бойз", якому вдалося помститися за виліт із Ліги чемпіонів уже дуже скоро. У плей-офф Ліги Європи команда Хацкевича змогла пройти АЕК після двох нічиїх, але потім поступилася "Лаціо".
У підсумку "Динамо" отримало 420 тисяч євро за гру в третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів, 260 тисяч - компенсації за непопадання в груповий раунд, 2,6 млн євро - призові за набрані очки в групі Ліги Європи і нарешті 1,25 млн - призові за гру в плей-офф ЛЄ. Разом вийшла сума, що перевищує 6 мільйонів євро - як бачимо, навіть саме потрапляння в груповий раунд Ліги чемпіонів оцінюється вище успішного виступу в ЛЄ, але молода команда "Динамо" змогла набратися досвіду, який стане в пригоді їй в наступному сезоні.
"Зоря": 3,32 млн євро
Луганська "Зоря" цього разу потрапила у груповий раунд Ліги Європи без відбору і була дуже близька до того, щоб уперше пробратися в плей-офф. Луганчани почали свої виступи з несподіваної домашньої поразки від шведського "Естерсунда", але виявилося, що ця команда буде не аутсайдером групи, а лідером.
Потім "Зоря" не менше несподівано, але вже зі знаком плюс, виграла у "Атлетика" в Більбао і здолала вдома "Герту", піднявшись на друге місце в таблиці після першого кола. На жаль, але друге коло "Зоря" провалила - їй не вдалося взяти очки в Берліні і в Швеції, а у вирішальному матчі з "Атлетиком" на своєму полі "Зоря" поступилася 0:2, коли їй потрібно було вигравати. У підсумку - 3 місце в групі і 3,32 млн євро як призові за гру в Лізі Європи.
"Олександрія": 480 тисяч євро
"Олександрія" була дуже близька до того, щоб приєднатися до "Зорі" і "Динамо" в груповому раунді Ліги Європи - їй вдалося в кваліфікації пройти неабияку румунську "Астру" завдяки домашній перемозі 1:0, а потім українська команда грала з досвідченим у Європі білоруським БАТЕ. Гра в Борисові завершилася внічию 1:1, а в Олександрії українцям навіть вдалося повести в рахунку, після реалізованого пенальті, але дубль Іванича після перерви перекреслив надії "Олександрії" пробитися далі, після чого клуб отримав 480 тисяч євро призових і покинув Лігу Європи.
"Олімпік": 235 тисяч євро
Донецький "Олімпік" зіграв лише два матчі у кваліфікації Ліги Європи з ПАОКом. На своєму полі в Києві донецькій команді вдалося зіграти внічию 1:1, а ось у Салоніках "Олімпік" програв 0:2 і не зміг пройти сильну грецьку команду, яка зараз бореться за чемпіонський титул у себе в чемпіонаті з АЕКом і "Олімпіакосом".
Єврокубкові змагання тривають вже без українських команд. Фаворитом Ліги чемпіонів за версією Вінлайн є іспанська "Барселона" (3.5), а ось у Лізі Європи вище всіх оцінюються шанс іншого іспанського клубу - "Атлетико" (2.33).
Події
У США під час аварії літака часів Другої світової загинуло двоє людей
В результаті аварії цивільного літака часів Другої світової війни на авіабазі Військово-морських сил США Кінгсвілл у Техасі загинули дві людини, повідомляє Caller Times. Як заявив офіційний представник авіабази Кевін Кларк, під час аварії загинули пілот і пасажир, що перебували у літаку.
Втрат аеропорту і його майну не завдано. За словами Кларка, літак T-6 Texan упав незабаром після зльоту і загорівся. Проводиться розслідування.
Нагадаємо, раніше АСН розповідала про катастрофу вертольота в Колумбії, внаслідок чого людину розрубало навпіл.
У США під час аварії літака часів Другої світової загинуло двоє людей
В результаті аварії цивільного літака часів Другої світової війни на авіабазі Військово-морських сил США Кінгсвілл у Техасі загинули дві людини, повідомляє Caller Times. Як заявив офіційний представник авіабази Кевін Кларк, під час аварії загинули пілот і пасажир, що перебували у літаку.
Втрат аеропорту і його майну не завдано. За словами Кларка, літак T-6 Texan упав незабаром після зльоту і загорівся. Проводиться розслідування.
Нагадаємо, раніше АСН розповідала про катастрофу вертольота в Колумбії, внаслідок чого людину розрубало навпіл.
Культура
Раптово помер актор серіалів "Свати", "Слуга народу" і "День народження буржуя"
25 квітня помер відомий український актор театру і кіно Олег Треповський. Про це повідомляє в Facebook Віталій Салій. Акторові було всього 52 роки.
Олег Треповський народився 28 жовтня 1965 року у Волгограді. У 1992 році закінчив Київський театральний інститут імені І. П. Карпенко-Карого. З 1992 року Треповський був незмінним учасником трупи Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
У кіно дебютував у 1995 році. Телеглядачам він відомий за ролями у серіалах "Свати", "День народження Буржуя", "Слуга народу". Також актор зіграв головну роль у фільмі "Таємний щоденник Симона Петлюри".
У 2017 році Олега Треповського номінували на "Золоту Дзиґу" за роль у фільмі "Голден Лав".
Раптово помер актор серіалів "Свати", "Слуга народу" і "День народження буржуя"
25 квітня помер відомий український актор театру і кіно Олег Треповський. Про це повідомляє в Facebook Віталій Салій. Акторові було всього 52 роки.
Олег Треповський народився 28 жовтня 1965 року у Волгограді. У 1992 році закінчив Київський театральний інститут імені І. П. Карпенко-Карого. З 1992 року Треповський був незмінним учасником трупи Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
У кіно дебютував у 1995 році. Телеглядачам він відомий за ролями у серіалах "Свати", "День народження Буржуя", "Слуга народу". Також актор зіграв головну роль у фільмі "Таємний щоденник Симона Петлюри".
У 2017 році Олега Треповського номінували на "Золоту Дзиґу" за роль у фільмі "Голден Лав".
Кримінал
Суд поновив на посаді голову ДСНС, театрально арештованого на засіданні Кабміну
Суд відновив арештованого просто на засіданні Кабінету міністрів у 2015 році Сергія Бочковського на посаді голови Державної служби з надзвичайних ситуацій, передає кореспондент АСН. Також, за рішенням суду, Бочковському ДСНС повинна виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2015 року та до цього часу.
Рішення ухвалив 26 квітня Окружний адміністративний суд Києва. Колегія задовольнила частково позов Бочковського до Кабінету міністрів, ДСНС і МВС.
Суд постановив негайно скасувати розпорядження Кабінету міністрів про звільнення Бочковського з посади голови ДСНС , відновити його на посаді, виплатити йому середню зарплату за весь період (по 14115 на місяць).
Нагадаємо, Бочковського і його заступника - Василя Стоєцького - затримали 25 березня 2015 року на засіданні Кабінету міністрів і того ж дня його звільнили. Їх звинувачували в організації злочинних схем із закупівлі пального за завищеними цінами. На той момент Кабінетом міністрів керував Арсеній Яценюк.
У листопаді 2015 року Міністерство внутрішніх справ передало до суду обвинувальний акт проти колишнього голови Державної служби з надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського і його заступника, підозрюваних у вимаганні.
Суд поновив на посаді голову ДСНС, театрально арештованого на засіданні Кабміну
Суд відновив арештованого просто на засіданні Кабінету міністрів у 2015 році Сергія Бочковського на посаді голови Державної служби з надзвичайних ситуацій, передає кореспондент АСН. Також, за рішенням суду, Бочковському ДСНС повинна виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2015 року та до цього часу.
Рішення ухвалив 26 квітня Окружний адміністративний суд Києва. Колегія задовольнила частково позов Бочковського до Кабінету міністрів, ДСНС і МВС.
Суд постановив негайно скасувати розпорядження Кабінету міністрів про звільнення Бочковського з посади голови ДСНС , відновити його на посаді, виплатити йому середню зарплату за весь період (по 14115 на місяць).
Нагадаємо, Бочковського і його заступника - Василя Стоєцького - затримали 25 березня 2015 року на засіданні Кабінету міністрів і того ж дня його звільнили. Їх звинувачували в організації злочинних схем із закупівлі пального за завищеними цінами. На той момент Кабінетом міністрів керував Арсеній Яценюк.
У листопаді 2015 року Міністерство внутрішніх справ передало до суду обвинувальний акт проти колишнього голови Державної служби з надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського і його заступника, підозрюваних у вимаганні.
Дозвілля
Кончіта Вурст перетворилася на брутального чоловіка. Що сталося із зіркою
Кончіта Вурст відмовляється від жіночого образу, який приніс їй перемогу під час конкурсу "Євробачення" в 2014 році. Австрійський співак Том Нойвірт поділився своїми нинішніми переживаннями з виданням The Independent. Він визнав, що багаторічні виступи в жіночому образі наштовхнули його на бажання змінити імідж.
"Мені хочеться виглядати більш мужньо", - сказав співак. І хоча зараз Нойвірт виглядає більш брутально і мужньо - носить шкіряні штани і куртки в заклепках, але продовжує використовувати макіяж і красиво укладати своє пишне волосся.
Нагадаємо раніше АСН розповідала, що Нойвірт під тиском свого знайомого зізнався, що у нього позитивний ВІЛ-статус.
Кончіта Вурст перетворилася на брутального чоловіка. Що сталося із зіркою
Кончіта Вурст відмовляється від жіночого образу, який приніс їй перемогу під час конкурсу "Євробачення" в 2014 році. Австрійський співак Том Нойвірт поділився своїми нинішніми переживаннями з виданням The Independent. Він визнав, що багаторічні виступи в жіночому образі наштовхнули його на бажання змінити імідж.
"Мені хочеться виглядати більш мужньо", - сказав співак. І хоча зараз Нойвірт виглядає більш брутально і мужньо - носить шкіряні штани і куртки в заклепках, але продовжує використовувати макіяж і красиво укладати своє пишне волосся.
Нагадаємо раніше АСН розповідала, що Нойвірт під тиском свого знайомого зізнався, що у нього позитивний ВІЛ-статус.
Публікації15:25
Політика
"Зателефонуйте у ФСБ": за час окупації в Криму викрали 46 осіб
Біля російського посольства сьогодні громадські активісти провели акцію «Зателефонуйте у ФСБ», щоб підтримати насильно зниклих людей в окупованому Криму і нагадати в черговий раз про кричущі факти порушення прав людини там.
За інформацією правозахисників, з початку окупації і анексії Криму на півострові було викрадено 46 осіб, 18 з яких досі не знайдені.
Про останній гучний випадок - справу громадянина України Олександра Стешенка - розповідає координатор громадської ініціативи «КримSOS» Таміла Ташева. «11 квітня Олександр в'їжджав на територію окупованого півострова, де був затриманий прикордонною службою ФСБ Росії. Потім не було інформації про його місцезнаходження. Тільки 14-го числа адвокати нам дали інформацію, що він утримується там, і 16 квітня нам ще підтверджували, що він перебуває у прикордонному управлінні ФСБ. Пізніше в управлінні почали це спростовувати, аж до того, що нібито Стешенко взагалі не в'їжджав на територію Криму».
Мати Олександра Сешенко Дія Михайлівна постійно телефонує на гарячу лінію ФСБ Криму, щоб хоч щось дізнатися про свого сина, але кожен раз стикається з автовідповідачем.
Два дні тому адвокату сім'ї Стешенка Семедляєву вдалося відвідати Центр з утримання адмінзасужденних у Сімферополі. Там він побачив Стешенка у відносно нормальному стані, але зауважив, що Олександр був дуже втомленим.
«О 22:00 два дні тому Олександра повинні були звільнити, але не зрозуміло, звільнили чи ні, тому що приїхала машина, швидше за все ФСБ, у яку запхнули людину, схожу на Стешенка, і вона поїхала в невідомому напрямі, - продовжує Ташева. - Вчора адвокат Айдер Азаматов об'їхав абсолютно всі центри, де він міг перебувати. Був і в ФСБ, і в поліції місцевій, і в двох судах міста Сімферополя. Там говорили, що ніяких справ щодо Стешенка не розглядали, хоча в спецприймальнику до цього говорили, що у нього є якась адмінстаття і тому його затримали на десять діб. Зараз, ось уже два дні, нам невідомо, де він перебуває, тому нічим іншим як насильницьким викраденням ми назвати це не можемо, бо ніяких офіційних даних родині Стешенка не повідомляли».
"Зателефонуйте у ФСБ": за час окупації в Криму викрали 46 осіб
Біля російського посольства сьогодні громадські активісти провели акцію «Зателефонуйте у ФСБ», щоб підтримати насильно зниклих людей в окупованому Криму і нагадати в черговий раз про кричущі факти порушення прав людини там.
За інформацією правозахисників, з початку окупації і анексії Криму на півострові було викрадено 46 осіб, 18 з яких досі не знайдені.
Про останній гучний випадок - справу громадянина України Олександра Стешенка - розповідає координатор громадської ініціативи «КримSOS» Таміла Ташева. «11 квітня Олександр в'їжджав на територію окупованого півострова, де був затриманий прикордонною службою ФСБ Росії. Потім не було інформації про його місцезнаходження. Тільки 14-го числа адвокати нам дали інформацію, що він утримується там, і 16 квітня нам ще підтверджували, що він перебуває у прикордонному управлінні ФСБ. Пізніше в управлінні почали це спростовувати, аж до того, що нібито Стешенко взагалі не в'їжджав на територію Криму».
Мати Олександра Сешенко Дія Михайлівна постійно телефонує на гарячу лінію ФСБ Криму, щоб хоч щось дізнатися про свого сина, але кожен раз стикається з автовідповідачем.
Два дні тому адвокату сім'ї Стешенка Семедляєву вдалося відвідати Центр з утримання адмінзасужденних у Сімферополі. Там він побачив Стешенка у відносно нормальному стані, але зауважив, що Олександр був дуже втомленим.
