ДФС не використовує існуючі інструменти для детінізації економіки

Поки в ДФС вигадують «велосипед» на кшталт «Чорних сотень» або Міжрегіональної митниці і намагаються видати це за кроки, які нібито дозволять наповнити бюджет, абсолютно не використовуються реальні інструменти, за допомогою яких можна було б суттєво знизити кількість порушень у сфері експортних та імпортних операцій.

Питання детінізації дуже складне і актуальне для нашої країни. Якщо говорити суто про зовнішньоекономічну складову, ЗЕД - це величезна частина економіки України. Уже багато років Україна - імпортозалежна держава, оскільки за рахунок імпорту заповнюється брак виробництва власних споживчих товарів. Крім того, велику частину імпорту складає високотехнологічне обладнання, яке не виробляється в Україні, а також інші товари з високою доданою вартістю.

Відповідно імпорт в більшості випадків пов'язаний зі сплатою податків. А значить, завжди будуть охочі ці податки не платити.

При тому, що митні платежі формують на сьогоднішній день більше 40% дохідної частини державного бюджету, значні суми не надходять до бюджету. За моїми оцінками, до 30% імпорту перебуває в тіні, а недонадходження бюджету щорічно обчислюються мільярдами гривень.

Щоб не заглиблюватися в подробиці, скажу, що всі способи уникнення сплати податків при імпорті можна умовно звести всього до кількох:

- декларування завідомо неправдивих відомостей про найменування, кількісні та якісні характеристики товарів;

- неправильне визначення митної вартості;

- використання законодавчо закріплених пільг;

- абсолютно нелегальне ввезення товарів.

Причому не секрет, що багато схем ухиляння від податків існують завдяки змові комерсантів з представниками фіскальної служби і представниками правоохоронних органів.

Більш того, не секрет і те, що мають місце випадки, коли самі представники фіскальних органів організовують бізнес і, використовуючи свої можливості, фактично, платять до бюджету копійки. А також допомагають мінімізувати митні платежі іншим. Таким чином, створюється так званий «майданчик» - одна або кілька фірм «торгують послугою», по суті, монополізуючи митне оформлення в певному регіоні або певного товару, часто високоліквідного.

Решта імпортерів, які до цього чесно платили податки, схиляються до того, щоб скористатися «послугою» і заплатити набагато менше.

Це розриває цивілізований ринок і підриває культуру сплати податків.

При цьому при всіх можливостях контролювати весь ланцюжок проходження товару - від кордону до прилавка - фіскальна служба цього не робить. До речі, горезвісне Міністерство доходів і зборів створювалося саме під цю функцію! Мінімізації. А ми ж розуміємо, що Державна фіскальна служба - це той же Міндох тільки з іншою табличкою на дверях.

Що стосується експорту, то тут основне питання в:

- поверненні податку на додану вартість;

- трансферному ціноутворенні;

- ліцензуванні експорту окремих товарів.

Для ефективної боротьби з недонадходженнями до бюджету при імпорті, я вважаю, необхідно поєднання кількох факторів.

По-перше, політична воля. Всі ключові гравці повинні по-справжньому бути зацікавлені в досягненні результату, а не займатися тільки видимістю якихось дій.

По-друге, потрібен державний орган, який буде відповідальний за результат. Адже сьогодні боротьбою з «контрабандою» займаються відразу кілька відомств. Але ніхто з них не відповідає за остаточний результат. Навіть ДФС, оскільки митна складова повністю розмита і поглинена непрофільними департаментами, а управлінська вертикаль фактично знищена. Впроваджувати передові технології митного контролю, які могли б протидіяти схемам при імпорті, по суті, нікому.

Я не кажу про відтворення Державної митної служби, я говорю хоча б про відновлення елементарної керованості і створення «митного блоку» - автономної структури, яка б мала всі повноваження і несла б усю повноту відповідальності.

По-третє, я вже загалом і озвучив - впровадження передових технологій. Це вже затерта фраза, проте - створення ризик-орієнтованої системи. Уже багато років про це самі лише розмови, але повноцінного впровадження цієї системи немає. Для цього знову ж таки потрібно бажання і, безумовно, фінансування. Крім того, необхідно впровадження процедури обміну інформацією з суміжними країнами. Адже, по суті, ми не знаємо, який товар, наприклад, вийшов із Польщі або Угорщини і який заїхав до нас - за документами це може бути одне, а насправді інше. Або з ЄС виїхали брендові товари, а в Україну нібито в'їхала порожня фура.

Такий обмін інформацією у нас є тільки з Молдовою. Окремі елементи - з Білоруссю і РФ, але вони не дозволяють повноцінно контролювати проходження товару. Крім того, впровадження такого обміну з країнами ЄС було передбачено Угодою про асоціацію з ЄС. Але віз і нині там.

По-четверте, треба провести глибоку ревізію податкових пільг при імпорті. Адже часто вони використовуються всупереч заявленим цілям, а бюджет недоотримує мільярди гривень. Крім того, актуальне питання - ввезення товарів громадянами без оподаткування в рамках законодавчо встановлених норм. Я розумію, що туристи повинні мати можливість перевезення невеликої кількості товарів. Але в окремих регіонах України це стало бізнесом. За кілька годин кілька бригад таких «громадян» можуть розкидати 20-тонну фуру, а потім знову її зібрати не території України.

Тому зниження неоподатковуваного ліміту - теж один з інструментів для детінізації імпорту. Беручи до уваги, скільки імпортного товару (продукти харчування, одяг, меблі тощо), ввезеного в рамках неторгового обороту в межах неоподатковуваних лімітів, реалізується на внутрішньому ринку - це суттєвий ресурс для додаткових надходжень до бюджету. Тим більше для зменшення ліміту є всі підстави - відповідно до зобов'язань, взятих в рамках Угоди про Асоціацію. З 1000 євро до 430 євро для пунктів пропуску для повітряного і морського сполучення, і з 500 до 300 євро для автомобільних.

І ще один важливий пункт, без якого буде складно домогтися успіху. Бізнес повинен прагнути до того, щоб захищатися.

Адже свавілля чиновника можливе тільки завдяки мовчазній згоді інших учасників ринку.

Бізнесу потрібно структуруватися і бути активним, бути здатним відстоювати свої інтереси законним способом. І в разі появи на ринку таких «майданчиків» (а бізнес дуже чутливий до таких явищ) мати можливість говорити про це вголос. Адже вигідніше побудувати систему, в якій податки платять усі, ніж щоразу намагатися підлаштуватися під нові умови «тіньового» ринку.