Психолог рассказала о самых распостраненных ошибках воспитания, приводящим к неврозу у детей

Психолог рассказала о самых распространенных причинах возникновения неврозов у ​​детей и способы избежания этих проблем. Практический психолог Полтавского областного клинического психоневрологического диспансера Ольга Пискунова  рассказала о важных вопросах, касающихся ошибок родительского воспитания, которые могут быть причиной возникновения неврозов у ​​детей.

Что такое невроз?
Невроз - психогенное заболевание, возникающее из-за дисгармонии человеческих отношений. Поэтому основой профилактики возникновения неврозов у ​​детей является создание благоприятной психологической атмосферы в семье, детских садах, школах, установление гармоничных отношений с родителями, сверстниками, воспитателями, учителями.

Симптомы неврозов зависят от социальных причин, их вызвавших. Но для всех форм неврозов присущи три основных симптома:

плохое настроение;
расстройство сна;
нарушение аппетита.
Эти симптомы могут быть выражены в разной степени, но встречаются у всех детей при невротических нарушениях.

В детском возрасте неврозы являются наиболее распространенной формой нервно-психических расстройств. Они возникают из-за перенесенной психологической травмы - тяжелого негативного переживания, вызванного нарушением значимых личностных потребностей ребенка. Содержание этих переживаний отражается впоследствии в симптоматике неврозов, которые проявляются в трех основных формах.

Какие бывают неврозы?
Астенический невроз возникает на фоне общей ослабленности организма ребенка после перенесенных инфекционных заболеваний, перегрузки умственной деятельности, стрессов. Невроз сопровождается ухудшением самочувствия и повышенной утомляемостью. Из-за этого дети становятся раздражительными, легко огорчаются и плачут. Ухудшается эмоциональное состояние, снижается самооценка.

Истерический невроз обычно возникает вследствие перенесенной шоковой психологической травмы. Его симптомы часто судят соматических нарушений демонстративного характера:

нарушение координации движений вплоть до полной потери двигательной активности (истерический паралич)
снижение чувствительности анализаторов (истерическая глухота, слепота и т.д.);
приступы рвоты, головной боли, ощущение удушья и ком в горле и тому подобное.

Обострение симптомов часто бывает в ситуациях, когда ребенок чувствует, что его потребности и интересы игнорируют родители и окружающие. Подобные нарушения более характерны девочкам, но бывают и у мальчиков. Истерический невроз может появиться уже в раннем детстве.

Невроз навязчивых состояний, как правило, возникает у детей с такими чертами характера, как мнительность, тревожность, неуверенность в себе, когда потребности и желания ребенка противоречат моральным нормам. Проявляется в виде навязчивых переживаний и действий, которые неприятны самому ребенку и от которых она пытается избавиться.

Чем грозят не выполненные обещания родителей?
Иногда взрослые, сами того не желая, становятся причиной возникновения невротических расстройств у ребенка. Нередко родители просят психологов сделать ребенка послушным, не подозревая, что менять надо не ребенка, а свое к ней отношение и отношения в семье в целом.

Родители не задумываются, что они нужны своим детям не только в роли лиц, которые их кормят и одевают. Детям необходима эмоциональная поддержка, одобрение, стабильность, защищенность. Но часто мама и папа непоследовательны в своих требованиях и обещаниях.

Родители говорят: «Мы с тобой обязательно купим эту игрушку, но потом», «Мы пойдем гулять, но не сейчас, потом», «Я заберу тебя после сна, если будешь хорошо себя вести». Они так говорят, чтобы отвлечь ребенка от желаемого, не объяснять, почему сейчас это невозможно, или не ко времени. Родители считают этот обман своеобразной заботой. Они думают, что ничего страшного не случится. Сын или дочь через некоторое время все забудет, не заметит. Но так ли это на самом деле?

Одним из самых страшных состояний для малыша является состояние ожидания, не определенного во времени. Например, ребенок ждет, когда ее заберут из садика, а ее не забирают. Тогда ожидания усиливается в сочетании с отчаянием. Детская психика не умеет различать истинные обещания родителей и обещания как способ отвязаться от ребенка и его желаний. Она все равно наивно ждет и тратит все свои эмоциональные и физические ресурсы на ожидание. Если время истекло, а новые сроки не названы, то ребенок эмоционально выгорает, у нее совсем не остается сил.