«О 22:00 два дні тому Олександра повинні були звільнити, але не зрозуміло, звільнили чи ні, тому що приїхала машина, швидше за все ФСБ, у яку запхнули людину, схожу на Стешенка, і вона поїхала в невідомому напрямі, - продовжує Ташева. - Вчора адвокат Айдер Азаматов об'їхав абсолютно всі центри, де він міг перебувати. Був і в ФСБ, і в поліції місцевій, і в двох судах міста Сімферополя. Там говорили, що ніяких справ щодо Стешенка не розглядали, хоча в спецприймальнику до цього говорили, що у нього є якась адмінстаття і тому його затримали на десять діб. Зараз, ось уже два дні, нам невідомо, де він перебуває, тому нічим іншим як насильницьким викраденням ми назвати це не можемо, бо ніяких офіційних даних родині Стешенка не повідомляли».
Суспільство
Синоптики обіцяють до +29 градусів. Коли чекати спеку?
Після похолодання, яке короткочасно повернеться в Україну 27-28 квітня, антициклон принесе суху ясну погоду. З 28 квітня в країні стане набагато тепліше, а з 1 травня в деяких містах, зокрема і в Києві, температура перевищить +26 градусів, а до 2-3 травня досягне +29 градусів.
27 квітня погоду визначатиме циклон з атмосферними фронтами. Дощі очікуються у всіх областях. Вночі та вранці опади торкнуться західних, північних і центральних областей, вдень дощі очікуються на півночі, в центрі, в Одеській, Харківській області та частково в Луганській.
Синоптики обіцяють до +29 градусів. Коли чекати спеку?
Після похолодання, яке короткочасно повернеться в Україну 27-28 квітня, антициклон принесе суху ясну погоду. З 28 квітня в країні стане набагато тепліше, а з 1 травня в деяких містах, зокрема і в Києві, температура перевищить +26 градусів, а до 2-3 травня досягне +29 градусів.
27 квітня погоду визначатиме циклон з атмосферними фронтами. Дощі очікуються у всіх областях. Вночі та вранці опади торкнуться західних, північних і центральних областей, вдень дощі очікуються на півночі, в центрі, в Одеській, Харківській області та частково в Луганській.
Події
ЗСУ знищили батарею «Гвоздик» під Докучаєвськом
На Донбасі, в районі Докучаєвська, який знаходиться під контролем бойовиків, знищена батарея 122-мм самохідних гаубиць «Гвоздика», з якої бойовики обстрілювали українських військових. Про це повідомив на своїй сторінці в соцмережі волонтер Роман Доник.
«Біля села Стила, 4 км в бік Докучаєвська, в посадці, була зосереджена батарея 2С1 бойовиків, яка періодично виходила на вогневі позиції і обстрілювала наших хлопців. Невизначена і невстановлена третя сила невідомою зброєю калібром 152 мм накрила цю посадку», - написав Доник.
За його словами, при цьому в 93-й бригаді, як завжди, все чітко і рівно, Мінські угоди не порушуються.
ЗСУ знищили батарею «Гвоздик» під Докучаєвськом
На Донбасі, в районі Докучаєвська, який знаходиться під контролем бойовиків, знищена батарея 122-мм самохідних гаубиць «Гвоздика», з якої бойовики обстрілювали українських військових. Про це повідомив на своїй сторінці в соцмережі волонтер Роман Доник.
«Біля села Стила, 4 км в бік Докучаєвська, в посадці, була зосереджена батарея 2С1 бойовиків, яка періодично виходила на вогневі позиції і обстрілювала наших хлопців. Невизначена і невстановлена третя сила невідомою зброєю калібром 152 мм накрила цю посадку», - написав Доник.
За його словами, при цьому в 93-й бригаді, як завжди, все чітко і рівно, Мінські угоди не порушуються.
Події
Зірка серіалу "Секс і місто" обдурила відомого ювеліра
Зірку серіалу "Секс і місто" Сару Джесіку Паркер звинувачують e невиконанні умов контракту і недостатній підтримці спільної лінії прикрас "Sarah Jessica Parker D-Flawless Diamond".
Колекція була створена спільно з британським ювеліром Кет Флоренс e 2016 році. Згідно з умовами контракту, Паркер повинна була носити прикраси з колекції на зйомках, під час інтерв'ю та інших публічних заходів. А також регулярно постити з ними фото в соціальних мережах.
На початку рекламної кампанії актриса так і робила, але потім її запал згас. Під час кампанії якраз проходили зйомки серіалу "Розлучення", в якому Паркер виконала головну роль. Так що актриса була повністю поглинута ними. Проте лінія прикрас принесла їй куди більший дохід - 7,5 мільйона доларів. Однак, якщо суд стане на бік ювелірів, актрисі доведеться повернути частину цієї суми.
Зірка серіалу "Секс і місто" обдурила відомого ювеліра
Зірку серіалу "Секс і місто" Сару Джесіку Паркер звинувачують e невиконанні умов контракту і недостатній підтримці спільної лінії прикрас "Sarah Jessica Parker D-Flawless Diamond".
Колекція була створена спільно з британським ювеліром Кет Флоренс e 2016 році. Згідно з умовами контракту, Паркер повинна була носити прикраси з колекції на зйомках, під час інтерв'ю та інших публічних заходів. А також регулярно постити з ними фото в соціальних мережах.
На початку рекламної кампанії актриса так і робила, але потім її запал згас. Під час кампанії якраз проходили зйомки серіалу "Розлучення", в якому Паркер виконала головну роль. Так що актриса була повністю поглинута ними. Проте лінія прикрас принесла їй куди більший дохід - 7,5 мільйона доларів. Однак, якщо суд стане на бік ювелірів, актрисі доведеться повернути частину цієї суми.
Дозвілля
69-річна Алла Пугачова перейшла на підлітковий стиль одягу
У Мережі з'явилося нове фото Алли Пугачової: на ньому 69-річна співачка позує в молодіжному образі. Пугачова, яка останнім часом сильно схудла, вибрала образ, який більше підійшов би дівчинці-підлітку.
Пугачова одягла ультра коротку спідницю, бейсболку і червоні черевики із зірочками і стильні круглі окуляри. У такому вигляді російська співачка з'явилася на один з тренінгів для молоді. На фото - вона в прекрасному настрої.
Нагадаємо, артистка часто експериментує зі стилем: співачка виходить у світ в екстремальних міні, змінює зачіски і дивує шанувальників селфі без макіяжу.
69-річна Алла Пугачова перейшла на підлітковий стиль одягу
У Мережі з'явилося нове фото Алли Пугачової: на ньому 69-річна співачка позує в молодіжному образі. Пугачова, яка останнім часом сильно схудла, вибрала образ, який більше підійшов би дівчинці-підлітку.
Пугачова одягла ультра коротку спідницю, бейсболку і червоні черевики із зірочками і стильні круглі окуляри. У такому вигляді російська співачка з'явилася на один з тренінгів для молоді. На фото - вона в прекрасному настрої.
Нагадаємо, артистка часто експериментує зі стилем: співачка виходить у світ в екстремальних міні, змінює зачіски і дивує шанувальників селфі без макіяжу.
Події
Нам забороняли одягати респіратори. Був присмак металу в роті. Спогади про катастрофу на ЧАЕС
Чи буває доля легкою? Мабуть, ні. Та ці люди пережили таке, про що важко згадувати навіть через третину століття. Цьогоріч минає 32 роки з аварії на Чорнобильській АЕС. Люди, які з вікон власної квартири бачили заграву над 4 енергоблоком, люди, які з перших хвилин бачили, розуміли, іноді намагались врятувати інших і ставали героями. Власне, героїзм – це майже завжди ціна недбальства інших.
Їхній героїзм також у тому, що переживши аварію на ЧАЕС, розуміючи ціну помилки у атомній енергетиці, вони не сховались, не відгородились, не закрили очі на все, а присвятили життя ядерній та радіаційній безпеці України, та мабуть, не лише України, але й світу, адже радіація не знає кордонів.
Зараз вони - працівники Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки і ми публікуємо їх спогади 32-річної давності.
Будівництво ЧАЕС: «Це було щось неймовірне!»Як тільки ми приїхали на станцію, її будівництво ще велось. Це було щось неймовірне. Будівельний майданчик розритий, увесь в канавах, безліч транспорту, бетоновози. Словом – йшла будова на повну. Це був такий підйом! Я писала своїм подругам: "Ви не уявляєте, ви там у Мінську чи в Бресті живете, по асфальту ходите, а я у джинсовому костюмі і кирзових чоботях». А потім, коли вже пустили блоки, все змінилось, містечко наше, таке красиве, росло: будувались будинки, магазини, великий торговий центр щойно відкрили. А природа яка! Річка Прип’ять поряд, ліс, ми ягоди збирали, гриби возили просто цілими багажниками. Пізніше Четвертий енергоблок уже запустили і почали будувати на острові П’ятий та Шостий енергоблоки. Набирали людей на роботу. У нас колектив був дуже хороший. Всі здружились, ходили в гості один до одного, відзначали свята разом – писали вірші, пісні співали під гітару, на Новий рік переодягались, йшли по квартирах до всіх співробітників, бо що там того містечка –лише 5 кілометрів усього. Гарно дуже було... і коли все це трапилось, то дуже переживали, сподівались все таки, що повернемось, але, на жаль цього не сталось…Консультант інформаційно-технічного відділуЗахарова Віра Іванівна
Природа і місто: «Ідеальне місце для молодих сімей»Я усі ті добре місця знаю, я дуже ліс люблю, гриби збирати люблю. Там такі мальовничі, дуже гарні місця. Колись, іще до аварії, мама розбудить нас в школу йти, і поки вона сніданок готує, я побіжу і за півгодини несу грибів: наша хата була недалеко від лісу. В кінці городу річка текла – Уж. Мабуть, і зараз тече, тільки замулилася. На лузі вона була велика, розливна, а в нас в кінці городу – невеличка. Місто наше було дуже миле: проспекти були такі гарні, центр такий чистий, доглянутий, річка поруч… Місто молоде і молодіжне – середній вік мешканців – 28 років. Дуже мені там подобалось, хоча і жила я в гуртожитку. Не мала ще власного житла, але на чергу всіх ставили, чекали. Так як дуже багато було людей, то за один день чи за рік було неможливо отримати житло. Ну і я сподівалась, бо думала, що десь у 27-28 років і у мене була б там своя квартира. Мальовниче місто було».Начальник сектору обліку необоротних активів запасів розрахунківІриневич Тамара Петрівна
А взагалі місто Прип’ять – то було ідеальне місце для молодих сімей з дітьми.
Все було продумано, багато було гуртків, секцій. Було чим зайнятись після школи. Я теж навчалась у дитинстві в музичній школі на віолончелі, плавання любила. То було моє улюблене заняття. У нас був спортивний клас і ми займались по особливій програмі – вставали о п’ятій ранку, йшли на половину шостої на тренування. Потім 2-3 уроки, далі – наступне тренування, потім знову навчались і йшли на третє тренування. Зараз, коли своїй дочці розповідаю, що в нас було по три тренування на день і що вставали ми о п’ятій ранку, вона дивується тому, що ми, діти, могли так багато займатись.Старший науковий співробітник лабораторії аналізу досвіду експлуатації та поточного рівня безпеки АЕСНедбай Світлана Володимирівна
ЧАЕС: «Ми всі були – одна дружна компанія»Ми приїхали з чоловіком у 1977 році перед пуском першого енергоблока, він працював у реакторному цеху, а мене взяли в електроцех, бо я щойно закінчила інститут за спеціальністю електрозв’язок. Спочатку працювала на АТС, а коли пустили Перший енергоблок, мене перевели черговим електромонтером засобів зв’язку на діючий енергоблок. У моїй зміні були такі відомі люди, як Штейнберг Микола Олександрович, Смишляєв Олександр Євгенійович. Взагалі ми всі були – одна дружна компанія. Ми обслуговували різносторонній зв’язок, це була і міні-АТС координатна для адміністрації, і оперативний зв’язок – пульти у начальників зміни, директора, головного інженера, заступників головного інженера, також у нас було промислове телебачення – стояли камери у тих приміщеннях, які були напівобслуговувані і за обладнанням треба було стежити, був голосний зв’язок, лінійний зв’язок і СВЧ зв’язок на Київ. Потім я працювала майстром, далі– старшим майстром. А за два роки народила доньку Тетяну і тільки вийшла з декрету в березні, як у квітні трапилось це лихо.Консультант інформаційно-технічного відділуЗахарова Віра Іванівна
Ніч проти 27 квітня 1986 року: «…мовби тисячі прожекторів його освітлювали!»Так трапилось, що нашого керівництва зв’язку не було тієї ночі вдома, бо були на дачах у Буряківці. Мені зателефонував черговий і сказав, що не може знайти начальника зв’язку і попросив приїхати, бо на Четвертому блоку зовсім нема зв’язку. Я швиденько, це була перша година ночі, прийшла в центр містечка на автобусну зупинку. Там, не зважаючи на пізню пору, було дуже багато людей, машин, автобусів. Всі їхали на ЧАЕС. Усі якісь були розгублені, сказали, Четвертий блок закритий, там були вже пожежники. Почав діяти медпункт, надавали допомогу постраждалим, швидкі з мигалками усю ніч їздили... Словом, коли я приїхала, на Четвертий блок нас уже ніхто не пускав, нічого там вже зробити не могли.Ми спустились у Штаб громадянської оборони, отримали йодні таблетки і о десятій ранку приїхав уже наш начальник, а я поїхала додому.У першу ніч було видно пожежу, тління, але наступної ночі стояла заграва над цим енергоблоком, мовби тисячі прожекторів його освітлювали. У нас ще вікна виходили на нього, тож видимість така була, навіть не описати, що це було за видовище.Консультант інформаційно-технічного відділуЗахарова Віра Іванівна
Мені на той час було 13 років.
