07:45
22:30
15:31
Видання Associated Press провело власне розслідування страшної трагедії атаки російських убивць на Донецький академічний обласний драматичний театр у Маріуполі.
За даними розслідування Associated Press, в результаті авіаудару російської авіації 16 березня російськими фашистами було вбито не менше 600 людей, переважно жінок, дітей та старих людей. Це приблизно вдвічі більше, ніж дала попередню оцінку офіційна міська влада на момент трагедії (була озвучена цифра в 300 осіб). Це стало смертоносним нападом з відомих нападів на мирних жителів російсько-фашистськими військами за час розв'язаної росією війни проти України.
Журналісти АР зібрали свідоцтва 23 рятувальників і людей, які близько знайомі з притулком, що діяли при Донецькому академічному обласному драматичному театрі, а також два комплекти поверхових планів театру, фото і відео, зроблені всередині до, під час і після трагічного дня. AP використала цю інформацію для створення 3D-моделі театру.
Свідки та ті, хто вижив, проводили журналістів по будівлі практично за планом поверху, вказуючи, де люди ховалися, кімната за кімнатою, і наскільки щільно було заповнене кожне приміщення.
За оцінками багатьох людей, що вижили, під час авіаудару всередині знаходилося близько 1000 осіб, з яких вижило за найоптимістичнішими оцінками очевидців і рятувальників не більше 200 осіб. Ті, що вижили в основному пішли через головний вихід або один бічний вхід; інша сторона та задня частина були роздавлені.
Розслідування AP також спростовує твердження російських убивць про те, що театр був зруйнований українськими військами або служив українською військовою базою. Ніхто зі свідків не бачив українських військових, які діяли всередині будівлі. І ніхто не сумнівався, що театр був зруйнований в результаті атаки російської авіації, спрямованої точно за цивільною метою, яка була найбільшим бомбосховищем міста, в якому знаходилися діти.
Вона стояла в одному халаті в промерзлому підвалі Маріупольського театру, вся в білому гіпсовому пилу, вибитому вибухом. Її чоловік смикав її, щоб вона пішла, і благав її заплющити очі.
Але не втрималася – подивилася Оксана Сьоміна. І до цього дня їй шкода, що вона цього не зробила. Всюди валялися тіла, зокрема дитячі. Біля головного виходу на підлозі нерухомо лежала маленька дівчинка.
Сьоміною довелося наступити на мертвих, щоб вибратися з будівлі, яка більше тижня служила головним бомбосховищем українського міста. Поранені кричали, як і ті, хто намагався знайти близьких. Сьоміна, її чоловік і ще близько 30 людей бігли наосліп до моря і вгору берегом майже п'ять миль (вісім кілометрів), не зупиняючись, а театр позаду них лежав у руїнах.
«Всі люди досі під завалами, тому що завали залишилися – їх ніхто не викопував», – сказала Сьоміна, плачучи при спогаді. "Це одна велика братська могила".
Ще раз – 600 мирних жителів. Це найбільша смертоносна атака на цивільне населення з усіх відомих