Православні згадують цього дня святителя Григорія. У народі ж 23 січня прозвали Григорієм-Літопокажчиком, оскільки погода у цей день судила про те, яким буде літо.
Прикмети та звичаї: господині в цей час метушилися біля печі, радіючи закінченню Різдвяного посту та можливості приготувати з нещодавно забитої худоби смачні м'ясні страви.
Цього дня йшли в поля та помічали по сінних стогах та хлібних скиртах, яка буде погода влітку. Якщо на них є іній, то літо буде дощовим.
Згідно з повір'ям, у стогах сіна, заготовлених на зиму, мешкають добрі духи – стоговий та стожиха. Вірили, що вони перебувають у спорідненості з дворовим та кікіморою (яка шанувалася як дружина домовика). Зла вони людині ніколи не роблять. Видаються сінні духи в образі крихітних мужичка та баби, з волосся яких стирчить сіно.
Вважалося, що народився цього дня відрізняється особливою фортецею і ніколи не впадає у відчай, стійко переносячи всі життєві негаразди.
23 січня в жодному разі не можна лінуватися і хвалитися. І те, й інше, за повір'ями, може призвести до фінансових проблем і втрат того, що вдалося зібрати чи заробити.
Проблеми з грошима настануть і у того, хто 23 січня викидатиме їжу зі столу. Якщо після трапези залишилися продукти (навіть крихти), їх треба зібрати та нагодувати ними тварин. Тоді вдасться уникнути голоду, говорили наші пращури.
Вони ж вважали, що 23 січня не слід забиратися у чужому будинку. Навіть якщо ви прийшли в гості до своїх батьків або дітей, залиште миття посуду господарям. У народі вірили, що інакше можна "вимити удачу зі своєї долі".
З цієї причини 23 січня годі було виносити сміття, особливо золу. Вважається, що разом із нею будинок залишить і удача.
А краси можна позбутися в тому випадку, якщо виглядати на себе в каламутне скло: віконне відображення, посуд та інше. Якщо ж у будинку багато дзеркал, перш ніж почати себе розглядати, їх потрібно добре начистити.