Я займалась плаванням, а в день аварії мала їхати на змагання у Бровари. О п’ятій ранку ми зустрілись на автостанції, але виїзди із міста вже було перекрито, тобто ми не потрапили на автобус, пішли на річковий вокзал, думали спробувати добратися до Броварів на «ракеті», але не вийшло, бо Прип’ять була перекрита теж. Вночі, коли трапилась аварія, я не спала, складала сумку і раптом почула вибух такої сили, що задрижали шибки, і буквально за якийсь дуже короткий час почали «швидкі» їздити, пожежні, міліція. До ранку дороги та місто вже мили дезактиваційними машинами, ходили люди з дозиметрами, щось заміряли. Ми якось не розуміли тоді масштабів аварії. Може, думали, викид, якийсь незначний. Якось не відчувалось такої біди...Ну отже, оскільки ми не поїхали на змагання, то пішли до школи. У школі нам давали вже таблетки йоду, а між учнями ширились чутки, що, мовляв, чийсь тато прохопився, що трапилась якась серйозна аварія. Мій тато працював у турбінному цеху на ЧАЕС, але в той час, на щастя, був у відпустці, тому в перші дні не потрапив туди. Над містом уже літали вертольоти, кажуть, тоді вже намагались скидати пісок на палаючий реактор. Брат мій, на три роки старший за мене, вилазив на шістнадцятиповерхівку, аби подивитись як горить реактор. Тоді все це здавалось цікавим, ніхто не розумів, що прийшла біда…Діти спокійно собі грались на вулиці, жодних попереджень не було про те, що треба не відкривати вікна, сидіти вдома.Старший науковий співробітник лабораторії аналізу досвіду експлуатації та поточного рівня безпеки АЕСНедбай Світлана Володимирівна
27 квітня 1986 року: «На станцію вже додзвонитись не можна було, а те, що передавалось із уст в уста, було зловісне, страшне…»Яка реакція була ? Ніхто нічого не знав. Викиди ж були часто. Ми бачили це все по тому, як мились вулиці. Що ніч – їздять вулицями і поливають із миючим засобом, от і все…То це значить уже щось було.Начальник сектору обліку необоротних активів запасів розрахунківІриневич Тамара Петрівна
Аварія трапилась в кінці квітня, з п’ятниці на суботу. Того дня ми планували поїздку до Києва у Печерську лавру. Чоловік рано вийшов з дому, але дуже скоро повернувся, сказав, що з Прип’яті автобуси не випускають і щось трапилось на ЧАЕС, докладно ніхто нічого пояснити не може, але веліли всім іти додому. А стан був такий...Ви знаєте, просто якесь неприйняття того всього, що трапилось. Здавалось, що чогось страшного просто не може бути. І якийсь чи то ступор, чи то що.
Того дня у нього був вихідний день, погода була чудова, літня, а у нас маленькі діти віком 3 і 6 років, вдома сидіти не будеш. Ми зібрались із дітьми, погуляли. На той час я працювала в підсобному господарстві ЧАЕС інженером-теплотехніком у тепличному комбінаті, ми жили недалеко від тепличного комбінату, сходили з дітьми на екскурсію, якраз перший гектар ввели у експлуатацію, показали їм помідори як ростуть зелені. Потім, я приїздила туди в тепличний комбінат по документацію, помідори червоні вже лежали на сонці, але, на жаль, все це було вже загубленим.
Погода була чудова, людей так багато гуляло, єдине – було видно, що ближче до центру їздили машини, поливали дороги, ходили вулицями дозиметристи, але ніхто нікого не попереджав про те, що гуляти не варто, краще піти додому. Ми на шістнадцятому поверсі жили, з нашого вікна було видно реактор, виходили якраз на ту сторону вікна, балкон…Щось таке чорне і зловісне було видно...А в той же час подивишся трошки лівіше – річка, люди грають волейбол, відпочивають…
Увечері, годині об одинадцятій, до нас постукали у двері і принесли таблетки йоду для всієї сім’ї. А вранці наступного дня було оповіщення по місцевому радіо, щоб ніхто не хвилювався, ніхто не намагався нікуди поїхати, а чекали повідомлення по радіо о тринадцятій годині. В першій годині ополудні було повідомлення про те, що буде евакуація. От не пригадую, чи вжили вони це слово, чи ні.
Сказали, що найближчим часом нас вивезуть усіх із міста, і що можливо перебуватимемо десь у лісі, тому потрібно взяти з собою теплий одяг, документи і їжу на три доби. Мовляв, будуть підходити до кожного будинку уповноважені особи і скеровуватимуть процес евакуації. Незабаром до нас прийшли, чоловік саме збирався на роботу у другу зміну, він працював начальником цеху на ЧАЕС, ми попрощались. Знаєте, було таке відчуття, наче на війну чоловіка відпроваджуєш, бо на станцію вже додзвонитись не можна було, а те, що передавалось із уст в уста, було зловісне, страшне…Науковий співробітник лабораторії аналізу безпеки систем контролю, управління та діагностикиЛукашина Людмила Григорівна
Евакуація: «Ми вас не чекали, ви ж не писали, не телефонували...»Коли почалась евакуація, ми виїхали спочатку у Чернігівську область. Моя подруга везла туди дітей і ми вирішили, що теж своїх туди відвеземо та залишимо. Ми ж думали, що це все триватиме кілька днів, а потім можна буде повернутись додому! Але коли дізнались, що евакуація надовго, чоловік забрав дітей і відвіз нас до Білорусі до батьків. Ми приїхали, а батьки дивуються: «Ми вас не чекали, ви ж не писали, не телефонували...» А ми ж мовчали, що щось трапилось. Та вони бачили, що щось не те: ми якісь налякані, невеселі, стривожені. А потім батько увімкнув «Голос Америки» чи «Німецьку хвилю», виходить до нас і каже: «Так це у вас таке трапилось?» У нас же по радіо та телебаченню у перші дні мовчали. А я кажу: «У нас, у нас...»Консультант інформаційно-технічного відділуЗахарова Віра Іванівна
Нас евакуювали десь близько п’ятої години у Іванківський район. Було дуже страшно. Ходили різні чутки, що на реакторі були ще й ще вибухи…Нас поселили в приватний дім до літньої пари. Ставились до нас дуже тепло, зі співчуттям. Та я хвилювалась, бо що з чоловіком – невідомо. Я залишала дітей, їздила до Іванкова, щоб хоч когось побачити зі станції, щоб хоч щось дізнатись. Отак-от бачила когось у білому одязі зі станції і питала: «Знаєте такого-то і такого?» Словом, поговорила з одним чоловіком, який сказав, що бачив його, мовляв, не хвилюйтесь. І я написала записку та передавала ним, що, можливо, п’ятого травня ми з дітьми поїдемо до батьків у Курахове, написала де ми знаходимось…Але якраз на початку травня було прийнято рішення про вахтову роботу і мій чоловік ще на п’ятнадцять днів залишався на ЧАЕС, але ми таки побачились із ним перед від’їздом. Ми були евакуйовані із однією родиною, жінка там працювала на телеграфі, і вона казала, що коли там по телефону говорили про аварію, то розмову глушили і моментально переривали. Як було повідомити батьків, аби не хвилювались? Я зателефонувала їм перед від’їздом і просто сказала, що у нас все добре, привітала з Першотравнем. Сказала, щоб лише почули мій голос.Науковий співробітник лабораторії аналізу безпеки систем контролю, управління та діагностикиЛукашина Людмила Григорівна
У суботу я була чергова, з вікна нам було видно і вогонь, і все що відбувалось, але ніхто нам нічого не говорив.
День ми відпрацювали, на другий день почалась евакуація, і я поїхала до себе додому, в село. Я виїздила окремою машиною, адже працювала тоді у нововідкритому торговому центрі, і ми ще формували сухі пайки для людей. Туди входили консерви, молоко згущене, якась ковбаса. Роздавали тим, хто відряджені були, і місцевим. Але я пайки не роздавала, лише формувала. Щодо евакуації, то напарниця моя, яка в кімнаті зі мною жила, казала, що бачила, як стояли в ряд дуже багато автобусів і грузили всіх жінок з дітьми, бувало що і сім’ї, але в основному чоловіки залишалися. Я приїхала додому вночі, мама моя дуже переживала, насварила…Якось тоді не думалося про це. Треба лишитись – значить треба.Начальник сектору обліку необоротних активів запасів розрахунківІриневич Тамара Петрівна
Київ: «Стійки радіоактивного контролю захлинались, уловлювали випромінювання».Двадцять дев’ятого чи тридцятого числа їхали на роботу попри дослідницький реактор, то вже там стійки радіоактивного контролю захлинались, уловлювали випромінювання.Привезли людей із Прип’яті, важко вже згадати, з якою метою, на санобробку чи для чого, і тоді теж відразу сильно спрацювали стійки, такий в них брудний одяг був. А тридцятого числа стійки просто відключили, бо вони дзвеніли вже самі по собі. У Києві упродовж кількох годин була дуже погана ситуація. Якраз йод ішов –десяток годин може…Я наказав своїм закрити всі кватирки і нікуди не ходити. Сину тоді 9 років було. Вчителька змусила дітей мити вікна, я як дізнався, прийшов, сказав терміново закрити вікна, вона каже: «Що ви паніку сієте!» А я кажу: «Терміново! Бо у вас будуть великі неприємності». Попередили дітей, батьків, аби всі сиділи вдома. Ніхто нічого не афішував, говорили, що не треба нікому нічого повідомляти, але ми нікого не слухали, а робили те, що повинні були робити.Самопочуття нормальне було. Дози не такі великі, це не ті дози, які отримували пожежники, чи ті, хто безпосередньо контактував зі шматочками палива, а захисту ніякого не було, там сотнями мілірентген міряється. Пожежа була, все горіло. Що з цим робити? З тим, що горить, виходить аеродинамічна труба, викиди йдуть, в атмосферу... Довго не могли пожежу погасити, бо туди близько важко було підійти через радіацію.Провідний науковий співробітник лабораторії нейтронно-фізичних розрахунків і перехідних та аварійних режимів реакторних установокХалімончук Володимир Адамович;
Начальник лабораторії нейтронно-фізичних розрахунків і перехідних та аварійних режимів.реакторних установокКучин Олександр Вікторович
Ліквідація: «…на ранок він помер, а я упродовж трьох днів просто лежала на підлозі ниць»Потім у нас в районі зорганізували у Поліському штаб нашої організації (ОРС при управлінні будівництва АЕС), я поїхала туди з наміром розрахуватись, але на прохання колег залишилась, і працювала бухгалтером. Розраховувала всіх відряджених по ліквідації аварії на ЧАЕС. І у той же час двічі-тричі на тиждень ми їздили, аби вивезти із Прип’яті документи для звітів, на ліквідацію продуктів харчування, аби знати, які саме збитки понесла організація.
Одного разу, це було вже в червні, ми поїхали у наш великий торговий центр по документи, з нами обов’язково їздив дозиметрист, і, мабуть, тоді ми отримали дуже велику дозу опромінення, тому що на ранок він помер, а я упродовж трьох днів просто лежала на підлозі ниць. Швидка приїздила, щось мені кололи, а я знову і знову без пам’яті сповзала на підлогу і нічого не пам’ятала...
Начальник сектору обліку необоротних активів запасів розрахунківІриневич Тамара Петрівна
…Я був зв’язківцем, кадровим військовим, наша задача полягала у організації зв'язку. Трохи згодом приїхали тилові частини, лазнево-пральні комбінати, склади продовольства і одягу. І ми теж для них забезпечували зв'язок. Спочатку ми були там упродовж семи днів...А потім я туди поїхав вже першого липня і був до першого серпня в районі Чорнобиля черговим по зв’язку Другого сектора. Тоді військові розбились по зв’язку на три сектора. Перший сектор – Білоруський округ, Другий – Макіївський, Третій – сектор ставки Західного правління на чолі з командуючим Герасимовим. Нема вже його… Ми стояли в районі Дитяток і Миколаївки. У Дитятках стояли наші основні сили, туди приїхала Харківська бригада хімзахисту з Дніпропетровська, багато було молодих резервістів. Вони милися в нас, дехто в Поліське їздив, перевдягалися. Хто там по п’ятнадцять хвилин був, хто довше… Кому як випадало.
Ми як вперше туди приїхали, то не було навіть дозиметрів. Потім вже стали нам давати засоби перевірки – схожі на ручки, якісь папірці, а вже потім і лабораторії були… Першого травня, коли в Києві був парад, то місцевих вивозили з-під Чорнобиля. І ті міліціонери, які стояли на блокпостах і водії, які вивозили людей, їх вже практично нікого нема, вони дуже велику дозу опромінення отримали…
Ну нам теж перепало трошки. Страшно не було, бо ніхто нічого не знав. Ніхто нічого ж не бачив. Навпаки, був якийсь підйом такий, чи то від радіації, чи то від чого… І був якийсь присмак заліза ніби в роті. І то він був якось не завжди, і не заважав він, цей присмак. У нас поруч був вертолітний майданчик. Командування туди-сюди літало… І весь час піднімався пил. Якби знали та розуміли чим це закінчиться, то може інше ставлення було б. А так – чого його боятись – не болить же нічого, нормально все, здоровий…
Держава тоді якось швидко так зорієнтувалась. Помогли всі. Працевлаштували, житлом забезпечили. Матеріально теж. Але от здоров’я... Ті села, на які вітер тоді дув, вимирали вулицями. У нас в Гостомелі якраз із Поліського виселені… Там на сьогоднішній день тих, кого виселили, практично вже нікого нема. Тільки їхні діти. Може, чоловік із десяток на всю вулицю… Онкологія.Завідувач господарства ДНТЦ ЯРБ, Білінський Анатолій Володимирович
«Нам заборонили одягати респіратори, щоб не лякати людей»Коли ми поїхали на Чорнобильську станцію приблизно одинадцятого травня. Прийшли на роботу в Інститут ядерних випробувань, нас покликав директор Вишневський і сказав, що треба поїхати на АЕС, бо там, ймовірно, буде потрібна допомога виїзній комісії. І що здивувало коли їхали: у нас із собою був прибор для вимірювання рівня іонізуючого випромінювання, і коли проїжджали "міксери-бетоновози" зі сторони Чорнобиля, то відразу у нас прибор зашкалював і ми розуміли, що щось трапилось неймовірне.Вже до Іванкова як їхали, то бачили, що потужність дози була підвищена порівняно зі звичною ситуацією. І як бетоновоз проїжджа в– стрілка раз – вжух! Він проїздить – і назад... А коли Іванків проїхали, стрілка відразу у тому діапазоні, в якому ми міряли, почала зашкалювати і ми переключили на інший діапазон.
