Біля портретів Небесної сотні, що біля виходу з метро «Хрещатик» на вулицю Інститутську, багатолюдно. До чоловіка немалої статури у чорній формі з шевроном київської «Самооборони» звертається молодий чоловік: «Там листівки російські роздають». - «Хто?» - «Он жінка». На запитання про зміст листівок дама у віці з файлом А4 в руках відповідає, що там «про майбутнє Росії». Її ввічливо просять піти, але їй на допомогу приходить її соратниця: «Листівки проукраїнські – не хвилюйтеся». Їх залишають у спокої.
Маленькі, великі групи й просто люди поодинці курсують Алеєю Небесної сотні. Покладають квіти, запалюють лампадки і свічки біля портретів загиблих. Мовчки стоять. Кілька десятків людей у камуфляжі з емблемами ОУН бадьоро рухаються вниз на Майдан. Голосно діляться найближчими планами: піти «громити (офіс) Ахметова». В результаті буде розбито два вікна. Потім вони рушать на погром камінням найближчого відділення «Сбербанку Росії», який неподалік від станції метро «Арсенальна». По дорозі, на Хрещатику, розіб'ють вітрину і увірвуться у відділення «Альфа-банку». Прикметно, що офіси СКМ і «Сбербанку» битимуть під наглядом і за домовленістю із силовиками. Нападникам було строго заборонено кидати каміння в інші вікна і в поліцейських. Останні стежили, щоб цеглин було кинуто не так багато, як того хотілося протестуючим.
На подив більшості присутніх на Майдані рух автотранспорту по Хрещатику не перекрили. Буквально тиждень тому кияни вийшли на акцію протесту проти відновлення руху машин по центральній вулиці столиці у вихідні дні після опублікування на сайті КМДА відповідного рішення. Тоді інформацію з сайту швидко прибрали, але висновків чиновники, мабуть, не зробили. Присутні на Майдані громадяни півдня терпіли автомобілі, які проїжджали повз, а потім за допомогою дерев'яних щитів з інформацією про загиблих перекрили проїжджу частину. З настанням темряви під вуличний громадський обігрівач була пристосована урна, наповнена дровами, і всі, хто був поруч, більш повно відчули атмосферу подій дворічної давності.