Теперь любую просьбу взрослого потерпеть вызывает у него сопротивление. Состояние напряжения, в котором находился малыш, выливается в истерику, которую очень сложно прекратить. Ребенок начинает ныть и ныть по любому поводу. Она уже не просит ничего у родителей, потому что в их обещания больше не верит. Поэтому отныне, чтобы получить хоть каплю внимание от родных, малыш прибегает к истерикам.

Все ресурсы организма истощаются, детская психика не осиливает новые требования, ей не хватает сил на хорошее поведение, дружбу и отношения в коллективе. Появляются мысли: «Я плохой», «Меня не любят». Снижается самооценка, повышается тревожность, чувство вины. Ребенок начинает часто болеть. Все это происходит из-за невыполненные обещания родителей.

Почему правда - лучше?
Дети всегда будут ждать получения обещанной куклы или домашнего животного, которых они так и не получили; маму, которая пообещала приехать на выходные и не приехала; отца, который ушел из семьи и не вернулся. Ждать детьми, взрослыми и до самой старости. А также возьмут на себя вину за то, что произошло, считать себя недостаточно хорошими и достойными любви. И главное - думать, что это именно они не смогли и не справились.

Они всю жизнь будут пытаться исправить кажущееся ошибку, искупить ценой своей жизни, своего здоровья, своего жизненного выбора. Они станут взрослыми, создадут свои семьи, но продолжать ждать и требовать того, чтобы им сказали правду.

Правда заключается в том, что ребенка заберут последней из садика, что папа не вернется домой, что родители не приедут навестить в выходные дни, бабушка умерла и стала ангелом. И много правды - в мелочах. Родители не купят эту игрушку, потому что нет денег, не позволят смотреть мультфильмы, потому что хотят отдохнуть, не поведут в зоопарк или на прогулку.

Грусть, которую причиняет неприятная правда, может заставить ребенка плакать. Но эта боль и обиду легко утолить. Неправда и обман, даже из лучших соображений, формирует ошибочное ожидание, которое истощает психику и меняет характер ребенка в худшую сторону. Проявите заботу о ребенке, скажите ему  правду. Несмотря на печаль и разочарование, ребенок сможет вам всегда доверять.  