І коли чуєш розмови про те, що аварія на ЧАЕС була зроблена спеціально – неправда. Скільки там тоді було людей!. Дуже багато людей було. Переживання про аварію було у всіх, не залежно від національності чи чину. Проте складалось враження, що ніхто не знав, що робити, така атмосфера гнітюча була... Того дня ми відразу повернулись назад, бо у комісії сказали, що наша допомога поки що не потрібна. І ми зайнялись своєю роботою – розробкою тривимірних програм для розрахунку реактора РБМК.
У нас вже були якісь напрацювання і по стаціонарним, і по перехідним програмам і їх можна було використовувати для дослідження причин аварії, і тоді нас залучили для виконання робіт у Москві у Держатомнагляді. І ми туди прилітали. Була така робота, що вранці сиділи в інституті, складали дані, що треба порахувати, машин для розрахунків не було, нам надавали машину у Інституті досліджень на площі Лесі Українки, їхали туди, вночі рахували, машина була повністю у нашому розпорядженні.
Ту машину не можна зрівняти з цими комп’ютерами, що ми зараз користуємось, вона була в сотні разів потужніша. Всіх користувачів просили піти, залишались тільки нас двоє-троє і виконували розрахунки по тому, що сказали в Москві члени комісії з розслідування причин аварії на ЧАЕС. Вночі рахували, а вранці приїздить наш начальник відділу Токаревський, ззаду в авто згорнулась калачиком і спить його дружина, ми їдемо в Бориспіль, звідки відправлявся спецрейс ЯК-40, і ми по цьому спецрейсу літали в Москву, а дружина відганяла машину.
У Москві– нарада, далі – в Курчатовський інститут до колег, з якими ми довго працювали раніше і назад, додому. Одного разу ледь не заарештували. Я передавав пропуск, зігнувся за ним, а стійка була радіометрична, і спрацювала. Мені порадили змінити куртку. В такому режимі працювали два тижні, а далі вже наша робота полягала у втіленні розроблених нами програм щодо розрахунків завантаження повторного пуску енергоблоків: Першого, Другого, Третього.
Потрібно було виконувати розрахунки щодо оцінки заходів, наскільки вони підвищують безпечність. Потім на реакторі був ще такий негативний ефект реактивності – зневоднення – вода ішла із активної зони, реактор переходив у стан, коли ставав дуже-дуже надкритичним.Які враження чисто такі людські?..
Дуже багато було молодих хлопців віком по 18-19 років і які перебували у зоні сильного радіаційного випромінювання, ми це бачили, коли працювали у обчислювальному центрі, який знаходився між Третім і Четвертим блоками. Там десь було близько 4 міліренгенів на годину. Щоб ви розуміли що це таке, – це в тисячу разів більше норми!
Там ставок-охолоджувач є, то забруднення в ньому було 10-8 Кюрі на літр (Ки/л), а може й вище. Тобто у нас рахувалось в ядерних дослідженнях – це радіоактивні відходи, а там...Далі ми брали участь у розрахункових обґрунтуваннях безпосередньо на станції. Жили в Чорнобилі в готелі на вулиці Богдана Хмельницького і працювали в Інституті ядерних досліджень. Щодня їздили в Чорнобиль, в Прип’ять їздили. І, треба сказати, їздили чітко визначеним маршрутом, не відхиляючись в сторону.
Там шлях був, де найменше було забруднення, от по ньому і їхали. На в’їзді в Прип’ять зліва був рудий ліс – радіація вбила все живе, його весь спиляли і захоронили. Ще, пригадую, нам з товаришем із Курчатовського інституту треба було потрапити до П’ятого блоку, там уже корпуси, градирні вже стояли і треба було перейти через залізничний міст на острів отой, де водосховище.
Дивимось– рибалка сидить і ловить рибу. Ми зупинились – якраз клювало. Отакенного ляща піймав! Витягнув, взяв за голову, подивився, зняв з гачка і знову вкинув у воду. Чисто заради того, аби витягти рибу, сидів чоловік...
Що ще розповісти? Жили в готелі, то був приватний будиночок на один чи два поверхи, довкола – сад, а в саду такі яблука гарні. І ми їх їли. Середину тільки вирізали.
Щодо заходів захисту, то коли їхали – просто переодягались в інший одяг. Це на станції, а в Чорнобилі – ні. Медикаментів ніяких не приймали. Я ще, коли це все трапилось, відразу і дітям дав по кілька крапельок йоду на воду, щоб випили кілька разів.
Це відомий факт, що щитоподібна залоза накопичує йод, то цей захід – аби вона не набирала радіоактивного йоду, який після аварії був.
Провідний науковий співробітник лабораторії нейтронно-фізичних розрахунків і перехідних та аварійних режимів реакторних установокХалімончук Володимир Адамович;
Начальник лабораторії нейтронно-фізичних розрахунків і перехідних та аварійних режимів реакторних установокКучин Олександр Вікторович
Я за фахом – математик, і у 1979 році мене запросили в Інститут ядерних досліджень.
Працював я у відділі безпеки АЕС, у цьому відділі була лабораторія радіоекології. Я там займався радіопрограмуванням, а потім мене почали підключати вже до інших задач. Керівником лабораторії був відомий на той час Віталій Костянтинович Чумак. Ми займались тим, що готувались до ймовірної майбутньої аварії на АЕС. Наша лабораторія сіяла в районі АЕС різні городи, де вирощували овочі і поливали їх водою з першого контура, також ми вивчали рибу, яка водилась у охолоджуючому ставку. Упродовж 5 років ми складали математичні моделі та рахували коефіцієнти переходу. Так вийшло, що ми, власне кажучи, готувались до аварії на ЧАЕС.
Треба сказати, що до цього в нас було ще дві аварії, в дослідженні яких брала участь наша лабораторія. Перша – на РАЕС, чи то у 1981, чи то у 1982 році, я вже точно і не пригадаю, то була якраз проектна аварія, що полягала у відриві кришки колектора парогенератора з втратою першого контура, і друга аварія– на Першому блоці ЧАЕС, коли «вистрілила» збірка, внаслідок чого відбувся досить серйозний викид радіонуклідів у навколишнє середовище.
Його відразу ж засекретили скрізь, де тільки можна. Та ми все ж поїхали на місце, зібрали пісок із дитячих майданчиків, і в цих пробах виявили осколки палива. Хоч усе робилось потайки, хтось десь все-таки прохопився словом, із Чумаком провели «бесіду». Ми розуміли, що реактор Четвертого енергоблоку досить непередбачуваний. Але того ,що трапилось у квітні 1986 року, навіть уявити собі не могли.
Увечері 26 квітня, це була п’ятниця, всі наші співробітники пішли додому, моя дружина з тещею поїхали до Ленінграда на весілля до родичів, я був сам з двома дітьми вдома, і мені ввечері зателефонувала одна моя знайома і спитала, чи я не знаю, що трапилось на ЧАЕС. Вона товаришувала з міліціонером і його екстрено викликали до Чорнобиля. Я її заспокоїв: «Не хвилюйся, нічого там поганого трапитись не могло». Я набрав Чумака, і він сказав, аби в Суботу вранці вийти на роботу, мовляв, будемо розбиратись. Коли наступного ранку приїхав на роботу, виявилось, що Чумак уже намагався добратися до ЧАЕС, але в районі Іванкова його завернули. І коли він приїхав на роботу, – а в нас же лабораторія, стояли стійки радіаційного контролю, – то вони почали дзвеніти. Усі зрозуміли, що трапилось щось дуже погане. Напруження було неймовірне, але ми нічого не могли зробити, тому нас відпустили до понеділка додому.
У понеділок стійки уже відключили: вони дзвеніли самі по собі. Я подивився на потужність дози. Цифри доходили вже до мілірентгенів. Пригадую, що я, подивившись на все це, зрозумів, що треба блокувати щитоподібну залозу. Поїхав у дитячий садочок до дочки, звелів вихователям негайно закрити усі вікна, забрав дитину з садочка, обдзвонив усіх друзів і знайомих, сказав, що справи погані, порадив робити інгаляції з йодом: у посудину наливати воду з йодом, ставити на плиту і кип’ятити, хоч нам сказали мовчати і нікому нічого не казати, та все одно, мене це не спинило: до 1 травня всіх моїх знайомих мені вдалось «вигнати» з Києва. 28 числа повернулись дружина з тещею із Ленінграда, і я відразу відіслав їх до матері.Начальник відділу радіаційного захистуБогорад Володимир Іванович Я на той час працював в Інституті ядерних досліджень. Києву ще, можна сказати, пощастило, бо в перші дні вітер не дув у сторону Києва, але за кілька днів він змінився і радіонукліди понесло і на столицю. Та ще чому ми розуміли, що щось відбувається не дуже хороше, бо коли деякі співробітники проходили повз стійки радіаційного контролю у нас в Інституті, вони дзвеніли. Як виявилось, для евакуації людей із Прип’яті до Києва брали звичайні міські автобуси, і коли їх, ці автобуси, повертали назад, вони були брудні. Сіла десь людина після евакуйованого із Прип’яті на сидіння, от стійка потім і дзвенить.
Потім кілька разів до нас возили в Інститут цих евакуйованих, вирішили перевірити, наскільки вони забруднені. І от як вони йшли територією Інституту, там, де вони йшли залишався просто слід… Місця ці спочатку просто крейдою обмальовували, щоб ми туди не ставали, а потім до цього всі звикли, а вже десь на початку травня – наприкінці квітня наші стійки вже самі по собі дзвеніли, і їх взяли виключили та й все.
Перше що відчувалось – йод. Горло у всіх пекло, бо радіоактивний йод осідав на щитоподібній залозі. Я працював у відділі ядерної спектроскопії, у нас були відповідні прилади і знання, тому нас підключили до пробовідбору і вимірюванню проб. Ми їздили в «зону», відбирали проби, а потім у себе в лабораторії їх вимірювали.Провідний науковий співробітник лабораторії безпечного поводження з радіоактивними відходамиБорозенець Григорій Петрович
30 числа ми виїхали в Чорнобиль, у нас був припис зібрати проби продуктів харчування, аби зрозуміти наскільки те, що трапилось, небезпечно для людей. Спочатку це видавалось навіть цікавим, але коли їдеш туди, а в нас з собою був тільки ДП-5, і бачиш, як росте потужність дози при під’їзді до Чорнобиля, і бачиш, як ростуть ці мілірентгени: уже і 10, і 20, і 150 мілірентген... А нам заборонили одягати респіратори, щоб не лякати людей. У машині ми їхали в респіраторах, а при в’їзді в села знімали їх і робили вигляд, що все нормально. Люди несли яйця, молоко, всі гуділи, шуміли, бо всі розуміли, що щось відбувається, а що – ніхто не знав докладно.
Солдати скрізь ходять, ніхто нікого нікуди не випускає, але всі на вулиці, розчервонілі, гарячі – тоді ж спекотно було. І скрізь нам: «Молочка попийте, молочка попийте», а ми ж не можемо… Хоча деколи доводилось і попивати, бо ж відразу: «Не п'єте, щось більше знаєте, ніж ми». Одного разу підійшов до мене чоловік і каже: «От скажіть мені, хлопці, було сьогодні «120», чи ні?» – «Чого 120, діду?» – «А я не знаю чого. Але сьогодні були солдати і сказали, що у нас «120». От ви скажіть, було сьогодні «120», чи ні?». А це – «120 мілірентген на годину». І це далекувато ще від блока!..
Потім ми поїхали у напрямку Янова і коли проїжджали повз блок, я вже не пам’ятаю, яка там потужність дози була, але якби машина б у тому місці заглухла, ми б там і залишились назавжди. Доїхали до Янова, взяли проби, об’їздили цілу зону відчуження, скрізь стояли загорожі, БТРи, солдатики бігали хто в чім, можете мені повірити...
І коли ми приїхали, в реакторі дезактивація повна, і всі на вимірювання, всі спектрометри зашкалюють, нічого поміряти не можна, – йод «забиває» все. А коли проїздили повз блок, його видно не було – стояла просто парова хмара. А в Прип’яті ще люди. А в селах скрізь люди. А 1 травня демонстрація – з велосипедним пробігом…
І тоді хтось подав ідею, що для того, аби пил не піднявся, треба все поливати. Їм потрібен був дозиметрист, мене призначили дозиметристом. Взяли «кукурудзник», який поливає поля, мене посадили в «кукурудзник», я сидів на приставному стільці з дозиметром, найняли льотчика, льотчик теж нервував, бардак повний… Ми літали, я з дозиметром дивився, куди не летіти, де доза «росте». Розвертались і поливали... Ну це було, як кажуть, що мертвому припарка.
А тоді в Києві почалась паніка. То було страшне, як під час війни: люди рвались у поїзди, білетів нема. Десь до числа 10-го Київ спорожнів. Отак ціле літо минуло у різних комісіях щодо ліквідації наслідків аварії, потім мене з Марком Залізняком включили до комісії по захисту Дніпра. Треба було думати, що робити з Дніпром, бо радіонукліди мали змитись, а тоді потрапити по каскаду в Дніпрові води. Та розрахунки показали, що на той час реактор був вже у такому стані, що нічого особливого не трапиться.
Всі, звичайно, тоді отримали дозу... До осені, та й, практично увесь рік, ми займались відстеженням зони відчуження. Та це вже було не так страшно. Начальник відділу радіаційного захистуБогорад Володимир Іванович
Якась така створювалась імітація роботи бурхливої, постійно засідала урядова група, приймали рішення, інколи дурні.
