07:04
08:11
Якщо звернути увагу на військові кораблі, чтожно побачити одну їх особливість - практично всі вони пофарбовані в сірий, так званий "кульовий", колір. Зрозуміло, що військові не можуть собі дозволити зайвої розкоші, тому не дивно, що даний колір обраний з практичної точки зору. Якщо коротко - цей колір потрібний для маскування. Кульовий колір (сірий колір з блакитним відтінком) найгірше помітний на тлі моря і неба.
У старі часи, коли кораблі воювали гладкоствольною гарматами крихітній за сучасними мірками потужності, для бою їм треба було зійтися майже впритул. Природно, маскуватися в таких умовах було безглуздо. Тому питаннями камуфляжного забарвлення корпусу не морочилися. Хоча вітрила, як саму помітну здалека частина корабля, за деякими даними, намагалися фарбувати в темний колір, але поширення ця практика не отримала. Фарби треба багато, тримається вона недовго - в результаті мороки більше, ніж користі.
А ось коли з'явилися далекобійні нарізні знаряддя і дистанції в боях стали обчислюватися милями, - раптово виявилося, що красива і яскрава розфарбування бойових кораблів, ефектно виглядає на параді, на війні шкідлива, тому що полегшує противнику обчислення дистанції і прицілювання. Це мала бути колір, максимально збігається з кольором оточення. Зрозуміло, що і поверхня моря, і тим більше небо бувають дуже різними - залежно від часу доби, погоди і інших чинників, - але плюс-мінус універсальним для маскування на їх фоні виявився сірий колір з зеленуватим або блакитним відтінком. Першими свій флот пофарбували в сірий Австро-Угорщина і Японія. Потім послідували і інші морські держави. У Росії, наприклад, сіро-зеленою фарбою покрили кораблі Тихоокеанської ескадри в 1903 році.
У роки Першої світової почалися експерименти з більш просунутим камуфляжем, який отримав назву "сліпучого". Яскраві контрастні плями або смуги химерної конфігурації здорово утруднювали визначення відстані до корабля - навіть напрямки, в якому він рухається. Така розфарбування використовувалася і в Другу світову, але вже рідше - з'явилися радари та інші просунуті засоби виявлення, яким було абсолютно все одно, як розфарбована мета.
Так що моряки повернулися до простої сірої забарвленням - не такий ефективної з точки зору візуальної маскування, зате більш дешевою, ніж "сліпучий камуфляж". У підсумку вона збереглася до сих пір і, швидше за все, буде типовою для бойових кораблів ще дуже довго.
У російській мові сіро-блакитний колір, в який фарбують кораблі, називається "кульовим". За старих часів слово "кульовий" позначало сірий, димчастий колір - звідси ж, до речі. сталася поширена собача кличка Шарик.