16:00
22:50
Від війни сталінського режиму зі своїми громадянами у роки голодомору 1932-1933 рр. втрати були більшими, ніж під час гітлерівської окупації 1941-1944 рр. та в умовах повоєнної розрухи 45-го року.
Про це йдеться у результатах дослідження Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.Птухи НАН України до Дня пам'яті жертв голодоморів, які презентували під час прес-конференції, передає кореспондент ASN.
Так, втрати через надсмертність у 1932-1934 роках становлять 3,9 млн осіб.
«Зокрема в 1932-1934 рр. надлишок смертей сягає 3,6 млн серед селян та 0,3 млн у містах. Втрати становлять 16% від чисельності сільського населення і 4% від чисельності міського населення. Із загальної кількості втрат 93% припадає на сільських жителів. Кількість додаткових смертей серед дітей віком до 14 років становить майже 1,7 млн осіб. Внаслідок голодомору передчасно померла кожна сьома дитина, а на селі кожна шоста», - йдеться в результатах дослідження.
Характерною особливістю є надзвичайно висока концентрація втрат населення у часі. Зокрема 90% усіх втрат припадає на 1933 рік.
При цьому, як зазначають, 88% з усіх втрат 1933 року відбулися в період з березня по серпень 1933 року. Втрати через надсмертність у червні 1933 року (місяць максимальної смертності) збільшилися у 10 разів порівняно з січнем 1933 року. У червні 1933 року від голоду помирало в середньому 28 тисяч осіб за добу.
Крім того, підкреслюється, що у 1932-34 роках Україна недорахувалась 600 тисяч немовлят.
Порівняльний аналіз втрат населення показує, що втрати сільського населення під час голодомору 1932-33 років істотно вищі, ніж у цивільного населення сільської місцевості у 1941-45 рр.
«Якщо у 1932-1934 рр. українське село втратило через надсмертність 3,6 млн, то під час війни на аналогічній території (без західних областей) втрати цивільного населення через надсмертність за попередніми оцінками склали 1,5 млн. Таким чином, втрати від війни сталінського режиму зі своїми громадянами у роки голодомору 1932-1933 рр. були більшими, ніж під час жорсткої гітлерівської окупації 1941-1944 та умовах повоєнної розрухи 1945 року», - зазначається в дослідженні.