Але люди просто шукали вихід із ситуації. Нічого ж такого подібного раніше не було. Хтось щось хотів зробити корисне... Не знаю. Головне –інформації не було. Якби була інформація, звичайно, менше б і втрат, і всього... А так... Багато людей з часом все ж таки загинули. Я знаю кількох людей, які померли. То з часом воно трошки в землю пішло, десь корінням проросло, змилось водою… А тоді ж воно все було в повітрі.
Захист може трошки кращий був хіба в тих, хто на самому блоці, а так – марлева пов’язка і все. Та й люди не розуміли навіщо вона. Радіація ж не пече, вона не кисла, не гірка, багато хто носив цю пов’язку під підборіддям, дихав забрудненим повітрям, і фактично гарячими частинками – це шматочки палива. Активність велика – альфа-частинка ж важка і просто зупиняється при найменшій перешкоді і всю енергію віддає, а це призводить відразу до онкології, уражаються легені, шлунок... Не знали цього люди. Щоб хоч трошки зробити пилозахист у самому Чорнобилі, постійно поливали центральні вулиці поливальною машиною, і все.Провідний науковий співробітник лабораторії безпечного поводження з радіоактивними відходамиБорозенець Григорій Петрович
Помилки мають здатність повторюватись, як тільки про них забувають. Чорнобильську трагедію мало згадувати лише один раз на рік, про неї треба знати, потрібно розповідати дітям, потрібно зробити все від нас залежне, аби це ніколи більше не повторилось.
Нам забороняли одягати респіратори. Був присмак металу в роті. Спогади про катастрофу на ЧАЕС
Чи буває доля легкою? Мабуть, ні. Та ці люди пережили таке, про що важко згадувати навіть через третину століття. Цьогоріч минає 32 роки з аварії на Чорнобильській АЕС. Люди, які з вікон власної квартири бачили заграву над 4 енергоблоком, люди, які з перших хвилин бачили, розуміли, іноді намагались врятувати інших і ставали героями. Власне, героїзм – це майже завжди ціна недбальства інших.
Їхній героїзм також у тому, що переживши аварію на ЧАЕС, розуміючи ціну помилки у атомній енергетиці, вони не сховались, не відгородились, не закрили очі на все, а присвятили життя ядерній та радіаційній безпеці України, та мабуть, не лише України, але й світу, адже радіація не знає кордонів.
Зараз вони - працівники Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки і ми публікуємо їх спогади 32-річної давності.
Будівництво ЧАЕС: «Це було щось неймовірне!»Як тільки ми приїхали на станцію, її будівництво ще велось. Це було щось неймовірне. Будівельний майданчик розритий, увесь в канавах, безліч транспорту, бетоновози. Словом – йшла будова на повну. Це був такий підйом! Я писала своїм подругам: "Ви не уявляєте, ви там у Мінську чи в Бресті живете, по асфальту ходите, а я у джинсовому костюмі і кирзових чоботях». А потім, коли вже пустили блоки, все змінилось, містечко наше, таке красиве, росло: будувались будинки, магазини, великий торговий центр щойно відкрили. А природа яка! Річка Прип’ять поряд, ліс, ми ягоди збирали, гриби возили просто цілими багажниками. Пізніше Четвертий енергоблок уже запустили і почали будувати на острові П’ятий та Шостий енергоблоки. Набирали людей на роботу. У нас колектив був дуже хороший. Всі здружились, ходили в гості один до одного, відзначали свята разом – писали вірші, пісні співали під гітару, на Новий рік переодягались, йшли по квартирах до всіх співробітників, бо що там того містечка –лише 5 кілометрів усього. Гарно дуже було... і коли все це трапилось, то дуже переживали, сподівались все таки, що повернемось, але, на жаль цього не сталось…Консультант інформаційно-технічного відділуЗахарова Віра Іванівна
Природа і місто: «Ідеальне місце для молодих сімей»Я усі ті добре місця знаю, я дуже ліс люблю, гриби збирати люблю. Там такі мальовничі, дуже гарні місця. Колись, іще до аварії, мама розбудить нас в школу йти, і поки вона сніданок готує, я побіжу і за півгодини несу грибів: наша хата була недалеко від лісу. В кінці городу річка текла – Уж. Мабуть, і зараз тече, тільки замулилася. На лузі вона була велика, розливна, а в нас в кінці городу – невеличка. Місто наше було дуже миле: проспекти були такі гарні, центр такий чистий, доглянутий, річка поруч… Місто молоде і молодіжне – середній вік мешканців – 28 років. Дуже мені там подобалось, хоча і жила я в гуртожитку. Не мала ще власного житла, але на чергу всіх ставили, чекали. Так як дуже багато було людей, то за один день чи за рік було неможливо отримати житло. Ну і я сподівалась, бо думала, що десь у 27-28 років і у мене була б там своя квартира. Мальовниче місто було».Начальник сектору обліку необоротних активів запасів розрахунківІриневич Тамара Петрівна
А взагалі місто Прип’ять – то було ідеальне місце для молодих сімей з дітьми.
Все було продумано, багато було гуртків, секцій. Було чим зайнятись після школи. Я теж навчалась у дитинстві в музичній школі на віолончелі, плавання любила. То було моє улюблене заняття. У нас був спортивний клас і ми займались по особливій програмі – вставали о п’ятій ранку, йшли на половину шостої на тренування. Потім 2-3 уроки, далі – наступне тренування, потім знову навчались і йшли на третє тренування. Зараз, коли своїй дочці розповідаю, що в нас було по три тренування на день і що вставали ми о п’ятій ранку, вона дивується тому, що ми, діти, могли так багато займатись.Старший науковий співробітник лабораторії аналізу досвіду експлуатації та поточного рівня безпеки АЕСНедбай Світлана Володимирівна
ЧАЕС: «Ми всі були – одна дружна компанія»Ми приїхали з чоловіком у 1977 році перед пуском першого енергоблока, він працював у реакторному цеху, а мене взяли в електроцех, бо я щойно закінчила інститут за спеціальністю електрозв’язок. Спочатку працювала на АТС, а коли пустили Перший енергоблок, мене перевели черговим електромонтером засобів зв’язку на діючий енергоблок. У моїй зміні були такі відомі люди, як Штейнберг Микола Олександрович, Смишляєв Олександр Євгенійович. Взагалі ми всі були – одна дружна компанія. Ми обслуговували різносторонній зв’язок, це була і міні-АТС координатна для адміністрації, і оперативний зв’язок – пульти у начальників зміни, директора, головного інженера, заступників головного інженера, також у нас було промислове телебачення – стояли камери у тих приміщеннях, які були напівобслуговувані і за обладнанням треба було стежити, був голосний зв’язок, лінійний зв’язок і СВЧ зв’язок на Київ. Потім я працювала майстром, далі– старшим майстром. А за два роки народила доньку Тетяну і тільки вийшла з декрету в березні, як у квітні трапилось це лихо.Консультант інформаційно-технічного відділуЗахарова Віра Іванівна
Ніч проти 27 квітня 1986 року: «…мовби тисячі прожекторів його освітлювали!»Так трапилось, що нашого керівництва зв’язку не було тієї ночі вдома, бо були на дачах у Буряківці. Мені зателефонував черговий і сказав, що не може знайти начальника зв’язку і попросив приїхати, бо на Четвертому блоку зовсім нема зв’язку. Я швиденько, це була перша година ночі, прийшла в центр містечка на автобусну зупинку. Там, не зважаючи на пізню пору, було дуже багато людей, машин, автобусів. Всі їхали на ЧАЕС. Усі якісь були розгублені, сказали, Четвертий блок закритий, там були вже пожежники. Почав діяти медпункт, надавали допомогу постраждалим, швидкі з мигалками усю ніч їздили... Словом, коли я приїхала, на Четвертий блок нас уже ніхто не пускав, нічого там вже зробити не могли.Ми спустились у Штаб громадянської оборони, отримали йодні таблетки і о десятій ранку приїхав уже наш начальник, а я поїхала додому.У першу ніч було видно пожежу, тління, але наступної ночі стояла заграва над цим енергоблоком, мовби тисячі прожекторів його освітлювали. У нас ще вікна виходили на нього, тож видимість така була, навіть не описати, що це було за видовище.Консультант інформаційно-технічного відділуЗахарова Віра Іванівна
Мені на той час було 13 років.
Я займалась плаванням, а в день аварії мала їхати на змагання у Бровари. О п’ятій ранку ми зустрілись на автостанції, але виїзди із міста вже було перекрито, тобто ми не потрапили на автобус, пішли на річковий вокзал, думали спробувати добратися до Броварів на «ракеті», але не вийшло, бо Прип’ять була перекрита теж. Вночі, коли трапилась аварія, я не спала, складала сумку і раптом почула вибух такої сили, що задрижали шибки, і буквально за якийсь дуже короткий час почали «швидкі» їздити, пожежні, міліція. До ранку дороги та місто вже мили дезактиваційними машинами, ходили люди з дозиметрами, щось заміряли. Ми якось не розуміли тоді масштабів аварії. Може, думали, викид, якийсь незначний. Якось не відчувалось такої біди...Ну отже, оскільки ми не поїхали на змагання, то пішли до школи. У школі нам давали вже таблетки йоду, а між учнями ширились чутки, що, мовляв, чийсь тато прохопився, що трапилась якась серйозна аварія. Мій тато працював у турбінному цеху на ЧАЕС, але в той час, на щастя, був у відпустці, тому в перші дні не потрапив туди. Над містом уже літали вертольоти, кажуть, тоді вже намагались скидати пісок на палаючий реактор. Брат мій, на три роки старший за мене, вилазив на шістнадцятиповерхівку, аби подивитись як горить реактор. Тоді все це здавалось цікавим, ніхто не розумів, що прийшла біда…Діти спокійно собі грались на вулиці, жодних попереджень не було про те, що треба не відкривати вікна, сидіти вдома.Старший науковий співробітник лабораторії аналізу досвіду експлуатації та поточного рівня безпеки АЕСНедбай Світлана Володимирівна
27 квітня 1986 року: «На станцію вже додзвонитись не можна було, а те, що передавалось із уст в уста, було зловісне, страшне…»Яка реакція була ? Ніхто нічого не знав. Викиди ж були часто. Ми бачили це все по тому, як мились вулиці. Що ніч – їздять вулицями і поливають із миючим засобом, от і все…То це значить уже щось було.Начальник сектору обліку необоротних активів запасів розрахунківІриневич Тамара Петрівна
Аварія трапилась в кінці квітня, з п’ятниці на суботу. Того дня ми планували поїздку до Києва у Печерську лавру. Чоловік рано вийшов з дому, але дуже скоро повернувся, сказав, що з Прип’яті автобуси не випускають і щось трапилось на ЧАЕС, докладно ніхто нічого пояснити не може, але веліли всім іти додому. А стан був такий...Ви знаєте, просто якесь неприйняття того всього, що трапилось. Здавалось, що чогось страшного просто не може бути. І якийсь чи то ступор, чи то що.
Того дня у нього був вихідний день, погода була чудова, літня, а у нас маленькі діти віком 3 і 6 років, вдома сидіти не будеш. Ми зібрались із дітьми, погуляли. На той час я працювала в підсобному господарстві ЧАЕС інженером-теплотехніком у тепличному комбінаті, ми жили недалеко від тепличного комбінату, сходили з дітьми на екскурсію, якраз перший гектар ввели у експлуатацію, показали їм помідори як ростуть зелені. Потім, я приїздила туди в тепличний комбінат по документацію, помідори червоні вже лежали на сонці, але, на жаль, все це було вже загубленим.
Погода була чудова, людей так багато гуляло, єдине – було видно, що ближче до центру їздили машини, поливали дороги, ходили вулицями дозиметристи, але ніхто нікого не попереджав про те, що гуляти не варто, краще піти додому. Ми на шістнадцятому поверсі жили, з нашого вікна було видно реактор, виходили якраз на ту сторону вікна, балкон…Щось таке чорне і зловісне було видно...А в той же час подивишся трошки лівіше – річка, люди грають волейбол, відпочивають…
Увечері, годині об одинадцятій, до нас постукали у двері і принесли таблетки йоду для всієї сім’ї. А вранці наступного дня було оповіщення по місцевому радіо, щоб ніхто не хвилювався, ніхто не намагався нікуди поїхати, а чекали повідомлення по радіо о тринадцятій годині. В першій годині ополудні було повідомлення про те, що буде евакуація. От не пригадую, чи вжили вони це слово, чи ні.