Полтавський психолог розповіла про найпоширеніші причини виникнення неврозів у дітей та способи уникнення цих проблем
Практичний психолог Полтавського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру Ольга Піскунова розповіла про важливі питання, що стосуються помилок батьківського виховання, які можуть бути причиною виникнення неврозів у дітей.
Що таке невроз?Невроз — психогенне захворювання, що виникає через дисгармонію людських відносин. Тому основою профілактики виникнення неврозів у дітей є створення сприятливої психологічної атмосфери в сім’ї, дитячих садочках, школах, встановлення гармонійних відносин з батьками, однолітками, вихователями, вчителями.
Симптоми неврозів залежать від соціальних причин, що їх викликали. Але для всіх форм неврозів притаманні три основні симптоми:
зниження настрою;розлади сну;порушення апетиту.Ці симптоми можуть бути виражені в різному ступені, але зустрічаються у всіх дітей при невротичних порушеннях.
У дитячому віці неврози є найбільш поширеною формою нервово-психічних розладів. Вони виникають через перенесену психологічну травму — важке негативне переживання, спричинене порушенням значущих особистісних потреб дитини. Зміст цих переживань відображається згодом в симптоматиці неврозів, які проявляються в трьох основних формах.
Які бувають неврози?Астенічний невроз виникає на тлі загальної ослабленості організму дитини після перенесених інфекційних захворювань, перевантаження розумової діяльності, стресів. Невроз супроводжується погіршенням самопочуття та підвищеною втомлюваністю. Через це діти стають дратівливими, легко засмучуються і плачуть. Погіршується емоційний стан, знижується самооцінка.
Істеричний невроз зазвичай виникає внаслідок перенесеної шокової психологічної травми. Його симптоми часто складають враження соматичних порушень демонстративного характеру:
порушення координації рухів аж до повної втрати моторної активності (істеричний параліч);зниження чутливості аналізаторів (істерична глухота, сліпота тощо);напади блювання, головного болю, відчуття задухи та кому в горлі тощо.Загострення симтомів часто буває в ситуаціях, коли дитина відчуває, що її потреби та інтереси ігнорують батьки та оточуючі. Подібні порушення більш притаманні дівчатам, але бувають і у хлопчиків. Істеричний невроз може з’явитись вже в ранньому дитинстві.
Невроз нав’язливих станів, як правило, виникає у дітей з такими рисами характеру як помисливість, тривожність, невпевненість у собі, коли потреби та бажання дитини суперечать моральним нормам. Проявляється у вигляді нав’язливих переживань та дій, які неприємні самій дитині і від яких вона намагається позбавитись.
Чим загрожують не виконані обіцянки батьків?Часом дорослі, самі того не бажаючи, стають причиною виникнення невротичних розладів у дитини. Нерідко батьки просять психологів зробити дитину слухняною, не підозрюючи, що змінювати треба не дитину, а своє до неї ставлення та стосунки в сім’ї в цілому.
Батьки не замислюються, що вони потрібні своїм малюкам не тільки в ролі осіб, які їх годують та одягають. Дітям необхідна емоційна підтримка, схвалення, стабільність, захищеність. Але часто мама і тато непослідовні в своїх вимогах і обіцянках.
Батьки кажуть: «Ми з тобою обов’язково купимо цю іграшку, але потім», «Ми підемо гуляти, але не зараз, потім», «Я заберу тебе після сну, якщо будеш гарно себе поводити». Вони так говорять, щоби відволікти дитину від бажаного, не пояснювати їй, що зараз це неможливо, або не на часі. Батьки вважають цей обман своєрідною турботою. Вони думають, що нічого страшного не трапиться. Син чи дочка через деякий час все забуде, не помітить. Але чи так це насправді?
Одним із найстрашніших станів для малюка є стан очікування, що не визначений у часі. Наприклад, дитина чекає, коли її заберуть із садочка, а її не забирають. Тоді очікування посилюється у поєднанні з відчаєм. Дитяча психіка не вміє розрізняти щирі обіцянки батьків і обіцянки як спосіб відчепитись від дитини та її бажань. Вона однаково наївно чекає і витрачає всі свої емоційні і фізичні ресурси на очікування. Якщо час сплинув, а нові строки не названо, то дитина емоційно вигорає, в неї зовсім не залишається сил.
Тепер будь-яке прохання дорослого потерпіти викликає у неї спротив. Стан напруги, в якому знаходився малюк, виливається в істерику, яку дуже складно припинити. Дитина починає нити і скиглити з будь-якого приводу. Вона вже не просить нічого у батьків, бо в їх обіцянки більше не вірить. Тому відтепер, щоб отримати хоч краплю увагу від рідних, маля вдається до істерик, криків, плачу.
Усі ресурси організму виснажуються, дитяча психіка не подужує нові вимоги, їй не вистачає сил на гарну поведінку, дружбу і стосунки в колективі. З’являються думки: «Я поганий», «Мене не люблять». Знижується самооцінка, підвищується тривожність, почуття провини. Дитина починає часто хворіти. Все це відбувається через невиконані обіцянки батьків.
Чому правда — краще?Діти завжди будуть чекати на отримання обіцяної ляльки або домашньої тварини, яких вони так і не отримали; маму, яка пообіцяла приїхати на вихідні і не приїхала; батька, який пішов із сім’ї й не повернувся. Чекатимуть дітьми, дорослими і до самої старості. А також візьмуть на себе провину за те, що сталося, вважатимуть себе недостатньо гарними та гідними любові. І головне — думатимуть, що це саме вони не змогли і не впорались.
Вони все життя намагатимуться виправити удавану помилку, спокутувати ціною свого життя, свого здоров’я, свого життєвого вибору. Вони стануть дорослими, створять свої родини, але продовжуватимуть чекати і потребувати того, щоб їм сказали правду.
Правда полягає в тому, що дитину заберуть останньою із садочка, що тато не повернеться додому, що батьки не приїдуть провідати у вихідні дні, що бабуся померла і стала янголом. І багато правди — в дрібницях. Батьки не куплять цю іграшку, бо немає грошей, не дозволять дивитись мультфільми, бо хочуть відпочити, не поведуть у зоопарк чи на прогулянку.
Смуток, який заподіє ваша правда, може змусити дитину плакати. Але цей біль і образу легко втамувати. Неправда і обман, навіть з найкращих міркувань, формує помилкове очікування, яке виснажує психіку і змінює характер дитини в гірший бік. Проявіть турботу про дитину, скажіть їй правду. Попри смуток і розчарування, дитина зможе вам завжди довіряти. А це є найціннішим.

Читайте АСН в Google News