Сказали, що найближчим часом нас вивезуть усіх із міста, і що можливо перебуватимемо десь у лісі, тому потрібно взяти з собою теплий одяг, документи і їжу на три доби. Мовляв, будуть підходити до кожного будинку уповноважені особи і скеровуватимуть процес евакуації. Незабаром до нас прийшли, чоловік саме збирався на роботу у другу зміну, він працював начальником цеху на ЧАЕС, ми попрощались. Знаєте, було таке відчуття, наче на війну чоловіка відпроваджуєш, бо на станцію вже додзвонитись не можна було, а те, що передавалось із уст в уста, було зловісне, страшне…Науковий співробітник лабораторії аналізу безпеки систем контролю, управління та діагностикиЛукашина Людмила Григорівна
Евакуація: «Ми вас не чекали, ви ж не писали, не телефонували...»Коли почалась евакуація, ми виїхали спочатку у Чернігівську область. Моя подруга везла туди дітей і ми вирішили, що теж своїх туди відвеземо та залишимо. Ми ж думали, що це все триватиме кілька днів, а потім можна буде повернутись додому! Але коли дізнались, що евакуація надовго, чоловік забрав дітей і відвіз нас до Білорусі до батьків. Ми приїхали, а батьки дивуються: «Ми вас не чекали, ви ж не писали, не телефонували...» А ми ж мовчали, що щось трапилось. Та вони бачили, що щось не те: ми якісь налякані, невеселі, стривожені. А потім батько увімкнув «Голос Америки» чи «Німецьку хвилю», виходить до нас і каже: «Так це у вас таке трапилось?» У нас же по радіо та телебаченню у перші дні мовчали. А я кажу: «У нас, у нас...»Консультант інформаційно-технічного відділуЗахарова Віра Іванівна
Нас евакуювали десь близько п’ятої години у Іванківський район. Було дуже страшно. Ходили різні чутки, що на реакторі були ще й ще вибухи…Нас поселили в приватний дім до літньої пари. Ставились до нас дуже тепло, зі співчуттям. Та я хвилювалась, бо що з чоловіком – невідомо. Я залишала дітей, їздила до Іванкова, щоб хоч когось побачити зі станції, щоб хоч щось дізнатись. Отак-от бачила когось у білому одязі зі станції і питала: «Знаєте такого-то і такого?» Словом, поговорила з одним чоловіком, який сказав, що бачив його, мовляв, не хвилюйтесь. І я написала записку та передавала ним, що, можливо, п’ятого травня ми з дітьми поїдемо до батьків у Курахове, написала де ми знаходимось…Але якраз на початку травня було прийнято рішення про вахтову роботу і мій чоловік ще на п’ятнадцять днів залишався на ЧАЕС, але ми таки побачились із ним перед від’їздом. Ми були евакуйовані із однією родиною, жінка там працювала на телеграфі, і вона казала, що коли там по телефону говорили про аварію, то розмову глушили і моментально переривали. Як було повідомити батьків, аби не хвилювались? Я зателефонувала їм перед від’їздом і просто сказала, що у нас все добре, привітала з Першотравнем. Сказала, щоб лише почули мій голос.Науковий співробітник лабораторії аналізу безпеки систем контролю, управління та діагностикиЛукашина Людмила Григорівна
У суботу я була чергова, з вікна нам було видно і вогонь, і все що відбувалось, але ніхто нам нічого не говорив.
День ми відпрацювали, на другий день почалась евакуація, і я поїхала до себе додому, в село. Я виїздила окремою машиною, адже працювала тоді у нововідкритому торговому центрі, і ми ще формували сухі пайки для людей. Туди входили консерви, молоко згущене, якась ковбаса. Роздавали тим, хто відряджені були, і місцевим. Але я пайки не роздавала, лише формувала. Щодо евакуації, то напарниця моя, яка в кімнаті зі мною жила, казала, що бачила, як стояли в ряд дуже багато автобусів і грузили всіх жінок з дітьми, бувало що і сім’ї, але в основному чоловіки залишалися. Я приїхала додому вночі, мама моя дуже переживала, насварила…Якось тоді не думалося про це. Треба лишитись – значить треба.Начальник сектору обліку необоротних активів запасів розрахунківІриневич Тамара Петрівна
Київ: «Стійки радіоактивного контролю захлинались, уловлювали випромінювання».Двадцять дев’ятого чи тридцятого числа їхали на роботу попри дослідницький реактор, то вже там стійки радіоактивного контролю захлинались, уловлювали випромінювання.Привезли людей із Прип’яті, важко вже згадати, з якою метою, на санобробку чи для чого, і тоді теж відразу сильно спрацювали стійки, такий в них брудний одяг був. А тридцятого числа стійки просто відключили, бо вони дзвеніли вже самі по собі. У Києві упродовж кількох годин була дуже погана ситуація. Якраз йод ішов –десяток годин може…Я наказав своїм закрити всі кватирки і нікуди не ходити. Сину тоді 9 років було. Вчителька змусила дітей мити вікна, я як дізнався, прийшов, сказав терміново закрити вікна, вона каже: «Що ви паніку сієте!» А я кажу: «Терміново! Бо у вас будуть великі неприємності». Попередили дітей, батьків, аби всі сиділи вдома. Ніхто нічого не афішував, говорили, що не треба нікому нічого повідомляти, але ми нікого не слухали, а робили те, що повинні були робити.Самопочуття нормальне було. Дози не такі великі, це не ті дози, які отримували пожежники, чи ті, хто безпосередньо контактував зі шматочками палива, а захисту ніякого не було, там сотнями мілірентген міряється. Пожежа була, все горіло. Що з цим робити? З тим, що горить, виходить аеродинамічна труба, викиди йдуть, в атмосферу... Довго не могли пожежу погасити, бо туди близько важко було підійти через радіацію.Провідний науковий співробітник лабораторії нейтронно-фізичних розрахунків і перехідних та аварійних режимів реакторних установокХалімончук Володимир Адамович;
Начальник лабораторії нейтронно-фізичних розрахунків і перехідних та аварійних режимів.реакторних установокКучин Олександр Вікторович
Ліквідація: «…на ранок він помер, а я упродовж трьох днів просто лежала на підлозі ниць»Потім у нас в районі зорганізували у Поліському штаб нашої організації (ОРС при управлінні будівництва АЕС), я поїхала туди з наміром розрахуватись, але на прохання колег залишилась, і працювала бухгалтером. Розраховувала всіх відряджених по ліквідації аварії на ЧАЕС. І у той же час двічі-тричі на тиждень ми їздили, аби вивезти із Прип’яті документи для звітів, на ліквідацію продуктів харчування, аби знати, які саме збитки понесла організація.
Одного разу, це було вже в червні, ми поїхали у наш великий торговий центр по документи, з нами обов’язково їздив дозиметрист, і, мабуть, тоді ми отримали дуже велику дозу опромінення, тому що на ранок він помер, а я упродовж трьох днів просто лежала на підлозі ниць. Швидка приїздила, щось мені кололи, а я знову і знову без пам’яті сповзала на підлогу і нічого не пам’ятала...
Начальник сектору обліку необоротних активів запасів розрахунківІриневич Тамара Петрівна
…Я був зв’язківцем, кадровим військовим, наша задача полягала у організації зв'язку. Трохи згодом приїхали тилові частини, лазнево-пральні комбінати, склади продовольства і одягу. І ми теж для них забезпечували зв'язок. Спочатку ми були там упродовж семи днів...А потім я туди поїхав вже першого липня і був до першого серпня в районі Чорнобиля черговим по зв’язку Другого сектора. Тоді військові розбились по зв’язку на три сектора. Перший сектор – Білоруський округ, Другий – Макіївський, Третій – сектор ставки Західного правління на чолі з командуючим Герасимовим. Нема вже його… Ми стояли в районі Дитяток і Миколаївки. У Дитятках стояли наші основні сили, туди приїхала Харківська бригада хімзахисту з Дніпропетровська, багато було молодих резервістів. Вони милися в нас, дехто в Поліське їздив, перевдягалися. Хто там по п’ятнадцять хвилин був, хто довше… Кому як випадало.
Ми як вперше туди приїхали, то не було навіть дозиметрів. Потім вже стали нам давати засоби перевірки – схожі на ручки, якісь папірці, а вже потім і лабораторії були… Першого травня, коли в Києві був парад, то місцевих вивозили з-під Чорнобиля. І ті міліціонери, які стояли на блокпостах і водії, які вивозили людей, їх вже практично нікого нема, вони дуже велику дозу опромінення отримали…
Ну нам теж перепало трошки. Страшно не було, бо ніхто нічого не знав. Ніхто нічого ж не бачив. Навпаки, був якийсь підйом такий, чи то від радіації, чи то від чого… І був якийсь присмак заліза ніби в роті. І то він був якось не завжди, і не заважав він, цей присмак. У нас поруч був вертолітний майданчик. Командування туди-сюди літало… І весь час піднімався пил. Якби знали та розуміли чим це закінчиться, то може інше ставлення було б. А так – чого його боятись – не болить же нічого, нормально все, здоровий…
Держава тоді якось швидко так зорієнтувалась. Помогли всі. Працевлаштували, житлом забезпечили. Матеріально теж. Але от здоров’я... Ті села, на які вітер тоді дув, вимирали вулицями. У нас в Гостомелі якраз із Поліського виселені… Там на сьогоднішній день тих, кого виселили, практично вже нікого нема. Тільки їхні діти. Може, чоловік із десяток на всю вулицю… Онкологія.Завідувач господарства ДНТЦ ЯРБ, Білінський Анатолій Володимирович
«Нам заборонили одягати респіратори, щоб не лякати людей»Коли ми поїхали на Чорнобильську станцію приблизно одинадцятого травня. Прийшли на роботу в Інститут ядерних випробувань, нас покликав директор Вишневський і сказав, що треба поїхати на АЕС, бо там, ймовірно, буде потрібна допомога виїзній комісії. І що здивувало коли їхали: у нас із собою був прибор для вимірювання рівня іонізуючого випромінювання, і коли проїжджали "міксери-бетоновози" зі сторони Чорнобиля, то відразу у нас прибор зашкалював і ми розуміли, що щось трапилось неймовірне.Вже до Іванкова як їхали, то бачили, що потужність дози була підвищена порівняно зі звичною ситуацією. І як бетоновоз проїжджа в– стрілка раз – вжух! Він проїздить – і назад... А коли Іванків проїхали, стрілка відразу у тому діапазоні, в якому ми міряли, почала зашкалювати і ми переключили на інший діапазон.
І коли чуєш розмови про те, що аварія на ЧАЕС була зроблена спеціально – неправда. Скільки там тоді було людей!. Дуже багато людей було. Переживання про аварію було у всіх, не залежно від національності чи чину. Проте складалось враження, що ніхто не знав, що робити, така атмосфера гнітюча була... Того дня ми відразу повернулись назад, бо у комісії сказали, що наша допомога поки що не потрібна. І ми зайнялись своєю роботою – розробкою тривимірних програм для розрахунку реактора РБМК.
У нас вже були якісь напрацювання і по стаціонарним, і по перехідним програмам і їх можна було використовувати для дослідження причин аварії, і тоді нас залучили для виконання робіт у Москві у Держатомнагляді. І ми туди прилітали. Була така робота, що вранці сиділи в інституті, складали дані, що треба порахувати, машин для розрахунків не було, нам надавали машину у Інституті досліджень на площі Лесі Українки, їхали туди, вночі рахували, машина була повністю у нашому розпорядженні.
Ту машину не можна зрівняти з цими комп’ютерами, що ми зараз користуємось, вона була в сотні разів потужніша. Всіх користувачів просили піти, залишались тільки нас двоє-троє і виконували розрахунки по тому, що сказали в Москві члени комісії з розслідування причин аварії на ЧАЕС. Вночі рахували, а вранці приїздить наш начальник відділу Токаревський, ззаду в авто згорнулась калачиком і спить його дружина, ми їдемо в Бориспіль, звідки відправлявся спецрейс ЯК-40, і ми по цьому спецрейсу літали в Москву, а дружина відганяла машину.
У Москві– нарада, далі – в Курчатовський інститут до колег, з якими ми довго працювали раніше і назад, додому. Одного разу ледь не заарештували. Я передавав пропуск, зігнувся за ним, а стійка була радіометрична, і спрацювала. Мені порадили змінити куртку. В такому режимі працювали два тижні, а далі вже наша робота полягала у втіленні розроблених нами програм щодо розрахунків завантаження повторного пуску енергоблоків: Першого, Другого, Третього.
Потрібно було виконувати розрахунки щодо оцінки заходів, наскільки вони підвищують безпечність. Потім на реакторі був ще такий негативний ефект реактивності – зневоднення – вода ішла із активної зони, реактор переходив у стан, коли ставав дуже-дуже надкритичним.Які враження чисто такі людські?..
Дуже багато було молодих хлопців віком по 18-19 років і які перебували у зоні сильного радіаційного випромінювання, ми це бачили, коли працювали у обчислювальному центрі, який знаходився між Третім і Четвертим блоками. Там десь було близько 4 міліренгенів на годину. Щоб ви розуміли що це таке, – це в тисячу разів більше норми!
Там ставок-охолоджувач є, то забруднення в ньому було 10-8 Кюрі на літр (Ки/л), а може й вище. Тобто у нас рахувалось в ядерних дослідженнях – це радіоактивні відходи, а там...Далі ми брали участь у розрахункових обґрунтуваннях безпосередньо на станції. Жили в Чорнобилі в готелі на вулиці Богдана Хмельницького і працювали в Інституті ядерних досліджень. Щодня їздили в Чорнобиль, в Прип’ять їздили. І, треба сказати, їздили чітко визначеним маршрутом, не відхиляючись в сторону.
Там шлях був, де найменше було забруднення, от по ньому і їхали. На в’їзді в Прип’ять зліва був рудий ліс – радіація вбила все живе, його весь спиляли і захоронили. Ще, пригадую, нам з товаришем із Курчатовського інституту треба було потрапити до П’ятого блоку, там уже корпуси, градирні вже стояли і треба було перейти через залізничний міст на острів отой, де водосховище.
Дивимось– рибалка сидить і ловить рибу. Ми зупинились – якраз клювало. Отакенного ляща піймав! Витягнув, взяв за голову, подивився, зняв з гачка і знову вкинув у воду. Чисто заради того, аби витягти рибу, сидів чоловік...
Що ще розповісти? Жили в готелі, то був приватний будиночок на один чи два поверхи, довкола – сад, а в саду такі яблука гарні. І ми їх їли. Середину тільки вирізали.
Щодо заходів захисту, то коли їхали – просто переодягались в інший одяг. Це на станції, а в Чорнобилі – ні. Медикаментів ніяких не приймали. Я ще, коли це все трапилось, відразу і дітям дав по кілька крапельок йоду на воду, щоб випили кілька разів.
Це відомий факт, що щитоподібна залоза накопичує йод, то цей захід – аби вона не набирала радіоактивного йоду, який після аварії був.
Провідний науковий співробітник лабораторії нейтронно-фізичних розрахунків і перехідних та аварійних режимів реакторних установокХалімончук Володимир Адамович;
Начальник лабораторії нейтронно-фізичних розрахунків і перехідних та аварійних режимів реакторних установокКучин Олександр Вікторович
Я за фахом – математик, і у 1979 році мене запросили в Інститут ядерних досліджень.
Працював я у відділі безпеки АЕС, у цьому відділі була лабораторія радіоекології. Я там займався радіопрограмуванням, а потім мене почали підключати вже до інших задач. Керівником лабораторії був відомий на той час Віталій Костянтинович Чумак. Ми займались тим, що готувались до ймовірної майбутньої аварії на АЕС. Наша лабораторія сіяла в районі АЕС різні городи, де вирощували овочі і поливали їх водою з першого контура, також ми вивчали рибу, яка водилась у охолоджуючому ставку. Упродовж 5 років ми складали математичні моделі та рахували коефіцієнти переходу. Так вийшло, що ми, власне кажучи, готувались до аварії на ЧАЕС.
Треба сказати, що до цього в нас було ще дві аварії, в дослідженні яких брала участь наша лабораторія. Перша – на РАЕС, чи то у 1981, чи то у 1982 році, я вже точно і не пригадаю, то була якраз проектна аварія, що полягала у відриві кришки колектора парогенератора з втратою першого контура, і друга аварія– на Першому блоці ЧАЕС, коли «вистрілила» збірка, внаслідок чого відбувся досить серйозний викид радіонуклідів у навколишнє середовище.
Його відразу ж засекретили скрізь, де тільки можна. Та ми все ж поїхали на місце, зібрали пісок із дитячих майданчиків, і в цих пробах виявили осколки палива. Хоч усе робилось потайки, хтось десь все-таки прохопився словом, із Чумаком провели «бесіду». Ми розуміли, що реактор Четвертого енергоблоку досить непередбачуваний. Але того ,що трапилось у квітні 1986 року, навіть уявити собі не могли.
Увечері 26 квітня, це була п’ятниця, всі наші співробітники пішли додому, моя дружина з тещею поїхали до Ленінграда на весілля до родичів, я був сам з двома дітьми вдома, і мені ввечері зателефонувала одна моя знайома і спитала, чи я не знаю, що трапилось на ЧАЕС. Вона товаришувала з міліціонером і його екстрено викликали до Чорнобиля. Я її заспокоїв: «Не хвилюйся, нічого там поганого трапитись не могло». Я набрав Чумака, і він сказав, аби в Суботу вранці вийти на роботу, мовляв, будемо розбиратись. Коли наступного ранку приїхав на роботу, виявилось, що Чумак уже намагався добратися до ЧАЕС, але в районі Іванкова його завернули. І коли він приїхав на роботу, – а в нас же лабораторія, стояли стійки радіаційного контролю, – то вони почали дзвеніти. Усі зрозуміли, що трапилось щось дуже погане. Напруження було неймовірне, але ми нічого не могли зробити, тому нас відпустили до понеділка додому.
У понеділок стійки уже відключили: вони дзвеніли самі по собі. Я подивився на потужність дози. Цифри доходили вже до мілірентгенів. Пригадую, що я, подивившись на все це, зрозумів, що треба блокувати щитоподібну залозу. Поїхав у дитячий садочок до дочки, звелів вихователям негайно закрити усі вікна, забрав дитину з садочка, обдзвонив усіх друзів і знайомих, сказав, що справи погані, порадив робити інгаляції з йодом: у посудину наливати воду з йодом, ставити на плиту і кип’ятити, хоч нам сказали мовчати і нікому нічого не казати, та все одно, мене це не спинило: до 1 травня всіх моїх знайомих мені вдалось «вигнати» з Києва. 28 числа повернулись дружина з тещею із Ленінграда, і я відразу відіслав їх до матері.Начальник відділу радіаційного захистуБогорад Володимир Іванович Я на той час працював в Інституті ядерних досліджень. Києву ще, можна сказати, пощастило, бо в перші дні вітер не дув у сторону Києва, але за кілька днів він змінився і радіонукліди понесло і на столицю. Та ще чому ми розуміли, що щось відбувається не дуже хороше, бо коли деякі співробітники проходили повз стійки радіаційного контролю у нас в Інституті, вони дзвеніли. Як виявилось, для евакуації людей із Прип’яті до Києва брали звичайні міські автобуси, і коли їх, ці автобуси, повертали назад, вони були брудні. Сіла десь людина після евакуйованого із Прип’яті на сидіння, от стійка потім і дзвенить.
Потім кілька разів до нас возили в Інститут цих евакуйованих, вирішили перевірити, наскільки вони забруднені. І от як вони йшли територією Інституту, там, де вони йшли залишався просто слід… Місця ці спочатку просто крейдою обмальовували, щоб ми туди не ставали, а потім до цього всі звикли, а вже десь на початку травня – наприкінці квітня наші стійки вже самі по собі дзвеніли, і їх взяли виключили та й все.
Перше що відчувалось – йод. Горло у всіх пекло, бо радіоактивний йод осідав на щитоподібній залозі. Я працював у відділі ядерної спектроскопії, у нас були відповідні прилади і знання, тому нас підключили до пробовідбору і вимірюванню проб. Ми їздили в «зону», відбирали проби, а потім у себе в лабораторії їх вимірювали.Провідний науковий співробітник лабораторії безпечного поводження з радіоактивними відходамиБорозенець Григорій Петрович
30 числа ми виїхали в Чорнобиль, у нас був припис зібрати проби продуктів харчування, аби зрозуміти наскільки те, що трапилось, небезпечно для людей. Спочатку це видавалось навіть цікавим, але коли їдеш туди, а в нас з собою був тільки ДП-5, і бачиш, як росте потужність дози при під’їзді до Чорнобиля, і бачиш, як ростуть ці мілірентгени: уже і 10, і 20, і 150 мілірентген... А нам заборонили одягати респіратори, щоб не лякати людей. У машині ми їхали в респіраторах, а при в’їзді в села знімали їх і робили вигляд, що все нормально. Люди несли яйця, молоко, всі гуділи, шуміли, бо всі розуміли, що щось відбувається, а що – ніхто не знав докладно.
Солдати скрізь ходять, ніхто нікого нікуди не випускає, але всі на вулиці, розчервонілі, гарячі – тоді ж спекотно було. І скрізь нам: «Молочка попийте, молочка попийте», а ми ж не можемо… Хоча деколи доводилось і попивати, бо ж відразу: «Не п'єте, щось більше знаєте, ніж ми». Одного разу підійшов до мене чоловік і каже: «От скажіть мені, хлопці, було сьогодні «120», чи ні?» – «Чого 120, діду?» – «А я не знаю чого. Але сьогодні були солдати і сказали, що у нас «120». От ви скажіть, було сьогодні «120», чи ні?». А це – «120 мілірентген на годину». І це далекувато ще від блока!..
Потім ми поїхали у напрямку Янова і коли проїжджали повз блок, я вже не пам’ятаю, яка там потужність дози була, але якби машина б у тому місці заглухла, ми б там і залишились назавжди. Доїхали до Янова, взяли проби, об’їздили цілу зону відчуження, скрізь стояли загорожі, БТРи, солдатики бігали хто в чім, можете мені повірити...
І коли ми приїхали, в реакторі дезактивація повна, і всі на вимірювання, всі спектрометри зашкалюють, нічого поміряти не можна, – йод «забиває» все. А коли проїздили повз блок, його видно не було – стояла просто парова хмара. А в Прип’яті ще люди. А в селах скрізь люди. А 1 травня демонстрація – з велосипедним пробігом…
І тоді хтось подав ідею, що для того, аби пил не піднявся, треба все поливати. Їм потрібен був дозиметрист, мене призначили дозиметристом. Взяли «кукурудзник», який поливає поля, мене посадили в «кукурудзник», я сидів на приставному стільці з дозиметром, найняли льотчика, льотчик теж нервував, бардак повний… Ми літали, я з дозиметром дивився, куди не летіти, де доза «росте». Розвертались і поливали... Ну це було, як кажуть, що мертвому припарка.
А тоді в Києві почалась паніка. То було страшне, як під час війни: люди рвались у поїзди, білетів нема. Десь до числа 10-го Київ спорожнів. Отак ціле літо минуло у різних комісіях щодо ліквідації наслідків аварії, потім мене з Марком Залізняком включили до комісії по захисту Дніпра. Треба було думати, що робити з Дніпром, бо радіонукліди мали змитись, а тоді потрапити по каскаду в Дніпрові води. Та розрахунки показали, що на той час реактор був вже у такому стані, що нічого особливого не трапиться.
Всі, звичайно, тоді отримали дозу... До осені, та й, практично увесь рік, ми займались відстеженням зони відчуження. Та це вже було не так страшно. Начальник відділу радіаційного захистуБогорад Володимир Іванович
Якась така створювалась імітація роботи бурхливої, постійно засідала урядова група, приймали рішення, інколи дурні.
Але люди просто шукали вихід із ситуації. Нічого ж такого подібного раніше не було. Хтось щось хотів зробити корисне... Не знаю. Головне –інформації не було. Якби була інформація, звичайно, менше б і втрат, і всього... А так... Багато людей з часом все ж таки загинули. Я знаю кількох людей, які померли. То з часом воно трошки в землю пішло, десь корінням проросло, змилось водою… А тоді ж воно все було в повітрі.
Захист може трошки кращий був хіба в тих, хто на самому блоці, а так – марлева пов’язка і все. Та й люди не розуміли навіщо вона. Радіація ж не пече, вона не кисла, не гірка, багато хто носив цю пов’язку під підборіддям, дихав забрудненим повітрям, і фактично гарячими частинками – це шматочки палива. Активність велика – альфа-частинка ж важка і просто зупиняється при найменшій перешкоді і всю енергію віддає, а це призводить відразу до онкології, уражаються легені, шлунок... Не знали цього люди. Щоб хоч трошки зробити пилозахист у самому Чорнобилі, постійно поливали центральні вулиці поливальною машиною, і все.Провідний науковий співробітник лабораторії безпечного поводження з радіоактивними відходамиБорозенець Григорій Петрович
Помилки мають здатність повторюватись, як тільки про них забувають. Чорнобильську трагедію мало згадувати лише один раз на рік, про неї треба знати, потрібно розповідати дітям, потрібно зробити все від нас залежне, аби це ніколи більше не повторилось.
Культура
Періс Хілтон відзначила «День нижньої білизни» пікантним фото
Спадкоємиця імперії Хілтонів привітала шанувальників з Днем нижньої білизни. Фото відповідного змісту вона виклала в Інстаграм.
«Щасливого Дня нижньої білизни!» - написала вона і опублікувала фото в елегантному комплекті з мереживом, чорним поясом для панчіх і мереживними рукавичками.
На другому знімку, який був оприлюднений кількома годинами пізніше, Періс позувала топлес. Не дивлячись на те, що знімок був зроблений у чорно-білих тонах, всі бажаючі змогли переконатися - у світської левиці ідеальна фігура.
Періс Хілтон відзначила «День нижньої білизни» пікантним фото
Спадкоємиця імперії Хілтонів привітала шанувальників з Днем нижньої білизни. Фото відповідного змісту вона виклала в Інстаграм.
«Щасливого Дня нижньої білизни!» - написала вона і опублікувала фото в елегантному комплекті з мереживом, чорним поясом для панчіх і мереживними рукавичками.
На другому знімку, який був оприлюднений кількома годинами пізніше, Періс позувала топлес. Не дивлячись на те, що знімок був зроблений у чорно-білих тонах, всі бажаючі змогли переконатися - у світської левиці ідеальна фігура.
Суспільство
Принц Вільям заснув на службі у Вестмінстерському абатстві
У мережі з'явилося відео, на якому зображені відчайдушні спроби принца Вільяма перемогти сонливість під час поминальної служби в Вестмінстерському абатстві, приуроченої до національного свята Австралії і Нової Зеландії. На службі герцог Кембриджський сидів поруч зі своїм молодшим братом, принцом Гаррі і його нареченою, американською актрисою Меган Маркл.
Примітно, що для принца Вільяма ця подія стала першою появою на публіці після народження третьої дитини. На відміну від закоханої пари, яка виглядала веселою і життєрадісною, батько трьох дітей з усіх сил намагався впоратися зі своєю мрією поспати.
Нагадаємо, дружина Вільяма, Кейт Міддлтон напередодні народила третю дитину. Королівська пара все ще тримає ім'я хлопчика в секреті.
Принц Вільям заснув на службі у Вестмінстерському абатстві
У мережі з'явилося відео, на якому зображені відчайдушні спроби принца Вільяма перемогти сонливість під час поминальної служби в Вестмінстерському абатстві, приуроченої до національного свята Австралії і Нової Зеландії. На службі герцог Кембриджський сидів поруч зі своїм молодшим братом, принцом Гаррі і його нареченою, американською актрисою Меган Маркл.
Примітно, що для принца Вільяма ця подія стала першою появою на публіці після народження третьої дитини. На відміну від закоханої пари, яка виглядала веселою і життєрадісною, батько трьох дітей з усіх сил намагався впоратися зі своєю мрією поспати.
Нагадаємо, дружина Вільяма, Кейт Міддлтон напередодні народила третю дитину. Королівська пара все ще тримає ім'я хлопчика в секреті.
Політика
У подарунок до 9 травня: Націоналісти облили кефіром Наталію Вітренко
Члени націоналістичного формування С14, сьогодні атакували в Києві лідера «Прогресивної соціалістичної партії України» Наталію Вітренко. Відео було опубліковано активістом C14 Сергієм Мазуром.
Інцидент стався біля Окружного адміністративного суду. Коли Вітренко і її колеги покинули будівлю, до них підійшло кілька молодих людей, після чого їх облили білою рідиною.
"Комуністи на чолі з Вітренко прийшли позиватися до Окружного адмінсуду. Їм не подобається, що їх "безкарно" дратують патріоти і не дають махати червоними ганчірками на 9 травня. За це отримали привіт від С14. Не буде спокою Вітренко і Ко на українській землі" , - заявив Мазур в соцмережі.
У подарунок до 9 травня: Націоналісти облили кефіром Наталію Вітренко
Члени націоналістичного формування С14, сьогодні атакували в Києві лідера «Прогресивної соціалістичної партії України» Наталію Вітренко. Відео було опубліковано активістом C14 Сергієм Мазуром.
Інцидент стався біля Окружного адміністративного суду. Коли Вітренко і її колеги покинули будівлю, до них підійшло кілька молодих людей, після чого їх облили білою рідиною.
"Комуністи на чолі з Вітренко прийшли позиватися до Окружного адмінсуду. Їм не подобається, що їх "безкарно" дратують патріоти і не дають махати червоними ганчірками на 9 травня. За це отримали привіт від С14. Не буде спокою Вітренко і Ко на українській землі" , - заявив Мазур в соцмережі.
Культура
Бекхем отримала величезний спадок від клієнта стриптиз-клубу
Американська стриптизерка Вероніка Бекхем отримала величезний спадок від свого клієнта.
Мільйонер на ім'я Мікі Ліу, який заповідав їй своє багатство, був директором з інформаційних технологій каналу HBO. Всього дівчина отримала 223 тисячі доларів.
Жінка познайомилася зі своїм спонсором в липні 2014 року. Зустріч відбулася в стрип-клубі Атлантик-Сіті, де вона працювала. Відомо, що чоловік страждав від діабету, ожиріння і хронічного алкоголізму. Помер він, перебуваючи у себе вдома.
У заповіті Бекхем була вказана бенефіціаром його пенсійних рахунків і страхового поліса. Сестра Ліу подала в суд на спадкоємицю, зазначивши, що не вірить в подібного роду дружбу і звинуватила її в маніпулюванні чоловіками.
Суддя заявив, що позов не може бути задоволений, оскільки оскаржувати право на спадщину може лише спадкоємець першої черги, тобто колишня дружина або дитина померлого.
Бекхем отримала величезний спадок від клієнта стриптиз-клубу
Американська стриптизерка Вероніка Бекхем отримала величезний спадок від свого клієнта.
Мільйонер на ім'я Мікі Ліу, який заповідав їй своє багатство, був директором з інформаційних технологій каналу HBO. Всього дівчина отримала 223 тисячі доларів.
Жінка познайомилася зі своїм спонсором в липні 2014 року. Зустріч відбулася в стрип-клубі Атлантик-Сіті, де вона працювала. Відомо, що чоловік страждав від діабету, ожиріння і хронічного алкоголізму. Помер він, перебуваючи у себе вдома.
У заповіті Бекхем була вказана бенефіціаром його пенсійних рахунків і страхового поліса. Сестра Ліу подала в суд на спадкоємицю, зазначивши, що не вірить в подібного роду дружбу і звинуватила її в маніпулюванні чоловіками.
Суддя заявив, що позов не може бути задоволений, оскільки оскаржувати право на спадщину може лише спадкоємець першої черги, тобто колишня дружина або дитина померлого.
Культура
Його вбили перфекціонізм і важка робота: Стала відома причина смерті ді-джея Avicii
Сім'я покійного шведського діджея Avicii (Тіма Берглінга) в новій заяві повідомила, що музикант «не міг так продовжувати» і «хотів знайти мир». «Його дійсно турбували думки про сенс життя, щастя. Він не міг продовжувати цей шлях, він хотів знайти мир», - йдеться в заяві.
Хоча сім'я не уточнює деталі, в повідомленні також зазначено, що музикант відчував «сильний стрес», до якого його привели «перфекціонізм» і постійна напружена робота. За словами джерел видання Мirror, в сім'ї не говорять про причини смерті, але "оригінальна формулювання заяви на шведською мовою сильно схожа на те, що він убив себе".
Сьогодні вранці видання опублікувало кадри з документального фільму про Avicii. На багатьох кадрах ді-джей виглядає виснаженим, нещасними пригніченим. Він ледь може відкривати очі і говорити, хоча явно не п'яний. Видання стверджує, що зірка страждала від недосипання, він навіть погано харчувався - міг цілодобово жити, харчуючись дешевою їжею і напоями в аеропортах.
20 квітня ввечері стало відомо, що артист помер в Омані в місті Маскат, де він був у зв'язку з приватною поїздкою. У суботу поліція Оману повідомила шведським ЗМІ, що ніяких слідів злочину не виявлено і підозрюваних немає.
Його вбили перфекціонізм і важка робота: Стала відома причина смерті ді-джея Avicii
Сім'я покійного шведського діджея Avicii (Тіма Берглінга) в новій заяві повідомила, що музикант «не міг так продовжувати» і «хотів знайти мир». «Його дійсно турбували думки про сенс життя, щастя. Він не міг продовжувати цей шлях, він хотів знайти мир», - йдеться в заяві.
Хоча сім'я не уточнює деталі, в повідомленні також зазначено, що музикант відчував «сильний стрес», до якого його привели «перфекціонізм» і постійна напружена робота. За словами джерел видання Мirror, в сім'ї не говорять про причини смерті, але "оригінальна формулювання заяви на шведською мовою сильно схожа на те, що він убив себе".
Сьогодні вранці видання опублікувало кадри з документального фільму про Avicii. На багатьох кадрах ді-джей виглядає виснаженим, нещасними пригніченим. Він ледь може відкривати очі і говорити, хоча явно не п'яний. Видання стверджує, що зірка страждала від недосипання, він навіть погано харчувався - міг цілодобово жити, харчуючись дешевою їжею і напоями в аеропортах.
20 квітня ввечері стало відомо, що артист помер в Омані в місті Маскат, де він був у зв'язку з приватною поїздкою. У суботу поліція Оману повідомила шведським ЗМІ, що ніяких слідів злочину не виявлено і підозрюваних немає.
Культура
Семенович перетворилася на платинову блондинку. Фото
Анна Семенович порадувала шанувальників змінами в зовнішності і постала перед ними в новому образі: співачка пофарбувала волосся, тепер воно мають холодний світлий відтінок.
Як це часто буває, думки користувачів Мережі, розділилися на два табори. Одні почали захоплюватися новою зачіскою артистки, інші ж заявили, що цей колір додав їй віку. «Відпадно виглядаєш! Супер !!!», «Відмінно, бачу ви любите експерименти», «Ні, поверніть Аню», «Біленька, як хмара», « Що з волоссям? Занадто блонд», « Років на 10 постаріла. Не пасує такий колір», - прокоментували інтернет-користувачі побачене.
Семенович перетворилася на платинову блондинку. Фото
Анна Семенович порадувала шанувальників змінами в зовнішності і постала перед ними в новому образі: співачка пофарбувала волосся, тепер воно мають холодний світлий відтінок.
Як це часто буває, думки користувачів Мережі, розділилися на два табори. Одні почали захоплюватися новою зачіскою артистки, інші ж заявили, що цей колір додав їй віку. «Відпадно виглядаєш! Супер !!!», «Відмінно, бачу ви любите експерименти», «Ні, поверніть Аню», «Біленька, як хмара», « Що з волоссям? Занадто блонд», « Років на 10 постаріла. Не пасує такий колір», - прокоментували інтернет-користувачі побачене.
Суспільство
Оригінальна стоматологія: Дитині вирвали зуб пострілом з арбалета (відео)
Голота на вигадки хитра стверджують класики, як це не сумно, але вони як завжди праві - у В'єтнамі питання видалення зуба було вирішено за допомогою підручного засобу, яким виявився .... арбалет.
Дитина сам натиснула на курок пристрою, в результаті чого струна подалася вперед і висмикнула зуб з рота хлопчика.
"Так мій син витягнув свій зуб", - написав його батько в соцмережах і виклав відео на Youtube.
Оригінальна стоматологія: Дитині вирвали зуб пострілом з арбалета (відео)
Голота на вигадки хитра стверджують класики, як це не сумно, але вони як завжди праві - у В'єтнамі питання видалення зуба було вирішено за допомогою підручного засобу, яким виявився .... арбалет.
Дитина сам натиснула на курок пристрою, в результаті чого струна подалася вперед і висмикнула зуб з рота хлопчика.
"Так мій син витягнув свій зуб", - написав його батько в соцмережах і виклав відео на Youtube.
Події
У Москві стався потужний вибух на заводі
У Росії сталася потужна пожежа на заводі авіаційної корпорації «Рубін». Після загоряння було чутно відразу кілька вибухів. Про це повідомляється в соціальних мережах.
Вогонь був настільки сильним, що утворив величезний стовп з диму та полум'я. Інформації про жертв поки не надходило. У Мережі у відкритий доступ викладено відео, на якому можна побачити як вирувала пожежа.
У Москві стався потужний вибух на заводі
У Росії сталася потужна пожежа на заводі авіаційної корпорації «Рубін». Після загоряння було чутно відразу кілька вибухів. Про це повідомляється в соціальних мережах.
Вогонь був настільки сильним, що утворив величезний стовп з диму та полум'я. Інформації про жертв поки не надходило. У Мережі у відкритий доступ викладено відео, на якому можна побачити як вирувала пожежа.
Суспільство
Мільйонний суперкар і кругленька сума грошей - співробітниця столичного ЖЕКу здивувала своїми доходами
Тетяна Шуберт, співробітниця житлоуправління Дарницького району міста Києва, подала декларацію про доходи і внесла в неї автомобіль Тесла. Купити його в Україні офіційно не можна. Мільйонний суперкар комунальниця оцінила всього в 50 тисяч гривень.
Як правило такого роду авто привозять сірі дилери, і хочуть вони за нього не менше мільйона гривень, але, судячи із заяви господині електромобіля, при бажанні такий суперкар можна купити за меншу суму. Те, що Тетяна вказала в декларації насправді є подарунком її сина.
Журналісти знайшли Шуберт в її кабінеті, вона сперечалася по телефону з одним з жителів району, у якого протікав дах. Побачивши камеру, 53-річна чиновниця спробувала піти від розмови, але потім все-таки пішла на контакт і пояснила, звідки взялася зазначена нею ціна на елітний електромобіль.
"Я написала в декларацію все, що у мене є. Моя особиста справа – вирішила так написати. Так оформлені документи – в декларації вказано так, як оформлено в документах", - повідомила працівниця ЖЕКу. Дочка комунальницы Анна Шуберт в 2014 році також стала володаркою Range Rover Sport 2012 року.
Мільйонний суперкар і кругленька сума грошей - співробітниця столичного ЖЕКу здивувала своїми доходами
Тетяна Шуберт, співробітниця житлоуправління Дарницького району міста Києва, подала декларацію про доходи і внесла в неї автомобіль Тесла. Купити його в Україні офіційно не можна. Мільйонний суперкар комунальниця оцінила всього в 50 тисяч гривень.
Як правило такого роду авто привозять сірі дилери, і хочуть вони за нього не менше мільйона гривень, але, судячи із заяви господині електромобіля, при бажанні такий суперкар можна купити за меншу суму. Те, що Тетяна вказала в декларації насправді є подарунком її сина.
Журналісти знайшли Шуберт в її кабінеті, вона сперечалася по телефону з одним з жителів району, у якого протікав дах. Побачивши камеру, 53-річна чиновниця спробувала піти від розмови, але потім все-таки пішла на контакт і пояснила, звідки взялася зазначена нею ціна на елітний електромобіль.
"Я написала в декларацію все, що у мене є. Моя особиста справа – вирішила так написати. Так оформлені документи – в декларації вказано так, як оформлено в документах", - повідомила працівниця ЖЕКу. Дочка комунальницы Анна Шуберт в 2014 році також стала володаркою Range Rover Sport 2012 року.
Публікації23:33
Суспільство
«Арка»: В центрі Києва дивилися фільм про катастрофу і думали про майбутнє ЧАЕС
У день 32-ї річниці Чорнобильської трагедії, 26 квітня, на Поштовій площі в Києві відбувся концерт. На сцені виступали рок-музикант Микита Рубченко і Національний академічний оркестр народних інструментів.
«Ми в центрі квітучого Києва зібралися, щоб говорити не про те, що було, а про те, що буде, - каже ведучий зі сцени. Ми будемо говорити не як завжди про розпач, а про натхнення, яке знайшли художники».
Зокрема, мова йде про короткометражноий фільм «Арка» і саундтрек до нього у виконанні ONUKA. Стрічку знято в 2016 році в Чорнобилі під час будівництва захисної арки для зруйнованого 4-го енергоблоку ЧАЕС.
Деякі зйомки проводилися в трьохстах метрах від нього. Крім того, в стрічку увійшли архівні кадри, які раніше ще не були показані.
«Я якось приїхав до Чорнобиля і побачив, як Микита сидів і писав музику. Це мене надихнуло, - каже міністр екології Остап Семерак. - Падав дощ, а він писав. Дуже добре, що сьогодні можна побачити чорнобильську землю по-іншому. Не тільки як територію катастрофи, а як територію змін, інновацій, розвитку».
«Арка»: В центрі Києва дивилися фільм про катастрофу і думали про майбутнє ЧАЕС
У день 32-ї річниці Чорнобильської трагедії, 26 квітня, на Поштовій площі в Києві відбувся концерт. На сцені виступали рок-музикант Микита Рубченко і Національний академічний оркестр народних інструментів.
«Ми в центрі квітучого Києва зібралися, щоб говорити не про те, що було, а про те, що буде, - каже ведучий зі сцени. Ми будемо говорити не як завжди про розпач, а про натхнення, яке знайшли художники».
Зокрема, мова йде про короткометражноий фільм «Арка» і саундтрек до нього у виконанні ONUKA. Стрічку знято в 2016 році в Чорнобилі під час будівництва захисної арки для зруйнованого 4-го енергоблоку ЧАЕС.
Деякі зйомки проводилися в трьохстах метрах від нього. Крім того, в стрічку увійшли архівні кадри, які раніше ще не були показані.
«Я якось приїхав до Чорнобиля і побачив, як Микита сидів і писав музику. Це мене надихнуло, - каже міністр екології Остап Семерак. - Падав дощ, а він писав. Дуже добре, що сьогодні можна побачити чорнобильську землю по-іншому. Не тільки як територію катастрофи, а як територію змін, інновацій, розвитку».
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки....
/-1,3470151424408-/
/-pc-/
Top